Вердикт присяжних засідателів та його наслідки

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВЕРДИКТ ПРИСЯЖНИХ ЗАСІДАТЕЛІВ ТА ЙОГО НАСЛІДКИ

А. Гринишин

Важливим етапом діяльності суду присяжних є винесення вердикту. Вердикт (франц. verdict - вирок, від латинського vere dictum, дослівно означає “вірно, правильно сказане”) [2, 335] по суті, є узагальненим висновком журі присяжних щодо постановлених перед ними запитань. В українському кримінально-процесуальному судовому процесі термін “вердикт” ще не вживається, оскільки в Україні ще не функціонує суд присяжних засідателів. Однак цей термін часто неправомірно використовують у публіцистиці та пресі як синонім вироку суду.

Сучасному законодавству і судовій практиці держав, де функціонував і функціонує суд присяжних засідателів англійського зразка, відомі різні види вердикту. Найпоширенішою є їхня класифікація на загальний і спеціальний, усний і письмовий. В Англії загальним вердиктом є рішення, винесене відносно питання винності чи невинності підсудного, а спеціальним - рішення щодо доведеності певних фактів [3]. Усний вердикт має форму підтвердження чи заперечення обвинувального акта. Законодавство переважної більшості держав, де функціонують суди присяжних з кримінальних справ, передбачає прийняття письмового вердикту. Аналіз проекту кримінально-процесуального кодексу України дає підстави зробити висновок про те, що вердикт присяжних засідателів в нашому кримінальному процесі матиме письмову форму і загально-спеціальний характер [4].

На етапі формування концепції суду присяжних для кримінального правосуддя України актуальним є питання обрання доцільної форми, змісту вердикту майбутнього суду присяжних України та формування чіткої процедури його винесення.

У Російській Федерації вердикт має форму письмових відповідей на сформульовані і прийняті під час судового розгляду окремі питання, які охоплюють питання про винність підсудного [5, с. 541]. Відповідно до Проекту КПК України вердиктом є рішення колегії присяжних з питань, сформульованих в опитувальному листі.

У більшості країн світу, в яких функціонує суд присяжних засідателів, виключений вплив на прийняття вердикту, для цього присяжні йдуть до спеціальної нарадчої кімнати, де не допускається перебування будь-яких інших осіб, в тому числі і суддів, і запасних присяжних засідателів. В іншому випадку вирок суду, постановлений в такій справі, може бути скасований. Такі положення є досить доцільними і повинні бути враховані у разі формування концепції суду присяжних засідателів в Україні. При цьому повинні бути детально врегульовані питання, пов'язані з такими чинниками, як “перервність” прийняття вердикту, що, наприклад, робити, коли настав нічний час і скільки часу присяжні повинні знаходитись в нарадчій кімнаті? В КПК Російської Федерації зазначено тільки те, що у нічний час і після закінчення робочого часу з дозволу головуючого у справі судді оголошується перерва, під час якої присяжні не повинні спілкуватися з учасниками процесу, сприймати інформацію про цю кримінальну справу, розголошувати інформацію по справі. Однак такі положення є лише текстом на папері, без розробки механізму їхнього забезпечення. Реально важко проконтролювати виконання зазначених норм, а також забезпечити безпеку кожного присяжного і вплив на нього під час такої перерви. Тому, мабуть, доречнішим є забезпечити перебування присяжних у нарадчій кімнаті до того часу, доки вони не приймуть вердикт, виключивши можливість перерви.

Автори Проекту КПК зазначили, що присяжні під час наради мають відповісти на три запитання, вказані в опитувальному листі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний? чи винен підсудний у вчиненні цього діяння? Чи заслуговує підсудний, якого вони визнали винним, на полегкість чи особливу полегкість? В опитувальному листі також можуть бути поставлені окремі питання про доведеність таких обставин, що збільшують чи зменшують ступінь винності або змінюють її характер, тягнуть звільнення підсудного від відповідальності, про ступінь здійснення злочинного наміру, про характер і ступінь кожного з підсудних у здійсненні злочину. Заборонено формулювання незрозумілих питань чи таких, які потребують юридичної кваліфікації. Викладене підтверджує попередньо зроблений висновок про те, що в концепції моделі суду присяжних України автори проекту КПК передбачили письмову форму і загально-спеціальний характер вердикту.

