Засоби і знаряддя злочину

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Передбачає, що готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.

При готуванні до злочину дії винного ще безпосередньо не спрямовані на об'єкт і не ставлять його в безпосередню небезпеку. Суб'єкт ще не виконує того діяння, яке є необхідною ознакою об'єктивної сторони складу злочину. З об'єктивної сторони готування до злочину може проявлятися в різних діях, але спільним для них є те, що всі вони полягають лише у створенні умов для вчинення злочину, який, однак, не доводиться до кінця з причин, які не залежать від волі винного (наприклад, винного затримали органи влади).

З суб'єктивної сторони готування до злочину можливе лише з прямим умислом, тобто особа усвідомлює, що створює умови для вчинення певного злочину і хоче створити такі умови. При цьому винний має умисел не обмежуватися лише готуванням до злочину. а вчинити такі дії, які призведуть до закінчення злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 готування до злочину проявляється: а) у підшукуванні засобів чи знарядь для вчинення злочину; б) пристосуванні засобів чи знарядь для вчинення злочину; в) підшукуванні співучасників; г) змові на вчинення злочину; г) усуненні перешкод; д) іншому умисному створенні умов для вчинення злочину.

Підшукування засобів чи знарядь для вчинення злочину -- це будь-які дії з придбання, отримання, тимчасового позичення, к\тівлі, пошуку, засобів чи знарядь для вчинення злочину тощо. Спосіб підшукування засобів чи знарядь може бути як злочинним, так і незло-чинним. Під засобами вчинення злочину слід розуміти предмети матеріального світу, що застосовуються при вчиненні злочину. Вони або необхідні для вчинення злочину, або полегшують чи прискорюють його вчинення (наприклад, підроблені документи для шахрайства, одурманюючі речовини для зґвалтування тощо).

Знаряддя вчинення злочину -- це предмети, призначені для безпосереднього виконання дій, що утворюють об'єктивну сторону складу закінченого злочину (наприклад, зброя, відмички тощо). Так, під знаряддям злочину стосовно корисливих посягань на приватну власність слід розуміти такі предмети чи технічні засоби, які умисно використовуються для викрадення майна чи заволодіння ним, а також для полегшення вчинення або приховування злочину.

Засоби і знаряддя вчинення злочину можуть бути призначені за своїм характером лише для досягнення злочинної мети (наприклад, виготовлена отрута для вбивства) або використовуватися і для інших потреб (наприклад, папір та фарби для фальшивомонетництва і живопису).

I. ЗНАРЯДДЯ ТА ЗАСОБИ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ ЯК ФАКУЛЬТАТИВНА ОЗНАКА ОБЄКТИВНОЇ СТОРОНИ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ

1.1 Поняття знарядь та засобів вчинення злочину

Об'єктимвна сторонам зломчину -- це сукупність ознак, які визначають зовнішню сторону злочину і характеризують суспільно-небезпечне діяння (дію або бездіяльність), його шкідливі наслідки та причино вий зв'язок між діянням та наслідками, який обумовив настання останніх, а також місце, час, обстановку, спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину.

До ознак об'єктивної сторони злочину відносять:

суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на той чи інший об'єкт;

Суспільно небезпечні наслідки;

причинний зв'язок між дією (бездіяльністю) і наслідками; (у злочинах із матеріальним складом).

Засіб, місце, час, обстановка, засоби і знаряддя вчинення злочину.

Як і всі інші ознаки складу злочину, ознаки об'єктивної сторони закріплені в кримінальному законі: у загальній частині кримінального закону закріплюються ознаки, характерні для всіх злочинів, а в особливій -- ті з них, які притаманні лише діянням певного роду. Безсумнівним є віднесення до загальних ознак всіх злочинів вчинення визначеного діяння, тобто поведінкового акту, яке здатне завдати шкоди охоронюваним кримінальним законом суспільним відносинам, інтересам і благ (об'єкту злочину). Питання про те, чи є загальними для всіх злочинів ознаки наслідків і причинного зв'язку, є дискусійним [4, ст 76].

Норма особливої частини кримінального закону може мати як формальну, так і матеріальну конструкцію. У першому випадку шкідливі наслідки, завдані злочином, не описуються в законі, в другому вони вказуються в явному вигляді. У теорії кримінального права ці ситуації тлумачиться по-різному. Одні вчені заявляють про те, що раз наслідки не описані в законі, то для даного складу ці ознаки є факультативними. Інші ж вказують, що будь-який злочин за визначенням заподіює яку-небудь шкоду суспільним відносинам, і що відсутність вказівки на конкретне шкідливий наслідок злочину свідчить лише про те, що існує презумпція наявності в даному складі шкідливих наслідків, і для притягнення особи до відповідальності не потрібно доводити їх наявності. У другому випадку дані ознаки все ж мають природу обов'язкових, так як вони повинні бути присутніми в будь-якому злочинному діянні; якщо фактично буде встановлено відсутність шкоди охоронюваним кримінальним законом об'єктам, діяння має бути визнане малозначним, а особа, яка його вчинила, не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності.

