Професійна культура юриста

13

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Поняття професійної культури юриста, її основні складові

2. Складові політичної та правової культури юриста

3. Етична культура юриста

Висновок

Використана література

Вступ

Культура, як історичне явище, означає сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених і створюємих людством, сукупність всіх видів перетвоювальної діяльності для виробництва цих цінностей. Вона (культура) розвивається в залежності від зміни соціально-економічних формацій та характеризується як ступенем оволодіння людством силами природи, так і ступенем розвитку людства в цілому і окремо для кожної людини. Але культура має і деяку самостійність по відношенню до зміни своєї матеріальної основи. Ця самостійність проявляється у спадкоємності культури , а також у взаємодії культур різних народів, різних націй.

Термін " культура " означає не тільки сукупність людських досягнень у підкоренні природи в техніці, науці, освіті, моралі і т.д., але й в оволодінні будь-якою галуззю знань і діяльності.

Правова культура суспільства -- це різновид загальної культури, який становить систему цінностей, що досягнуті людством у галузі права і стосується правової реальності даного суспільства.

Система цінностей -- це активність суб'єктів права у правовій сфері, добровільність виконання вимог правових Норм, реальність прав і свобод громадян, ефективність правового регулювання, якісні закони, досконала законодавча техніка, розвинута правова наука, юридична освіта, ефективна юридична практика, стабільний правопорядок.

Систему цінностей в галузі права, що існують в реальному функціонуванні в суспільстві, називають правовою реальністю, яка у структурному відношенні збігається з поняттям «правова система».

Мета даної роботи полягає у розгляді питання професійної культури юриста. професійний культура юрист

Професійна культура юриста складається з політичної, правової, етичної і естетичної культур.

1. Поняття професійної культури юриста, її основні складові

Правова культура професійної групи, або професійна правова культура, -- одна із форм правової культури суспільства, прита­манна тій спільності людей, що професійно займаються юридичною діяльністю, яка потребує фахової освіти і практичної підготовки. Як правило, це культура робочої групи, члени якої є службовими особами і носіями службової правової культури.

Професійній правовій культурі робочої групи (колективу) та її членам властивий вищий ступінь знання і розуміння правових явищ у відповідних галузях професійної діяльності.

Юрист - це фізична особа, яка має професійні правові знання у галузі юридичних наук, законодавства й практики його застосування.

Правова культура юриста вбачається в критичному творчому осмисленні правових норм, законів, правових явищ з погляду їх гуманістичного, демократичного і морального змісту.

Професійна культура юриста припускає:

1) знання законодавства і можливостей юридичної науки;

2) переконаність у необхідності і соціальній корисності законів і підзаконних актів;

3) уміння користуватися правовим інструментарієм -- законами та іншими правовими актами в повсякденній діяльності, вдаватися до використання всіх досягнень юридичної науки і практики при прийнятті і оформленні рішень.

Професіоналізм і справедливість торжествують у юридичній практиці лише тоді, коли юрист як служитель закону чесно виконує свій морально-правовий обов'язок, постійно підвищує свою майстерність, опановує досягнення теоретичної та практичної юриспруденції.

Разом з тим кожна юридична професія має свою специфіку, що обумовлює й особливості правової культури різних її представників (суддів, прокурорських працівників, співробітників органів внутрішніх справ, юрисконсультів, адвокатів і т.д.). Причому рівень професійної культури, наприклад співробітників міліції, є різним. Відмінності спостерігаються в правовій культурі рядового і начальницького складу, офіцерів різних підрозділів міліції: кримінальної, громадської безпеки, транспортної, державної автомобільної інспекції, охорони, спеціальної міліції. Професійна культура працівників автомобільної інспекції відрізняється від аналогічної культури співробітників підрозділу кримінальної міліції і т.д. Тут проявляється загальна закономірність: рівень професійної культури співробітників міліції, як правило, тим вище, чим ближче вони до діяльності, здійснюваної у сфері права.

Правова культура повинна характеризуватися більшою зрілістю і професіоналізмом.

