Правове забезпечення інвестицій в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з теми: «Правове забезпечення інвестицій в Україні»

Зміст

Вступ

1. Поняття та ознаки інвестицій

2. Захист іноземних інвестицій в Україні та гарантії іноземного інвестування

Практичне завдання.

Висновок

Список використаних джерел

Практичне завдання. Для проведення діяльності пов'язаної зі здійсненням операцій спільного інвестування був створений корпоративний інвестиційний фонд ЗАТ "Омега-М". У статутний документах зазначеного фонду в якості засновників були вказані: АППБ "Аваль" - 10%, НАК "Нафтогаз" - 20%, КП "Харківські теплові мережі" - 20 % та ряд приватних інвесторів. На підставі вимог чинного законодавства засновниками були розроблені та прийняті статут та регламент корпоративного інвестиційного фонду. Також було прийняте рішення про емісію простих та привілейованих іменних акцій. право гарантія захист інвестиція

Всі документи були подані до ДКЦПФР, яка відмовила у проведенні державної реєстрації корпоративного інвестиційного фонду ЗАТ "Омега-М" на підставі невідповідності вимогам щодо порядку емісії цінних паперів.

Засновники корпоративного інвестиційного фонду ЗАТ "Омега-М" звернулися до господарського суду з позовом.

Дайте правову оцінку діям ДКЦПФР. Чи має право ДКЦПФР відмовити в емісії акцій? Чи існують підстави для відмови у проведенні державної реєстрації корпоративного інвестиційного фонду ЗАТ "Омега-М"?

Вступ

Інвестиції - це довгострокові вкладення капіталу у підприємницьку діяльність з метою одержання певного доходу (прибутку).

Той, хто має капітал і вкладає його у ту або іншу комерційну справу, називається інвестором, а сам процес вкладення капіталу -- інвестуванням. У будь-якій підприємницькій діяльності інвесторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, тобто підприємства й окремі власники капіталу.

Інвестиції класифікуються за різними ознаками:

- Залежно від видів матеріальних та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти інвестиційної діяльності;

- за об'єктами вкладення;

- за регіональними джерелами залучення ресурсів;

- за методами господарювання;

- за характером участі інвестора в інвестиційному процесі;

- залежно від форми власності інвесторів на ресурси, що інвестуються;

- за періодом інвестування;

- за регіональною ознакою освоєння ;

- за напрямками інвестування

- за характером використання ресурсів в інвестиційному процесі;

- за рівнем прибутковості;

- за впливом на економічний розвиток;

- за ступенем залежності від отримання доходів інвестора;

- за ступенем ризику;

- за рівнем ліквідності;

- за необхідністю здійснення;

- за рівнем правочинності прийняття рішень про інвестування;

- за взаємозв'язком між інвестиціями.

Захист іноземних інвестицій та гарантії іноземного інвестування в Україні передбачені в Законі України «Про захист іноземних інвестицій» та в Законі Україні «Про режим іноземного інвестування», де передбачені гарантії у разі зміни законодавства, щодо примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб, у разі припинення інвестиційної діяльності, переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій, з компенсації та відшкодування збитків іноземним інвесторам.

1. Поняття та ознаки інвестицій

Термін "інвестиції" походить від латинського слова "invest", що означає вкладення коштів. У більш широкій трактовці інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою подальшого збільшення. Інвестиції мають фінансове та економічне визначення. За фінансовим визначенням, інвестиції - це всі види активів (коштів), що вкладаються в господарчу діяльність з метою отримання доходу. Економічне визначення інвестицій можна сформулювати таким чином: інвестиції це видатки на створення, розширення, реконструкцію, та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов`язані з цим зміни оборотного капіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасах здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал.

У ст. 1 Закону України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р. дається таке визначення інвестицій:

“Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

- кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

- рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

- майнові права інтелектуальної власності;

- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»);

- права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

- інші цінності.

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

Інвестиції можна класифікувати за різними ознаками.

