Поняття та суть криміналістичної одорології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

на тему: Поняття та суть криміналістичної одорології

Вступ

На сьогодні, під час розкриття злочинів дедалі більша увага приділяється криміналістичній одеорології, на яку покладається завдання щодо пошуку злочинців за їх запаховими слідами, знаходження людини по запаху речі, що їй належить, розшуку наркотичних і вибухових речовин, одорологічній ідентифікації, збиранню і консервації запахових слідів тощо. Тому дослідження теоретичних і практичних аспектів криміналістичної одеорології залишається актуальним.

Проблеми розкриття злочинів за допомогою криміналістичної одорології дослюджували вітчизняні і зарубіжні вчені, зокрема В.Д. Басай, В.В. Безруков, П.Д. Біленчук, Г.Л. Грановський, В.Г. Гончаренко, М.В. Салтевський, О.А. Кириченко, М.В. Корнієнко, В.А. Лукашов, B.C. Овчинський, В.Л. Регульський, Г.В Федоров, Ю.Є. Черкасов та ін. Але, не дивлячись на інтенсивність та широкий спектр досліджень проблем використання методів криміналістичної одорології у боротьбі зі злочинністю, багато питань в означеній сфері залишаються й сьогодні дискусійними і потребують подальших досліджень

Метою даного дослідження є теоретичне обґрунтування і визначення основних понять та суті криміналістичної одорології.

Поняття та суть криміналістичної одорології

У практиці розкриття злочинів з давніх часів використовується запах розшукуваного об'єкта, тому що всі предмети пахнуть, особливо біологічні об'єкти (люди, тварини, рослини). Галузь науки криміналістики, яка досліджує природу і механізм утворення запахових слідів, засобів і методів їх виявлення, фіксації і використання, має назву одорологія [4, c. 189].

Як правило, під одорологією розуміється розділ науки, що вивчає закономірності процесів утворення запаху, його поширення і розпізнавання з метою вироблення прийомів, засобів і методів використання його властивостей у життєдіяльності людей [5, с. 10]. У науковій літературі наводяться й інші визначення. Наприклад, на думку М.В. Салтевського і В.Г. Лукашевича, одорологія - це галузь наукового знання, що займається дослідженням природи і механізму утворення запахових слідів, засобів і методів їх виявлення і використання [6, с. 130-145]. На наш погляд, таке визначення дещо звужує коло завдань цієї галузі і не повною мірою визначає зміст її предмета, тому що запахові сліди відображають лише один із напрямів застосування досягнень одорології.

У деяких зарубіжних країнах досліджувану сукупність знань про запахові сліди не відокремлюють і розглядають у межах фізико-хімічних та біологічних аналітичних методів. Більш того, на приклад, польські криміналісти наполягають на застосуванні терміна не «одорологія», а «осьмологія». Зрозуміло, що обидва словосполучення («осьмологія» і «одорологія»), зрештою, придатні для найменування галузі наукових знань, яку ми досліджуємо, оскільки в перекладі означають одне і те ж - вчення про запахи. На думку В.Д. Басая, не виключається й компромісний варіант: у польській мові може застосовуватися словосполучення «осьмологія», а в інших мовах світу - «одорологія». Проте уніфікація міжнародної наукової мови з проблем одорології, безперечно, вимагає більш конструктивного підходу. М.Б. Вандер у низці публікацій пропонував зазначену сукупність знань іменувати поряд із словосполученням «судова одорологія» і терміном «ольфактроніка», хоча в останніх роботах цього автора згадується лише перше словосполучення. З іншого боку, аналіз семантичного значення терміна «ольфактроніка», на нашу думку, дозволяє констатувати, що воно ближче до характеристики процесу сприйняття слідів чи зразків запаху людини або інших речових джерел, ніж роботи з ними в цілому, а тому не може у цьому відношенні конкурувати з поняттям «одорологія», якому віддали перевагу М.Б. Вандер та А.А. Топорков.

Оскільки людина, має індивідуальний запах, що має властивість залишатися в місцях його перебування, то виникла ідея використовувати це явище для пошуку злочинця по запаху. У 1696 році в німецькому місті Гильдеогельме з ініціативи відомого криміналіста Ганса Гросса вперше була створена служба собак, навчених несенню патрульно-постової служби. 5 жовтня 1908 року в Петербурзі утворилося "Всеросийское общество поощрения использования собак в полиции и сторожевой службе".

