Передісторія створення, документально–правова база та система російських розвідувальних служб

Размещено на http://www.allbest.ru/

27

Размещено на http://www.allbest.ru/

Передісторія створення, документально-правова база та система російських розвідувальних служб

ВСТУП

Діяльність розвідувальних служб - один із аспектів забезпечення національних інтересів будь - якої країни. Розвідувальні служби Росії - це здебільшого трансформовані, в дечому реструктуризовані служби СРСР. Росія здобула незалежність в 1991 р., і крім того здобула розвідку, яка вже мала свою історію і досвід роботи, що безперечно було позитивним моментом.

Дослідження теми російської розвідки - питання надзвичайно важливе, і актуальне, особливо для всіх країн пострадянського простору, на які поширює, або намагається поширити вплив Росія. Дане питання в російському інформаційному просторі абсолютно не висвітлюється. Вся діяльність російських розвідувальних служб в 1991-2009 рр. тримається під секретом, проте деякі дані і аспекти висвітлюються за кордоном, крім того досить чітко питання розвідувальних служб регламентується в нормативно-правовій літературі в Росії. Дослідження документально-правової бази діяльності розвідувальних служб Російської Федерації дасть змогу краще зрозуміти завдання та призначення розвідувальних служб, та яку роль вони відіграють зокрема для країн колишнього СРСР.

Хронологічні рамки дослідження включають в себе етап формування сучасної Російської розвідки в 1991 р., та простеження її діяльності до наших днів.

Метою даної курсової роботи є дослідження всіх аспектів зародження, нормативно - правової бази та системи розвідувальних служб Російської Федерації.

В межах даної курсової роботи, автор ставить наступні завдання:

· Дослідити передісторію створення системи сучасної російської розвідки;

Дослідити та проаналізувати документально-правову базу діяльності розвідувальних служб Російської Федерації.

Визначити основні функції розвідувальних служб, та проаналізувати їх структуру;

Джерельною базою дослідження є здебільшого нормативно--правові документи, закони Російської Федерації, які регулюють питання національної безпеки, та питання конкретно діяльності розвідувальних служб. Специфіка визначення джерельної бази дослідження полягає в тому, що відповідно до статті №8 закону Російської Федерації “Про зовнішню розвідку”, яка регулює питання захисту даних про органи зовнішньої розвідки, особи, що допускаються до даних про дану службу, що носить секретний характер, та являється державною таємницею, отримують такий доступ тільки за допомогою спеціальних пропусків. А всі документи, які стосуються діяльності органів зовнішньої розвідки розсекречуються тільки відповідно до Федеральних законів, і передаються на зберігання в Державну архівну службу Росії.

РОЗДІЛ 1. ПЕРЕДІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ СУЧАСНОЇ РОСІЙСЬКОЇ РОЗВІДКИ

російська розвідувальна служба

До 1991 р. зовнішня розвідка входила в склад КДБ СРСР під назвою “Першого головного управління”, а її керівник являвся першим заступником голови Комітету державної безпеки.

Зовнішня розвідка навіть в часи КДБ була досить самостійною в своїй діяльності. Для належного забезпечення функціонування ПГУ були створені різні управління. Також були утворені три служби, які займались питаннями дезінформації, радіозв'язку а також шифрувальна служба. В межах структури Першого головного управління КДБ виділялись географічні відділи, які займались питаннями відповідного регіону, закріпленого за ними.

Трансформація КДБ розпочалася після спроби державного перевороту в серпні 1991 року. За короткий проміжок часу - з серпня по жовтень - республіканські філії цієї організації було переведено під юрисдикцію незалежних держав. Однак центральні органи КДБ залишилися майже незмінними: в жовтні 1991 року вони були перейменовані на Міністерство Безпеки, залишилася його структура. Більше того, колишнім агентам КДБ вдалося проникнути до парламентських комітетів, що наглядають за діяльністю служби безпеки.

В результаті реорганізації КДБ після “серпневого путчу”, начальником служби стає Леонід Шебаршин, який до цього був головою ПГУ. На його посаду 30 вересня 1991 р. призначили Є. М. Примакова. Він, та голова КДБ Бакатін (Шебаршин подав у відставку через день після свого призначення на посаду - П.Р.), запропонували вивести органи розвідки із складу КДБ. 25 листопада 1991 р. вийшов указ Президента СРСР, відповідно до якого затверджувалось тимчасове положення про Центральну службу розвідки Радянського Союзу.

Відповідно до цього положення Центральна служба розвідки мала здійснювати наступні завдання:

· Проведення контррозвідувальної діяльності за кордоном;

· Здобуття важливої інформації, для забезпечення інтересів держави;

· Встановлення та підтримання контактів з іноземними спеціальними службами;

· З допомогою Міжреспубліканської служби безпеки забезпечення безпеки офіційних осіб та будівель республік за кордоном; Указ Президента СССР от 28 ноября 1991 г. N УП-2890

"Об утверждении Временного положения о Межреспубликанской службе безопасности". - http://ruspravo.org/list/89309/1.html

Проте Центральна служба розвідки здебільшого діяла не самостійно, а в співпраці з Міжреспубліканською службою безпеки, і часто під її керівництвом.

3 грудня 1991 р. КДБ була офіційно скасована законом СРСР “Про реорганізацію органів державної безпеки”. Враховуючи необхідність реорганізації органів державної безпеки, Рада республік Верховної Ради СРСР постановила, що на базі КДБ створювались три служби:

· Міжреспубліканська служба безпеки;

· Центральна служба розвідки СРСР;

· Комітет по охороні державних кордонів СРСР з об'єднаним командуванням прикордонних військ;

Органи які утворились, відповідно до закону вважались правонаступниками КДБ. Закон СССР от 03.12.1991 N 124-Н “О реорганизации органов государственной безопасности”. - http://pravo.levonevsky.org/baza/soviet/sssr0011.htm Також, президенту СРСР рекомендувалось забезпечити розробку та затвердження нормативно - правових актів, які би регулювали діяльність даних органів.

