Актуальні проблеми самоврядування в Україні і шляхи їх вирішення

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Актуальні проблеми самоврядування в Україні і шляхи їх вирішення

Зміст

місцеве самоврядування муніципальне

1. Муніципальна влада в Україні: поняття, сутність та функції

2. Сучасний стан місцевого самоврядування в Україні

3. Актуальні проблеми розвитку місцевого самоврядування в Україні

Висновки

Список використаної літератури

1. Муніципальна влада в Україні: поняття, сутність та функції

Формування місцевого самоврядування виявилося одним із найбільш складних та суперечливих завдань становлення сучасної державності України. На шляху демократичних процесів постав цілий комплекс політичних, економічних, соціальних, психологічних та інших перепон. Адже реальна, дієздатна муніципальна влада передбачає не лише конституційно-правове визнання прав територіальних громад, декларування самостійності місцевого самоврядування у вирішенні питань місцевого значення, не тільки закріплення правових, соціальних та інших гарантій цієї самостійності, встановлення функцій та компетенції місцевого самоврядування, а й розвиток економічного і фінансового потенціалу всієї держави в цілому. Лише просування у вирішенні цих проблем дозволить говорити про утвердження демократичної системи організації публічної влади на місцях, без якої стає неможливою побудова громадянського суспільства та правової держави в Україні.

Аналіз вітчизняної конституційної моделі місцевого самоврядування вказує, що держава сприймає місцеве самоврядування в кількох іпостасях. В одній якості місцеве самоврядування виступає інститутом громадянського суспільства, є ефективною формою самоорганізації людей, руху в напрямі людської солідарності . В цьому сенсі й слід розуміти термін „визнається” (ст. 7 Конституції України), а саме: чіткі наміри визначити для України демократичний шлях розвитку; принциповий вибір політичної системи, в основі якої знаходяться загальнолюдські цінності (а місцеве самоврядування - одна з них); зобов'язання держави у відношенні до громадян забезпечити відповідний комплекс громадянських правомочностей, забезпечити їх публічно-правову охорону і захист.

Також у своєму нормативному значенні положення ст. 7 пов'язані з принципом народовладдя. Так, відповідно до ст. 5 Конституції України народ здійснює свою владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Іншими словами, держава визнає місцеве самоврядування як самостійний рівень здійснення народом належної йому влади. Це передусім передбачає організаційну відокремленість та незалежність місцевого самоврядування від державної влади, його самостійність при вирішенні питань місцевого значення. Але самостійність, як вказує Конституція України, в межах власних повноважень. Таким чином, мова йде про правові межі автономності місцевого самоврядування, а не повну самостійність та незалежність місцевого самоврядування від усієї системи публічного владарювання.

Така самостійність означає, що жоден з органів державної влади, жодна посадова особа не має право приймати акти, здійснювати дії, які втручаються в сферу місцевого самоврядування. Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень (ст. 20 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”). Таким чином, можна з повною впевненістю говорити як про визнання, так і легалізацію публічної самоуправлінської влади територіальних громад. Разом з тим у процесі її конституювання, структурування та інституціоналізації виникає ряд проблем, пов'язаних не стільки із структурно-функціональними її характеристиками, скільки з концептуально-атрибутивними параметрами її становлення, ординарної діяльності та перспективного розвитку .

Як специфічна форма публічної влади місцеве самоврядування характеризується, по-перше, наявністю особливого суб'єкта - територіальної громади - територіальної спільності, що складається з фізичних осіб - жителів, що постійно мешкають, працюють на території села або добровільного об'єднання в спільну громаду кількох сіл, селища або міста, безпосередньо або через сформовані ними муніципальні структури вирішують питання місцевого значення, мають спільну комунальну власність, володіють на даній території нерухомим майном, сплачують комунальні податки та пов'язані територіально-особистими зв'язками системного характеру.

По-друге, місцеве самоврядування займає особливе місце в політичній системі суспільства, що свідчить про те, що у країні поряд з інтересами особи та держави визнаються та гарантуються ще й місцеві (муніципальні) інтереси, які пов'язані з вирішенням питань безпосереднього забезпечення життєдіяльності населення. При цьому муніципальні інтереси розглядаються не як підпорядковані державним, а як рівноправні.

