Акти прокурорського реагування: правовий статус та реалізація

Размещено на http://www.allbest.ru/

Акти прокурорського реагування: правовий статус та реалізація

прокурорський статус нагляд

Анотація

Крилова І.І. Акти прокурорського реагування: правовий статус та реалізація. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.10 - судоустрій; прокуратура та адвокатура, Академія адвокатури України. - Київ, 2010.

Дисертацію присвячено дослідженню юридичної природи актів прокурорського реагування, їх правового статусу, особливостей застосування, значення в механізмі правового регулювання та місця в системі актів органів державної влади. В дисертації ґрунтовно розглядаються основні положення теорії юридичних актів, актів органів державної влади, пропонуються авторські поняття юридичних (правових) актів, актів органів державної влади, актів прокуратури та характеристика їх особливостей, пропонується загальна класифікація актів прокуратури, розглядаються питання нормативності, юридичної сили, форми, сфери дії кожного з видів актів прокуратури, послідовно характеризуються елементи їх юридичної природи.

Окремо висвітлюється питання актів прокурорського реагування та їх особливостей, наводиться авторське визначення поняття актів прокурорського реагування та критерії класифікації.

На підставі проведеного дослідження сформульовано висновки та рекомендації щодо визначення правового статусу прокуратури та актів прокуратури шляхом внесення змін до законодавства в частині закріплення функцій держави, однією з яких має бути контрольна функція. Місце прокуратури в державному механізмі повинно бути пов'язано із контрольною функцією влади та підтриманням державного обвинувачення в суді, що буде важливою гарантією публічного захисту передбачених законом прав та інтересів громадян або держави. Необхідно обмежити прокурорський нагляд до нагляду за дотриманням законів в оперативно-розшуковій діяльності, дізнанні, досудовому слідстві, при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні до громадянина заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Досягнення підвищення ефективності актів прокурорського реагування, вбачається шляхом визнання актами прокурорського реагування тільки актів, які будуть видаватись як засоби реагування при реалізації реформованої до кримінального переслідування функції обвинувачення. Такими основними актами можуть бути протест, припис, подання і постанова прокурора, а до інших актів з питань організації діяльності прокуратури можна віднести заяви, вказівки, доручення, висновки, запити тощо

Ключові слова: прокуратура, акти прокуратури, акти прокурорського реагування, обвинувальні акти, представницькі акти, акти прокурорського нагляду, функції прокуратури, повноваження прокуратури, правовий статус прокуратури, місце прокуратури в системі органів державної влади, державна влада, акти органів державної влади, ефективність актів прокурорського реагування.

Аннотация

Крылова И.И. Акты прокурорского реагирования: правовой статус и реализация. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.10 - судоустройство; прокуратура и адвокатура, Академия адвокатуры Украины. - Киев, 2010.

Диссертация посвящена комплексному исследованию юридической природы актов прокурорского реагирования, их правового статуса, особенностей использования, их роли и значения в механизме правового регулирования и места в системе актов органов государственной власти.

Учитывая неопределенный конституционный статус прокуратуры, отсутствие нормированной системы актов органов государственной власти, неопределенный статус актов прокуратуры, в диссертации детально изучаются основные положения теории юридических актов, актов органов государственной власти, предлагаются авторские понятия юридических (правовых) актов, актов органов государственной власти, актов прокуратуры, их характеристика и особенности. Рассматриваются вопросы нормативности, юридической силы, формы, сферы действия каждого вида актов прокуратуры, постепенно характеризуются элементы их юридической природы.

Отдельно обращено внимание на изучение вопроса об актах прокурорского реагирования и их особенностях, предлагается авторское определение понятия акта прокурорского реагирования и критериев классификации.

На основании проведенного исследования сформулированы выводы и рекомендации к вопросам определения правового статуса прокуратуры и актов прокуратуры путем внесения изменений в законодательство в части закрепления функций государства, среди которых должна быть определена контрольная функция власти. Ввиду специфики деятельности прокуратуры место прокуратуры в государственном механизме должно быть связано с контрольной функцией власти и государственным обвинением в суде, что будет важной гарантией публичной защиты предусмотренных законом прав и интересов граждан и государства.

Отстаивается позиция ограничения прокурорского надзора до надзора в оперативно-розыскной деятельности, дознании и предварительном следствии, за исполнением судебных решений в уголовных делах, при применении к гражданам мер принудительного характера, связанных с ограничением свободы граждан.

Достижение повышения эффективности актов прокурорского реагирования предлагается путем отнесения к актам прокурорского реагирования только актов, которые будут выдаваться как методы реагирования при реализации реформированной в криминальное преследование обвинительной функции прокуратуры. Такими основными актами могут быть протест, предписание, постановление и представление прокурора, а другие акты прокурора должны быть отнесены к актам организации деятельности прокуратуры.

Ключевые слова: прокуратура, акты прокуратуры, акты прокурорского реагирования, обвинительные акты, процессуальные акты, акты прокурорского надзора, функции прокуратуры, полномочия прокуратуры, правовой статус прокуратуры, место прокуратуры в системе органов государственной власти, государственная власть, акты органов государственной власти, эффективность актов прокурорского реагирования.

Summary

Krylova I.I. Acts of Prosecution Reaction: Legal Status and Practical Implementation. - Manuscript.