1. Залежно від видів матеріальних та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти інвестиційної діяльності, розрізняють такі види інвестицій:

- інвестиції у вигляді грошових коштів у національній або іноземній валюті, що визнається конвертованою Національним банком України;

- інвестиції у вигляді цільових банківських вкладів;

- інвестиції у вигляді корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді господарських товариств та інших господарських організацій корпоративного типу);

- інвестиції у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

- інвестиції у вигляді рухомого та нерухомого майна (будинків, споруд, устаткування та інших матеріальних цінностей) та пов'язаних з ним (цим майном) майнових прав;

- інвестиції у вигляді майнових прав, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

- інвестиції у вигляді сукупності технічних, технологічних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків і виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (“ноу-хау”);

- інвестиції у вигляді грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, в т. ч. гарантовані першокласними банками та такі, що мають вартість у конвертованій валюті;

- інвестиції у вигляді прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів;

- інвестиції у вигляді інших цінностей відповідно до законодавства України.

2. За об'єктами вкладення.

Відповідно до цієї ознаки виділяють дві форми інвестицій. В економічній теорії принциповою ознакою класифікації інвестицій є виділення реальних та фінансових інвестицій.

Реальні інвестиції - це довготермінові вкладення коштів у реальні активи як матеріальні (виробничі основні та оборотні засоби, будівлі, споруди, обладнання, приріст товарно-матеріальних запасів), так і нематеріальні (патенти, ліцензії, права користування природними ресурсами, "ноу-хау", технічна, науково-практична, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна та інша документація). Це вкладення державного чи приватного капіталів в будь-яку галузь економіки чи у підприємство, в результаті якого створюється новий капітал або проходить процес приросту наявного капіталу.

Інвестиції, спрямовані на відтворення основних засобів і приріст матеріально-технічних запасів, тобто прямі реальні інвестиції, прийнято ототожнювати з капітальними вкладеннями.

Фінансові інвестиції - вкладення коштів у різні фінансові інструменти (активи), наприклад, фондові (інвестиційні) цінні папери, спеціальні (цільові) банківські вкладення, депозити, паї тощо. Це вкладення державного чи приватного капіталів, в результаті якого процес приросту реального капіталу не здійснюється, а лише проходить купівля чи передача титулу власності.

Фактично це активи, які підприємство утримує з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу чи набуття інвестором інших вигод. До фінансових інвестицій відносяться придбання корпоративних прав, цінних паперів, та інших фінансових інструментів.

Основними формами фінансового інвестування є вкладення в довготермінові та короткострокові фондові інструменти (акції, облігації, ощадні сертифікати тощо), вкладення в довго - та короткотермінові грошові інструменти (депозитні вклади в банках), вкладення в статутні фонди спільних підприємств.

Об'єктом вкладень при реальному інвестуванні є реальні активи, при фінансовому - фінансові. Матеріальний добробут суспільства у кінцевому підсумку визначається ефективністю його економіки, що втілюється у кількість продуктів та послуг, які може бути створено. З цією метою застосовуються реальні активи: земля, будівлі, обладнання, тощо, що застосовується для їх виробництва.

Поряд з матеріальними активами існують також фінансові активи, зокрема, акції та облігації. Подібний вид активів - це не більше ніж записи, і вони напряму не входять у виробничі потужності. Замість цього в економічно розвинених країнах ці активи є засобом, що застосовується людиною для засвідчення своїх прав на реальні активи. Фінансові активи - це права на дохід, одержаний за допомогою реальних активів (або вимоги на доходи уряду).

3. За регіональними джерелами залучення ресурсів виділяють іноземні, вітчизняні та змішані інвестиції.

Вітчизняні інвестиції характеризують вкладення капіталу національного походження по відношенню до країни реалізації у різноманітні об'єкти інвестування резидентами даної країни незалежно від форми власності інвестора на інвестований капітал.

Іноземні інвестиції -- вкладення, які здійснюються іноземними громадянами, юридичними особами та державами.

Спільні інвестиції (змішані) - вкладення в будь-які об'єкти, що здійснюються суб'єктами - резидентами даної країни та іноземних держав, а також інвестиції підприємств за участю іноземних інвесторів.

4. За характером участі інвестора в інвестиційному процесі виділяють прямі та непрямі інвестиції.