Виділяючи три види правової культури, слід пам'ятати, що в реальному житті вони тісно взаємозалежні: правова культура як соціальне явище єдина; правова культура суспільства не існує поза правовою культурою його членів (особи, групи); вона с умовою, формою і результатом культурно-правової діяльності громадян та їх професійних груп.

Професійна культура юриста складається з політичної, правової, етичної і естетичної культур. Нижче проаналізуємо кожну із цих складових.

2. Складові політичної та правової культури юриста

Політична культура - це система знань про політику, вміння реалізувати ці знання, а також реальне втілення цих знань і вмінь в життя.

Політична культура займає важливе місце в професійній культурі юриста , тому що його діяльність існує у сфері важливих політичних явищ, таких як держава і право (адже держава і право не існують без політики, як не існує політики без держави і права).

Юрист - спеціаліст має знати:

1) Життєво-важливі інтереси існуючих політичних суб'єктів.

2) Які існують політичні ідеї, спрямовані на реалізацію цих інтересів.

3) Зміст і призначення політики в сучасний момент.

4) Які можуть бути ідеї для реалізації цих ідей.

5) Характер відносин між об'єктами політики.

Навички в реалізації цих знань проявляються в:

а) розумінні закономірностей виникнення конкретних політичних явищ;

б) розумінні суті і призначення цих явищ;

в) умінні прогнозувати політичні явища.

Реальне втілення політичних знань і вмінь проявляються в тому, що юрист будує свою діяльність, враховуючи такі дані:

- держава, право, як і інші політичні інститути, існують для того, щоб забезпечити нормальне життя індивіда;

- загальнолюдські цінності та індивідуальні мають пріоритет перед груповими;

- виконання юристом громадського обов'язку повинно бути важливішим для його особисті (індивідуальні) інтереси;

- ідеологічні погляди юриста не повинні впливати на його професійний обов'язок;

- вірність ідеї демократичної і правової держави.

Правова культура - це складне явище, частина державного багатства суспільства, створеного багатьма поколіннями людей. Це система правових цінностей, у яку перш за все входять правові норми і законодавство у цілому з правосвідомістю людей та інших найбільших правових утворень. Матеріальною основою правової культури є система конкретних правових документів, коріння якої сягає глибокої давнини. Так вважає О.Р.Михайленко і це правильно. Але правова культура юриста - це міцні знання юридичної теорії, діючого законодавства, наявність вміння і навичок його реалізувати, а також повага і дотримання законодавства.

Правова культура складається із низки взаємозалежних елементів:

1. Рівень правосвідомості і правової активності громадян -- він виражається у ступені засвоєння (вираження знання і розуміння) права громадянами, посадовими особами, спрямованості на додержання заборон, використання прав, виконання обов'язків. Кожен суб'єкт покликаний: осмислити, що право являє собою величезну цінність у сфері суспільних відносин; знати право, розуміти його зміст, уміти витлумачити ті чи інші положення закону, з'ясувати його мету, визначити сферу дії; уміти застосовувати в практичній діяльності набуті правові знання, використовувати закон для захисту своїх прав, свобод і законних інтересів; уміти поводитися в складних правових ситуаціях і т.д.

Рівень (обсяг) знання права залежить від того, чи є громадянин професійним юристом, працівником правотворчої або правозастосовної сфери або він займається іншою діяльністю.

Професіонал-юрист повинен досконало знати правові розпорядження. Громадянин-не юрист використовує мінімум правових знань, потрібний для його роботи, поведінки в побуті, сім'ї. Це насамперед знання принципів права, основних норм конституційного права (права і свободи, виборча система та ін.), трудового, сімейного, цивільного, підприємницького права, розуміння єдності прав і обов'язків, відповідальне ставлення до здійснення того й іншого. Громадянин у загальному вигляді повинен знати норми, що передбачають і регулюють юридичну відповідальність і загальний порядок притягнення до неї, вік, з якого настає юридична, передусім кримінально-правова відповідальність, для комерсантів -- цивільно-правова відповідальність.

