Огляд законів XII таблиць

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Огляд законів XII таблиць

Виконавець:

Чорнобиль Володимир Олегович

Київ 2010

ПЛАН

закон римський таблиця

1. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ЗАКОНІВ XII ТАБЛИЦЬ

2. ПЕРЕКЛАД ЗАКОНІВ

3. ОЦІНКА ЗАКОНІВ ХІІ ТАБЛИЦЬ

1. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ЗАКОНІВ XII ТАБЛИЦЬ

Найдавніше поселення Риму жило родами, якими управляли старійшини. Рід спочатку являв собою згуртований колектив, зв'язаний загальним походженням, загальною власністю на землю, а також шануванням предків. Згодом на території, що належить родам, з'явилися люди, що не входять ні в один з них. Це були звільнені раби або їхні нащадки, чужоземці, ремісники й торговці, люди, вигнані за порушення родових обрядів, насильно переселені із підкорених міст. Цих прибульців у Римі називали плебеями. Корінне ж населення, що жило родами, називалося патриціями.[18, ст. 142]

Вертаючись до питання про походження римських станів, можна взяти за основу його "комплексну теорію": патриції дійсно були корінним громадянством. Вони являли собою повноправний "римський народ"; у безпосередньому зв'язку з ними були клієнти (від латини. Clitnis -слухняний)., які одержували від них землю, худобу, користувалися їхнім захистом на суді та ін. За це вони повинні були служити у військових загонах своїх покровителів, надавати їм допомогу грішми, виконувати різні роботи; плебеї стояли поза родовою організацією патриціїв, тобто не належали до "римського народу", не мали доступу до общинної землі й були позбавлені політичних прав.

Походження плебеїв неясне й спірне. Безсумнівно тільки те, що вони стояли поза племінною організацією тому й не могли приймати участі в керуванні громадою. Зате вони безперешкодно займалися землеробством, ремеслами, торгівлею, Плебеї були особисто вільні, несли військову службу нарівні з патриціями. Торговельне й промислове багатство було зосереджено головним чином у їхніх руках: гордий своїм походженням патрицій уважав принизливим будь-яке заняття, крім землеробства, політичної діяльності, військової служби.

Патриції були повноправними громадянами. Вони розпадалися на три племена. Кожне плем'я складалося з 100 родів. Кожні 10 родів утворювали курію. Курії утворювали загальні народні збори римської громади (куріатні коміції). Воно приймало або відкидало запропоновані йому законопроекти, обирало всіх вищих посадових осіб, виступало в якості вищої апеляційної інстанції при рішенні питання про страту, повідомляло війну, разом із сенатом вибирало царя, займалося найважливішими судовими справами та ін.[3, ст. 35]

Римська патриціанська громада представляла собою примітивний місто-держава з типовими рисами "військової демократії".

Другим органом демократії була рада старійшин, сенат. Його члени називалися "батьками". У компетенцію сенату входили справи безпосереднього керування, вироблення законопроектів, заключення миру Він складався зі старійшин всіх 300 родів і тому так називалися(від senex-старий). Старійшини ці становили спадкову аристократію римської громади, оскільки вкоренився звичай, відповідно до якого їх обирали з однієї й тієї ж родини кожного роду. Відповідно до легенди, Ромул призначив перших 100 сенаторів. Тулл Гостілій додав ще 100, а Тарквіній довів їхню кількість до 300.[18, ст. 150] У період між смертю старого царя й вибором нового громадою управляли по черзі сенатори.

Військове керівництво, верховні жрецькі й деякі судові функції належали вибраному зборами курій "царю", якого називали рексом. Історичні перекази називають першим рексом римської громади Ромула, а всього їх нараховують сім . Недивлячись на поважність народних зборів, сенат і рекс користувалися правом скасувувати рішення народних зборів. При цьому рекс міг видавати загальнообов'язкові постанови.

Шостим царем Рима був Сервій Туллій, до періоду царювання якого ставляться найважливіші державні й правові перетворення, які розвиваючись сприяли перетворенню Рима в найбільш значну суспільну формацію античного періоду.

Потужний удар родової організації патриціїв був нанесений у середині VI століття до н.е. реформою Сервія Туллія, шостого рекса по римській історичній традиції. Вона проводилася як військова реформа, однак соціальні наслідки її вийшли далеко за межі тільки військової справи, зігравшивирішальне значення в утворенні давньоримської держави.[17, ст.46]

Спочатку римське військо було переважно патриціанським. Плебеї, що знаходилися поза межами патриціанської оющини, також не входили у військову організацію. Внаслідок цього виникла різка невідповідність між населенням Риму й кількістю воїнів, які виставлялись. А загарбницька політика вимагала збільшення військ і витрат на ведення війн. Необхідність залучення до військової служби плебеїв стала очевидною. Тому все вільне населення Риму патриції й плебеї - було розділено по майновому цензі на 5 розрядів, кожний з яких був зобов'язаний виставити певну кількість військових підрозділів - центурій. Так виглядала центральна організація залежно від майнового цензу Крім цих центурій, були ще 18 центурій вершників із самих багатих римлян, а цензом понад 100.000 асів (з них шість виключно патриціанських); а також п'ять неозброєних центурій: дві - ремісників, дві - музикантів й один з незаможних, яких називали пролетаріями. Таким чином, усього було 193 центурії. Центурії кожного з п'яти розрядів ділилися на дві частини: одна з них, старша, куди входили римляни від 45 до 60 років, призначалася для гарнізонної служби; друга-воїни від 17 до 45 років - молодша, призначалася для бойових походів. [17, ст. 93]

Для оцінки майна громадян, вся територія Риму була розділена на триби, які, однак, не мали нічого загального, крім назви, з колишніми трьома племінними трибами. Нових, територіальних триб спочатку було створено, мабуть, 21: чотири міських і сімнадцять сільських. По трибах провадився набір війська й стягувався податок на військові потреби - Tributum.

