Становлення і розвиток української державності

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з теми: «Становлення і розвитку української державності»

Зміст

Провідні політичні партії

Ліві (соціалістичні та комуністичні) партії

Праві націонал-радикальні партії

Правоцентристські націонал-демократичні партії

Центристські (ліберально-демократичні) партії

Соціал-демократичні партії

Зовнішня і внутрішня політика

Конституційний процес

Українське суспільство в умовах перебудови

Визволення від фашистів

Окупація. Новий порядок

Початок війни. Оборонні бої. Оборона Києва

Операція Вісла

Діяльність ОУН-УПА

Українське питання напередодні і на початку війни

Індустріалізація та колективізація

Утворення УЦР

Культ Сталіна

Возз'єднання українських земель з УРСР

Утворення Давньоруської держави

Антське царство

Реєстрові козаки

Давньогрецькі міста Північного Причорномор'я

Богдан Хмельницький

Реформи Ярослава Мудрого

Іван Самійлович Самойлович

Неолітична революція

Культура Київська Русь

Становище після смерті Хмельницького

Галицько-Волинська держава

Данило I Романович

Культура Г-В д

Кирило-Мефодіївське братство

Богдан Хмельницький

Іван Мазепа

Причини Руїни

Конституція Орлика

Боротьба за владу по смерті Б. Хмельницького

Данило Апостол і реформи

Скасування Гетьманства

Північне Причорномор'я до складу Росії

Входження до Росії

Україна під владою Австрії і Росії

Причини війни

Столипінська реформа

Революція в Росії 1905--1907

Товариство об'єднаних слов'ян

Переяславська угода

П. Скоропадський

Воєнний комунізм

Польсько-радянська війна

Валуєвський циркуляр

Виговський

Провідні політичні партії

державність суверенітет розвиток право україна

Нині в політичному житті України умовно можна виділити п'ять головних напрямків диференціації діяльності політичних об'єднань, виходячи з їх ставлення до: 1) ідеї державної незалежності; 2) історичного періоду перебування України в складі Росії та СРСР; 3) самої нинішньої Росії та СНД; 4) форми державного устрою, організації влади і політичного режиму; 5) цілей, форм і методів проведення ринкових реформ. Класифікуючи таким чином сучасні політичні партії України, можна назвати чотири основні напрямки: націонал-радикальний, націонал-демократичний, ліберально-центристський та соціал-комуністичний.

Ліві (соціалістичні та комуністичні) партії

Комуністична партія України, Соціалістична партія України, Селянська партія України, Прогресивна соціалістична партія України, Всеукраїнське об'єднання лівих "Справедливість"модифікований марксизм-ленінізм. Повновладдя трудящих. переважанні суспільних, колективних форм власності. Курсу на зміцнення СНД, створення нового союзу народів Співдружності, проти вступу України до НАТО. перевагу владі рад і підтримують створення унітарної децентралізованої держави з широкими повноваженнями місцевого самоврядування, виступають за визнання в Україні двомовності та надання російській мові статусу державної. визнанні соціально-орієнтованої та планово-ринкової економіки. Українські ліві сьогодні визнають ринкову економіку, вважаючи, що ринок повинен бути "цивілізованим", суспільна і колективна власність -- пріоритетними, державний сектор економіки -- вирішальним, приватна власність -- трудовою, а не спекулятивною та експлуататорською. Вони не сприймають радикальну земельну реформу, перетворення землі на товар, вважаючи пріоритетною в сільському господарстві колективну форму власності й господарювання.

Праві націонал-радикальні партії

Державна самостійність України, Українська національна Асамблея, Соціал-національна партія України, Конгрес українських націоналістів першорядною й найвищою цінністю є нація, Найрадикальніші представники цього напряму обстоюють ідею побудови національної держави за всяку ціну, навіть шляхом відмови від демократії" запровадження режиму національного авторитаризму, сильної влади. політика часто домінує над економікою. віддалення України від країн Сходу, особливо від Росії, за вихід з СНД, національна унітарна централізована держава. Вони виступають проти федеративно-земельного устрою, вільних економічних зон, існування автономії.

Правоцентристські націонал-демократичні партії

Народний Рух України, Партія "Реформи і порядок", Українська республіканська партія України, Демократична партія України, Партія зелених України, Українська народна партія "Собор", Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" є неоконсерватизм, (освічений) націоналізм. балансом між інтересами нації та правами людини. у реальності віддають перевагу суспільним інтересам, а не особистості, інтересам держави перед правами громадян і завжди роблять вибір на користь нації. Християнська філософія. відродження релігії, об'єднання усіх релігійних конфесій в країні та створення єдиної української християнської церкви, відновлення християнської моралі, споконвічних традицій українського народу і поваги до сім'ї. захист української культури та української мови. мінімальне втручання держави в економіку країни при сильному контролі за політичним життям суспільства. За вихід України з СНД, двостороннім відносинам з Росією та іншими пострадянськими країнами,проти перебування російських військ на українській землі, вимагають поділу золотого та алмазного запасів, активів колишнього СРСР в іноземних банках. Більшість націонал-демократичних партій виступає за інтегрування України в європейські структури, вступ до НАТО. підтримують ідею сильної виконавчої вертикалі, унітарно-централізованої держави. визнанні недоторканності приватної власності , прискорену приватизацію, розвиток малого та середнього бізнесу.

Центристські (ліберально-демократичні) партії

Ліберальною партією України, Міжрегіональним, Міжнаціональним блоком реформ, Народно-демократичною партією, Аграрною партією України, Українською партією "Яблуко" Держава існує заради своїх громадян, а не навпаки. Ліберали послідовно обстоюють принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову. виступають за обмеження влади держави, її втручання в економіку, за невтручання в суспільне та приватне життя громадян. Економіка займає більше місця, ніж політика. ідею побудови вільного демократичного громадянського суспільства, правової держави. багатовекторності (балансу у відносинах з різними державами з урахуванням національних інтересів). повномасштабну інтеграцію в Європейський Союз. Росію розглядають стратегічним партнером України Ідеал - президентсько-парламентська республіка ідея прискореної ринкової трансформації економіки, спрямованої на побудову багатоукладної економіки, приватизація, розвиток бізнесу.

