Основні напрямки соціальної політики України в сучасних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1 Сутність соціальної політики

2 Формування завдань та показників соціальної політики

3 Розвиток соціальних галузей в Україні

Висновки

Література

ВСТУП

Соціальна політика - це політика держави, суспільства, політичних партій, соціальних інститутів у відношенні суспільного добробуту народу, задоволення матеріальних, соціальних та інтелектуальних потреб людей.

Соціальна політика - одне із головних напрямків внутрішньої політики держави, призваного забезпечити відтворення тих соціальних ресурсів, із яких вона черпає собі підтримку, створює умови для розширеного відтворення своєї діяльності і стабільності суспільної системи. Важливою задачею соціальної політики є досягнення певного рівня рівноваги в суспільному житті через:

- надання державних гарантій;

- перерасподілення матеріальних засобів та організаційних зусиль;

- регулювання способу життя (податками, засобами, заохоченням благодійності, підприємницької ініціативи) - в поєднанні з репресивними засобами, наприклад, боротьба з наркобізнесом і т.д.

Зараз в Україні соціальна політика складається з наступних ланок:

- система соціального забезпечення;

- система соціального страхування;

- система соціального захисту, соціального обслуговування.

Соціальна політика покликана вирішувати суперечності між поточними та перспективними інтересами суспільства, між інтересами соціальних груп та верств, які не збігаються чи розходяться, враховуючи неминучість «плати» (економічної, екологічної і т.д.) за соціальний прогрес.

Завдання соціальної держави за умовою стабільного соціального розвитку перш за все полягає в якісному удосконаленні системи соціального захисту населення - соціального страхування, охорони здоров'я, освіти, родинної, соціальної та житлової політики.

1 СУТНІСТЬ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

Соціальна політика спрямована на розвиток процесів і форм організації життя населення і суспільного виробництва з точки зору умов праці, побуту і відпочинку людини зокрема, а також розвитку особистості взагалі. Важливою складовою соціальної політики є демографічна політика, яка передбачає активне втручання державних органів управління за допомогою економічних, адміністративно-правових і пропагандистських заходів як у природне, так і механічне пересування (міграційні процеси) населення з метою досягнення поставлених цілей.

Соціальна політика є визначальним напрямом внутрішньої політики держави. Вона забезпечує захист прав людини, створює передумови для розширеного відтворення людиною своєї діяльності, а також стабільності суспільної системи. Соціальна політика будь-якої держави передбачає визначення глибинних тенденцій розвитку в усіх сферах соціально-політичного життя, що обумовлює процес розвитку соціального існування і соціальної безпеки людини та цілеспрямований вплив на них суб'єктів регулятивної діяльності. Соціальна політика-це складова частина загальної політики, головним завданням якої є розробка та здійснення необхідних заходів щодо збереження та зміцнення наявного суспільного державного ладу. Соціальна політика-це система управлінських, організаційних, регулятивних, саморегулятивних заходів, дій, принципів і засад, спрямованих на забезпечення певного рівня та якості життя, соціального захисту малозабезпечених верств населення, гарантії їх соціальної безпеки в суспільстві.

В Україні діють приватні, суспільні ї державні організації, що обслуговують соціальну сферу та споживчий ринок. Головним її призначенням є врахування потреб громадян, які залежать від загальноприйнятих у суспільстві морально-психологічних норм і цінностей, і послідовне задоволення цих потреб шляхом реформування систем соціального захисту, освіти, охорони здоров'я, забезпечення житлом, охорони довкілля, захисту прав людини та в широкому розумінні-захисту інтересів споживача. Ці системи поступово пристосовуються до ринкових умов, змінюючи свої функції та структуру, що, у свою чергу, сприяє досягненню основних макропоказників споживання, підпорядкованих завданням суспільного розвитку.