Згодом військо, яке складається із центурій, стало приймати участь у рішенні питань, зв'язаних не тільки з війною й військовою справою. Поступово до центуріатних зборів переходило рішення справ, який раніше відали збори римських патриціїв по куріях. За традицією, центурії збиралися за міською межою, на Марсовому полі, а куріатні збори проводилися в місті. Там виник новий вид народних зборів, у яких були представлені й патриції, і плебеї - центуріатні збори. Кожна з 193 центурій володіла при голосуванні одним голосом. Самі багаті римляни, переважно патриції: вершники й центуріати 1 розряду, володіли 98 голосами, що забезпечувало їм перевагу в рішенні будь-яких питань. Однак патриції переважали в центуріатних зборах не як такі, у силу своїх родових привілеїв, а як найбільш заможні землевласники. Тому й плебеї могли потрапити й уже попадали в ці центурії. Отже, плебеї вийшли зі свого ізольованого положення стосовно римської общини.

Таким чином, важливе соціальне значення реформи Сервія Туллія полягало в тому, що вони заклали основи нової організації римського суспільства не тільки по родовому, а по майновій і територіальній ознаці [17, ст.101].

Проте, родовий лад ще не був зруйнований остаточно. Організація влади, заснована на родовому ладі, продовжувала існувати поруч із організацією, заснованої на територіальних і майнових ознаках, причому тільки поступово, на протязі 200 років вона витіснила родову організацію. Це відбувалося в запеклій боротьбі плебеїв з патриціями, яка особливо загострилася після скинення останнього рекса. Військова демократія як форма організації влади в період розпаду родового ладу зжила себе безповоротно.

Розвиток ремесел і торгівлі, якими усе більше й більше займалися плебеї, привело до розшарування римського плебейства. Із середовища плебеїв виділилася багата торгівельно-реміснича знать. З іншого боку, зросла кількість збіднілих плебеїв. Плебеї, перебуваючи поза патриціанською родовою організацією, володіли на праві приватної власності дуже не великими ділянками землі. Війни, неврожаї, переселення в Рим частини жителів завойованих областей, природний приріст населення в умовах римського малоземелля збільшили число безземельних плебеїв. Більшість з них передавали землю в якості застави лихварям, які належали до родової аристократії. Неплатоспроможний боржник втрачав право власності на землю, і якщо з волі кредитора й залишався на колишній ділянці землі, те лише як орендар, під заставу своєї особистої свободи. Це розшарування плебеїв привело до загострення відносин між соціальними групами.

Римський плебей в V-IV ст. до н.е. прагнув одержати доступ до розподілу землі загально-суспільного поля (аgег publicus), що належало всій римській громаді. Щоб одержати право окупації завойованих земель, яким користувалися патриції, плебеї повинні були домогтися рівності з патриціями в політичних правах.

До першої половини V ст. до н.е. відносятьсяперші спроби плебеїв домогтися рішення аграрного питання. В 486 р. до н.е. консул Спурій Кассій хотів розділити захоплені під час війни землі між плебеями. Патриції звинуватили консула в прагненні до тиранії. Однак в 456 р. до н.е. народний трибун Іцілій провів закон про розділ між бідняками земель на Авентині [13, ст. 42]. Інше, що вимагало реформи, стосувалося скасування боргового рабства, неминучого при несвоєчасній сплаті боргу. І це, як і поділ завойованих земель,найбільше ніж інших зачіпало нтереси плебеїв. Але щоб домогтися того й іншого плебеї мали потребу в політичних правах. Справа доходила до гострих зіткнень але зрештою, протягом двох наступних сторіч плебеї домоглися задоволення всіх своїх вимог. У тому числі:

· Установи особливої плебейської магістратури -народного трибунату, покликаного захищати плебеїв від сваволі патриціїв;

· Доступу до суспільної землі нарівні з патриціями;

· Захисту від сваволі патриціанських суддів (введенням кодексу законів, відомих за назвою Законів XII таблиць ;

· Дозволу шлюбів між патриціями й плебеями;

· Права займати спочатку деякі, а потім і всі головні державні посади, включаючи військові.