Соціал-демократичні партії

Соціал-демократична партія України (об'єднана), Громадянський конгрес України (нова назва -- Слов'янська партія), "Союз", Партія регіонів, "Демократичний Союз", Соціал-демократичний союз, "Трудова Україна"визнання людини, її прав і свобод найвищим пріоритетом; соціальна справедливість (рівність людей в правах і можливостях), послідовними прихильниками політичної, економічної та соціальної демократії. побудову демократичної правової держави і громадянського суспільства з широким регіональним самоврядуванням і децентралізованою структурою влади. співіснування різних форм власності, за участь України в процесах європейської інтеграції, зміцнення СНД, російській мові статусу другої державної, розвинутою ринковою економікою.

Передумови помаранчевої революції сумішшю решток радянської тоталітарної системи та елементів "дикого" капіталізму, побудованого на хижацькій експлуатації природних і людських ресурсів та незаконній приватизації. Надприбутки. мафіозні клани. Жебрацьке існування вели бюджетна сфера та малий і середній бізнес. Сваволя. По-перше, вперше за 13 років незалежності всі основні політичні сили об'єднались у потужну коаліцію "Сила народу По-друге, опозиційні сили вперше очолив харизматичний лідер Віктор Ющенко, зміг завоювати підтримку більшості населення України своїми конкретними справами - як "автор" національної валюти, успішний прем'єр-міністр та лідер найбільшого блоку політичних партій "Наша Україна", По-третє, українських виборців консолідував навколо фігури В. Ющенка через особу з кримінальним минулим - В. Янукович. По-четверте, команда В. Ющенка, за визнанням іноземних фахівців, провела одну з найбільш успішних у світовій історії виборчих кампаній. По-шосте, відродження українських національних традицій боротьби за загальну справу. По-сьоме, фальсифікація виборів багатьма місцевими виборчими комісіями та Центрвиборчкомом.

Зовнішня і внутрішня політика

Зовнішня політика. Пріоритет - Європейський Союз. Проблеми- у газовому питанні, добросусідських стосунків з Росією. Через військову та економічну слабкість Україна не має власного погляду на політику безпеки. позаблоковість залишається лише декларативним принципом зовнішньої політики

Внутрішня політика досягнення політичних інтересів Партії регіонів Реформа державного управління та державної служби, не потрапили до пакету реформ. Реформа у галузі освіти перетворилася на низку ситуативних рішень, проект Податкового кодексу виявився банальною спробою переписати “правила гри” на користь Державної податкової адміністрації, відсторонення більшості громадян від активного виборчого права в виборах місцевих влад. Боротьба з корупцією - несистемна. Тиск на позитив про владу і негатив, про будь яку опозицію владі.

Парламентські вибори в Україні 2006 за пропорційною системою в загальнодержавному виборчому окрузі. Прохідний бар'єр 3% Оголошення офіційних результатів відбулося 27 квітня 2006

- Партія регіонів (186 мандатів)

- Блок Юлії Тимошенко (129)

- Народний союз «Наша Україна» (81)

- Соціалістична партія України (33)

- Комуністична партія України (21)

Конституційний процес

16 липня 1990 р. Декларацію про державний суверенітет України, По-перше, Декларація проголосила державний суверенітет України як «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах», заклавши підвалини української незалежності ще за умов перебування у складі колишнього СРСР. розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову, виключне право народу України на володіння, користування і розпорядження її національним багатством; дію на території республіки законів СРСР лише в частині, що не суперечить законодавству України. 28 червня 1996р прийнята конституція.

Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?" Текст Акту проголошення незалежності України, що був прийнятий Верховною Радою 24 серпня 1991 У референдумі взяли участь 31 тис. 28 тис - за. 90,32% Одночасно з референдумом відбулись вибори Президента України, на яких на посаду Президента був обраний Леонід Кравчук. Упродовж трьох місяців Україну як незалежну державу визнали понад 140 країн світу. Одними з перших заявили про це Польща, Канада, США, Італія, Бельгія, Індія, Японія, Китай, Австралія, країни Латинської Америки, Скандинавії та ін. Протягом 1992-1993 рр. Україна вступає в безпосередні дипломатичні зв'язки зі США, Канадою, Польщею, Німеччиною, Францією, Китаєм, Росією, Казахстаном, державами Балтії, Скандинавії та ін. В липні 1992 р. відбувся візит Президента України до Франції, під час якого Україна приєдналася до паризької «Хартії для нової Європи», був підписаний договір про дружбу та співробітництво між двома країнами. В цей період Україна стала членом Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ, згодом - ОБСЄ), багатьох міжнародних організацій, зокрема Світову о банку, Міжнародного Валютного Фонду. Безядерність Росія США Україна підписали угоду 1994р.

Акт проголошення незалежності України -- документ, прийнятий позачерговою сесією Верховної Ради УРСР 24 серпня 1991 року, УРСР прийшов кінець. Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом OOH та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави -- України. Територія України є неподільною і недоторканою. Віднині на території України мають чинність винятково Конституція і закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.

Декларація про державний суверенітет у Верховною Радою Української PCP 16 липня 1990 року. По-перше, це програма побудови незалежної держави. По-друге, надала поштовх і напрямок процесу утворення національних держав на теренах падаючої комуністичної імперії. Верховна Рада УРСР проголошує суверенітет України як «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах». Проголошувалося, що Україна має своє громадянство, де «всі громадяни рівні перед законом, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять». Громадяни всіх національностей становлять народ України. економічну самостійність України. намір створити банківську, цінову, фінансову, митну та податкову системи, сформувати державний бюджет, власну грошову одиницю. Самостійність республіки у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації. не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.. безпосередньо реалізувати відносини з іншими державами

Дисидентський рух. Опозиційний рух проти панівного державного тоталітарного ладу, протистояння офіційній ідеології та політиці. З сер. 50 р. Причини: *відлига*, поліпшення політичного клімату, антикомуністичні виступи у сх.. Європі(Польща, Угорщина, Чехословаччина), утиски, русифікація, правозахисний рух декларація прав людини 1948р. Форми боротьби: протести, самвидав, звернення, листи до ООН. УРев.Ц 1953 Львів, антирадянські документи. УРоб.Сел.С Лук'яненко,Кандиба. Львівщина. Засуджуються репресії, за конституційний вихід з СРСР. Репресії: 57-61, Лук'яненко, Кандиба ув'язнення. Відповідь Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?»

