Зміна обвинувачення в суді: проблемні питання

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІНА ОБВИНУВАЧЕННЯ В СУДІ: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ

В статті досліджуються підстави та умови зміни обвинувачення прокурором в суді першої інстанції, розглядаються проблемні питання теорії та практики щодо умов та допустимих меж внесення прокурором змін в обвинувачення під час судового розгляду кримінальної справи в бік погіршення становища підсудного та пропонуються шляхи їх вирішення.

Інститут зміни обвинувачення в суді першої інстанції є порівняно новим інститутом процесуального права. Однак, із внесенням змін та доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України в 2001 році, що наповнили цей інститут новим змістом (ст. 277 КПК України), теорія і практика застосування окремих його норм виявили немало невирішених проблем, які стосуються, зокрема, підстав, умов та меж допустимої зміни обвинувачення в суді першої інстанції. Це викликає неоднакове розуміння окремих норм, що регулюють ці питання, вченими-процесуалістами та неправильне застосування їх на практиці. В значній мірі це зумовлено також недосконалістю чинного законодавства, що вимагає якісно нового теоретичного обґрунтування, аналізу та наукової оцінки цих положень закону.

Проблемні питання зміни обвинувачення в суді були предметом дослідження в працях багатьох науковців і практичних працівників [1], однак, немало проблем ще до цього часу залишаються невирішеними, що потребує їх дослідження та пошуку науково обґрунтованих шляхів їх вирішення.

Спробуємо дослідити ці проблеми.

Зміна обвинувачення може полягати у зміні всіх його складових частин (елементів) (фактичних обставин і правової кваліфікації). Формами зміни обвинувачення, яке ставиться обвинуваченому (підсудному) у вину, може бути його звуження, доповнення або видозміна.

Із внесенням у 2001 році змін до статті 227 КПК України, що регулює підстави, умови та порядок зміни обвинувачення в суді першої інстанції, така зміна допускається як в бік покращення, так і погіршення становища підсудного. Що стосується питань, пов'язаних із внесенням змін в обвинувачення в суді, що покращують становище підсудного, то тут жодних проблем не виникає. Формами такої зміни може бути, зокрема, виключення із обвинувачення окремих фактів (епізодів) злочинної діяльності, які не знайшли свого підтвердження в суді, зміна кваліфікації злочину і застосування до дій підсудного закону про менш тяжкий злочин, часткова відмова прокурора від підтримання обвинувачення в суді тощо.

В зв'язку з цим, основна увага в цьому дослідженні буде приділена питанням, які стосуються умов та меж допустимої зміни обвинувачення в суді прокурором в бік погіршення становища підсудного, оскільки ці питання нечітко врегульовані у чинному законодавстві та неоднозначно вирішуються в процесуальній теорії і на практиці. Це, зокрема, стосується розмежування таких понять, які прямо не відносяться до інституту зміни обвинувачення в суді (ст. 277 КПК України), а складають зміст інших інститутів процесуального права (“нове обвинувачення”, “доповнення обвинувачення”).

В частині другій статті 277 КПК України закріплена умова, яка виключає можливість зміни обвинувачення в суді прокурором, - “якщо цим буде порушено правило обов'язковості проведення досудового слідства”. В цьому випадку, як зазначено в цій статті, за наявності до того підстав, прокурор заявляє клопотання про повернення справи на додаткове розслідування. Разом з тим, зміст названої вище вимоги, за якої не допускається зміна обвинувачення в суді, в законодавстві не розкривається, що викликало неоднозначне розуміння цих положень закону науковцями та неправильне застосування їх, в багатьох випадках, на практиці.

Так, окремі науковці, як видається, взагалі не помітили змін у чинному законодавстві. Зокрема, Захарченко О.В. через два роки після внесення змін у чинне законодавство, досліджуючи питання можливої зміни обвинувачення в суді виходить із раніше чинної редакції статті 277 КПК України, зовсім не згадуючи про можливість такої зміни прокурором [2, с. 115].