Вигнання царів і установа Республіки бути результатом загострення соціально-політичної боротьби в Римі наприкінці VI в. до н.е. В античній історіографії цей переворот зображувався всенародною справою. Але фактично республіканське правління, як це видно з раніше сказаного, було перемогою патриціїв, які встановили порядки, що закріпили їхнє панування. Із цією метою вони зберігали елементи родової організації. Однак римське суспільство досить далеко пішло у своєму розвитку. Плебеї організаційно змужніли і посилилиборотьбу за свої права. Важливим етапом цієї боротьби було опублікування Законів XII таблиць. Це найдавніший зі збережених збірників римських законів.Відновлений по цитатах і переказах більш пізніх античних авторів. Відповідно до традиції, законодавство XII таблиць датується 451-450 р. до н.е. [12, ст. 71] Архаїчність мови й характер відображених у пам'ятнику соціальних відношень підтверджує це датування. Для історичної характеристики XII таблиць необхідно врахувати зафіксовані в них пережитки первісності, а також норми, що сходяться до законодавства рексів, що може бути визначено тільки за допомогою зіставлень із повідомленнями античних письменників. Так, покарання смертю за порушення вірності клієнтських відносин (VIII, 21), як і дозвіл убивати дітей-виродків (IV, I), визначається Діонісіем Галікарнаським як настанови Ромула. Почесне положення жриць Вести (V, I), згідно з Плутарху, закладено Нумою. Закон про емансипацію сина після трикратного продажу його батьком (IV, 2) Діонісій відносить до незапам'ятних часів, тобто до початку царської епохи. Необхідна квота в п'яти свідках (VI, I; 56) згадується Діонісієм стосовно до часів Ромула.[12, ст. 72]

Свою назву Закони XII таблиць дістали від того, що були накреслені на 12 дерев'яних дощечках - таблицях, виставлених для загального огляду на головній площі Риму, його політичному центрі - форумі. Відмінною рисою названих законів був жорстокий формалізм: найменше упущення в формі судомовлення тягло за собою справи.Упущення це сприймалось за "божу кару".

Закони XII таблиць регулювали сферу сімейних і спадкових відносин,мали норми,які відносились до боргових операцій,до кримінальних злочинів,але зовсім не стосувались державного права.

закон римський таблиця

2. ПЕРЕКЛАД ЗАКОНІВ

Tabula 1

Таблиця 1. Права й обов'язки позивача та відповідача

1. Praetor urbanus ius inter cives dicito.

1. Нехай претор здійснює суд щодо громадян.

2. Si in ius vocat, ito.

2. Якщо викликають [когось] на судоговоріння, нехай йде.

3. Ni it, antestamino, igitur em capito.

3. Якщо [він] не йде, хай [той, хто викликав] підтвердить [виклик] при свідках, а потім веде його насильно.

4. Adsiduo vindex adsiduus esto. Proletario iam civi cui quis volet vindex esto.

4. Нехай поручителем [на судоговорінні] за того, що живе своїм господарством буде [тільки] той, хто має своє господарство. За того громадянина, хто не має господарства, поручителем буде той, хто забажає.

5. Rem ubi pacunt, orato.

5. На чому домовляться, про те нехай [позивач] і просить [на судоговорінні].

Tabula III

Таблиця III. Права кредиторів. Покарання боржників

1. Aeris confessi rebusque iure iudicatis XXX dies iusti sunto.

1. Нехай будуть [дані боржнику] 30 пільгових днів після визнання [ним] боргу або після постанови [проти нього] судового рішення.

2. Post deinde manus iniectio esto. In ius ducito.

2. [Після закінчення зазначеного терміну] нехай [позивач] накладе руку [на боржника]. Нехай веде його на судоговоріння [для виконання рішення].

3. Ni iudicatum facit aut quis endo eo in iure vindicit, secum ducito. Vincito aut nervo compedibus. XV pondo ne minore, aut si volet maiore vincito.

3. Якщо [боржник] не виконав [добровільно] судового рішення і ніхто не звільнив його від відповідальності при судоговорінні, нехай [позивач] веде його до себе і накладе на нього колодки або кайдани вагою не менше, а, якщо захоче, то й більше 15 фунтів.

4. Si volet, suo vivito. Ni suo vivit, qui eum vinctum habebit, libras farris endo dies dato; si volet, plus dato.

4. [Під час перебування в ув'язненні боржник], якщо хоче, нехай харчується за свій власний рахунок. Якщо ж він не знаходиться на своєму утриманні, то нехай [той, хто тримає його в ув'язненні,] видає йому по фунту борошна на день, а при бажанні може давати і більше.

5. … nisi pacti forent habebantur in vinculis dies sexaginta. Inter eos dies trinis nundinis continuis ad praetorem in comitium producebantur, quantaeque pecuniae indicati essent praedicabatur. Tertiis autem nundinis capite poenas dabant aut trans Tiberim peregre venum ibant.

5. … якщо сторони не мирилися, то [такі боржники] залишалися в ув'язненні 60 днів. Протягом цього терміну їх три рази підряд у базарні дні приводили до претора на коміціум і [при цьому] оголошувалася присуджена з них сума грошей. На третій базарний день їх піддавали смертній карі або [вони] надходили на продаж за кордон, за Тибр.

6. Tertiis nundinis partis secanto. Si plus minusve secuerunt, se fraude esto.

6. У третій базарний день хай розрубає боржника на частини. Якщо відсічуть більше або менше, то нехай це не буде поставлено їм [в провину].

Tabula IV

Таблиця IV Звільнення сина з-під влади батька. Право дружини

2. Si pater filium ter venum duit, filius a patre liber esto.

2. Якщо батько три рази продасть сина, то нехай син буде вільний [від влади] батька.

3. Mulier, quae nolebat eo modo (usu) in manum mariti convenire, quotannis trinoctio poterat abesse atque eo modo cuisque anni usum interrumpere.

3. Жінка, яка не бажала встановлення над собою влади чоловіка [фактом давнього з нею співжиття], повинна щорічно відлучатися з свого дому на три ночі і таким чином переривати річну давність володіння [нею].

