Договір дарування
Правове регулювання договору дарування як різновиду договорів про безоплатну передачу майна у власність, його предмет, форми та сторони. Порядок укладення та розірвання. Пожертва як різновид договору дарування. Поняття пожертви та права пожертвувача.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 07.05.2012 |
| Размер файла | 60,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Содержание
- Вступ
- Розділ 1. Поняття договору дарування
- 1.1 Правове регулювання договору дарування
- 1.2 Предмет договору дарування
- 1.3 Форма договору дарування
- Розділ 2. Сторони у договорі дарування
- Розділ 3. Порядок укладення та розірвання договору дарування
- 3.1 Прийняття дарунка
- 3.2 Дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому
- 3.3 Одностороння відмова від договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому
- 3.4 Обов'язок обдаровуваного на користь третьої особи та правові наслідки його порушення
- 3.5 Розірвання договору дарування на вимогу дарувальника
- 3.6 Позовна давність, що застосовується до вимог про розірвання договору дарування
- Розділ 4. Пожертва як різновид договору дарування
- 4.1 Поняття пожертви
- 4.2 Права пожертвувача
- Висновок
- Список використаних джерел
Вступ
Майнові відносини у демократичному суспільства в своїй переважній більшості носять оплатний характер. Оплатність відносин з участю фізичних та юридичних осіб випливає з майнової відокремленості, госпрозрахункової самостійності підприємств різних форм власності та організаційно-правових форм діяльності. Для відносин, учасниками яких є громадяни, принцип оплатності має вирішальне значення, оскільки у такий спосіб дозволяє забезпечити не тільки їхні матеріальні, але й духовні потреби.
Але разом з цим в умовах розвитку ринкових відносин існують і все більше розвиваються безоплатні майнові відносини. Юридичні та фізичні особи передають один одному безоплатно з дотриманням встановленого порядку матеріальні об'єкти, що не є результатом їх господарської діяльності, наприклад підприємства, будівлі і споруди, особливо якщо вони зведені за рахунок бюджетних асигнувань.
Безоплатний розподіл майна застосовується і у відносинах держави з громадянами. Проте не всі ці відносини набувають цивільно-правової форми. Безоплатна передача майна у власність або в користування іншій особі отримує цивільно-правовий вираз тільки у випадках, коли вона відбувається на основі договору дарування.
Договір дарування, обумовлюючи безоплатну передачу майна у власність, найчастіше застосовується у відносинах між громадянами. Але громадяни можуть подарувати яку-небудь річ, грошову суму або іншу цінність, і державі, будь-якій іншій юридичній особі. Практиці відомі немало випадки безоплатної передачі громадянами суспільству витворів мистецтва, книг, історичних документів, інших культурних і історичних цінностей.
Зважаючи на значне поширення застосування договору дарування, його особливості порівняно з іншими цивільно-правовими зобов'язаннями, виникає необхідність наукового дослідження поняття, форми, змісту та інших властивостей вказаного різновиду договорів про безоплатну передачу майна у власність.
Розділ 1. Поняття договору дарування
1.1 Правове регулювання договору дарування
Правове регулювання договору дарування суттєво відрізняється від регулювання цього договору в ЦК 1963 p., де даруванню було присвячено лише дві статті (ст.243 та 244), договір розглядався як реальний і вважався укладеним в момент передання майна [2, 516]. Стаття 717 ЦК України передбачає крім реального, також консенсуальний договір дарування, за яким одна сторона (дарувальник) зобов'язується передати іншій стороні (обдарованому) дарунок в майбутньому. Крім речей, об'єктом договору дарування можуть бути майнові права.
Таким чином, момент укладання договору дарування може не співпадати з переходом права власності. Тоді він породжує обов'язкове правове відношення, змістом якого є обов'язок дарувальника збагатити обдарованого за рахунок зменшення свого майна.
Договір дарування опосередковує перехід майна від однієї особи до іншої, при цьому дарувальник і обдаровуваний є рівноправними суб'єктами. Договір дарування направлений на безповоротне припинення права власності у дарувальника і виникнення права власності у обдарованої особи, при цьому обдаровуваний набуває право на майно, якого раніше у нього не було. Дарувальник повинен бути власником майна, що відчужується. Договір дарування є узгодженим волевиявленням обох сторін, і являє собою не тільки акт розпорядження майном власником (дарувальником), але й акт прийняття подарунку обдаровуваним. Для здійснення договору дарування необхідно як воля дарувальника, так і згода обдаровуваного, який має право відмовитися від прийняття дарунку в силу певних причин. При відсутності згоди на прийняття майна, яке не виражено ні в якій формі, такий договір не можна визнати укладеним. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдаровуваному або передачі його у майбутньому, і тому він може належати як до реальних, так і до консенсуальних договорів. Момент укладання правочину не пов'язаний з моментом передачі майна у власність. За таких умов договір дарування з обов'язком передати майно обдаровуваному у майбутньому вважатиметься чинним до його фактичної передачі, а тому має ознаки консенсуальної угоди [6, 254].
Договір дарування є односторонньо зобов'язувальним. З його укладанням у сторін, як правило, не виникають взаємні або односторонні обов'язки. Щодо прав, то їх набуває лише обдаровуваний у вигляді повноважень власника стосовно прийнятого майна. Належність дарування до односторонніх договорів не позбавляє його ознак двостороннього правочину, для укладання якого необхідне волевиявлення двох сторін (дарувальника і обдаровуваного). Це означає, що дарування вважається здійсненим (тобто договір укладений) за наявності волевиявлення обдарованої особи, висловленого у будь-якій формі. Як правило, воно виявляється у відповідній поведінці, зумовленій певними подіями або обставинами. Безпосередня згода особи, якій дарується майно, вимагається за тими угодами, які потребують спеціального оформлення. Якщо дарунок не прийнято, договір дарування вважається не укладеним. З укладанням договору дарування фактично припиняється юридичний зв'язок між сторонами.