Знаряддя та засоби вчинення злочину - це різні речі матеріального світу, завдяки яким особа сподівається досягти злочинного результату (транспортні засоби, холодна чи вогнепальна зброя, відмички до замків, підроблені документи, маски тощо). Їх підшукування може полягати в купівлі, викраденні (що може становити самостійний злочин) тощо. Їх пристосуванням буде їх повна або часткова переробка у предмети, за допомогою яких можна найбільш ефективно втілити в життя злочинний намір (“підгонка” ключів до замка, виготовлення з мисливської рушниці “обрізу” тощо). Конструктивною ознакою об`єктивної сторони складу злочину є у певних випадках знаряддя і засоби вчинення злочину. До них належать певні предмети або процеси навколишнього світу (напр.: електричний струм, радіація тощо), які злочинець використовує для дії на предмет посягання, потерпілого або на інші цінності, що охороняються кримінальним законом. Наприклад злочинним буде, за наявності інших необхідним ознак, полювання забороненими засобами, встановлено таку кваліфікуючу ознаку, як застосування автотранспортних засобів. Особливо злісне хуліганство буде таким лише в тому випадку, якщо хуліганські дії вчиняються із застосуванням або спробою застосування вогнепальної зброї або ножів, кастетів чи іншої холодної зброї, а так само інших предметів, спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень. Пленум ВС України у постанові №3 від 28.06.1991 “Про судову практику у справах про хуліганство” роз`яснив, що спеціально пристосованими для заподіяння тілесних ушкоджень слід визнавати такі предмети, які були пристосовані для згаданої мети заздалегідь або під час вчинення хуліганських дій, а так само предмети, які хоча й не піддавалися будь-якому попередньому обробітку, але були спеціально підготовлені винним для тієї з мети [8, ст.342].

Засоби вчинення злочину -- це збірне поняття, що включає будь-які предмети матеріального світу, котрі використовуються суб'єктом у злочинній діяльності. Вони можуть бути як пристосованими, тобто знаряддями праці, так і непристосованими предметами. За фізичною природою засоби вчинення злочину -- це тверді, сипкі, рідкі, газоподібні фізичні тіла, а також їх властивості та фізичні явища. Так, убити людину можна не тільки каменем, сокирою або зброєю. Достатньо відкрити газову горілку -- і сплячі загинуть. Для нанесення тілесних ушкоджень досить кинути в очі порошок їдкого лугу, металеві ошурки або плеснути в обличчя сірчаною кислотою чи просто окропом.

Скоїти навмисне убивство можна: транспортним засобом, якщо ним керує злочинець; підключивши до верстата, технічного пристрою струм високої напруги, у разі торкання до них людиною відбудеться коротке замикання; можна вбити, підклавши вибуховонебезпечну речовину і т.п. Заподіяти шкоду здоров'ю можна рентгенівським, радіоактивним випромінюванням, високочастотними електромагнітними полями, ультразвуком тощо. Усе це, як і багато інших фізичних явищ, може бути засобами вчинення злочину, проте у прямому розумінні вони не є знаряддями злочину [9, ст.222]..

1.2 Класифікація знарядь та засобів вчинення злочину

У трасології засоби вчинення злочину нерідко розуміють лише як тверді фізичні тіла (пристрої), які мають сталу зовнішню форму, що дозволяє здійснювати криміналістичну ідентифікацію за слідами-відображеннями. Оскільки слідоутворюювальними суб'єктами є лише об'єкти з усталеною зовнішньою формою, тобто відносно незмінювані (люди, тверді тіла, тварини), то класифікація, наприклад, об'єктів ідентифікації уявляється такою:люди, предмети, трупи, тварини, а в трасології' -- люди, знаряддя злому, зброя, транспортні засоби, тварини. Практична класифікація слідоутворювальних об'єктів здійснюється простим перерахуванням класу конкретно визначених предметів матеріального світу. При цьому сліди, як правило, називають за видом слідоут-ворювального предмета (слід розвідного ключа, лому, пилки, свердла, лапи тварини, пальця тощо) [5, ст.102]..

У слідознавстві слідоутворювальними об'єктами є всі матеріальні тіла: тверді, сипкі, рідкі та газоподібні, а також фізичні явища.

Тому їх класифікація, очевидно, має бути іншою за деякими підставами, наприклад фізичною природою об'єкта, його властивостями і призначенням у механізмі злочинної діяльності. Отже, засоби вчинення злочину можна поділити: на пристосовані і непристосовані; тверді, сипкі, рідкі і газоподібні; визначені і неви-значені об'єкти. У слідознавстві не всі слідоутворювальні об'єкти можуть бути ідентифіковані за їх слідами-відображеннями. Для більшості об'єктів встановлюється лише їх групова належність. Тому підстави для класифікації мають бути змішаними. Відповідно до цього всі слідоутворювальні об'єкти поділяються на чотири класи вчинення злочинутири класи: 1) знаряддя вчинення злочину; 2) зброя; 3) джерела підвищеної небезпеки; 4) сили і явища природи.

Знаряддя вчинення злочину -- це матеріальні предмети, які суб'єкт використовує під час скоєння злочину для досягнення поставленої мети. Ними можуть бути знаряддя праці, інструменти і непристосовані для цілеспрямованої злочинної діяльності предмети [10, ст.42].

Особливу групу складають пристосовані для вчинення злочину знаряддя, тобто "знаряддя праці" злочинця, які поділяють на знаряддя злому, інструменти і предмети.

Знаряддя злому. Щоб зламати будь-що, слід прикласти силу і здійснити певну роботу. Пристосування, які використовуються для цього, є знаряддями праці, якщо робота носить соціальне значущий характер. Коли ж злом є результатом протиправного злочинного діяння, говорити про знаряддя праці некоректно, оскільки ці знаряддя спеціально пристосовані не для трудової, а дчя злочинної діяльності. Тому їх називають знаряддями злому або знаряддями вчинення злочину. Вони характеризуються тим, що злочинець здобуває, виготовляє і застосовує їх для досягнення злочинного результату завжди навмисно. Такі знаряддя вчинення злочину ще на світанку криміналістики називали "злодійськими інструментами", тобто спеціально виготовленими або пристосованими знаряддями. До них відносили: відмички, ломики "фомка", "гусяча лапа", "клешня рака", "балерина", "уїсгіті", "пластир" (мал. 70). Знаряддям злому слід вважати й перероблені. інструменти, наприклад заточену викрутку із загнутим кінцем для відмикання дверних замків, домкрат для віджимання дверей тощо [4, ст. 89]..