Tabula V

Таблиця V Права успадкування. Опіка

1. …feminas etsi perfectae aetatis sint in tutela esse… exceptis virginibus Vestalibus, quas… liberas esse…

1. …жінки повинні перебувати під опікою… за винятком дів-весталок, яких… звільняли від опіки…

3. Uti legassit super pecunia tutelave suae rei, ita ius esto.

3. Як хто розпорядиться на випадок своєї смерті щодо свого домашнього майна або щодо опіки [над підвладними йому особами], так нехай те і буде непорушним.

4. Si intestato moritur, cui suus heres nescit, agnatus proximus familiam habeto.

4. Якщо хто-небудь, у кого немає підвладних йому осіб, помре, не залишивши розпоряджень про спадкоємця, то нехай його господарство візьме собі [його] найближчий агнат.

5. Si adgnatus nec escit, gentiles familiam habento.

5. Якщо [у померлого] немає агната, нехай [залишене після нього]

господарство візьмуть [його] родичі.

Tabula VI

Таблиця VI Набуття права власності на землю

1. Cum nexum faciet mancipiumque, uti lingua nuncupassit, ita ius esto.

1. Якщо хто укладе угоду самозакладу або відчуження речі [у присутності 5 свідків і вагаря], то нехай слова, які виголошуються при цьому, вважаються непорушними.

2. Improbus intestabilis esto.

2. Нечесна [людина] хай буде недостойною бути свідком [чи заповідачем].

3. Usus auctoritas fundi biennium est, ceterarum rerum omnium annus est usus.

3. Давність володіння щодо земельної ділянки - два роки, щодо всіх інших речей -- один рік.

Tabula VII

Таблиця VII Права й обов'язки землевласників

6. Viae latitudo in porrectum octo pedes, in anfractum sedecim.

6. Ширина дороги по прямому напрямку [визначається] у 8 футів, а на поворотах -- 16 футів.

7. Viam muniunto. Ni sam delapidassint, qua volet iumenta agito.

7. Нехай [власники придорожніх ділянок] обгороджують дорогу. Якщо вони не мостять її каменем, нехай [кожен] їде на в'ючних тваринах, де забажає.

9. Si arbor ex vicini fundo vento inclinata in tuum fundum sit… de adimenda ea… agere potes.

9. Якщо дерево із сусідньої ділянки схилилося вітром на твою ділянку… можеш вимагати прийняти його.

Tabula VIII

Таблиця VIII Про позичковий процент. Види правопорушень: крадіжка урожаю, лжесвідчення, наклеп, тілесні пошкодження

2. Si membrum rupit, ni cum eo pacit, talio esto.

2. Якщо заподіє членоушкодження та не помириться з [потерпілим], то нехай і йому самому буде спричинено те ж саме.

3. Manu fustоve si os fregit collisitve lib?ro CCC, si servo CL poenam subito sestertiorum.

3. Якщо рукою або палицею доломить кістку вільній людині, хай заплатить штраф у розмірі 300 асів, якщо рабові -- 150 асів.

4. Si iniuriam alteri faxsit, XXV aeris poenae sunto.

4. Якщо заподіє образу, нехай штраф буде 25.

5. Frugem aratro quaesitam furtim noctu pavisse ac secuisse puberi… suspensum Cereri necвri… impubem praetoris arbitratu verberari noxiamve duplione decidi.

5. Смертним гріхом для дорослого було потравити або скосити в нічний час врожай з обробленого плугом поля… [таку] приречену [богині] Церері особу скарати насмерть… неповнолітнього, [винного в подібному злочині], на розсуд претора або піддавали батожить, або присуджували відшкодувати заподіяну шкоду в подвійному розмірі.

12. Si nox furtum factum sit, si im occisit, iure caesus esto.

12. Якщо [злодій] здійснював в нічний час крадіжку і убитий [на місці], то нехай вбивство [його] буде вважатися правомірним.

21. Qui falsum testimonium dixisse convictus esset, e saxo Tarpeio deiceretur.

21. Того, хто давав неправдиві свідчення, скидали з Тарпейської скелі.

23. Patronus si clienti fraudem fecerit, sacer esto.

23. Нехай буде відданий підземним богам [прокляттю] той патрон, який заподіює шкоду [своєму] клієнтові.

Tabula IX

Таблиця IX Про підкуп судді або посередника. Про смертні вироки

3. …iudicem arbitrumve iure datum, qui ob rem dicendam pecuniam accepisse convictus est, capite poenitur.

3. …карається стратою той суддя або посередник, які були призначені для розгляду справи і викриті в тому, що прийняли грошову винагороду у [цій] справі.

5. …eum qui hostem concitaverit quive civem hosti tradiderit capite puniri.

5. … той, хто підбурює ворога [римського народу до нападу на Римську державу], або той, хто видає ворогові римського громадянина, карається смертною карою.

6. Interfici… indemnatum quemcumque hominem… (vetuerunt).

6. Позбавляти життя яку б то не було людину без суду… забороняється.

Tabula X

Таблиця X Про поховання (Сакральне право)

1. Hominem mortuum in urbe ne sepelito neve urito.

1. Хай мерця не ховають і не спалюють у місті.

4. Mulieres genas ne radunto, neve lessum funeris ergo habento.

4. Нехай [на похоронах] жінки щік не дряпають і по померлих не голосять.