Існує такий феномен правової культури, як презумпція знання закону, що означає припущення (умовність) про знання особою закону, яке прийняте з метою нормального функціонування всієї правової системи і виступає неодмінною вимогою правової культури. Тому кожен громадянин має бути зацікавлений у правовій культурі. Наявність навіть чималих юридичних знань у громадян, посадових осіб ще не свідчить про високий рівень правової культури, тому що необхідно не тільки знати право, а й проявляти правову активність.

2. Стан юридичної практики:

а) рівень правотворчої діяльності і стан законодавства -- виражається в досконалості змісту і форми нормативно-правових актів, їх якості, продуманості, узгодженості, культурі юридичних текстів, тобто в юридичній техніці підготовки, ухвалення та оприлюднення нормативно-правових актів, вирішенні процедурних законодавчих питань. Усе це разом узяте -- показник рівня правотворчої (в тому числі законодавчої) культури;

б) рівень судової, правоохоронної діяльності і стан правозастосовноі практики -- виражається як робота правозастосовних, судових, правоохоронних та інших органів, що є показником правореалізуючої культури посадових осіб, їх професійного знання законодавства, чітко налагодженої роботи з розгляду правових питань і доведення їх до повного юридичного вирішення.

Правозастосовна, судова, слідча, прокурорського нагляду, арбітражна, нотаріальна та інші види юридичної практики являють собою специфічне провадження, відповідним чином організоване і сплановане, її суб'єкти -- юристи-професіонали. Їх діяльність -- показник рівня правозастосовної культури.

3. Режим законності і правопорядку -- стан фактичної впорядкованості суспільних відносин, урегульованих за допомогою правових засобів, змістом яких є сукупність правомірних дій суб'єктів права. Непохитність правопорядку залежить від стану законності, без якої неможлива правова культура. Переконаність у необхідності додержання правових розпоряджень та їх додержання -- основа режиму законності та правопорядку.

Всі перелічені елементи правової культури є юридичними явищами, що входять до правової системи суспільства.

Володіючи правовою культурою , юрист повинен мати такі риси:

1. Юрист відрізняється глибокими і міцними знаннями юридичної теорії:

а) знання основних юридичних понять, категорій, термінів;

б) знання основних закономірностей функціонування державно-правових явищ;

2. Юрист повинен добре знати діюче законодавство:

а) повинен досконало орієнтуватись в змісті основних законів;

б) повинен глибоко знати юридичні норми, які повсякчас реалізує у своїй професійній діяльності;

3. Вміння і навички реалізації законодавств - це:

а) вміння тлумачити законодавства, тобто розуміти зміст цих законодавств, вміння роз'яснити зацікавленим особам;

б) вміння застосовувати юридичні норми в конкретних життєвих ситуаціях;

4. Правова культура юриста передбачає повагу і дотримання діючого законодавства.

Складовою частиною правової культури є правосвідомість юриста .

Правосвідомість - знання права, а також психічне почуття, емоції про діюче чи бажане право. Тому в правосвідомості виділяють ідеологічний (знання права) і психологічний елемент (почуття; емоції про право).

3. Етична культура юриста

Етична культура юриста - знання юристом його моральних прав і обов'язків та використання їх у професійній діяльності.

Особлива частина юридичної етики пов'язана з реалізацією конкретних професійних функцій юриста і вивчає умови застосування та специфіку функціонування моралі при виконанні професійних обов'язків.

Мораль - одна із форм суспільної свідомості людей, соціальний інститут, що виконує функцію регулювання поведінки людей на кожному етапі розвитку людства у всіх сферах їх суспільного життя. Мораль є критерієм оцінки поведінки людей для визначення її точки зору того, що є добро або зло.

Естетична культура юриста - це розуміння юристом правил зовнішньої гармонії своєї професійної діяльності та реалізація їх на практиці для ефективного, оптимального розв'язання юридичних задач.

Вона складається з:

1. культури мови (вміння вдало висловлювати свої думки усно і на папері).

2. культури зовнішнього вигляду (справжній юрист має бути одягнений чисто і охайно, по-діловому, відповідно до професії).