З метою забезпечення розвитку соціально-орієнтованої ринково і економіки протягом останніх років створено принципово нові організаційні структури, досягнуто грошово-фінансової стабілізації та певних успіхів у боротьбі зі зростанням інфляції. Водночас цей процес супроводжувався спадом виробничої діяльності, зростанням безробіття, несвоєчасною виплатою заробітної плати, пенсій, стипендій, зменшенням обсягів ВВП у реальному секторі економіки, спадом платоспроможного попиту населення. В Україні здійснювалися заходи щодо поліпшення матеріального становища населення за рахунок підвищення мотивації до праці як основного джерела доходів; проведення активної політики зайнятості; створення сприятливих умов для демографічного відтворення населення, реформування пенсійного забезпечення та соціального страхування, соціальної допомоги, адресної допомоги малозабезпеченим верствам населення, соціального захисту громадян, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У загальному вигляді соціальну політику можна визначити як одну зі складових загальнодержавної політики, втілену в соціальні програми та соціальну практику для задоволення соціальних потреб як сукупність різних заходів, форм діяльності суб'єктів соціально-політичного життя, які відображають інтереси людини та суспільства й є життєво необхідними для її нормальної соціальної діяльності. Виходячи з цього, можна виділити основні напрямки соціальної політики в Україні:

- проведення пенсійної реформи, яка буде забезпечувати справедливу систему пенсійних виплат з урахуванням трудового вкладу працівника;

- надання адресної допомоги найнужденнішим у грошовій та натуральній формах;

- сприяння всебічному державному захисту інтелектуального потенціалу суспільства, його ефективному використанню та примноженню;

- забезпечення стабільного фінансування та державної підтримки розвитку соціальних галузей (освіти, науки та культури);

- широка підтримка сім'ї, материнства та дитинства;

- надання відповідної допомоги по безробіттю, збереження робочих місць, фахова перепідготовка осіб, які втратили роботу;

- підвищення добробуту населення за рахунок особистого трудового внеску, підприємництва та ділової активності.

Саме останнім двом пунктам у Харківській області приділяється особлива увага: проведена значна робота, спрямована на створення сприятливих умов для розвитку бізнесу. Спрощена система реєстрації для суб'єктів підприємницької діяльності та отримання дозвільних документів для ведення бізнесу, зменшено регулятивний тиск на бізнес-середовище. Кількість населення області, зайнятого в малому бізнесі, збільшилася до 370 тис. чоловік.

соціальний політика захист гарантія

За підсумками моніторингу за минулий 2005 рік за темпами зростання кількості малих підприємств серед областей України Харківська область займає 4-те місце з темпами зростання 105,9% [6].

Засобом реалізації соціальної політики держави є система соціального захисту та соціальних гарантій. Соціальний захист - це система державних заходів із забезпечення достойного матеріального та соціального становища громадян. Соціальні гарантії - це система обов'язків держави перед своїми громадянами стосовно задовільнення їх соціальних потреб.

Соціальний захист економічно активного населення здійснюється за такими напрямками: по-перше, це заходи держави, які пов'язані з кваліфікаційною підготовкою до трудової діяльності; по-друге, заходи, що забезпечують можливість реалізації здібностей кожного в процесі трудової та виробничої діяльності та сам процес такої діяльності; по-третє, заходи, спрямовані на створення нових робочих місць і підтримку працівників, які втратили роботу. Основними елементами системи соціальних гарантій є визнання обов'язковості загальнодоступної та безкоштовної освіти, сприяння реалізації особистих здібностей у процесі трудової діяльності, недопущення примусової праці та гарантія мінімізації втрат у зв'язку із закінченням трудової діяльності.

Існують різні підходи щодо реалізації соціальної політики. Соціальний підхід спирається на те, що суспільство має гарантувати кожному громадянину доходи, не нижчі за межу малозабезпеченості. Ринковий підхід виходить з того, що суспільство бере на себе зобов'язання тільки створити умови кожному члену суспільства для виявлення ним економічної активності та одержання доходу. В економічно розвинутих країнах найчастіше комбінуються обидва ці підходи, що забезпечує результативність соціальної політики та достойний рівень життя населення.