The thesis for the scientific degree of Candidate of Law (Ph.D.Law) in speciality 12.00.10 - Court; Public Prosecution; Bar. - Academy of Advocacy of Ukraine. - Kyiv, 2010.

The thesis is devoted to the investigation of the legal nature of the acts of prosecutor's reaction, their legal status, their peculiarities of implementation, their meaning within the mechanism of legal regulation and the place in the system of state power acts. The thesis deals meticulously with basic statements of legal acts' theory, the acts of the state power organs. The author suggests the own notions of legal acts, the acts of state power organs, prosecution acts and the characteristics of the peculiarities. General classification of prosecution acts is suggested, the same as the questions of fundamentality legal power form, the domain of functionally every kind of prosecutors act. The elements of their legal nature is characterized consequentively separately the issues of prosecution reaction acts and their peculiarities a described and the authors definition of the notion of the prosecution act reaction and the criteria of the classification is shown here.

On the basis of the current research the conclusions and recommendations as to the definition of legal prosecution status and the prosecution acts by means of including changes in to legislation which deals with the point of conformation the state's functions, one of which is supposed to be the function of control are formulated.

The place of prosecution in the state mechanism must be connected with the managing power function and supported by the state accusation in the court which will become the important guarantee of public defence foreseeing by the law of rights and interests of the citizens and the state. It is necessary to limit the prosecution overview to overview for sticking to the laws in search activity interrogation pre-court trial during the fulfillment of court statements in original cases applying them to the person with the means of punishment, connected with the limitations of the citizens' personal freedom. Achievements of increasing the efficiency of prosecution reaction acts is shown by means of defining the acts of prosecution reaction those acts which will be accepted as the means of reaction during the fulfillment of reformed as to the criminal prosecution function of accusation. Thus the acts may be such as: protest, signing application and prosecutor's statement. And to some other acts as to the issue of the prosecutor's activity management we may refer application, regulations, orders, conclusions, appeals go on.

Key words: prosecution, prosecution acts, prosecution acts reaction, accusation acts, representation acts, acts of prosecutor's overview, prosecution functions, prosecution duties, prosecution legal status prosecution place in the system of state power organs, state power, acts of state power organs, efficiency of the prosecution reaction acts.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Конституцією України 1996 року був чітко визначений шлях розвитку України у напрямі до розбудови та зміцнення демократичної, соціальної і правової держави. Одними із визначальних принципів такої держави Україна визнала принцип верховенства права та принцип поділу влади. Ці принципи належить до найкращих прогресивних здобутків політико-правової історії людства і покликані забезпечувати гуманістичний розвиток суспільства та якісність здійснення державної влади. Верховенство права - це панування права в суспільстві, у стосунках між усіма учасниками суспільного життя, у життєдіяльності державних і недержавних організацій, соціальних спільнот, груп, об'єднань тощо. Поділ державної влади - це запобігання концентрації влади в руках однієї особи чи органу, встановлені правила організації та здійснення державної влади, які передбачають єдність влади і розподіл повноважень держави.

Конституція України проголосила, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, чим чітко визначила головні положення принципу та складові державної влади. Разом з тим, такий потужний інститут як прокуратура за цим поділом фактично залишився без конституційно-правового статусу. Діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захищати конституційний лад, забезпечувати права і свободи людини і громадянина. Крім того, відповідно до п.9 Перехідних положень Конституції України і статей 19-28 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. № 1789 прокуратура здійснює нагляд за додержанням і застосуванням законів - до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів з контролю за додержанням законів. Дія цих положень не обмежена в часі, що і викликає стурбованість збереження принципів верховенства права та поділу державної влади, оскільки невирішеною є проблема взаємовідносин прокуратури з органами державної влади, організаціями, підприємствами, установами та громадянами.

Результати здійснення прокуратурою своїх повноважень втілюються в її актах, які є зовнішнім проявом державно-владних функцій. Одним із різновидів актів прокуратури є акти прокурорського реагування, які законодавчо пов'язані із реалізацією прокурорського нагляду, а фактично являють собою зовнішній прояв - реагування, спрямоване на запобігання чи припинення порушення норм законів шляхом створення, зміни чи припинення певних правових відносин. Отже, акти прокурорського реагування займають не останнє місце в системі актів прокуратури і в системі правових актів України. Тому визначення їх юридичних властивостей (характеру, юридичної сили, сфери дії, форми) надає змогу охарактеризувати юридичну природу цих актів, що в свою чергу, дозволяє зрозуміти ефективність їх регулюючого впливу на суспільні відносини, вдосконалити практику їх реалізації та, як наслідок, забезпечити рівень законності в країні.

Актуальність проблеми пояснюється, насамперед, необхідністю проведення глибоких науково-теоретичних досліджень правового статусу актів прокурорського реагування як складової системи правових актів органів державної влади України, оскільки у вітчизняній юридичній науці це питання є малодослідженим.