Служби безпеки інших республік передавались під їх виключну юрисдикцію.

6 листопада 1991 р. Примаков став першим і єдиним Директором Центральної служби розвідки СРСР, бо формально ЦСР СРСР проіснувала до 18 грудня 1991 р.

У листопаді 1991 року голова Російської служби Зовнішньої Розвідки Євген Примаков проголосив, що надалі його служба займатиметься лише "неконфронтаційною розвідкою". Він наголосив, що нині вкрай необхідно налагодити співробітництво між Російською Зовнішньою розвідкою та її західними "колегами" в таких галузях, як нерозповсюдження ядерної зброї й небезпечних технологій, боротьба з міжнародним тероризмом, транспортуванням наркотиків та контрабандної торгівлі. Додаткові коментарі про майбутнє російської служби зовнішньої розвідки, зроблено Вадимом Кирпіченко, колишнім шефом так званої нелегальної розвідки (тобто Управління "S" колишнього першого головного управління, що координує діяльність офіцерів КДБ, які працюють за кордоном під чужими іменами, як іноземні громадяни - П. Р.), який нині очолює групу радників при штабі російської служби зовнішньої розвідки. Кирпіченко підкреслив, що російська зовнішня розвідка не націлюватиметься на якусь одну країну, а чинитиме опір тим розвідувальним службам, що беруть участь в антиросійській діяльності.

Фактично, Росія успадкувала весь апарат зовнішньої розвідки колишнього КДБ СРСР: Перше головне управління, Восьме головне управління та Шістнадцяте управління (нині об'єднане з Федеральним управлінням уряду зі зв'язку та інформації), а також військове головне розвідувальне управління разом з його центром космічної розвідки. Голова Федерального управління зі зв'язку й інформації Олександр Старовойтов сказав, що упродовж багатьох років держави СНД ще залежатимуть від Росії, зокрема від електронної розвідки та охорони зв'язку. Він додав, що навіть якщо уряд і захоче удосконалити систему урядових комунікацій, то цей проект приречений на невдачу і тому не варто витрачати на нього ні грошей, ані часу. Ясман В. RFE/RL Research Report //Спостерігач. - лютий 1993 року. - № 22. - http://www.ucipr.kiev.ua/modules.php?op=modload&name=News&file=article&sid=411

В грудні 1991 р. в Біловезькій пущі було оголошено про припинення існування Радянського Союзу. Розпочалась нова епоха в історії Росії. Змінилось її міжнародне становище, її зв'язки з іншими країнами. Нова ситуація потребувала нових підходів на міжнародній арені.

Зовнішня розвідка як один із інструментів політики в ситуації, яка склалась, не могла залишатись в попередньому вигляді. Треба було переосмислити розвідувальну доктрину, розробити нову концепцію ведення розвідувальної діяльності, як б відповідала реаліям, які склались.

Після розпаду Радянського Союзу на базі Центральної служби розвідки СРСР указом президента від 18 грудня 1991 р. в зв'язку з ратифікацією Верховною Радою РСФСР договору про створення СНД, а також відповідно до цілей забезпечення безпеки Російської Федерації була утворена Служба зовнішньої розвідки - СЗР.

Відповідно до офіційної версії СЗР, Указом президента Росії Бориса Єльцина від 18 грудня не була утворена принципово нова спецслужба, а Центральна служба розвідки була тільки перейменована на Службу зовнішньої розвідки Російської Федерації.

Відповідно до даного закону на Службу зовнішньої розвідки покладались завдання організації розвідувальної діяльності в інтересах безпеки Російської Федерації і забезпечення розвідувальною інформацією органи державної влади та управління РФ. Указ Президента РСФСР от 18.12.1991 N 293 «Об образовании Службы внешней разведки РСФСР». - http://www.bestpravo.ru/fed2008i/data195/tex195821.htm

Також відповідно до даного закону всі будівлі та приміщення, матеріальна база, інформаційні банки та системи, службова документація та інше майно Центральної служби розвідки переходять у державну властість Російської Федерації, і передаються СЗР. Дана постанова поручалась Директору СЗР для виконання в термін один місяць. Крім того ще в обовязки Директора СЗР входило в місячний термін розробити і подати на затвердження постанову про СЗР, та структуру її апарату. Питання щодо врегулювання претензій інших незалежних держав - колишніх союзних республік - базувалось на основі двосторонніх та багатосторонніх договорів.

Щодо внутрішньої розвідки, то законним спадкоємцем внутрішньої служби безпеки КДБ є російське Федеративне Міністерство Безпеки, яке за значно поступається своєму попереднику за масштабом. Згідно даних, опублікованих у вересні, Міністерство нараховує близько 135.000 офіцерів - тобто, 400 офіцерських посад в КДБ скорочено. Основа Міністерства сформована головним відділом з економічної безпеки, головним відділом військової контррозвідки, відділом боротьби з тероризмом (колишнє 5 головне управління, яке пізніше називали управління "Z"), головним відділом боротьби з контрабандою й корупцією та внутрішнім відділом безпеки.

Взагалі історія внутрішньої розвідки Російської Федерації бере свій початок ще в СРСР, коли в 1954 р. був створений Комітет державної безпеки при Раді міністрів СРСР.

Після підписання Горбачовим М.С. В 1991 р. Закону “Про реорганізацію органів національної безпеки” та указу “Про затвердження Тимчасового положення про міжреспубліканську службу безпеки”, відповідальність за забезпечення внутрішньої розвідки взяла на себе безпосередньо МСБ.

Пізніше, 6 травня 1991 року Б. Єльцин та голова КДБ Крючков підписали протокол про створення відповідно до рішення З'їзду народних депутатів Росії Комітету Державної безпеки РСФСР, який мав статус союзно - республіканського державного комітету. Його головою було призначено Іваненко В. В.