Українське суспільство в умовах перебудови

Березень 1985 - Горбачов. Економіка(перехід від екстенсивного до інтенсивного), демократизація, припинення холодної війни, поліпшення добробуту, гласність, ліквідація цензури. Програма прискорення розвитку країни, будування житла, машинобудування, НТП, Реф.. Рижкова Абалкіна - 3с - самостійність, самоокупність, самофінансування. Реабілітація політв'язнів, без цензура, лібералізація. Утопічно, непослідовно.

Визволення від фашистів

19 листопада-2 лютого 1943- Сталінградська битва. Перелом на користь СРСР.18 грудня - с. Півнівка Ворошиловгр. обл. 5 липня-23 серпня 43 - Курська битва, звільнено Лівобережжя, Донбас. Вереснь-листопад 43- битва за Дніпро.6 листопада - визволення Києва.24 грудня - 29 лютого Корсунь-Шевченківська опер. Квітень-травень - Крим.8 жовтня с. Лавочне Дрогобицька обл.. ост пункт. 28 жовтня 44р. повне визв. Закарпаття.

Окупація. Новий порядок

22 червня 41. - міст. 23-29 червня танкова битва Луцьк-Рівне-Броди. 2 тис. танків. 11 липня - 22 вересня - Київська оборонна операція. Катастрофа для пд.-зх. фронту. Оборона Києва 71 день, Одеси 73, евакуація. Севастополя 250. Новий порядок: німецьке право, суди, комендантська година, терор(Бабин Яр, Янівський концтабір), мобілізація робочої сили до Нім., общинні господарства(колгоспи), , економічний визиск, вивезення землі, хліба, устаткування до Нім., примусова праця. Розчленування: Трансністрія (Вінницька, Одеська, Миколаївська, Хотинщина), дистр. Галичина (Львівська. Дрогобицька. Станіславська, Тернопільська), Рейхс. *Україна*(Волинська, Рівненська, Київська, Житомирська, Хмельницька).

Початок війни. Оборонні бої. Оборона Києва

Початок війни: 18 грудня 1940 підписання Гітл. плану Барбаросса. бліцкриг - блискавичну війну. 22 червня 1941 Н. порушила Договір про не напад. 22 червня 41. - міст. 23-29 червня танкова битва Луцьк-Рівне-Броди. 2 тис. танків. 11 липня - 22 вересня - Київська оборонна операція. Катастрофа для пд.-зх. фронту. Оборона Києва 71 день, Одеси 73, евакуація. Жовтень липень 41 Севастополя 250. Оборона Києва - 71 день 22 червня фашистська авіація бомбардувала Київ. Тисячі киян пішли до лав Червоної Армії. 33 тисячі чоловік. З 7 липня почалася його оборона. Спроба фашистів раптовим ударом захопити столицю України не вдалася. 11 липня ворога було зупинено. Йшли жорстокі бої. Гітлерівці підтягували додаткові сили. Через загрозу оточення радянські війська за наказом Ставки Головного Командування 19 вересня залишили Київ. Під Києвом ворог втратив близько 100 тисяч чоловік.

Операція Вісла

Операція «Вісла» -- етнічна чистка, здійснена польським урядом у 1947 році. Полягала у примусовій депортації (виселенні) українців з Лемківщини, Посяння, Підляшшя і Холмщини на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині.28 квітня-28 серпня. Мета: депортація залишків укр. населення на зх.. і пн.. Польщі з метою його асиміляції та знищення ОУН-УПА. Переселено 150 тис.

Діяльність ОУН-УПА

Керівник - Шухевич. Конфлікт з польською адмін., взаємні чистки. визволення Полісся Волині, Галичини, укр. адміністрація. липень 1944 - збори, утв. УГолВизРади. 60-90 тис. військова сила.

Українське питання напередодні і на початку війни

Напередодні Другої світової війни роз'єднаність українських земель, їхнє перебування у складі чотирьох держав, що мали різний соціально-політичний устрій, були важливим дестабілізуючим чинником політичного життя Європи Перша група -- СРСР, Польща, Румунія, Чехословаччина -- країни, до складу яких входили українські землі. Їхня основна мета -- втримати вже підвладні землі й приєднати нові. Друга група -- Англія, Франція і частково США (тобто країни -- творці Версальсько-Вашингтонської системи), які своїм втручанням у вирішення українського питання або, навпаки, дипломатичним нейтралітетом задовольняли свої геополітичні інтереси. Третя група -- Німеччина, яка, борючись за «життєвий простір», претендувала на українські землі, і Угорщина, яка, будучи невдоволеною умовами Тріанонського мирного договору 1920 p., домагалася повернення Закарпатської України.

Індустріалізація та колективізація

Завдання: техніко-економічна незалежність СРСР. Могутня держава. оборонний потенціал, технічна база сг. Труднощі: внутрішнє фінансування, нестача кадрів, форсовані темпи, споживчий аскетизм, централізація екон., директивне господарювання. Наслідки:У. аграрно-індустріальна, нові галузі(електрометалург.), залучення коштів, насильницька колеткивіз, нема ринкових відносин, погане життя населення. Колективізація. Грудень 1927- осінь 1930. привід: хлібозаготівельна криза. завдання: дешева їжа, перекачування грошей в місто на індустріалізацію, господарство селян під контролювати керівництву, ліквідація куркульства. Хід: вилучення надлишків зерна, ств. МТС-обслуг колгоспів і радгоспів, суцільна колективізація, виступи селян,стаття Сталіна «Запаморочення від успіхів», осінь 1930 - завершення. Наслідки:є кошти для індустріалізації, командна економіка на селі, знищення хороших господарств, дезорганізація аграрного сектору, криза продуктивності праці.

