Поняття та значення кваліфікації злочинів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Юридичний факультет

Кафедра кримінального права та кримінології

Реферат

на тему: «Поняття та значення кваліфікації злочинів»

Київ 2010

Процес демократичних перетворень в Україні нерозривно пов'язаний з побудовою цивілізованої правової держави, здатної забезпечити захист своїх найвищих цінностей від злочинних посягань. Серед засобів, що застосовуються державою в системному впливі на злочинність, найбільш суворим та поширеним було і залишається кримінальне покарання.

Разом з тим, призначення останнього вимагає встановлення всіх ознак (складу) певного злочину (об'єктивних та суб'єктивних), тобто кваліфікації відповідного діяння як злочинного. Адже, відповідно до ч. 1 ст. 2 Кримінального кодексу України (далі - КК України) підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого даним Кодексом Кримінальний кодекс України.// Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №25-26..

Слід відзначити, що правильна кваліфікація злочинів - необхідна умова забезпечення законності в боротьбі зі злочинністю. В свою чергу неправильна кваліфікація веде до порушення прав і законних інтересів як держави, так і окремих громадян, перешкоджає нормальному здійсненню правосуддя, підриває авторитет органів розслідування і суду, а в кінцевому підсумку - авторитет держави.

Проблеми, пов'язані з кваліфікацією злочинів, були й будуть залишатися актуальними та практично значущими для будь-якої держави, в тому числі України. Відбувається це тому, що розвиток суспільства неминуче призводить до появи та вдосконалення нових форм вчинення злочинів, а, отже, вимагає їх правильної, повної та обґрунтованої кваліфікації. Про теоретичну актуальність свідчить також значна кількість наукових праць, присвячених як загальним проблемам кваліфікації злочинів, так і питанням кваліфікації окремих видів злочинів. Так, наприклад, питання кваліфікації злочинів в рамках окремих досліджень розглядали такі вчені як Коржанський М.Й., Навроцький В.О., Марін О.К. та багато інших.

Практична значущість підтверджується численними постановами Пленуму Верховного Суду України стосовно правильності застосування тих чи інших норм кримінального закону. Наприклад, Верховний Суд України фіксує факт погіршення якості розслідування органами досудового слідства кримінальних справ, яке полягає в тому числі у грубих помилках кваліфікації діяньАналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2003 р. (за даними судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. - 2004. - № 5. - С. 24-39., с.28.

Слово “кваліфікація” походить від латинських слів qualis (якість) і facere (робити). У Великому сучасному тлумачному словнику української мови поняття “кваліфікувати” визначається як “оцінювати, визначати якість чого-небудь; характеризувати предмет, відносити його до певної групи, певного класу, розряду тощо” Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2007. - 1736 с., с.532.

Отже, зміст поняття цього слова зводиться до встановлення якісної характеристики певного об'єкту. У кримінальному праві таким об'єктом є вчинене особою діяння, що має усі або декілька ознак діяння, визначеного у відповідній статті Особливої частини Кримінального кодексу як злочин. Для правильного застосування кримінального закону цьому діянню необхідно дати кримінально-правову оцінку, тобто вирішити питання про наявність у ньому складу певного злочину. За визначенням Л.Д. Гаухмана, “кримінально-правова оцінка скоєного складається з двох компонентів: 1) відмежування злочинного від незлочинного і 2) кваліфікації злочинного, тобто кваліфікації злочину” Гаухман Л. Д.Квалификация преступлений: закон, теория, практика. - М., 2001. - 315 с., с.10.

Поняття “кваліфікація злочинів” звичайно використовується паралельно з поняттями “застосування кримінального закону”, “притягнення до кримінальної відповідальності”, “інкримінування”. Вказане поняття протиставляється таким, як “звільнення від кримінальної відповідальності”, “призначення покарання” - у нормативних актах, постановах Пленуму Верховного Суду України окремо йдеться про повноваження відповідних органів щодо кваліфікації скоєного (або щодо застосування кримінального закону) і призначення покарання. З викладеного випливає, що з'ясування значення терміну “кваліфікація злочинів” пов'язане, зокрема, зі встановленням співвідношення названих понять, визначенням місця кваліфікації злочинів у системі категорій права Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. - К.: Атіка, 1999. - 418 с., с.32-34.

Кваліфікація злочинів за своїм змістом та значенням виступає центральною частиною процесу застосування кримінально-правових норм. Саме поняття кваліфікація злочинів широко використовується у кримінальному праві, кримінальному процесі, кримінології, судовій статистиці, в інших галузях права та юридичної науки, у правозастосовній діяльності, однак законодавчого визначення не отримало.