Інструменти (приладдя) -- це предмети заводського або кустарного виготовлення, призначені для використання їх як ручних знарядь праці в соціальній діяльності. За призначенням інструменти поділяють на слюсарні (молоток, зубило, пилка по металу, свердло, напилок, ножиці, пробійник), теслярські (сокира, пилка-ножівка, пилка поперечна), столярні (стамеска, долото, рубанок тощо), садові (садовий ніж, ножиці), шевські (шило, ніж, швайка). До інструментів праці слід віднести й креслярські приладдя, ручки, олівці для письмових робіт, а також засоби і матеріали для письма (папір, чорнила). До цієї ж групи інструментів треба включити штампи, печатки, нумератори, пломбувальні лещата, друкарські машинки, комп'ютери, принтери, ксерокси та іншу розмножувальну техніку, яку використовують для вчинення злочину. Предмети -- тверді тіла, не пристосовані як знаряддя праці та інструменти, матеріальні предмети: камінь, палка, шматок металевої труби. До непристосованих предметів слід віднести й сипкі речовини, наприклад пісок, зерно, ошурки, тютюн; рідини -- гас, бензин, кислоти, які нерідко використовуються для вчинення злочину. Головною ознакою предмета, що використовується як засіб скоєння злочину, є його непристосованість як знаряддя для здійснення будь-якої роботи. Тому предмети при вчиненні злочину використовуються, як правило, спонтанно, суб'єкт звичайно знаходить їх на місці вчинення злочину, наприклад підбирає камінь, щоб завдати удару [8, ст.422].

Зброя -- це засіб, пристосований і технічно придатний для нападу і захисту. Клас зброї поділяється на дві підгрупи: вогнепальну і холодну. Кожна підгрупа має свою внутрішню класифікацію. Так, вогнепальну зброю класифікують за такими підставами: цільове призначення, довжина ствола, швидкопальність, механізм заряджання, обробка каналу ствола, енергія пострілу тощо. Холодну зброю класифікують за різними підставами. Наприклад, за місцем виготовлення ії поділяють на заводську і кустарну (саморобну). Заводська зброя за призначенням поділяється на бойову, спортивну, мисливську; за конструкцією -- на клинкову (ножі, кинджали, багнети, шаблі і т.п.,), ударно-роздроблювальну (кастет, булава, дрюк, биток, пернач, шестопер, палиця, кистень) і комбіновану, коли в одному пристрої поєднуються елементи клинкової і ударно-роздроблювальної зброї. Холодну зброю, наприклад ножі, розрізняють й за національною ознакою -- фінський, узбецький, таджицький, бухарський, хівінський тощо. Джерела підвищеної небезпеки -- кримінальне-правове поняття, яке включає пристрої та механізми виробничого і побутового призначення, транспортні засоби, сильнодіючі, отруйні, легкозаймисті речовини і фізичні явища. Вони іноді використовуються як засоби вчинення злочинів [8, ст.442]..

Пристроями та механізмами виробничого і побутового призначення є верстати, машини різних класів, які неможливо перелічити -- вони служать знаряддями праці у соціальних сферах діяльності. Побутові приладдя, пристрої (механічні, електричні, електромагнітні, термічні та ін.) використовуються для забезпечення особистих потреб людини, роботи на кухні, у пральні, взагалі у сфері побуту. Тому вони, з одного боку, є предметами побуту, а з другого -- знаряддями праці, оскільки будь-яке задоволення потреб є роботою. Пристрої та механізми виробничого і побутового призначення використовуються суб'єктом для вчинення злочину, стають засобами вчинення злочину, знаряддями злочинної діяльності. У системі механізму злочину вони відбивають себе і таким чином стають слідоутворюючими об'єктами, ототожнення яких є можливим, оскільки машини і механізми, пристрої та приладдя є відносно незмінними об'єктами, які мають сталу зовнішню форму.

Транспортні засоби є поширеним знаряддям вчинення злочину. В кримінальному аспекті до транспортних засобів відносять не тільки ті їх види, які названі у кримінальному законі як джерела підвищеної небезпеки і віднесені до знарядь вчинення злочину, а й інші види транспортних засобів, наприклад санний, гужовий, мускульний транспорт (вози, сани, велосипеди). Тому поняття транспортних засобів у криміналістиці є більш широким, ніж у кримінальному праві. Транспортні засоби'класифіку-ють за різними підставами: способом пересування (самохідний, несамохідний), побудовою ходової частини (колісний, гусеничний, полозовий). Існують й інші класифікації [5, ст.109].

Сильнодіючі, отруйні та легкозаймисті речовини -- це різновид джерел підвищеної небезпеки. Вони можуть бути твердими, рідкими, сипкими і газоподібними, наприклад стрихнін, сулема, синильна кислота, спирт, бензин, оксид вуглецю, природний газ, і в руках злочинця стають засобами скоєння злочину. Ці речовини використовуються суб'єктом майже завжди навмисно, таємно для потерпілого.

Фізичні явища (електричний струм, випромінювання) відносяться до засобів вчинення злочину, оскільки вони можуть застосовуватися у злочинній діяльності. Наприклад, високочастотними випромінюваннями можна вплинути на швидкість руху коня, який бере участь у скачках. Етектричний струм високої напруги і сили, підведений до робочого місця, може стати причиною короткого розряду через тіло людини в момент дотику нею до такого пристрою (оголених дротів, електричного струму, підведеного на масу верстата і т.п.). Фізичні явища відрізняються від інших знарядь злочину тим, що безпосередньо їх не можна назвати матеріальними об'єктами, оскільки вони не мають усталеної зовнішньої форми і не займають постійного місця у просторі. Це особливий стан матеріального тіла, його властивість, наприклад тіла, яке перебуває у коливальному русі і випромінює звукові хвилі, рентгенівські промені тощо. Тут слідоутворювальний об'єкт не контактує зі слідосприймальним, а прикладення сили і передача енергії взаємодії відбуваються дистанційно, причому на значній відстані. Злочини із застосуванням фізичних явищ найчастіше вчиняються навмисно, рідко -- по необережності. Результати злочину настають, як правило, через деякий час. Для виявлення слідів впливу фізичних явищ потрібний фахівець [11, ст.99].

