Прокурор у кримінальному судочинстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прокурор у кримінальному судочинстві

Вступ

Прокуратура є невід`ємною частиною державного механізму, що наділений певним обсягом влади для здійснення державного нагляду за виконанням законів у державі.

Для посилення боротьби зі злочинністю чи не визначальним фактором є дотримання законності в діяльності самих правоохоронних органів. Прокуратура - єдиний орган, уповноважений законом здійснювати нагляд за точним виконанням законодавства органами внутрішніх справ. Служби безпеки, митної служби, інших державних контролюючих систем.

Прокуратура, відповідно до процесуального законодавства України, бере участь у розгляді справ судами, вносить протести на рішення, вироки, ухвали і постанови судів, що суперечать чинному законодавству. Бере участь у правотворчій діяльності, випускає спеціальні видання, має у своєму підпорядкуванні наукові та науково-педагогічні навчальні заклади. Генеральна прокуратура України в межах своєї компетенції здійснює прямі зв'язки з відповідними органами інших держав і міжнародними організаціями.

Визнаючи можливість і необхідність встановлення істини для забезпечення законності, законодавець зобов'язує органи дізнання, слідства, суду і прокуратури встановлювати істину при розслідуванні злочинів і розгляді справ.

Організація і порядок діяльності прокуратури України і повноваження прокурорів визначаються Конституцією України, Законом України «про прокуратуру». Кримінальне - процесуальним кодексом, а також іншими законами і міжнародними угодами.

Здійснюючи свої повноваження в галузі кримінального судочинства, прокурори слідкують за тим, щоб слідчі та працівники органів дізнання суворо додержувались вимог, що містяться в нормативних актах держави.

Дана тема курсової роботи була обрана мною через свою актуальність, оскільки правильно організоване досудове слідство і дізнання, а також здійснюваний прокурорський нагляд за виконанням законів при їхньому провадженні, являють собою одну з істотних гарантій швидкого розкриття злочину, його повного, об'єктивного і всебічного розслідування, а в остаточному підсумку постанови судом законного, обґрунтованого і справедливого вироку.

Отже, діяльність прокурора у кримінальному процесі є досить важливим фактором. Прокурор, здійснюючи свої повноваження, доповнює систему кримінального процесу та є її складовою ланкою. Він приймає участь майже на кожній стадії процесу і тому, на мою думку, є однією з ключових фігур в кримінальному процесі.

1. Функції прокурора у кримінальному судочинстві

Прокурор - це Генеральний прокурор України, прокурор АРК, прокурор області, прокурор міста Київ, районний міський прокурор, транспортний прокурор та інші прокурори, прирівняні до прокурорів областей, районних або міських прокурорів, їх заступники і помічники, прокурори управлінь і відділів прокуратур, які діють у межах своєї компетенції (п. 6 ст. 32 КПК)

Діяльність прокуратури у кримінальному судочинстві регулюється статтями 121-123 Конституції України, Законом «Про прокуратуру «, прийнятим ВРУ 5 листопада 1991 року з подальшими змінами й доповненнями, а також кримінально - процесуальним законодавством.

Відповідно до Конституції України (статті 121,122) та Закону України «Про прокуратуру» (ст. 6) органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим.

Відповідно до Конституції України прокуратура займає самостійне місце в механізмі державності як державно-політична організація суспільства. Це обумовлено завданнями прокурорського нагляду, функціями прокуратури, її принципами організації і діяльності та повноваженнями органів прокуратури.

Прокуратура, так само як і інші державні органи, наділені кримінально-процесуальною компетенцією, перебуває в стані перманентного реформування (з 1991 року до теперішнього часу). Затягування процесу реформування органів прокуратури пов'язане в першу чергу з принциповою невизначеністю її місця в системі органів державної влади. Невизначеність місця прокуратури в системі влади тягне за собою невизначеність її функцій як державного органу взагалі і кримінально-процесуальних функцій зокрема.

Згідно зі ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладаються наступні функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Окрім того, Законом України від 12 липня 2001 року «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» закріплено положення, згідно з яким прокуратура продовжує виконувати, відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію досудового слідства - до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів з контролю за додержанням законів, та до формування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють їх функції. Наявність у прокуратури таких функцій не дає підстав для віднесення її до жодної з гілок влади. Деякі автори стверджують, що «якщо колись прокуратура України буде позбавлена функції загального нагляду, а також функції досудового слідства, тоді безсумнівно вона буде забезпечувально-судовим органом, тобто репрезентуватиме саме судову владу».

Але ж прокуратура наділена суттєвими владними повноваженнями. В літературі частіше говорять про органи прокуратури як про владу: прокурорсько-обвинувальну; прокурорську, а не наглядову. Найменування влади прокуратури за назвою однієї із здійснюваних нею функцій (будь-то обвинувачення, нагляд чи представництво) є неправильним, бо воно не може охопити увесь функціональний сектор діяльності прокуратури. Тому влада, здійснювана прокуратурою, має називатися прокурорською владою.

Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство, здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Прокурор зобов'язаний на усіх стадіях кримінального судочинства своєчасно вживати передбачених законом заходів до усунення всяких порушень закону, від кого б ці порушення не виходили.

Свої повноваження в кримінальному судочинстві прокурор здійснює незалежно від будь-яких органів і посадових осіб, підкоряючись тільки законові і керуючись вказівками Генерального прокурора України. Постанови прокурора, винесені відповідно до закону, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Прокурор - суб'єкт кримінального процесу, на якого згідно зі ст. 121 Конституції України покладаються функції: нагляд за додержанням законів органами, які проводять досудове слідство, дізнання та оперативно-розшукову діяльність; підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадян або держави в суді у визначених законом випадках; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні примусових заходів, пов'язаних з обмеженням свободи громадян.