По-третє, місцеве самоврядування має ряд особливостей щодо обсягу, діапазону та правової природи об'єктів свого впливу, значна частина яких не характерна для інших правовідносин. Такими об'єктами передусім є питання місцевого значення, тобто питання (справи), які витікають із колективних інтересів місцевих жителів - членів відповідної територіальної громади, віднесені Конституцією, законами та статутом територіальної громади до предметів відання місцевого самоврядування, а також інші питання, які не входять до компетенції органів державної влади. Правова сутність місцевого самоврядування проявляється та реалізується в діяльності щодо встановлення, зміни та припинення правових відносин саме між суб'єктами системи місцевого самоврядування, тобто при взаємодії суб'єктів місцевого самоврядування для реалізації їх функцій і повноважень з питань місцевого значення. Саме у взаємодії суб'єктів місцевого самоврядування між собою в ході вирішення питань місцевого значення проявляється та реалізується сутність, невід'ємні, детермінуючі, іманентні властивості муніципальної влади .

Тобто реальною фізичною умовою самозбереження та саморозвитку муніципальної влади є виконання саме тієї функції, заради якої система місцевого самоврядування створюється (у розумінні дефініції місцевого самоврядування за Конституцією України (ст. 140) і Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” (ст. 2) - вирішення питань місцевого значення. Таким чином, основним об'єктом муніципальної влади як системи є вирішення питань, що становлять інтерес для жителів - членів територіального колективу, який виступає як підсистема - система у макросистемі (місцеве співтовариство - місцеве самоврядування - муніципальна влада - публічна влада) .

Виходячи з наведеного, муніципальна влада - це легітимне, визнане та гарантоване державою публічно-самоврядне волевиявлення територіальної громади, органів і посадових осіб місцевого самоврядування щодо здійснення їх функцій і повноважень, спрямованих на реалізацію прав і свобод людини і громадянина та вирішення питань місцевого значення шляхом прийняття і реалізації правових актів в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, а також нормативними актами місцевого самоврядування.

Сутність муніципальної влади криється у активності жителів - членів територіальних громад, які здійснюють управління політичними, економічними та соціально-культурними процесами на певній території та вирішують самостійно та під свою відповідальність питання місцевого значення. Для досягнення цієї мети необхідно вирішити складні організаційні, економічні, правові завдання, у чому зацікавлені насамперед самі територіальні громади.

Водночас не менше у цьому має бути зацікавлена держава, яка покликана створити законодавчу основу організації та функціонування муніципальної влади. Конституція України та прийнятий у 1997 р. Закон “Про місцеве самоврядування в Україні” сприяли зміцненню правового статусу територіальних громад, визначивши їх первинним суб'єктом муніципальної влади, основним носієм функцій та повноважень місцевого самоврядування. Така інституціоналізація нерозривно пов'язана з демократизацією державного і громадського життя, з розвитком в Україні інститутів громадянського суспільства та правової держави, що об'єктивно призводить до самообмеження держави, прерогатив державної влади та органів, які її реалізують на користь інших суб'єктів політичної системи, а також детермінує визнання та легалізацію державою інших, недержавних інтересів, які продукують локальні соціальні утворення - територіальні громади.

Ці глибинні процеси призвели до модифікації та корінної перебудови відносин у політичній системі та механізмі публічної влади: у формулі соціальних та політичних зв'язків типу “держава - громадянин” поступово починає змінюватися домінуюча роль держави, звужується сфера її впливу на визначення поведінкових установок інших суб'єктів політичної системи, передусім, громадян та територіальних громад, розширюються можливості вибору останніми різнопланових варіантів поведінки в умовах правосвободного простору, утвореного громадянським суспільством. Не людина для держави, а держава для людини - ось головна ідея, стрижень нової державної політики, в основі якої сьогодні “зміна відносин між місцевим самоврядуванням та державою” , “збільшення обсягу послуг для людей” , “формування системи ефективної, відповідальної, по-справжньому народної влади, здатної діяти в інтересах людей” тощо. Думається, що найбільш яскраво ці тенденції виявляються при легітимізації та конституюванні муніципальної влади у процесі інституціоналізації та функціонування системи місцевого самоврядування.