Становлення нової економічної системи на засадах ринкових відносин безпосередньо пов'язане з удосконаленням існуючої соціальної політики. На сучасному етапі ринкових перетворень в Україні вже здійснено лібералізацію економіки та зовнішньоекономічної діяльності, йде розвиток процесу приватизації, практично ліквідовано адміністративно-командну систему управління на всіх рівнях.

В основному сформовано недержавний сектор економіки, фінансові та банківські структури, валютний і фондовий ринки, ринок цінних паперів. Проте розрив економічних зв'язків у межах колишнього СРСР, нестача енергоносіїв, повільна конверсія значної кількості підприємств оборонного комплексу призвели до спаду обсягів виробництва конкурентноспроможної продукції, вимушеної неповної зайнятості та безробіття, руйнування соціальної інфраструктури. Як наслідок, знизилися реальні доходи значної частини населення.

На жаль, компенсаційні заходи з індексації заробітної плати та соціальних виплат істотно відстали від зростання споживчих цін. Численні урахування реального матеріального становища різних верств населення та їх можливостей забезпечити свій добробут. Це породило соціальне утриманство в суспільстві і зменшило можливості надання допомоги тим, хто її справді потребує. Відтак погіршився соціальний захист найвразливіших верств населення: дітей, пенсіонерів, інвалідів, самотніх людей, багатодітних сімей та безробітних. Знизився рівень соціально-трудових прав і соціальних гарантій багатьох громадян. Водночас проблема побудови нової соціальної політики полягає не тільки в посиленні соціального захисту окремих категорій населення (пенсіонерів, студентів, інвалідів, багатодітних сімей тощо). За ринкових умов кожна працездатна людина мусить сама забезпечити добробут своєї сім'ї. Проте для побудови системи матеріального самозабезпечення необхідні належні макроекономічні передумови. Створення таких передумов-важлива складова державного регулювання соціальної політики.

Світовий досвід свідчить, що створення макроекономічних передумов, які сприяють матеріальному самозабезпеченню працездатних осіб є дуже ефективним засобом соціального захисту в країнах Західної Європи, особливо в скандинавських країнах. У більшості держав з розвинутою ринковою економікою діють гарантії щодо рівня доходів, загальнодержавні системи регулювання зайнятості, підготовки та перепідготовки кадрів, стимулюється професійна та територіальна мобільність населення та ін. Отже, головна мета соціальної політики соціально орієнтованої ринкової економіки-зняти всі обмеження на шляху вільної економічної діяльності, дати можливість кожному працівникові, кожному трудовому колективу одержувати доходи відповідно до свого реального внеску з збільшення суспільного багатства. Метою соціальної політики держави є забезпечення стабільного, без заворушень і потрясінь, функціонування суспільства, досягнення суспільної злагоди та соціальної цілісності, належного рівня життєдіяльності людей. Метою соціальної політики є забезпечення кожному громадянину можливості вільно розвиватися, реалізовувати свої здібності, одержувати належний дохід, поліпшувати добробут.

Сучасна Україна потребує якісної перебудови соціальної сфери суспільства, прискореної реалізації цільових орієнтирів становлення та розвитку соціальної держави. Ідея розбудови соціальної держави в Україні відповідає демократичним традиціям, прагненням українців до свободи, самореалізації і рівноправності, світовим тенденціям суспільного розвитку і є природним наслідком здобуття державної незалежності. Саме ця ідея може претендувати на статус національної, оскільки здатна активізувати та об'єднати громадян у прагненні до соціально справедливого середовища та високих стандартів життя.

Потреба побудови соціальної держави виникла з прийняттям у 1991 р. Конституції України, яка утвердила незалежну державу як правову, демократичну, соціальну. Водночас механізми державного регулювання виявились неспроможними подолати глибокі деформації, які виникли на початковому етапі трансформаційного процесу, забезпечити реалізацію ефективної соціально-економічної політики в країні. Нині розбудова високорозвинутої соціальної держави в Україні потребує значного вдосконалення та корегування. Виникає гостра необхідність формування та реалізації таких стратегічних приорітетів соціальної політики, які комплексно враховують потреби інноваційного розвитку країни, інтегрування в Європейський Союз та світове економічне середовище соціально орієнтованої ринкової економіки, здатної забезпечити людський розвиток, гідний рівень і якість життя громадян.