Провадження в стадії порушення кримінальної справи, дізнання і попереднє слідство здійснюється під наглядом прокурора, що є суттєвим гарантом від можливих помилок і зловживань.

Нагляд - це діяльність прокурора по забезпеченню додержання законів органами дізнання, попереднього слідства та іншими органами, що ведуть боротьбу зі злочинністю.

Характерною рисою прокурорського нагляду за діяльністю органів дізнання і досудового слідства є широкий круг повноважень прокурора, які дозволяють йому відміняти незаконні рішення та відновлювати законність.

Постанови прокурора, винесені відповідно до закону, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

На погляд деяких вчених, за прокуратурою слід зберегти функцію загального нагляду за додержанням законності в діяльності організацій, підприємств і установ. «Негативні реалії сьогодення, - зазначає М. Потебенько, - потребують зміцнення наглядових механізмів держави за додержанням законності». Використовуючи наглядові повноваження, прокуратура сьогодні може внести суттєвий вклад в забезпечення законності в сфері трудових правовідносин (оплати праці тощо), підприємницької діяльності, приватизації та в інших сферах, де інші контрольні органи навести порядок ще не можуть.

Як слушно і влучно зауважує Ю. Шемшученко, «прагнення деяких кіл якомога скоріше демонтувати функції прокурорського нагляду за законністю виглядають як прагнення поліпшити стан справ не для чесних громадян, а для правопорушників»

Прокурор зобов'язаний на усіх стадіях кримінального судочинства своєчасно вживати передбачених законом заходів до усунення всяких порушень закону, від кого б ці порушення не виходили.

Здійснюючи в межах своїх повноважень нагляд за виконанням законів органами дізнання та попереднього слідства, прокурор зобов'язаний:

- застосовувати наглядові повноваження для забезпечення повної реєстрації і належного розгляду органами дізнання та досудового слідства всіх заяв і повідомлень про злочини, не допускаючи залишення прав заінтересованих осіб без належного захисту;

- вживати заходів до того, щоб жодний злочин не залишився нерозкритим та жоден злочинець не ухилився від відповідальності; - стежити за додержанням прав і свобод людини при провадженні дізнання і попереднього слідства;

- застосовувати наглядові повноваження з тим, щоб органи дізнання і слідчі дотримувались встановленої процесуальної форми при провадженні слідчих та інших процесуальних дій, неухильно додержувались встановленого кримінальним законодавством порядку та строку провадження дізнання і попереднього слідства;

- суворо наглядати за тим, щоб жоден громадянин не зазнав

незаконного та безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності або іншого незаконного обмеження в правах;

- суворо стежити за тим, щоб ніхто не був затриманий або заарештований інакше як на законних підставах;

- при вирішенні питання про підтримку клопотання слідчого перед судом щодо давання згоди на арешт обвинуваченого чи підозрюваного прокурор зобов'язаний ретельно ознайомитися з усіма матеріалами, що обґрунтовують необхідність арешту, а в необхідних випадках особисто допитати підозрюваного або обвинуваченого;

- у разі незаконного арешту, затримання чи притягнення до відповідальності вживати заходів до скасування незаконних рішень і забезпечення реабілітації невинуватих осіб, відшкодування завданої їм незаконними діями матеріальної і моральної шкоди.

2. Повноваження прокурора на досудових стадіях кримінального процесу

Окрім слідчого, досудове слідство може здійснювати і прокурор, який згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 КПК може проводити не лише окремі слідчі дії, але і розслідування у повному обсязі. При цьому, якщо для прокурора ця діяльність носить, як правило, супровідний характер, то для слідчого прокуратури вона є єдиною.

Згідно зі ст. 17 діючого Закону України «Про прокуратуру» в Генеральній прокуратурі України, прокуратурі Автономної Республіки Крим є старші слідчі з особливо важливих справ і слідчі з особливо важливих cправ; у прокуратурах областей, міст та інших прирівняних до них прокуратур можуть бути слідчі з особливо важливих справ і старші слідчі; в районних, міжрайонних і міських прокуратурах - старші слідчі та слідчі.

Слідчі прокуратури проводять досудове слідство за діяннями, які містять у собі ознаки злочинів, віднесених законом до їхньої підслідності (ч. 1 ст. 112 КПК).

Слідчий прокуратури за дорученням прокурора, або сам прокурор має право розслідувати будь-яку кримінальну справу, це і відрізняє його становище. Окрім слідчого, досудове слідство може здійснювати і прокурор, який згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 КПК може проводити не лише окремі слідчі дії, але і розслідування у повному обсязі. При цьому, якщо для прокурора ця діяльність носить, як правило, супровідний характер, то для слідчого прокуратури вона є єдиною.

Важливим завданням прокурора на початковій стадії кримінально-процесуальної діяльності є вживання заходів до того, щоб при наявності причин і підстав, передбачених ст. 94 КПК, за всіх випадків порушувались кримінальні справи, і навпаки, при відсутності приводів і підстав кримінальні справи не порушувалися. Діяльність прокурора в цій сфері сприяє розкриттю злочину, зокрема тоді, коли він особисто бере участь у початкових слідчих діях. Пунктом 1 наказу №4-1998 р. прокурорам всіх рівнів запропоновано особисто виїздити на місця злочинів за фактами аварій, катастроф, вибухів, пожеж та інших подій, якими заподіяна значна матеріальна шкода чи відбулася загибель людей, здійснення особливо небезпечних злочинів проти держави, умисних убивств, учинених при обтяжуючих обставинах або за умов неочевидності, бандитизму й інших тяжких злочинів, здійснених організованими групами, злочинів, скоєних особливо відповідальними широкий суспільний резонанс керівниками правозахисник органів і учинених проти них, а також стосовно працівників засобів масової інформації та інших злочинів, що викликали посадовими особами, іноземцями, народними депутатами України, суддями, керівниками правозахисних органів і учинених проти них, а також стосовно працівників засобів масової інформації та інших злочинів, що викликали широкий суспільний резонанс.