Слід зазначити, що питання правового статусу прокуратури і прокурорського нагляду, які відіграють значну роль при визначенні правового статусу актів прокурорського реагування, протягом десятиріч були предметом уваги багатьох українських і зарубіжних вчених та фахівців, серед яких О.М. Бандурка, В.І. Басков, О.Д. Бойков, В.Д. Бринцев, К.Д. Бурмістров, І.В. Вернидубов, В.Г. Гончаренко, Л.Р. Грицаєнко, Ю.М. Грошевий, В.М. Гусаров, Л.М. Давиденко, В.Г. Даєв, В.В. Долежан, В.С. Зеленецький, П.М. Каркач, І.М. Козьяков, Т.В. Корнякова, М.В. Косюта, В.П. Корж, М.Й. Курочка, В.Т. Маляренко, І.Є. Марочкін, М.Н. Маршунов, О.Р. Михайленко, М.І. Мичко, В.Т. Нор, В.П. Півненко, Ю.Є. Полянський, М.О. Потебенько, М.В. Руденко, М.М. Руденко, В.М. Савицький, В.І. Сапунков, Г.П. Середа, К.Ф. Скворцов, Є.А. Суботін, В.В. Сухонос, В.Я. Тацій, О.Б. Черв'якова, П.В. Шумський та інші. Разом з тим, зважаючи на значущі наукові розробки, необхідно визнати, що в Україні й досі відсутня загальноприйнята думка щодо вирішення цих питань.

Проаналізувавши юридичну літературу, ми дійшли висновку, що багато уваги приділяється з'ясуванню юридичної природи окремих видів актів, але комплексні дослідження системи юридичних актів, наявність єдиного підходу до їх назв та їх класифікація майже відсутні, що значно ускладнює практику їх визначення, їх співвідношення та правового значення, і дає можливість співіснувати багатьом різним поглядам на це питання. Тому при написанні роботи також враховувався ступінь дослідження загальної теорії юридичних актів. Вагомий внесок у розвиток теоретичних і практичних основ якої внесли такі вчені, як С.С. Алексєєв, А.М. Васильєв, Р.Ф. Васильєв, А.В. Міцкевич, Р.Т. Окушева, П.М. Рабінович, Ю.А. Тихомиров, Г.О. Христова, М.В. Цвік та інші.

Таким чином, незважаючи на значну кількість публікацій і досліджень з теми прокурорської діяльності і прокурорського нагляду, а також створення теорії юридичних актів, в українській юридичній науці фактично відсутні комплексні загальнотеоретичні дослідження юридичних властивостей актів прокуратури, в тому числі актів прокурорського реагування, які б спиралися на методологічну базу теорії юридичних актів. Актуальність теми, складність і дискусійність окремих її питань, недостатнє їх вивчення та необхідність їх правового врегулювання і визначили мету і завдання даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до планів наукових досліджень Академії адвокатури України і є складовою тематичного плану науково-дослідних робіт: «Розробка проблем прав людини. Сприяння забезпеченню прав і свобод людини, забезпечення їх правового захисту. Дослідження питань професійного захисту порушених, невизнаних, оспорюваних прав, свобод чи інтересів особи», затвердженого рішенням Вченої ради Академії адвокатури України від 11 лютого 2002 р. (протокол № 5). Тему дисертації затверджено рішенням Вченої ради Академії адвокатури України від 27 лютого 2006 р. (протокол № 8).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у з'ясуванні специфіки юридичної природи актів прокурорського реагування, їх правового та управлінського статусу, класифікації та реалізації, формування теоретичних висновків і рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності актів прокурорського реагування, їх регулюючого впливу на суспільні відносини, вдосконалення практики їх реалізації.

Дисертація має теоретико-прикладний характер і відповідно до поставленої мети зорієнтована на вирішення таких завдань:

розкриття поняття актів органів державної влади, визначення їх класифікації та системи;

розкриття поняття актів прокуратури, визначення їх юридичної природи та класифікації;

визначення поняття актів прокурорського реагування та їх місця в системі актів органів державної влади через визначення місця прокуратури в системі органів державної влади;

характеристика повноважень прокуратури та визначення їх меж;

визначення правового та управлінського статусу актів прокурорського реагування;

конкретизування всіх видів актів прокурорського реагування, визначення їх особливостей та реалізація;

розкриття питання забезпечення ефективності актів прокурорського реагування;

формулювання пропозиції з удосконалення законодавства, що регламентує правовий статус прокуратури та актів прокурорського реагування.

Об'єктом дослідження є прокурорська діяльність у сфері забезпечення законності за допомогою видання спеціальних юридичних актів.

Предметом дослідження є правовий статус та реалізація актів прокурорського реагування.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Через розкриття діалектики форми та змісту було закладено методологічну базу дисертаційного дослідження, визначено сутність та особливості правового статусу прокуратури, актів прокурорського реагування та їх реалізації. Формально-юридичний метод використовувався для аналізу існуючої системи нормативно-правових актів, які регулюють діяльність прокуратури та визначають форми і засоби реалізації цієї діяльності. За допомогою історичного методу було досліджено процеси, пов'язані із розвитком прокуратури, прокурорського нагляду, а також системи правових актів у різні історичні періоди. Структурно-функціональний метод застосовувався для визначення місця прокуратури в системі органів державної влади, а також правового статусу актів прокурорського реагування в системі правових актів України. Методи класифікації та групування використовувалися при визначенні видів актів органів державної влади, актів прокуратури та актів прокурорського реагування. Детально вивчені статистичні показники реалізації актів прокурорського реагування. Методом порівняльно-правового аналізу досліджувалися положення нормативно-правових актів, що регулюють діяльність прокуратури в інших державах.