3. культури організації робочого місця.

4. культури підготовки юридичних документів (адже наявність хоч однієї помилки може привести до непередбачених обставин).

Суворе дотримання і правильне застосування норм моралі у відправленні правосуддя (у судочинстві), у роботі судових, прокурорських і слідчих органів має величезне значення. Розкриття злочину і викриття злочинця, застосування до нього законного і справедливого покарання, перевиховання і виправлення особи, яка здійснила злочин, повернення її на шлях чесного життя -- у цій діяльності закладено великий моральний потенціал, вона пов'язана з життєвими інтересами суспільства і особистості. Від наслідків розслідування і вирішення судових справ залежать добре ім'я, честь і гідність громадян, їх свобода, благополуччя їх сімей. Ця діяльність спирається як на юридичні, так і на моральні підвалини. Заходи боротьби із злочинністю в широкому плані, а також заходи, що вживаються при розслідуванні й вирішенні кримінальних і цивільних справ, повинні відповідати не тільки вимогам законності, а й вимогам моралі. Законна і моральна ціль, яка стоїть перед органами суду, прокуратури і слідства, може і повинна досягатися законними і моральними засобами. Як загальною, так і особливою частинами юридичної етики досліджуються два кола питань: моральні основи процесуальних норм і моральні шляхи застосування процесуальних норм у розслідуванні й вирішенні кримінальних і цивільних справ. Моральні норми, які реалізуються у сфері судочинства, не відділяються від процесуальних норм, вони включаються у їх зміст, є необхідним інгредієнтом правових приписів і вимог, визначають моральний сенс і значення процесуальних норм, вказують етично допустимі способи їх реалізації. Коли ми говоримо про моральні основи кримінального процесу, маємо на увазі, що самим процесуальним нормам притаманний певний моральний характер, моральний аспект і що способи його реалізації мають бути законними і моральними.

Висновок

У підсумку даної роботи зазначимо, що необхідність виконання юристами своїх професійних повноважень, громадянського обов'язку ставить перед ними особливо високі вимоги до особистих якостей, наявності правової культури. Охорона прав і законних інтересів громадян, безкомпромісна боротьба з правопорушеннями, висококваліфіковане розв'язання різноманітних юридичних проблем - є змістом повсякденної діяльності юристів і разом з тим являється їх професійним обов'язком.

Категорії професійної культури юриста за своєю сутністю і змістом характеризують моральні засади діяльності юриста з боку внутрішнього взаємозв'язку компонентів, що її утворюють. До цього класу належать такі категорії: «професійна моральна свідомість юриста», «професійні моральні стосунки», «професійна моральна практика юриста», «професійні моральні погляди, ідеї, переконання, почуття, ідеали, норми, принципи, поведінка юриста» тощо.

Категорії функціональної діяльності юриста характеризують мораль як процес регулювання суспільних відносин, встановлюють критерії моральності у поведінці та діях особистості через моральну практику, показують рівень морального розвитку юриста, правоохоронних органів у цілому. Цей клас включає такі категорії, як «професійні моральні якості юриста», «професійна мета юриста», «професійна моральна відповідальність юриста», «професійний моральний вибір юриста», «професійна моральна свобода юриста», «професійна моральна істина юриста», «професійні моральні засоби у діяльності юриста» тощо.

Рівень моральності особистості та суспільства залежить від сукупності умов і чинників. Важливу роль у формуванні моральної культури людини й суспільства має відігравати етичне просвітництво, що несе знання про моральні цінності, дає розуміння морального виміру поведінки особистості, дій соціальних суб'єктів, життя суспільства.

Використана література

1. Гусарєв С.Д., Карпов О.М. Юридична деонтологія: Навч. посібник. - Київ, 1998.

2. Етика: Навч. посіб. / В.О. Лозовой, М.І. Панов, О.А. Стасевська та ін.; За ред. проф. В.О. Лозового. -- К.: Юрінком Інтер, 2002. - 224 с. - Бібліогр.: с. 219-221.

3. Професійна етика юриста. - К., 2001.

Размещено на Allbest.ru