Використання собак для пошуку і виявлення злочинців внесло позитивний вклад у боротьбу з карними проявами, однак не вирішило проблеми в повному обсязі. Сліди не зберігалися довго, і в умовах міста пророблення їх не давало бажаного ефекту.

Можливості використання нюхових здібностей собак були все-таки порівняно обмеженими, жадали від учених пророблення ідеї створення штучного аналізатора запаху. У зв'язку з цим у 50-і роки в колишньому СРСР після успішних дослідів по застосуванню методів масспектрометрії і газової хроматографії в молекулярній біохімії були створені прилади, що дозволяли проводити найтонші дослідження газових тіл. Здавалося, що наука встала на поріг розкриття природи нюху і створення "штучного собаки". У науковій літературі повідомлялося про прилад, що дозволяє сприймати запах при концентрації ПРО,00001%. З його допомогою можна знайти запах бензину, фарби, лаку, аміаку, деяких кислот, а також свіжих яблук і бананів. Однак безумовно революційні відкриття в науці чуда не зробили. Створені на основі зазначених методів прилади були здатні ідентифікувати тільки моно запахи (випару рідких і твердих речовин), у той час як запахи живих організмів дослідженню не піддавалися. Ідентифікація запахів живих організмів залишилася пріоритетом самих тварин. Цей факт сприяв більш об'єктивній оцінці нюхових здібностей собак і цілеспрямованому їхньому застосуванню.

Таким чином, одорологія як наука виникла на початку 50-х р. XX ст. в результаті розвитку молекулярної біології, фізіології, біоніки, кінології, хімії, електроніки та інших природничих наук. Термін «одорологія» складається з двох частин, перша з яких в перекладі з латини означає запах (odor - відчуваю запах), а друга - з грецької - вчення (logos - наука). В цьому розумінні одорологія - наука про запахи [6]. Щодо системи знань, спрямованих на вивчення конкретного предмета спеціально розробленими методами і вирішення відповідного кола завдань, терміном «одорологія» позначається самостійна наукова галузь.

Трохи раніше навчання про нюх, що цілком тепер охоплюється поняттям "одорологія", називалося "ольфакторикой" і походило від латинського слова olfactus - "запах" для позначення науки про нюх.

Предметом одорології є запах: механізм його утворення, поширення і сприйняття, а також психофізична природа нюху. Як видно, одорологія досліджує досить широкий спектр явищ і нагромадила за короткий період свого існування чималий багаж необхідних знань. У предметі одорології можна виділити три основних елементи: процес формування запаху; сам запах; процес сприйняття запаху, чи нюх. Кожний з названих елементів має свій напрямок дослідження. Питання, пов'язані з запахом і нюхом, у даний час вивчені досить глибоко. Проблема утворення запаху поки залишається нерозкритою, однак у цьому напрямку ведуться кропіткі дослідження.

Останнім часом в Україні, Республіці Білорусь, Росії та в інших країнах світу (Англія, Данія, Латвія, Литва, Нідерланди, Німеччина, Польща, Словенія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Естонія та ін.) помітно зросла зацікавленість слідчих, суддів та інших процесуальних суб'єктів інформацією, яку отримують за допомогою лабораторного дослідження слідів і зразків запаху людини на основі біоаналізатора запаху - нюху спеціально підготовленого собаки-детектора. В багатьох з названих країн діють одорологічні лабораторії і призначається комісійна одорологічна експертиза, висновок якої використовується в якості доказів у кримінальних справах.

У 1965 році група радянських вчених і практиків уперше запропонувала метод криміналістичної одорології, що полягав у тім, щоб консервувати вилучені з місця події запахи і використовувати службово-пошукових собак для встановлення осіб (джерел запаху) по їх речах, предметам, запаховим слідам і іншим об'єктам, що знаходилися в контакті з ними. У 70-і роки цей метод отримав широке поширення в ГДР, Угорщини, Болгарії й інших країн. За наказом МВС Угорської Народної Республіки запахові сліди вилучалися по кожному конкретному злочину і зосереджувалися, у спеціалізованих колекціях - запахових банках. Починаючи з 1979 року в НКЦ МВС СРСР проводилися дослідження з удосконалювання методу криміналістичної одорології. Нові рішення по збору і виділенню запахових слідів одержали 6 авторських посвідчень, а проведені на їхній основі дослідження мали позитивний результат.