Теоретичну основу дисертації складають положення наук і результати наукових доробок із загальної теорії держави і права, конституційного права, прокурорського нагляду, адміністративного права.

Нормативно-правову базу дисертаційної роботи складають Конституція і закони України, підзаконні акти нормативного і ненормативного характеру, що регулюють діяльність прокуратури.

Інформаційну і емпіричну основу дослідження складають узагальнення прокурорської наглядової діяльності Генеральної прокуратури та обласних прокуратур, довідкові видання та статистичні матеріали, а також особистий досвід здобувачки проходження перевірок в рамках реалізації загального нагляду прокуратури в органах виконавчої влади.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлюється тим, що робота є першим в Україні монографічним дослідженням за науковою спеціальністю 12.00.10, в якій у комплексі висвітлюються питання правового статусу актів прокурорського реагування в системі актів органів державної влади.

В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків та положень, що відповідають вимогам наукової новизни й виносяться на захист. До них треба віднести такі наукові результати:

вперше:

проведено комплексне та обґрунтоване дослідження юридичної природи всіх актів прокуратури і актів прокурорського реагування зокрема;

пропонується визначення поняття актів прокуратури, яке можна закріпити в Законі України «Про прокуратуру» - це зовнішній оформлений прояв здійснення своїх повноважень органами прокуратури у встановленому законом порядку;

пропонується визначення поняття акта прокурорського реагування, яке можна закріпити в Законі України «Про прокуратуру» - це офіційно оформлений у письмовій формі зовнішній прояв реалізації органами прокуратури своїх повноважень, виданий у встановленому законом порядку і спрямований на запобігання чи припинення порушення норм законів шляхом створення, зміни чи припинення певних правових відносин;

пропонуються елементи структури правового та управлінського статусу прокуратури та актів прокурорського реагування;

пропонується до актів прокурорського реагування віднести тільки акти, які будуть видаватись як засоби реагування при реалізації реформованої до кримінального переслідування функції обвинувачення. Такими основними актами можуть бути протест, припис, подання і постанова прокурора, а до інших актів з питань організації діяльності прокуратури можна віднести заяви, вказівки, доручення, висновки, запити тощо;

обґрунтовано, що прокурорський нагляд необхідно привести до рамок Конституції України, залишивши нагляд за дотриманням законів в оперативно-розшуковій діяльності, дізнанні, досудовому слідстві, при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні до громадянина заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

обґрунтовано, що акти прокурорського реагування на порушення законів слід залишити в оперативно-розшуковій діяльності, дізнанні, досудовому слідстві, при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні до громадянина заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

обґрунтовано, що обвинувальна функція прокуратури потребує реформування задля визначення чітких меж її реалізації у кримінальному процесі: від порушення кримінальної справи (виключно прокурором) до обвинувального вироку суду;

запропоновано відмовитись від такого акту прокурора як санкція, замінивши норму ст. 27 Закону України «Про прокуратуру» щодо санкції прокурора на норму щодо рішення суду, а норми Кримінально-процесуального кодексу України щодо надання санкцій прокурора - на норми щодо винесення прокурором мотивованих постанов чи внутрішніх вказівок, доручень прокурора;

дістало подальшого розвитку:

питання побудови системи актів органів державної влади та їх класифікації за суб'єктом видання, за нормативністю, за юридичною силою, за ступенем загальності, за характером правового регулювання, за сферою дії, за часом дії;

визначення поняття реагування прокурора в широкому та вузькому сенсі;

визначення понять актів прокурорського реагування;

питання удосконалення законодавчого врегулювання наглядової, представницької та обвинувальної функції прокуратури;

питання визначення ефективності застосування актів прокурорського реагування;

удосконалено:

визначення поняття юридичного (правового) акту як юридичної форми здійснення своїх повноважень певною категорією осіб у формі офіційного письмового документа з характерними ознаками правової норми, яка спрямована на врегулювання певних суспільних відносин і тягне за собою певні правові наслідки;

визначення поняття нормативного акта як різновиду юридичного (правового) акта, котрий є офіційним письмовим документом компетентного органу державної влади, яким встановлюються, змінюються або скасовуються норми права;

визначення загальних та особливих критеріїв актів прокуратури, які впливають на визначення їх місця в системі юридичних актів;

правові підстави та обґрунтування видання актів прокурорського реагування.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації положення можуть бути використані:

у науково-дослідній сфері - для подальшої розробки системи правових актів України, актів прокуратури, досліджень проблем організації та діяльності прокуратури, прокурорського нагляду;

у правотворчій сфері - для удосконалення Конституції України, законодавства про прокуратуру, кримінально-процесуального кодексу, при розробці нових нормативно-правових актів щодо системи правових актів України;

у правозастосовчій сфері - для удосконалення організації діяльності прокуратури, а також наглядової та обвинувальної функцій прокуратури;

у навчально-методичній сфері - для підготовки підручників, навчальних посібників і текстів лекцій із зазначених питань.