Таким чином, дарування є договором, тобто двостороннім правочином, що заснований на взаємному узгодженні. Воно передбачає згоду обдарованого прийняти пропоноване йому майнове право. Цією ознакою дарування відрізняється від прощення боргу, яке відноситься до односторонніх угод.
Характерною ознакою дарування є його безоплатність. Будь-які причини, мотиви дарувальника (глибока вдячність до обдаровуваного або інші особисті почуття) не мають значення. Не виключає безоплатності покладання на обдаровуваного певних обов'язків, пов'язаних з використання речі, та інші умови. Однак при зустрічних обов'язках обдаровуваного у відношенні до дарувальника передати річ, сказати послугу, договір не визнається даруванням, а буде визначатися нормами, що стосуються договору міни, та ін., у залежності від умов договору. Договір дарування завжди є безоплатним, тому дарувальник не має права вимагати від обдарованої особи зустрічних дій майнового або немайнового характеру. Це характеризує дарування як договір, що не терпить яких-небудь зустрічних домагань і спрямований винятково на надання майнової вигоди лише одній стороні [24, 587]. Тобто у даному випадку законодавець встановлює, що любе зустрічне майнове надання стороною, що набуває майно у власність, свідчить про відсутність дарування. Не суперечить безоплатному характеру договору дарування факт здійснення обдарованим згодом дарунка на користь дарувальника, але за самостійним договором.
ЦК України не визнає дарування на випадок смерті. Розпорядження про передачу майна після своєї смерті оформлюється заповітом, від якого дарування відрізняється тим, що майно передається при житті дарувальника, а тому, майно дарувальника зменшується, тоді як заповіт не відображується на майнових правах при житті особи. Крім того, заповіт може бути відмінено у будь-який час, тоді як дарування, як правило, безповоротне. Дарування є договором, а заповіт одностороннім правочином. Договір дарування, укладений з порушенням вимог закону про безоплатність передачі іншій стороні майна у власність, є недійсним.
1.2 Предмет договору дарування
Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.
Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.
Предмет дарування повинен бути у договорі чітко визначений. Обіцянка подарувати невизначену річ не має правового значення [1].
Предметом договору дарування може бути не тільки рухоме (у тому числі гроші та цінні папери) та нерухоме майно, але й також майнові права як такі, якими вже володіє дарувальник, так і ті, які можуть виникнути у нього у зв'язку зі здійсненням права інтелектуальної власності, а також інші права.
Предметом договору дарування може бути будь-яке майно, не вилучене з обігу і яке може бути у власності особи, якій воно дарується (предмети домашнього побуту, гроші, житловий будинок, квартира, автомобіль, тощо). Майно, що передається за договором дарування, переходить у власність від однієї особи (дарувальника) до іншої (обдарованого). Тому майно, що передається, повинне бути власністю дарувальника. Але в законі нічого не сказано про наслідки вилучення подареного майна, якщо дарувальним не мав права ним розпоряджуватися. Слід вважати, що дарувальник несе відповідальність за збитки, що завдані обдаровуваному, якщо він знав або повинен був знати про те, що річ йому не належить або був не вправі розпоряджатися майном, але не попередив про це обдаровуваного.
Договори дарування предметів, що знаходяться у загальній власності, підпорядковуються режиму загальної власності. При частковій власності необхідна згода усіх учасників. Якщо майно є предметом сумісної власності така згода презюмується. У Сімейному кодексі України встановлено, що правочин, що здійснений одним з подружжя по розпорядженню їх власним майном, може бути визнано судом недійсним за мотивами відсутності згоди іншого з подружжя, але тільки на його вимогу і якщо буде доведено, що інша сторона не знала і не повинна була знати про незгоду одного з подружжя на укладання даної угоди. Однак, для здійснення одним з подружжя акту розпорядження нерухомості або угоди, що потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, необхідно отримати нотаріально засвідчену згоду іншого з подружжя.
При даруванні необхідно також додержуватися спеціальних правил, встановлених для набуття права власності громадянами на окремі види майна (наприклад, вогнепальна зброя). Тому речі, вилучені з цивільного бігу, не можуть бути предметом договору дарування. Речі, на володіння та користування якими необхідно мати дозвіл, можуть бути предметом договору дарування, якщо обдарований отримає такий дозвіл [16, c.523].
Законодавець вносить нове положення про те, що предметом договору дарування можуть бути не тільки майнові права, якими дарувальник вже володіє, а й такі, які можуть виникнути у нього у майбутньому, тобто якими на даний момент він ще не володіє, але розраховує одержати потім. Це відповідає вимогам попередньої статті, де зазначається, що майно може бути передано іншій стороні (обдарованому) не тільки у теперішньому, але й у майбутньому.
1.3 Форма договору дарування
Договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно.
Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Договір дарування майнового права та договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним.
Договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається у письмовій формі. Передання такої речі за усним договором є правомірним, якщо суд не встановить, що обдаровуваний заволодів нею незаконно.
Договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Договір дарування укладається у формі, яка визначається загальними правилами цивільного законодавства про форму договорів відповідно до ст. 205-207 ЦК.
Договір дарування може укладатися в усній, простій письмовій і письмовій нотаріальній формі. Згідно зі статтею, що коментується, форма договору дарування визначається у залежності від виду майна, що є предметом договору дарування.
Законодавче врегульовано, що якщо предметом договору дарування є предмети особистого користування та побутового призначення, то такий договір може бути укладено в усній формі, коли висновок про волю особи робиться на підставі прямо висловленого ним бажання. Так, реальний договір дарування, при якому рухома річ передається обдаровуваному в момент укладання договору, може укладатися усно.