Універсали ЦР 1. 10 червня. Проголошення автономії самочинно. УЦР- законна влада. Причини непорозуміння з ТУ. Введення податку на нац. справу. 2. 3 липня. Відмова від самочинного проголошення автон. Підготовка законопроекту для прийняття на Уз. Визнання зі сторони ТУ законності ЦР і ГС. Включення нацменшин до ГС. Формування війська. 3. 7 листопада УНР - частина федеративної Р. проголошення рівних політ прав і свобод. Соц-екон. зміни ( 8 год роб. день). Національно-персональна автономія. 4. 9 січня 1918 УНР є суверенною, незалежною. ГС стає Радою народних міністрів(Винниченко)посилення держконтролю. Соціалізація землі.

Українські землі в роки першої св. війни. Четверного союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина, Болгарія) і Антанти (Англія, Франція, Росія) Землі стали об'єктом експансії воюючих сторін. Загарбання українських земель було невід'ємною частиною агресивних планів основних учасників ворогуючих блоків.

Якщо Австро-Угорщина претендувала на Поділля та Волинь, то Німеччина виношувала більш масштабні плани. На окупованій території західноукраїнських земель українці зазнавали репресій, переслідувань, великої руйнації. Край перетворився в руїну. З початком війни українські землі перетворилися на арену воєнних дій, а самі українці мусили воювати за чужі інтереси і брати участь у братовбивчому протистоянні, адже в російській армії перебувало 3,5 млн. українців, у австро-угорській -- 250 тис.

Економічне та політичне життя УРСР у 20 рр. ХХ ст. НЕП (скасування продрозкладки, продподаток, кооперація, приватна власність, оренда, наймана праця, трести, госпрозрахунок, скасує труд. повинності, червонець) зацікавлення в праці, зростання життєвого рівня нас., відбудова господарства. Голод (післявоєнна розруха, експорт хліба, неврожай, приховування цього, продподаток, )Вступ УСРР до СССР. 30 грудня 1922.

Утворення УЦР

Російська революція, що почалася в лютому 1917, була поштовхом для піднесення національно-визвольного руху українського народу. В Україну звістка про повалення самодержавства прийшла на початку березня 1917 р. За ініціативою Товариства українських поступовців(ТУП) і Української соціал-демократичної робітничої партії(УСДРП) в Києві 3 (16) березня 1917 було скликано представників політичних, громадських, культурних та професійних організацій. Цього ж дня, на засіданні делегатів, було оголошено про створення громадського комітету. Таким чином, сформувалися два центри національних сил з різними поглядами на державно-політичну організацію. Прагнучи уникнути розколу в національному русі, керівники обох організацій погодилися на створення об'єднаної організації, яка дістала назву Української Центральної Ради. Самостійники пішли на об'єднання з федералістами, бо сподівалися, що розвиток революції приведе останніх до визнання необхідності незалежності України. 4 (17) березня 1917 у Києві на Володимирській 42, в приміщенні українського клубу «Родина» [1] з ініціативи Товариства українських поступовців за участю українських політичних партій, українських військовиків, робітників, духовенства, кооператорів, студентства, громадських і культурних організацій (Українське Наукове Товариство, Українське Педагогічне Товариство, українських техніків і агрономів тощо) було оголошено про утворення Української Центральної Ради. Головою УЦР заочно обрано Михайла Грушевського, якого тимчасово заступав Володимир Науменко, а товаришами голови: Дмитра Антоновича і Дмитра Дорошенка. Цього ж дня, 4 березня, УЦР телеграмою повідомила керівників Тимчасового Уряду Г.Львова і О.Керенського про своє утворення. Офіційне діловодство УЦР розпочалося 9 березня, коли обговорювалось питання про виготовлення печатки УЦР, передачу УЦР будинку Педагогічного музею, утворення агітаційної школи та ін. З часом Рада мала скликати український парламент і сформувати звітний перед ним уряд.

Культ Сталіна

Культ особи Сталіна сформувався в певних історичних умовах. Радянський Союз перебував в оточенні капіталістичних держав, політичні лідери яких здійснювали ворожу, агресивну політику щодо СРСР. У перехідний від капіталізму до соціалізму період зберігалась соціально-класова основа для опору соціалістичним перетворенням. Техніко-економічна відсталість країни об'єктивно диктувала необхідність форсованих темпів розвитку економіки. Через це багатьом -- від найвищого керівництва до рядових робітників -- здавалося, що тільки командні методи можуть забезпечити швидкі темпи розвитку. Серед основних причин виникнення культу особи Сталіна слід назвати дрібнобуржуазний характер населення країни, в тому числі робітничого класу. Робітники, які прийшли із села в ході індустріалізації, заполонили старі промислові міста, розмили й розчинили в собі ядро кадрових робітників. Масова свідомість робітників у цих умовах переставала бути серйозною перешкодою для авторитарного режиму. Навпаки, в свідомості нових робітників, далеких від традицій пролетарської солідарності, жорстка виробнича дисципліна (побудована на командно-наказових засадах), виступала як разок нормальної, єдино можливої організації всього суспільного життя, в тому числі й політики. Дрібнобуржуазній психології взагалі властивий потяг до сильної особи, «твердої руки», притаманні вождистські ілюзії.

Велику (якщо не вирішальну) роль відіграли низький рівень загальної культури населення, відсутність належного рівня політичної культури і демократичних традицій у радянському суспільстві. Народи нашої країни століттями були позбавлені можливості брати участь у житті держави, в масах (в тому числі і партійних) були надзвичайно слабо розвинуті демократичні традиції, уміння і навички захищати свої права.

Однією з обставин, яка сприяла зміцненню режиму особистої влади Сталіна, було використання ним у своїх корисливих цілях таких якостей радянських людей, як самовідданість, стійкість, безмежна віра в торжество ідеалів революції. Сталін уміло зіграв на революційному ентузіазмі трудящих мас, на властивих всякому масовому рухові утопічних » зрівняльних тенденціях, на прагненні авангарду якнайшвидше досягнути мети.