Проте вже 26 листопада 1991 р. Єльцин підписує указ про перетворення КДБ РСФСР в Агенство федеральної безпеки РСФСР. Відповідно до цього указу також комітети державної безпкки республік в складі РСФСР були перейменовані в агентства федеральної безпеки республік, а управління комітету державної безпеки СРСР по областям - в управління Агентства федеральної безпеки РСФСР по областям. Було також затверджено тимчасове положення про агентство, порядок призначення (звільнення) керівних співробітників агентства, список основних посад в центральному апараті управління. Також була затверджена структура агентства (вона практично нічим не відрізнялась від структури КДБ СРСР перед його ліквідацією - П. Р.). Того ж дня указом Президента був призначений керівний склад АФБ: генеральний директор, перший заступник і шість заступників. Указ Президента РСФСР № 233 «О преобразовании Комитета государственной безопасности РСФСР в Агентство федеральной безопасности РСФСР» от 26 ноября 1991 г. - http://lawrussia.ru/texts/legal_689/doc689a973x252.htm

Проте менш чим через місяць, 19 грудня 1991 р. був виданий указ президента №289 “Про створення Міністерства безпеки та внутрішніх справ РСФСР”, відповідно до якого ліквідовувались Міністерство внутрішніх справ РСФСР та Агентство Федеральної безпеки. Указ був оскаржений Верховною Радою в Конституційному Суді і в січні 1992 р. був визнаний недіючим. В період існування Міністерства безпеки та внутрішніх справ його керівний апарат так і не був сформований, тому співробітники АФБ продовжували виконувати свої обов'язки.

В 1994 році була сформована ще одна служба - попередниця сучасного органу внутрішньої розвідки Федеральної служби безпеки - Федеральна служба контррозвідки, відповідно до Указу президента РФ №2233 “Про ліквідацію Міністерства безпеки Російської Федерації і створення Федеральної служби контррозвідки Російської Федерації.

Відповідно до цього указу признавалось, що система органів “Всеросійська надзвичайна комісія - Об'єднане державне політичне управління - Народний комісаріат внутрішніх справ - Народний комісаріат державної безпеки - Міністерство державної безпеки - Комітет державної безпеки - Міністерство безпеки”, виявилась такою, що не піддається реформуванню, а спроби цього в останні роки мали в основному косметичний характер. Визнавалось, що до цього часу стратегічної концепції забезпечення державної безпеки Російської Федерації немає, а контррозвідувальна робота послаблена. Указ Президента РФ № 2233 от 21 декабря 1993 года «Об упразднении Министерства безопасности Российской Федерации и создании Федеральной службы контрразведки Российской Федерации». - http://law7.ru/base29/part5/d29ru5211.htm

Новоствореній службі дозволялось мати у штаті свого керівного апарату 1,5 тис. службових осіб, а чисельність військовослужбовців та осіб цивільного населення, які були в розпорядженні служби - до 75 тис. осіб.

ФСК являлась центральним органом федеральної державної влади, і виконувала управління діяльністю підвідомчих їй органів контррозвідки, підприємств, закладів, організацій, військових частин, учбових закладів, а також вела роботу по виявленню, попередженню та запобіганню розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб та організацій, протиправних посягань на конституційний устрій суверенітет, територіальну цілісність та обороноздатність Російської Федерації.

Крім ФСК, яка являється керівною в системі органів контррозвідки, в дану систему входили:

· Органи контррозвідки в республіках, краях, областях, автономних областях, автономних округах, окремих регіонах РФ, місті Москва і московській області, місті Санкт-Петербург та Ленінградській області;

· Органи військової контррозвідки в ЗС РФ, Прикордонних військах РФ, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ РФ, та інших війська та військові формування в межах Російської Федерації. Указ президента РФ от 5 января 1994 N 19 (РВ 94-56) “Об утверждении положения о Федеральной службе контрразведки Российской Федерации”. - http://www.profinfo.ru/biblio/uphsb.rtf

Також, відповідно до положення “Про Федеральну службу контррозвідки Російської Федерації” стаття 4, задачами ФСК були:

· Виявлення, попередження та запобігання розвідувально-диверсійній діяльності зарубіжних спецслужб та організацій проти Російської Федерації;

· Здобуття розвідувальної інформації про загрози безпеки Російської Федерації;

· Забезпечення президента Російської Федерації інформацією про загрози безпеки країні;

· Боротьба з тероризмом, незаконною торгівлею зброєю та наркотиків, незаконними збройними формуваннями, а також незаконно створеними або забороненими громадськими об'єднаннями, які посягають на конституційний устрій Російської Федерації;

· Забезпечення в межах своєї компетенції охорони державних таємниць Російської Федерації;

· Контррозвідувальне забезпечення оперативного прикриття державних кордонів Російської Федерації. Указ президента РФ от 5 января 1994 N 19 (РВ 94-56) “Об утверждении положения о Федеральной службе контрразведки Российской Федерации”. - http://www.profinfo.ru/biblio/uphsb.rtf

Проте центральний орган внутрішньої розвідки Російської Федерації - Федеральна служба безпеки - як така була утворена пізніше. 3 квітня 1995 р. Б.Н. Єльцин підписав Федеральний закон “Про органи федеральної служби безпеки в Російській Федерації”, який вступив в дію 12 квітня.