Слід зазначити, що концептуальний аналіз муніципально-правових явищ був б неповним, статичним без з'ясування функціональних аспектів муніципальної влади. Системний та структурний аналіз, хоча й є достатньо універсальними підходами, не вичерпують усіх загальнонаукових методів пізнання місцевого самоврядування, яке потребує також функціональної характеристики, оскільки іманентною якістю будь-якої системи поряд з виникненням та розвитком є її функціонування.

Тому вагоме місце в системі методів наукового пізнання муніципальної влади займає метод функціонального аналізу. Адже ключовим поняттям, за допомогою якого розкривається зміст і сутність системи місцевого самоврядування, є муніципальна влада, діяльність щодо її здійснення, функції. Фактично у широкому розумінні систему місцевого самоврядування й утворюють різні організації, інститути, установи набуття муніципальної влади, боротьби за її утримання, використання, організацію та функціонування. А те, як ця влада здобувається, як легально функціонує у самому загальному смислі й становить зміст системи місцевого самоврядування, а звідси - детермінує систему її функцій.

Якщо у науковій літературі є окремі публікації щодо феномену муніципальної влади, проте питання щодо її функцій - є майже не дослідженими, що в умовах становлення вітчизняної моделі місцевого самоврядування зумовлює особливу актуальність цієї проблеми. Теорія функцій муніципальної влади виходить з законодавства України, спирається на досвід практичної діяльності територіальних громад, органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також досягнення наукової думки в галузі місцевого самоврядування, ряду інших правових дисциплін, зокрема теорії держави і права, конституційного, адміністративного права тощо.

На наш погляд, в ході концептуального аналізу функціональне дослідження - це найбільш вдалий шлях розкриття змісту та сутності діяльності муніципальної влади. Адже, застосовуючи функціональний метод, ми розглядаємо ціле, як результат взаємодії системи з середовищем, як властивість відношення між системою і середовищем. Дане зауваження дозволить зрозуміти сутність функціонального підходу у методологічному, філософському плані .

Функціональний аналіз муніципальної влади сприятиме проникненню у політико-правову природу цього виду публічної влади, розкриватиме обсяг, характер і зміст діяльності суб'єктів системи місцевого самоврядування - територіальних громад, окремих жителів - членів цих територіальних громад, їх мікротериторіальних об'єднань, органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Тільки за допомогою поняття функцій надається конкретна визначеність цього феномена конституційного права. Лише визначивши функції муніципальної влади, можна уявити, яку роль вона відіграє у механізмі вирішення питань місцевого значення та надання публічних послуг населенню, громадянському суспільстві, політичній системі суспільства, конституційному механізмі взагалі та яке її соціально-політичне призначення.

Так, найбільш вірно концептуальний зв'язок функцій місцевого самоврядування з його природою обґрунтовує А.А. Акмалова. На її думку, вони (функції) спонтанно, об'єктивно прагнуть бути вираженими в більш повному виявленні потенціалу, а слід, і розвитку, співтовариства через діяльність місцевого населення в цілому та органів місцевого самоврядування, зокрема. Але така спонтанність функціонального прояву на муніципальному рівні стримується об'єктивними та суб'єктивними факторами. По-перше, організаційною структурою місцевого самоврядування, яка вимагає конкретного розмежування функцій між окремими органами та посадовими особами місцевого самоврядування, їх закріплення за окремими елементами структури. По-друге, функції конкретизуються у нормативних правових актах, цілях та завданнях програмних документів, посадових інструкціях, які визначають предмети відання та повноваження, права та обов'язки окремих органів та посадових осіб. У сучасних умовах велику роль у розмежуванні функцій відіграють договори публічно-правового та приватноправового характеру.

Іншими словами, функції втілюються в своєрідні форми (формалізуються), які тісно пов'язані з організаційною структурою. Будучи більш динамічним проявом місцевого самоврядування, аніж його організаційна структура, функції породжують значно більше розмаїття. Саме функції, будучи змістовною характеристикою місцевого самоврядування, проявляються як розмаїття форм його розвитку, в тому числі і організаційних структур. Усе це, вважає А.А. Акмалова, дозволяє говорити про те, що саме динаміка місцевого самоврядування, відображена насамперед в його функціональній структурі, утворює найбільш сприятливі умови для прояву особливостей. Тому настільки важливим є функціональний аналіз, який передбачає прояв таких особливостей, в яких відображаються об'єктивні потреби місцевого населення та їх суб'єктивний прояв в правовій основі місцевого самоврядування.

