Зарубіжний досвід регламентації кримінальної відповідальності за злочини, ознакою складу яких є тяжкі наслідки

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД РЕГЛАМЕНТАЦІЇ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЗЛОЧИНИ, ОЗНАКОЮ СКЛАДУ ЯКИХ Є ТЯЖКІ НАСЛІДКИ

Аналізується зарубіжний досвід регламентації кримінальної відповідальності за злочин, ознакою складів яких є тяжкі наслідки; на основі порівняльно-правового методу досліджується кримінальне законодавство окремих зарубіжних держав, а саме найближчих сусідів України, пострадянських держав та тих держав, які мають визначальний вплив на іноземне право.

Ключові слова: зарубіжний досвід, регламентація, тяжкі наслідки, кримінальне законодавство, порівняльно-правовий метод.

Досліджуючи таке наскрізне кримінально-правове поняття, як “тяжкі наслідки”, доцільно також проаналізувати зарубіжний досвід регламентації кримінальної відповідальності за злочини, ознакою складу яких виступає досліджуване поняття. Як слушно зазначає А. Хворостянкіна: “здійснення порівняльно-правових досліджень є важливим не тільки для розвитку правової науки, а й для вдосконалення процесів нормопроектування” [1, ст. 29].

Сучасний світ становить понад двісті держав, кримінальне законодавство яких має історичну і правову специфіку. Певні положення зарубіжного законодавства були враховані українським законодавством під час прийняття КК 2001 р. [2, ст.]. Слід зазначити, що кримінальне законодавство окремих держав містить кримінально-правові норми, що передбачають відповідальність за спричинення злочином тяжких наслідків, з деякими особливостями, зумовленими специфікою системи права, важливістю відповідних відносин в житті держави, традиціями побудови загальнообов'язкових правил поведінки тощо.

Це зумовлює необхідність на теоретичному рівні дослідити законодавство, в частині з'ясування регламентації кримінальної відповідальності за спричинення злочином тяжких наслідків, найближчих сусідів України: Росії, Польщі, Румунії, Угорщини тощо.

Також слід зупинитися на положеннях кримінального законодавства пострадянських держав, правова база яких створювалась в однакових умовах, однак відмінності економічного та географічного положення залишили відбиток на формуванні законодавства (у тому числі кримінального). Окрім того, чималий інтерес становить вивчення законодавства тих держав, які мають визначальний вплив на іноземне право.

Говорячи про стан дослідження в кримінально-правовій літературі зарубіжного досвіду регламентації відповідальності за злочини ознакою складів яких є тяжкі наслідки, можна стверджувати, що поняттю тяжких наслідків у на даний час не приділено належної уваги.

З урахуванням цих напрацювань ми поставили за мету - здійснити порівняльно- правове дослідження досвіду регламентації відповідальності за злочини, ознакою складу яких є тяжкі наслідки, на прикладі окремих зарубіжних держав.

Викладаючи результати проведеного порівняльно-правового дослідження відразу зазначимо, що термін “тяжкі наслідки” згадується лише у певних КК розглядуваних нами держав (серед яких Азербайджанська Республіка [3], Республіка Білорусь [4], Республіка Вірменія [5], Республіка Казахстан [6], Киргизька Республіка [7], Республіка Молдова [8], Литовська Республіка [9], Латвійська Республіка [10], Російська Федерація [11], Республіка Таджикистан [12], Республіка Узбекистан [13], Грузія [14], Австрія [15], Болгарія [16]).