2 ФОРМУВАННЯ ЗАВДАНЬ ТА ПОКАЗНИКІВ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

Соціальна політика має бути адекватною відносно стану економіки, сприяти виходу з кризи, забезпечити дотримання мінімально необхідних стандартів життєвого рівня населення. Водночас заходи соціальної політики спрямовуються на збереження та відтворення трудового потенціалу економіки, утвердження необхідної мотивації продуктивної праці, запобігання масовому безробіттю. Для реального втілення в життя цих складових соціальної політики потрібна реалізація таких завдань:

- створення необхідних умов для поліпшення кожним трудівником свого добробуту за рахунок особистого трудового внеску, підприємництва та ділової активності;

- перехід від чинної моделі організації заробітної праці, що зорієнтована на низьку ціну робочої сили і високу частину безкоштовних соціальних послуг до нової моделі, яка передбачає високу ціну робочої сили та платне задоволення відповідних послуг;

- суттєве зростання ціни робочої сили матиме важливе значення з погляду її захисту в процесі входження країни у світовий економічний простір, відновлення регулювальної функції мінімальної заробітної плати, яка не може бути нижчою за офіційно встановлену межу малозабезпеченості, з поступовим підвищенням мінімальної заробітної плати;

- забезпечення прогресивних змін у співвідношенні між тарифною та надтарифною частинами оплати праці;

- нагромадження необхідних фінансових ресурсів для здійснення відповідної допомоги по безробіттю, для збереження робочих місць у процесі роздержавлення та приватизації, стимулювання розвитку малих підприємств, запровадження системи громадських робіт, фахової перепідготовки осіб, які втратили роботу, для виконання програми захисту малозабезпечених багатодітних і неповних сімей, пенсіонерів, які не працюють, інвалідів, із щомісячним індексуванням грошових виплат зазначеним категоріям населення відповідно до фактичних темпів інфляції;

- відшкодування витрат на оплату житла з урахуванням матеріального розшарування населення у зв'язку з лібералізацією квартирної плати та комунальних платежів;

- забезпечення справедливої системи пенсійних виплат з урахуванням трудового внеску кожної окремої особи;

- запровадження моральних та фіскальних стимулів щодо утворення та розширення сфери діяльності територіальних фондів соціальної підтримки населення, розвитку благодійних організацій;

- захист інтелектуального потенціалу суспільства, його ефективне використання та примноження, сприяння неухильному зростанню ролі, престижу та оплати праці інженерно-технічних кадрів, менеджерів, наукової та творчої інтелігенції - вчених, діячів літератури та мистецтва, медиків, учителів, працівників закладів культури;

- підтримка розвитку духовної сфери, освіти, науки та культури; стимулювання створення недержавних закладів науки, культури, освіти, становлення страхової медицини, здійснення партнерства держави з приватними інституціями у вирішенні питань соціальної політики;

- здійснення заходів із соціальної адаптації молоді до умов ринкової економіки, надання молоді гарантованих можливостей щодо отримання освіти, професійної підготовки та працевлаштування;

- проведення активної економічної політики. Розробка програми охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів.

Враховуючи потреби соціального розвитку держави, реформування сфер життєдіяльності суспільства за ініціативою Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики було створено робочу групу, до складу якої ввійшли представники органів виконавчої влади та законодавчої влади, інститутів Національної академії наук України, галузевих науково-дослідних інститутів і профспілок. Процес формування концептуального підґрунтя соціальної держави, який активізувався в Україні протягом останніх трьох років, є свідоцтвом соціалізації системи державного управління, надання державної переваги саме людському розвитку через соціальну орієнтацію економіки та соціальні стратегії розвитку. У вітчизняних наукових дослідженнях ще не побудовано цілісну модель соціальної держави, яка стане прийнятною для українського сьогодення, хоча окремі її елементи розглядаються вченими С. Мочерним, О. Скрипником, В. Єременко та ін. Значним науковим внеском у розробку стратегічних положень та напрямів розбудови соціальної держави в Україні є праці В. Хари та В. Новікова, в яких досліджуються проблеми визначення українського типу соціальної держави, формування ефективного механізму соціальної політики [14].

