Жорстокість як ознака складів злочинів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЖОРСТОКІСТЬ ЯК ОЗНАКА СКЛАДІВ ЗЛОЧИНІВ

Здійснюється аналіз положень кримінального законодавства України, у частині встановлення відповідальності за жорстоке поводження; досліджується, якою ознакою складів злочинів виступає жорстокість; визначається співвідношення понять “жорстокість” та “особлива жорстокість”, “мучення” та “особливе мучення”.

Ключові слова: жорстокість, особлива жорстокість, катування, мучення, особливе мучення, страждання, кримінальне законодавство.

Постановка проблеми. Для всебічного аналізу поняття “жорстокість”, необхідно з'ясувати його значення за чинним кримінальним законодавством України, вивчення якого допоможе виявити переваги і недоліки окремих законодавчих конструкцій. Також, в свою чергу, такий аналіз надасть змогу підготувати пропозиції щодо змін та доповнень до КК України, що стосуються жорстокості як ознаки складів злочинів.

Стан дослідження. Слід зазначити, що аналіз положень чинного кримінального законодавства України, у частині встановлення відповідальності за жорстоке поводження, став об'єктом розгляду лише поодиноких робіт. Так, зокрема, одні автори розглядали це поняття як спосіб вчинення злочину, передбаченого ст. 299 КК України (жорстоке поводження з тваринами) [10, 81-83; 9, 248-257], інші - у ході з'ясування питань кримінальної відповідальності за катування (ст. 127 КК України) [4, 120-123; 5, 126-129; 7, 59-62], треті - як спосіб вчинення злочину, передбаченого п.4 ч. 2 ст. 115 КК України (умисне вбивство з особливою жорстокістю) [6, 15-17; 17, 78-81], четверті - у межах дослідження окремих злочинів проти встановленого порядку несення військової служби [2].

Проте, необхідно зазначити, що у цих кримінально-правових дослідженнях висвітлюються тільки фрагментарно окремі проблеми, які пов'язані з вчиненням досліджуваних нами суспільно-небезпечних діянь. Окрім того, аналіз злочинів, ознакою складів яких є жорстокість, в основному здійснювався при розгляді окремих складів злочинів, кваліфікуючих ознак та обставин, які обтяжують покарання.

З урахуванням зазначених напрацювань ми поставили за мету - дослідити регламентацію відповідальності за злочини, ознакою складів яких є жорстокість, за чинним кримінальним законодавством України; з'ясувати, які терміни позначають досліджуване поняття та їх співвідношення.

Виклад основних положень. Відсутність у диспозиції статті вказівки на жорстоке поводження не свідчить про те, що той чи інший злочин по своїй суті не є жорстоким. Будь-яке суспільно-небезпечне діяння, потерпілим від якого може бути людина або предметом якого виступає тварина, можна віднести до цієї категорії. Адже, навряд чи правильно говорити, що, наприклад, такі злочини як розбій (ст. 187), вбивство з хуліганських мотивів (п. 7 ч. 2 ст. 115), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153) тощо не є жорстокими щодо потерпілого. Разом із тим, КК України містить норми, які прямо передбачають кримінальну відповідальність за злочини, ознакою складів яких виступає жорстокість, яка відіграє різноманітне значення для вирішення питань загальної та особливої частини кримінального права:

1) виступає підставою для виникнення стану сильного душевного хвилювання (ст. 116 - умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання);

2) є способом вчинення злочину (ч. 1 ст. 120 - доведення до самогубства; ч. 1 ст. 299 - жорстоке поводження з тваринами, ч. 1 ст. 438 - порушення законів та звичаїв війни);

3) ознакою, яка характеризує предмет злочину (ст. 300 - ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості);

4) використовується як спосіб вчинення злочину та як кваліфікуюча ознака (ч. 2 ст. 431 - злочинні дії військовослужбовця, який перебуває у полоні).