Возз'єднання українських земель з УРСР

Включення Західної України, Північної Буковини та Південної Бессарабії до складу УРСР. Відповідно до рішень Президії Верховної Ради СРСР від 4 рудня 1939 р. і 7 серпня 1940 р., на території Західної України, Північної Буковини і Південної Бессарабії було ліквідовано старий адміністративний поділ і утворено Волинську, Дрогобицьку, Ровенську, Львівську, Тернопільську, Станіславську, Чернівецьку та Акерманську (від грудня 1940 р. -- Ізмаїльську) області в складі УРСР. Після цього за радянським зразком тимчасові органи влади замінили виконкоми обласних, районних і сільських рад депутатів трудящих. Причому виконкоми створювалися без самих Рад, оскільки вибори до місцевих Рад відбулись в західних областях лише в грудні 1940 р. Все це засвідчувало, що новостворені владні структури зовсім не залежали від волі населення, а були лише придатком компартійних органів.

Спроби економічних реформ у 60 роках. Госпрозрахунок, ліквідація раднаргоспів, відсутність конкуренції, централізація,

Голодомор. Голод (післявоєнна розруха, експорт хліба, неврожай, приховування цього, продподаток,

НЕП (скасування продрозкладки, продподаток, кооперація, приватна власність, оренда, наймана праця, трести, госпрозрахунок, скасув. заг. труд. повинності, червонець) зацікавлення в праці, зростання життєвого рівня нас., відбудова господарства

Утворення Давньоруської держави

Союзи східнослов'янських племен, частина яких у VII -- ГХ ст. перетворилася на протидержавні об'єднання (полянське, дулібське, волинянське), стали фундаментом утворення держави. На при кінці ІХ ст. ряд із них, зокрема дулібське й волинянське, занепали. Зате піднеслося полянське, що утворило в кінці VIII -- на початку IX ст. Київське князівство. Дещо пізніше, в сер. IX ст., виникло протидержавне об'єднання ільменських словенів. їх злиття напр. IX ст. стало вирішальним кроком на шляху створення східнослов'янської держави. Під 882 р. Нестор оповідає, як Олег, що прийшов із Новгорода (насправді з якогось іншого північного міста, бо Новгорода на той час ще не існувало), вокняжився в Києві, об'єднавши тим самим південний і північний осередки про то державності. Пророчими словами: «Хай буде Київ матір'ю міст руських!» Олег проголосив найдавніше східнослов'янське місто столицею новоутвореного великого князівства. За цим першим державотворчим кроком пішли й інші. Олег підкорив Києву слов'янські племінні союзи словенів, кривичів, древлян, сіверян, радимичів і неслов'янські -- чуді й мері (угро-фінські). Олегові наступники Ігор, Ольга, Святослав і Володимир протягом X ст. поширили державну владу, системи збирання данини і судочинства на основні східнослов'янські землі. Так склалася перша держава східних слов'ян, яку джерела називають Руссю, або Руською землею, а історики -- Київською Руссю.

Антське царство

Анти -північно-східна група слов`ян, племен, які жили на території лісостепу Східної Європи з 2-ї половини VI ст. до початку VII ст. Племена антів були могутнім політичним об`єднанням. У них була сильна, дисциплінована воєнна організація.

Рід занять: землеробство, скотарство, промисли, торгівля. Вели організовану боротьбу проти племен готів та аварів. Анти - наші прямі предки. По свідченням візантійських письменників VI ст. н.е. , анти були високими дужими людьми, які легко переносили погані умови. Анти посідали територію від Дунаю до Дону і Азовського моря. У VI ст. анти поспішно загрожували північним кордонам Візантії, а часом погрожували столиці її - Константинополю.

Неолітична революція -- історичний період переходу в епоху неоліту від привласнюю чого до відтворюючого типу господарства, це пов'язано з виникненням скотарства, тваринництва, землеробства. Цей процес сприяв виникненню міських поселень, ремесел та писемності.

Термін "неолітична революція" увів у 1949 англійський археолог Гордон Чайлд.

Люблінська унія 1569 (від лат. unia -- союз) (пол. Unia lubelska; лит. Liublino unija; біл. Люмблінская унія) -- угода про об'єднання королівства та Великого князівства Литовського в єдину федеративну державу -- Річ Посполиту, що була затверджена у місті Любліні 1 липня 1569 року. Обидві держави об'єднувалися в єдину Річ Посполиту. Передбачалося, що її очолюватиме виборний король, який титулувався Королем польським і Великим князем Литовським. Коронуватиметься він у Кракові. Унія передбачала спільний Сейм і Сенат, а договори з іноземними державами укладатимуться від імені Речі Посполитої. Пани обох держав діставали право на володіння маєтками на всій території Речі Посполитої. Митні кордони ліквідовувалися, запроваджувалася єдина монетна система. За Литвою зберігалася лише обмежена автономія у вигляді власного права й суду, адміністрації, війська, скарбу й державної мови. Окремими залишались деякі ознаки держави (печатка, герб, мова, військо, закони).

Українські землі, що увійшли до складу Польщі, були поділені на Подільське, Брацлавське, Белзське, Руське(з центром у Львові), Волинське(з центром у Луцьку) та Київське воєводства. Велике князівство Литовське залишило собі білоруські землі.

Об'єднання в одній державі Польщі, України та Литви поставило Річ Посполиту в один ряд з наймогутнішими країнами Європи, дало змогу одержати перемогу у війні з Московією.

Берестейська унія рішення Київської митрополії Руської православної церкви на території Речі Посполитої розірвати стосунки з Константинопольським патріархатом та об'єднатися з Апостольською Столицею у 1596р за умов підлеглості православних Папі Римському, визнання основних католицьких догм і збереження православної обрядності. Унію (від лат. unio -- союз) формально й офіційно проголошено на церковному соборі в Бересті 1596 року.

Запорізька Січ -- суспільно-політична та військово-адміністративна організація українського козацтва, що склалася наприкінці ХV ст. -- першій половині XVI ст. за дніпровими порогами у районі острова Хортиця.