Апробація результатів дисертації. Окремі положення дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях, зокрема: Міжнародній науково-практичній конференції «Еволюція кримінального судочинства на пострадянському просторі» (22-23 червня 2006 р. Академія адвокатури України, м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції «Новое уголовное и уголовно-исполнительное право в отечественной правовой системе: десятилетний опыт законотворчества, правоприменения, научного исследования и преподавания» (24-25 травня 2007 р. Российская академия правосудия, г. Санкт-Петербург); Міжнародній науковій конференції «Стратегия уголовного судопроизводства» (12 жовтня 2007 р. Российская академия правосудия, г. Санкт-Петербург); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Шості осінні юридичні читання» (26-27 жовтня 2007 р. Хмельницький університет управління та права, м. Хмельницький); Міжнародній науковій конференції «Методологія сучасної криміналістики» (23-24 травня 2008 р. Академія адвокатури України, м. Київ); Міжнародній науковій конференції «Проблеми захисту і представництва громадян» (14 листопада 2008 р. Академія адвокатури України, м. Київ); Міжнародній науковій конференції «Сьомі осінні юридичні читання» (28-29 листопада 2008 р. Хмельницький університет управління та права, м. Хмельницький).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, що сформульовані в дисертації, опубліковані у п'яти наукових статтях у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та тезах виступів на міжнародних науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, двох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, а також списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 253 сторінки, з яких список використаних джерел нараховує 270 найменувань, викладений на 22 сторінках.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, наведено відомості про зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, вказані дані про їх апробацію та публікації.

Розділ І «Поняття, види і статус актів прокурорського реагування» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Акти органів державної влади: поняття, класифікація, правове значення» висвітлюється питання державної влади, органів державної влади, актів органів державної влади, проводиться аналіз точок зору відомих науковців В.Б. Авер'янова, В.Г. Гончаренка, А.М. Колодія, В.В. Копейчикова, В.В. Лазарєва, С.В. Липеня, С.Л. Лисенкова, П.М. Рабіновича, О.Ф. Скакун, В.Є. Чіркина та ін.

Сутність державної влади полягає в тому, що єдиним джерелом влади є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади. Органи державної влади є складовими частинами державного механізму, що наділені владними повноваженнями, обсяг яких визначається законодавством. Реалізація державної влади у сучасному суспільстві неможлива без використання актів органів державної влади, котрі є зовнішнім проявом здійснення повноважень органами державної влади, в яких відображені конкретні рішення державної влади та які направлені на врегулювання певних суспільних відносин і для досягнення певних юридичних наслідків. Акти органів державної влади мають велике значення для держави і суспільства, оскільки виражають конкретні рішення державної влади, її дії стосовно реалізації функцій з управління суспільством. Таким чином, всі правові акти органів державної влади видаються з метою врегулювання незчисленних суспільних відносин і в ідеалі повинні давати відповіді на всі запитання суспільства, жоден випадок не повинен бути виключенням. Неузгодженість та суперечності актів органів державної влади приводять, по-перше, до неякісності правової бази, нестабільності та правопорушень у державі, а по-друге, до неузгодженості дій самих органів державної влади, до втрати сутності їх повноважень та покликання.

Дисертант, досліджуючи систему актів органів державної влади, приходить до висновку про відсутність загальнотеоретичного визначення поняття «акт органу державної влади», про відсутність комплексного дослідження системи актів органів державної влади, визначає поняття юридичного (правового) акта, нормативного і ненормативного акта, наводить відмінності між нормативними і ненормативними актами. Вивчає позиції науковців С.С. Алексєєва, А.М. Васильєва, Р.Ф. Васильєва, А.В. Міцкевича, Р.Т. Окушевої, П.М. Рабіновича, Ю.А. Тихомирова, Г.О. Христової, М.В. Цвіка та інших стосовно необхідності розробки загальної теорії юридичних актів.

В результаті аналізу дисертант дає визначення поняття актів органів державної влади як зовнішнього закріплення правового виразу державної влади. Наводить класифікацію актів органів державної влади за суб'єктом видання, прийняття чи ухвалення, за нормативністю, за юридичною силою, за ступенем загальності правових норм, за характером правового регулювання, за сферою дії, за часом дії.

У підрозділі 1.2. «Місце актів прокурорського реагування в системі актів органів державної влади» дисертант на основі аналізу теоретичних розробок науковців стовно поділу влади та місця прокуратури в системі органів влади, таких як В.І. Басков, І.В. Вернидубов, В.Г. Гончаренко, Ю.М. Грошевий, Л.М. Давиденко, В.В. Долежан, П.М. Каркач, М.В. Косюта, І.Є. Марочкін, О.Р. Михайленко, М.І. Мичко, В.Т. Нор, М.В. Руденко, В.М. Савицький, В.Я. Тацій, О.Б. Черв'якова, П.В. Шумський та інших, розглядає питання щодо принципу поділу влади, його історичного походження та впровадження в Україні, системи стримувань і противаг, механізму органів державної влади, системи органів державної влади, специфіки визначення місця кожного органу державної влади і місця прокуратури зокрема.