На наш погляд, найбільш суттєвою ознакою функцій муніципальної влади є їх визначення як напрямів і видів здійснення цієї влади. Визначаючи функції муніципальної влади, слід насамперед відобразити основні зовнішні ознаки цього виду публічної влади, що дають змогу відрізняти їх від функцій інших видів влади та управління, а також інших, близьких до них явищ (цілі, завдання, повноваження, компетенція тощо).

У цьому плані необхідно дати відповідь на запитання про те, що в найбільш загальному вигляді безпосередньо являють собою функції муніципальної влади: тільки діяльність суб'єктів її здійснення, чи, водночас, діяльність і систему, структуру, організацію, форми здійснення муніципальної влади. Безумовно, система місцевого самоврядування, правова природа її суб'єктів (територіальних громад, їх органів та посадових осіб) впливає на характер здійснення муніципальною владою своїх функцій, як і функції муніципальної влади мають вплив на систему суб'єктів місцевого самоврядування, форми й методи взаємодії між ними, механізм вирішення їх завдань та реалізації компетенції. Але, враховуючи, що первинним суб'єктом місцевого самоврядування, центральною ланкою його системи, є територіальна громада, на думку автора, саме функції даних територіальних спільностей детермінують сутність, зміст, форму функцій муніципальної влади та їх систему (хоча і не співпадають за обсягом з ними). Тому функції муніципальної влади як публічної влади територіальних громад передусім слід виводити із безпосередньої публічно-владної діяльності самих територіальних громад, а також субсидіарних (додаткових, вторинних) до неї муніципальних структур - органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Функції муніципальної влади характеризують не всю, а головним чином та насамперед, публічно-владну діяльність територіальних громад та інших суб'єктів системи місцевого самоврядування. Вони - явища і категорії насамперед публічно-владної, а не будь-якої самоврядної діяльності. Так, наприклад, суб'єктами місцевого самоврядування є органи самоорганізації населення, але питання щодо наявності в їх діяльності публічно-владного „моменту” є вельми дискусійним.

Також слід зауважити й те, що не треба ототожнювати функцію влади із діяльністю та, насамперед, публічно-владною діяльністю. Поза діяльності будь-яка функція (функція держави, суспільства, влади тощо) не може існувати і не може бути реалізована іншим шляхом, ніж за допомогою діяльності. Варто враховувати й те, що публічно-владна діяльність суб'єктів місцевого самоврядування зумовлена деякими відносно самостійними явищами і категоріями - закономірності і тенденції, зміст і форми які виражають сутність і соціальне призначення муніципальної влади. Функції як основні напрями та види здійснення муніципальної влади найбільш повно зумовлюють публічно-владну діяльність територіальних громад та інших суб'єктів системи місцевого самоврядування, її зміст, найбільш рельєфно виражають сутність та призначення муніципальної влади і тому іноді мимоволі ототожнюються з діяльністю.

Важливо також конкретизувати, що саме опосередковують функції муніципальної влади: зміст, форми публічно-владної діяльності суб'єктів системи місцевого самоврядування, чи те й інше. Зміст і форми тісно взаємопов'язані між собою і практично не існують одне без одного: зміст завжди реалізується в певній формі, а кожна форма діяльності наповнюється відповідним змістом. Безумовно форма і зміст діяльності мають деяку самостійність і перебувають у певному співвідношенні. Але визначальний характер змісту щодо форми не означає його винятковості, до того ж деякі функції муніципальної влади відображають насамперед форми публічно-владної діяльності суб'єктів системи місцевого самоврядування.

В деяких випадках функції муніципальної влади, хоча й можуть визначатися як напрями її здійснення, тобто „частини” у змісті публічно-владної діяльності суб'єктів системи місцевого самоврядування, фактично слід розглядати як види, тобто явища, що опосередковують собою форми цієї діяльності. Відповідно до цього функції муніципальної влади слід називати насамперед напрямами і видами її здійснення, виходячи з того, що напрями характеризують переважно зміст публічно-владної діяльності відповідних суб'єктів, а види - її форми.