Однією з двох головних причин утворення козацтва є визиск з боку феодалів та міської верхівки Польсько-Литовської держави, котрі змушували втікати селян i міську бідноту. Другою причиною була турецько-татарська агресія, яка у середньовіччі являла собою смертельну небезпеку для слов'янських та низки інших народів. Отже, зародження українського козацтва було зумовлене такими чинниками:

1) існування великого масиву вільної землі зі сприятливими для життєдіяльності умовами;

2) досвід освоєння південних територій уходниками, бродниками, добичниками та ін.;

3) природне прагнення людей до міграції в пошуках кращого, до самозбереження, самоствердження і самореалізації;

4) зростання великого феодального землеволодіння, що розпочалося з XV ст. і підштовхнуло процес господарського освоєння та колонізації нових земель;

5) посилення феодальної експлуатації, прогресуюче закріпачення, наростання релігійного та національного гніту;

6) зростання зовнішньої загрози, нагальна потреба захисту від нападів турків і татар

Реєстрові козаки

Частина українського козацтва, прийнята на військову службу польсько-литовською владою і записана в окремий список -- реєстр, звідки й назва реєстрові козаки. Спроби організації історія українського війська реєстрового козацтва сягають 1524 року, у якому Великий князь литовський і король Польщі Жиґмонт І доручив Семенові Полозовичу і Криштофові Кмитичу організувати козацький відділ на державну службу. Через брак фінансів цей проект не реалізовано. Подібна доля зустріла пропозицію черкаського старости Остафія Дашковича у 1533, а також заходи Жиґмонта І 1541.

Реєстрові козаки відіграли значну роль і в боротьбі українського народу проти турецько-татарської агресії. Під час визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. внаслідок масового покозачення селян і міщан та переходу на сторону повсталого народу реєстрові козаки, збройні сили селянсько-козацького війська досягли понад 100 тис. чол. Спроби шляхетської Польщі обмежити число козаків 40 тис. (Зборівський договір 1649), 20 тис. успіху не мали (Білоцерківський мирний договір 1651).

Зборівський договір (18 серпня 1649) - Чисельність козаків Війська Запорозького обмежувалась реєстром у 40 000 осіб. Після 1654 р. назва “реєстрові козаки” поступово вийшла з ужитку і замінилася термінами “городові козаки”, а з 1735 р. - “виборні козаки”.

Давньогрецькі міста Північного Причорномор'я

М, засновані греками в період VII -- V століть до н. е. на узбережжі Чорного моря в межах сучасної території України. Головною причиною давньогрецької колонізації була переважно примусова еміграція частини вільного населення з рабовласницьких полісів самої Греції. Найбільше переселялося сюди греків з Мілета та інших малоазійських грецьких міст. Пізніше відбувалося переселення з деяких острівних міст та з метрополії, зокрема з Афін. Північне Причорномор'я вабило греків своїми хлібними, рибними та іншими багатствами. В розвитку торгівлі була зацікавлена також місцева знать, яка одержувала предмети розкоші,зброю, вино, оливкову олію, тканини, розписну кераміку та інше. Найдавнішим на території України було грецьке поселення на острові Березань, засноване в VII столітті до н. е. Найбільшими грецькими колоніями в Причорномор'ї були Тіра , Ольвія , Керкінітида , Херсонес , Феодосія, Пантікапей . З початку III століття н. е. у зв'язку з кризою рабовласницького ладу почався занепад усіх античних міст, а навала гунів у IV столітті призвела до загибелі їх.

Богдан Хмельницький

Це історична особа, котра не піддається одночасній оцінці. Безперечно він був однією з найвидатніших постатей в українській історії: відбиваючи загальнонародні інтереси, зробив справжній прорив у формуванні внутрішньої політики, згуртував у єдиний національно-визвольний табір найрізноманітніші суспільні сили, організував й повів їх на повалення влади польських загарбників в Україні, стояв біля джерел створення Української держави. Разом із тим нині, з висоти ХХ ст., можна бачити вже від означувані вже непослідовність і навіть половинчастість дій гетьмана, часом нелогічність його вчинків, відсутність окремих ціннісних орієнтирів. Але все це треба узгоджувати з контекстом тогочасної епохи - неоднозначної й суперечливої, де перепліталися старі й нові порядки, де все, ще панував середньовічний світогляд і тільки зароджувалися суспільні явища, притаманні найрозвиненішим країнам Європи ХVIІ ст. В оточенні ворожих сил гетьманові доводилося маневрувати, йти на компроміси, часто відмовлятися від своїх планів і задумів. Але генеральної лінії свого життя, глибокий сенс якої полягав у визволенні рідної землі від ненависного іноземного гноблення і створенні незалежної соборної Української держави, Богдан Хмельницький дотримувався до останнього свого подиху.

Реформи Ярослава Мудрого

У налагодженні зовнішніх зв'язків з різними країнами Ярослав віддавав перевагу дипломатичним методам. Щоправда, у 1030-1031 рр. київський князь здійснив низку походів для зміцнення кордонів своєї держави. 1036 року Ярослав завдав нищівного удару кочівникам печенігам, які з'явилися біля Києва. Зростанню політичної та економічної могутності Київської Русі сприяло укладання шлюбів з монархічними династіями Європи. Сам Ярослав був одружений з Інгігердою - дочкою шведського короля. За Ярослава Мудрого почалося велике будівництво в Києві. Частину міста обнесли високими валами (Ярославові вали) з трьома брамами (Лядські, Львівські та Золоті ворота). Головний в'їзд у місто, як у Константинополі, з яким змагався Київ, мав назву «Золоті ворота». Ярослав Мудрий заснував у Києві першу бібліотеку, одну з найбільших у Європі, яка налічувала близько 1 тис. книжок. На добу Ярослава Мудрого припадає створення рукописного зведення законів Київської Русі - «Руської правди». «Руська правда» за допомогою викладених у ній норм виконувала в руському суспільстві такі функції:урегульовувала тогочасні відносини;зміцнювала князівську владу;розв'язувала питання власності;установлювала відповідальність за злочин. У майбутньому «Руська правда» справила великий вплив на розвиток права України, Білорусі, Росії та Литви.