Відповідно до цього закону, ФСК Росії була перейменована в Федеральну службу безпеки РФ, при цьому не проводилось організаційно - штатних заходів, співробітники служби (включаючи директора та його заступників) залишались на своїх посадах без перепризначень та переатестацій. 23 липня того ж року відповідні зміни “заднім числом” були внесені в структуру федеральних органів виконавчої влади. Також цим указом були затверджені положення про службу та структуру її центрального апарату, який повторював ідентично структуру ФСК за деякими винятками (було відновлено управління слідства, з'явилось управління спеціальних операцій, секретаріат був переформований в управління ведення справ). Указ Президента РФ № 633 от 23 июня 1995 г. «О первоочередных мерах по реализации Федерального закона „Об органах федеральной службы безопасности в Российской Федерации”». - http://www.bnti.ru/showart.asp?aid=384&lvl=01

В 1996 р. офіціальна назва служби була змінена з “Федеральна служба безпеки Російської Федерації” на “Федеральна служба безпеки Росії”, проте через місяць це було відмінено. Таким чином сучасна служба внутрішньої розвідки РФ фактично існує ще з часів СРСР, проте вона пройшла довгий час переформувань та реструктуризації, поки набула сучасного вигляду та структури.

РОЗДІЛ 2. ДОКУМЕНТАЛЬНО-ПРАВОВА БАЗА ДІЯЛЬНОСТІ РОЗВІДУВАЛЬНИХ СЛУЖБ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

2.1 Нормативно-правове регулювання діяльності Служби зовнішньої розвідки

Статус, основи організації та функціонування зовнішньої розвідки Російської Федерації, порядок контролю та нагляду за її діяльністю здійснюється рядом законодавчих актів в межах права Російської Федерації. Розглянемо основні з них.

Зовнішня розвідка Росії визначається законом РФ “Про зовнішню розвідку” від 8 грудня 1995 р., як сукупність спеціально створених державою органів - органів зовнішньої розвідки Російської Федерації - і є складовою частиною сил забезпечення безпеки країни. Покликана захищати безпеку особи, суспільства та держави від зовнішніх загроз з використанням певних, відповідно до даного закону, методів та засобів. Федеральный закон "О внешней разведке". Принят Государственной Думой 8 декабря 1995 года. (в ред. Федеральных законов от 07.11.2000 № 135-ФЗ, от 30.06.2003 № 86-ФЗ, от 22.08.2004 № 122-ФЗ, от 14.02.2007 № 20-ФЗ). - http://bestpravo.ru/fed1995/data01/tex10059.htm

Також відповідно до даного закону, правову основу розвідувальної діяльності складають Конституція Російської Федерації, закон “Про зовнішню розвідку”, інші федеральні закони та нормативно - правові акти федеральних органів державної влади, які стосуються зовнішньої розвідки країни. Там само.

Крім того, органи зовнішньої розвідки в межах своїх повноважень, і відповідно до законодавства Російської Федерації можуть самі видавати нормативно - правові акти, які будуть регулювати їх діяльність.

Також в законах РФ існує чітка регламентація сфер діяльності органів розвідки. Зокрема СЗР РФ здійснює свою діяльність в політичній, економічній, військово-стратегічній, науково-технічній а екологічній сферах, в сфері шифрування, засекреченого та інших вдів спеціального зв'язку з використанням радіоелектронних засобів та методів за межами Російської Федерації, а також в сфері забезпечення безпеки закладів РФ, які знаходяться та здійснюють діяльність за межами території країни; осіб, які перебувають у відрядженні, і мають в силу своїх службових обов'язків доступ до державної таємниці.

Орган зовнішньої розвідки в межах міністерства оборони РФ здійснює свою діяльність в сфері військово-технічній, військово-економічній та екологічній.

Внутрішня розвідувальна служба - Федеральна служба безпеки - яка здійснює розвідувальну діяльність в співпраці з органами зовнішньої розвідки Російської Федерації керується щодо цього питання Федеральним законом “Про федеральну службу безпеки”. Федеральный закон Российской Федерации "О федеральной службе безопасности" (в ред. Федерального закона от 30.06.2003 N 86-ФЗ). - http://www.consultant.ru/online/base/?req=doc;base=LAW;n=83195

Загальне керівництво органами зовнішньої розвідки здійснює президент Російської Федерації. Він зокрема визначає задачі, які мають виконуватись даними органами, а також контролює і координує їх діяльність. Крім того в функції президента входить питання підписання договорів міжвідомчого характеру між органами зовнішньої розвідки та розвідувальними і контррозвідувальними службами інших країн; призначає керівників органів зовнішньої розвідки.

Також, крім всього іншого Служба зовнішньої розвідки Російської Федерації має право проводити оперативно - розшукову діяльність, відповідно до статті 13, розділ 3 закону РФ “Про оперативно - розшукову діяльність”. Федеральный закон об оперативно-розыскной деятельности (№ 144-ФЗ от 12.08.95 г.) Принят Государственной Думой 5 июля 1995 года. - http://www.libertarium.ru/l_sormlaw_101 Відповідно до даного нормативно - правового акту, СЗР має вирішувати такі завдання, як і інші органи забезпечення безпеки, з поправкою на те, що загроза є зовнішньою. Серед цих завдань можна виділити головні:

· Виявлення, попередження, запобігання та розкриття злочинів, які здійснюються з участю іноземного елемента;

· Здобуття інформації про події чи дії, які створюють загрозу державній, військовій, економічній чи екологічній безпеці Російської Федерації.

Також, відповідно до статті 6, розділ 3 даного закону, Служба зовнішньої розвідки Росії може здійснювати оперативно - розшукову діяльність на запити міжнародних правоохоронних організацій та правоохоронних органів інших країн, відповідно до міжнародних договорів РФ. Федеральный закон об оперативно-розыскной деятельности (№ 144-ФЗ от 12.08.95 г.) Принят Государственной Думой 5 июля 1995 года. - http://www.libertarium.ru/l_sormlaw_101 Відповідно служба може розраховувати на такого роду допомогу у своїй діяльності від розвідувальних служб інших країн, що полегшує роботу.