Слід зазначити, що кваліфікація злочинів полягає у встановленні зв'язку між ознаками вчиненого діяння і ознаками, викладеними у законі як ознаками певного складу злочину. Це зв'язок між окремим (вчинене діяння) і загальним (кримінально-правова норма). Сутність кваліфікації полягає у правильному визначенні і встановленні цього зв'язку Коржанський М.Й. Презумпція невинуватості і презумпція вини: Монографія. - К.: Атіка, 2004. - 216 с., с.142.

Глибинною сутністю кваліфікації злочинів є встановлення всіх ознак певних злочинів і додатково ще однієї ознаки цього певного, конкретного діяння і складу злочину, що його передбачає. З цього випливає, що необхідна і єдина для кваліфікації норма відрізняється від інших норм, подібних за більшістю ознак, вона повніше описує ознаки певного злочину Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 416 с., с.7.

Методологічними основами кваліфікації злочинів є філософські категорії і поняття, що характеризують гносеологічну і антропологічну природу процесу застосування норм кримінального права. Найістотнішими з них є категорії одиничного (злочин) і загального (норма, що містить опис ознак злочину), які є теоретичною базою для обґрунтування процесу кваліфікації злочинів, поняття абсолютної і відносної істини.

Юридичною підставою кваліфікації є склад злочину - сукупність передбачених законом ознак, що характеризують суспільно небезпечне діяння як злочинне. Він включає ознаки, що містяться в диспозиції статті Особливої частини КК України, а також в нормах його Загальної частини.

Найбільш поширеним та загальновизнаним є розуміння кваліфікації злочинів як встановлення та юридичне закріплення точної відповідності між ознаками вчиненого діяння і ознаками складу злочину, передбаченого кримінально-правовою нормою Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 416 с., с.8. Кваліфікація злочинів складається з таких дій:

1) вибір норми, яка передбачає відповідальність за скоєне. При цьому робиться попередній висновок про те, що посягання є саме злочином, а не адміністративним проступком, цивільним деліктом, дисциплінарним проступком чи іншим правопорушенням. Також висувається припущення про те, яку з кримінально-правових норм може бути застосовано у даному разі, водночас констатують, що скоєне не підпадає під ознаки інших кримінально-правових норм;

2) встановлення відповідності між фактичними ознаками вчиненого посягання і ознаками складу злочину, передбаченими у кримінальному законі. Для цього з усієї інформації про злочин виділяють, по-перше, інформацію, зібрану законним процесуальним шляхом, а, по-друге, ту, що характеризує ознаки юридично значущі, з якими закон пов'язує наявність певного злочину - фактична підстава кваліфікації. Після цього, з кримінально-правової норми, яка обрана для юридичної оцінки вчиненого, виділяють ознаки, що характеризують вчинене посягання, і за наявності кількох альтернативних ознак обирають ті, які характерні для посягання, що підлягає кваліфікації - нормативна підстава кваліфікації. У цьому процесі використовується конструкція складу злочину;

3) процесуальне закріплення висновку про наявність або відсутність відповідності між фактичними ознаками вчиненого посягання і ознаками складу злочину, передбаченими кримінально-правовою нормою - закріплення результатів кваліфікації. Закріплення (фіксування) результатів кваліфікації в процесуальних документах включає щонайменше три дії: 1) виклад фактичних обставин справи; 2) складання формули кваліфікації; 3) виклад юридичного формулювання обвинувачення.

Виклад фактичних обставин справи полягає у формулюванні фактичного складу діяння. Тобто, з усіх встановлених у справі фактичних даних обираються ті, які мають значення, враховуються при її вирішенні й виступають фактичною підставою застосування правової норми.

Формула кваліфікації - це вказівка на кримінально-правові норми Особливої, а в певних випадках - і Загальної частини кримінального закону (наприклад, дії осіб, що вчинили злочин у співучасті (організатора, підбурювача і пособника) кваліфікуються за тією статтею Особливої частини КК, за якою кваліфіковані дії виконавця, але з обов'язковим посиланням на відповідну частину ст.27 КК Кримінальний кодекс України.// Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №25-26), якими передбачено вчинене діяння, шляхом використання скорочених, умовних позначень. Вона становить собою сукупність цифрових та буквенних позначень, які вказують на статті (а також їх частини і пункти) Загальної та Особливої частин кримінального закону, за якими кваліфікується діяння. П.А. Воробей зазначає, що кваліфікація злочину та кримінально-правове ставлення у вину співвідносяться між собою як форма і зміст, де формою є кваліфікація, а ставлення у вину її змістом Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в вину. - К., 1997. - 184 с., с.153-154.