В Харківській області розробляється прогноз соціального і економічного розвитку регіону на 2006 рік, який покладено в основу проекту бюджету. В основу розрахунків показників обласного бюджету покладено прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України, якими прогнозується приріст валового внутрішнього продукту на 7%, індекс споживчих цін на 8,7%, а також збільшення мінімальної заробітної плати з 01.01. - 350 грн., 01.07 - 375 грн., 01.12. - 400 грн. [5].

Основною метою розвитку області у 2006 році є закріплення високих темпів економічного зростання на основі інноваційно-інвестиційної складової, справедливої оплати праці, повноцінного відновлення робочої сили та задіяння стимулів до збільшення індивідуальних доходів громадян для досягнення головної цілі - підвищення добробуту населення.

У 2006 році прогнозується суттєве зростання темпів промислового виробництва на 5,5%, а по виробництву неметалевих мінеральних виробів -12%, машинобудування - 8%, по харчовій промисловості та переробці сільгосппродукції близько 6% [6].

Таблиця - Основні прогнозні показники економічного і соціального розвитку Харківської області на 2006 рік [5].

	Одиниця виміру	2005 рік	2006 рік (прогноз)	2006 рік у % до 2005 року
Обсяг реалізації промислової продукції у фактичних цінах	млн. грн.	18204,1	19634
Темпи росту (зниження) обсягів промислового виробництва у порівняних цінах	%	112,5	105,5
Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування - всього	млн. грн.	1916	2518	131,4
Прибуток - всього	млн. грн.	3000	3418	113,9
Збиток - всього	млн. грн.	-1084	-900	83
Фонд оплати праці працівників, зайнятих у галузях економіки (в т.ч. малі підприємства та сільське господарство)	млн. грн.	7347,6	8650,7	117,7
Середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки	грн.	759	920	121,2
Середньомісячна заробітна плата працівників малого бізнесу	грн.	370	480	129,7

По всіх видах промислової діяльності планується досягти збільшення темпів виробництва за рахунок підвищення конкурентоспроможності виробництва на основі застосування високих технологій та залучення довгострокових фінансових ресурсів, в першу чергу, для виробництва імпортозаміщуючої продукції та нарощування експорту.

В аграрному секторі прогнозується зростання обсягів виробництва валової продукції сільського господарства на 4,5% [8].

Головною метою в сфері торгівлі, ресторанного господарства та побуту в 2006 році є забезпечення стабільних умов розвитку внутрішнього ринку споживчих товарів і послуг за рахунок підвищення темпу росту обороту роздрібної торгівлі не нижче 20,0%, темпів зростання обороту ресторанного господарства не менш ніж 10,0%, темпів збільшення побутових послуг не нижче 12,0%.[5]

Прогнозується позитивний фінансовий результат діяльності підприємств області у сумі 2,5 млрд. грн., що на 31,4% більше рівня 2005р., за рахунок збільшення їх прибутковості та зменшення збитковості, що буде сприяти розширенню застосування нових енергозберігаючих технологій, стабілізації виробництва, здійснення заходів щодо підвищення купівельної спроможності населення, зростання обсягів реалізації промислового виробництва. На 2006 рік прогнозується прибуток в розмірі 3,4 млрд. грн., що становить 113,9%, до показників 2005 року [5].