Прямі інвестиції характеризуються безпосередньою участю інвестора у виборі об'єктів інвестування і вкладенні коштів. Пряме інвестування здійснюють підготовлені інвестори, які мають достатньо інформації про об'єкт інвестування і знають механізм інвестування. Прямі інвестиції, як правило, здійснюються у формі кредиту без інвестиційних посередників з метою оволодіння контрольним пакетом акцій компанії. При здійсненні прямих інвестицій може мати місце внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайові свідоцтва), емітовані такою юридичною особою.

Непрямі інвестиції - під ними розуміють інвестування, опосередковане третіми особами (інвестиційними або фінансовими посередниками). Здійснюються через різного роду фінансових посередників (інвестиційні фонди і компанії), які акумулюють і розміщують за своїм розсудом найбільш ефективним способом фінансові засоби. Такі посередники беруть участь у керуванні об'єктами інвестування, а одержувані прибутки розподіляють серед клієнтів. Вкладення в цінні папери, керовані як єдине ціле, прийнято також називати портфельними.

5. Залежно від форми власності інвесторів на ресурси, що інвестуються розрізняють державні, приватні, змішані інвестиції.

Державні інвестиції - це вкладення, які здійснюють центральні і місцеві органи влади та управління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і залучених коштів, а також інвестиції державних підприємств та закладів за рахунок власних і залучених коштів.

Приватні інвестиції - вкладення коштів з власних джерел і за рахунок залучених коштів (довготермінові кредити та емісія цінних паперів), які відповідно підпадають під ознаку права приватної власності.

Змішані інвестиції - припускають вкладення як частки приватного, так і державного капіталу в об'єкти інвестицій.

6. За періодом інвестування виділяють короткострокові, середньострокові, довгострокові та безтермінові інвестиції.

Короткострокові інвестиції - це вкладення капіталу на період, що не перевищує одного року (наприклад, короткострокові депозитні вклади, купівля короткострокових ощадних сертифікатів тощо).

Середньострокові інвестиції - з періодом інвестування від одного до трьох років (наприклад, облігації підприємств, депозитні вклади з відповідним терміном функціонування або реальні інвестиції в швидкооку пні проекти).

Довгострокові інвестиції - вкладення капіталу на період більше трьох років. Це критерій, прийнятий у практиці обліку, але, як свідчить досвід, він потребує подальшої деталізації. У практиці великих інвестиційних компаній інвестиції деталізуються наступним чином: а) до 2 років; б) від 2 до 3 років, в) від 3 до 5 років; г) більше 5 років.

Безтермінові інвестиції - з невизначеним терміном вкладення (наприклад, акції підприємств, нерухомість, антикваріат тощо).

7. За регіональною ознакою освоєння виділяють інвестиції внутрішні та зовнішні (зарубіжні).

Внутрішні інвестиції - вкладення капіталу як резидентів так і нерезидентів в об'єкти інвестування, розташовані в територіальних межах певної країни.

Зовнішні інвестиції (вивезення капіталу) - вкладення капіталу резидентами певної країни в об'єкти інвестування, розташовані за межами її внутрішнього ринку. До них належить і купівля різних фінансових інструментів інших країн - акцій іноземних компаній, облігацій інших держав.

8. За напрямками інвестування виділяються інвестиції у власну діяльність (внутрішні) та інвестиції у діяльність інших суб'єктів господарювання (зовнішні).

Інвестиції у власну діяльність (внутрішні інвестиції) - вкладення капіталу інвестором у збільшення власних реальних активів, свій подальший операційний розвиток або у фінансові інструменти, що ним ремітуються відповідно до діючих законодавчих обмежень.

Інвестиції у діяльність інших суб'єктів господарювання (зовнішні інвестиції) - вкладення капіталу інвестором в реальні активи інших підприємств або у фінансові інструменти, що ремітуються іншими суб'єктами господарювання.

9. За характером використання ресурсів в інвестиційному процесі інвестиції поділяють на початкові (первинні, стартові), реінвестиції та дезінвестиції.

Стартові інвестиції являють собою використання вперше сформованого капіталу за рахунок як власних, так і залучених та позичених ресурсів для реалізації нових інвестиційних задумів.

Реінвестиції характеризують повторне використання капіталу, отриманого в інвестиційних цілях за умови попереднього його вивільнення у процесі реалізації раніше реалізованих інвестиційних рішень щодо інвестиційних проектів, інвестиційних товарів чи фінансових інструментів. Тобто джерелом інвестиційних ресурсів у даному випадку є прибуток від інвестиційної діяльності.