Наділений повноваженнями по нагляду за додержанням законів органами дізнання та попереднього слідства, прокурор у межах своєї компетенції відповідно до ст. 227 КПК України має право:

а) вимагати від органів дізнання та слідчого для перевірки кримінальні справи, документи, матеріали та інші відомості про вчинені злочини, хід дізнання, попереднього слідства та розшуку злочинців;

б) давати вказівки про провадження дізнання та попереднього слідства, про обрання, зміну або відміну запобіжного заходу щодо підозрюваного та обвинуваченого, про притягнення особи як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення, про направлення справи, а також про провадження окремих слідчих дій та розшук злочинців, що переховуються;

в) брати участь у проведенні дізнання та попереднього слідства та у необхідних випадках особисто провадити попереднє слідство або окремі слідчі дії у будь-якій справі;

г) повертати кримінальні справи органу дізнання та слідчому зі своїми письмовими вказівками про провадження додаткового розслідування;

д) відміняти (скасовувати) незаконні та безпідставні постанови органів дізнання та слідчого, включаючи постанову про відмову в порушенні справи, про закриття справи та інші;

є) усувати особу, яка провадить дізнання, або слідчого від подальшого ведення дізнання або слідства, якщо вони припустилися порушення закону при розслідуванні справи;

ж) витребовувати будь-яку справу від органу дізнання та передавати її слідчому, а також передавати справу від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного та об'єктивного розслідування справи;

з) доручати органам дізнання виконання окремих слідчих дій та розшукових заходів у справах, що перебувають у провадженні слідчих органів прокуратури;

і) санкціонувати: постанови про вжиття заходів забезпечення безпеки учасників процесу в передбачених законом випадках; обшук (окрім обшуку житла чи іншого володіння особи); виїмку документів, що становлять державну таємницю; відсторонення обвинуваченого від посади; затверджувати постанови: про ексгумацію трупа; про встановлення строку ознайомлення зі справою рішення про закриття справи за нереабілітуючими підставами;

к) продовжувати строк розслідування;

л) порушувати, відмовляти в порушенні та закривати кримінальні справи;

м) затверджувати обвинувальний висновок або повертати кримінальну справу слідчому для провадження додаткового розслідування;

н) змінювати обвинувальний висновок слідчого або складати новий висновок;

о) давати письмову згоду на направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру;

п) давати згоду або подавати до суду подання про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту, а також про продовження строку тримання під вартою в порядку, передбаченому законом.

Для забезпечення дієвості прокурорського нагляду закон зобов'язує слідчого і орган дізнання терміново направляти прокурору копії основних процесуальних рішень, протокол затримання підозрюваного та про факт і наслідки обшуку, здійсненого без санкції прокурора.

Письмові вказівки прокурора органам дізнання та попереднього слідства є обов'язковими для виконання. Оскарження отриманих вказівок вищому прокурору не зупиняє їх виконання за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 114 КПК України.

Прокурор розглядає скарги учасників процесу на незаконні дії чи рішення слідчого чи особи, яка проводить дізнання. Протягом трьох діб щодо скарги на дії слідчого та десяти діб щодо скарг на дії органу дізнання прокурор зобов'язаний розглянути скаргу і надати відповідь особі, що звернулась зі скаргою.

Нагляд має своїм завданням сприяти:

1) розкриттю злочинів, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань;

2) виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин;

3) запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності;

4) охороні прав і законних інтересів громадян, які перебувають під слідством;

5) здійсненню заходів щодо запобігання злочинам, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню.

Одержавши справу з обвинувальним висновком, прокурор має ретельно вивчити її, перевірити дотримання передбаченої процесуальної форми як при провадженні окремих слідчих та інших процесуальних дій, так і при досудовому провадженні в цілому, забезпечивши при цьому захист прав і свобод людини. Протягом п'яти діб прокурор повинен прийняти одне з передбачених ст. 229 - 231 КПК України рішень: 1) затверджує обвинувальний висновок та направляє справу до суду; 2) складає новий обвинувальний висновок; 3) змінює обвинувачення; 4) закриває справу; 5) повертає справу на додаткове розслідування зі своїми письмовими вказівками.

Згідно зі ст. 230 КПК України, якщо прокурор або його заступник не згоден з обвинувальним висновком, він має право скласти новий обвинувальний висновок.

Стаття 228. Перевірка прокурором справи з обвинувальним висновком. Прокурор, одержавши від слідчого справу з обвинувальним висновком, зобов'язаний перевірити: 1) чи мали місце подія злочину; 2) чи має діяння, яке ставиться у вину обвинуваченому, склад злочину; 2-1) чи були додержані під час провадження дізнання і попереднього слідства вимоги цього Кодексу про забезпечення права підозрюваного і обвинуваченого на захист; 3) чи немає в справі обставин, що тягнуть за собою закриття справи згідно з статтею 213 цього Кодексу; 4) чи пред'явлено обвинувачення по всіх установлених злочинних діях обвинуваченого; 5) чи притягнуті як обвинувачені всі особи, що викриті у вчиненні злочину; 6) чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за статтями кримінального закону; 7) чи додержано вимог закону при складанні обвинувального висновку; 8) чи правильно обрано запобіжний захід; 9) чи вжито заходів до забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна; 10) чи виявлено причини та умови, які сприяли вчиненню злочину, і чи вжито заходів до їх усунення; 11) чи додержано органами дізнання або попереднього слідства всіх інших вимог цього Кодексу.