3. ОЦІНКА ЗАКОНІВ ХІІ ТАБЛИЦЬ

Таблиця ІІ

1. (Гай, Інституції, IV. 14: По позовах в 1000 і більш ассов стягався [у касу понтифіків] судова застава [в сумі 500 ассов], по позовах на меншу суму - 50 ассов, так було встановлено законом XII таблиць. Якщо суперечка йшла про свободу якої-небудь людини, то, хоч би його ціна була найвищою, проте, тим же законом наказувало, щоб тяжба йшла про заставу [за людину, свобода якої оспорювалася, всього лише] у розмірі 50 ассов).

Таблиця ІІІ

5. (Авл Геллій, Аттічні ночі, XX. 1. 46: Тим часом, [поки боржник знаходився в ув'язненні], він мав право помиритися [з позивачем], але якщо [сторони не мирилися, то [такі боржники] залишалися в ув'язненні 60 днів. Протягом цього терміну їх три рази підряд в базарні дні приводили до претора на коміциум і [при цьому] оголошувалася присуджена з них сума грошей. У третій базарний день вони вдавалися до страти або надходили у продаж за кордон, за Тібр.)

Таблиця VI

1. (Цицерон, Про закони, III. 8. 19: З такою ж легкістю був позбавлений життя, як по XII таблицям, немовля, [що відрізнявся] винятковою потворністю.)

3. (Цицерон, Філіпіки, II. 28. 69: [Користуючись] постановою XII таблиць, наказав своїй дружині узяти речі, що належать їй, і, віднявши [у неї] ключ, вигнав [її].)

4. (Авл Геллій, Аттічні ночі, III. 16. 12: Мені відомо, що [коли] жінка... народила на одинадцятому місяці після смерті мужа, то [з цього] виникла справа, ніби то вона зачала після того, як помер її чоловік, бо децемвіри написали, що людина народжується на десятій, а не на одинадцятому місяці.)

Таблиця V

1. (Гай, Інституції, I. 144-145: Предки [наші] стверджували, що навіть повнолітні жінки унаслідок властивої їм легковажності повинні полягати під опікою... Виключення допускалося лише для дів-весталок, яких древні римляни в пошану до їх жрецького сану звільняли від опіки. Так було постановлено законом XII таблиць.)

2. (Гай, Інституції, II. 47: Законом XII таблиць було визначено, що res mancipi, що належать жінці, що знаходилася під опікою агнатов, не підлягали давності, за винятком лише того випадку, коли сама жінка передавала ці речі з відома опікуна.)

6. (Гай, Інституції, I. 155: За законом XII таблиць опікунами над особами, яким не було призначено опікуна по заповіту, є їх агнати.)

7б. (Ульпіан, I. I pr. D. XXVII. 10: Згідно із законом XII таблиць марнотратникові заборонялося управління майном, що належить йому.) (Ульпіан, Lit", sing. regul., XII. 2: Закон XII таблиць повеліває безумному і марнотратникові, на майно яких накладена заборона, стояти під опікою їх агнатів.)

8а. (Ульпіан, Lib. sing. regul., XL. I: Закон XII таблиць передавав патрону спадок після римського громадянина з вільновідпущеників в тому випадку, якщо останній, не маючи підвладних йому осіб, вмирав, не залишивши заповіту.)

8б. (Ульпіан, I. 195. § 1. D. L.i 6: Кажучи [про стосунки між патроном і вільновідпущеником], закон [XII таблиць] вказує, що майно вільновідпущеника переходить з тієї сім'ї в цю сім'ю, [причому в даному випадку] закон говорить [про сім'ю як сукупність] окремих осіб.)

9а. (Гордіан, 1. 6. с. III. 36: За законом XII таблиць майно, що полягає в боргових вимогах [померлого до інших осіб], безпосередньо, [без виконання яких-небудь юридичних формальностей], розподіляється між співспадкоємцями відповідно до їх спадкових доль.)

9б. (Діоклетіан, 1. 26. с. II. 3: Згідно із законом XII таблиць, борги померлого безпосередньо розділяються [між його спадкоємцями] пропорційно отриманим [ними] долям спадку.)

10. (Гай, 1. 1. pr. D. X. 2: "Позов [про розділ спадку] грунтується на постанові закону XII таблиць".)

Таблиця VI

2. (Цицерон, Про обов'язки, III. 16: По XII таблицям вважалося достатнім представити докази того, що було виголошене [при висновку] операції, і що відмовлявся від своїх слів підлягав штрафу удвічі.)

3. (Цицерон, Тор. IV. 23: Давність володіння відносно земельної ділянки [встановлювалася] в два роки, відносно всіх інших речей -в один рік).

4. (Гай, Інституції, 1. 3: Законом XII таблиць було визначено, що жінка, що не бажала встановлення над собою влади мужа [фактом давнісного з нею співжиття], повинна була щорік відлучатися зі свого будинку на три ночі і таким чином переривати річне давнісне володіння [нею].)

5а. (Авл Геллій, Аттічні ночі, XX. 17. 7. 8: Власноручно отстоять [свою річ] при судоговоренії... це означає накласти свою руку на ту річ, про яку йде суперечка при судоговоренії, [т.е. іншими словами], змагавшись з противником, вхопитися рукою за спірну річ і в урочистих виразах відстоювати право на неї. Накладення руки на річ вироблялося у визначеному місці у присутності претора на підставі XII таблиць, де було написано: "Якщо хто-небудь власноручно відстоює свою річ при судоговоренні".)