При визначенні функцій муніципальної влади тільки як напрямів діяльності її суб'єктів не відображаються чи не можуть відображатися достатньою мірою особливості функцій муніципальної влади у співвідношенні з функціями окремих суб'єктів системи місцевого самоврядування (територіальних громад, їх органів та посадових осіб), які мають свій прояв у формах (видах) їх публічно-владної діяльності, тобто формах муніципальної діяльності, притаманних виключно цим ланкам місцевого самоврядування. Тому, визначаючи функції муніципальної влади, слід мати на увазі специфіку цього виду публічної влади, характер завдань, які постають перед нею та способи й засоби їх вирішення.

Одним із суттєвих аспектів дослідження функцій муніципальної влади як напрямів і видів її здійснення є з'ясування, чому і для чого відповідні суб'єкти місцевого самоврядування здійснюють ту чи іншу діяльність та наділяються відповідно закону відповідними владними повноваженнями. На це питання відповідає соціальне призначення муніципальної влади. Соціальне призначення місцевого самоврядування - серйозна проблема філософської, юридичної, політичної, соціологічної наукової літератури та ключове питання муніципальної практики.

Насамперед питання щодо соціального призначення муніципальної влади заслуговує на увагу тому, що без такого аналізу неможливо дати більш-менш об'єктивну оцінку існування місцевого самоврядування на усьому багатовіковому шляху розвитку світового муніципалізму. Адже якщо б місцеве самоврядування було б тільки владою, системою органів та посадових осіб або, хоча й демократичним, але черговим бюрократичним апаратом, навряд чи людство терпіло б його, прагнуло б до нього століттями, виборювало у ході буржуазно-демократичних або так званих комунальних революцій, навряд чи з'явилися б такі поняття, як муніципалізм, локальна демократія, місцевий патріотизм, місцеві традиції, муніципальні хартії тощо.

Адже абсолютно очевидно, що місцеве самоврядування нерідко здійснює заходи, які відповідають індивідуальним інтересам окремих жителів - членів територіальних громад, колективним інтересам місцевих співтовариств, інтересам усього суспільства, усіх соціальних груп, усіх верств населення, наприклад, соціальний захист населення, турбота про людей похилого віку та інвалідів (допомога на дому, утримання притулків); видача житлових позик; освіта (контроль за роботою навчальних закладів, участь у розробці навчальних програм); комунальні послуги та контроль за діяльністю комунальних підприємств (очисні споруди, каналізація); управління комунікаціями (місцевий транспорт, шляхи), збирання та утилізація сміття, сприяння або організація будівництва доріг, тобто налагодження шляхів сполучення, допомога у боротьбі із стихійними лихами, охорона природи, поліцейська справа та підтримка громадського порядку, дошкільна робота з дітьми (створення денних ясел-садків, сімейних дитячих садків), організація центрів проведення дозвілля для дітей шкільного віку тощо.

На мій погляд, категорії „соціальне призначення” та „функції муніципальної влади” є тісно пов'язаними та співвідносяться як головна мета визнання муніципальної демократії, орієнтир, смислова установка існування місцевого самоврядування і його інститутів та засоби, способи, механізм реалізації цього призначення, досягнення цілей муніципального розвитку територіальної громади, демократизації суспільства та децентралізації публічної влади. Якщо більш уважно розглянути співвідношення соціального призначення муніципальної влади та її функцій, то, природно, виявляється: муніципальні функції відображають відповідність даного виду публічної влади своєму соціальному призначенню. Соціальне призначення виступає як предмет відображення функцій муніципальної влади, повноти, якості, ефективності, результативності та прозорості їх реалізації. Тут є очевидним співвідношення того, що відображається та відображувача.

Тому можливе питання про те, яке з розглядуваних понять є більш широким, а яке більш вузьким, яке є первинним чи вторинним, у даному випадку буде некоректним. Мова може йти лише про адекватність чи неадекватність відображення. Категорія „функції муніципальної влади” є настільки широкою, наскільки є широким завдання щодо забезпечення відповідності місцевого самоврядування своєму соціальному призначенню. Перша не може бути ширше другої. Вони у певному сенсі можуть вважатися адекватними, але у різних іпостасях. У них різні соціальні ролі, призначення, іпостасі. Соціальне призначення у цьому сенсі - мета (предмет відображення), а функції муніципальної влади - засіб (відображувач).