Письмова форма договору дарування під страхом недійсності необхідна для договорів, які містять обіцянку дарування.
Стаття 719 ЦК України містить в собі положення, відповідно до якого договір дарування передбачає нотаріальну форму незалежно від суб'єктного складу обдарованих осіб (фізичних чи юридичних). Згідно з даною статтею договір дарування нерухомої речі обов'язково укладається у письмовій формі і посвідчується нотаріусом. Нотаріальна форма є найбільш складною формою укладання договору дарування. У даному випадку договір дарування не тільки вчиняється у вигляді складання спеціального письмового документа, але факт складання документа ще й посвідчується нотаріусом. Оформлюючи даний вид договору, нотаріус пересвідчується в законності його умов, цілях, встановлює істинну волю сторін договору. При укладанні договорів дарування необхідно додержуватися також і спеціальних правил, встановлених для відчуження частки у спільному майні, тощо [9, 241-242]. Так, при укладанні угод про відчуження спільного майна подружжя, що потребують обов'язкового нотаріального посвідчення, має бути письмова згода другого з подружжя. Тому недодержання цих умов дає підстави вважати такий договір недійсним.
ЦК передбачено, що у письмовій формі укладаються договори дарування майнового права та договори дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому. Тому недодержання письмової форми при укладанні зазначеного договору дає підстави вважати його нікчемним.
У випадках, спеціально обумовлених в законі, договір дарування, укладений з порушенням встановленої цивільним законодавством формою, визнається недійсним. Як витікає зі змісту коментованої статті, законодавцем прямо зазначено, що договори дарування майнового права та договори дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому не повинні укладатися в усній формі, а тільки у письмовій, при цьому нотаріальне посвідчення не є обов'язковим.
У письмовій формі укладаються також договори дарування рухомих речей, які мають особливі цінність. Але ця норма не носить імперативного характеру, так як передача такої речі може бути правомірною навіть якщо ця передача було здійснена за усним договором. Це може бути при умові, що судом не буде встановлено, що обдарований заволодів нею незаконно. Тобто у разі виникнення спору з цього приводу, він вирішується у судовому порядку. І саме суд вирішує, законно чи незаконно обдарований набув річ.
Досить новим є положення про те, що договір дарування валютних цінностей укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню у випадку, якщо сума валютних цінностей не перевищує п'ятидесятикратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. У даному випадку також застосовуються положення, відповідно до який недодержання законодавче встановленої форми тягне за собою визнання договору дарування валютних цінностей недійсним [20, 195].
договір дарування пожертва власність
Розділ 2. Сторони у договорі дарування
Сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада.
Батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей, підопічних.
Підприємницькі товариства можуть укладати договір дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчим документом дарувальника. Це положення не поширюється на право юридичної особи укладати договір пожертви.
Договір дарування від імені дарувальника може укласти його представник. Доручення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені обдаровуваного, є нікчемним.
Сторонами договору дарування є дарувальник і обдаровуваний. Перший добровільно позбавляє себе певного майна, другий набуває ці права. Якщо предметом договору дарування є річ, то обдаровуваний набуває на неї право власності.
Сторонами у договорі дарування можуть бути як громадяни, так і юридичні особи. У статті, що коментується, міститься положення про те, що сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади.
Дарування цивільно-правова угода, тому дарувальник і обдарований повинні бути дієздатними. Тобто, укладання договорів дарування громадянами має здійснюватися з додержанням загальних правил цивільного законодавства про їх дієздатність. Крім того, законодавець встановлює додаткові гарантії захисту осіб, які перебувають під опікою або піклуванням. Виходячи з інтересів дітей, осіб, над якими встановлена опіка чи піклування, у цивільному законодавстві зазначається, що батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей, підопічних. Але вони мають право від імені осіб, над якими встановлена опіка чи піклування, приймати майно у подарунок, а піклувальники над неповнолітніми давати згоду на прийняття дару [12, 371]. Опікуни та піклувальники можуть відмовитися від пропозиції прийняти дар, якщо він не відповідає інтересам підопічного. Договори дарування дозволяються відносно любої особи за вибором дарувальника. Закон не обмежує здійснення договору дарування між подружжям.
Юридичні особи виступають сторонами у договорі дарування у межах своєї спеціальної дієздатності. При цьому у статті, що коментується, не передбачається будь-яких обмежень щодо прийняття юридичними особами дару. Водночас безоплатне відчуження майна (у тому числі й за договором дарування) вони мають здійснювати відповідно до вимог їх установчих документів та законодавчих актів. Договір дарування між юридичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, не дозволяється у випадку, якщо право дарування не передбачено у статуті дарувальника. Дане положення не стосується права таких осіб укладати договір пожертви (тобто дарування нерухомого та рухомого майна, зокрема грошей та цінних паперів фізичним та юридичним особам, державі України, Автономній Республіки Крим, адміністративно-територіальним утворенням для досягнення ними певної, раніше визначеної мети). Тобто, юридичні особи можуть бути сторонами у договорі дарування тільки у випадках, коли ці договори не суперечать їх меті та предмету діяльності, передбаченому в установчих документах або положеннях про них, а також у випадках, прямо передбачених законодавством України.
У статті 720 ЦК України передбачено положення про те, що не тільки дарувальник особисто може укладати договір дарування. Від його імені такий договір може укласти його представник при додержанні певних умов, передбачених цивільним законодавством. Представник дарувальника повинен діяти на підставі письмового уповноваження (доручення), що видається однією особою іншій особі, представляти його інтереси перед третіми особами. Порядок видачі та оформлення доручення підпорядковується загальним нормам цивільного законодавства. Якщо у дорученні на укладання договору дарування не встановлено імені обдарованого, воно визнається нікчемним [10, 219].