Слід зазначити, що відповідальність за такі суспільно-небезпечні посягання передбачена у 5 статтях Особливої частини КК України. Жорстокість, в одних випадках, є ознакою злочину із формальним складом (ч. 1ст. 299, ст. 300, ч. 2 ст. 431, ч. 1 ст. 438), в інших - із матеріальним (ч. 1ст. 120), а також виступає альтернативною ознакою основних складів злочинів (ч. 1 ст. 120, ч. 1 ст. 299, ч. 1 ст. 438) та кваліфікованого (ч. 2 ст. 431).

У чинному КК України відсутня дефініція поняття жорстокості та її проявів (виняток становить поняття “катування”, яке в подальшому будемо розглядати), проте навряд чи вона доцільна, оскільки неможливо перерахувати усі дії, які характеризують досліджуване поняття, а також необхідно врахувати той факт, що, мабуть, кожному свідомому громадянину відомо, що слід розуміти під жорстоким поводженням.

КК України також передбачає норми, які регламентують кримінальну відповідальність за особливо жорстоке поводження, яке виступає обставиною, яка обтяжує покарання (п. 10 ч. 1 ст. 67), кваліфікуючою ознакою, способом та метою умисного вбивства (п. 4 ч. 2 ст. 115), а також способом вчинення поганого поводження з військовополоненими (ст. 434). Особлива жорстокість, в одному випадку, є ознакою злочину з матеріальним складом (п. 4 ч. 2 ст. 115), в іншому - з формальним (434), а також, в свою чергу, виступає альтернативною ознакою основного (ст. 434) та обов'язковою ознакою кваліфікованого складів злочинів (п. 4 ч. 2 ст. 115).

Використання у чинному КК України одночасно понять “жорстокість” та “особлива жорстокість” навряд чи є доцільним, оскільки на законодавчому рівні не встановлено ознак, на основі яких потрібно розділяти досліджувані поняття. Натомість, представники кримінально-правової доктрини досі не знайшли аргументів на підтримку того, що “жорстокість та особлива жорстокість” є різними змістовими категоріями. Як слушно зауважила Л.П. Брич, термінологічна відмінність між ознаками не завжди означає змістовну відмінність між ними [3, 72]. Тому вважаємо за доцільне відмовитись від використання у КК терміну “особлива жорстокість”.

Необхідно відмітити, що в Особливій частині КК України існують норми, в яких прямо не передбачено поняття “жорстоке поводження”, проте через використання певних прийомів, що характеризують жорстокість, свідчать про те, що вони вчиняються за наявності досліджуваної ознаки:

- систематичне знущання (ст. 116 - умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання);

- особливе мучення (ч. 2 ст. 121 - умисне тяжке тілесне ушкодження);

- мордування (ч. 2 ст. 126 - побої і мордування);

- катування, мучення, сильний фізичний біль, фізичне чи моральне страждання (ст. 127 - катування);

- фізичні страждання (ч. 2 ст. 146 - незаконне позбавлення волі або викрадення людини);

- знущання (ч. 1 ст. 299 - жорстоке поводження з тваринами);

- болісні і такі, що ображають особисту гідність потерпілого, дії (ч. 2 ст. 365)

- перевищення влади або службових повноважень;

- знущання над особою (ч. 2 ст. 373 - примушування давати показання);

- знущання або глумління над військовослужбовцем (ч. 2 ст. 406 - порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості).

З вищезазначеного переліку злочинних діянь, можна зробити висновок про те, що вказівка на жорстокість здійснюється законодавцем вкрай різноманітно: в одних випадках закон передбачає такий спосіб вчинення злочину як мучення, в інших - особливе мучення; також інколи вказується на знущання або систематичне знущання. Слід також зазначити, що неможливо зрозуміти чому законодавець вважає, що стан сильного душевного хвилювання може бути обумовлений систематичним знущанням і чому відсутня вказівка на такий прояв жорстокості в ст. 123 КК України “Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання”. Пленум Верховного Суду України не дає жодних роз'яснень з цього приводу, що певною мірою ускладнює практику.