5б. (Павло, Fragm. Vatic., 50: Закон XII таблиць ствердив [відчуження речі] шляхом операції, що здійснювалася у присутності 5 свідків і вагаря, а також шляхом відмови від права власності на цю річ при судоговоренії перед претором.)

6. (Тіт Лівії, III. 44: Захисники [Вергинії] вимагають, щоб [Аппій Клавдій], згідно із законом, ним же самим проведеному, дав попереднє розпорядження відносно дівчини в сприятливому для неї свободи сенсі.)

(Ульпіан, I, I pr. D. XLVII. 3: Закон XII таблиць не дозволяв ні віднімати, ні вимагати як свою власність вкрадені колоди і жердини, спожиті на споруду або для посадки виноградника, але надавав при цьому позов в подвійному розмірі [вартості цих матеріалів] проти того, хто звинувачувався у використанні їх.) Коли ж виноград буде зрізаний.., поки [жердини] не прибрані.

Таблиця VII

1. (Фест, De verb. signif., 4: Обхід, [т.е. незабудоване місце], довкола будівлі має бути шириною в два з половиною фути.)

2. (Гай, 1. 13. D. X.~ 1: Потрібно відмітити, що при позові про розмежування кордонів необхідно дотримувати вказівку закону [XII таблиць], встановлену як би за прикладом наступного законодавчого розпорядження, яке, як то кажуть, було проведено в Афінах Солоном: якщо уздовж сусідньої ділянки викопувався рів, то не можна було переступати кордони, якщо [ставити] забір - те потрібно відступати [від сусідньої ділянки] на один фут, якщо - будинок для житла, то відступати на два фути, якщо копають яму або могилу, відступити настільки, наскільки глибоко викопана яма, якщо колодязь, - відступити на 6 футів, якщо садять оливу або смоковницю, відступити від сусідньої ділянки на дев'ять футів, а інші дерева - на 5 футів.)

3. (Пліній, Природна історія, 19. 4. 50: У XII таблицях не уживалося абсолютно слово "хутір", а для позначення його [користувалися] часто словом hortus [обгороджене місце], [надаючи цьому значення] батьківського майна.)

4. (Цицерон, Про закони, 1. 21.55: XII таблиць забороняли придбання по давності межі шириною в 5 футів.)

5. (Цицерон, Про закони, 1. 21. 55: Згідно з постановою XII таблиць, коли виникає суперечка про кордони, то ми виробляємо розмежування за участю 3 посередників.)

6. (Гай, 1.8. D. VIII. 3: За законом XII таблиць ширина дороги по прямому напряму визначалася в 8 футів, а на поворотах - 16 футів.)

8б. (Павло, I. 5. D. XLIII, 8: Якщо струмок, що протікає по суспільній землі, або водопровід заподіював збиток приватному володінню, то власникові [останнього] давався позов на підставі закону XII таблиць про відшкодування збитків.)

9а. (Ульпіан, I. 1. § 8. D. XLIII, 27: Закон XII таблиць наказував приймати заходи до того, щоб дерева на висоті 15 футів довкруги обрізувалися для того, щоб їх тінь не заподіювала шкоди сусідній ділянці.)

9б. (Помпоній, I. 2. D. XLIII. 27: Якщо дерево з сусідньої ділянки схилилося вітром на твою ділянку, ти на підставі закону XII таблиць можеш пред'явити позов про прибирання його.)

10. (Пліній, Природна історія, XVI. 5. 15: Законом XII таблиць дозволялося збирати жолуді, падаючі з сусідньої ділянки.)

11. (Юстініан, I. 41. I. II. 1: Продані і передані речі стають власністю покупця лише в тому випадку, якщо він сплатить продавцеві купувальну ціну або забезпечить йому яким-небудь чином задоволення [його вимоги], наприклад, представить поручителя або дасть що-небудь у вигляді застави. Так було постановлено законом XII таблиць.)

12. (Ульпіан, lib. sing. regul. II. 4: Якщо [спадкодавець] робив наступне розпорядження: відпускаю раба на волю за умови], що він сплатить моєму спадкоємцеві 10 000 сестерціїв, то хоч би цей раб був відчужений від спадкоємця, він все-таки повинен отримати свободу при сплаті покупцеві вказаної суми. Так було постановлено в законі XII таблиць.)

Таблиця VIII

1б. (Цицерон, Про державу, IV. 10. 12: XII таблиць встановили страту за невелике число злочинних діянь і у тому числі вважали за необхідне вживання її у тому випадку, коли хто-небудь склав або виспівуватиме пісню, яка містить в собі наклеп або ганьбу іншого.)

6. (Ульпіан, I. pr. D. IX. 1: Якщо хто поскаржиться, що домашня тварина заподіяла збиток, то закон XII таблиць повелівав або видати [потерпілому] тварина, що заподіяла шкоду, або відшкодувати вартість нанесеного збитку.

7. (Ульпіан, I. 14. § 3. D. XIX. 5: Якщо жолуді з твого дерева впадуть на мою ділянку, а я, вигнавши худобину, згодую їх їй, то за законом XII таблиць ти не міг пред'явити позову ні про потраву, бо не на твоїй ділянці паслася худобина, ні про шкоду, заподіяну твариною, ні про збитки, нанесені неправомірним діянням.)