Сили і явища природа іноді використовуються як засоби вчинення злочину. Наприклад, використовуючи вогонь, злочинець здійснює підпали, навмисно знищує майно. Злочинець може викликати обвали у горах, шахті, кар'єрі, схід лавин і таким чином здійснити злочин, який може бути навмисшм або необережним. Вода може бути використана для утворення повені, затоплення ліній метрополітену, шахт, тобто для вчинення злочину.

II. ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ ПРИ ВЧИНЕННІ ЗЛОЧИНУ РІЗНИМИ ЗАСОБАМИ І СПОСОБАМИ

2.1 Характерні ознаки при вчиненні злочину різними способами

Спосіб вчинення злочину - це певний метод, порядок і послідовність рухів, прийомів, що застосовуються особою для вчинення злочину. У випадках, коли спосіб вчинення злочину є ознакою конструктивною, необхідне його спеціальне вивчення і доказування, оскільки це має значення для кваліфікації діяння.

У КК України таких статей чимало. Наприклад, для складу злочину доведення до самогубства характерним є таких спосіб, як жорстке поводження або систематичне приниження людської гідності потерпілого. Перешкоджання здійсненню виборчого права буде злочинним за наявності таких необхідних ознак - якщо воно вчиняється шляхом насильства, обману, погроз, підкупу тощо. Часто спосіб є не лише ознакою складу конкретного злочину, але ще має значення для розмежування суміжних складів злочинів. У цьому розумінні важко переоцінити роль зазначеної ознаки у складах злочинів розкрадань майно, адже саме від способу вчинення цих злочинів залежить їх форма: крадіжка, грабіж, шахрайство тощо. Іноді певний спосіб вчинення діяння є ознакою кваліфікованого виду складу злочину. Напр., вбивство способом, небезпечним для життя багатьох осіб, визнається вбивством при обтяжуючих обставинах, спричинення тяжкого тілесного мучення або мордування. Утворює кваліфікований вид цього злочину. Спосіб виступає як обов'язкова ознака складу злочину у випадках, коли він: а) прямо зазначений у законі, наприклад, насильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або погроза застосування такого насильства в складі розбою обман чи зловживання довірою в складі шахрайства; б) однозначно випливає із змісту закону, про що свідчить характер дії, опис якої містить диспозиція статті. Так, способом погрози вчинити вбивство є психічне насильство, способом завідомо неправдивого показання -- обман і т.п. Спосіб має важливе кримінально-правове значення. Якщо він є обов'язковою ознакою складу злочину, то його встановлення в справі є необхідним. Відсутність даного способу виключає склад злочину. Наприклад, передбачене в ст. 120 доведення до самогубства відсутнє, якщо не було жорстокого поводження з потерпілим чи систематичного приниження його людської гідності, шантажу або примусу до вчинення протиправних дій. Спосіб має істотне значення для правильної кваліфікації злочину, його аналіз дає можливість зробити висновок про інші ознаки й елементи складу злочину. Спосіб важливий для диференціації кримінальної відповідальності. Так, залежно від способу вчинення злочину диференціюється відповідальність за корисливі злочини проти власності. Спосіб впливає на створення кваліфікованих чи особливо кваліфікованих складів злочинів, а також на виділення спеціальних норм КК. Наприклад, вбивство, вчинене з особливою жорстокістю чи способом, небезпечним для життя багатьох осіб, є спеціальною нормою стосовно умисного вбивства. Важливе значення для характеристики злочинної дії має спосіб вчинення злочину, що являє собою сукупність (систему) прийомів і методів, що використовуються при вчиненні злочину, Ці способи різноманітні [3, ст.354]..

Найчастіше зустрічаються: фізичне насильство, психічне насильство (погроза насильством), обман, зловживання довірою, жорстокий чи особливо жорстокий спосіб, загальне безпечний спосіб та ін. Усі вони значною мірою визначають форму і зміст даної дії, її інтенсивність і шкідливість. Деякі злочини можуть бути вчинені тільки у певний спосіб. У такому разі спосіб вказується в законі як конститутивна ознака складу злочину, наприклад, таємне викрадення чужого майна як спосіб крадіжки, відкрите викрадення такого ж майна при грабежі, заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою при шахрайстві. В інших випадках злочин може бути вчинений різними способами. Так, умисне вбивство і умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження можуть бути вчинені будь-якими способами: шляхом нанесення ушкоджень колючим чи ріжучим предметом, із застосуванням вогнепальної зброї, отруйних речовин, шляхом нанесення ударів, побоїв тощо. У зв'язку з цим законодавець не вказує в диспозиціях цих статей Особливої частини КК на певний спосіб вчинення злочину як на обов'язкову ознаку складу злочину [7].

2.2 Стадії вчинення злочину та застосування різноманітних засобів

Стадії вчинення злочину - це визначені законом етапи підготовки і безпосереднього скоєння злочину.

Кримінальний кодекс України визначає дві стадії попередньої злочинної діяльності, пов'язаної із вчиненням злочину:

1) готування до злочину, тобто підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Готування до злочину характеризується ознаками:

а) підшукуванням або пристосуванням засобів чи знарядь, при цьому підшукуванням є фактичне законне чи незаконне придбання засобів чи знарядь:

- засобами є будь-які предмети, які полегшують вчинення злочину (снодійні чи отруйні речовини, підроблені документи, транспортні засоби та інше);

- знаряддями є будь-які предмети, які безпосередньо використовуються особою для вчинення злочину (різні види холодної або вогнепальної зброї, відмички, кастети, інші предмети, які необхідні для полегшення вчинення злочину).