Для перевірки практичної значимості й одержання об'єктивної картини використання методу криміналістичної одорології наказом міністра внутрішніх справ Латвії в 1976 році в Юрмалі була створена експериментальна одорологична лабораторія, що займалася збором, консервуванням і збереженням запахових слідів, вилучених з місця події, а також ідентифікацією консервованого запаху з запахом, вилученим у підозрюваних, з використанням собак-детекторів. Позитивний досвід діяльності даної лабораторії підтвердив правильність і перспективність наукового пошуку. Це дало поштовх створенню наприкінці 80-х років подібних лабораторій у Вільнюсі, Москві й інших містах колишнього СРСР.

З 1965 року, коли В.В.Безруков, А.І.Вінберг, М.Г.Майоров і Р.М.Тодоров й винайшли власне одорологічний метод консервації і дослідження слідів запаху людини, по цей час з одорологічної тематики у країнах СНД видано біля 600 наукових праць, у тому числі й спеціальних посібників: М.В.Салтевського (1976 р., 1982 р. та ін.), В.І.Шиканова (1973 р., 1974 р.), А.К.Кавалериса (1985 р.), К.Т.Сулімова і В.І.Старовойтова (1989 р., 1993 р., 1996 р. та ін.), М.В.Кісіна (1980 р.,1983 р. та ін.), П.Д.Біленчука (1993 р., 1994 р. та ін.), О.А.Кириченка (1994 р., 2000 р. та ін.), Г.В.Федорова (1996 р., 1999 р.) та ін. Чимало наукових праць присвячено одорологічній тематиці й в інших країнах, зокрема, у Польщі вже видано понад 120 таких робіт тощо.

Значно менше з цих проблем було видано спеціальних монографій: О.А.Кириченка (1994 р., 1997 р. та ін.), Г.В.Федорова (2000 р.) та ін.

Відомі й окремі дисертаційні дослідження певних одорологічних проблем, спочатку побіжно в межах іншої криміналістичної тематики: Г.О.Гвахарія (1975 р.), Павел Менцл (1978 р.), О.А.Кириченко (1992 р.) та ін., а пізніше й у вигляді спеціальних дисертацій, захищених закордонними вченими: І.О.Вигналек (колишня Чехословаччина, 1985 р.), В.І.Крутова (Росія, 1993 р.), К.Т.Сулімов (Росія, 1995 р.), Аліса Шоон (Нідерланди, 1997 р.), Г.В.Федоров (Республіка Білорусь, 1999 р.), О.О.Грошенкова (Росія, 2000 р.) та ін.

Підсумком сучасного стану розвитку одорологічних проблем стала Перша міжнародна одорологічна науково-практична конференція, яка мала місце у Польщі в жовтні 2000 р. за участю представників багатьох країн: Англії, Нідерландів, Данії, Польщі, Росії, Угорщини, України, Фінляндії, Швеції, Естонії та ін. Українській і польській делегаціям було доручено очолити роботу з розробки єдиної міжнародної методики комісійної одорологічної експертизи та інших пов'язаних з цим одорологічних проблем.

В даний час накопичений багатий досвід практичної діяльності одорологічних лабораторій, що дозволив внести істотний вклад у справу боротьби зі злочинністю. Так, по завданнях органів внутрішніх справ і прокуратури Московської одорологічної лабораторії проведено близько 500 досліджень, багато з який використовувалися при розслідуванні кримінальних справ.

Серцевиною правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ є отримання та збирання інформації про обставини злочину і осіб, які його вчинили [1]. Починається ця діяльність після закінчення події злочину, що є явищем матеріального світу, актом діяльності людини, процесом її взаємодії з навколишнім середовищем. Процес взаємодії супроводжується утворенням слідів відображення, «відбитків» злочинного діяння та його учасників, які виступають джерелами інформації. Такі джерела є результатом події злочину, мають об'єктивний характер з огляду на відповідні зміни в навколишньому середовищі, зберігаються певний час після його завершення [2, с. 46].

Однією з інформаційних властивостей матеріального світу є запах, який сприймається органами нюху тварин і людини. Запахові сліди виникають унаслідок безупинного переходу речовини з твердого або рідкого стану в газоподібне. У фізичному розумінні запах являє собою частки якого-небудь тіла, що знаходяться в газоподібному стані. Тому предмет є джерелом запаху доти, поки з його поверхні відокремлюються в навколишнє середовище молекули запахової речовини.