У законодавстві деяких держав міститься положення про те, що присяжні під час обговорення постановлених перед ними питань мають прагнути прийняти одностайні рішення. Таке положення передбачене і в кримінально-процесуальному кодексі Російської Федерації. Тут зазначено, якщо присяжні протягом трьох годин після видалення в нарадчу кімнату не дійшли одноголосного рішення щодо всіх поставлених перед ними питань, то вони повинні сформувати відповіді, ухвалені більшістю голосів внаслідок проведеного голосування кожного присяжного засідателя.

Згідно з законодавством Російської Федерації, голосування більшістю може проводитися тільки після спливу трьох годин. Якщо ж присяжні засідателі повернулись у зал судового засідання для оголошення вердикту до закінчення трьохгодинного часу, але не дійшли одноголосного рішення щодо всіх поставлених для їх вирішення питань, то головуючий суддя зобов'язаний звернути увагу на таке порушення закону і зобов'язати їх повернутися до нарадчої кімнати для продовження роботи над винесенням вердикту. Якщо присяжні засідателі повертаються до зали судового засідання у зв'язку із необхідністю отримати від головуючого судді додаткові роз'яснення щодо поставлених перед ними питань чи виникненні у них сумніву щодо будь-яких фактичних обставин справи, то присяжні за відсутності одноголосного рішення, можуть почати приймати рішення шляхом голосування тільки після спливу трьох годин. Кримінально-процесуальний кодекс Російської федерації закріплює, що голосування має проводитися відкрито за списком і ніхто не може утриматися під час голосування, старший присяжний голосує останнім. При цьому обвинувальний вердикт вважається прийнятим, якщо за кожний з трьох основних питань проголосувало не менше семи присяжних засідателів (тобто більшість). Виправдувальний вердикт вважається прийнятим, якщо за негативну відповідь на будь-яке з поставлених питань проголосувало не менше шести присяжних засідателів. Відповіді на інші питання визначаються простою більшістю голосів, якщо ж вони поділились порівну - то вердикт виноситься на користь підсудного.

У Великобританії і США протягом певного періоду часу потребували виключно одноголосних рішень присяжних. Проте з 1967 р. і 1972 р. відповідно, одноголосні вердикти вже не потрібні. Вердикти приймаються більшістю голосів у різному їх співвідношенні (п'ять шостих, дві третини, …) [2, с. 335].

Вищезазначені норми кримінально-процесуального кодексу Російської Федерації цілком відповідають соціальному призначенню та природі суду присяжних і в певній частині можуть бути запозичені українським законодавцем під час формування концепції суду присяжних для України.

У Проекті КПК теж викладені норми, які визначають процес прийняття висновку в нарадчій кімнаті. Зазначено, що у тих випадках, коли колегія присяжних не дійшла до одностайного рішення з постановлених питань, рішення приймають через голосування. Вердикт вважається прийнятим, якщо за відповіді на кожне з постановлених у ньому основних питань проголосувало не менше п'яти, а за відповіді на окремі питання - не менше чотирьох присяжних. Видається найбільш доцільним, щоб обвинувальний вердикт присяжних приймали винятково одноголосно всі присяжні засідателі, а виправдувальний - проста більшість голосів присяжних.

У проекті КПК України передбачено, що відповіді на питання вносить старшина колегії присяжних в опитувальний лист безпосередньо після кожного з відповідних питань із зазначенням кількості присяжних, які проголосували за і проти відповіді. Крім стверджувальних “так” або негативних “ні” при відповідях на питання вимагається обов'язково пояснювати суть відповіді. Ці пояснення часто використовуються і в інших державах для уточнення змісту “так”/“ні” (“так, доведено” або “ні, не доведено”, “так, винен” або “ні, не винен”, тощо). Такі положення цілком відповідають природі суду присяжних, але не слід формулювати в імперативній формі вимогу про уточнення відповідей на запитання, доцільно зазначити - “у разі необхідності відповіді потрібно уточнити”.