Якщо проаналізувати офіційну позицію керівництва СЗР, що представлена на офіційному сайті служби, то вона покликана захищати безпеку особи, суспільства та держави від зовнішніх загроз з використанням певних методів та засобів, які регулюються законом.

Необхідність ведення розвідувальної діяльності визначають вищі органи законодавчої та виконавчої влади, виходячи з неможливості або недоцільності забезпечення безпеки країни іншими способами. Офіційний сайт Служби зовнішньої розвідки Російської Федерації. - http://svr.gov.ru/history/stage12.htm

Відповідно до розвідувальної доктрини, зовнішня розвідка Російської розвідки відмовилась від глобалізму. Якщо в період конфронтації між Заходом та Сходом зовнішня розвідка велася практично у всіх країнах світу, ще були присутні спецслужби США та інших країн НАТО, то тепер СЗР розгортає діяльність тільки в тих регіонах, де Росія переслідує справжні інтереси.

Відповідно до офіційної позиції, СЗР Російської Федерації вважає, що в неї немає основних, або другорядних противників. Крім того за офіційними заявами, в наш час в розвідці відбувається процес переходу від конфронтації із спецслужбами різних країн до співпраці та співробітництва в тих сферах, де їх інтереси співпадають (боротьба з міжнародним тероризмом, контрабандою наркотиків, проблеми розповсюдження зброї масового ураження і т. д.). Офіційний сайт Служби зовнішньої розвідки Російської Федерації. - http://svr.gov.ru/history/stage12.htm

2. 2. Нормативно - правове регулювання діяльності Федеральної служби безпеки

Щодо внутрішньої розвідки, то основу нормативно - правової бази її діяльності складає закон “Про органи федеральної служби безпеки Російської федерації” від 3 квітня 1995 р. відповідно до статті 4, розділу 1 даного закону, правовою основою діяльності органів Федеральної служби безпеки є Конституція Російської Федерації, даний закон, інші федеральні закони та нормативно - правові акти федеральних органів державної влади. Діяльність органів федеральної служби безпеки здійснюється також в відповідності до міжнародних договорів Російської Федерації. Федеральный закон от 3 апреля 1995 г. N 40-ФЗ "Об органах федеральной службы безопасности в Российской Федерации" (с изменениями от 30 декабря 1999 г., 7 ноября 2000 г., 30 декабря 2001 г., 7 мая, 25 июля 2002 г.) Принят Государственной Думой 22 февраля 1995 года. - http://femida.info/14/fzoofsbvrf001.htm

Діяльність органів федеральної служби безпеки здійснюється по таких основних напрямах:

· Контррозвідувальна діяльністю;

· Боротьба зі злочинністю;

· Розвідувальна діяльність.

Отже розглянемо детальніше контррозвідувальну та розвідувальну діяльність ФСБ. Відповідно до закону, контррозвідувальна діяльність - це діяльність органів федеральної служби безпеки в межах своїх повноважень по виявленню, попередженню, запобіганню розвідувальної та іншої діяльності спеціальних служб та організацій зарубіжних країн, а також окремих осіб, яка направлена на нанесення шкоди безпеці Російської Федерації. Федеральный закон от 3 апреля 1995 г. N 40-ФЗ "Об органах федеральной службы безопасности в Российской Федерации" (с изменениями от 30 декабря 1999 г., 7 ноября 2000 г., 30 декабря 2001 г., 7 мая, 25 июля 2002 г.) Принят Государственной Думой 22 февраля 1995 года. - http://femida.info/14/fzoofsbvrf001.htm

Основою для здійснення органами ФСБ контррозвідувальної діяльності являються:

· Наявність даних про ознаки розвідувальної чи іншої діяльності спеціальних служб та організацій інших країн, а також окремих осіб;

· Необхідність забезпечення захисту даних, які є державною таємницею;

· Необхідність вивчення (перевірки) осіб, які здійснюють, або здійснили допомогу органам ФСБ на конфіденціальній основі;

· Необхідність забезпечення власне безпеки служби.

Також важливо вказати, що здійснення контррозвідувальної діяльності, яка торкається меж особистої свободи та права на особисте життя громадян, відбувається тільки відповідно до постанови суду. ФСБ не має права без даного рішення порушувати таємність переписки, розмов і т. д. Також важливо зазначити, що будь - які дані про організацію, тактику, методи та засоби, з допомогою яких здійснюється контррозвідувальна діяльність є державною таємницею, і охороняється законом.

Щодо розвідувальної діяльності ФСБ, то вона здійснюється органами служби в межах їх повноважень і в взаємодії з органами зовнішньої розвідки Російської Федерації, з метою отримання інформації про загрози безпеки країни. Порядок та умови співпраці органів федеральної служби безпеки та органів зовнішньої розвідки РФ встановлюються на основі відповідних договорів між ними або спільних нормативно - правових актів.

Проте нормативно - правовою базою проведення розвідувальних заходів, а також порядок використання таємних методів та засобів при здійсненні даних заходів є нормативно - правові акти Федеральної служби безпеки Російської Федерації. Федеральный закон от 3 апреля 1995 г. N 40-ФЗ "Об органах федеральной службы безопасности в Российской Федерации" (с изменениями от 30 декабря 1999 г., 7 ноября 2000 г., 30 декабря 2001 г., 7 мая, 25 июля 2002 г.) Принят Государственной Думой 22 февраля 1995 года. - http://femida.info/14/fzoofsbvrf001.htm

Органи федеральної служби безпеки здійснюють свою діяльність у взаємодії з федеральними органами державної влади, органами державної влади суб'єктів Російської Федерації, підприємствами, закладами та організаціями незалежно від форм власності. Важливо наголосити на тому аспекті, що органи федеральної служби можуть використовувати можливості інших сил забезпечення безпеки Російської Федерації в порядку, який встановлений федеральними законами та нормативно - правовими актами Президента РФ. Державні органи, а також підприємства, заклади та організації зобов'язані сприяти органам ФСБ в здійсненні їх діяльності. Взаємодія органів ФСБ зі спеціальними службами, з правоохоронними органами та іншими організаціями інших держав відбувається відповідно до міжнародних договорів Російської Федерації.

