Адекватність призначення покарань

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адекватність призначення покарань

Застосування покарання є захистом суспільства від протиправних дій особи, яка вчинила злочин. Покарання з'являється вже з перших зачатків організованого співжиття і застосовується на всіх історичних щаблях розвитку суспільства. А інтенсивність самих покарань залежить від рівня цивілізованості суспільства. Початок розвитку кримінального права України та його інститутів, зокрема інституту призначення покарання необхідно пов'язувати із прийняттям першого кодифікованого акта -- короткої редакції «Руської Правди» та введенням у Київській Русі християнства (X --XI століття), оскільки саме в цей період Київська Русь набуває усіх ознак держави та з'являються перші письмові згадки про посилення відповідальності особи за вчинення нею кількох злочинів.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Метою покарання є кара, як відплата за вчинене, виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів самим засудженим та іншими особами. Передбачені чинним кримінальним законодавством України окремі види покарань утворюють певну їх систему. Під системою покарань розуміють встановлений кримінальним законом і обов'язковий для суду вичерпний перелік покарань, розташованих у певному порядку за ступенем їх суворості.

Конституція України містить достатню кількість положень, які гарантують адекватність покарання. Тому в даній роботі пропонується відобразити ці положення у Кримінальному кодексі України у вигляді системи законодавчих гарантій адекватності покарання шляхом внесення відповідних змін та доповнень. гарантія адекватність покарання

В. Махінчук вважає, що визначення адекватності слід розглядати через призму інституту покарання, який становить собою сукупність кримінально-правових норм і принципів, які визначають і регулюють суспільні відносини у сфері покарання, містять вичерпний перелік покарань у кримінальному праві, принципи та мету покарання, підстави і загальні засади призначення та звільнення від покарань. Тобто, для визначення адекватності покарання необхідно говорити про адекватність складових частин цього інституту. Відсутність мети і належних підстав для призначення покарання може спричинити до невиправданого застосування покарання, що тягне за собою порушення принципів призначення покарання, таких як законність, спів розмірність покарання та економії репресії. Саме на принципі економії репресії я б хотіла зупинитися.

Принцип економії репресії полягає у тому, що суд, призначаючи покарання, повинен виходити з того, що до особи, винуватої у вчиненні злочину, повинен застосовуватись такий вид і у такій мірі покарання, який би при мінімальній репресії давав максимальну віддачу, а саме максимально наближався до реалізації мети, яку переслідує кримінальне покарання. Тобто, суд повинен у кожному конкретному випадку застосовувати покарання, яке є достатнім для виправлення кожної окремої особи.

Можна із впевненістю говорити про наявність в сучасній системі призначення покарань проблеми економії репресії. Свідченням цього можна вважати дані щодо кількості осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк або до довічного позбавлення волі. Для врегулювання цієї проблеми доцільно було б використати досвід зарубіжних колег. Зокрема, система призначення покарань у Франції є досить відмінною, ніж є в Україні, адже вона базується безпосередньо на принципі економії репресії. Свідченням цього є кількість засуджених осіб, щодо яких передбачене застосування позбавлення волі, проте впроваджуються альтернативні види покарань. В Україні ж зберігається тенденція до застосування судами саме позбавлення волі як виду покарання, навіть за незначні злочини, про що свідчить той факт, що майже половина засуджених до позбавлення волі становлять особи, засуджені до позбавлення волі до 3 років. Саме до таких категорій осіб, я вважаю доцільніше було б застосовувати альтернативні види покарань, при цьому враховуючи особу винного, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та пом'якшуючі чи обтяжуючі обставини.

Важливим кроком до вирішення проблеми адекватних покарань може стати система апробації. Вона передбачена для призначенні до осіб, котрим надається шанс для виправлення, що полягає у застосуванні до таких осіб альтернативних покарань. Апробація передбачає собою концепцію, яка передбачає неможливість ре соціалізації злочинця за допомогою насильства у формі ув'язнення. Апробація як організаційно-управлінська структура є публічною агенцією, що покликана виконувати такі функції:

1) Здійснення контролю за засудженими до альтернативних покарань;

2) Підготовка досудових доповідей щодо особистості підсудного, які використовуються судом при винесенні вироку;

3) Надання соціальних послуг засудженим як в умовах вільного суспільства, так і у в'язниці.

Проте впровадження такої системи в Україні викликає неабиякі труднощі, зокрема виникають питання чи сприяє цей механізм ресоціалізації засудженої особи і хто безпосередньо повинен здійснювати таку діяльність. На жаль, ці проблеми залишаються не вирішеними. Проте сама ідея запровадження такого інституту є унікальною за своєю суттю. Перешкодою до її повного впровадження в Україні є саме система управління, яка спричинює такі негативні обставини, як неналежний розгляд суддями справ, неналежна організація та контроль і неналежне виконання уповноваженими особами своїх обов'язків.

Таким чином застосування покарання можна розглядати як захист суспільства від протиправних дій особи, яка вчинила злочин. Однак, незважаючи на те, що Україна обрала демократичний шлях розвитку, який ґрунтується на принципах законності, гуманізму, справедливості, в суспільній правосвідомості панівною є думка, що активна протидія злочинності має бути нерозривно пов'язана із посиленням кримінального покарання. Покарання у виді позбавлення волі має багато недоліків, які набирають особливо гострих форм. Таким чином очевидною є потреба глибокого переосмислення підходів до призначення та застосування кримінальних покарань, поступова зміна правосвідомості суспільства, яке мусить зрозуміти і підтримати позицію щодо обмеження застосування таких видів покарання, як позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі. З метою нейтралізації поширення криміналізації суспільства слід застосовувати їх як виняток, віддаючи перевагу розумним альтернативам, що в свою чергу забезпечуватиме адекватне призначення покарань.

Для вдосконалення системи призначення покарань пропоную запровадити для використання судами, при безпосередньому вирішенню кримінальних справ, принцип економії репресії, спираючись при цьому на досвід зарубіжних країн, які успішно такий використовують. Це, в свою чергу, знижує рівень застосування покарань у вигляді позбавлення волі і зменшує кількість таких засуджених та термін їх перебування за гратами.

Також доцільним було б впровадження системи апробації, яка передбачає вжиття заходів для виправлення засудженої особи і підготовки її до ресоціалізації.

Размещено на Allbest.ru