Размещено на http://www.allbest.ru/

На тему: Форми, методи та практичний досвід організації взаємодії з роботодавцями відповідно до вимог ЄТОН

ЗМІСТ

державна служба зайнятості

Вступ

1 Державна служба зайнятості - головний орган в вирішенні проблем зайнятості населення України

2 Головні направлення взаємодії з роботодавцями

2.1 Принципові засади взаємодії з роботодавцями

2.2 Соціальні послуги, що надаються роботодавцям

2.3 Робота з вакансіями

2.4 Робота служби зайнятості в Харківській області

3. Висновки та пропозиції

4. Список використаної літератури

ВСТУП

Нині у державі існує система регулювання зайнятості, яка складається з органів, головною функцією яких є саме вирішення проблем зайнятості населення та підтримки збалансованості на ринку праці. Зокрема, Міністерство праці та соціальної політики України, територіальні центри зайнятості, які створені і працюють на всіх рівнях, а також відповідні управління в системі державних адміністрацій - створюють механізм регулювання процесів зайнятості на загальнодержавному та регіональному рівнях. Поступово в цьому механізмі набувають значення відносини соціального партнерства та формування підприємницьких структур, що беруть на себе функцію працевлаштування в країні та за кордоном безробітних, які мають високий професійний рівень. Не менш значущим слід вважати діяльність різних державних установ, що сприяють організації підприємницької діяльності, навчанню ведення власного бізнесу. Важливою особливістю нових підходів до вирішення проблем зайнятості в сучасному механізмі регулювання є те, що поряд зі створенням через державні важелі системи працевлаштування діє система підвищення конкурентоспроможності на ринку праці людей, які бажають працювати, але не достатньо для цього підготовлені.

Об'єкт цієї роботи - якісне обслуговування клієнтів служби зайнятості за рахунок надання всього спектру соціальних послуг.

Предметом цієї роботи є досвід спеціалістів всіх підрозділів районних центрів зайнятості по наданню якісних послуг громадянам, які звернулись до служби зайнятості.

Основне завдання роботи - з'ясувати як змінились показники роботи центру зайнятості у зв'язку з введенням в дію Єдиної технології обслуговування незайнятого населення.

1 ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ЗАЙНЯТОСТІ - ГОЛОВНИЙ ОРГАН В ВИРІШЕННІ ПРОБЛЕМ ЗАЙНЯТОСТІ

Законодавство України визначає, що роботодавець - це власник підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності або уповноважений ним орган чи фізична особа, які відповідно до законодавства використовують найману працю.

Роботодавці для служби зайнятості виконують дві найважливіші соціальні ролі. По-перше, вони є соціальними партнерами реалізації державної політики зайнятості населення і забезпечують центри зайнятості інформацією про вакантні робочі місця, тобто, допомагають їм виконувати свої функції щодо сприяння працевлаштуванню осіб, які шукають роботу. Оскільки наявність даної інформації безпосередньо впливає на якість надання центрами зайнятості соціальних послуг населенню, співпраця з роботодавцями розглядається як передумова ефективної діяльності всієї державної служби зайнятості.

По-друге, роботодавці є клієнтами державної служби зайнятості, які мають свої специфічні потреби. Вони полягають у формуванні персоналу фірм, підприємств, організацій. Центри зайнятості мають значні можливості щодо забезпечення роботодавців інформацією про шукаючих роботу. Крім відомостей про шукаючих роботу, центри зайнятості можуть здійснювати підбір працівників на підставі професійної діагностики, методиками якої володіють спеціалісти державної служби зайнятості. До того ж, державна служба зайнятості надає всі види соціальних послуг населенню і роботодавцям, а також утримується за рахунок страхових внесків підприємств, тому має доводити їм свою корисність та спроможність.

Важливо те, що роботодавці є і соціальними партнерами, і клієнтами державної служби зайнятості, але в залежності від стану економіки та тенденцій її розвитку, пріоритетність зазначених ролей змінюється:

- під час економічного спаду пріоритет набуває роль роботодавців як соціальних партнерів, оскільки кількісні потреби підприємств у працівниках знижуються, а основними клієнтами центрів зайнятості стають безробітні, працевлаштування яких стає складною проблемою;

- під час економічного зростання - відкриття нових, розширення та перепрофілювання діючих підприємств на перший план виходить соціальна роль роботодавців як клієнтів, які потребують робочу силу нової професійно-кваліфікаційної якості.