З'ясовуючи додержання вимог ст. 228 КПК прокурор перевіряє, чи встановлені обставини, які входять до предмета доказування в справі (ст64, 23, 433 КПК), чи дана їм правильна юридична оцінка і чи додержані при цьому вимоги КПК, які регулюють порядок проведення попереднього слідства. Прокурор також зобов'язаний перевірити, чи пред'явлений позов про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я, пов'язаних із стаціонарним лікуванням особи, яка потерпіла від злочину (ст. 93 КПК).

Стаття 229. Рішення прокурора в справі з обвинувальним висновком. Перевіривши справу з обвинувальним висновком, прокурор або його заступник приймає одно з таких рішень: 1) затверджує обвинувальний висновок або складає новий обвинувальний висновок; 2) повертає справу органові дізнання або слідчому із своїми письмовими вказівками для провадження додаткового розслідування; 3) закриває справу, склавши про це постанову з додержанням вимог статті 214 цього Кодексу. Прокурор або його заступник вправі змінити складений слідчим список осіб, які підлягають виклику в судове засідання, а також скасувати чи змінити раніше обраний запобіжний захід або обрати запобіжний захід, якщо його не було обрано. В разі скасування, зміни чи обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор або його заступник керується правилами, передбаченими частиною 2 статті 157 цього Кодексу.

Прокурор або його заступник затверджує обвинувальний вирок своєю резолюцією, якщо переконається, що слідство в справі проведено повно, всебічно і об'єктивно, що вимоги, перелічені у ст. 228 КПК, повністю додержано, а обвинувальний висновок та додатки до нього складені відповідно до ст. 223 і 224 КПК. Якщо перелічених вимог не дотримано або кваліфікація злочину була помилковою прокурор (або його заступник) виносить постанову про повернення справи слідчому (як правило тому ж) для додаткового розслідування.

Стаття 230. Складання прокурором нового обвинувального висновку. Якщо прокурор або його заступник не згоден з обвинувальним висновком, він вправі скласти новий обвинувальний висновок; при цьому раніше складений обвинувальний висновок із справи вилучається.

Прокурор (заступник) вправі скласти новий обвинувальний висновок чи доручити це зробити слідчому за даними йому прокурором письмовими вказівками. Раніше складений слідчим обвинувальний висновок прокурор (заступник) може залишити в спостережному провадженні або повернути слідчому зі своїми зауваженнями, щоб допомогти йому усунути допущені недоліки.

Стаття 231. Зміна прокурором обвинувачення. У разі необхідності змінити обвинувачення на більш тяжке або таке, що істотно змінює пред'явлене обвинувачення за фактичними обставинами, прокурор або його заступник повертає справу слідчому для додаткового розслідування і пред'явлення нового обвинувачення. Якщо зміна початкового обвинувачення не тягне за собою застосування статті кримінального закону з більш тяжкою санкцією і не зв'язана з істотною зміною обвинувачення за фактичними обставинами, прокурор або його заступник складає постанову, в якій зазначає зміни, що вносяться до обвинувального висновку.

Під більш тяжким слід розуміти обвинувачення в більш тяжкому злочині (тобто за який може бути призначено більш суворе покарання, ніж за той, який було вказано слідчим в обвинувальному висновку), в нових фактах злочинної діяльності, які раніше не інкримінувались, в закінченому злочині замість приготування чи замаху, в безпосередній участі у вчинені злочину замість переховування, тощо. В усіх цих випадках справа направляється слідчому для додаткового розслідування і пред'явлення нового обвинувачення. Прокурор вносить зміни до обвинувального висновку своєю вмотивованою постановою, копія якої разом з копією обвинувального висновку вручається обвинуваченому після віддання його до суду, а також слідчому, що склав обвинувальний висновок, щоб звернути його увагу на допущені помилки.

Стаття 232. Направлення прокурором справи до суду. Прокурор або його заступник, затвердивши обвинувальний висновок, складений слідчим, або склавши новий обвинувальний висновок, направляє справу до суду, якому вона підсудна, і повідомляє суд про те, чи вважає він за потрібне підтримувати державне обвинувачення. Одночасно з цим прокурор або його заступник повідомляє обвинуваченого, до якого суду направлена справа. У виняткових випадках в разі особливої складності або важливості справи, що підсудна районному (міському), міжрайонному (окружному), військовому суду гарнізону, прокурор Республіки Крим, області, міст Києва чи Севастополя, військовий прокурор (на правах прокурора області) та їх заступники можуть направити її на розгляд відповідно Верховному суду Республіки Крим, обласному, Київському чи Севастопольському міським судам, військовому суду регіону, Військово-морських Сил. На цих же підставах Генеральний прокурор України і його заступник можуть направити справу, підсудну нижчестоящому суду, на розгляд Верховного Суду України. Генеральний прокурор України, прокурори Республіки Крим, областей, міста Києва і прирівняні до них прокурори, їх заступники, районні, міські та прирівняні до них прокурори мають право відкликати із суду кримінальну справу, по якій обвинувачений не відданий до суду.