Дезінвестиції являють собою процес вилучення раніше інвестованого капіталу з інвестиційного обороту без подальшого його використання в інвестиційних цілях (наприклад, для покриття збитків підприємства). Їх можна охарактеризувати як негативні інвестиції підприємства.

10. За рівнем прибутковості інвестиції поділяють на високо -, середньо -, низько прибуткові та недоходні інвестиції.

Високоприбутковими інвестиціями є такі, вкладення капіталу у об'єкти інвестування за яких забезпечується отримання очікуваного рівня чистого інвестиційного прибутку, що суттєво перевищує середню норму цього прибутку на інвестиційному ринку.

Середньоприбуткові інвестиції характеризуються тим, що вкладення капіталу здійснюється в об'єкти, за якими забезпечується отримання очікуваного рівня чистого інвестиційного прибутку на рівні середньої норми цього прибутку на інвестиційному ринку.

Низькоприбуткові інвестиції - за цією групою об'єктів інвестування очікуваний рівень чистого інвестиційного прибутку звичайно отримується на рівні значно нижчому за середню норму цього прибутку на інвестиційному ринку.

Недоходні інвестиції формує група об'єктів вкладення капіталу, вибір і здійснення яких інвестор не пов'язує з одержанням інвестиційного прибутку і метою яких є одержання позаекономічних ефектів (соціального, екологічного тощо).

11. За впливом на економічний розвиток виділяють сукупні валові, чисті та реновацій ні інвестиції.

Сукупні валові інвестиції складають внутрішні та залучені іноземні інвестиції. Вони формують структуру засобів, що впливають на інвестиційну діяльність суспільства і визначають темпи економічного зростання. Джерелом внутрішніх інвестицій є фонд нагромадження або (та) заощаджувана частина національного доходу, що спрямовується на розвиток факторів виробництва, а також фонд зміщення, який компенсує знос засобів виробництва у вигляді амортизаційних відрахувань. Іншим джерелом інвестицій є залучені капітали іноземних інвесторів. Отож валові інвестиції характеризують загальний обсяг капіталу, що інвестується у відтворення основних засобів і нематеріальних активів у певному періоді.

Чисті інвестиції являють собою обсяг капіталу, що інвестується в розширене відтворення основних засобів та нематеріальних активів у певному періоді, і розраховуються як сукупні інвестиції за мінусом амортизаційних відрахувань.

Реноваційні інвестиції характеризують обсяг капіталу, що інвестується у просте відтворення основних засобів і нематеріальних активів у певному періоді.

12. За ступенем залежності від отримання доходів інвестора інвестиції поділяються на похідні та автономні.

Похідні інвестиції прямо корелюють з динамікою обсягу чистого доходу (прибутку) через механізм його розподілу на споживання та заощадження.

Автономні інвестиції характеризуються вкладеннями капіталу, ініційованою дією факторів, не пов'язаних з формуванням та розподілом обсягу чистого доходу (прибутку).

13. За ступенем ризику інвестиції можна поділити на: надійні (без ризикові), з мінімальним ризиком (низько ризикові), середньо ризикові та з високим ступенем ризику (високо ризикові).

Без ризикові інвестиції характеризують вкладення капіталу у такі об'єкти, в яких відсутній реальний ризик втрати капіталу або очікуваного доходу і практично гарантоване одержання розрахункової реальної суми чистого інвестиційного прибутку.

Низько ризикові інвестиції характеризують вкладення капіталу у такі об'єкти, реальний ризик втрати капіталу або очікуваного доходу за якими значно нижче від середнього рівня.

Середньо ризикові інвестиції ` - вкладення капіталу у такі об'єкти, реальний ризик втрати капіталу або очікуваного доходу за якими приблизно відповідає середньо ринковому рівню.

Високо ризикові інвестиції - вкладення капіталу у такі об'єкти, реальний ризик втрати капіталу або очікуваного доходу за якими значно перевищує середньо ринковий рівень. Особливе місце у цій групі займають так звані спекулятивні інвестиції, що характеризуються вкладенням капіталу у найбільш ризикові проекти або інструменти фондового ринку, за якими очікується найвищий рівень інвестиційного доходу.