9. (Пліній, Природна історія, 18. 3. 12: По XII таблицям смертним гріхом для дорослого було потравити або стискувати в нічний час урожай з обробленого плугом поля. [XII таблиць] наказували [такого] приреченого [богині] Церере людину зрадити смерті. Неповнолітнього, [винного в подібному злочині], по розсуду претора або піддавали тому, що батожить, або присуджували до відшкодування заподіяної шкоди в подвійному розмірі.)

10. (Гай, 1. 9. D. XLVII. 9: [Закони XII таблиць ] повелівали укласти в окови і після того, що батожить зрадити смерті того, хто підпалював будови або складені біля будинку скирти хліби, якщо [винен] зробив це навмисно. [Якщо пожежа сталася] випадково, тобто по необережності, то закон наказував, [щоб винен] відшкодував збиток, а при його неспроможності був підданий легшому покаранню.)

11. (Пліній, Природна історія, 17. 1. 7: У XII таблицях було наказано, щоб за злісну порубку чужих дерев винен сплачував по 25 ассов за кожне дерево.)

14. (Авл Геллій, Аттічні ночі, XI. 18. 8: Децемвіри наказували вільних людей, спійманих в крадіжці на місці злочину, піддавати тілесному покаранню і видавати [головою] тому, у кого здійснена крадіжка, рабів же карати батогом і скидати із скелі; але [відносно неповнолітніх] було постановлено: або піддавати їх по розсуду претора тілесному покаранню, або стягати з них відшкодування збитків.)

15а. (Гай, Інституції, III. 191: За законом XII таблиць був встановлений штраф у розмірі потрійної вартості речі у тому випадку, коли річ відшукувалася у кого-небудь при формальному обшуку або коли вона була принесена до приховувача і знайдена у нього.)

15б. (Гай, Інституції, III. 192: Закон XII таблиць наказує, щоб при виробництві обшуку [що обшукує] не мав жодного одягу, окрім полотняної пов'язки, і тримав в руках чашу.)

17. (Гай, Інституції, II. 45: Законом XII таблиць забороняється придбання краденої речі по давності.)

18а. (Тацит, Аннали, VI. 16: Вперше XII таблицями було постановлено, щоб ніхто не брав більш за один відсоток [у місяць], тоді як до цього бралося по примсі багатих.)

18б. (Катон, Про землеробство. Передмова, 1; предки наші мали [звичай] і поклали в законах присуджувати злодія до сплати подвійної вартості [вкраденій речі], лихваря до [стягненню] в чотирикратному розмірі [отриманих відсотків].)

19. (Павло, Libri V sentiarum, II. 12. 11: За законом XII таблиць за річ, здану на зберігання, дається позов в подвійному розмірі вартості цієї речі.)

20а. (Ульпіан, 1. 1. п. 2. D. XXVI. 10: Слід зауважити, що звинувачення [опікуна в недобросовісному відправленні своїх обов'язків] витікає із закону XII таблиць.)

20б. (Тріфоніан, 1. 1. § 55. D. XXVI. 7: В разі розкрадання опікунами майна їх підопічного слід встановити, чи не допустимий відносно кожного з цих опікунів окремо той позов в подвійному розмірі, який був встановлений в XII таблицях проти опікунів.)

23. (Авл Геллій, Аттічні ночі, XX. 1. 53: По XII таблицям викритий в лжесвідченні скидався з Тарпейськой скелі.)

24б. (Пліній, Природна історія, XVIII. 3. 12. 8-9: По XII таблицям за таємне винищування урожаю [призначалася] страта... тяжча, ніж за вбивство людини.)

25. (Гай, I. 236 pr. D. L. 16: Якщо хто-небудь говорить про отруту, то повинен додати, чи шкідливий він або Lampo. Decl. Im Catil., 19: Як ми знаємо, в XII таблицях наказувало, щоб ніхто не корисний для здоров'я, бо і ліки є отрутою.)

27. (Гай, I. 4. D. XLVII, 22: Закон XII таблиць надавав членам колегій [співтовариств] право укладати між собою будь-які угоди, аби цим вони не порушували якої-небудь постанови, що стосується громадського порядку. Закон цей, мабуть, був запозичений із законодавства Солона.)

Таблиця ІХ

1-2. (Цицерон, Про закони, III. 4. 11. 19. 44: Привілеїв, [т.е. відступів в свою користь від закону], хай не просять. Вироків про страту римського громадянина хай не виносять інакше, як в центуріатних коміциях... Преславні закони XII таблиць містили дві постанови, з яких одне знищувало всякі відступи від закону на користь окремих осіб, а інше забороняло ухвалювати вироки про страту римського громадянина інакше, як в центуріатних коміциях.)

3. (Авл Геллій, Аттічні ночі, XX. 17: Невже ти вважатимеш суворим постанова закону, караюча стратою того суддю або посередника, які були призначені при судоговоренії [для розгляду справи] і були викриті в тому, що прийняли грошову мзду у справі?)

4. (Помпоній, I. 2. § 23. D. 1.2: Квестори, присутні при виконання смертних вироків, іменувалися кримінальними квесторами, про них згадувалося навіть в законі XII таблиць.)

5. (Марциан, I. 3. D. XLVII. 4: Закон XII таблиць повеліває зрадити страті того, хто підбурює ворога [римського народу до нападу на Римську державу], або того, хто зрадив ворогові римського громадянина.)