Іван Самімйлович Самойломвич

Г Лівобережної України (1672--1687). У внутрішній політиці І. Самойлович започаткував виділення з козацької старшини т. зв. значкового (знатного, значного) військового товариства, яке стало прообразом українського (“малоросійського”) дворянства. Намагався об'єднати Правобережжя та Лівобережжя, у 1674 р. обраний гетьманом “обох сторін Дніпра”. У результаті вторгнення османських військ втратив контроль над Правобережжям. Саме у роки правління С. остаточно утвердився державно-політичний устрій Українського гетьманату, який в основному залишався незмінним до 1764 р. Проявив себе здібним воєначальником у війні об'єднаних сил козацької України та Росії з Османською імперією. Заохочував переселення українського населення з Правобережжя на Лівобережжя. За гетьманування С. українська православна церква, яка до того була під зверхністю Константинопольського патріарха, була підпорядкована Московському патріархату. Мріяв створити Українське/Руське князівство і зробити гетьманську владу спадковою. Після невдалого спільного українсько-російського походу на Крим у 1687 р. був звинувачений у „зраді Москві”, скинутий з гетьманства

Неолітична революція

Розвитку продуктивності праці сприяли перший (землеробство і скотарство) і другий (виокремлення ремесла із сільського господарства) суспільні поділи праці. Це сприяло індивідуалізації праці, виникненню і розвитку приватної власності. Ці переходи в історико-економічній літературі прийнято називати неолітичною революцією.

Прогресом у розвитку продуктивних сил став перехід до обробітку землі. Прийоми і техніка землеробства були дуже примітивні: земля скапувалася дерев?яними палками і мотиками; жали серпами з кременевим лезом; зерна розтирались на кам?яній плиті або в зернотерці. У період неоліту люди освоїли практично всі відомі в сучасний період сільськогосподарські культури. Припускають, що перші вогнища землеробства як самостійна галузь господарства зародились у Передній Азії. Сучасні археологічні і палеоботанічні знахідки дають підстави визначити чотири самостійні найбільш старовинні вогнища походження культурних рослин:

1) Передня Азія, де вже у VII--VI тис. до н. є. культивувались польові злаки -- ячмінь і пшениця;

2) басейн річки Хуанхе, де у IV--III тис. до н. є. вирощували китайське просо (чумиза), рис, гаолян;

3) Центральна Америка, де у V--IV тис. до н. є. почали вирощувати боби, перець, а до III тис. до н. є. маїс (кукурудзу);

4) Перуанське нагір?я, де у III тис. до н. є. вирощували перець, бавовну, боби та інші рослини. Нездатність задовольнити зростаючі потреби людини і суспільства, продуктивність у виготовленні призводили до витіснення кам?яних знарядь праці, які вичерпали свій потенціал у IV тис. до н. є. Почався перехід до наступного етапу -- неоліту (мідно-кам?яного віку). У цей період матеріалом, що переважає, стає метал -- спочатку мідь, залізо, потім бронза, починаючи з І тис. до н. є. -- сплави заліза і його похідних, а саме чавуну і сталі.

Культура Київська Русь

Освоївши кращі досягнення народів східних слов'ян, протягом IX--XII ст. вибудувала самобутню і високу культуру, яка посіла визначне місце серед культур країн Європи та Азії. Численні археологічні знахідки та писемні джерела свідчать про їх самобутність і спростовують тези окремих науковців про іноземні впливи, які особливо були популярними серед вчених в XIX і на початку XX ст.

Високий освітній рівень києворусичів підтверджується великою кількістю писемних пам'яток і написів на пряслицях, холодній зброї, берестяних грамотах, графіті у Софії Київській та Новгородській. За Володимира і Ярослава працювали школи. Із прийняттям християнства витісняється традиційна дерев'яна архітектура, на зміну їй приходить мурована, візантійського типу, яка частково увібрала в себе традиції будівничих Русі. Зводяться Десятинна церква. Софійський собор, церкви Кирилівська, Спаса на Берестові, монастирі Видубицький та Лаврський у Києві, Спасо-Преображенський, Борисоглібський собори та церква П'ятниці на торгу в Чернігові, а також собори у Новгороді, Пскові, Полоцьку та інших містах. Історичною основою «Слова…» є невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців навесні 1185 р., а вже у 1187 році об'єднанні дружини князів здійснили успішний похід. Військовий похід князя Ігоря автор відтворив в епічно-ліричному плані, піднісши як найвищий принцип долю Руської землі і засуджуючи князів за їх незгоди, за ставлення особистого над загальним. До історичної оповіді автор додав мотиви снів, плачів, реакцій природи на долю героїв, монологи князів тощо. Закінчується поема, після опису втечі Ігоря з полону, приходом князя до церкви Святої Богородиці Пирогощої - Державної богоматері. Автор віддає належне походу князя Ігоря. Твір завершується прославою спершу «старим князям» -- Ігореві і Всеволодові, а потім «молодим», що їх представником був Володимир Ігоревич.

Становище після смерті Хмельницького

Смерть Хмельницького стала поворотним моментом в історії Української національної революції. Перебуваючи при владі, гетьман піклувався про створення такої форми державності, яка б забезпечувала єдність еліти, консолідацію суспільства, стабільність держави. а жаль, спадкоємці Б. Хмельницького не змогли успішно завершити його починання. 60-80-ті роки XVII ст. увійшли в історію України як „доба Руїни”. Початком доби Руїни стало усунення восени 1657 р. Ю. Хмельницького від влади. І. Виговський та його прибічники фактично здійснили державний переворот. у 1660 р. після невдалого походу російських військ на Львів Ю. Хмельницький розриває спілку з Москвою(Переяславські статті 1659 р ) і підписує з Польщею Слободищенський трактат, який майже повторював Гадяцький договір, тобто Україна поверталася під владу Речі Посполитої на автономних засадах, позбавляючись політичної незалежності. Це викликало неоднозначну реакцію українського народу й Україна фактично розділилася на дві частини - Правобережну під протекторатом Польщі та Лівобережну під протекторатом Росії.