Інший автор, Чебан В.М., доходить суперечливих висновків, вказуючи наступне: “водночас предметом дискусій юристів-практиків є питання щодо можливості прокурора в суді змінити обвинувачення в бік обтяження становища підсудного. Більшість схиляється до думки, що ні. Ми також поділяємо таку думку, оскільки без проведення додаткового розслідування винесення такої постанови є порушення права особи. Водночас, вважаємо, коли йдеться просто про якусь додаткову кваліфікуючу ознаку, яка була упущена органами досудового слідства та не потребує проведення додаткового розслідування, то винесення такої постанови є цілком можливим та законним, бо не буде порушувати в даному разі права особи.

Однак, підходити до виконання вимог вищевказаної статті 277 КПК України слід дуже обережно [3, с. 378].

Підстави, що викликають необхідність внесення змін в обвинувачення, що погіршують становище підсудного під час розгляду кримінальної справи в суді, можуть бути самими різноманітними. Сюди слід віднести, зокрема, ті випадки, коли в судовому засіданні буде встановлено, що раніше пред'явлене підсудному обвинувачення було кваліфіковано органами досудового слідства неправильно і вимагає застосування до дій підсудного закону про більш тяжкий злочин, або коли виникає необхідність в доповненні обвинувачення шляхом включення в нього нових епізодів обвинувачення, які раніше не ставились підсудному у вину і які вимагають або не вимагають зміни юридичної кваліфікації злочину, або коли виникає необхідність у збільшенні розміру заподіяної злочином шкоди, якщо це не вимагає зміни правової кваліфікації злочину, або в разі необхідності включення в обвинувачення обставин, що обтяжують покарання, які не виступають конструктивними елементами складу злочину, що інкримінується у вину підсудному. Це може полягати також і в необхідності внесення змін в обвинувачення, що обтяжують роль підсудного у вчиненні злочину, коли, наприклад, даними судового слідства буде встановлено його участь у вчиненні злочину не як пособника, а як організатора та ін.

Спочатку розглянемо ті випадки, коли зміна обвинувачення в суді прокурором в бік погіршення становища підсудного є допустимою і питання про таку зміну повинно вирішуватись в порядку, встановленому статтею 277 КПК України.

Так, зокрема, прокурор під час судового розгляду кримінальної справи вправі змінити обвинувачення на більш тяжке в тому разі, коли він під час затвердження обвинувального висновку змінив обвинувачення на менш тяжке порівняно з тим, яке було пред'явлене обвинуваченому слідчим в порядку, встановленому частиною другою статті 231 КПК України, а під час судового розгляду справи дані судового слідства підтверджують наявність того обвинувачення, що раніше було пред'явлено обвинуваченому на досудовому слідстві. В цьому разі, зміна обвинувачення в суді прокурором є допустимою, оскільки право підсудного на захист в такому випадку не порушується, так як це обвинувачення йому вже пред'являлось, з приводу нього він допитувався і захищався на досудовому слідстві.

В такому ж порядку допускається зміна обвинувачення в суді прокурором в тому випадку, коли під час досудового слідства фактичні обставини справи були встановлені слідчим всебічно і повно, але ним була допущена помилка в юридичній кваліфікації вчиненого злочину, що вимагає застосування до дій обвинуваченого закону про більш тяжкий злочин. В даному випадку фактичні обставини (фабула) обвинувачення залишається тією ж самою, що й на досудовому слідстві, юридична кваліфікація цього злочину ґрунтується на тих же самих фактичних обставинах, що були встановлені на досудовому слідстві, тому зміна юридичної кваліфікації злочину прокурором в цьому разі є можливою в порядку, встановленому статтею 277 КПК України, оскільки це не вимагає обов'язковості проведення досудового слідства.