Надсилаючи справу до суду, прокурор керується правилами про підсудність, які передбачені ст. 33, 34-37, 39, 40 КПК, а також ч3 ст. 232 КПК, котра як виняток із загальних правил про предметну підсудність дозволяє направити справу, підсудну нижчестоящому суду, на розгляд вищестоящому суду, враховуючи її особливу складність або важливість. Згідно ст. 36 ЗУ «про прокуратуру» прокурор бере участь у судовому розгляді кримінальних справ залежно від характеру і ступеня небезпечності діяння. Повідомлення обвинуваченого про те, до якого суду направлена справа, забезпечує йому можливість вчасно заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами справи в суді (ст. 255 КПК), а також з інших питань. Якщо в клопотанні або скарзі, які надійшли до прокурора повідомляється про порушення закону з боку слідчого, прокурор повинен перевірити ці повідомлення і вжити всіх можливих наданий час заходів до усунення порушень закону, відкликавши в разі необхідності із суду кримінальну справу, якщо рішення про віддання обвинуваченого до суду ще не було прийнято.

Стаття 232-1. Дії прокурора по справах про застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру. Одержавши від слідчого закриту кримінальну справу, що надійшла в порядку, передбаченому статтями 7-3 або 9 цього Кодексу, прокурор перевіряє повноту проведеного розслідування, законність постанови і приймає одне з таких рішень: 1) дає письмову згоду з постановою слідчого і направляє справу до суду для застосування примусових заходів виховного характеру; 2) скасовує постанову слідчого і повертає йому справу з письмовими вказівками; 3) змінює постанову слідчого або виносить нову постанову.

Стаття 233. Строк розгляду прокурором справ, що надійшли від органів дізнання або слідчого. Одержавши справу від органу дізнання або слідчого, прокурор зобов'язаний протягом не більше п'яти днів розглянути справу і дати їй належне спрямування.

Передбачений цією статтею строк обчислюється з моменту надходження справи до прокурора і закінчується направленням її слідчому (ч. 1 ст. 109 КПК), до суду або прийняттям іншого рішення (ст. 229 КПК). Він не включається до строку попереднього слідства (ч. 1 ст. 120 КПК). У передбачений ст. 233 КПК строк прокурор повинен вирішити питання про законність і обґрунтованість постанови слідчого про закриття справи зі звільненням особи від кримінальної відповідальності в порядку статей 7-10 КПК.

Що ж стосується повноважень прокурора щодо нагляду за додержанням законів про ОРД, то вони так само, як і повноваження з нагляду за розслідуванням, можуть бути поділені на три групи: повноваження щодо виявлення порушень закону; повноваження щодо усунення порушень закону; повноваження по попередженню порушень закону.

Застосовуючи заходи щодо виявлення порушень закону, прокурор повинний мати право: безперешкодно заходити до всіх приміщень органів, які здійснюють ОРД; вимагати для перевірки розпорядження, інструкції, накази та інші акти, що стосуються ОРД, оперативно-розшукові справи, реєстраційні, облікові, звітні, статистичні, аналітичні документи та інші відомості щодо здійснення оперативно-розшукових заходів; вимагати від керівників відповідних органів проведення відомчих перевірок стосовно виконання підпорядкованими підрозділами і їхніми посадовими особами покладених на них законом завдань ОРД; викликати посадових осіб органів, які проводять ОРД, для одержання пояснень щодо порушень закону; перевіряти скарги про порушення закону органами, які проводять ОРД, шляхом ознайомлення у необхідних випадках із оперативно-розшуковими матеріалами.

Вживаючи заходів до усунення порушень закону, прокурор повинний мати право: відміняти незаконні постанови про запровадження чи припинення оперативно-розшукових справ, призупинення чи поновлення ОРД; опротестовувати незаконні постанови судів щодо дозволу або відмови в дозволі на проведення оперативно-розшукових заходів із призупиненням тих заходів, дозвіл на які даний судом; вимагати від керівника усунення особи від подальшого проведення ОРД, якщо нею допущені порушення закону, прав і свобод людини і громадянина або юридичної особи.

Застосовуючи заходи для попередження порушень закону при здійсненні ОРД, прокурор може вносити подання керівникам відповідних органів щодо усунення причин порушень закону і умов, що цьому сприяють, застосовувати заходи щодо притягнення винуватців порушень до відповідальності шляхом порушення дисциплінарного провадження чи кримінальних справ.

3. Повноваження прокурора на судових стадіях кримінального процесу

Згідно зі ст. 129 Конституції до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін та підтримання в суді державного обвинувачення, яке згідно зі ст. 121 Конституції покладається на прокуратуру. Виходячи з цього, Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» слушно зазначав, що при відданні особи до суду слід в усіх справах, що надійшли до суду з обвинувальним висновком, визнавати обов'язковою участь у судовому засіданні прокурора.

Судове слідство - найважливіша частина судового розгляду, в ході якої проводиться перевірка обґрунтованості обвинувачення, пред'явленого підсудному, і ретельно досліджуються всі докази його вини у скоєнні злочину. Загальновизнано, що повно, всебічно і об'єктивно проведене судове слідство закладає фундамент майбутнього справедливого вироку. Головну роль у цьому покликаний зіграти прокурор, який приймає участь в судовому розгляді і несе основний тягар доказування. Тим більше, що у наступних судових дебатах він формулює свої висновки про доказаність вини підсудного, мотиви скоєного злочину, його юридичну кваліфікацію, міру покарання, що підлягає застосуванню.