Дисертант, аналізуючи завдання та функції прокуратури, доводить невизначеність місця прокуратури в системі органів державної влади та пропонує власні міркування вирішення цього питання, поступово відповідаючи на навідні питання щодо підконтрольності та підзвітності органів прокуратури; незалежності прокуратури; функцій прокуратури; відносин прокуратури з іншими органами державної влади; наявності органів, які можуть відміняти, призупиняти, змінювати чи опротестовувати акти прокуратури; наявності органів, акти яких може відміняти, призупиняти, змінювати чи опротестовувати прокуратура.

В результаті аналізу робиться висновок, що місце прокуратури в державному механізмі повинно бути пов'язано із контрольною функцією влади та підтриманням державного обвинувачення в суді, що буде важливою гарантією публічного захисту передбачених законом прав та інтересів громадян або держави. Визначення місця актів прокурорського реагування в системі актів органів державної влади залежить від місця прокуратури в системі органів державної влади, оскільки форма актів прокуратури є втіленням реалізації повноважень прокуратури, що є не тільки правом прокурора, а й обов'язком реагувати на порушення законів. Наводиться поняття актів прокуратури та їх класифікація.

Дисертант вивчає суть поняття реагування та прокурорського реагування, визначає, що реагування прокурора в широкому сенсі можна визначити як вияв ставлення прокурора до певних суб'єктів та їх поведінки в різних ситуаціях, який ґрунтується на характері правової поведінки прокурора, його почуттях, мотивах, стані, намірах, здатності сприйняття та аналізу ситуації тощо. Реагування прокурора у вузькому сенсі, при здійсненні загальнонаглядової діяльності, визначається як документальне оформлення уявлення прокурора про поведінку суб'єктів, що перевіряються, побудоване на повноваженнях прокурора. Пропонується поняття акта прокурорського реагування як офіційно оформленого у письмовій формі зовнішнього прояву реалізації органами прокуратури своїх повноважень, виданий у встановленому законом порядку і спрямований на запобігання чи припинення порушення норм законів шляхом створення, зміни чи припинення певних правових відносин. Єдине, що чітко визначить місце прокуратури, а, відповідно, і місце актів прокуратури - це виключно конституційне врегулювання шляхом закріплення різних функцій влади.

У підрозділі 1.3. «Види актів прокурорського реагування» розглядаються види актів прокурорського реагування, визначені Законом України «Про прокуратуру», такі як припис, постанова, протест, подання. Зазначаються їх особливості, відмінності, характерні риси та правові наслідки їх застосування. Аналізуються погляди науковців та практиків стосовно видів та особливостей актів прокурорського реагування. Норми українського законодавства про акти прокурорського реагування порівнюються із нормами законів про прокуратуру Російської Федерації та Республіки Бєларусь.

Зазначається про відсутність визначень понять актів прокурорського реагування, порядку їх підготовки та меж застосування. Звертається увага на особливість актів прокурорського реагування ненормативного характеру впливати на акти нормативного характеру. Розглядаються та оспорюються пропозиції науковців щодо видів актів прокурорського реагування, до яких відносять також позовні та іншого характеру судові заяви, письмові вказівки, документальні санкціонування, дозволи, затвердження тощо.

Дисертант вважає, що до актів прокурорського реагування доцільно віднести тільки акти, які будуть видаватись як засоби реагування при реалізації реформованої до кримінального переслідування функції обвинувачення. Такими основними актами можуть бути протест, припис, подання і постанова прокурора, а до інших актів з питань організації діяльності прокуратури можна віднести заяви, вказівки, доручення, висновки, запити тощо.

У підрозділі 1.4. «Правовий і управлінський статус актів прокурорського реагування» дисертант досліджує поняття статусу та його походження. Розглядаються характерні риси правового та управлінського статусу суб'єкта. Під правовим статусом будь-якого суб'єкта слід розуміти його правове положення, що характеризується комплексом прав і обов'язків, гарантіями діяльності, системою обмежень і відповідальності. Складовими управлінського статусу будь-якого суб'єкта можна визначити: встановлені законом повноваження (права і обов'язки), положення в системі управління, межі впливу на суспільство, відповідальність.

Висвітлюються елементи правового статусу прокуратури, які дисертант, поділяє на основні (які є постійними і мають переважне значення для статусу прокуратури) та додаткові. До основних елементів правового статусу прокуратури, що виділяють цей орган серед інших органів державної влади, слід віднести такі: унормовані повноваження прокуратури; місце прокуратури в системі органів державної влади; принципи організації та діяльності прокуратури; роль прокуратури та ефективність її діяльності. До додаткових елементів правового статусу прокуратури, можна віднести такі: гарантії діяльності прокуратури; відповідальність прокурорів; акти прокуратури; матеріальне та соціальне забезпечення прокурорів та ін.

Управлінський статус прокуратури має двоаспектний характер, який виявляється у функціях внутрішнього управління через відносини в апараті прокуратури та зовнішнього управління через відносини з суспільством та іншими державними органами. Будуючи структуру управлінського статусу актів прокурорського реагування, дисертант виділяє такі елементи: підзаконність, обов'язковість, правомочність, офіційність, односторонність, належна оформленість.

Елементи правового та управлінського статусів в силу своєї специфіки можуть співпадати в певних питаннях, а можуть відрізнятися, проте їх дослідження дозволяє систематизувати всі норми про акти прокурорського реагування, поєднати їх характерні риси, теоретичні та практичні підходи та визначити відмінності.