14. За рівнем ліквідності інвестиції доцільно поділити на високо -, середньо -, низько ліквідні та неліквідні інвестиції.

Високоліквідні інвестиції являють собою такі інвестиції, об'єкти вкладень яких швидко (у термін до одного місяця) можуть бути конвертовані у грошову форму без відчутних втрат своєї поточної ринкової вартості. Зокрема, це короткострокові фінансові вкладення.

Середньо ліквідні інвестиції являють собою такі інвестиції, об'єкти вкладень яких можуть бути конвертовані у грошову форму без відчутних втрат своєї поточної ринкової вартості у термін від одного місяця до півроку.

Низько ліквідні інвестиції являють собою такі інвестиції, об'єкти вкладень яких можуть бути конвертовані у грошову форму без відчутних втрат своєї поточної ринкової вартості у термін від півроку і більше.

Неліквідні інвестиції являють собою такі інвестиції, об'єкти вкладень яких не можуть бути самостійно конвертовані у грошову форму без відчутних втрат своєї поточної ринкової вартості, а можуть реалізовуватися на інвестиційному ринку тільки у складі цілісного майнового комплексу.

15. За необхідністю здійснення інвестиції доцільно поділяти на обов'язкові, бажані та необов'язкові.

16. За рівнем правочинності прийняття рішень про інвестування інвестиції поділяють на: центральні, або держбюджетні, - фінансуються з державного бюджету з метою розвитку окремих галузей економіки держави чи для реалізації окремих великих соціально-економічних програм; місцеві - фінансуються з бюджетів органів місцевого самоуправління; інвестиції підприємств, які реалізуються з прибутку та коштів амортизаційного фонду підприємства; іноземні інвестиції - інвестиції, джерело надходження яких знаходиться за межами території держави.

17. 3а взаємозв'язком між інвестиціями - основні, які реалізуються безпосереднього для досягнення поставленої в ході інвестування мети (наприклад, спорудження конкретного об'єкта, придбання нових технологій тощо); супутні - виконують допоміжну роль у реалізації основних інвестицій (наприклад, будівництво житлового масиву паралельно зі спорудженням автозаводу); спільні - реалізуються двома чи декількома інвесторами в інтересах досягнення єдиної мети (наприклад, участь декількох інвесторів у спорудженні капіталомісткого промислового об'єкта з метою спільної експлуатації та отримання прибутку).

2. Захист іноземних інвестицій в Україні та гарантії іноземного інвестування

Законом України "Про режим іноземного інвестування" для іноземних інвесторів в Україні встановлено національний режим, тобто надані рівні умови діяльності із вітчизняними інвесторами.

Іноземні інвестори можуть здійснювати інвестиції в Україну у вигляді будь-яких цінностей, зокрема конвертованої валюти, будь-якого рухомого або нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав, акцій, облігацій, інших цінних паперів, прав інтелектуальної власності, включаючи авторські права, права на винаходи, ноу-хау, тощо.

Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України. При цьому, іноземні інвестори самі визначають найбільш прийнятну для них форму здійснення інвестицій: шляхом створення юридичної особи, що повністю належить іноземному інвестору, чи за їх частковою участю, або на підставі договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність, укладених з українськими підприємствами.

Суб`єктами інвестиційної діяльності, відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність" забороняється інвестування в об`єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Згідно із Законом України «Про захист іноземних інвестицій на Україні» інвестиції, прибутки, законні права та інтереси іноземних інвесторів на території України захищаються її законами. Іноземні інвестори мають дотримуватися законодавства України та не завдавати шкоди її державним, соціальним та економічним інтересам. Держава не може реквізувати іноземні інвестиції за винятком випадків стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Рішення про реквізицію іноземних інвестицій приймає Кабінет Міністрів України. Компенсація, що виплачується в цих випадках іноземному інвестору, має бути адекватною та ефективною. Іноземним інвесторам гарантується перерахування за кордон їх прибутків та інших сум як в карбованцях, так і в іноземній валюті, що отримані на законних підставах. Іноземні інвестори можуть реінвестувати прибутки на території України. Іноземні інвестори сплачують податки, встановлені законодавством України.