На відміну від інших учасників процесу, прокурор у кримінальному суді ніякого власного інтересу не має, а захищає громадські інтереси, які трансформуються в державні. Звідси його право й обов'язок реагувати на будь-яке порушення закону, від кого б воно не виходило. Опонент прокурора - захисник - теж має право реагувати на будь-яке порушення закону, але він не завжди зобов'язаний це робити, якщо при цьому не порушуються права підзахисного.

У ретроспективному плані існують різні точки зору на завдання і процесуальне становище прокурора у кримінальному суді. Зазначається, що, на думку одних правознавців, прокурор у кримінальному суді є представником органу нагляду, функціональним завданням якого є нагляд за виконанням законів учасниками судового розгляду (В.І. Басков, А.Д. Бойков, А.Б. Зозулинський, В.Д. Фінько та ін.). Прихильники іншої точки зору вважають, що прокурор у кримінальному суді виконує дві функції - нагляд за виконанням законів учасниками судового розгляду і підтримання державного обвинувачення (В.М. Савицький, Б.А. Галкін, С.А. Альперт та ін.).

Як одну із функцій прокуратури, функцію підтримання державного обвинувачення в суді, названо в чинній Конституції України (п. 1 ст. 121). За умов демократизації державного ладу України зросло гуманістичне спрямування державного обвинувачення, яке, з одного боку, покликане сприяти зміцненню законності у сфері правосуддя, а з іншого - захисту прав і законних інтересів як жертв злочинів, так і осіб, котрі піддані кримінальному переслідуванню. Це знайшло відображення у чинному Законі України «Про прокуратуру», Кримінально-процесуальному кодексі та в нових проектах згаданих законодавчих актів.

Питання про сутність державного обвинувачення довгі роки виступало предметом гострих дискусій вчених-юристів і фахівців. Це було обумовлено перш за все тим, що за радянського періоду постійно виникали проблеми, пов'язані з поєднанням виключно обвинувачувальної і наглядової діяльності прокурора в кримінальному судочинстві.

У чинному Законі України «Про прокуратуру», по-перше, виділена спеціальна стаття (36), присвячена державному обвинуваченню, такої статті не було у союзному законі, і, по-друге, функція нагляду у сфері судочинства замінена на «участь прокурора в розгляді справ у судах». «Підтримка державного обвинувачення - це не самоціль, а засіб забезпечення законності судом у розгляді кримінальних справ. Беручи участь у судовому розслідуванні, прокурор таким чином здійснює нагляд за законністю в діяльності суду щодо розглядання кримінальних справ»

Зробивши аналіз чинного КПК, можна визначити основні процесуальні завдання прокурора на стадіях судового розгляду кримінальних справ.

Підчас попереднього розгляду справи суддею, згідно ст. 240 КПК «Попередній розгляд справи здійснюється суддею одноособово з обов'язковою участю прокурора. Попередній розгляд справи починається з доповіді прокурора щодо можливості призначення справи до судового розгляду.» Прокурор висловлює свою думку щодо клопотань, заявлених іншими учасниками судового розгляду.

При попередньому розгляді справи суддя за клопотанням прокурора своєю постановою повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог КПК, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду. Також, за клопотанням прокурора суддя вправі повернути справу на додаткове розслідування для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, якщо окремий розгляд справи щодо них неможливий. Прокурор може внести клопотання на повернення справи на додаткове розслідування і у випадках наявності підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, чи пред'явлення обвинувачення, яке до цього не було пред'явлено.

Згідно ст. 249-1 Суддя своєю постановою повертає справу прокурору у разі, якщо прокурором були суттєво порушені вимоги статей 228 - 232 цьго кодексу, для усунення виявлених порушень. Постанова про повернення справи прокурору оскарженню не підлягає, на неї може бути внесення подання прокурором.

Після призначення справи до судового розгляду суддя повинен забезпечити прокуророві можливість ознайомитися з матеріалами справи.

Стаття 264. Участь прокурора в судовому засіданні Участь прокурора в судовому засіданні є обов'язковою, крім випадків:

1) коли розглядаються справи про злочини, передбачені частиною першою статті 27 цього Кодексу;

2) коли він відмовився від підтримання державного обвинувачення.

Прокурор, керуючись вимогами закону і своїм внутрішнім переконанням, підтримує перед судом державне обвинувачення, подає докази, бере участь у дослідженні доказів, заявляє клопотання і висловлює свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду, викладає свої міркування з приводу застосування кримінального закону і міри покарання щодо підсудного. Коли в результаті судового розгляду прокурор прийде до переконання, що дані судового слідства не підтверджують пред'явленого підсудному обвинувачення, він повинен відмовитися від обвинувачення і у своїй постанові викласти мотиви відмови. В цьому випадку суд роз'яснює потерпілому та його представнику їх право вимагати продовження розгляду справи і підтримувати обвинувачення. Прокурор пред'являє або підтримує пред'явлений цивільний позов, якщо цього вимагає охорона прав фізичних чи юридичних осіб або державних інтересів.

Під час судового розгляду до закінчення судового розслідування прокурор вправі змінити пред'явлене особі обвинувачення.

Ст. 318 КПК України передбачає, що учасники судового розгляду мають право в судових дебатах посилатись лише на докази, які були досліджені в судовому засіданні. Саме тому державному обвинувачеві необхідно активно і вміло приймати участь у дослідженні доказів у судовому засіданні, бо активна і уміла участь прокурора у судовому засіданні насамперед визначає рівень державного обвинувача. Не можна, однак, як іноді буває на практиці, примітивно тлумачити поняття активної участі в судовому слідстві і зводити його до постановки багатьох запитань підсудним, потерпілим, свідкам.