РОЗДІЛ 3. СИСТЕМА РОЗВІДУВАЛЬНИХ СЛУЖБ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

3.1 Структура та основні функції Служби зовнішньої розвідки

Служба зовнішньої розвідки Російській Федерації є складовою частиною сил забезпечення безпеки і покликана захищати безпеку особи, суспільства і держави від зовнішніх загроз.

СЗР здійснює наступні функції :

· забезпечення Президента Російської Федерації, Федеральних Зборів і Уряду розвідувальною інформацією, необхідною їм для ухвалення рішень в політичній, економічній, військово-стратегічній, науково-технічній і екологічній областях;

· забезпечення умов, сприяючих успішній реалізації політики Російської Федерації у сфері безпеки;

· сприяння економічному розвитку, науково-технічному прогресу країни і військово-технічному забезпеченню безпеки Російської Федерації.

Для забезпечення здійснення даних функцій федеральним законом Російської Федерації “Про зовнішню розвідку ” Службі зовнішньої розвідки надається ряд повноважень. Зокрема, встановлення на конфіденційній основі відносин співпраці з особами, що добровільно дали на цю згоду, і здійснення заходів по зашифровуваній кадрового складу.

В процесі розвідувальної діяльності СЗР може використовувати явні і негласні методи і засоби, які не повинні заподіювати шкоду життю і здоров'ю людей і завдавати збитку навколишньому середовищу. Порядок використання негласних методів і засобів визначається федеральними законами і нормативними правовими актами органів зовнішньої розвідки Російської Федерації.

Розвідувальна інформація відповідно до функцій СЗР надається Президентові Російської Федерації, палатам Федеральних Зборів, Уряду Російської Федерації і визначуваним Президентом федеральним органам виконавчої і судової влади, підприємствам, установам і організаціям.

Керівники Служби зовнішньої розвідки несуть персональну відповідальність перед Президентом Російської Федерації за достовірність, об'єктивність розвідувальної інформації і своєчасність її надання.

Відповідно до указу Президента РФ "Про заходи по протидії тероризму" від 15 лютого 2006 року був створений Національний антитерористичний комітет (НАК), до складу якого увійшов і Директор СЗР Росії.

Розглянемо Комітет детальніше, адже виконання завдань протидії тероризму займає важливе місце в зовнішній політиці РФ, а також в діяльності СЗР зокрема.

До його компетенції відносяться всі сфери протидії тероризму. Це і профілактика тероризму, і безпосередньо сама боротьба з терористичною діяльністю, а також ліквідація можливих наслідків терактів.

Основними завданнями Комітету є:

· підготовка пропозицій Президентові Російської Федерації по формуванню державної політики в області протидії тероризму, а також по вдосконаленню законодавства Російської Федерації в цій області;

· координація діяльності по протидії тероризму федеральних органів виконавчої влади, антитерористичних комісій в суб'єктах Російської Федерації, а також організація їх взаємодії з органами виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації, органами місцевого самоврядування, суспільними об'єднаннями і організаціями;

· розробка заходів по протидії тероризму, усуненню сприяючих йому причин і умов, зокрема заходів по забезпеченню захищеності потенційних об'єктів терористичних посягань;

· участь в міжнародній співпраці в області протидії тероризму, зокрема в підготовці проектів міжнародних договорів Російської Федерації в цій області;

· підготовка пропозицій по забезпеченню соціального захисту осіб, що здійснюють боротьбу з тероризмом і (або) привертаються до цієї діяльності, а також після соціальної реабілітації осіб, що є потерпілими від терористичних актів;

· вирішення інших завдань, передбачених законодавством Російської Федерації, по протидії тероризму. Указ Президента РФ от 15 февраля 2006 г. N 116 "О мерах по противодействию терроризму" (с изменениями от 2 августа 2006 г.). - http://nak.fsb.ru/nac/documents/ord_law.htm

Щодо до організаційно - штатної структури Служби зовнішньої розвідки РФ, то відповідно до закону "Про зовнішню розвідку", прийнятому в грудні 1995 р., то організаційна структура СЗР РФ включає в себе :

· оперативні;

· аналітичні;

· функціональні підрозділи (управління, служби, самостійні відділи).

Вперше в практиці російських спецслужб було створено Бюро по зв'язках з громадськістю і засобами масової інформації. Директор Служби зовнішньої розвідки призначається Президентом Російської Федерації (9 жовтня 2007 року Указом Президента РФ Директором Служби зовнішньої розвідки призначений Фрадков Михайло Юхимович).

Для обговорення виникаючих проблем і вироблення розвідувальної політики стосовно ситуації, що складається, регулярно збирається Колегія СЗР, куди входять заступники Директора зовнішньої розвідки, начальники оперативних, аналітичних і функціональних підрозділів. В цілому структура СЗР Росії виглядає таким чином:

Схема структури Служби зовнішньої розвідки Російської Федерації Офіційний сайт Служби зовнішньої розвідки Російської Федерації. - http://svr.gov.ru/svr_today/struk_sh.htm

3.2 Структура та основні функції Федеральної служби безпеки

Щодо служби внутрішньої розвідки - Федеральної служби безпеки, то відповідно до розділу третього “Положення про Федеральну службу безпеки Російської Федерації та її структури” Федеральна служба безпеки Російської Федерації для вирішення основних задач виконує наступні основні функції:

· ФСБ Російської Федерації організовує виконання федеральних законів органів влади, а також міжнародних договорів в органах та військах. Крім того ФСБ має і деякі законодавчі функції - вона бере участь в розробці та реалізації державних програм в сферах, які стосуються діяльності служби;