Концептуально тут може бути відзначений і зворотній зв'язок. Точне, чітке, правильне, повністю відповідне дійсним потребам та інтересам людини і громадянина, територіальної громади та в цілому суспільства визначення соціального призначення місцевого самоврядування є своєрідним стимулом, каталізатором точного визначення переліку, „номенклатури” функцій муніципальної влади та налагодження ефективної роботи щодо їх виконання.

Таким чином, за якістю виконання функцій муніципальної влади ми можемо судити про рівень, ступінь відповідності (або невідповідності) місцевого самоврядування своєму соціальному призначенню, ефективності даного виду публічної влади. Та, навпаки, точність визначення цілі (соціального призначення) може певною мірою служити показником якісного рівня функціональних можливостей муніципальної влади, закладених у неї потенціал розвитку.

Саме тому тільки соціальним призначенням муніципальної влади можна пояснити неповторний комплекс (систему) її функцій. Вони виражають зміст роботи муніципального організму, характер його життєдіяльності, функціонування. Тому, глибоке розуміння функцій муніципальної влади розкриває не тільки напрями і види її здійснення, а й сукупність засобів вирішення завдань і досягнення цілей місцевого самоврядування, практичний прояв його соціального призначення. Лише в межах місцевої демократії людина і громадянин, її асоціації можуть найбільш оптимально вирішувати власні проблеми, у тому числі через механізми муніципальної влади.

Завдання та мета муніципальної влади - це задоволення усіх місцевих потреб за допомогою публічно-владних дій самого місцевого співтовариства, його коштів та контролю, у включенні жителів села, селища або міста до процесу самодопомоги і самодіяльності, у правильній критичній оцінці явищ, що відбуваються у політичній, економічній, соціальній, культурній сферах, у пробуджені свідомості щодо глибокої солідарності інтересів суспільних з інтересами урядовими, інтересів індивідуальних з інтересами суспільними та державними. Тобто основне, на що спрямована муніципальна влада, - це реалізація певних інтересів мешканців, вирішення певних проблем суспільства, що виникають на певних територіях своїми силами та за допомогою публічно-владних інструментів. Саме орієнтація на вирішення питань місцевого значення - основних проблем місцевих жителів, їх спільностей, а через те окремі проблеми суспільства в цілому, на нашу думку, є свідченням соціальної спрямованості діяльності та функціонального призначення муніципальної влади. Можна з повною впевненістю стверджувати, що саме питання місцевого значення як субстрат конституювання територіальної громади є основним об'єктом муніципальної влади, який обумовлює її унікальне функціонально-цільове соціальне призначення та детермінує систему функцій цього виду публічної влади.

Таким чином, можна визначити, що функції муніципальної влади:

1) це основні або кардинальні, пріоритетні та постійні напрями і види її здійснення, передусім щодо реалізації природного права людини і громадянина на місцеве самоврядування;

2) охоплюють основні сторони соціальної спрямованості муніципальної влади та призначення щодо вирішення завдань, що входять до кола питань місцевого значення;

3) відображають недержавну природу муніципальної влади (хоча певною мірою суб'єкти місцевого самоврядування беруть участь у реалізації функцій державної влади);

4) дають відповідь на питання, чим має займатися місцеве самоврядування та розкривають матеріальний зміст публічно-владної діяльності суб'єктів його системи;

5) характеризують способи, засоби, методи, за допомогою яких забезпечується реалізація публічно-владних прерогатив місцевого самоврядування.

Звідси, функції муніципальної влади - це кардинальні, однорідні, постійні напрями або види (сторони) публічно-владної діяльності територіальних громад, органів та посадових осіб місцевого самоврядування щодо вирішення питань місцевого значення, обумовлені об'єктивними потребами муніципального розвитку з точки зору внутрішніх і зовнішніх завдань місцевого самоврядування, у яких виражаються і конкретизуються сутність та соціальне призначення муніципальної влади.

Муніципальна влада, будучи самостійним видом публічної влади, за природою, сутністю та діапазоном здійснюваних нею функцій є найбільш соціально орієнтованою формою здійснення публічної влади. Функціональна цінність місцевого самоврядування полягає у його необхідності громадянському суспільству. Важливе функціональне призначення муніципальної влади - каталізація формування та вдосконалення громадянського суспільства, оскільки лише свідома участь жителів у процесі утворення гідних умов життя на певній території сприяє формуванню у них відповідальності за рішення місцевих проблем, тим саме підвищує їх загальну соціальну та громадянську активність.