Галицько-Волинська держава

(1199-1340) Наприкінці XII -- у першій половині XIII ст. князівства Середнього Подніпров'я -- Київське, Чернігово-Сіверська та Переяславське через низку обставин (нескінченні князівські усобиці, певну зміну світових торговельних шляхів, активізацію нападів кочівників, відтік населення з південних районів тощо) економічно та політично занепадають. Монгольська навала посилила та поглибила руйнівні процеси в цьому регіоні. Іншою була ситуація в південно-західній частині Русі, де 1199 р. з'явилося нове державне об'єднання -- Галицько-Волинське князівство. Майже впродовж півтора сторіччя воно відігравало надзвичайно важливу роль у житті східних слов'ян. І етап (1199--1205) -- утворення та становлення. II етап (1205--1238) -- тимчасовий розпад єдиної держави. III етап (1238--1264) -- об'єднання та піднесення, активна боротьба із золотоординським Ігор. IV етап (1264--1323) -- стабільність та піднесення. V етап (1323--1340) -- поступовий занепад.

Данило I Романович

(1201--1264) -- князь Галицько-Волинський і Великий князь Київський (1240), король Русі (1253). Син князя Романа II Великого з династії Рюриковичів. Після тривалої та напруженої боротьби відновив і розбудував Галицько-Волинську державу, створену його батьком. З перемінним успіхом чинив впертий опір монгольській експансії, одночасно нейтралізуючи міліарні спроби західних сусідів втручатися у внутрішні справи його держави. Сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і купців. За його правління були побудовані Холм, Львів, Кременець, Данилів, Стіжок, відновлений Дорогочин. Переніс столицю Галицько-Волинського князівства з Галича до Холму. Час його князювання був добою найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення Галицько-Волинської держави. Маючи кордони по Карпатах, Дніпру та Дунаю, за його правління вона зробилася найбільшою державою в Європі, стала праобразом першої української національної держави.

Культура Г-В д

Галицько-Волинське князівство в силу свого географічного положення та історичної долі знаходилося під постійним впливом різних культур -- європейського католицизму і православ'я та азійського китаєцентризму та ісламу. Це спричинило постання нової галицько-волинської культури, яка успадкувала традиції Київської Русі й увібрала у себе багато новацій сусідніх держав. На сьогодні більшість відомостей про цю культуру маємо з писемних і археологічних джерел. Головними культурними центрами князівства були великі міста і православні монастирі, які водночас відігравали роль основних освітніх центрів держави. Провідну роль у культурному житті країни займала Волинь, а саме місто Володимир, давнішня цитадель Романовичів. Місто прославилося завдяки діяльності князя Василька, якого літописець згадував як «книжника великого і філософа, якого не було у всій землі і після нього не буде». Цей князь розбудував Берестя і Кам'янець, створив власну бібліотеку, спорудив чимало церков по всій Волині, яким дарував ікони і книги. Другим за значенням культурним центром був Галич, відомий своїм митрополичим собором, церквою св. Пантелеймона, а також пам'ятками письменства -- Галицько-Волинським літописом та Галицьким Євангелієм. До найбільших і найвідоміших монастирів князівства входили Полонинський, Богородичний та Спаський монастирі. Про архітектуру князівства відомо небагато. Писемні джерела описують переважно церкви, не торкаючись світських будівель князів чи бояр. Даних археологічних розкопок також не вистачає для точної реконструкції тогочасних споруд. Залишки храмів Галицько-Волинського князівства в поєднанні з записами літопису дають змогу стверджувати, що на західна руських землях залишалися міцними традиції руської архітектури Київської доби, але відчувалися нові віяння західноєвропейських архітектурних стилів.[26]образотворче мистецтво князівства знаходилось під сильним впливом візантійського. Галицько-Волинські ікони особливо цінувалися у Західній Європі. Чимало з них потрапило до польських храмів після завоювання князівства. Мистецтво іконопису галицько-волинських земель мало спільні риси з московською іконописною школою 14 -- 15 століть [27]. Хоча православні традиції не заохочували розвиток скульптури через її зв'язок з ідолопоклонством, на сторінках Галицько-Волинського літопису згадуються скульптурні шедеври у Галичі, Перемишлі та інших містах, що ймовірно свідчить про католицькі впливи на майстрів західна руських земель. Моду у декоративному мистецтві, особливо у обробці зброї і військових знарядь, диктували азійські країни. Починаючи з 13 століття на території князівства поширилася нова для Русі культура західноєвропейського лицарства. Відомо, що галицько-волинські князі і бояри неодноразово проводили лицарські турніри, які називалися «іграми». Разом з різними запозиченнями у військовій справі, розвитком міждержавної торгівлі та проведенням активної зовнішньої політики, на руських землях поширились латина, універсальна мова західноєвропейського цивілізаційного простору. Розвиток культури в Галицько-Волинському князівстві сприяв закріпленню історичних традицій Київської Русі. Протягом багатьох сторіч ці традиції зберігались в архітектурі, образотворчому мистецтві, літературі, у літописах та історичних творах. Проте водночас західно-руські землі потрапили під культурний вплив Західної Європи, де галицько-волинські князі і знать шукали протидію агресії зі Сходу.

Кирило-Мефодіївське братство

(товариство: Кирило-Мефодіївське братство) -- українська таємна політична організація, що виникла в грудні 1845 -- січні 1846 у Києві. Ініціаторами створення братства і його засновниками виступили Василь Білозерський, Микола Гулак, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Опанас Маркевич. Організація була названа іменами відомих слов'янських просвітителів Кирила і Мефодія. Знаком братства став перстень з написом «Св. Кирило і Мефодій, січень 1846»Крім організаторів, до братства незабаром увійшли: Георгій Андрузький, Олександр Навроцький, Дмитро Пильчиков, Іван Посяда, Микола Савич, Олександр Тулуб. У квітні 1846 року до братства вступив Тарас Шевченко. Восени 1846 року загальна кількість членів братства, за даними слідства, становила 12 осіб. Програмні положення братства були викладені у «Книзі буття українського народу» і «Статуті Слов'янського братства св. Кирила і Мефодія», основним автором яких був Микола Костомаров, та у «Записці», написаній Василем Білозерським. В основу документів лягли ідеї українського національного відродження і панславізму. Кирило-Мефодіївське братство ставило своїм головним завданням побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення ряду реформ; створення демократичної федерації слов'янських народів, очолюваної Україною, на принципах рівності і суверенності; знищення царизму і скасування кріпосного права і станів; встановлення демократичних прав і свобод для громадян; зрівняння у правах всіх слов'янських народів щодо їх національної мови, культури і освіти.