У розділі II Закону України "Про режим іноземного інвестування" встановлюються державні гарантії захисту іноземних інвестицій. Суб'єктом, який отримує державні гарантії захисту іноземних інвестицій, є іноземний інвестор, а не підприємство з іноземними інвестиціями. Дана особливість важлива при розв'язанні питання про гарантії від зміни законодавства. Ці гарантії забезпечують у разі зміни умов захисту іноземних інвестицій застосування до них протягом десяти років спеціального законодавства про іноземні інвестиції, яке діяло на момент реєстрації іноземної інвестиції. Але таке законодавство застосовуватиметься лише щодо захисту від примусових вилучень, незаконних дій державних органів та їхніх службових осіб, компенсації і відшкодування збитків іноземним інвесторам, щодо права інвестора на повернення своєї інвестиції в разі припинення інвестиційної діяльності, щодо безперешкодного переказу прибутку, одержаного у зв'язку з іноземною інвестицією, а також гарантій реінвестування цього прибутку. Тобто йдеться про загальні гарантії поваги права власності іноземного інвестора. Стосовно податкових чи інших пільг ці гарантії не діють.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про режим іноземного інвестування" якщо спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції змінюватимуться гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені у розділі II даного закону, то протягом десяти років з дня набуття чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, за значені у цьому законі.

Законодавством України передбачені такі державні гарантії захисту іноземних інвестицій:

1. Гарантії щодо примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їхніх посадових осіб.

Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій та епізоотій. Зазначена реквізиція може бути проведена на основі рішень органів, уповноважених на це Кабінетом Міністрів України.

Рішення про реквізицію іноземних інвестицій та умови компенсації можуть бути оскаржені в судовому порядку.

2. Компенсація та відшкодування збитків іноземним інвесторам.

Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи їхніми посадовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвестиціями відповідно до законодавства України.

Усі витрати та збитки іноземних інвесторів, завдані їм внаслідок вищезазначених дій, мають бути відшкодовані на основі поточних ринкових цін або обґрунтованої оцінки, підтверджених аудитором чи аудиторською фірмою.

3. Компенсація, що виплачується іноземному інвесторові, повинна бути швидкою, адекватною та ефективною. Вона визначається на момент припинення права власності.

Компенсація, що виплачується іноземному інвесторові, визначається на час фактичного здійснення рішення про відшкодування збитків. Сума компенсації повинна виплачуватися у валюті, в якій були здійснені інвестиції, чи в будь-якій іншій валюті, прийнятній для іноземного інвестора відповідно до законодавства України. З моменту виникнення права на компенсацію і до моменту її виплати на суму компенсації нараховуються відсотки згідно з середньою ставкою відсотка, за яким лондонські банки надають позики першокласним банкам на ринку євровалют (ЛІБОР).

4. Гарантії в разі припинення інвестиційної діяльності.

В разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій у натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.

5. Гарантії переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземного інвестування.

Іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їхніх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій. Порядок переказу за кордон прибутків, доходів та інших коштів визначає Національний банк України. Прибуток (доход) іноземного інвестора або інші кошти, одержані у валюті України або у зв'язку з такими інвестиціями, можуть реінвестувати ся в Україні.

Спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції, а також державні гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені законодавством України, не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Указом Президента України від 7.07.98 р. №748 "Про деякі питання іноземного інвестування" врегульовані питання здійснення іноземних інвестицій у формі придбання державних боргових зобов`язань, що надасть можливість забезпечити захист іноземних інвестицій, вкладених в цінні папери, та підвищить інвестиційний рейтинг України.

Законом України від 15 липня 1999 року №977 "Про внесення змін до деяких законів України з метою стимулювання інвестиційної діяльності" визначено, що не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів), або їх вивезені за межі митної території України.

Фактично внесені іноземні інвестиції, а також договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора підлягають реєстрації у порядку, визначеному постановами КМУ від 7 серпня 1996 року № 928 "Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій" та від 30 січня 1997 року № 112 "Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора". Цими документами визначено процедуру реєстрації, державні органи, що її здійснюють, перелік необхідних для реєстрації документів, терміни видачі реєстраційних посвідчень, тощо.