Обов'язки дарувальника. Якщо дарувальникові відомо про недоліки речі, що є дарунком, або її особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна обдаровуваного або інших осіб, він зобов'язаний повідомити про них обдаровуваного.
Дарувальник, якому було відомо про недоліки або особливі властивості подарованої речі і який не повідомив про них обдаровуваного, зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану майну, та шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю в результаті володіння чи користування дарунком.
Оскільки договір дарування є безоплатним, до дарувальника не можливо пред'являти вимоги щодо якості майна, що передається. Воно може бути неякісним, але не повинно завдавати шкоди життю, здоров'ю та майну обдаровуваного. У зв'язку з цим, ще однією новелою ЦК є те, що законодавцем передбачений обов'язок дарувальника повідомити обдарованого про недоліки або його особисті властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна як для самого обдарованого, так і для інших осіб (якщо вони відомі обдарованому). Тобто, якщо раніше відчужувач майна (дарувальник) за договором дарування не зобов'язаний був додержуватися усіх існуючих вимог до якості відчужуваного об'єкта, то згідно з даною статтею на дарувальника такий обов'язок вже покладається в силу закону. Але при цьому дарувальник не зобов'язаний виправляти недоліки прийнятого дару або зазнавати витрат, пов'язаних з виправленням їх, або обмінювати на якісну річ (навіть тоді, коли йому було відомо про існування недоліків дару), якщо обдарованому або іншим особам (якщо вони відомі обдарованому) не заподіяна шкода життю, здоров'ю або майну у результаті володіння чи користування дарунком.
Оскільки договір дарування укладається в інтересах однієї сторони обдарованого, останній не має права пред'являти претензії до дарувальника на тій підставі, що річ, яку подарували, виявилась з недоліками. Але при цьому дарувальник повинен відповідати за шкоду, заподіяну обдарованому річчю з недоліками, про які знав дарувальник, але про які не було повідомлено потерпілому. Відповідно до даної статті, якщо дарувальнику було відомо про недоліки або особливі властивості подарованої речі і якщо він не повідомив про них обдарованого, він зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану життю, здоров'ю або майну в результаті володіння чи користуванні дарунком.
Якщо дарувальнику не було відомо про недоліки або особливі властивості подарованої речі (товару), але користування подарунком призвело до виникнення шкоди, завданої життю, здоров'ю або майну обдарованого або інших осіб, то у даному випадку дарувальник не несе відповідальності за настання таких умов [21, 404].
Розділ 3. Порядок укладення та розірвання договору дарування
3.1 Прийняття дарунка
Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.
Дарувальник, який передав річ підприємству, організації транспорту, зв'язку або іншій особі для вручення її обдаровуваному, має право відмовитися від договору дарування до вручення речі обдаровуваному.
Якщо дарунок направлено обдаровуваному без його попередньої згоди, дарунок є прийнятим, якщо обдаровуваний негайно не заявить про відмову від його прийняття.
Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.
У відповідності до статті 722 ЦК України право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття, тобто з того часу, коли обдарований якими-небудь діями підтвердив свою згоду на прийняття дарунка від дарувальника. Іншими словами, як тільки обдарований прийняв дарунок від дарувальника, він стає власником одержаного від дарувальника майна. У даному випадку момент укладання угоди не пов'язаний з моментом передачі майна у власність. За таких умов договір дарування з обов'язком передати майно обдарованому у майбутньому вважатиметься чинним до його фактичної передачі, і саме тому договір дарування має ознаки консенсуального правочину [14, 267].
ЦК надає дарувальнику можливість одностороннього розірвання договору дарування до передачі йому дарунку.
Виходячи зі змісту статті, що коментується, можна зробити висновок, що дарувальник має право скасувати дарування до вручення обдарованому речі, яка передається в дар. Однією з таких умов, передбачених законодавцем, є випадок, коли дарувальник передає річ, що є предметом договору дарування, організації транспорту, зв'язку або іншій особі для вручення її обдарованому. До того моменту, коли зазначена річ не була ще реально передана обдарованому організацією транспорту, зв'язку або іншою особою, яка повинна була це зробити, дарувальник має право відмовитися від дарування речі іншій стороні за договором дарування.
Договір дарування належить до односторонніх договорів, але він має також ознаки двосторонньої угоди, оскільки для укладання даного виду договору необхідне волевиявлення двох сторін (дарувальника та обдарованого). Іншими словами, договір дарування вважається здійсненим за наявності волевиявлення обдарованої особи, висловленого у будь-якій формі. Дарунок вважається прийнятим обдарованим, якщо він негайно не заявить про відмову від його прийняття у тому випадку, коли дарунок був відправлений дарувальником без попередньої згоди обдарованого. У ЦК досить повно визначено поняття "прийняття подарунка" це прийняття обдарованим документів, які посвідчуються право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору дарування, або символів речі (ключів, макетів тощо). Врегулювання даного питання дозволяє точно та однозначно тлумачити статтю, що коментується, допомагає при виникненні різноманітних питань, пов'язаних із передачею подарунка дарувальником та прийняттям його обдарованому.
3.2 Дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому
Договором дарування може бути встановлений обов'язок дарувальника передати дарунок обдаровуваному в майбутньому через певний строк (у певний термін) або у разі настання відкладальної обставини.
У разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановлених договором дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому, обдаровуваний має право вимагати від дарувальника передання дарунка або відшкодування його вартості.
Якщо до настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановленої договором дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому, дарувальник або обдаровуваний помре, договір дарування припиняється.