Поняття «запах» має два значення. У першому випадку «запах» виступає як об'єктивна властивість фізичних тіл, що полягає у безперервному виділенні у зовнішнє середовище часток певної речовини - молекул, які утворюють слід запаху. Тому будь-який об'єкт пахне і може бути виявлений відповідним приймачем (детектором запаху). Проте на практиці усе значно складніше, оскільки сприйняття запаху залежить не тільки від фізичних властивостей тіл, а й від природи нюхового аналізатора або конструктивних особливостей штучного детектора. В іншому значенні під поняттям «запах» розуміють суб'єктивне відчування (відображення, уявний образ), яке виникає у людини чи тварини внаслідок взаємодії часток пахучої речовини з нюховими рецепторами.

Запаховий слід несе інформацію про властивості й ознаки матеріальних об'єктів, що у силу цього можуть бути виявлені. Звідси запаховий слід можна визначити так: це газоподібний стан речовини, що містить якісну інформацію про матеріальний об'єкт. Запахові сліди в корені відрізняються від трасологічних, тому що вони не мають сталої зовнішньої форми, вони невидимі і не стандартні за своїми властивостями. Запахові сліди мають всі фізичні властивості газоподібних речовин, що найбільш повно висвітлені у спільній монографії Р.М. Мазитової, В.М. Охотської і Б.У. Пучкіна з моделювання нюху живих істот [3, с. 34-40] та у цілій низці наукових праць М.В. Салтевського. У названих працях була обґрунтована наявність у слідів запаху фізичних властивостей: летючість, розчинність, адсорбція, розбавлення, дифузія, неперервність механізму утворення, рухомість, розсіюваність, поділ слідів і зразків запаху, відносна стійкість, індивідуальність запаху людини, відносна незмінність зразків запаху людини (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1. Фізичні властивості запахових слідів

запах одорологія слід пошук

Таким чином, запахові сліди - це новий вид слідів у криміналістиці, що значно відрізняються від традиційних, насамперед тим, що вони невидимі, а прийоми і засоби виявлення їх дуже специфічні. Так, від звичайних трасологічних слідів вони відрізняються сукупністю фізичних властивостей, які необхідно знати для успішної роботи по їхньому використанню.

Властивість запаху як фізичного тіла варто відрізняти від властивостей запахових слідів у криміналістичному плані. За механізмом утворення запахові сліди можна розділити на дві групи:

1. Сліди-джерела запаху - це різні матеріальні об'єкти, наприклад, парфуми, бензин, люди, тварини, рослини, тобто матеріальні об'єкти, які за певних умов утворюють запахові сліди. Такі сліди одночасно можуть бути і трасологічними слідами (сліди взуття, сліди відбитків пальців рук), які використовуються для ідентифікації. Сліди-джерела запаху поділяються на дві підгрупи: сліди-джерела запаху людини і сліди-джерела власного запаху. У слідчій і оперативній практиці найбільш поширені сліди-джерела запаху людини. Запахову інформацію про людину можуть нести різні матеріальні об'єкти: а) відокремлені від тіла людини тверді і рідкі частки; б) предмети, що знаходяться в постійному контакті з людиною; в) об'єкти тимчасового контакту з тілом людини. Сліди-джерела власного запаху - це всі матеріальні предмети, що у тому чи іншому ступені мають властивість летючості і тому є джерелами запаху, тобто пахнуть.

2. Сліди-запахи являють собою газоподібну суміш повітря з молекулами пахучої речовини, тобто саме джерело запаху (об'єкт) відсутній, а запах його залишився. Сліди-запахи нестійкі, вони безупинно розсіюються в просторі і практично зникають, на місці виявлення їх необхідно швидко вилучати і консервувати.

Розглянута класифікація запахових слідів дозволяє кінологу і працівнику розшуку чи слідчому представити всі можливі матеріальні предмети, що можуть нести запахову інформацію про злочинця, потерпілого або іншого учасника події.

Розглянуті вище джерела інформації про скоєння злочину відносяться до одорологічної інформації. Галузь науки криміналістики, яка досліджує природу і механізм утворення запахових слідів, засобів і методів їх виявлення, фіксації і використання, має назву одорологія [4, c. 189]. Як правило, під одорологією розуміється розділ науки, що вивчає закономірності процесів утворення запаху, його поширення і розпізнавання з метою вироблення прийомів, засобів і методів використання його властивостей у життєдіяльності людей [5, с. 10].