У чинному КК можна виділити кілька видів наслідків, які наступили в результаті жорстокого поводження:

1) заподіяння фізичного болю, який не спричинив тілесних ушкоджень (ст. 126);

2) спричинення тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок застосування особливого мучення, (ч. 2 ст. 121);

3) спричинення смерті потерпілій особі способом особливо жорстокого поводження (п. 4 ч. 2 ст. 115);

4) заподіяння моральних страждань (ст. 127, ч. 2 ст. 365).

Як ми зазначали, у КК України відсутнє визначення поняття “жорстокість”, проте використовується дефініція поняття “катування”. Зокрема, вказується на те, що катування - це умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою спонукати потерпілого або іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб.

У кримінально-правовій літературі справедливо зазначають, що формулювання в юридичній термінології і фразеології повинні бути точними, науково обґрунтованими, не допускати довільного тлумачення [14, 79]. Також вказується на те, що визначення мають бути загальнозрозумілими, а терміни визначатися через їх суттєві ознаки, сукупність яких дозволятиме відмежувати одне правове явище від іншого [19, 555]. Наведена ж дефініція, на нашу думку, далека від досконалості, оскільки з'ясувати чи потерпілий відчував сильний фізичний біль чи просто біль дуже складно. Це, мабуть, також залежить від попереднього стану здоров'я, віку, статі та інших індивідуальних особливостей потерпілого.

Окрім того, побої, які є способом вчинення катування, і, згідно дефініції, спричиняють сильні фізичні страждання, у ч. 1 ст. 126 “Побої і мордування” заподіюють тільки фізичний біль, а не сильний фізичний біль. Позиція законодавця у цьому випадку видається непослідовною, адже одними і тими ж діями спричиняється різного роду біль. З цього приводу цілком слушними видаються міркування М.І. Ковальова, який стверджує, що якщо в законі у різних диспозиціях вживаються ті самі вирази, терміни, то вони повинні у будь-якому випадку однаково та однозначно тлумачитись як у якісному, так і в кількісному вираженнях [8, 40-41]. За таких умов, розглядуване нами визначення було б більш зрозумілим і точним, якщо б із нього можна було виключити термін “сильний”. Зайве, на нашу думку, також акцентування на тому, що катуванням може бути заподіяний фізичний біль, оскільки законодавець вже використовує поняття “фізичні страждання”, яке охоплює собою це поняття. Також, слід задуматись над тим, чи у диспозиції статті використані всі можливі варіанти мети вчинення катування. Мабуть, до вищезазначеного переліку, який містить дефініція розглядуваного поняття, слід включити вчинення цього злочину з метою приниження людської гідності. Таке твердження випливає із самої диспозиції статті, оскільки катуванням можуть заподіюватись і моральні страждання, які в свою чергу, включають приниження честі та гідності. Окрім того, використання у диспозиції статті узагальнюючого поняття “інші насильницькі дії”, безперечно, змушують задуматись працівникам кримінальної юстиції та представників кримінально-правової доктрини, що слід відносити до таких дій.

Необхідно звернути увагу, що законодавець також вказує на те, що діяння при катуванні спричиняють фізичні і моральні страждання, які відносяться до однієї з обов'язкових ознак об'єктивної сторони, а саме наслідків вчинення злочину, тоді як побої, мучення виступають способом вчинення злочину. За таких умов виникає питання: “Якими діяннями, охоплюється вчинення катування, оскільки у дефініції це не виражено”?

Як слушно зазначив В.О. Навроцький: “В ході кодифікації, так і особливо під час поточної правотворчості, законодавець нерідко недосить вдумливо підходить до формулювання диспозицій статей Особливої частини КК. Одним із проявів цього є використання термінів, які в тій чи іншій мірі охоплюють поняття, які стосуються двох чи більше статей (їх частин, пунктів)”[13, 279]. Прикладом цього твердження є чинна редакція ст. 127 КК України, яка створює непотрібну конкуренцію із рядом кримінально-правових норм (ч. 2 ст. 126 - побої і мордування; ч. 2 ст. 365 - перевищення влади або службових повноважень; ч. 2 ст. 373 - примушування давати показання) тощо.