Крім того, прокурор також вправі внести зміни в обвинувачення безпосередньо в суді в порядку статті 277 КПК України в тих випадках, коли під час судового розгляду справи буде встановлено, що вчинене підсудним діяння слід кваліфікувати за двома статтями кримінального закону (ідеальна сукупність злочинів), а слідчий помилково кваліфікував його лише за однією статтею кримінального закону. Прокурор вправі також змінити обвинувачення на більш тяжке в суді і в тих випадках, коли під час судового слідства будуть встановлені дані, що обтяжують роль підсудного у вчиненні злочину, зокрема, дані, які свідчать про його участь у вчиненні злочину не як підбурювача, а як пособника чи організатора злочину, або коли під час судового слідства буде встановлено більший розмір заподіяної злочином шкоди, ніж той, що вказаний слідчим у раніше пред'явленому обвинуваченні і якщо це не вимагає зміни кваліфікації злочину (зокрема, слідчим була допущена арифметична помилка при обчисленні розміру заподіяної злочином шкоди та ін.). Крім того, зміна обвинувачення в суді прокурором допускається і тоді, коли під час судового слідства будуть встановлені обставини, що обтяжують покарання підсудного, які передбачені статтею 67 Кримінального кодексу України, однак, ці обставини не ставились обвинуваченому у вину при пред'явленні обвинувачення і вони не входять в якості конструктивних ознак складу злочину, що раніше був інкримінований обвинуваченому у вину.

У всіх названих вище випадках зміна прокурором обвинувачення в суді в бік погіршення становища підсудного є допустимою, оскільки внесення таких змін відбувається в межах формулювання (фабули) раніше пред'явленого підсудному обвинувачення, що не вимагає від нього зовсім нової організації захисту. Внесення таких змін відбувається в межах тих же конструктивних ознак (елементів) складу злочину, що раніше був інкримінований обвинуваченому у вину при пред'явленні обвинувачення, а тому прокурор вправі внести вказані вище зміни в обвинувачення безпосередньо в суді з дотриманням правил, встановлених статтею 277 КПК України. При цьому не може бути критерієм для визначення недопустимості зміни обвинувачення в суді прокурором необхідність проведення додаткових слідчих дій, як вважають окремі автори [4, с. 87], якщо ці дії можуть бути проведені в ході судового засідання чи шляхом виконання судових доручень органами досудового слідства в порядку, передбаченому статтею 315-1 КПК України.

Досліджуючи питання щодо меж та умов допустимої зміни обвинувачення в суді прокурором, окремі автори доходять висновку, що із введенням статтею 16-1 КПК України принципу диспозитивності кримінального процесу суд має діяти в межах державного обвинувачення і при призначенні підсудному міри покарання. В зв'язку з цим, на думку цих авторів, суд не вправі призначити підсудному строк покарання більший, ніж запропонував прокурор під час виступу в судових дебатах [5, с. 86-87]. З цією пропозицією не можна погодитись з наступних міркувань.

По-перше, межі судового розгляду стосуються лише пред'явленого особі обвинувачення (ч. 1 ст. 275 КПК України) і не можуть поширюватись на вирішення судом питання про призначення підсудному конкретного виду і строку покарання, що є виключною компетенцією суду і не може ставитись в залежність при вирішенні цього питання ні від позиції сторони обвинувачення, ні від позиції сторони захисту.

По-друге, в силу принципів незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, змагальності та вільної оцінки доказів, при вирішенні всіх питань під час розгляду кримінальної справи, суд (суддя) не зв'язаний висновками, позицією сторін, в тому числі і в питанні щодо виду та розміру покарання, яке слід призначити підсудному, і приймає рішення на основі закону, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності і власної оцінки доказів, що були безпосередньо досліджені в судовому засіданні (ст. 67 КПК України). На цій основі суд (суддя) самостійно вирішує питання про призначення підсудному конкретного виду і строку покарання і має право, з врахуванням всіх обставин справи і особи підсудного, призначити йому строк покарання більший, аніж той, що запропонував прокурор під час виступу в судових дебатах.