Одорологія як наука виникла на початку 50-х р. XX ст. в результаті розвитку молекулярної біології, фізіології, біоніки, кінології, хімії, електроніки та інших природничих наук. Термін «одорологія» складається з двох частин, перша з яких в перекладі з латини означає запах (odor - відчуваю запах), а друга - з грецької - вчення (logos - наука). В цьому розумінні одорологія - наука про запахи [6]. Щодо системи знань, спрямованих на вивчення конкретного предмета спеціально розробленими методами і вирішення відповідного кола завдань, терміном «одорологія» позначається самостійна наукова галузь. Одорологія досліджує досить широкий спектр явищ і за короткий період свого існування накопичила значний обсяг необхідних для цього знань. У системі закономірностей, що входять до її предмета, можна виділити три основних складові елементи: процес формування запаху; запах і його властивості; психофізіологічна природа нюху.

Розділ науки криміналістики, який досліджує закономірності механізму утворення, прийоми, засоби і методи виявлення, збирання, дослідження і використання запахових слідів для отримання інформації для розкриття і розслідування злочинів, називається криміналістичною одорологією. На основі даних криміналістичної одорології вирішується широке коло завдань: встановлення людини за запахом її особистих речей; виявлення наркотичних речовин; виявлення вибухових речовин; виявлення слідів злочинця; затримання озброєних злочинців [4, c. 191].

Криміналістична одорологія - це дослідження фізичних та біологічних закономірностей механізму утворення слідів запаху і розроблення на цій підставі методів та засобів їх дослідження в кримінальному судочинстві. Криміналістична одорологія одночасно є і самостійним підрозділом юридичної одорологія, в межах якої її положення доцільно розглядати лише з огляду монографічної розробки міждисциплінарних зв'язків з ордистичною і процедурною одорологія. Але традиційно положення останньої, як й багато інших проблем кримінально-процесуальної науки, розробляються в межах криміналістики, чим і забезпечують міждисциплінарні зв'язки криміналістичної одорологія із процедурною. Треба підкреслити, що розробкою й положень ордистичної одорологія, нажаль, займаються, у першу чергу, криміналісти, а не ордисти. Це пояснюється тим, що одорологія виникла в межах криміналістики, представники якої і продовжують розробку не тільки криміналістичної, а й ордистичної та юридичної одорології в цілому.

У 60-і роки у вітчизняній криміналістиці визначилися три основних напрямки використання запаху: розшук особи, що зробила суспільно небезпечне діяння, по їхньому запаховому сліду; відшукання предметів злочинного зазіхання чи предметів, що підлягають визнанню як речові докази й володіють індивідуальним запахом злочинця чи потерпілого; установлення групової приналежності джерела походження твердих, рідких і сипучих речовин, що володіють властивостями запаху. У перших двох напрямках використовувалися спеціально підготовлені службово-пошукові собаки, у третьому - інструментальні методи. Разом з тим продовжувалися дослідження як в області одержання нових технологій інструментального дослідження запахів, так і в області удосконалювання методів використання здібностей тварин.

Те, що запах тіла людини несе в собі ідентифікаційну ознаку індивідуальності, підтверджується дослідженнями наукових колективів різних країн. Основоположники криміналістичної одорології прийшли до цього висновку на підставі результатів 2000 проведених експериментів [7, с. 23-40]. Незалежне підтвердження їхніх висновків отримано дослідницьким колективом ВНДІ (ВНКД) МВС СРСР на більш репрезентативному матеріалі в дослідах по вивченню фактора, що індивідуалізує, у запахових комплексах понад 4000 чоловік, у тому числі 200 близьких родичів, серед яких були чотири пари близнюків [8].

Продовжуючи широкі дослідження проблеми криміналістичної одорології, співробітники ВНКД МВС СРСР (ЕКЦ МВС Росії) експериментально підтвердили основну для суті методу незмінюваність у людини індивідуального запаху протягом декількох років його життя. У дослідах порівнювалися запахові зразки, тільки відібрані з тіла донорів різної статі і віку, із запаховими пробами, отриманими з плям їхньої крові, пасмом волосся, що зберігалися в колекціях біологів-криміналістів від 9 до 16 років.

Сьогодні під індивідуальним запахом людини розуміють генетично обумовлену ознаку специфічних речовин (поту, крові), який сприймається біодетектором (собакою) як неповторна особливість конкретного суб'єкта.