Пристосування засобів чи знарядь полягає у різноманітному впливові суб'єкта злочину на різні речі з метою використання їх як засобів і знарядь вчинення злочину (виготовлення із мисливської рушниці обрізу чи перероблення газового пістолету у вогнепальну зброю та інше);

б) підшукування співучасників або змова на вчинення злочину є визначення осіб, які необхідні для полегшення вчення злочину, схиляння їх до участі у його вчиненні шляхом умовляння, підкупу, погрози чи іншим чином, а також попередня змова вказаних осіб, щодо спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення злочину;

в) усунення перешкод, тобто заздалегідь прийняття різних мір і заходів, які ускладнюють вчинення злочину (відключення сигналізації, призначення на чергування у день вчинення злочину особи, яка має недостатній рівень підготовки та інше);

г) інше умисне створення умов для вчинення злочину (розробка плану вчинення кримінально-протиправних дій, знайомство співучасників з місцем майбутнього вчинення злочину, проведення попередніх тренувань та інше).

У самому готуванні до злочину може міститися інший закінчений злочин, так придбання, виготовлення, ремонт, передача чи збут вогнепальної зброї та бойових припасів до неї без передбаченого законом дозволу, що здійснюється особою для вчинення іншого злочину містить склад закінченого злочину, передбаченого ст. 263 ККУ [7].

Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.

2) замах на злочин - це вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Замах на злочин може бути:

o незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця і злочинний результат не наступив (особа хотіла вчинити крадіжку із квартири, але не змогла її відкрити і при цьому була затримана);

o закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її воді (особа хотіла викрасти гроші із сейфу, його відкрила але грошей там не було; особа стріляла в іншу особу з метою її вбивства, але не влучила).

Із замаху починається виконання об'єктивної сторони злочину.

З суб'єктивної сторони, приготування і замах на злочин можливі тільки з прямим умислом.

Окремі злочини не мають таких стадій як приготування чи замах на злочин. Так, залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати Ш таку допомогу не має таких стадій, як і інші злочини із формальним складом. Злочини із формальним складом Є закінченими із моменту вчинення самого діяння, незалежно від наслідків і має склад злочину [8, ст.442]..

Кримінальна відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за тією статтею Особливої частини ККУ, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин [7].

Замах на злочин

Поняття замаху на злочин, його об'єктивні та суб'єктивні ознаки. Відповідно до ст. 15 замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. і.

Об'єктивними ознаками замаху є:

вчинення діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення злочину;

недоведення злочину до кінця;

причини недоведения злочину до кінця не залежать від волі винного.

Під діянням, безпосередньо спрямованим на вчинення злочину, слід розуміти таке діяння, що безпосередньо посягає на об'єкт, що знаходиться під охороною кримінального закону, створює безпосередню небезпеку заподіяння йому шкоди. Тут вже починається виконання об'єктивної сторони злочину, і, частіше за все, вчиняються діяння, передбачені диспозицією певної статті Особливої частини КК (наприклад, проникнення в житло з метою викрадення майна, спроба запустити двигун з метою заволодіння автомобілем тощо) [10, ст.432].

Недоведення злочину до кінця вказує на незавершеність його об'єктивної сторони. Вона не отримує свого повного розвитку, тобто повною мірою не здійснена. Особа або не виконує всіх дій, що утворюють об'єктивну сторону (наприклад, вбивця не встиг завдати удару потерпілому або натиснути на курок), або не настають наслідки, зазначені у відповідній статті КК (наприклад, смерть потерпілого не настала через те, що вбивця промахнувся або завдав лише незначного поранення).

Замах на злочин - це невдала спроба посягання на об'єкт, діяння винного не спричиняє йому шкоди, злочин не доводиться до кінця з причин, які не залежать від волі винного, переривається, не завершується всупереч бажанню особи довести його до кінця.

Причини недоведення злочину до кінця можуть бути різними (опір жертви, невміння користуватися зброєю, затримання злочинця тощо). Якщо злочин не доведений до кінця з власної волі особи, кримінально-караний замах відсутній внаслідок добровільної відмови. З суб'єктивної сторони замах на злочин можливий тільки з прямим умислом. Якщо особа не хотіла вчинення злочину, вона не може і здійснити замах на нього, тобто зробити спробу вчинити його. При замаху на злочин особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і хоче довести розпочатий нею злочин до кінця з настанням зазначених наслідків [8, ст.234]..

Готування до злочину

Поняття готування до злочину, його об'єктивні і суб'єктивні ознаки. Частина 1 ст. 14 передбачає, що готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.

При готуванні до злочину дії винного ще безпосередньо не спрямовані на об'єкт і не ставлять його в безпосередню небезпеку.

Суб'єкт ще не виконує того діяння, яке є необхідною ознакою об'єктивної сторони складу злочину. З об'єктивної сторони готування до злочину може проявлятися в різних діях, але спільним для них є те, що всі вони полягають лише у створенні умов для вчинення злочину, який, однак, не доводиться до кінця з причин, які не залежать від волі винного (наприклад, винного затримали органи влади).

З суб'єктивної сторони готування до злочину можливе лише з прямим умислом, тобто особа усвідомлює, що створює умови для вчинення певного злочину і хоче створити такі умови. При цьому винний має умисел не обмежуватися лише готуванням до злочину, а вчинити такі дії, які призведуть до закінчення злочину [15, 388].

Види готування до злочину. Відповідно до ч. 1 ст. 14 готування до злочину проявляється:

у підшукуванні засобів чи знарядь для вчинення злочину;

пристосуванні засобів чи знарядь для вчинення злочину;

підшукуванні співучасників;

змові на вчинення злочину;

усуненні перешкод;

іншому умисному створенні умов для вчинення злочину.