Разом із тим, у КК окремих зарубіжних держав, законодавець використовує різні терміни для позначення наслідків злочинних посягань. До них відносяться: “шкода” (Франція [17], Японія [18], Туреччина [19], Іспанія [20], Азербайджанська Республіка, Киргизька Республіка, Литовська Республіка, Республіка Білорусь, Республіка Молдова, Республіка Таджикистан), “значна шкода” (Латвійська Республіка, Болгарія, Грузія), “менш тяжка шкода” (Іспанія), “тяжкі втрати” (Швеція [21]), “серйозна шкода” (Аргентина [22], ФРН [23]), “немало важлива шкода” (Болгарія), “велика шкода”, “істотна шкода” (Швейцарія [24], Республіка Польща [25], Латвійська Республіка, Грузія, Киргизька Республіка, Республіка Узбекистан, Республіка Вірменія, Республіка Білорусь), “тяжка шкода” (ФРН, Іспанія, Польща, Швейцарія, Грузія, Киргизька Республіка, Республіка Вірменія, Литовська Республіка, Російська Федерація, Республіка Молдова), “шкода, яка має особливу тяжкість” (Іспанія). Крім того, у кримінальному законодавстві окремих держав застосовується термін “збитки” (Австрія, Швеція, Республіка Казахстан, Республіка Білорусь, Республіка Молдова).

Також слід вказати і на той факт, що в окремих КК зарубіжних держав тяжкі наслідки виступають обставиною, яка обтяжує кримінальну відповідальність. Це передбачено відповідними положеннями КК цих держав. А саме, у п. 2 ч. 1 ст. 61 КК Азербайджанської Республіки, у п.13 ч. 1 ст. 64 КК Республіки Білорусь, у п. 2 ч. 1 ст. 63 КК Республіки Вірменія, у п. 2 ч. 1 ст. 54 КК Республіки Казахстан, у п. 5 ч. 1 ст. 55 КК Киргизької Республіки, у п. 2 ч. 1 ст. 77 КК Республіки Молдова, у п. 2 ч. 1 ст. 62 КК Республіки Таджикистан, у п. 11 ч. 1 ст. 60 КК Литовської Республіки, у ч. 8 ст. 56 КК Республіки Узбекистан, у п. 2 ч. 1 ст. 67 КК Російської Федерації, у ч. 4 ст. 48 КК Латвійської Республіки.

Крім того, у низці статей КК зарубіжних держав поряд із словосполученнями “тяжкі наслідки” та “інші тяжкі наслідки”, законодавець вводить дещо схоже поняття - “особливо тяжкі наслідки” (Республіка Білорусь (ст. 94), Республіка Казахстан (ч. 1 ст. 74), Киргизька Республіка (п. 4 ч. 3 ст. 129), Литовська Республіка (ч. 4 ст. 251), Республіка Молдова (п. 5 ч. 2 ст. 289), Республіка Таджикистан (ст. 80), Болгарія (ч. 2 ст. 358)).

Необхідно звернути увагу на те, що у КК Австрії (180 - умисне нанесення шкоди навколишньому середовищу) законодавець до поняття шкоди відкосить створення небезпеки для життя чи здоров'я великої кількості людей або небезпеки для існування тваринного чи рослинного світу на великій території. При цьому, передбачено покарання за такі посягання у виді позбавлення волі терміном на три роки. Варто відзначити, що законодавець цієї держави є дещо непослідовним, оскільки прирівнює життя та здоров'ю людини, яке є найвищою соціальною цінністю для кожної держави, до належного існування тваринного чи рослинного світу.

Подібні суперечності можна прослідкувати і в КК окремих держав (Аргентина (ч. 3 ст. 142)), де законодавець “ставить на одну вагу” серйозну шкоду здоров'ю та бізнесу; значну шкоду або смерть (Латвійська Республіка (ч. 2 ст. 107), Республіка Польща (ст. 252 2)); поранення або смерть; спричинення шкоди здоров'ю або створення такої небезпеки (Туреччина (ст. ст. 386, 477)), середньої тяжкості тілесне ушкодження, тяжке тілесне ушкодження або смерть (Болгарія (ч. 4 ст. 341а)).

Необхідно вказати, що настання смерті є поширеним наслідком злочинних посягань, виступає ознакою основного (Франція, Латвійська Республіка), кваліфікованого (Грузія, Киргизька Республіка, Голландія, ФРН, Азербайджанська Республіка) та особливо кваліфікованого (Голландія, Республіка Польща, Азербайджанська Республіка, Киргизька Республіка) складів злочинів. Це, наприклад, “смерть потерпілого” (Франція (ст. 222-25)), “смерть хворого”, “смерть неповнолітнього”, “смерть іншої особи” (ФРН (ч. 3 38, ч. 2, 3 309, ч. 3, 4 312)), “смерть кількох людей” (Киргизька Республіка (ч. 3 ст. 280)).