6. (Сальвіан, Про правління божому, VIII. 5: Постанови XII забороняли позбавляти життю без суду якої б то не було людини.)

Таблиця Х

3. (Цицерон, Про закони, II. 23. 59: Обмеживши витрати [на поховання] трьома саванами, однією пурпуровою тунікою і десятьма флейтистами, закон XII таблиць заборонив також і голосіння по померлих.)

5. (Цицерон, Про закони, II, 23. 59: Хай кісток мерця не збирають, щоб згодом зробити поховання, за винятком лише того випадку, коли смерть спіткала на полі битви або на чужині.)

6а. (Цицерон, Про закони, II. 23. 59: Крім того, в законах встановлюються ще наступні [правила]: відміняється бальзамування, [вмощування ] рабів і пиття кругової чаші. "Без пишного окроплювання, без довгих гірлянд, без курилень".)

6б. (Фест, De verb. Signif., 154: У XII таблицях постановлено не ставити перед померлими напоїв з миррою.)

9. (Цицерон, Про закони, II. 24. 61: Закон забороняє без згоди власника владнувати похоронне вогнище або могилу на відстані ближче чим 60 футів від будівлі, що належить йому.)

10. (Цицерон, Про закони, II. 24. 61: Закон забороняє набувати по давності місця захораненія, а рівне і місце спалювання трупа.)

Таблиця ХІ

1. (Цицерон, Про державу, II. 36. 36: [Децемвіри другого заклику], додавши дві таблиці упереджених законів, [між іншим] санкціонували самим нелюдяним законом заборону браків між плебеями і патриціями.)

2. (Макробій, Sat., I. 13. 21: Децемвіри, які додали дві таблиці, пропонували народові затвердити виправлення календаря.)

Таблиця ХІІ

1. (Гай, Інституції, IV. 28: Законом був введений захват речі в цілях забезпечення боргу, і за законом XII таблиць це було допущено проти того, хто придбав тварину для принесення жертви, не сплатив за нього купувальної ціни, а також і проти того, хто не представив винагороди за здане йому в наймання в'ючна тварина, з тією умовою, щоб плата за користування була спожита ним на жертовний бенкет.)

2б. (Гай, Інституції, IV. 75. 76: Злочини, здійснені підвладними особами або рабами, породжували позови про збиток, по яких домовладиці або власникові раба надавалося або відшкодувати вартість заподіяної шкоди, або видати головою винного... [Ці] позови встановлені або законами або едиктом претора. До позовів, встановлених законами, [належить], наприклад, позов про крадіжку, створений законом XII таблиць.)

3. (Фест, De verb. Signif. 174: Якщо приносить [на судоговореніє] підроблену річ або заперечує [самий факт] судоговоренія, хай претор призначить трьох посередників і по їх рішенню хай відшкодує збиток у розмірі подвійного доходу [від спірної речі].)

4. (Гай, 3. D. XLIV, 6: Законом XII таблиць було заборонено жертвувати храмам ту річ, яка є предметом судового розгляду; інакше ми штрафуємо у розмірі подвійної вартості речі, але ніде не з'ясовано, чи повинен цей штраф сплачуватися державі або тій особі, яка заявила домагання на дану річ.)

5. (Лівія, VII. 17. 12: У XII таблицях була постанова про те, що надалі всяке вирішення народного зібрання повинне мати силу закону.)

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Батирь К.І. Всеобщая история государств. Москва, 1996 ;

2. Бокщанін А.Г. Источниковеденье Древнего Рима. Москва, 1981 ;

3. Бокщанін А.Г. и Кузницин В.И. История Древнего Рима. Москва, 1971, ст. 205 ;

4. Бірюков Ю.М. Государство и право Древнего Рима. Москва 1969, ст. 105 ;

5. Бірюков Ю.М. Правовые памятники Древнего Рима. Москва, 1969, ст. 88 ;

6. Винничук Л. Люди, нравы и обычаи Древней Греции и Рима. Москва: "Выссшая школа", 1988 г. ;

7. За редакцією Гончаренка В.Д. Історія держави і права зарубіжних країн. Хрестоматія. Київ, 2002 р. ;

8. Дюпре Жан Поль Энциклопедия для ребят. Москва: "Махаон", 1996 ;

9. Знаменитые римляни. Москва, 1968 , ст. 55 ;

10. Ігнатенко А.В. Політична роль армії в Римі в період республіки. Свердловськ, 1973 ;

11. Іоффе О.С. и Мусин В.А. Основы римского гражданского права. Ленинград, 1974 ;

12. За редакцією Кузніщіна В. И. Хрестоматия по истории Древнего Рима. Москва, 1987 ;

13. Кузкіцін А.А. История Древнего Рима. Мосвка: "Наука", 1980, ст. 205 ;

14. Маяк І.Л. Рим первых царей. Генезис римского полиса. Москва, 1983 г. ;

15. Орлов Г.В. История государства и права зарубежных стран, часть 1. Мосвка, 1997 ;

16. Претерский І.С. Всеобщая история годурства и права. Москва: "Наука" 1981, ст. 195 ;

17. Утченко С.У. Древний Рим. События, люди, идеи. Москва: "Наука",1969;

18. Хома Н.М. Історія держави і права зарубіжних країн. Львів: "Новий Світ 2000", 2005.

Размещено на Allbest