В свою чергу, необхідно проаналізувати статтю 365 КК України, де до однієї з кваліфікуючих ознак перевищення влади або службових повноважень відносять болісні і такі, що ображають особисту гідність потерпілого, дії, за відсутності ознак катування. Тобто основою відмежування ч. 2 ст. 365 КК від ч. 2 ст. 127 КК є встановлення ознак, які не підпадають під ознаки катування. На наш погляд, позиція законодавця є дещо непослідовною, адже навряд чи можливо на практиці відмежувати болісні дії (ч. 2 ст. 365) від сильного фізичного болю (ч. 1 ст. 127). Окрім того, дії, які ображають особисту гідність потерпілого при перевищенні влади або службових повноважень відносяться до заподіяння моральних страждань, які передбаченні при вчиненні катування. В свою чергу, необхідно зазначити, що вказівка на болісні дії в ч. 2 ст. 365 КК є цілком зайвою, бо вчинення їх охоплюється поняттям насильство, яке передбачене в диспозиції зазначеної статті як одна з кваліфікуючих ознак.

Слід зазначити, що зміст таких суспільно-небезпечних діянь як мучення, особливе мучення, мордування, знущання, глумління не роз'яснюється в нормах КК України, проте дефініція поняття “мучення” та “мордування” міститься у Правилах судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 р. №6. Так, зокрема, під мордуванням розуміють насильницькі дії щодо особи, які полягають у багаторазовому або тривалому спричиненні болю (щипання, шмагання, завдання численних, але невеликих ушкоджень тупими чи гостро колючими предметами тощо) [16]. Співставляючи дефініцію поняття “мордування”, яка міститься в Правилах та “катування”, яка передбачена в чинному КК, можна зробити висновок, що одні і ті ж діяння характеризують досліджувані поняття. Зокрема, до них відноситься заподіяння болю та вчинення насильницьких дій. Натомість, мучення, яке використовується, як одна із ознак, яка характеризує поняття катування (ст. 127), трактують як тривале позбавлення людини їжі, пиття чи тепла, залишанні її в шкідливих для здоров'я умовах та інші подібні дії [16]. Як бачимо, зміст зазначеної дефініції відрізняється від того змісту, який характеризує поняття катування та мордування. Проте навряд чи винна особа, яка застосовує катування або мордування в той же момент не позбавляє потерпілу особу їжі, пиття, сну тощо. Тобто, виходить, що ці поняття перебувають у нерозривному зв'язку, часто переплітаються і замінюють одне одного. У кримінально-правовій літературі справедливо зазначають, що дефініції - це один із найважливіших засобів, що забезпечує ясність, однозначність і визначеність кримінально-правових понять [15, 218]. Отже без точного розуміння змісту відповідного поняття, яке міститься у диспозиції статті, неможливо правильно провести кримінально-правову кваліфікацію.

Також законодавець у КК використовує термін “особливе мучення”, яке виступає кваліфікуючою ознакою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (ст. 121). За таких умов викликає інтерес питання, що потрібно розуміти під вищезазначеним терміном. Якщо абстрагуватись від дефініції поняття “мучення”, тоді особливе мучення характеризуватиметься тривалим позбавлення їжі, пиття чи тепла тощо, яке має особливий характер, що, на наш, погляд, є абсурдним. Отже, для застосування ч. 2 ст. 121 КК “Умисне тяжке тілесне ушкодження, що має характер особливого мучення” недостатньо констатувати наявність дій, що підпадають під ознаки поняття “мучення”, які передбачені у Правилах судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Потрібно, щоб внаслідок особливого мучення наступили наслідки, які вказані у ч. 1 ст. 127 КК (спричинення втрати будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я тощо).

