Трудове право України

Найповніше відображення система трудового законодавства отримує у кодифікованому акті, яким є Кодекс законів про працю України. Проте наявність у Кодексі глави «Загальні положення» не можна трактувати як відповідну загальну частину трудового законодавства, а тим більше Загальну частину трудового права. Аналогія з кримінальним-чи цивільним кодексами і відповідними галузями права тут недоречна.

При характеристиці системи трудового права слід виходити перш за все зі структури суспільних відносин, які складають предмет трудового права. Норми, що забезпечують регламентацію конкретних видів трудових і тісно пов'язаних з ними суспільних відносин, утворюють самостійні інститути трудового права, які у своїй сукупності і формують систему галузі.

Такими інститутами є: трудовий договір, робочий час, час відпочинку, заробітна плата, трудова дисципліна, охорона праці, матеріальна відповідальність, трудові спори, колективно-договірне регулювання праці, підготовка і перекваліфікація кадрів, працевлаштування населення, нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю.

Послідовність розташування інститутів трудового права є, на перший погляд, умовною. Бо, наприклад, відносини працевлаштування можуть в реальних умовах передувати трудовим відносинам і виникати на стадії до укладення трудового договору. Хоча у більшості своїй це відносини, які покликані забезпечувати власне трудові відносини. А отже, місце інституту «Працевлаштування населення» в цілому після інституту «Трудовий договір». Якщо ж брати до уваги те, що не може існувати юридична норма, яка б не входила до певного інституту і до певної галузі права, то послідовність розміщення інститутів у системі трудового права у відповідності до структури суспільних відносин, що складають предмет галузі, видається виправданою.

Безперечно, що такий варіант системи трудового права теж не позбавлений недоліків. Інститут «Трудовий договір», наприклад, складається з самостійних підінститутів -- прийом на роботу, переведення і припинення трудового договору. Норми, які регламентують дисциплінарну і матеріальну відповідальність, можна також об'єднати у окремий інститут і т. д.

Від системи трудового права як галузі права необхідно відрізняти систему науки трудового права і систему курсу «Трудове право України» як навчальної дисципліни. Трудове право як самостійна галузь права є предметом вивчення науки трудового права. І ось у складі цієї науки вже можна виділити Загальну і Особливу частину. Система наукових поглядів і знань про предмет трудового права, про його принципи, джерела, метод і систему утворюють Загальну частину у системі науки трудового права. Предметом Особливої частини є вивчення окремих інститутів трудового права, шляхів подальшого вдосконалення правового регулювання трудових та тісно пов'язаних з ними відносин. Наука трудового права вивчає також досвід правового забезпечення трудових відносин у зарубіжних країнах з метою запозичення найбільш прогресивних форм регулювання праці для трудового права України. Цей розділ в системі науки трудового права іноді виділяють у так звану Спеціальну частину..

Система курсу (навчальної дисципліни) «Трудове право України» є сукупністю взаємопов'язаних між собою і послідовно розташованих розділів (тем), які обумовлені структурою науки трудового права і служать для вивчення трудового права з метою підготовки фахових юристів. Конкретним втіленням системи трудового права як навчальної дисципліни є навчальна програма курсу «Трудове право України».

Висновок

Трудове право України як самостійна галузь права є також предметом вивчення науки трудового права. Остання аналізує форми організації роботи, ефективність правових норм, їх вплив на виробничі та інші суспільні відносини, визначає шляхи подальшого удосконалення як нормативного, так і локального правового регулювання, сферу застосування міжнародних правових актів про працю.

Кожна галузь права є відносно самостійною сукупністю правових норм з відповідною єдністю внутрішньої структури. Трудове право не є винятком.

В даний час трудове право вирішує складні та відповідальні завдання, що стосуються реалізації положень Трудового права, певною мірою враховує реалії і потреби сьогоднішнього дня і націленого на перспективу. В умовах роздержавлення економіки, забезпечення свободи виробника та підприємництва законодавцем введена нова модель регулювання трудових відносин, заснована на децентралізації, розширенні договірних почав між сторонами трудових відносин. Держава не може і, певною мірою, не повинна втручатися в законну діяльність організацій, зокрема, займаються підприємницькою діяльністю. Але воно знайшло компромісні варіанти регулювання правовідносин у сфері праці між їх суб'єктами за допомогою соціального партнерства.