Розділ ІІ «Реалізація актів прокурорського реагування» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Акти прокурорського нагляду і їх реалізація» розглядається питання прокурорського нагляду та його видів, аналізуються історичні підстави його виникнення та правові підстави його реалізації. Розглядаються погляди науковців на прокурорський нагляд, його види та необхідність існування. Обговорюється доцільність загального нагляду.

Дисертант, виходячи з класичної класифікації актів прокурорського нагляду в залежності від його напрямів та враховуючі рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року №20-рп/2010 щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222, пропонує такі види актів нагляду: акти нагляду за додержанням і застосуванням законів; акти нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; акти нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Розглядаються види актів прокурорського нагляду в залежності від напрямів прокурорського нагляду та їх характерні риси.

У підрозділі 2.2. «Обвинувальні акти прокурора» дисертант зазначає про обвинувальний характер кримінального судочинства, в якому прокурор відіграє головну роль - підтримує державне обвинувачення в суді. Обвинувальна функція прокурора є головною та традиційною функцією, важливість і необхідність якої визнавалась завжди, оскільки прокурор - це насамперед обвинувач в кримінальному процесі. Аналізуються погляди науковців на функцію державного обвинувачення, її сутність та значення.

Законодавець наділив прокурора повноваженнями для реалізації обвинувальної функції: обов'язкова участь в суді першої інстанції у всіх справах публічного і приватно-публічного обвинувачення; підтримання перед судом державного обвинувачення; подання доказів; участь у дослідженні доказів; заявлення клопотань; висловлення суду своїх міркувань; викладення своїх суджень з приводу застосування кримінального закону і міри покарання щодо підсудного; заявлення чи підтримання цивільного позову у разі необхідності. Зазначені повноваження реалізуються у певних формах, основними з яких виділяють: висновок; клопотання; постанову; пропозицію; промову у судових дебатах; репліки прокурора та ін.

Дисертант розглядає види обвинувальних актів, їх характерні риси та особливості застосування.

У підрозділі 2.3. «Акти прокурорського представництва» досліджуються форми реалізації представницької функції. Дисертант аналізує науково-теоретичні дослідження організаційно-правового становища прокурора як учасника цивільного, господарського, адміністративного судочинства таких вчених, як Ю.М. Грошевий, В.В. Долежан, М.В. Косюта, І.Є. Марочкін, О.Р. Михайленко, М.І. Мичко, В.Т. Нор, Ю.Є. Полянський, М.В. Руденко, В.Й. Сапунков, Є.А. Суботін, Є.Б. Черв'якова та ін.

В результаті аналізу розкриваються поняття та завдання представництва прокурором інтересів громадянина або держави в цивільному, господарському та адміністративному судочинстві, визначаються приводи і підстави здійснення прокурором представництва інтересів громадянина або держави в суді, проводиться порівняльний аналіз представницької функції прокурора із захисною функцією адвоката, конкретизуються форми представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді, визначаються особливості повноважень прокурора при здійсненні представництва інтересів громадянина або держави в суді.

У підрозділі 2.4. «Питання забезпечення ефективності актів прокурорського реагування» зазначається, що метою видання актів прокурорського реагування є досягнення необхідного суспільно корисного результату - усунення порушення закону, відновлення порушених прав і притягнення до відповідальності, аналізується питання реалізації актів прокурорського реагування та досягнення ними поставленої мети.

Дисертант досліджує походження та значення терміну «ефективність», аналізує погляди та підходи науковців та практиків до методології визначення показників ефективності роботи прокуратури і актів прокурорського реагування. Питання ефективності прокурорської діяльності розглядається з урахуванням функцій прокуратури, що становлять основу її діяльності, критеріїв ефективності реалізації функцій прокуратури, факторів, що впливають на ефективність діяльності прокуратури.

Акт прокурорського реагування можна вважати ефективним у тому випадку, коли всі його цілі досягнуто в максимально короткий строк, з дослідженням усіх факторів і обставин ситуації, і саме головне - без допущення обмеження прав, свобод і законних інтересів особи.

У висновках сформульовано теоретичні положення, що розкривають сутність, юридичну природу кожного з видів актів прокуратури та актів прокурорського реагування зокрема, а також їх місця в системі актів органів державної влади, проведено комплексну характеристику актів прокурорського реагування, визначено їх особливості та наведено обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо удосконалення системи актів прокурорського реагування.

Головними науковими і практичними результатами роботи є такі висновки:

1. Вивчення правового статусу актів прокурорського реагування вимагає визначення їх нормативного або ненормативного характеру, юридичної сили, сфери дії, форми актів, місця в системі актів органів державної влади, статусу та повноважень прокуратури як державного органу - суб'єкта прийняття досліджуваних юридичних актів, а також правових форм його діяльності, результати яких відбиваються в цих актах та визначають мету їх прийняття.

2. Основним принципом діяльності та функціонування системи органів державної влади є принцип поділу влади. Конституція України проголосила, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, чим чітко визначила головні положення принципу та складові державної влади. Разом з тим, такий потужний інститут як прокуратура за цим поділом фактично залишився без конституційно-правового статусу. Така конституційна позиція призводить до правової невизначеності та неузгодженості, до дереалізації принципу поділу влади, який взагалі втрачає свою суть. Для врегулювання цього питання слід змінити норму Конституції України про поділ влади і доповнити існуючий перелік, який слід розуміти не як окремі влади, а як функції єдиної влади, установчою і контрольною функціями.