· Напрацьовує на основі прогнозів розвитку політичної, соціально - економічної та кримінальної ситуації в країні пропозиції щодо попередження та нейтралізації загроз безпеці Російської Федерації;

· Організовує в межах своїх повноважень контррозвідувальну, оперативно - пошукову, та розвідувальну діяльність;

· Розробляє в взаємодії з іншими федеральними органами виконавчої влади міри щодо боротьби з організованою злочинністю, корупцією, контрабандою, терористичною та диверсійною діяльністю;

· Координує діяльність федеральних органів виконавчої влади щодо виконання мір задля конррозвідувальної, криптографічної та інженерно - технічної безпеки, та забезпечує безпеку таких органів;

· Забезпечує захист відомостей, які є державною таємницею, а також визначає порядок доступу до такого роду інформації;

· Забезпечує та координує діяльність шифрувальної системи в країні;

· Забезпечує у взаємодії з органами внутрішніх справ Російської Федерації безпеку представництв іноземних країн та території РФ. "Положение о Федеральной службе безопасности Росийской Федерации и ее структуры" . Утверждено Указом Президента Российской Федерации от 11 августа 2003 г. № 960. - http://chekist.ru/article/724

Щодо системи органів ФСБ, то відповідно до “Положення про Федеральну службу безпеки”, яке було прийнято Указом Президента Російської Федерації № 960 від 11.08.2003 р, то вона має наступний вигляд:

Відповідно до даної схеми, задачі та функції територіальних органів ФСБ визначаються виходячи із задач та функцій відповідного відомства Російської Федерації, а також з урахуванням конкретних особливостей регіонів, в межах яких вони здійснюють свою діяльність. Зокрема вони приймають участь у відповідності з профілем їх діяльності в напрацюванні мір та способів державного регулювання питань, що знаходяться в межах компетенції ФСБ, аналізують міжрегіональні програми співпраці та допомагають при підготовці питань, які вирішує відповідне відомство.

Прикордонна служба ФСБ Росії - державна військова організація, складова основу системи забезпечення безпеки особи, суспільства і держави у сфері захисту і охорони Державного кордону Російської Федерації, охорони внутрішніх морських вод, територіального моря, виняткової економічної зони, континентального шельфу Російської Федерації і їх природних ресурсів. Керівництво діяльністю Прикордонної служби здійснює директор ФСБ . Управління Прикордонною службою здійснює директор ФПС (Федеральна погранична служба) в ранзі першого заступника директора ФСБ Росії.

11 березня 2003 року Володимир Путін передав функції ФПС на виконання у ФСБ.

ВИСНОВКИ

На думку російських політиків, побудова в країні демократичного правового устрою неможлива без удосконалення правового регулювання, функціонування “спеціальних” видів діяльності, які здійснюються федеральними органами виконавчої влади, які наділені компетенцією в області забезпечення національної безпеки. До таких видів діяльності відноситься також і розвідувальна діяльність.

В умовах поширення міжнародного тероризму та міжнародної злочинності, здійснення низкою країн, на думку російської влади, дій, що зачіпають національні інтереси Росії, росте роль розвідувальної діяльності в справі забезпечення національної безпеки. В Концепції національної безпеки Російської Федерації зазначається, що особливе значення для забезпечення національної безпеки має ефективне використання і усесторонній розвиток можливостей розвідки в цілях своєчасного виявлення загроз, і визначення їх джерел. Тому зрозуміло, що розвідувальні служби мають великий вплив на зовнішню політику Російської Федерації, а їх дослідження допоможе відстежувати певні політичні процеси на пострадянському просторі.

Дослідження ґенези сучасної російської розвідки показало, що вона практично дісталась Росії “в спадок” від СРСР. Була здійснена низка реформ та реструктуризацій, що дало змогу повністю виокремити Службу зовнішньої розвідки із системи органів виконавчої влади.

Аналіз нормативно - правової бази діяльності розвідувальних служб дав змогу зрозуміти їх основні цілі та завдання - забезпечення безпеки та інформаційне забезпечення органів влади про її стан стосовно зовнішніх загроз (для зовнішньої розвідки - СЗР), та забезпечення національної безпеки, протидія іноземним розвідувальним службам, забезпечення недопуску до інформації, яка є державною таємницею (для внутрішньої розвідки - ФСБ).

Аналіз системи розвідувальних служб, зокрема дослідження їх структури доводить, діяльність служб чітко регламентована, а сфери обов'язків чітко розподілені між відомствами. Чітка ієрархія та підпорядкування системних одиниць дає змогу ефективно здійснювати завдання, які покладені на служби.

Російські розвідувальні служби - фактор, який займає важливу нішу в системі органів виконавчої влади, а також вони відіграють важливу роль у прийняті зовнішньополітичних рішень в Російській Федерації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон РФ от 5 марта 1992 г. N 2446-I “О безопасности” (с изменениями от 25 декабря 1992 г.). - http://base.garant.ru/10136200.htm;

2. Закон РФ от 21 июля 1993 г. N 5485-1 “О государственной тайне” (с изменениями от 6 октября 1997 г.). - http://zakon.kuban.ru/private1/z5485-1.htm;

3. Закон СССР от 03.12.1991 N 124-Н “О реорганизации органов государственной безопасности.”. - http://pravo.levonevsky.org/baza/soviet/sssr0011.htm;

4. Указ Президента РСФСР от 18.12.1991 N 293 “Об образовании Службы внешней разведки РСФСР.” - http://www.bestpravo.ru/fed2008i/data195/tex195821.htm;

5. Указ Президента РСФСР № 233 “О преобразовании Комитета государственной безопасности РСФСР в Агентство федеральной безопасности РСФСР” от 26 ноября 1991 г. - http://lawrussia.ru/texts/legal_689/doc689a973x252.htm;