Досить часто використовується термін “загибель людей” (Азербайджанська Республіка, Республіка Білорусь, Республіка Таджикистан), “загибель кількох людей”, “загибель двох або більше осіб” (Киргизька Республіка, Литовська Республіка). Слід зазначити, що до наслідків у вигляді загибелі людей або смерті “прирівнюються” за своєю тяжкістю наслідки у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (Австрія (ч. 3 169), Аргентина (ч. 2 ст. 97), Японія (ч. 2 ст. 118)) або нанесення тяжкої шкоди здоров'ю (Республіка Польща (ст. 160 3,4)).

Проте, у майже всіх із перелічених КК зарубіжних держав немає дефініції досліджуваного поняття. Виняток становить примітка до ст. 129 “Зґвалтування” кримінального закону Киргизької Республіки, де до інших тяжких наслідків віднесено самогубство або замах на самогубство потерпілої особи, психічний розлад, спричинення потерпілому тяжкої шкоди здоров'ю (напр. переривання вагітності), в тому числі небезпечної в момент заподіяння. кримінальний відповідальність законодавство

Окрім того, законодавцем дано роз'яснення особливо тяжких наслідків. Цікавим і, водночас, суперечливим є той факт, що до поняття особливо тяжкі наслідки відносяться ті ж самі наслідки (самогубство, замах на самогубство тощо), що й до поняття “тяжкі наслідки”. Виходить, що законодавець, вживаючи різні поняття, не проводить їх відмежування.

Варто звернути увагу на той факт, що зміст поняття “тяжкі наслідки” є різним залежно від виду злочину, складу злочину (основний, кваліфікований, особливо кваліфікований), законодавчої конструкції норми, у тому числі способу опису суспільно небезпечного діяння, суспільно небезпечних наслідків тощо. Так, наприклад, у диспозиції параграфу 85 КК Австрії, до тривалих тяжких наслідків законодавець відносить тяжкі страждання, втрату професійної трудової здатності, втрату або тяжке пошкодження мовлення, зору, слуху або здатності до дітонародження.

Безперечно, таке трактування тяжких наслідків не може застосовуватись до кожної статті. Можливо, неоднакове розуміння змісту досліджуваного поняття може призвести до прирівняння менш небезпечної шкоди, яка заподіяна злочином, до шкоди, яка охоплюється тяжкими наслідками.

Окрім того, в окремих статтях КК зарубіжних держав поняття “тяжкі наслідки” визначається через перелік певних суспільно небезпечних наслідків (смерть, тяжке тілесне ушкодження, поранення, тяжка шкода здоров'ю, велика матеріальна шкода, самогубство, небезпека для життя та здоров'я, хронічне захворювання, значне пошкодження майна тощо), після чого вживається формулювання “інші тяжкі наслідки”. Тобто досліджуваний термін може виступати альтернативною ознакою складів злочинів (Латвійська Республіка, Азербайджанська Республіка), а також існувати окремо (Болгарія, Латвійська Республіка, Азербайджанська Республіка, Австрія).

Слід зазначити, що тяжкі наслідки та їх різновид передбачені не тільки як обов'язкова ознака основного (простого) складу злочину (Азербайджанська Республіка, Республіка Вірменія, Республіка Білорусь, Грузія, Республіка Казахстан, Киргизька Республіка, Литовська Республіка, Республіка Молдова, Російська Федерація, Республіка Таджикистан, Республіка Узбекистан) але і як кваліфікуючого (Азербайджанська Республіка, Болгарія, Латвійська Республіка, Грузія) та особливо кваліфікуючого (Азербайджанська Республіка, Грузія, Киргизка Республіка, Латвійська Республіка).