3. Місце прокуратури в державному механізмі повинно бути пов'язано із контрольною функцією влади та підтриманням державного обвинувачення в суді, що буде важливою гарантією публічного захисту передбачених законом прав та інтересів громадян або держави.

4. Визначення місця актів прокурорського реагування в системі актів органів державної влади залежить від місця прокуратури в системі органів державної влади, оскільки форма актів прокуратури є втіленням реалізації повноважень прокуратури, що є не тільки правом прокурора, а й обов'язком реагувати на порушення законів.

5. Акти прокуратури - це зовнішній прояв (усна, письмова чи конклюдентна форма) здійснення своїх повноважень органами прокуратури шляхом закріплення правового виразу державно-владних повноважень.

Акти прокуратури можна класифікувати за такими основними критеріями: за юридичною силою, за нормативністю, за суб'єктом прийняття, за способом прийняття. Види актів прокуратури можна звести до таких основних: обвинувальні, представницькі, акти прокурорського нагляду, координаційні та акти досудового слідства.

6. Акт прокурорського реагування - це офіційно оформлений у письмовій формі зовнішній прояв реалізації органами прокуратури своїх повноважень, виданий у встановленому законом порядку і спрямований на запобігання чи припинення порушення норм законів шляхом створення, зміни чи припинення певних правових відносин. До актів прокурорського реагування належать протест, подання, припис і постанова.

7. Особливості правового і управлінського статусу актів прокурорського реагування окреслені правовим і управлінським статусом органів прокуратури і являють собою певну систему елементів, які можуть збігатися із характерними критеріями правових та управлінських актів, оскільки акти прокуратури є правовими актами органу державної влади, підзаконними, ненормативними і правозастосовчими.

8. Прокурорський нагляд необхідно привести до рамок Конституції України, залишивши нагляд за дотриманням законів в оперативно-розшуковій діяльності, дізнанні, досудовому слідстві, при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні до громадянина заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

9. Обвинувальна функція прокуратури потребує реформування задля визначення чітких меж її реалізації у кримінальному процесі: від порушення кримінальної справи (виключно прокурором) до обвинувального вироку суду. Виключення функції досудового слідства дозволить чітко окреслити межі обвинувальної функції.

10. Слід відмовитись від такого акту прокурора як санкція, замінивши норму ст. 27 Закону України «Про прокуратуру» щодо санкції прокурора на норму щодо рішення суду, а норми Кримінально-процесуального кодексу України щодо надання санкцій прокурора - на норми щодо винесення прокурором мотивованих постанов чи внутрішніх вказівок, доручень.

11. Акти прокурорського реагування на порушення законів слід залишити в оперативно-розшуковій діяльності, дізнанні, досудовому слідстві, при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні до громадянина заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Крилова І.І. Історичний нарис діяльності прокуратури / І.І. Крилова // Вісник Академії адвокатури України. - 2006. - Вип. 7. - С. 157-161.

2. Крилова І.І. Поняття та правовий статус актів прокурорського реагування / І.І. Крилова // Вісник Академії адвокатури України. - 2007. - Вип. 8. - С. 141-151.

3. Крилова І.І. Поняття, основні риси та види нормативних актів / І.І. Крилова // Вісник Академії адвокатури України. - 2007. - Вип. 10. - С. 143-147.

4. Крилова І.І. Верховенство права і принцип розподілу влади в Україні / І.І. Крилова // Вісник Академії адвокатури України. - 2008. - Вип. 11. - С. 12-14.

5. Крилова І.І. Поняття, класифікація та правове значення актів органів державної влади / І.І. Крилова // Вісник Академії адвокатури України. - 2008. - Вип. 13. - С. 11-16.

Статті, тези виступів, у яких додатково відображені наукові результати дослідження:

1. Крылова И.И. Роль прокурорского надзора в определении правового статуса прокуратуры Украины: сборник тезисов межд. научн. конф. [Новое уголовное и уголовно-исполнительное право в отечественной правовой системе: десятилетний опыт законотворчества, правоприменения, научного исследования и преподавания], (Санкт-Петербург, 24-25 мая 2007 г.) / Межрегиональный институт экономики и права.

2. Крылова И.И. Процессуальные функции прокурора Украины в уголовном процессе: сборник тезисов межд. научн. конф. [Стратегии уголовного судопроизводства, посвященной памяти проф. И.Я. Фойницкого], (Санкт-Петербург, 12 октября 2007 г.) / Российская академия правосудия.

3. Крилова І.І. Проблеми кримінально-процесуальних функцій прокуратури: збірник тез міжнар. наук. конф. [Шості осінні юридичні читання], (Хмельницький, 26-27 жовтня 2007 р.) / Хмельницький університет управління та права.

4. Крилова І.І. Деякі аспекти правового статусу прокуратури: збірник тез міжнар. наук. конф. [Сьомі осінні юридичні читання], (Хмельницький, 28-29 листопада 2008 р.) / Хмельницький університет управління та права.

Размещено на Allbest.ru