Завдяки позитивній тенденції розвитку основних галузей економіки області, середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих у видах економічної діяльності збільшиться з 759 грн. до 920 грн., або на 21,3%, що дасть можливість забезпечити наповнення доходної частини бюджету за рахунок збільшення надходжень податку з доходів фізичних осіб та погашення податкового боргу до бюджету по суб'єктах господарювання.[5]

3 РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНИХ ГАЛУЗЕЙ В УКРАЇНІ

До основних галузей в соціальній сфері належать охорона здоров'я, освіта, культура та мистецтво. Протягом 2000-2001 рр. був прийнятий пакет з майже 200 законодавчих і державних нормативно-правових актів, що регламентують розвиток цих сфер діяльності. Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо поліпшення медичної допомоги населенню України» передбачено комплекс міжгалузевих дій, направлених на підвищення рівня здоров'я народу та соціального захисту медиків. Указом Президента України «Про Концепцію розвитку охорони здоров'я населення України» визначено стратегію розвитку медичної сфери, яку спрямовано на організаційне та фінансове забезпечення доступної медичної допомоги кожному громадянинові України. Основною нормативно-правової бази галузі фізичної культури та спорту є Закон України «Про затвердження Цільової комплексної програми «Фізичне виховання-здоров'я нації».

Головною метою в сфері охорони здоров'я в Україні є забезпечення умов для поліпшення стану здоров'я, подовження тривалості життя та впровадження здорового способу життя населення. Для досягнення цієї мети необхідно усунути такі проблеми, як:

- низький рівень показника очікуваної тривалості життя при народженні порівняно з країнами з високим індексом людського розвитку;

- високі показники загальної, дитячої та материнської смертності;

- зростання захворюваності населення, в тому числі на інфекційні хвороби, насамперед, соціально небезпечні (туберкульоз, ВІЛ-інфекція та СНІД);

- недостатня наповненість фармацевтичного ринку якісними вітчизняними лікарськими засобами за доступними цінами; неповне забезпечення інсулінозалежних хворих інсулінами вітчизняного виробництва;

- незначна частка населення, яка веде здоровий спосіб життя;

- зростання кількості інвалідів;

- збереження інфраструктури для фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи, а також мережі дитячо-підліткових фізкультурно-спортивних клубів.

Первісною задачею у сфері охорони здоров'я Харківської області вважається підвищення якості та доступності медичної допомоги населенню. Для досягнення цієї цілі Харківська обласна адміністрація визначила основні напрямки соціальної політики в сфері охорони здоров'я:

- створити в регіонах центри висококваліфікованої медичної допомоги;

- розробити заходи по оснащенню сучасним діагностичним обладнанням усіх клінічних лікарень;

- стимулювати розвиток недержавних медичних установ;

- ефективно використовувати існуючі в області бази санітарно-курортного оздоровлення;

- встановити контроль на ринку лікарняних препаратів в рамках, встановлених законодавством;

- забезпечити всебічний розвиток та підтримку соціальної реклами здорового способу життя. Профілактика наркоманії та СПІДу.

Головна ціль діяльності у сфері освіти-забезпечення права кожного громадянина міста на отримання якісної освіти та створення умов для збереження психічного та фізичного здоров'я учнів та педагогів.

Також основні напрямки урядової політики у сфері освіти спрямовані на забезпечення подальшого переходу загальноосвітньої школи на новий зміст і структуру навчання та забезпечення можливості рівного доступу до якісної вищої освіти всіх громадян України (одна з багатьох цілей-розробити системи рейтингової оцінки і моніторингу діяльності вищих навчальних закладів).

За цей період значно зросли асигнування на утримання закладів освіти (в 2,8 разів) та зарплатня педагогічних робітників (в 2,8 разів, у тому числі вчителів-в 3 рази). Збільшилися розміри матеріальної допомоги на оздоровлення, винагороди [15]. Дані наведені у наступних таблиці та графіку:

Таблиця

	2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р. план	2005 р. до 2001р.
Бюджет галузі (виконано), млн. грн.	100,6	128,0	165,2	194,5	278,5	320,9	в 2,8 р.б.
Ст.57 Закона України «Про освіту»
- матеріальна допомога на оздоровлення	40	з 01.09.02 100	100	100	100	100	в 2,5 р.б.
- винагорода (в середньому), %	до 40	40	40	100	100	100	в 2,5 р.б.