2 ГОЛОВНІ НАПРЯМКИ ВЗАЄМОДІЇ З РОБОТОДАВЦЯМИ

2.1 Принципові засади взаємодії з роботодавцями

Оскільки ситуація на ринку праці динамічно змінюється центри зайнятості мають пристосовувати свої послуги і технології їх надання саме для задоволення актуальних в даний час потреб роботодавців.

Як свідчить досвід, співпраця з роботодавцями малоефективна, якщо вона будується на застосуванні суто адміністративних методів. Вагомих результатів можливо досягти тільки за умов, якщо взаємодія будується на основі, по-перше, врахування інтересів роботодавця - економічних; по-друге, усвідомлення важливості та корисності для суспільства і конкретної людини участі у формуванні страхового фонду на випадок безробіття, надання центром зайнятості інформації про вакансії, організації тимчасових робіт, стажування, створення додаткових робочих місць.

Залученню роботодавців до співпраці повинна передувати активна роз'яснювальна робота щодо можливостей центрів зайнятості по відношенню до роботодавців і соціальної вагомості діяльності державної служби зайнятості. Цю роботу може виконати лише центр зайнятості за умов залучення до неї не тільки спеціалістів відділу по роботі з роботодавцями, а кожного спеціаліста центру зайнятості.

Перш за все, центру зайнятості необхідно чітко визначитися щодо всіх інтересів роботодавця, кадрових проблем кожного підприємства та, виходячи з цього, запропонувати конкретні послуги, спрямовані на позитивне вирішення цих проблем.

Центри зайнятості мають здійснювати:

- забезпечення роботодавця інформацією про професійно-кваліфікаційний склад осіб, зареєстрованих в центрі зайнятості;

- підбір необхідних працівників відповідно до специфіки конкретного виробництва та вимог роботодавця;

- оперативне та якісне професійне навчання підібраних громадян з урахуванням специфіка та потреб підприємства;

- кваліфіковані пояснення або консультації щодо додержання норм законодавства про працю і зайнятість при вивільнені або звільненні працівників, укладання трудових договорів, розв'язання індивідуальних трудових спорів;

- систематичне подання роботодавцям інформації про зареєстрованих осіб, які мають професійні якості, що відповідають профілю конкретного підприємства.

Крім того, центр зайнятості повинен доводити до свідомості роботодавців, що тісні зв'язки зі службою зайнятості:

- розширюють можливості роботодавців щодо підтримки створення додаткових робочих місць, збереження трудового колективу в разі тимчасового простою підприємства або цього структурного підрозділу з незалежних від працівників та роботодавця причин завдяки наданню допомоги по частковому безробіттю;

- забезпечують пом'якшення негативних наслідків масового вивільнення працівників, яке виникає в разі скорочення штатів з причин реорганізації, закриття структурних підрозділів або банкрутства підприємства. До таких заходів відносяться форми оперативного реагування - консультування працівників щодо їх прав і державних гарантій, організація профнавчання і сприяння само зайнятості, допомога в пошуку і підборі підходящої роботи;

- пропонування інформації конкретного підприємства клієнтам центру зайнятості є своєрідною безкоштовною рекламою підприємства і засобом формування позитивного іміджу роботодавця.

В справі залучення роботодавців до співпраці успіху можна досягти, якщо:

- створити в центрі зайнятості спеціальний підрозділ або надати відповідні функції окремим спеціалістам;

- активно залучати до цієї роботи працівників центру зайнятості, які мають постійні контакти з роботодавцями;

- постійно і ретельно вивчати актуальні потреби, економічний стан та кадрові проблеми підприємств;

- використовувати для зміцнення взаємодії зустрічі з роботодавцями, в тому числі під час нарад та інших заходів, що проводять органи влади, телефонні бесіди, листування, зустрічі в центрі зайнятості під час реєстрації підприємств;

- систематично направляти на кожне підприємство інформацію про надходження та витрати коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття із зазначенням статей витрат, а також аналітичні матеріали про стан місцевого ринку праці.

2.2 Соціальні послуги, що надають роботодавцям

До основних соціальних послуг, які центри зайнятості надають роботодавцям, відносяться:

- інформування про стан, основні тенденції та процеси на локальному ринку праці.

- вивчення потреб роботодавця та надання допомоги щодо укомплектування підприємств персоналом.

- професійне навчання безробітних на замовлення роботодавців під конкретні робочі місця як у навчальних закладах, так і безпосередньо на виробництві.

- інформування роботодавців у відповідності з профілем підприємств про професійно-кваліфікаційний склад осіб, які зареєстровані в центрі зайнятості.

- здійснення на замовлення роботодавця підбору необхідних працівників із використанням психодіагностичних методик - проведення тестування, оцінка та інтерпретація результатів.