Незареєстровані інвестиції не дають права на отримання гарантій їх захисту та будь-яких пільг, встановлених Законом України "Про режим іноземного інвестування".

Законом України "Про режим іноземного інвестування" введено новий порядок пропуску через кордон майнових іноземних інвестицій. Статтями 18 і 24 цього Закону передбачено, що внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, звільняється від обкладення митом. Пропуск майна, що ввозиться на територію України як іноземна інвестиція, здійснюється на підставі виданого підприємством простого векселя на суму ввізного мита з відстроченням платежу не більш як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації. У разі фактичного зарахування вказаного майна на баланс підприємства у період, на який надається відстрочення платежу, що підтверджено податковою інспекцією за місцем знаходження підприємства, вексель погашається і ввізне мито не справляється.

Статтею 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 28.03.1991р. надано право створення комерційних банків за участю іноземних юридичних та фізичних осіб. Національний банк України видає ліцензію на створення таких банків. Порядок видачі ліцензії визначається Національним банком України відповідно до законодавства України. Законом України "Про науково-технічну інформацію" від 25.06.1993р. передбачається право іноземних юридичних та фізичних осіб, а також осіб без громадянства інвестувати розвиток сфери науково-технічної інформації України відповідно до чинного законодавства.

Практичне завдання

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про інститути спільного інвестування» акції корпоративного інвестиційного фонду повинні бути тільки простими іменними, а так як корпоративний інвестиційний фонд ЗАТ «Омега - М» прийняв рішення про емісію простих та привілейованих іменних акцій, то ДКЦПФР має право відмовити в емісії акцій на підставі не відповідності Закону України «Про інститути спільного інвестування».

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про інститути спільного інвестування» корпоративний інвестиційний фонд - це інститут спільного інвестування, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства і провадить виключно діяльність із спільного інвестування.

Отже, ДКЦПФР має підстави відмовити у проведенні державної реєстрації корпоративного інвестиційного фонду ЗАТ «Омега - М», так як корпоративний інвестиційний фонд створюється тільки у формі відкритого акціонерного товариства.

Отже, дії Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку є правомірними.

Висновок

Отже, згідно із Законом України “Про інвестиційну діяльність” інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за виключеннями, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України.

Це означає, що інвестори іноземної держави одержують такі самі права, як і суб'єкти господарської діяльності України.

Для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.

В Україні, на відміну від деяких інших держав, не встановлені обмеження чи заборони на інвестиції у певні сфери економіки і не містяться певні обмеження щодо граничної частки іноземного інвестора в спільному з вітчизняними інвесторами підприємстві, у певних сферах (за винятком банківської та страхової діяльності).

Список використаних джерел

1. Конституція України від 28 червня 1996 року №254 к/96-ВР// Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - ст.141

2. Цивільний кодекс України. - Х.: ТОВ “Одіссей”, 2010. - 424 с.

3. Господарський Кодекс України. - Х.: ТОВ “Одіссей”, 2010. - 240 с.

4. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 року

5. № 1560 - ХІІ.

6. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 року № 93/96 - ВР.

7. Закон України «Про захист іноземних інвестицій на Україні» від 10 вересня 1991 року № 1540а- ХІІ.

8. Закон України «Про інститути спільного інвестування

(пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15 березня 2001 року

№ 2299- ІІІ.

9. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121 - ІІІ.

10. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з метою стимулювання інвестиційної діяльності» від 15 липня 1999 року № 977- ХІV.

11. Указ президента України «Про деякі питання іноземного інвестування» від 07 липня 1998 року № 748/98.

12. Закон України «Про науково - технічну інформацію» від 25 червня 1993 року № 3322 - ХІІ.

13. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації договорів про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора» від 30 січня 1997 року № 112.

14. Вінник О. М. Інвестиційне право [Текст]: навч. посіб. - К. : Атіка, 2000. - 252 с.

15. Омельченко А. В. Інвестиційне право [Текст] : навч. посіб. - К. : Атіка, 1999. - 176 с.

16. Шишка Р. Б. Инвестиционное право Украины [Текст] : учеб. пособие. - Х., 2000. - 176 с.

Размещено на Allbest.ru