6. Указ Президента СССР от 28 ноября 1991 г. N УП-2890 “Об утверждении Временного положения о Межреспубликанской службе безопасности.”. - http://ruspravo.org/list/89309/1.html ;

7. Указ Президента Российской Федерации №308 “О мерах по совершенствованию государственного управления в области безопасности Российской Федерации”. - http://www.lubanka.ru/page.php?id=205;

8. Указ Президента Российской Федерации №318 “Об утверждении положения об управлениях (отделах) Федеральной службы безопасности Российской Федерации в вооруженных силах Российской Федерации, других войсках, воинских формированиях и органах (органах безопасности в войсках).” - http://www.fsb.ru/fsb/npd/more.htm!id%3D10343060@fsbNpa.html;

9. Указ Президента Российской Федерации №870 “Вопросы Федеральной Службы Безопасности Российской Федерации”. - http://www.sakha.gov.ru/files/Files/Ukaz.files/%D0%A4%D0%A1%D0%91.htm;

10. Указ президента РФ от 5 января 1994 N 19 (РВ 94-56) “Об утверждении положения о Федеральной службе контрразведки Российской Федерации.” - http://www.profinfo.ru/biblio/uphsb.rtf;

11. Указ Президента РФ № 2233 от 21 декабря 1993 года “Об упразднении Министерства безопасности Российской Федерации и создании Федеральной службы контрразведки Российской Федерации.” - http://law7.ru/base29/part5/d29ru5211.htm;

12. Указ Президента РФ от 15 февраля 2006 г. N 116 “О мерах по противодействию терроризму” (с изменениями от 2 августа 2006 г.). - http://nak.fsb.ru/nac/documents/ord_law.htm;

13. Указ Президента РФ № 633 от 23 июня 1995 г. “О первоочередных мерах по реализации Федерального закона «Об органах федеральной службы безопасности в Российской Федерации.»” - http://www.bnti.ru/showart.asp?aid=384&lvl=01;

14. Положение “О Федеральной службе беззопасности Росийской Федерации и ее структуры” . Утверждено Указом Президента Российской Федерации от 11 августа 2003 г. № 960. - http://chekist.ru/article/724;

15. Федеральный закон от 3 апреля 1995 г. N 40-ФЗ “Об органах федеральной службы безопасности в Российской Федерации.” (с изменениями от 30 декабря 1999 г., 7 ноября 2000 г., 30 декабря 2001 г., 7 мая, 25 июля 2002 г.) Принят Государственной Думой 22 февраля 1995 года. - http://femida.info/14/fzoofsbvrf001.htm;

16. Федеральный закон “Об обороне” (№ 61-ФЗ от 31.05.96 г.);

17. Федеральный закон об оперативно-розыскной деятельности (№ 144-ФЗ от 12.08.95 г.). Принят Государственной Думой 5 июля 1995 года. - http://www.libertarium.ru/l_sormlaw_101;

18. Федеральный закон Российской Федерации “О федеральной службе безопасности” (в ред. Федерального закона от 30.06.2003 N 86-ФЗ). - http://www.consultant.ru/online/base/?req=doc;base=LAW;n=83195;

19. Федеральный закон “О внешней разведке”. Принят Государственной Думой 8 декабря 1995 года. (в ред. Федеральных законов от 07.11.2000 № 135-ФЗ, от 30.06.2003 № 86-ФЗ, от 22.08.2004 № 122-ФЗ, от 14.02.2007 № 20-ФЗ). - http://bestpravo.ru/fed1995/data01/tex10059.htm;

20. Федеральный закон от 27.05.1998 г. № 76-ФЗ “О статусе военнослужащих” (с изменениями от 31.12.99 г., 19.06.,07.08., 27.12.2000г.). - http://www.zonazakona.ru/law/zakon_rf/762/;

21. Алексушин Г.В. История правоохранительных органов. - Самара: Издательство АНО «ИА ВВС» и АНО «Ретроспектива», 2005. - 340 c.;

22. Дегтярев К., Колпакиди А. Внешняя разведка СССР. -- М.: Яуза, Эксмо, 2009. -- С. 273-282. -- 736 с.

23. Антонов В.С., Карпов В.Н. "Мастера разведки и контрразведки". - М.: Вече, 2009. - 368 с.;

24. Антонов В.С., Карпов В.Н. Нелегальная разведка. - М.: Международные отношения, 2007. - 368 с.;

25. Воронцов, С.А. Правоохранительные органы и спецслужбы РоссийскойФедерации: История и современность /Ред. колл. : С. В.Степашин (общ. ред.) и др. - М. :Ростов на Дону :АСТ; Феникс,1999. - 704 с.;

26. Дегтярев К. Энциклопедия спецслужб. -- М.: Яуза Эксмо, 2009. -- С. 645-705. -- 736 с.;

27. Редкоус В.М. Правовое регулирование разведывательной деятельности по законодательству России и государств-участников СНГ // Право и государство: теория и практика. - 2008. № 1 (37). - С. 64-70.;

28. Рыбников В.В., Алексушин Г.В. История правоохранительных органов Отечества. Учебное пособие для вузов. - М.: Издательство «Щит-М», 2007. - 276 c.;

29. Север А. История КГБ. -- М.: Алгоритм, 2008. -- 336 с.;

30. Яковлев А.Н. Лубянка. Органы ВЧК-ОГПУ-НКГБ-МГБ-МВД-КГБ. 1917--1991. Справочник. - М., 2003. - 228 с.;

31. Ясман В. RFE/RL Research Report //Спостерігач. - лютий 1993 року. - № 22. - http://www.ucipr.kiev.ua/modules.php?op=modload&name=News&file=article&sid=411;

32. Офіційний сайт Служби зовнішньої розвідки Російської Федерації. - http://svr.gov.ru;

33. Офіційний сайт Федеральної служби безпеки Російської Федерації - http://www.fsb.ru;

Размещено на Allbest