Висновки. Проведений аналіз поняття жорстокості за чинним КК України дозволяє зробити висновок, що поняття “катування”, “мордування”, “мучення”, “особливе мучення”, “знущання”, “глумління”, “болісні і такі, що ображають особисту гідність потерпілого дії” перебувають у нерозривному зв'язку. Окрім того, використання багатьох термінів для позначення тотожних понять є підставою для їх неоднозначного розуміння в теорії та при правозастосуванні.

Список використаної літератури

жорстокість злочин кримінальній відповідальність

1. Антонюк Н. Кримінальна відповідальність за катування: міжнародно-правовий аспект / Н. Антонюк // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали ХVІ регіональної науково-практичної конференції. - 2010. - С. 298-300.

2. Базов В.П. Воєнні злочини: навч. посібник / В.П. Базов - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 336 с.

3. Брич Л.П. Закономірності розмежування складів злочинів / Л.П. Брич // Життя і право. - №7. - 2004. - С. 67-75.

4. Булда Д. Деякі аспекти кримінальної відповідальності за катування / Д. Булда // Право України. - №7. - 2005. - С. 120-123.

5. Довгань О. Суб'єкт катування: проблеми кримінальної відповідальності / О. Довгань // Право України. - 2006. - № 5. - С. 126-129.

6. Зыков В. Особая жестокость как обстоятельство, квалифицирующее убийство / В.Зыков // Советская юстиция. - № 6. - 1969. - С. 15-17.

7. Катеринчук К. Відмежування катування від суміжних складів злочинів / К. Катеринчук // Право України. - 2005. - № 9 - С. 59-62.

8. Ковалев М.И. Общественно опасные последствия преступления и диспозиция уголовного закона // Советское государство и право. - 1990. - № 10. - С. 40-41.

9. Копилян В.А. Проблемні питання визначення суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 299 КК України / В.А. Копилян // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць. - 2008. - № 2 (38). - С. 248-257.

10. Кузнєцов В.В. Особливості визначення предмета складу злочину, передбаченого ст. 299 КК України / В.В. Кузнєцов // Кримінальний кодекс України 2001р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення: матеріали міжнародної науково-практичної конференції 13-15 квітня 2007р. У 2-ох ч. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2007. - Ч. 2. - 338 с.

11. Кучер В.І. Відмежування ознаки складу злочину “особливо жорстока поведінка” від “жорстокої поведінки” у контексті суспільної небезпеки / В.І. Кучер // Право і безпека. - 2005. - № 4. - С. 78-81.

12. Кучер В.І. Кримінально-правові проблеми вчинення злочинів способом особливо жорстокого поводження: монографія / В.І. Кучер. - К.: “Азимут-Україна”, 2004. - 120 с.

13. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: навч. посіб./ В.О. Навроцький. - 2 вид. - К.: Юрінком Інтер, 2009. - 512 с.

14. Непийвода В. Проблеми вдосконалення української термінології у галузі екологічного права / В. Непийвода // Право України. - 2003. - № 11. - С. 76

15. Подорожна Т.С. Особливості дефініцій у кримінальному законодавстві: окремі проблеми застосування // Часопис Київського університету права. - 2008. - №4.- С. 215-219.

16. Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень // Затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01. 1995р. № 6. Зареєстровані у Міністерстві Юстиції України 26.07.1995р. за №255/791.

17. Таций В.Я. Понятие особой жестокости как квалифицирующего признака убийства / В.Я. Таций // Вопросы государства и права. - М.: Юрид. лит., 1974. - Вып. 2. - С. 78-81.

18. Хавронюк М.І. Довідник з Особливої частини Кримінального кодексу України / М.І. Хавронюк. - К.: Істина, 2004. - 499 с.

19. Хавронюк М.І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації: Монографія. - К.: Юрисконсульт, 2006. - 1048 с.

20. Хворостянкіна А. Дефініції в законодавчих текстах: питання теорії / А. Хворостянкіна // Право України. - 2005. - № 11. - С. 28-32.

Размещено на Allbest.ru