Таким чином, кваліфікація злочину - одне з найважливіших понять науки кримінального права, широко вживаної в практичній діяльності правоохоронних органів.

Значення правильної кваліфікації злочинів важко переоцінити. Воно не вичерпується тільки науковим коментуванням тих чи інших положень кримінального закону. Правильна кваліфікація злочинів має неоціненне прикладне значення. Адже кримінальне покарання було й буде залишатись одним з найсуворіших засобів впливу на осіб, які порушують норми кримінального права, що пов'язане з суттєвим обмеженням прав та свобод. Саме тому від правильної кваліфікації злочинів залежить покарання винних осіб, а не тих, які в силу будь-яких обставин можуть такими визнаватись.

Кримінально-правова кваліфікація пов'язана з визначенням ступеня тяжкості вчиненого злочину. Кваліфікація злочину за певною статтею Особливої частини дозволяє вияснити, чи відноситься він до категорії невеликої тяжкості; середньої тяжкості; тяжких; особливо тяжких (наведений перелік у ст. 12 КК України) Кримінальний кодекс України.// Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №25-26.

Без правильної кваліфікації неможливе вирішення питань, пов'язаних зі звільненням від кримінальної відповідальності. Звільнення від кримінальної відповідальності можливе з урахуванням суспільної небезпеки вчиненого злочину та покарання, яке може бути призначене за нього -- тобто, залежно від обставин, пов'язаних з кваліфікацією посягання. Звільнення від кримінальної відповідальності в зв'язку з давністю притягнення до кримінальної відповідальності також застосовується виходячи з кваліфікації діянь винного, оскільки її строки прямо з цим пов'язані.

Кримінально-правова кваліфікація відіграє відповідну роль при визначенні віку, з якого настає кримінальна відповідальність, і застосуванні примусових заходів виховного характеру.

Кваліфікація діяння як злочину певного виду враховується і у разі вирішення низки криміналістичних питань. Методика розслідування злочинів залежить від того, який це злочин - як він кваліфікується за нормами Особливої частини кримінального закону. Така методика включає в себе послідовність, особливості проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, які обираються та вживаються з урахуванням насамперед того, який саме злочин розслідується. В основі методики розслідування злочинів знаходяться не суспільно небезпечні наслідки, не особа злочинця чи інші ознаки складу злочину, а його оцінка з позицій кримінального закону (методика розслідування вбивств відрізняється від методики розслідування автотранспортних злочинів).

Значною мірою кримінально-правова кваліфікація визначає і тактику проведення окремих слідчих дій. Така тактика спрямована на отримання доказів про вчинення тих чи інших злочинів, а отже зміст тактичних прийомів та операцій детермінується уявленням про кінцеву мету їхнього проведення, наявність якого саме злочину повинна бути доведена. З урахуванням проведеної кримінально-правової кваліфікації визначається як зміст, особливості кожної слідчої дії та оперативно-розшукового заходу, так і сама доцільність їхнього використання у конкретній кримінальній справі.

Кримінально-правова кваліфікація є базою для організації кримінально-правової статистики та планування заходів для боротьби зі злочинністю. Відомо, що для включення до кримінальної статистики злочинність повинна бути кваліфікована Шнайдер Г.Й. Криминология. - М.: Издательская группа “Прогресс” “УНИВЕРС”, 1994., с.107. В основі системи статистичної звітності лежить система Особливої частини кримінального законодавства та кваліфікація зареєстрованих злочинів за нормами Особливої частини кримінального законодавства. Будь-які помилки в кваліфікації чи зловживання при її здійсненні спотворюють кримінально-правову статистику, створюють ілюзію успіхів у боротьбі з певними видами злочинів або навпаки, породжують страх перед засиллям тих чи інших посягань. Показові в цьому відношенні два приклади, наведені професором В.О. Навроцьким. В 60-70 роки, коли панувала ідеологічна теза про швидке подолання злочинності в СРСР, про відсутність її організованих форм на практиці перестали кваліфікувати діяльність стійких озброєних груп, що вчиняли напади на організації та громадян як бандитизм. Діяння їх учасників оцінювалися як розбій, вчинений за попереднім зговором групою осіб. Відповідно до статистичної звітності відображалася відсутність випадків вчинення злочину, передбаченого ст. 69 КК, що в свою чергу стало аргументом на користь того, що бандитизм у СРСР подоланий. Як наслідок, у статистичній звітності бандитизм перестав відображатися в окремій графі, навіть поодинокі випадки засудження за ст. 69 КК статистикою фіксувалися серед інших злочинів. На сьогодні проявляється інша тенденція. Увага суспільства до питань боротьби з організованою злочинністю, створення спеціальних підрозділів, які покликані протидіяти злочинам, вчинюваним організованими групами, разом з дією інших факторів викликають те, що чи не кожний виявлений груповий злочин правоохоронні органи прагнуть подати як припинення організованої злочинної діяльності. Населення інформується про виявлення та припинення діяльності десятків, сотень і тисяч організованих злочинних груп, причому з року в рік ці показники збільшуються, а це породжує не почуття захищеності, а паніку серед наших громадян, на міжнародній арені формує імідж України, як держави, глибоко враженої злочинністю. Зі сказаного випливає, що правильна кваліфікація має також інформативне та пропагандистське значення.