2. Сучасний стан місцевого самоврядування в Україні

Практично всі експерти сходяться на тому, що сучасному українському місцевому самоврядуванню бракує ефективності. Це значною мірою зумовлюється недостатньою спроможністю органів державної влади та місцевого самоврядування забезпечити адекватну участь народу в управлінні суспільно-політичними та соціально-економічними процесами, а відтак, врахувати інтереси більшості людей і гарантувати їм гідний рівень життя.

Самоврядуванню в Україні властиві також низький обсяг бюджетного фінансування, недосконалість механізмів трансфертів фінансових ресурсів держави на рівень територіальної громади, недостатня податкова база та штучно обмежена територіальна основа.

Причому, частина експертів вважають, що така ситуація не є наслідком невігластва, некомпетентності чи недолугості влади. Така ситуація влаштовує окремі соціально-політичні групи, які вибудовують на цьому свій власний інтерес, що мало пов'язаний як з потребами держави, так і основними прагненнями людей.

В результаті, передбачені Конституцією та законами України права територіальних громад на місцеве самоврядування, зусилля посадових осіб і працівників органів місцевого самоврядування не реалізуються повною мірою.

Є ще одна, не менш суттєва, причина гальмування розвитку місцевого самоврядування. Вона лежить в площині взаємодії місцевої влади з місцевою громадськістю. Відсутність будь-якого діалогу між владою і громадою є майже повсюдне явище. Виключення із загального правила можна знайти лише в декількох українських містах, де міські голови обрали шлях партнерства з громадою.

Громада, як уже відзначалося, майже повністю відсторонена не тільки від участі в управлінні справами в своїх містах та поселеннях, а й навіть не має інформації щодо прийнятих рішень.

При цьому потрібно зауважити, що громада до цього часу і не готова до участі в управлінні своїми справами - не вистачає загальнокультурного та фахового рівня. Проте, якщо не розпочати діалог влади і громадськості, якщо не започаткувати програм цільової просвіти щодо питань правових та економічних засад місцевого самоврядування, засад функціонування житлово-комунального господарства тощо, то такої готовності не буде ніколи.

3. Актуальні проблеми розвитку місцевого самоврядування в Україні

Частиною історичної реальності, яка склалася в Україні за роки незалежності, є місцеве самоврядування. Воно стало могутнім рушієм економічних та соціальних перетворень, виявом ініціативи мас.

В Україні підготовлено значну кількість нормативних актів, які сприяють розв'язанню широкого кола проблем. Але подальший розвиток місцевого самоврядування зумовлює необхідність прийняття низки принципово нових законодавчих актів, спрямованих на створення економічних, фінансових та інших передумов для реального впровадження принципів місцевого самоврядування.

Нині невідкладною справою є внесення змін і доповнень до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Загалом цей закон відповідає принципам місцевого самоврядування, проголошеним в Європейській Хартії про місцеве самоврядування. Однак, діюча модель компетенції органів місцевого самоврядування не узгоджується з окремими вимогами Конституції України. Це породжує непорозуміння у взаємовідносинах представницьких та виконавчих органів місцевого самоврядування.

Необхідною умовою успішного проведення муніципальної реформи є розробка нових законів, у тому числі й стосовно проблем адміністративно-територіального устрою.

Без удосконалення територіальної організації державної влади та місцевого самоврядування, вирішення проблем випереджаючого розвитку, подолання втрат економіки та соціальної сфери неможливе.

Центральним питанням для місцевого самоврядування є реалізація конституційних положень про територіальні громади. Базовий закон про місцеве самоврядування досить уривчасто торкається проблем природи територіальної громади, що ускладнює їх подальший розвиток.

Саме розробкою проекту закону про територіальні громади займаються зараз експерти Товариства науковців по сприянню муніципальній реформі, Асоціації міст України, Спілки лідерів місцевих та регіональних влад України за підтримки Світового Банку. Нині здійснюється процес порівняння різних експертних позицій, проводиться ґрунтовний аналіз пропозицій до проекту Закону "Про територіальну громаду".

Запорукою успіху муніципальної реформи є бюджетна реформа. Бюджетна політика України, особливо в другій половині 90-х років, увійшла в глибоку суперечність з Конституцією держави, законодавством про місцеве самоврядування та іншими законами.