Плануючи свою участь у судовому слідстві з тієї чи іншої кримінальної справи, прокурору необхідно, насамперед, визначити предмет доказування (що треба доказати). По кожній кримінальній справі повинні бути досліджені всі обставини, які мають значення для правильного її вирішення та постановлення законного і обґрунтованого вироку. Сукупність цих обставин і складає предмет доказування.

Ст. 64 КПК України чітко визначає обставини, які підлягають доказуванню по кримінальній справі. До них відносяться: 1} подія злочину (час, місце, засіб та інші обставини скоєння злочину); 2) виховність обвинуваченого (підсудного) в скоєнні злочину; 3) обставини, які впливають на ступінь та характер відповідальності обвинуваченого (підсудного);'4) характер і розмір шкоди, заподіяної злочином. Перелічені обставини підлягають доказуванню як при проведенні попереднього слідства і дізнання, так і при розгляді кримінальної справи в суді. Істотно, що в ст. 64 КПК України дано лише загальне визначення істотних обставин, без дослідження яких не може бути правильно вирішена та чи інша справа. Разом з тим, закон дає можливість у кожному випадку з урахуванням особливостей справи визначити, який конкретно із встановлених фактів є істотним.

Кримінально-процесуальний закон встановлює предмет і засоби доказування, основні правила, якими слід керуватися при дослідженні доказів.

Мова йде про можливості використання прокурором криміналістичної тактики, методів і прийомів збирання і дослідження доказів у судовому розгляді. У цьому плані першочергове значення набуває правильне встановлення порядку судового слідства, бо порядок дослідження доказів не технічна проблема. Це система заснованих на кримінально-процесуальному законі прийомів і засобів проведення судового слідства і окремих слідчих дій, які забезпечують об'єктивне, всебічне і повне дослідження матеріалів справи, встановлення істини у справі.

Не випадково кримінально-процесуальне законодавство не регламентує послідовність дослідження доказів на судовому слідстві. Відповідно до ст. 299 КПК України після з'ясування думки учасників судового розгляду порядок дослідження доказів встановлюється ухвалою суду з урахуванням обставин конкретної справи.

Першим пропозицію щодо порядку дослідження доказів висловлює прокурор. При вирішенні цього питання він повинен проявити творчий підхід і з урахуванням конкретної ситуації рекомендувати суду такий оптимальний варіант судового слідства, який би сприяв повному, всебічному та об'єктивному дослідженню всіх обставин справи при максимально економному та раціональному витрачанні часу і зусиль. Це зобов'язує прокурора заздалегідь, ще у ході підготовки до судового розгляду, зважити всі обставини, щоб висловити суду обґрунтовані міркування. Слід мати на увазі, що закон не обумовлює необхідності аргументації учасниками судового розгляду своїх пропозицій про порядок судового слідства. Між тим, на наш погляд, така аргументація необхідна суду для остаточного вирішення цього питання, особливо у тих випадках, коли виникає колізія між думками учасників процесу.

Закон (ст. 318 КПК України) вичерпно визначає коло суб'єктів судових дебатів і черговість їх виступів. Першим в судових дебатах виступає прокурор. Виходячи з повно зібраних та вірно оцінених доказів, прокурор або підтримує обвинувачення, або відмовляється від нього повністю чи частково. Підтримуючи обвинувачення, прокурор повинен довести винність підсудного з повною безсумнівністю та достовірністю, звинувачувати підсудного саме в тому злочині, який він скоїв. Далі прокурор повинен юридичне вірно оцінити його злочин, тобто дати вірну кримінально-правову кваліфікацію. Нарешті, державний обвинувач повинен запропонувати для підсудного покарання, яке відповідає тяжкості скоєного їм злочину і даним про його особу - покарання заслужене, справедливе. Вимоги про винесення обвинувального вироку при відсутності достовірних доказів винності підсудного слід розглядати як порушення законності і посадових обов'язків.

Обвинувальна промова прокурора повинна:

1) бути глибокою за змістом та містити в собі оцінку соціальної шкоди, яка заподіяна злочином. Така об'єктивна оцінка покликана переконати суд, підсудного, інших учасників процесу в справедливості і обґрунтованості засудження винного;

2) не мати характер загальних роздумів, абстрактних декларацій. Публічно викриваючи на суді винних, висуваючи та обґрунтовуючи пропозицію про застосування до них покарання, мобілізуючи суспільну думку на боротьбу зі злочинністю, прокурор повинен залишатись на ґрунті конкретних фактів і обставин, що були предметом судового дослідження;

3) доказовість - головна цінність судової промови, яка робить висновки прокурора очевидними для суду і всіх присутніх. Щоб промова була така, необхідно досконале знання матеріалів справи і тверда впевненість в правоті позиції, що відстоюється. Впевненість, з якою досвідчений оратор вимовляє промову, відсутність хвилювання і скованості - це ні що інше, як плід попередньої підготовки та наполегливої праці;

4) обвинувальна промова повинна бути ясною, конкретною, стрункою за змістом, логічно послідовною, такою, щоб її зміст був доступним, зрозумілим і переконливим не тільки, для складу суду, але й для усіх присутніх в залі судового засідання.