Аналіз тексту диспозицій норм, які містяться в Особливій частині КК досліджуваних нами держав, дозволяє запропонувати наступну класифікацію складів злочину, обов'язковою ознакою яких є тяжкі наслідки:

1) тяжкі наслідки, які включають виключно фізичну шкоду;

2) тяжкі наслідки, які включають виключно майнову шкоду;

3) тяжкі наслідки, які включають і майнову і фізичну шкоду.

Законодавець користується різними прийомами опису тяжких наслідків. Це виявляється, насамперед, в особливостях конструкції складів злочинів: у низці випадків у законі вказується майнова шкода як альтернативний тяжкий наслідок злочинного діяння. В інших законодавець не наводить опису тяжких наслідків, однак із тексту диспозиції виходить, що тяжкі наслідки можуть включати й такий їх вид, як майнова шкода.

Здійснивши порівняльний аналіз поняття “тяжкі наслідки” у кримінальному законодавстві зарубіжних держав, можна зробити наступні висновки:

1. Досліджуючи КК пострадянських держав, слід відмітити, що певних особливостей, на які потрібно звернути увагу нашому законодавцеві, ми не зауважили. У КК згадуваних держав, як і в українському кримінальному законі тяжкі наслідки розглядаються, виходячи із конструкції конкретної норми. Також тяжкі наслідки можуть виступати ознакою основного, кваліфікованого та особливо кваліфікованого складів злочинів.

Окрім вказівки на тяжкі наслідки в диспозиціях статей згадуються словосполучення “особливо тяжкі наслідки” та “інші тяжкі наслідки”, що, на наш погляд, вносить значну плутанину в їх розмежуванні. В свою чергу, необхідно відмітити, що як і в КК зарубіжних держав, так і в кримінальному законі України, відсутня дефініція, яка б встановила загальний зміст аналізованого поняття;

2. Натомість, вивчення кримінального законодавства держав, які мають визначальний вплив на іноземне право, дало змогу стверджувати, що в цих державах досліджувані нами поняття “тяжкі наслідки”, “особливо тяжкі наслідки” або “інші тяжкі наслідки” взагалі не фігурують.

Можливо, законодавці цих держав вирішили, не утрудняючи собі завдання, позбавити КК від такого роду загальних понять. Натомість, в понятійний апарат внесли деякі невідомі нашому законодавству терміни (“шкода, яка має особливу тяжкість”, “менш тяжка шкода”, “немало важлива шкода”), дефініція яких відсутня, що, мабуть, також вносить термінологічну плутанину.

Список використаної літератури

1. Хворостянкіна А. Дефініції в законодавчих текстах: питання теорії / А. Хворостянкіна // Право України. - 2005. - № 11. - С. 45-47.

2. Короленко М.П. Кваліфікація умисних вбивств за обтяжуючих обставин: монографія / М.П. Короленко. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. - 172 с.

3. Уголовный кодекс Азербайджанской Республики / [науч. ред. И.М. Рагимова]. / [перевод с азербайджанского Б.З. Аббасова]. - СПб.: Издательство “Юридический центр Пресе”, 2001 - 325с.

4. Уголовный кодекс Республики Беларусь / [предисловие проф. Б.В. Волженкина; Обзорная статья А.В. Баркова]. - СПб.: “ Юридический центр Пресе”, 2001. - 474 с.

5. Уголовный кодекс Республики Армения / [Е.Р. Азаряна, Н.И. Мацнева. Предисловие Е.Р. Азаряна] / [перевод с армянского Р.З. Авакяна]. - СПб.: Изд-во Р. Асланова “Юридический Центр Пресе”, 2004. - 450 с.

6. Уголовный кодекс Республики Казахстан / [Закон Республики Казахстан от 16 июля 1997 года №167 (Ведомости Перламента РК, 1997 г. № 15-16) / Предисловие министра юстиции Республики Казахстан докт. юрид. наук, проф. И.И. Рогова]. - СПб.: Издательство “Юридический Центр Пресе”, 2001. - 466 с.

7. Уголовный кодекс Кыргыской Республики [Електронний ресурс] - Режим доступу:www.toktom.kg.

8. Уголовный кодекс Республики Молдова / [вступительная статья А.И. Лукашова]. - СПб.: Изд-во “Юридический Центр Пресе”, 2003. - 408 с.