Основою для поступового зміцнення місцевих фінансів є децентралізований варіант міжбюджетних відносин. Модель, побудована на централізованому розподілі ресурсів серед регіонів сьогодні вже застаріла і неефективна. Проте центральна, регіональна і місцева влади не мають єдиного узгодженого підходу до того, яким чином має здійснюватися бюджетна реформа.

Попередньо необхідно врегулювати правовий статус центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також статус і функції органів місцевого самоврядування як на рівні територіальних громад, так і на регіональному рівні.

Експерти говорять про необхідність розробити та прийняти закон “Про делеговані повноваження", в якому було б визначено перелік цих повноважень, основні принципи їх фінансування та відповідальності за їх виконання. Актуальність розробки та прийняття цього закону зумовлена відсутністю правового регулювання застосування в практичній нормотворчій та правозастосовчій діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування реалізації делегованих повноважень.

Така ситуація заважає ефективно виконувати місцевими органами влади свої функції, стримує проведення адміністративної реформи, в тому числі в частині децентралізації послуг населенню. Окрім цього відсутність системи контролю за використанням делегованих повноважень створює підґрунтя для зловживання місцевими державними та муніципальними чиновниками своїм службовим становищем.

Таким чином через прийняття необхідних законодавчих актів здійсниться поступове, поетапне реформування міжбюджетних взаємовідносин.

Надання органам місцевої влади більшої бюджетної самостійності стане істотним чинником підвищення ефективності функціонування державної влади, державного управління в цілому та місцевого самоврядування. Це позитивно позначитися на культурі управління та психології управлінських кадрів.

Висновки

Формування місцевого самоврядування виявилося одним із найбільш складних та суперечливих завдань становлення сучасної державності України.

На шляху демократичних процесів постав цілий комплекс політичних, економічних, соціальних, психологічних та інших перепон.

Сутність муніципальної влади криється у активності жителів - членів територіальних громад, які здійснюють управління політичними, економічними та соціально-культурними процесами на певній території та вирішують самостійно та під свою відповідальність питання місцевого значення.

Сучасному українському місцевому самоврядуванню бракує ефективності. Це значною мірою зумовлюється недостатньою спроможністю органів державної влади та місцевого самоврядування забезпечити адекватну участь народу в управлінні суспільно-політичними та соціально-економічними процесами, а відтак, врахувати інтереси більшості людей і гарантувати їм гідний рівень життя.

В Україні підготовлено значну кількість нормативних актів, які сприяють розв'язанню широкого кола проблем. Але подальший розвиток місцевого самоврядування зумовлює необхідність прийняття низки принципово нових законодавчих актів, спрямованих на створення економічних, фінансових та інших передумов для реального впровадження принципів місцевого самоврядування.

Таким чином через прийняття необхідних законодавчих актів здійсниться поступове, поетапне реформування міжбюджетних взаємовідносин.

Список використаної літератури

1. Баймуратов М.А. Роль публичной самоуправленческой (муниципальной) власти в становлении и развитии гражданского общества в Украине //Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць - Одеса, 2003. - Вип. 16;

2. Баймуратов М.А. Публичная самоуправленческая (муниципальная) власть и гражданское общество: проблемы взаимосвязи и взаимозависимости // Право и политика. - 2004. - № 3 та ін.

3. Баймуратов М.О. Публічна самоврядна (муніципальна) влада в Україні: основні ознаки й особливості // Актуальні проблеми виконання законів України “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про місцеві державні адміністрації” / За ред. В.В. Кравченка. - К., 2003. - С. 71.

4. Батанов О.В. Питання місцевого значення - основний об'єкт муніципальної діяльності територіальних громад // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2004. - № 7; Буряк Т.М. Конституційно-правова регламентація об'єктного складу місцевого самоврядування в Україні: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук. - К., 2007.

5. Баймуратов М.О., Григор'єв В.А. Муніципальна влада: актуальні проблеми становлення й розвитку в Україні. - О., 2003 та ін.

6. Безсмертний Р. Держава, як і будівля, починається з фундаменту //Урядовий кур'єр. - 2005. - 22 квітня.

7. Матвієнко А. Реформа місцевого самоврядування й територіального устрою- в ім'я людини та України // Аспекти самоврядування. - 2005. - № 2. -С. 2.

Размещено на Allbest