Процесуальний обов'язок прокурора підтримувати обвинувачення покладає на нього зобов'язання запобігати однобічності і так званому обвинувальному ухилу. Обвинувальний ухил є ні що інше, як перекручення функції обвинувачення. Якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що дані судового слідства не підтверджують обвинувачення, яке пред'явлено підсудному, то закон (ст. 264 КПК України) зобов'язує його відмовитись від обвинувачення і викласти суду мотиви відмови. Відмова прокурора від обвинувачення - не право, яким він може користатися залежно від суб'єктивного бажання, а регламентований законом обов'язок. Це означає, що прокурор не вправі, порушуючи принцип об'єктивності і вступаючи в протиріччя з законом, підтримувати обвинувачення, вимагати засудження і покарання підсудного за відсутності достатніх і достовірних доказів його винності.

Щодо апеляційної стадії кримінального процесу, то прокурор також приймає в ній участь відповідно до процесуального законодавства.

Так, згідно п. 8 ст. 348 прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, - у межах обвинувачення, що підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції мають право подавати апеляцію.

Щодо касаційного провадження, то у ст. 384 зазначається, що прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, чи прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, може подати касаційну скаргу на судові рішення, зазначені у частині першій цієї статті. Тобто, на вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, ростановлені ним як судом першої інстанції; та вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку.

Касаційне подання на судові рішення, зазначені у частині другій статті 383, має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, а також Генеральним прокурором України та його заступниками, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, міст Києва і Севастополя, прирівняні до них прокурори та їх заступники в межах їх повноважень - незалежно від їх участі в розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції.

Звідси можна зробити висновок, що на прокурора покладаються також функція за дотриманням законності і винесення кримінальних рішень та ухвал.

прокурор кримінальний судочинство повноваження

Висновок

При роботі над курсовою роботою я прийшов до висновку, що прокурор є однією з ключових фігур у кримінальному процесі. Він здійснює покладенні на нього обов'язки на всіх стадіях кримінального процесу.

Прокурорський нагляд за виконанням законів органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство, є однією з найважливіших гарантій швидкого і повного розкриття злочину, його об'єктивного і всебічного розслідування. Прокурорський нагляд у стадії досудового слідства повинен здійснюватися так, щоб жоден злочин не залишився нерозкритим і жодна особа, що вчинила злочин, не була звільнена від встановленої законом відповідальності, і ніхто незаконно і необґрунтоване не був притягнений до кримінальної відповідальності. Дня досягнення поставлених завдань прокурору надаються істотні повноваження - як владно-розпорядчі, так і кримінально-процесуальні функції. Здійснюючи свої повноваження, прокурори використовують особливі форми прокурорського реагування на порушення закону - постанова, припис, вказівка, подання, погодження, протест. Усе це накладає величезну відповідальність на прокурора.

Відповідно до ст. 97 КПК України, орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про будь-які злочини. При цьому вони повинні забезпечити додержання встановленого законом порядку їх розгляду. Отже, перевірка і вирішення заяв і повідомлень про злочини - це кримінально-процесуальна діяльність, перша, початкова частина кримінального процесу.

Прокурорський нагляд у стадії порушення кримінальних справ є однією з істотних гарантій законності в кримінальному процесі, що забезпечують дотримання принципів недоторканості особи, житла, презумпції невинуватості.

Таким чином, нагляд прокурора за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства є суттєвим гарантом від можливих помилок і зловживань, оскільки ніякі інші порушення законів не заподіюють людям таких моральних і фізичних страждань як порушення, пов'язані з незаконними затриманнями й арештами, необґрунтованими притягненнями до відповідальності й засудження невинних.

Щодо діяльності прокурора на судових стадіях, то основною його функцією є підтримання державного обвинувачення, нагляд за дотриманням законодавства України та перевірка законності та обґрунтованості прийнятих рішень та ухвал.

Отже, діяльність прокурора у кримінальному судочинстві регулюється статтями 121-123 Конституції України, Законом «Про прокуратуру», прийнятим Верховною Радою України 5 листопада 1991 р., з подальшими змінами й доповненнями, а також кримінально-процесуальним законодавством. Конституція України, а саме ст. 121, визначає основні напрямки діяльності прокуратури: - підтримання державного обвинувачення; - здійснення представництва інтересів особи чи держави в суді у випадках, визначених у законі; - здійснення нагляду за дотриманням законів органами, які ведуть оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство; - здійснення нагляду за дотриманням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян; - прокуратура продовжує виконувати функцію досудового слідства.

Список літератури:

1. Конституція України від 20.04.2007, 86 ст.;

2. Кримінально - процесуальний кодекс України. Харків «Одіссей» 2008

3. Закон України «Про прокуратуру»/ Відом. Верхов. Ради України (від 31.12.1991 р.) - 1991 №53 Ст. 793 (зі змінами та допов.)

4. Прокурорський нагляд в Україні: Курс лекцій для студентів юридичних ВНЗ. - Кол. авторів: Нор В.Т., Береський Я.О., Когутич І.І., Котик З.Д., Гузела М.В. та ін. // За ред. В.Т. Нора. - Львів: Тріада плюс, 2002. - С. 11

5. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуально компетенція: Монограф. - Д.: Днепропетр. держ. ун-т внутр. справ. - 2006. - 188 с.

6. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України №9 від 1.11.1996 р. // Право України. - 1996.

7. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: За станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001 р./ за ред. С.С. Яценка. - К.: АСК, 2002 р. - 936 с.

8. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу У країни.-К.: А.С.К., 2002 р. - 1056 с. б.

9. Альберт С.А. Субъекты уголовного процесса - Х. Нац. юрид. акад. Украины, 1997

10. Рогатюк І. В. Обвинувачення у кримінальному процесі України. - К.; Атіка, 2006

11. Курочка М.Й., Каркач П.М. Прокурорський нагляд в Україні. - К.: Центр навч. л-ри, 2005

Размещено на Allbest.ru