Що стосується строків передачі речі обдарованому, то вона може бути передана дарувальником як у теперішній час, так і у майбутньому, тобто момент укладання угоди не пов'язаний з моментом передачі майна у власність. Саме тому при укладанні договору дарування може бути (але не обов'язково) встановлений обов'язок дарувальника передати дарунок обдарованому у майбутньому через певний строк (у певний термін) або у разі настання відкладальної обставини. У даній статті зазначається, що дарувальник може передати річ у майбутньому: через певний строк (через кілька років, після виявлення обставин, суттєвих для дарувальника тощо) або у конкретний термін (наприклад, визначена дарувальником конкретна дата), зазначений у договорі. Законодавцем вноситься ще одне поняття "відкладальна обставина", тобто обставина, що не дає можливості виконати договір дарування і тому його виконання переноситься на майбутнє, при цьому ці обставини повинні бути не вигаданими, а дійсно такими, що перешкоджали виконати договір дарування [3, 190-191].
Ще однією новелою у цивільному законодавстві є те, що дарувальник у разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановлених договором з обов'язком передати дарунок у майбутньому, обов'язково повинен передати дарунок обдарованому. У свою чергу в обдарованого виникає право не тільки отримати подарунок від обдарованого по волі самого дарувальника, а й у нього виникає також право на обов'язкове одержання подарунка, що зазначено у договорі дарування: вимагати від дарувальника передачі подарунка, витребувати дарунок або вимагати відшкодування його вартості.
У статті 723 ЦК України передбачена обставина, що дає підстави припинити договір дарування з обов'язком дарувальника передати дарунок в майбутньому. Також передбачене право дарувальника на анулювання договору дарування у випадку, якщо він переживе обдарованого. Так, якщо дарувальник або обдарований помре до настання строку (терміну) або відкладальної обставини, що визначена договором дарування з обов'язком дарувальника передати дарунок у майбутньому, такий договір припиняється, не породжуючи права та обов'язки в іншої сторони за таким договором. Наприклад, якщо дарувальник за договором про обов'язкову передачу дарунка у майбутньому помре до настання строку (терміну) або відкладальної обставини, визначеної таким договором, обдарований не має права претендувати на подарунок, що був предметом договору, а також вимагати від спадкоємців дарувальника передачі йому обіцяного подарунка [22, 256].
3.3 Одностороння відмова від договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому
Дарувальник має право відмовитися від передання дарунка у майбутньому, якщо після укладення договору його майновий стан іс-тотно погіршився.
Обдаровуваний має право у будь-який час до прийняття дарунка на підставі договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому відмовитися від нього.
Новим для цивільного законодавства є положення про те, що дарувальник може відмовитися від передання дарунку у майбутньому обдарованому, якщо після укладення договору його майновий стан значно погіршився. У даному випадку законодавцем передбачена така норма для захисту інтересів дарувальника при істотному погіршенні його майнового стану, інакше він повинен був би (згідно зі статтею 724 ЦК України) або передати річ обдарованому, або відшкодувати її вартість, що було б дуже невигідно для матеріального стану його особисто та членів його родини.
Стаття 724 ЦК України надає можливість дарувальнику при певних умовах односторонньо розірвати договір, що зобов'язує його здійснити у майбутньому безоплатну передачу майна або прав. Оскільки дарування передбачає добровільне бажання особи збагатити будь-кого за свій рахунок, вона може звільнитися від своєї обіцянки, якщо до моменту настання строку передачі це негативно відобразиться на його зміненому сімейному або майновому стані. Ці зміни повинні бути непередбаченими. Іншими словами, такі обставини виключають вину дарувальника, при цьому він не зобов'язаний відшкодовувати збитки, завдані обдаровуваному.
Тобто у даному випадку вбачається виключення з загального правила про обов'язкову передачу дарунка обдарованому у майбутньому, передбаченого ст.723 ЦК України. При виникненні спору між сторонами зазначеного договору, він може бути вирішений судом, при цьому дарувальнику необхідно буде підтвердити дійсне погіршення свого матеріального стану. При наданні суду такого підтвердження дарувальник звільняється від обов'язку, передбаченого таким договором дарування [11, 172].
Як уже було зазначено, сторони мають право при певних обставинах відмовитися від договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому.
Відмова дарувальника від виконання зобов'язання може бути зумовлена загибеллю речі, вилученням її з обігу, забороною здійснювати дії, які обіцяли виконати. Ці обставини припиняють зобов'язання у зв'язку з неможливістю виконання. Але у випадку, якщо річ знищена внаслідок умислу чи грубої необережності дарувальника, він відповідає за завдані іншій стороні збитки.
Законодавцем передбачено також право обдарованого на відмову від договору дарування з обов'язком передати дарувальником подарунок. Обдарований має право відмовитися від подарунку у будь-який час, але тільки до прийняття дарунку. Слова "до передачі дарунку" необхідно тлумачити широко. Вони відносяться і до обов'язку дарувальника звільнити обдаровуваного у майбутньому від майнового обов'язку. Оскільки прийняття дарунку може бути пов'язане з необхідністю здійснити певні дії з передачі права власності, то до закінчення цих дій дарунок не вважається прийнятим і обдаровуваний зберігає право на розірвання договору.
Якщо обдарований подарунок прийняв, він не може потім відмовитися від договору дарування та повернути річ, навіть якщо вона потребує особливих умов зберігання та утримання.
3.4 Обов'язок обдаровуваного на користь третьої особи та правові наслідки його порушення
Договором дарування може бути встанов-лений обов'язок обдаровуваного вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її вчинення (передати грошову суму чи інше майно у власність, виплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про виселення тощо).
Дарувальник має право вимагати від обдаровуваного виконання покладеного на нього обов'язку на користь третьої особи.