В англо-американській судовій системі є принцип невмотивованості вердикту присяжних. У Російській Федерації присяжні засідателі не мотивують свої відповіді. Цей принцип було б доцільно відтворити і в українському кримінальному процесі, де братимуть участь присяжні засідателі.

У більшості законодавчих актів, які регулюють процедуру прийняття рішення присяжними засідателями в країнах, де такий суд функціонує, передбачено, що у випадку відсутності зауважень до вердикту головуючий суддя дозволяє старшому присяжному засідателю його виголосити. Цей присяжний засідатель проголошує вердикт колегії у такому порядку: спочатку зачитує поставлені судом в опитувальному листі питання згодом на кожне з них відповідь. Виголосивши вердикт, старший присяжний засідатель повертає його головуючому судді для доручення до матеріалів справи. На цьому закінчується виконання обов'язків присяжними засідателями, суддя оголошує їм про це та дякує за участь у справі.

Судовий процес за участю присяжних засідателів відрізняється від звичайного судового процесу стадіями його проходження. Окрім стадій прийняття присяжними вердикту ще доцільно виділяти таку окрему самостійну специфічна стадію, як обговорення наслідків вердикту присяжних. Таке обговорення має відбуватися згідно із загальними правилами судового процесу, однак піддаючи сумніву правильність винесеного присяжними вердикту. На стадії обговорення наслідків вердикту присяжних засідателів вирішуються як питання факту, так і питання права. Цю стадію правосуддя доцільно було б поділити ще на кілька етапів: підготовча частина, судове слідство, дебати сторін по справі, останнє слово підсудного, винесення вироку та призначення покарання.

Варто пам'ятати, що вердикт присяжних засідателів не є остаточним рішенням у справі. З огляду на це виникає питання про взаємозв'язок вердикту і вироку. Вердикт присяжних є складовою частиною судового рішення, правовою підставою винесення головуючим суддею вироку, на ньому ґрунтується остаточне рішення суду.

Вердикт присяжних засідателів має значення істинного та беззаперечного акту правосуддя, і суддя зобов'язаний на його підставі прийняти своє рішення без жодних змін. Проаналізувавши кримінально-процесуальний кодекс багатьох країн, в тому числі і Російської Федерації стає очевидним те, що істинність та беззаперечність (передусім обвинувального) є досить відносною.

Наприклад, у Російській Федерації суддя може визнати вердикт присяжних засідателів неясним, суперечливим та запропонувати присяжним зробити до нього поправки, судді також належить право попередньої перевірки вердикту до його проголошення. Суддя також може розпустити колегію присяжних засідателів, які винесли обвинувачувальний вердикт і скерувати справу на новий розгляд в іншому складі присяжних, якщо він дійде висновку про те, що не з'ясовано події злочину і не доведено, що підсудний причетний до неї. Таке рішення судді оскарженню не підлягає. Якщо суддя встановить відсутність в діянні складу злочину, то обвинувальний вердикт не перешкоджає винесенню виправдувального вироку.

Також можливим є скасування вердикту, якщо в тому числі і виправдувального в касаційному порядку, якщо підчас слухання справи були допущені порушення кримінально-процесуального закону.

Ще у Статуті кримінального судочинства, затвердженому Олександром ІІ у 1864 р. було закріплено, що вердикт присяжних виносила проста більшість голосів.

Коли голоси поділялись порівну, виносили виправдувальне рішення. У випадку винесення обвинувального вердикту присяжні могли зазначити те, що підсудний має право на “пом'якшення покарання”, і в такому випадку суд повинен був призначити покарання нижче, ніж передбачено законом. Засідателі також володіли повноваженнями зазначити у вердикті про вилучення зі справи певних обтяжувальних обставин (наприклад, що крадіжка була вчинена без злому; що підсудний не був у стані алкогольного сп'яніння; вбивство не було спланованим…тощо). Відповідь присяжних засвідчувалася підписом головуючого члена колегії (старшини присяжних), якого обирали в кожній конкретній справі самі присяжні.

Після повернення журі в зал судового засідання їх опитувальний лист передавали головуючому судді для підписання. Рішення присяжних оголошував їх старшина.