Підшукування засобів чи знарядь для вчинення злочину - це будь-які дії з придбання, отримання, тимчасового позичення, купівлі, пошуку, засобів чи знарядь для вчинення злочину тощо. Спосіб підшукування засобів чи знарядь може бути як злочинним, так і незлочинним. Під засобами вчинення злочину слід розуміти предмети матеріального світу, що застосовуються при вчиненні злочину. Вони або необхідні для вчинення злочину, або полегшують чи прискорюють його вчинення (наприклад, підроблені документи для шахрайства, одурманюючі речовини для зґвалтування тощо) [13, ст.231].

Знаряддя вчинення злочину - це предмети, призначені для безпосереднього виконання дій, що утворюють об'єктивну сторону складу закінченого злочину (наприклад, зброя, відмички тощо). Так, під знаряддям злочину стосовно корисливих посягань на приватну власність слід розуміти такі предмети чи технічні засоби, які умисно використовуються для викрадення майна чи заволодіння ним, а також для полегшення вчинення або приховування злочину.

Засоби і знаряддя вчинення злочину можуть бути призначені за своїм характером лише для досягнення злочинної мети (наприклад, виготовлена отрута для вбивства) або використовуватися і для інших потреб (наприклад, папір та фарби для фальшивомонетництва і живопису) [9, ст.142].

Закінчений злочин. Поняття закінченого злочину. Закінченим злочином визнається діяння, яке містить всі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК [7].

У закінченому злочині існує єдність об'єктивної і суб'єктивної сторін. Тут винний повною мірою реалізував умисел, завершив діяння, виконав усі дії, що утворюють об'єктивну сторону складу злочину, заподіяв шкоду об'єкту.

Момент закінчення злочинів із матеріальним, формальним та усіченим складом. Момент закінчення злочину є різним залежно від конструкції складу злочину, описання ознак злочинного діяння в законі. Законодавець використовує три види конструкції складів злочину. У зв'язку з цим розрізняють злочини з матеріальним, формальним та усіченим складами.

Злочин із матеріальним складом вважається закінченим з того моменту, коли настав вказаний у диспозиції статті Особливої частини КК суспільно небезпечний наслідок. Так, крадіжка, грабіж, знищення або пошкодження майна є закінченими з моменту заподіяння майнової (матеріальної) шкоди власності, вбивство - з моменту позбавлення життя іншої людини, а тілесні ушкодження - з моменту завдання різної тяжкості шкоди здоров'ю людини [7].

Якщо в злочинах з матеріальними складами не настали зазначені в диспозиції статті КК суспільно небезпечні наслідки, то може йтися тільки про незакінчений злочин (готування до злочину або замах на нього) [15, ст. 387].

Злочин із формальним складом вважається закінченим з моменту вчинення самого діяння незалежно від настання суспільно небезпечних наслідків. Так, розголошення державної таємниці вважається закінченим з моменту розголошення відомостей, що є державною таємницею.

Злочини з усіченим складом - це різновид злочинів із формальним складом, тому вони є також закінченими з моменту вчинення самого діяння. Особливість їх полягає в тому, що момент закінчення злочину переноситься законодавцем на попередню стадію, тобто на стадію готування до злочину або замах на злочин.

ІІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАСОБІВ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ

3.1 Сліди засобів вчинення злочину

Засоби вчинення злочину -- це матеріальні об'єкти, які використовують для досягнення злочинного результату. Це можуть бути сокира, камінь, палиця, відмичка, автомобіль, вибухівка, отруйна чи сильнодіюча речовина.

Криміналістична трасологія об'єктом дослідження вважає знаряддя злому, зброю, транспортні засоби, інструменти та предмети [4, ст.342]..

Знаряддя злому -- це спеціально виготовлені, перероблені чи пристосовані для умисного застосування під час вчинення злочинів засоби (лом, "балерина", "клешня рака"). До знарядь злому не належать інструменти, які можуть бути використані для здійснення злому. Наприклад, сокира, стамеска можуть бути засобами вчинення злочину, але не знаряддями злому. Від знарядь злому необхідно відрізняти також предмети (скажімо, камінь, палицю), що не є інструментами, тобто не пристосовані для трудової діяльності, але можуть бути застосовані з метою злому. За механізмом утворення слідів засоби вчинення злочину поділяються на такі:

знаряддя (знаряддя злому, інструменти та прилади, предмети);

зброя (вогнепальна,холодна);

джерела підвищеної небезпеки (транспортні засоби, механізми, обладнання виробничого та побутового призначення);

фізичні явища (електричний струм, випромінювання, сильнодіючі та отруйні речовини);

явища природи (землетрус, вогонь, вода).

Сліди засобів вчинення злочину утворюються здебільшого внаслідок механічно дії. Розрізняють такі види руху засобів вчинення злочину: прямолінійний, прямолінійно-поступальний, зворотно-поступальний, обертально-поступальний і обертання-котіння. Кожному виду руху відповідають певні сліди [11, ст.123].

У разі прямолінійного руху об'єкт, що утворює сліди, переміщується перпендикулярно до об'єкта, який сприймає їх, і утворює слід тиснення внаслідок формування, руйнування, залишкової деформації, нашарування, перерозподілу частин речовини, зміни та перебудови внутрішньої структури об'єкта.

Під час прямолінійно-поступальному руху об'єкт, що утворює сліди, переміщується під дією двох сил, спрямованих по вертикалі та горизонталі, уздовж поверхні, сприймає сліди і водночас тисне на поверхню. У результаті утворюються сліди ковзання у вигляді системи валиків і рівчачків.

При зворотно-поступальному русі об'єкт, що утворює сліди, по черзі змінює напрям горизонтального руху, а під дією вертикальної сили розрізає предмет. У результаті утворюються сліди розпилу чи тертя [6, ст.321].