У разі смерті дарувальника, оголошення його померлим, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним виконання обов'язку на користь третьої особи має право вимагати від обдаровуваного особа, на користь якої встановлений цей обов'язок.
Як практично будь-який правочин, договір дарування допустимо укладати під умовою, яка може використовуватися як захід, що стимулює обдаровуваного до певної поведінки (наприклад, успішному завершенню навчання), або залежати від певної події (наприклад, весілля). Такі умови не породжують обов'язок обдаровуваного перед дарувальником, інакше б тоді договір дарування втратив свій односторонній характер. Значення умов є у тому, що вони є необхідною передумовою набирання чинності обов'язків дарувальника. У договорі дарування може бути передбачено положення про обов'язок обдарованого вчинити певну дію майнового змісту на користь третьої особи або утриматися від її вчинення. Тобто дарувальник при укладанні договору може покласти на обдарованого виконати або утриматися від виконання певних дій відносно третьої особи, замість чого обдарований набуває право власності на подарунок. Дане положення є новим для цивільного законодавства, оскільки раніше обдарований ставав власником одержаного за договором дарування майна без будь-яких умов та обов'язків виконувати які небудь дії (чи утриматися від їх вчинення) на користь третіх осіб. Враховуючи зазначене, при укладанні договору дарування дарувальник може вимагати від обдарованого вчинити певну дію майнового змісту на користь третьої особи або утриматися від її вчинення (наприклад, передати грошову суму або інше майно у власність, сплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком або його частиною, не ставити вимог до третьої особи про виселення, тощо) [13, 475-476].
Дарувальник може не тільки покласти на обдарованого обов'язок виконання або невиконання певних дій майнового чи немайнового характеру на користь третьої особи, а й вимагати від обдарованого виконати покладений на нього обов'язок на користь третьої особи.
Але у разі смерті дарувальника, оголошення його померлим, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним, вимагати від обдарованого виконання обов'язку на користь третьої особи, передбаченого договором дарування, має право особа, на користь якої встановлений цей обов'язок.
Правові наслідки порушення обдаровуваним обов'язку на користь третьої особи. У разі порушення обдаровуваним обов'язку на користь третьої особи дарувальник має право вимагати розірвання договору і повернення дарунка, а якщо таке повернення неможливе, відшкодування його вартості.
У відповідності до статті 726 ЦК України дарувальник має право у разі порушення обдарованим обов'язку на користь третьої особи вимагати розірвання договору і повернення дарунка. Тобто у даному випадку законодавець виходить із інтересів і дарувальника, і третьої особи, на користь якої на обдарованого покладається певний обов'язок, іншими словами, захищається право дарувальника встановити на обдарованого певний обов'язок відносно третьої особи, що безумовно, зазначається у договорі, та право третьої особи користуватися подарунком в обсягах, визначених самим дарувальником. Законодавцем на обдарованого покладається обов'язок на користь третьої особи, за невиконання якого на обдарованого покладається інший обов'язок за вимогою дарувальника розірвати такий договір та повернути подарунок дарувальнику, а якщо таке повернення неможливе, відшкодувати його вартість. Тобто законодавець виходить із того, якщо у договорі дарування міститься положення про обов'язок обдарованого відносно третьої особи вчиняти або не вчиняти певні дії, то даючи згоду на прийняття подарунку, він повинен додержуватися обумовлених положень такого договору, в іншому випадку такий договір може бути розірваний. У випадку, коли сторони договору дарування так і не дійдуть згоди щодо вирішення спору, що витікає із положень України, то спір буде вирішено в судовому порядку [19, 348].
3.5 Розірвання договору дарування на вимогу дарувальника
Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей.
Якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування.
Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.
Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.
Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред'явлення вимоги дарунок є збереженим.
У разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов'язаний повернути дарунок у натурі.
Дарувальник має право дарувати будь-які речі, які належать йому на праві приватної власності (у тому числі нерухоме майно та інше особливо цінне майно) будь-яким суб'єктам цивільного права. З укладанням договору дарування фактично припиняється юридичний зв'язок між сторонами. Обдарована особа, безперечно, має право добровільно взяти на себе обов'язок належного ставлення до дарувальника [7, 208]. Раніше такий обов'язок мав суто морально-етичний характер і не породжував відповідних юридичних наслідків, якщо обдарований неуважно ставиться до дарувальника, і такі обставини не можуть бути підставою для розірвання договору дарування. Але у ЦК України дане питання чітко врегульовано, передбачена ще одна підстава для розірвання договору дарування договір дарування нерухомих речей або іншого особливо цінного майна може бути розірваний за вимогою дарувальника у випадку, якщо обдарований проявив грубу невдячність (умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей).
Іншими словами, коментована стаття надає право дарувальнику при певних обставинах вимагати від обдаровуваного повернення речі, що є договором дарування. Розірвання дарування можливе у виключних випадках, зазначені у статті, що коментується, або у випадках визнання договору недійсним за загальними підставами, передбаченими ЦК України. Тому спеціальною підставою для розірвання дарування є очевидна невдячність обдаровуваного, яка відобразилася у посяганні на життя дарувальника або його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. Закон не вимагає попереднього засудження обдаровуваного.
Якщо ж обдарований вчинив умисне вбивство дарувальника, то у даному випадку вимагати розірвання договору дарування мають право його спадкоємці.
Згідно зі статтею, що коментується, дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдарований створює загрозу безповоротної втрати дарунку, що має для дарувальника велику немайнову цінність. Тобто законодавцем передбачена ще одна підстава для розірвання договору дарування дарувальником це безповоротна втрата дарунку, що має для дарувальника велику немайнову цінність (наприклад, як пам'ять). При виявленні дарувальником такої можливості, він має право запобігти цьому.