Останнім часом збільшилися асигнування на харчування учнів. У Харькові, в одному з перших на Україні, у 2005 році були виділені кошти на харчування учнів 1-4 класів. Проте цих коштів недостатньо. Адміністрація закладів освіти звернулись до батьків з проханням доплачувати необхідні суми для забезпечення натуральних норм харчування. Крім того, збільшена вартість харчування в дошкільних закладах з 3 грн. у 2001 році до 5 грн. - у 2006 році. Половину вартості харчування дітей сплачують батьки.

Останнім часом значно покращений доступ учбових закладів до сучасних інформаційних технологій, 100% шкіл підключено до мережі Інтернет (у 2001 р. - 73%)[11]. Сьогодні майже 30% шкіл використовують скоросний Інтернет в учбово-виховному процесі. Обладнано 252 сучасних комп'ютерних класи (в 2001 р. їх було 38), придбані 2331 сучасний комп'ютер з ліцензіонним забезпеченням, мультимедійні засоби навчання. Школи нового типу забезпечені електронними підручниками, посібниками, довідниками, іншими засобами навчання.

Розвивається мережа закладів освіти у розрізі мов навчання:

- в 2001 р. здійснювали навчання на українській мові 24 заклади освіти; розвивалися як україномовні - 76, двомовні - 29, російськомовні - 52;

- в 2005 р. - з українською мовою навчання функціонують 48 закладів освіти (25,8% загальної кількості) - у 2 рази більше, ніж у 2001 році;

- розвиваються україномовні - 50 (26,9%), двомовні - 32 (17,2%), російськомовні - 56 (69,9%).В україномовних класах навчається 64,1 тис. учнів (53,7%).

Вживаються заходи щодо розширення доступу громадян України до вищої освіти. Випускникам шкіл надано право подавати заяви та брати участь у конкурсних випробуваннях на зарахування до кількох вищих навчальних закладів. Ще у 2000 р. запроваджено систему кредитування державою навчання у вищих навчальних закладах. З метою поліпшення умов навчання студентів у провідних навчальних закладах Розпорядженням Президента України від 24.01.2001 №18 впроваджено стипендії для найбільш обдарованих студентів, розробляється нова концепція стипендіального забезпечення, за якою стипендія повинна мати гарантоване соціальне призначення для відповідних категорій громадян.

Головною метою у сфері освіти є реалізація конституційних прав громадян на освіту та наближення освітнього потенціалу до високого рівня. Для цього мають бути вирішені такі проблеми:

- недостатні обсяги фінансування освітньої галузі;

- невідповідність мережі навчальних закладів, у першу чергу, дошкільного виховання до реальних потреб та бюджетних можливостей;

- заборгованість навчальних закладів у розрахунках по заробітній платі, за енергоносії та комунальні послуги.

Виняткове важливе значення для задоволення духовних потреб населення мають закони України та укази Президента України про державну підтримку культури і мистецтва. Посилилася увага до збереження національної культурної спадщини, проводяться фестивалі українського народного танцю як у нашій країні, так і за її кордонами, відкривається багато благодійних виставок, та ін.

Головною метою в сфері культури є зростання духовно-інтелектуального потенціалу суспільства, збереження національної культури та забезпечення доступу населення до культурних надбань. Для досягнення цієї мети мають бути вирішені такі проблеми:

- недостатність заходів, спрямованих на збереження історико-культурної спадщини, унікальних об'єктів давньої архітектури України;

- заборгованість закладів культури та мистецтва у розрахунках по заробітній платі, а також підвищення цієї плати;

- недостатня питома вага українського книговидання та україномовних газет і журналів на ринку друкованої продукції;

- недостатня державна підтримка високопрофесійної мистецької творчості діячів культури та творчої молоді;

- відсутність міжнародно-правової бази захисту інтересів закордонних українців та неповнота правової бази щодо забезпечення прав національних меншин.

Президент України В.А. Ющенко у своєму зверненні до Верховної Ради України не раз наголошував на окремі програми, які вже почали реалізовуватись, і серед яких особливі місця займають програма «Здоров'я нації» та програма «Конкурентна освіта».