- сприяння виробничій діяльності роботодавця шляхом надання дотацій для фінансування частини витрат на оплату праці при прийомі на роботу певних категорій безробітних.

- задоволення потреб у робочої сили при виконанні певних видів робіт у разі участі роботодавця в програмах і проектах, що мають значення для всього суспільства або певної громади.

- надання комплексу спеціальних послуг у розв'язанні проблеми роботи із трудовим колективом в ситуації запланованого вивільнення працівників шляхом здійснення превентивних та адаптаційних мір, спрямованих на підбір роботи, профнавчання, залученню до само зайнятості, консультування щодо змісту їх прав і державних гарантій психологічну адаптацію працівників до початку їх фактичного звільнення.

- консультування щодо впровадження певних норм законодавства про працю і зайнятість.

- інформування про витрати ЦЗ коштів страхового фонду з розкриттям досягнутого ефекту по кожної статті бюджету.

- допомога ту підготовці текстів оголошень про вакансії і пошук кадрів для їх розміщення у засобах масової інформації.

- допомога в оперативному підборі необхідних кадрів шляхом представлення вакансій для потенційних працівників в ході проведення ярмарок вакансій.

- сприяння у проведенні роботодавцями співбесід із кандидатами на робочі місця - розробка і забезпечення відповідними рекомендаціями по техніці їх проведення, надання приміщень для зустрічі з кандидатами.

- проведення семінарів для керівників підприємств та представників кадрових служб.

- безкоштовне здійснення реклами продукції підприємства, формування привабливого іміджу роботодавця через розміщення в центрах зайнятості інформації про підприємство, його вакансій, проведення ярмарок вакансій, конкурсу на звання “Кращий роботодавець року”, конкурсу на кращу публікацію про роботодавця.

2.3 Робота з вакансіями

Робота з вакансіями є головним чинником підвищення якості задоволення потреб клієнтів служби зайнятості, як роботодавців, так і шукачів роботи. Раціональна організація цієї роботи в центрі зайнятості значною мірою визначає ступінь заповнювання вакансій, тривалість безробіття отже розвиток економіки міста, району, регіону.

Найбільш важливою передумовою досягнення позитивних результатів у роботі служби зайнятості є наявність у спеціалістів, які здійснюють роботу з вакансіями, необхідних професійних знань. А саме: мати чітке уявлення про місцевий ринок праці, професії та спеціальності, які застосовуються на підприємствах, в організаціях та установах, їх зміст та особливості; джерела інформації про вакансії; методи збору вакансій та їх рух у центрі зайнятості, використання інформації про вакансії різними спеціалістами в процесі обслуговування незайнятих громадян.

Умовно інформація про вакансії проходить в центрі зайнятості від роботодавця до шукача роботи певний шлях: надходження інформації в центр зайнятості; направлення до підрозділу, спеціалісту по роботі з роботодавцями; з'ясування актуальності та повноти; введення до бази даних, оформлення картки вакансій та розміщення на відповідному стенді з метою запропонування клієнтам; закриття та вилучення інформації з бази даних та зі стенду вакансій у разі заповнення даного робочого місця.

Система організації роботи з вакансіями складається:

- збір вакансій;

- перевірка наявності вакансій;

- доведення вакансій до споживача;

- контроль за заповненням вакансій.

Робота з вакансіями повинна розглядатися як безперервний цикл, кожна частина якого є важливою та необхідною. Особливе значення має організація збору вакансій, яка складається з ряду компонентів. Для оперативного підбору підходящої роботи шукачам роботи та найбільш повного задоволення потреб роботодавців у необхідних працівниках важливим є визначення точного, повного, достовірного змісту про вакансії.

Стандартні вимоги до цієї інформації містяться у затвердженій картці вакансій. Інформація про вакансію згрупована у декілька блоків:

- дані про підприємство, організацію, установу незалежно від форми власності;

- основні вимоги до претендента на вакансію;

- додаткові вимоги до претендента на вакансію;

- умови праці.

У блок „основні вимоги до претендента на вакансію” вноситься наступна інформація:

- назва вакантної посади, при заповненні необхідно звернути увагу на її повну відповідальність назви за штатним розкладом;

- стаж роботи, заповнюється за уточненням з роботодавцем необхідного досвіду практичної роботи претендента на вказаній посаді;

- спеціальність, вносяться вимоги роботодавця щодо спеціальності претендента на вакансію за документами про професійну освіту;

- рівень кваліфікації, вносяться дані про освітньо-кваліфікаційний рівень.