Виняткові біосенсорні можливості тварин, поки що недосяжні для інструментальних методів, активно використовуються науково-дослідними лабораторіями різних країн. Загальний принцип біологічних методів визначення низьких концентрацій речовин (у тому числі й тих, що мають запах) зводиться до контролю реакції біологічної системи (клітин тварин) на мікрокількості речовин, які виявляються [9, c. 358-360]. Собака давно використовується в науці як засіб і інструмент об'єктивного пізнання законів природи.

У сучасній криміналістичній практиці широко використовуються природні здібності собак розшукувати та розрізняти запахові сліди. Мова йде про криміналістичний напрямок, коли собака працює по «гарячих слідах» - оперативну одорологію. На рівні із згаданим методом дослідження слідів, експерти використовують також дослідження запахів у лабораторних умовах. Професійною мовою - проводять одорологічну експертизу.

Запаховими слідами називають мізерні, молекулярні кількості пахучих речовин людського поту і крові, які сприймаються нюхом собак як специфічні почуттєві уяви - запахи. Лабораторні дослідження запахових слідів дозволяють експертам надавати установам та органам, що призначають експертизу, унікальну інформацію, оскільки запах людини, як відбитки пальців та генетичний код, також унікальний.

Правильно законсервований запаховий слід може зберігатися у спеціальних умовах більше 10-12 років (наприклад, запах крові); запах людини незмінний продовж усього її життя (на людський запах не впливають навіть парфуми). А в тих випадках, коли на місці скоєння злочину, крім запахових слідів, не лишається жодних інших, одорологічна експертиза - єдиний доказовий засіб судочинства. Результати подібних досліджень дозволяють органам дізнання і досудового слідства вирішувати широкий діапазон задач, пов'язаний з розкриттям і розслідуванням злочинів.

Висновок

Узагальнюючи результати дослідження ми дійшли висновку, що криміналістична одорологія має розглядатися як окреме вчення, яке на основі пізнання закономірностей поводження зі слідами і зразками запаху людини та інших речових джерел інформації шляхом їх позалабораторного і лабораторного дослідження за допомогою нюху спеціально підготовленого собаки-детектора або іншого біодетектора, розробляє складові частини гласної методики боротьби зі злочинами та іншими правопорушеннями на всіх її стадіях. Вивчення й розробка проблем одорології у подальшому дозволить підвищити ефективність діяльності вітчизняних одорологічних лабораторій МВС України, які могли б на сучасному рівні проводити експертні та інші лабораторні одорологічні дослідження. З урахуванням цього, треба визнати актуальним створення при будь-якому вищому юридичному навчальному закладі, але краще за все - у системі внутрішніх справ, Одорологічного центру, що дозволило б на більш високому рівні досліджувати проблеми запахів.

Список літератури

1. Бандурка О.М. Оперативно-розшукова діяльність. Ч. І: Підруч. - Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. - 336 с.

2. Грановский Г.Л. Основы трассологии. Общая часть: Монограф. / Грановский Г.Л.. - 2-е изд. - М.: Наука, 2006. - 452 c.

3. Мизитова Р.М., Охотская В.Н., Пучкин Б.У. Обоняние и его моделирование: Монография. - Новосибирск: Наука, 2005.-119с.

4. Шеремет А. П., Криміналістика: навч. пос. [для студ. вищ. навч. закл.]/ А. П. Шеремет - [2-ге вид.]. - К.: Центр учбової літ-ри, 2009. - 472 с.

5. Федоров Г.В. Одорология: запаховые следы в криминалистике: Монограф. -Мн.: Амалфея, 2000. - 144 с.

6. Салтевский М.В. Криминалистическая одорология. Работа с запаховыми следами: Лекция. - К. : Высшая школа МВД, 1976. - 47 с.

7. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики / Р. С. Белкин. -. Т. 3. - М. : Юрид. лит., 1979. - 407 с.

8. Снетков В.А., Старовойтов В.И. Криминалистическое значение запаховой характеристики человека (методический аспект) // Вопросы теории криминалистики и экспертно-криминалистические проблемы: Сб. научных трудов. - М.: ВНИИ МВД СССР, 1990. С.3-15.

9. Байерман К. Определение следовых количеств органических веществ: Пер. с английского / К. Байерман. - М. : Мир, 1987. - 462 с.

Размещено на Allbest.ru