При обертально-поступальному русі об'єкт, що утворює сліди, обертається і водночас переміщується прямолінійно.

У разі обертання-котіння об'єкт, що утворює сліди, обертаючись навколо осі, переміщується по поверхні, що сприймає сліди, утворюючи поверхневі або об'ємні сліди котіння (сліди колісних транспортних засобів). Гусеничний транспорт утворює сліди за схемою прямолінійного руху, а сліди полозкового транспорту утворюються так само, як сліди ковзання при прямолінійно-поступальному русі.

Сліди знарядь злому та інших засобів вчинення злочинів фіксують на основі загальних правил і прийомів за допомогою фотографування, вимірювання, опису, копіювання, моделювання, вилучення слідів разом з предметом. Для моделювання слідів на дереві найчастіше застосовують пластилін, пасту К, сієласт, стене і віск. На металевих об'єктах використовують легкоплавкий метал -- сплав Вуда, який застосовують у зубопротезній практиці, пасту К, сієласт та ін. Однак рекомендується вилучати сліди разом з предметом. Забарвлені сліди та сліди контакту знарядь обов'язково потрібно вилучати з предметом, на якому вони залишені [12, ст. 139].

Сліди транспортних засобів поділяють за видами транспорту (самохідним і несамохідним). Кожний з них поділяють на колісний, гусеничний і полозковий. Колісний транспорт залишає сліди котіння, гусеничний -- тиснення, полозковий -- ковзання. Сліди котіння та тиснення можуть бути об'ємними, поверхневими та забарвленими; інколи об'ємні сліди містять частинки речовини, яка відрізняється від матеріалу, що формує слід. Сліди транспортних засобів містять ознаки ходової частини транспорту: вид, ширину колії, базу транспортного засобу [5, ст.102].

Слід одного колеса, трака, полоза називають біговою доріжкою. Дві паралельно розташовані бігові доріжки утворюють колію. Відстань між осями транспортного засобу називають базою. Вимірюють її між слідами передніх і задніх коліс, які утворюються на місці стоянки транспорту. Ширина колії -- це конструктивна ознака, її вимірюють між центрами доріжок, а якщо колія складається зі спарених доріжок -- від лінії відліку, проведеної між біговими доріжками. У обіговій доріжці виокремлюють ширину протектора, тобто ширину малюнка, який утворюється у сліді, і загальну ширину сліду, яку називають шириною бігової доріжки [14, ст. 336].

Слід гальмування -- це довжина бігової доріжки від початку гальмування транспорту до повної його зупинки. Цей слід складається з двох частин. Перша відображає початок гальмування; у ній слід переривчастий, бо колесо повністю не заблоковане і продовжує обертатися. Пізніше воно повністю припиняє обертатись і ковзає по дорозі, утворюючи другу частину -- слід ковзання, який ще називають слідом юза.

Сліди транспортних засобів фіксують фотографуванням, вимірюванням, описом, копіюванням, моделюванням, вилученням сліду разом з предметом. На місці дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) виготовляють панорамним способом слід бігової доріжки, довжина якої дорівнює довжині кола колеса, детально фіксують особливості будови малюнка протектора і виготовляють зліпки цієї частини сліду. Поверхневі сліди, наприклад пилові, переносять на копіювальні дактоплівки (ошкурену гуму, липкі плівки, фотопапір). На місці ДТП потрібно фіксувати ширину бігової доріжки, ширину протектора, його малюнок, ширину колії, базу транспортного засобу, частинки вантажу, що відокремилися, плями мастил, шматки скла від фар, частинки грунту, мікро- та макрочастинки тощо [14, ст.212].

3.2 Типові засоби вчинення злочину

злочин кримінальний умисний замах

Засоби вчинення злочину - це предмети матеріального світу, що застосовуються злочинцем при вчиненні суспільна небезпечного діяння. Вони поділяються на знаряддя та інші засоби вчинення злочину. Знаряддя - це предмети, використовуючи які особа вчиняє фізичний (як правило, руйнівний) вплив на матеріальні об'єкти (вогнепальна і холодна зброя, інструменти, транспортні засоби, пристрої, технічне устаткування тощо). До інших засобів вчинення злочину (засоби у вузькому значенні слова) можуть бути віднесені підроблені документи, формений одяг (наприклад, К. і В., переодягнувшись у форму працівників міліції і використовуючи підроблені документи, робили "обшуки" в окремих громадян і шляхом обману привласнювали їх цінності) та ін [12, ст. 282].

Засоби вчинення злочину слід відрізняти від предмета злочину, під яким розуміють предмети матеріального світу, у зв'язку з якими чи з приводу яких вчиняється злочин. Предмет, як відомо, нерозривно пов'язаний з об'єктом злочину, завжди перебуває в статичному стані. Засоби ж перебувають у динамічному стані, забезпечують здійснення посягання на об'єкт кримінально-правової охорони, у тому числі і вплив на предмет злочину [13, ст. 282].

Засоби вчинення злочину в одних випадках істотно полегшують вчинення злочину, в інших - без них це взагалі неможливо. Засоби є обов'язковою ознакою складу злочину, коли вони безпосередньо вказані в диспозиції статті Особливої частини КК або однозначно випливають з її змісту. Так, зброя є обов'язковою ознакою складу бандитизму; вогнепальна чи холодна зброя або інші предмети, спеціально пристосовані чи заздалегідь приготовлені для нанесення тілесних ушкоджень, є обов'язковими (в альтернативі) ознаками особливо злісного хуліганства. Причому знаряддя вчинення злочину можуть виступати як ознака основного складу або кваліфікуючого, наприклад транспортні засоби в складі незаконного полювання, або ж навіть ознаками особливо кваліфікуючого складу.