У прямій залежності від точної кваліфікації перебуває виховний та попереджувальний вплив попереднього розслідування та судового розгляду. Саме конкретність оцінок діяння людини підвищує їхнє виховне значення Судакова Р. Н. Соучастие в преступлении. (Криминологические и уголовно-правовые проблемы).- Алма-Ата, «Наука» - 1981., с.126-127. Причому такий вплив правильна кваліфікація справляє як на осіб, які вчинили злочин, так і на їхніх співучасників, усіх громадян.

Саме особа, діяння якої кваліфікуються, найкраще знає свою дійсну роль у вчиненні посягання, знає та розуміє різницю в ступені суспільної небезпеки своїх діянь і діянь інших учасників злочину. Тому неточність, невизначеність юридичної оцінки знижує авторитет судово-слідчих органів, породжує думку про їхню несправедливість, а також неспроможність встановити істину у справі, що перешкоджає досягненню цілей спеціального попередження Бурчак Ф.Г. Квалификация преступлений. 2-е изд., доп. - К.: Политиздат Украины, 1985. - 118 с., с.127.

Відсутність належної диференціації дій співучасників одного і того самого злочину, непослідовність у кваліфікації дій осіб, що вчиняють однорідні злочини підтримують у населення думку про “закон, як дишло”, підриває віру в справедливість, підтримує враження про загальну корумпованість правоохоронних органів. За таких умов важко чекати реалізації цілей загальної превенції.

Правильна кваліфікація злочину має велике соціально-політичне і юридичне значення. Перше полягає в тому, що в ній відображаються взаємовідносини злочинця з суспільством, характер самого суспільства, ступінь його демократизму, гуманізму в інші принципи на яких воно ґрунтується.

Юридичне значення кваліфікації злочинів визначається тим, що наше суспільство має можливість вести ефективну боротьбу зі злочинністю в межах законності. Виключається допустимість необґрунтованого засудження осіб, в діях яких не має складу злочину, створюються передумови для покарання дійсних злочинців.

Таким чином, можна констатувати, що правильна кваліфікація має як суто кримінально-правове, так і кримінально-процесуальне, кримінологічне та криміналістичне значення, впливає на весь комплекс питань кримінальної відповідальності. Саме тому, питання пов'язані з кваліфікацією злочинів повинні детально вивчатись студентами-юристами, розроблятись науковцями та правильно застосовуватись практиками.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

злочинність кримінальний законодавство

1. Кримінальний кодекс України.// Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №25-26

2. Бурчак Ф.Г. Квалификация преступлений. 2-е изд., доп. - К.: Политиздат Украины, 1985. - 118 с.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2007. - 1736 с.

4. Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в вину. - К., 1997. - 184 с.

5. Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика. - М., 2001. - 315 с.

6. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 416 с.

7. Коржанський М.Й. Презумпція невинуватості і презумпція вини: Монографія. - К.: Атіка, 2004. - 216 с.

8. Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. - К.: Атіка, 1999. - 418 с., с.

9. Судакова Р.Н. Соучастие в преступлении. (Криминологические и уголовно-правовые проблемы).- Алма-Ата, «Наука» - 1981., с.126-127.

10. Шнайдер Г.Й. Криминология. - М.: Издательская группа “Прогресс” “УНИВЕРС”, 1994., с.107.

11. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2003 р. (за даними судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. - 2004. - № 5. - С. 24-39.

Размещено на Allbest.ru