Якщо річ, що становить історичну, наукову, культурну цінність, може бути знищена або істотно пошкоджена внаслідок недбалого ставлення обдарованого до неї, дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування. Це зумовлено турботою дарувальника про майно, що має історичну, наукову та культурну цінність. Якщо дарувальник виявить факти недбалого ставлення до зазначених речей, він має вимагати розірвання договору у односторонньому порядку.
Стаття 727 ЦК України передбачає, що дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент висування вимоги дарунок є збереженим. Іншими словами, якщо подароване майно збереглося в обдарованого, то у даному випадку дарувальник має право розірвати договір дарування. Якщо ж у обдарованого майно не збереглося (наприклад, воно вже продане, подароване, знищене, тощо), то дарувальник не може вимагати розірвання договору дарування та повернення ні самого подарунку, ні його вартості.
У випадку розірвання договору дарування річ повертається дарувальнику у тому вигляді, в якому вона існувала на момент відміни. Отриманні обдарованим плоди, доходи від речі залишаються в нього. Якщо ж річ була відчужена третій особі, то її повернення неможливе. Але при доведеній вині обдаровуваного у відчуженні або знищені речі з метою запобігти її поверненню дарувальнику можливий позов за зобов'язаннями із заподіяної шкоди [23, 154].
У відповідності до статті 727 ЦК України у разі розірвання договору дарування обдарований зобов'язаний повернути річ у натурі, тобто повернути річ, яку він одержав у дарунок. До вимог про скасування договору дарування застосовується позовна даність в один рік. Тобто при розірванні договору дарування на вимогу дарувальника законодавче передбачений термін, упродовж якого можна звернутися до суду про захист своїх порушених прав 1 рік (ст.728 ЦК України).
3.6 Позовна давність, що застосовується до вимог про розірвання договору дарування
До вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік.
Позовна давність це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подачі позовної заяви до суду. Позовна давність слугує зміцненню договірної дисципліни, стимулює активність учасників цивільного обігу щодо здійснення їх прав і обов'язків, а також посилює взаємний контроль за виконанням зобов'язань [17, 93]. Строки позовної давності встановлені безпосередньо законом і не можуть бути зміненими угодою сторін. Тобто у даному випадку законодавець встановлює, що до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність один рік.
Розділ 4. Пожертва як різновид договору дарування
4.1 Поняття пожертви
Пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 ЦК України, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.
Договір про пожертву є укладеним з мо-менту прийняття пожертви.
До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 728 ЦК України передбачає як різновид договору дарування пожертву дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів фізичним особам, юридичним особам, державі Україна, Автономній Республіці Крим, адміністративно-територіальним утворенням для досягнення ними певної, зарані визначеної мети.
Закон відносить пожертву до видів дарування, вважаючи ознакою пожертви призначення дарунку, якою є загальнокорисна ціль. Загальна користь є в тому, що невизначена кількість осіб може користуватися дарунком. У протилежному випадку, якщо кошти призначаються конкретній особі без певного призначення, то в даному випадку має місце звичайний договір дарування.
Виділення коштів з державного або місцевого бюджету, у тому числі для загальнокорисних цілей, не є пожертвою, оскільки в даному випадку немає дарування: кошти використовуються за прямим призначенням.
Предметом пожертви може бути будь-яке майно, яким пожертвувач вправі розпорядитися. Частіше за все це грошові кошти, хоча можуть бути й інші речі (наприклад, для осіб, які постраждали від стихійного лиха).
Договір пожертви від імені пожертвувана може укласти його представник, але при наявності передбаченого цивільним законодавством доручення.
Договір про пожертву вважається укладеним з моменту прийняття пожертви. Іншими словами, з того часу, коли сторона, що приймає пожертву, якими-небудь діями підтвердила свою згоду на прийняття пожертви від пожертвувача.
Відповідно до статті, що коментується, до договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, за умови, якщо інше не встановлено законом. Це, зокрема стосується предмета, сторін договору, обов'язків пожертвувача, форми договору, умов його розірвання, прийняття пожертви тощо.
4.2 Права пожертвувача
Пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву.
Якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи за рішенням суду.
Пожертвувач або його правонаступники мають право вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням.
Відповідно до статті, що коментується, Пожертвувач наділяється певними правами, зокрема правом контролювати використання пожертви у відповідності до обумовленої мети.
Законодавець передбачає випадок, коли пожертвувач передає майно (пожертву) для досягнення певної мети, але використовувати його з такою метою неможливо в силу певних обставин. У такому разі використовувати пожертву за іншим призначенням можливо тільки при наявності на це згоди пожертвувача. Але це правило не додержується, якщо пропозиція звернена до невизначеного кола осіб та у зібраних коштах неможливо виділити майно конкретних пожертвувачів.
Якщо пожертвувач не може надати згоду на використання пожертви не за призначенням, обумовленим договором, у зв'язку зі смертю пожертвувача або ліквідацією юридичної особи, то дане питання вирішується за рішенням суду [4, 259].
Згідно зі статтею 730 ЦК України пожертва повинна використовуватися за призначенням, тобто для досягнення певної мети, для виконання якої пожертвувач надає пожертву. Але існують випадки, коли передане пожертвувачем майно (пожертва) використовується з іншою метою, ніж яка була обумовлена договором. Якщо пожертва використовується не за призначенням, то в такому випадку пожертвувач має право вимагати розірвання договору пожертви. Таке право належить не тільки пожертвувачу особисто, а й його спадкоємцям.
Висновок
Таким чином, дослідивши зазначені розділи плану роботи я дійшов наступних висновків, що значне місце у системі підстав виникнення цивільних прав і обов'язків належить цивільно-правовому договору, який є основною правовою формою, що опосередковує рух цивільного обороту: переміщення матеріальних цінностей і надання послуг тощо, а також що досить важливий інститут цивільного права, який був і є актуальним с позиції його дослідження, розвитку та вдосконалення, оскільки стосується майнових інтересів людини.