З метою уточнення професійно-кваліфікаційних якостей претендента на вакансію у роботодавця слід з'ясувати додаткові вимоги, які він пред'являє до претендента та внести їх у блок „додаткові вимоги до претендента на вакансію” картки вакансії.

До додаткових вимог, також відноситься інформація щодо бажаного пункту проживання претендента на вакансію, додаткових професійних навичок.

У блок „умови праці” необхідно внести інформацію щодо характеристики роботи, її режиму, умов соціальної сфери, умови праці та середньомісячної зарплати, які заповнюються відповідно до кодифікатора затвердженої форми картки вакансії.

Джерела інформації та засоби її збору:

- спілкування під час особистої зустрічі з роботодавцями;

- телефонна розмова з роботодавцями;

- аналіз особистих планів працевлаштування безробітних та спілкування з безробітними щодо їх спостережень під час відвідувань ПОУ;

- вивчення інформації, якою володіють приватні бюро з працевлаштування та кадрові агенції;

- подання заявки роботодавцем, в тому числі оперативно, за статистичним звітом, по телефону.

Техніка збору інформації про вакансії відрізняється в залежності від того яке джерело вакансії використовується. Найефективнішим методом збору інформації про вакансії, який більш повно та достовірно дає можливість з'ясувати її зміст, особливості вільного робочого місця, різноманітні його характеристики є особисте спілкування з роботодавцями.

Спеціалістам, які відповідають за даний напрямок роботи, доцільно організувати особисту зустріч з представником роботодавців. Розпочинати спілкування необхідно з встановлення основних потреб та інтересів роботодавця, які можливо вирішити за допомогою служби зайнятості, запропонувати засоби їх задоволення. В ході спілкування важливо наголосити на суспільно-значущих цілях діяльності служби зайнятості. Все це має сприяти формування у роботодавця мотивації, зацікавленості до активної співпраці зі службою зайнятості.

На наступному етапі спілкування має відбутися конкретизація відомостей про наявність на підприємстві вакансії. При цьому структура цих відомостей має відповідати формі картки оперативних вакансій. Далі, спеціаліст центру зайнятості розкриває механізм взаємодії служби зайнятості з роботодавцем щодо підбору претендентів на заявлені вільні робочі місця:

- форми доведення інформації до шукачів роботи (стенди в центрах зайнятості з картками вакансій, комп'ютери самостійного пошуку роботи);

- підбір центром зайнятості, в тому числі з використанням сучасних методик професійного підбору працівників, які мають необхідні професійно-кваліфікаційні якості;

- організація зустрічі представника роботодавців з претендентами на вакантні посади, здійснення професійного навчання відібраного претендента;

- направлення претендента на роботу та одержання повідомлення про прийняття людини на роботу.

На діаграмі (додаток А) можна наглядно побачити підвищення надання роботодавцями різних форм власності потребу в працівниках Московського району .

В діаграмі (додаток В ) можна наглядно побачити за 2004-2005р.р. значне збільшення потреби в працівниках на підприємствах, в установах і організаціях Московського району за видами економічної діяльності .

2.4 Результати роботи служби зайнятості в Московському районі

В Харківській області впроваджена Єдина інформаційно-технологічна система “Служба зайнятості України”, що базується на сучасних Internet-технологіях. Харківщина першою в Україні перейшла на роботу за новітньою технологією, що надало можливість на значно якіснішому рівні надавати послуги клієнтам служби зайнятості, в кожному районі області мати оперативну інформацію про потребу в працівниках, пропозиціях робочої сили.

У 2005 році служба зайнятості налагодила дієві взаємозв'язки з органами виконавчої влади та роботодавцями, шляхом залучення представників керівних структур, роботодавців до участі в експерименті, який почався в 2003 році щодо покращення організації надання соціальних послуг роботодавцям. Участь в цьому експерименті приймали м. Київ, Київська та Харківська області. Пріоритетним напрямком в діяльності служби зайнятості визначено забезпечення підприємств кваліфікованим персоналом на замовлення роботодавця. Проведенням експерименту по покращенню організації надання соціальних послуг роботодавцям підняті важливі теми, значимість яких не можна переоцінити. Проблемою роботодавців всі роки служба зайнятості майже не займалася. А роботодавець - це по-перше, головний соціальний партнер і співзасновник Фонду загальнообов'язкового соціального страхування України на випадок безробіття. По-друге, роботодавець це саме та структура, де відбувається реалізація Державної програми зайнятості. Він є клієнтом Державної служби зайнятості і має свої потреби, в тому числі і у формуванні персоналу.