9. Уголовный кодекс Лытовской Республики / [предисловие проф. Б.В. Волженкина; Обзорная статья А.В. Баркова]. - СПб.: “ Юридический центр Пресе”, 2001. - 474 с.

10. Уголовный закон Латвийской Республики / Адапт. пер. с лат., науч. ред. и вступ, ст. А.И. Лукашова и З.А. Саркисовой. - Мн. “Тесей”, 1999. - 176 с. - (Уголовные кодексы стран Восточной Европы).

11. Уголовный кодекс Российской Федерации. - X.: Консум, 1997. - 164 с.

12. Уголовный кодекс Республики Таджикистан. - СПб.: Юрид. Центр Пресе, 2001. - 410 с.

13. Уголовный кодекс Республики Узбекистан (с изм. и доп. На 15 июля 2001 г.). Вступ, статья М.Х. Рустамбаева, А.С. Якубова, З.Х. Гулямова. - СПб.: Издательство “Юридический центр Пресе”, 2001. - 338 с.

14. Уголовный кодекс Грузии / [науч. ред. З.К. Бигвава], - СПб.: Издательство “Юридический Центр Пресе”, 2002. - 409 с.

15. Уголовный кодекс Австрии / Науч. ред. и вступ, статья докт. юрид. наук, проф. С.В. Милюкова; предисловие Генерального прокурора Австрии, доктора Зриста Ойгена Фабрици; перевод с немецкого Л.С. Вихровой. - СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2004. - 352 с.

16. Уголовный кодекс Республики Болгария / ред. кол.: А.И. Лукашов (науч. ред.) и др.; пер. с болг. Д.В. Милушев, А.И. Лукашов; Вступ, ст. Й.И. Айдаров. - Мн.: Тесей, 2000. - 192 с. - (Уголовные кодекси стран Восточной Европы).

17. Уголовный кодекс Франции / науч. редактирование канд. юрид. наук, доц. Л.В. Головко, канд. юрид. наук., доц. Н.Е. Крыловой: перевод с французского и предисловие канд. юрид. наук., доц. Н.Е. Крыловой. - СПб.: Издательство “Юридический центр Пресе”, 2002. - 650 с.

18. Уголовный кодекс Японии / Уголовный кодекс науч. редактирование и предисловие канд. юрид. наук, проф. В.И. Коробеева. - СПб.: Изд-во “Юридический центр Пресе”, 2002. - 226 с.

19. Уголовный кодекс Турции / Предисловие канд. юрид. наук, доц. Н. Сафарова и докт. права X. Аджара. Науч. ред. И перевод с турецкого Н.Сафарова и X. Бабаева. - СПб.: Изд-во “Юридический центр Пресе”, 2003. - 374 с.

20. Уголовный кодекс Испании. Под редакцией и с предисловием доктора юридических наук, професора Н.Ф. Кузнецовой и доктора юридических наук, професора Ф.М. Решетникова. - М: Издательство “Зерцало”, 1998. - 218 с.

21. Уголовный кодекс Швеции / пер. с англ. С.С. Белязва. - М., 2000. - 167 с.

22. Уголовный кодекс Аргентини / науч. редактирование и вступительная статья докт. юрид. наук, профессора Ю.В. Голика; перевод с испанского Л.Д. Ройзенгурта. - СПб.: Изд-во “Юридический центр Пресе”, 2003. - 240с.

23. Уголовный кодекс ФРГ / пер. с нем. - М.: Издательство “Зерцало”, 2000. - 208 с.

24. Уголовный кодекс Швейцарии / пер. с нем. - М. Издательство “Зерцало”, 2000. - 138 с.

25. Уголовный кодекс Республики Польша / пер. с польск. Барилович Д.А. и др.; адапт. пер. и науч. ред. З.А. Саркисова, А.И. Лукашов; под общ. ред. Н.Ф. Кузнецовой. - Мн.: Тесей, 1998. - 128 с. (Уголовные кодекси стран Восточной Европы).

Размещено на Allbest.ru