Відповідно до Ст.6 ЦК сторони є вільними в укладанні договору, і при договорі дарування та пожертви угода укладається на взаємній згоді двох сторін.
Договір дарування та пожертви традиційно належить до найбільш стабільних розділів цивільного права. Завдяки цьому поняття договору дарування та пожертви та його видів у теорії цивільного права залишається практично незмінним ґрунтуючись на положеннях римського права.
Отже, в системі цивільно-правових договорів договір дарування виділяється в окремий тип договірних зобов'язань завдяки наявності деяких характерних ознак. В числі таких ознак можна назвати наступні особливі риси договору дарування.
По-перше, основна кваліфікуюча ознака договору дарування, що відрізняє його від переважної більшості цивільно-правових договорів, полягає в його безоплатності.
По-друге, ознакою дарування є збільшення майна обдарованого. Обсяг майна обдарованого збільшується шляхом передачі йому дарувальником речі або майнового права або звільнення його від обов'язку. В останньому випадку зменшується частина майна обдарованого, що становить його пасиви, що рівносильне збільшенню активів останнього. Дана ознака дозволяє відрізняти договір дарування від інших договорів, що не передбачають, так само як і при даруванні, зустрічного надання.
По-третє, при даруванні збільшення майна обдарованого повинне відбуватися за рахунок зменшення майна дарувальника. Ця ознака необхідна для відмежування договору дарування від інших договорів і операцій, реалізація яких передбачає збільшення майна особи, але не за рахунок зменшення майна іншої особи, яка надає йому послуги.
По-четверте, ознакою договору дарування є також наявність в дарувальника, що передає обдарованому майно або звільняє його від зобов'язань, наміру обдарувати останнього, тобто збільшити майно обдарованого за рахунок власного майна. За відсутності такого наміру в "дарувальника" договір, за яким здійснюється передача майна, навіть за відсутності в його тексті умов про ціну вказаного майна і порядок його оплати або іншого зустрічного надання, повинен визнаватися оплатним.
По-п'яте, неодмінною ознакою договору дарування є згода обдарованого на отримання дару.
Отже існує ще багато думок стосовно даної теми, тому можна зробити загальний висновок, що договір дарування та пожертви у новому ЦК України зберігає принципові засади регулювання відносин у цій галузі, і дбає про додержанні законності і справедливості.
Список використаних джерел
1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV // ВВР, 2003, №№ 40-44, ст.356
2. Цивільний кодекс Української РСР. Науково-практичний коментар. — К., 1971. С.131.
3. Бірюков І.А. Цивільне право України. - К.: Академія, 2000.
4. Бойко П.С. Цивільне законодавство. - Х.: Правова література, 1999.
Подобные документы
Поняття та правова природа договору дарування, його сторони та зміст. Порядок укладення, форма та істотні умови договору дарування. Відмова від договору та розірвання договору дарування: аналіз правових наслідків. Пожертва як різновид договору дарування.
курсовая работа [77,8 K], добавлен 04.12.2013Юридична природа договору дарування та пожертви. Зміст, поняття та ознаки договору дарування та пожертви. Сторони та зміст договору дарування та пожертви. Укладання договору дарування та пожертви. Розірвання договору дарування та пожертви.
курсовая работа [31,5 K], добавлен 18.05.2006Правове регулювання, предмет, форма та сторони договору дарування. Порядок укладання та розірвання договору: прийняття дарунка, одностороння відмова від договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому. Поняття та права пожертвувача.
курсовая работа [36,7 K], добавлен 19.08.2014Історія розвитку інституту дарування. Загальна характеристика договору дарування. Елементи договору та порядок його укладення. Права та обов’язки сторін за договором дарування та правові наслідки їх порушення. Припинення договору й правові наслідки.
курсовая работа [49,4 K], добавлен 18.07.2011Правова характеристика договору дарування, його юридичні ознаки, основні суб'єкти та зміст. Порядок укладання договору та особливості його виконання. Відмежування договору дарування від договору позички. Визначення прав та обов'язків сторін договору.
курсовая работа [69,6 K], добавлен 24.05.2015Поняття та елементи договору дарування майнового права. Права та обов'язки дарувальника і обдарованого. Відповідальність за договором дарування, припинення його дії. Безоплатність договору дарування. Звільнення від обов'язку перед третьою особою.
курсовая работа [68,0 K], добавлен 11.03.2011Договір дарування як окремий цивільно-правовий договір. Дослідження договору дарування щодо його основних характеристик та особливостей. Аналіз його правової природи, предмета та форми. З’ясування сторін договору дарування, їх прав та обов’язків.
курсовая работа [48,8 K], добавлен 03.08.2017Розкриття вмісту понять спадкоємство, спадок, спадкоємець і спадкодавець. Правила оформлення, дія і порівняльна характеристика заповіту і договору дарування. Процедура державної реєстрації права на спадок і вивчення порядку оформлення права на спадок.
контрольная работа [21,9 K], добавлен 07.03.2011Договір підряду: поняття і ознаки, істотні умови, права і обов'язки сторін договору. Особливості правового регулювання договорів підряду в законодавстві різних країн. Основні структурні елементи договору підряду. Укладення договорів міжнародного підряду.
курсовая работа [66,8 K], добавлен 05.06.2011Поняття трудового договору, його значення в системі сучасного трудового права України. Аналіз правових норм, які регулюють порядок укладання трудового договору. Види та сторони трудового договору. Заповнення трудової книжки. Порядок розірвання договору.
курсовая работа [40,6 K], добавлен 09.11.2014