Московський районний центр зайнятості тісно співпрацює з роботодавцями - клієнтом номер один. Створюються робочі місця за рахунок надання дотацій роботодавцям з коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. За 11 місяців 2005р. на ці робочі місця було працевлаштовано 136 безробітних (у 2004р.- 128 чол.).

До Московського РЦЗ за 11 місяців 2005р звернулось 7747 чол. Всі вони отримали послуги, зокрема профінформаційні та профконсультаційні. Кожного другого було залучено до активних форм сприяння зайнятості населення, а чисельність незайнятих громадян, охоплених цими заходами у поточному році, порівняно з попереднім аналогічним періодом, зросла в 1,2 рази.

Інформацію про чисельність не зайнятих трудовою діяльністю громадян, які підпадають під п'ятивідсоткову квоту і перебувають на обліку в Московському РЦЗ за 11 місяців 2004-2005рр зображено на діаграмі (додаток С).

Із загальної кількості незайнятого населення, яке звернулося за сприянням у працевлаштуванні до служби зайнятості Московського району за 11 місяців поточного року 3114 осіб було працевлаштовано (проти 2167чол.- за аналогічний період 2004р.), що наглядно показано на діаграмі ( додаток Д ), 570 чол. пройшли навчання (проти 520 - за аналогічний період 2004р.), 720 чол. взяли участь у громадських роботах (проти 600 - за аналогічний період 2004р.).

На 01.12.2005 року в Московському центрі зайнятості перебуває на обліку 1806 незайнятих громадян, які звернулися за сприянням у працевлаштуванні і якщо подивитись, хто звернувся до служби зайнятості за віком, то в цьому допоможе діаграма ( додаток Е). На обліку в Московському районному центрі зайнятості міста Харкова серед незайнятого населення здебільшого переважають жінки; ця тенденція зберігається не один рік, що наглядно видно на діаграмі (додаток F).

На 01.12.2005 року підприємствами, установами та організаціями Московського району було надано 1572 вакантних посад. Відношення кількості вільних робочих місць до чисельності незайнятого населення наглядно зображено на діаграмі (додаток G ).

За підтримки служби зайнятості отримали одноразову допомогу по безробіттю для започаткування власної справи і стали суб'єктами підприємницької діяльності 55 чоловік. Цей показник, згідно з програмою зайнятості Московського району на 2005 рік виконано повністю.

Навантаження на одне вільне робоче місце на підприємствах міста Харкова у звітному періоді зменшилась за 2004 - 2005рр. в Московському районному центрі зайнятості відповідно з 3 чоловік до 2 чоловік на одне робоче місце.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Для зміцнення співробітництва служби зайнятості з роботодавцями необхідно чітко визначити коло інтересів роботодавців та з'ясувати їх потреби. На реалізацію цих потреб направлені форми роботи, які сьогодні пропонує Державна служба зайнятості. Основні форми роботи з роботодавцями, які необхідно запроваджувати:

- підбір необхідних працівників відповідно до особливостей конкретного виробництва та вимог роботодавця;

- забезпечення роботодавця інформацією про зареєстрованих осіб, які мають професійні якості, що відповідають профілю конкретного підприємства;

- організація та проведення семінарів з роботодавцями.

Потрібно зосередити увагу на пошуку роботодавців, з якими раніше не працювали, на посилення співпраці з об'єднаннями роботодавців.

Однією з дієвих форм роботи та налагодження партнерських стосунків з роботодавцями є проведення круглих столів з керівниками ринкоутворюючих підприємств, відвідування роботодавців директорами та спеціалістами центрів зайнятості із конкретно визначеною метою щодо пропозицій Державної служби зайнятості, виходячи з інтересів підприємства.

Професійне навчання безробітних необхідно проводити при наявності двох умов: по-перше - заявка від роботодавців на фахівців відповідного професійно-кваліфікаційного рівня і по-друге - вивчення ринку праці з подальшою організацією навчання за професіями, які будуть користуватися попитом у різних галузях економіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996р.-К.: Просвіта, 1996.-80с.

2. Закон України “Про зайнятість”// Відомості Верховної Ради.-1991.-№14.- 170с.

3. Маршавін Ю., Ляміна Л., Фокас Л. та ін. Єдина технологія обслуговування незайнятого населення в центрах зайнятості України.-К.: ІПК ДСЗУ, 2000.- 300 с.

4. Нижник Н. Державне управління в Україні: проблеми і перспективи// Вісн. УАДУ при Президентові України.-1996.-№1.-

Размещено на Allbest.ru