Стратегічна мета законодавця, що стосується реформ трудових відносин і похідних від них відносин, полягає в тому, щоб створити в країні ефективний, цивілізований ринок праці, який забезпечив би роботодавця робочою силою належної кваліфікації, а працівників - високооплачуваною роботою і належними умовами праці.

Трудове законодавство - єдина галузь Українського трудового права, яка здатна не тільки безпосередньо впливати на основну продуктивну силу - людей і захистити їх у процесі виробничої діяльності, але також і захистити права і законні інтереси роботодавців. Власне, нове кодифіковане законодавство про працю стало своєрідною віхою, логічним етапом на шляху соціально-економічних і інстітуціоннних перетворень, що проводяться в Україні протягом останніх десяти років.

Трудове законодавство ставить своїм завданням створення правових можливостей більш вільно регулювати трудові відносини, встановлення правових гарантій для обох сторін цих відносин. Законоположення Трудового кодексу поширюються на всі організації, що діють на території України, незалежно від їх форми власності та організаційно-правової структури.

Список використаної літератури

1.Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"

2.Рішення Конституційного Суду Украї ни від 25 грудня 1997 р. №9-зп у справі за конституційним зверненням громадян Проценко P.M., Ярошенко П.П. та інших щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України.

3.Давиденко Г.І. Розгляд судами спорів, пов'язаних з укладенням, зміною і припиненням трудового договору // Вісник Верховного Суду України. - 1997. - №3. - С 35-36.

4.Куренной А.М., Миронов В. И. Практический коммен тарий к законодательству о трудовых спорах. -- М.: Дело, 1997. - 384 с.

5.Ставцева А.И. Трудовые споры по отдельным катего риям судебных дел // Право и экономика. -- 1998. - №6 - С. 93-102.

6.Толкунова В.Н. Трудовые споры и порядок их разре шения. -- М.: Юристь, 1996.

7.Чанишева Г.І., Фадєєнко А.Ф. Розгляд судами справ у спорах, що виникають з трудових правовідносин (окремі питання) // Право України. - 1998. - №8. - С. 58-63.

8.Пра ця і зарплата. -- 2000. -- №11. -- Березень.

9.Соціально-економічне становище України за 1999 рік // Урядовий кур'єр. - 2000. - 29 березня).

10.Киселев И. Я. Организация и дея тельность трудовых судов: зарубежный опыт. -- М., 1996.

11.ЦПК ст. 337 п. З ст. 311, п. З

12.Бюлетень законодавства і юридичної практики України. -- 1998. -- №1. - С. 242.

13.Вісник Верховного Суду України. -- 1998. -- №3.

14.Яресько А. Доцільність функціонування комісій по трудових спорах // Право України. - 1998. - №4. - С. 53-55, 66; Чанишева Г., Фадєєнко А.

15.Пра во У країни. -- 1998. -- №8. -- С. 58--63.

16.Праця і зарплата. -- 1999. -- №5 (165). -- Березень

17.Закон України "Про охорону праці", п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 p. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"-ст. 173-1 КЗпП, ст. 12

18.Поло ження про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівника, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №170 від 19 березня 1994 p. п.18

19.ст. 173-1 КЗпП (Постанови Пленуму Верхов ного Суду України (1995--1998

20.Бюле тень законодавства і юридичної практики України. -- 1998. -- №8. -- С. 10--11

21.Трудовое право: Учебник / Под ред. проф. О.В. Смирнова. -- М., 1996. -- С. 316

22.Российское трудовое право: Учеб. для вузов / Отв. ред. проф. А.Д. Зайкин. -- М., 1997. -- С. 348.

23.Положення про трудовий арбітраж, затвердженого наказом Національної служби посередництва і примирення від 4 травня 1999 p. №37. п. 2.2

Размещено на Allbest.ru