Тепер розглянемо ті випадки, коли прокурор не вправі внести зміни в обвинувачення під час судового розгляду на тій підставі, що цим буде порушено правило обов'язковості проведення досудового слідства (ч. 2 ст. 277 КПК України). Так, зокрема, не допустимою є зміна обвинувачення в суді прокурором шляхом доповнення його новими епізодами злочинної діяльності підсудного, незалежно від того, чи складають вони разом з пред'явленим раніше обвинуваченням єдиний складний злочин і охоплюються попередньою правовою кваліфікацією, чи вимагають самостійної правової кваліфікації і утворюють разом з попереднім обвинуваченням реальну сукупність злочинів. Адже, ці протиправні факти (епізоди) злочинної діяльності не входили у формулювання раніше пред'явленого підсудному обвинувачення, він не захищався від них раніше, тому в цьому випадку слід говорити про нове обвинувачення і питання про дальший рух справи повинно вирішуватись за правилами, встановленими статтею 276 КПК України, тобто шляхом направлення справи на додаткове розслідування для пред'явлення підсудному нового обвинувачення.

В такому ж порядку слід вирішувати питання і в тому випадку, коли під час судового розгляду справи виникає необхідність доповнення раніше пред'явленого підсудному обвинувачення ще й іншими кваліфікуючими ознаками, які не були включені слідчим у формулювання пред'явленого підсудному обвинувачення (наприклад, коли у формулювання раніше пред'явленого підсудному обвинувачення за ч. 2 сі85 КК України, слідчий помилково не включив, крім повторності, ще й таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб, і ця обставина підтверджена даними судового слідства). В даному випадку така кваліфікуюча ознака, як вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб, є самосійним елементом складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, і ця обставина не входила у формулювання раніше пред'явленого підсудному обвинувачення, від неї він не захищався, а тому при вирішенні в судовому засіданні питання про дальший рух справи в цьому разі, слід виходити з того, що рішення прокурора про включення у формулювання обвинувачення цієї кваліфікуючої ознаки злочину повинно розцінюватись як нове обвинувачення і вирішуватись в порядку, передбаченому статтею 276 КПК України.

З цим питанням тісно пов'язане іще одне важливе питання - про можливість зміни в суді раніше пред'явленого підсудному обвинувачення на таке, що істотно відрізняється від нього за фактичними обставинами. Але перш, ніж дати відповідь на це питання, необхідно з'ясувати суть самого поняття “істотна зміна обвинувачення за фактичними обставинами”. Не вдаючись до глибокого аналізу поглядів науковців з досліджуваного питання, можна сформулювати наступне визначення цього поняття: “зміну обвинувачення слід визнати істотною за фактичними обставинами, якщо це викликано виявленням таких раніше невідомих фактів (обставин), що мають кримінально-правове значення, які не охоплюються конструктивними ознаками інкримінованого обвинуваченому складу злочину і передбачають для вчиненого нову юридичну кваліфікацію та вимагають від обвинуваченого зовсім нової організації захисту”. Так, наприклад, не допускається зміна обвинувачення в суді шляхом перекваліфікації дій підсудного з ч. і ст. 368 КК України (одержання хабара) на ч. і ст. 190 КК України (шахрайство), хоча санкція ч. і ст. 190 КК є менш тяжкою, ніж санкція ч. і ст. 368 КК України, оскільки в цьому разі фактичні обставини раніше пред'явленого підсудному обвинувачення змінюються настільки істотно, що це вимагало б від нього зовсім по-новому організувати свій захист від цього обвинувачення, так як з приводу цих фактичних обставин він раніше не допитувався і не захищався, і тому в разі внесення таких змін в обвинувачення, це призвело б до порушення права підсудного на захист.

Для визначення істотності зміни обвинувачення за фактичними обставинами, як правильно зазначають науковці М.І. Бажанов, Ю.М. Грошевой, необхідно враховувати всі елементи інкримінованого підсудному складу злочину (об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта і суб'єктивної сторони), тобто це питання повинно вирішуватись шляхом співставлення всіх елементів попереднього і нового, зміненого формулювання обвинувачення [6, с. 302-303]. При цьому, як вірно вказують автори науково-практичного коментаря до кримінально-процесуального кодексу України за загальною редакцією В.Т. Маляренка та В.Г. Гончаренка, формулювання обвинувачення, що відрізняється від попереднього пред'явленого за фактичними і юридичними ознаками, не є його доповненням, а складає формулювання нового обвинувачення, що не збігається з раніше пред'явленим за фактичним змістом юридичної кваліфікації [7, с. 340-341].