Основні засоби вчинення злочинів із використанням цінних паперів

Порівняно високий ріст обсягу операцій на фондовому ринку України в сукупності зі статистичним аналізом загального стану економічної злочинності дозволяють зробити висновок про високу латентність злочинів, пов'язаних із використанням цінних паперів. Найбільш розповсюдженими засобами вчинення корисливих злочинів із використанням цінних паперів є така схема злочинних діянь, поділених поетапно:

* Незаконне придбання приватизаційних майнових сертифікатів (далі ПМС): шляхом розкрадання ПМС; шляхом скупки або іншого платного придбання у громадян.

* Повна або часткова підробка реквізитів ПМС із метою використання їх у подальшому для приватизації державного майна. Крім посадових осіб самих приватизованих підприємств, використання незаконно отриманих ПМС із метою придбання за них акцій високорентабельних промислових підприємств може здійснюватися іншими суб'єктами. Як правило, це фінансові посередники на ринку цінних паперів.

Іншими засобами вчинення злочинів є порушення порядку емісії цінних паперів, що можуть виявлятися:

1. у формі відкритого розміщення цінних паперів без реєстрації емісії у встановленому порядку;

2. шляхом внесення громадянином або посадовою особою підприємницької діяльності в документи подані для реєстрації (емісії) цінних паперів, явно недостовірної інформації або твердження таких документів;

3. шляхом виготовлення з метою збуту або використання іншим шляхом підроблених цінних паперів. Різновиди цього засобу диференційовані з урахуванням особливостей випуску й обертання різноманітних видів цінних паперів.

Водночас, ще існує юридична безграмотність учасників вексельного обороту, а також відсутність централізованої комп'ютерної системи обліку емісій цінних паперів, що дозволяє фінансовим шахраям зловживати довірою, службовим положенням і обманювати контрагентів по вексельних зобов'язаннях більш простими завуальованими засобами [15, ст.344].

Наступним засобом учинення злочину з використанням цінних паперів є випуск неправильно оформлених і забезпечених майном векселів із метою незаконної преференції. У даному випадку юридична особа, що є потенційним банкрутом, випускає прості векселі на осіб, із якими має довірчі відношення, із метою збільшення числа кредиторів. Після порушення справи про банкрутство векселедавці, використовуючи перевагу опротестованих у встановленому порядку векселів, одержують право обертання по вексельному договору безпосередньо до державного виконавця й в обов'язковому порядку одержують вексельну суму по зобов'язанню, не забезпеченому реальною угодою. При цьому страждають інтереси дійсних кредиторів, тому що боржник не може виконати зобов'язань у зв'язку з недостатністю власних активів у ліквідній формі перед останніми [15, ст.362].

ВИСНОВКИ

Отже, При аналізі співвідношення предмета злочину з знаряддями і засобами вчинення злочину необхідно також враховувати, що один і той самий об'єкт матеріального світу може виступати як предмет злочину в одному складі злочину, і як знаряддя або засоби його вчинення - в іншому. Тому тут і далі визначення місця того чи іншого предмета в складі злочину буде проводитися тільки в рамках конкретного складу злочину. У сучасній кримінально-правовій літературі основна відмінність між поняттями предмета злочину і знаряддями і засобами вчинення злочину проводиться за характером впливу винного на ці матеріальні об'єкти в процесі вчинення злочину. «Якщо річ або інший матеріал об'єкти виступає в якості засобу, то він використовується винним як інструмент для впливу на навколишні предмети. Що ж стосується предмета, то він, навпаки, сам піддається впливу з боку злочинця і використовуваних ним засобів і знарядь при посяганні на об'єкт злочину». Саме таке розуміння питання про співвідношення аналізованих понять дається і в сучасній навчальній літературі.

Однак такий розмежувальний ознака в багатьох випадках недостатній для чіткого розрізнення предмета злочину і знарядь і засобів вчинення злочину. У багатьох складах злочинів об'єкт матеріального світу одночасно піддається злочинному впливу з боку винного і використовується ним як "інструмент" у злочинній діяльності. Наприклад, складно визначити, чим є державне пробірне клеймо у складі порушення правил виготовлення і використання пробірного клейма: воно не тільки піддається злочинному впливу, але й саме використовується для заподіяння шкоди охоронюваним кримінальним законом благ. Аналогічні проблеми виникають при аналізі складів незаконного поводження з ядерними матеріалами та радіоактивними речовинами; порушення правил поводження екологічно небезпечних речовин і відходів та інших.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 2 8.06.1996.

2. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України/ Відп. ред.: В.Ф. Бойко та інші. - К.: А.С.К., 2001.

3. Коржанський М.І. Уголовне право України. Курс лекцій - :К Наукова думка та Українська видавнича група. 2009

4. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів юрид. вузів і фак./ За ред. Матишевського та ін. - К.: Юрінком Інтер, 2010

5. Кримінальне право України. Тези лекцій і практичні завдання. За редакцією генерал-майора міліції В.М. Бовсуковського., - Київ, Наукова думка, 2010

6. Кримінальне право України., - Київ, 2010

7. Кримінальний кодекс України., - К., 2011

8. Фріс П.Л. Стадії вчинення злочину. - Івано-Франківськ, 2010.

9. Фріс П.Л. Поняття та ознаки злочину. - Івано-Франківськ, 2009.

10. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під заг. ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. - К., “Форум”, 2010.

11. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2010 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.:Каннон, А.С.К., 2010

12. Бійців А.І. Злочини проти власності. - СПб.: Изд-во "Юридический центр Пресс", 2005. - 775с.

13. Брагінський М.І., Витрянский В.В. Договірне право. Книга вторая: Договоры о передаче имущества. - М.: "Статут", 2063. - 800с.

14. Кримінальне право України Підручник для вузів. ., 2009. - 639с.

15. Хропанюк В.Н. Теорія держави і права / За ред. проф. В.Г. Стрекозова. -, 2011.

Размещено на Allbest.ru