Практиці того часу відомі випадки, коли присяжні відмовлялись виносити вердикт. У літературі часто згадують справу австралійського підданого Кара (розглядалась 20 березня 1902 р.), у якій присяжні засідателі заявили, що не можуть дійти до будь-якого рішення і просять суд повернути справу на додаткове розслідування. Як наслідок, справу надіслали до Московської Судової Палати [1, с. 48].

У Статуті кримінального судочинства було ще одне дуже важливе положення, яке розвивало принцип змагальності і спрямовувалось на користь обвинуваченого.

Воно полягало в такому: якщо суд одноголосно дійде висновку про те, що присяжні засідателі визнали винним невинну особу, то він має право анулювати такий вердикт. Після цього справу повертали на новий розгляд у новому складі журі присяжних і вердикт, винесений у цьому випадку, вважався остаточним і не підлягав оскарженню. На основі опрацьованої літератури того часу можна зробити висновок, що таку процедуру застосовували дуже рідко, вона була суто декларативною.

Загалом можна зробити висновок про те, що структура і форма вироку суду присяжних не відрізняються від структури і форми вироку, винесеного в рамках загального судового процесу, окрім кількох особливостей. Перша особливість полягає в тому, що у вступній частині суддя не зазначає прізвища присяжних.

Друга особливість - у тому, що в описовій частині вироку мотивування здійснюється посиланням на вердикт присяжних. Якщо присяжні винесли вочевидь неправильний вердикт, то суддя не може вирішити справу інакше, але має право розпустити колегію, яка надала такий висновок і спрямувати справу на новий розгляд в іншому складі суду зі стадії попереднього розгляду. Таку практику потрібно врахувати законодавцю у прийнятті нового Кримінально-процесуального кодексу України.

Отже, можна сформулювати та вписати до кримінально-процесуального законодавства України таке визначення вердикту суду присяжних засідателів - це відокремлене за часом і місцем від вироку суду самостійне рішення колегії присяжних засідателів, яке передує суддівському рішенню та прийняте в суді першої інстанції з питань доведеності фактів та встановлення на їхній основі винуватості чи невинуватості підсудного, яке зумовлює вид покарання за вчинене та його розмір, а також хід і напрямок подальшого розгляду кожної конкретної кримінальної справи до винесення вироку судді. Можна стверджувати, що вердикт є визначальним та базовим рішенням у судовому процесі, в якому беруть участь присяжні засідателі.

Своєю чергою, вирок суду присяжних засідателів - це акт правосуддя, що за своїм характером є рішенням, зумовленим характером та змістом вердикту колегії присяжних.

У сучасній правовій літературі зроблено спроби наукового дослідження питання про соціальний і моральний ефекти вироку суду присяжних. В цьому аспекті науковці звертають увагу на психологічні наслідки вердикту лави присяжних, на те, що таке рішення розвиває “почуття відповідальності”. М.К. Петровський вважає, що головне значення вердикту полягає у тому, що він викликає довіру народу, в тому числі підсудного, до суду як органу державної влади і забезпечує моральну силу вироку суду [3, с. 77]. Після проведення анкетного опитування засуджених осіб із таким висновком вищезазначеного автора можна цілком погодитись та відзначити, що словосполучення “вердикт присяжних засідателів” у нашій країні сприймається як щось дійсно справедливе та як надійна гарантія прийняття істинного рішення по справі.

судовий присяжний засідатель правосуддя

Література

1. Михайлова Т. Рассмотрение уголовных дел с участием присяжных заседателей // Законность. - 1994. - № 3. - C.48.

2. Юридична енциклопедія. Т. 1 / За ред. Ю.С. Шемшученка - Київ: Видавництво “Українська енциклопедія” імені М.П. Бажана, 1998.

3. Петровський Н.К. Вердикт присяжных заседателей и его социаьно-правовые последствия: Дисс. … канд. юрид. наук. - СПб., 1998.

4. Проект Кримінально-процесуального кодексу України зареєстрований у ВР України за реєстр. № 1233 13.12.2007 р.

5. Суд присяжных: квалификация преступлений и процедура рассмотрения дел: Научно-практичное пособие / Под ред. канд. юрид. наук, доц. А.В. Галаховой. - М.: Норма, 2006.

Размещено на Allbest.ru