ВИСНОВКИ

В сучасних умовах зростає вага соціальної сфери у створенні суспільно необхідного продукту. Особливо це виявляється в розвинутих країнах світу, де частка зайнятих в соціальній сфері більше, ніж в матеріальному виробництві. Становище цієї сфери безпосередньо впливає на економіку та культуру країни.

Термін «соціальна держава» призначений лише підкреслити спроможність такої держави здійснювати соціальну політику: турбуватися про працевлаштування населення, правах людини, створювати системи охорони здоров'я, соціального забезпечення і т.д. Визначення «соціальна держава» чи «держава соціального добробуту» вживається в Західній Європі ще з кінця 40-х років минулого століття, а сама модель соціальної держави отримала закріплення в статті 55 Статуту ООН, у котрій сказано: « … поліпшення життєвого рівня, повної занятості та умовам економічного та соціального прогресу; вирішення міжнародних проблем у галузях економіки, соціального розвитку, охорони здоров'я, культури та освіти». В Європі аналогічні положення закріплені в Статуті Ради Європи (Преамбула, ст. 1-а, 1-б), де однією із головних цілей визначено: « … загальний прогрес у соціальній сфері».

В Україні вже виробляється концепція соціальної держави і після її прийняття буде поступово набирати повноцінність з наближенням до європейських стандартів стабільного соціального розвитку держави, при якому відсутні чи, по можливості, зведений до мінімуму конфлікт між роботодавцями та працівниками за рахунок соціального партнерства між усіма зацікавленими сторонами і при активній підтримці та участі в цьому процесі держави

Соціальна держава, для якої найвищою цінністю є людина, повинна створити умови для задоволення культурних потреб, гарантування особистої безпеки кожного громадянина. Для досягнення цих умов повинен виконуватися принцип соціальної справедливості та соціальної солідарності суспільства; він забезпечується шляхом розвитку різних форм власності та податкового перерасподілення коштів від багатих бідним, а також завдяки більшому навантаженню працездатних членів суспільства з тим, щоб допомогти незахищеним верствам населення.

На жаль, сьогодні соціальна політика в Україні відрізняється аморфністю та суперечністю. Багато які рішення Уряду носять декларативний, політичний характер через відсутність забезпечення їх виконання. Подальше удосконалення соціальної політики в Україні, перехід до соціальної держави повинні не тільки передбачати, але й надалі забезпечувати такі заходи, як повне використання потенціалу соціального партнерства, упровадження погодинної мінімальної зарплатні, поглиблення адресності надання соціальної допомоги, підвищення ролі інститутів соціальних інспекторів.

Соціальна політика в Україні розробляється та реалізується на основі соціального партнерства, вона повинна враховувати можливості держави, підприємців, інтереси громадян, їх суспільних формувань.

ЛІТЕРАТУРА

1. Богословська І., Дидковський І., Чалий А. План розвитку країни.

2. Гриньова В., Новікова М. Державне регулювання економіки.

3. Головко Л., Дідківська Л. Державне регулювання економіки.

4. Економіка України. - 2005, - №5.

5. Інформаційний бюлетень Харківської обласної державної адміністрації.

6. Інформаційний листок Харківської міської організації Партії Регіонів.

7. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки.

8. Народний журнал «Пенсія». - зима 2005-2006 12 / 26.

9. Політологія. Енциклопедичний словник. Видавництво «Publishers»1993 Московського комерційного університету.

10. Проспект правди. - №7 (204) 20-26 лютого 2006 р.

11. Соціалістична Харківщина. - №24 10 лютого 2006 р.

12. Україна: аспекти праці. Науково-економічний та суспільно політичний журнал. - 2005. - №1.

13. Україна: аспекти праці. Науково-економічний та суспільно-політичний журнал. - 2004. - №1.

14. Хара В., Новіков В. Побудова соціальної держави-загальне національне завдання.

15. www.kharkivoda.gov.ua.

16. www.viche.org.ua.

Размещено на Allbest.ru