Таким чином, при вирішенні питання про те, чи при зміні обвинувачення нове обвинувачення буде істотно відрізнятись від раніше пред'явленого за фактичними обставинами, слід виходити з того, що фактичні обставини та юридичне формулювання попереднього обвинувачення змінюється настільки істотно, що для обвинуваченого виникає необхідність зовсім по-новому організувати свій захист, і з метою забезпечення реального здійснення його права на захист справа підлягає поверненню на додаткове розслідування для пред'явлення нового обвинувачення.

Крім названих вище випадків, зміна обвинувачення в суді прокурором не допускається, якщо на порушення вимог статті 111 КПК України замість досудового слідства у справі була проведена протокольна форма досудової підготовки матеріалів (глава 35 КПК України), або коли при розгляді справи, що надійшла до суду в порядку протокольної форми, прокурор змінив кваліфікацію злочину на такий, що потребує провадження досудового слідства [8, с. 118].

Таким чином, розглянуті вище проблемні питання щодо підстав, умов та меж зміни обвинувачення в суді першої інстанції зумовлені нечіткістю процесуальних норм, що регулюють ці питання, що вимагає їх офіційного роз'яснення з метою забезпечення їх однакового розуміння та правильного застосування на практиці.

Список використаної літератури

обвинувачення суд кримінальний прокурор

1.Гапонов А., Хруслова Л. Зміна прокурором обвинувачення в суді: окремі проблемні питання //Вісник прокуратури. - 2002 - № 6 - С. 85-88.

2.Зейкан Я. Зміна обвинувачення чи перекваліфікація // Правосуддя. - № 29 - 20 02 - С . 29 .

3.Зеленецький В.С. Отказ прокурора от государственного обвинения - Харьков: юрид.ин-т. - 1979 - 116 с.

4.Чебан В.М. Нове кримінально-процесуальне законодавство та проблеми його застосування на практиці // Держава і право. - Випуск 20. - С. 377-382.

5.Черкова М.Ю. Зміна обвинувачення в суді не вимагає додаткового розслідування // Адвокат. - 2005 - № 3 - С. 2-16.

6.Юрчишин В.М. Зміна прокурором обвинувачення в суді, її правові наслідки та правове регулювання // Науковий вісник Чернівецького ун-ту. - 2003. - Випуск 200. Правознавство. - С. 15-119.

7.Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. (За загальною редакцією Маляренка В.Т. та Гончаренка В.Г. Вид. 2-ге - К.: - Форум, 2004. - 454 с.

8.Захарченко О.В. Кваліфікація злочину як основний елемент інстит ут у підслідності // Право і безпека. - 2003/2, 4. - С. 113-116.

9.Чебан З.М. Нове кримінально-процесуальне законодавство та проблеми його застосування на практиці // Держава і право. - Випуск 20 - С. З77-382.

10. Гапонов А., Хруслова Л. Зміна прокурором обвинувачення в суді: окремі проблемні питання // Вісник прокуратури. - 2002 - № 6 - С. 85-88.

11. Гапонов А., Хруслова Л. Там же. - С. 86-87.

12. Бажанов М.И., Грошевой Ю.М. Советский уголовньш процесе - К., 1978. - С. 302-303.

13. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-пракичний коментар (За загальною редакцією Маляренка В.Т. та Гончаренка В.Г. - К., 2003. - 938 с.

14. Юрчишин В.М. Зміна прокурором обвинувачення в суді, її правові наслідки та правове регулювання // Науковий вісник Чернівецького ун-ту. - 2003. - Випуск 200. - Правознавство. - С. 15-119.

Размещено на Allbest.ru