Стадії апеляційного провадження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Завдання 1. Поняття та стадії апеляційного провадження

Завдання 2. Інстанційна підсудність адміністративних справ

Завдання 3. 75-річний пенсіонер звернувся до адміністративного суду зі скаргою на рішення територіального органу Пенсійного фонду України про відмову у збільшенні розміру пенсії. У скарзі пенсіонері виклав усі відомості, які вимагає КАСУ для позовної заяви. Але адміністративний суд залишив скаргу без руху і направив її для усунення недоліків у зв'язку з тим, що формою звернення до адміністративного суду має бути позовна заява, а не скарга.

Пенсіонер звернувся до юридичної клініки за допомогою в оформленні документа, оскільки йому тяжко самому переписувати скаргу та ще й у двох примірниках (для суду і для відповідача).

Чи правильно вчинив адміністративний суд?

Чи допустив суд порушення принципів адміністративного судочинства?

Чи можна оскаржити ухвалу суду про залишення скарги без руху в апеляційному порядку? Чи доцільно це робити у наведеній ситуації? Надайте консультацію пенсіонерові.

Завдання 4. Колишній головний спеціаліст виконавчого комітету міської ради Оксана Остапчук звернулася до окружного адміністративного суду з позовною заявою про стягнення з виконкому заробітної плати у розмірі 2 140 гривень за останні три місяці перед її звільненням, протягом яких вона зарплату не отримувала. Суд відмовив у відкритті провадження у зв'язку з тим, що таку заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки О. Остапчук уже не перебуває на публічній службі, а заявлені нею вимоги є вимогами, що випливають з трудових правовідносин. О. Остапчук звернулася за допомогою до юридичної клініки.

Чи правильна ухвала суду? До якого суду належало звернутися О.Остапчук? Підготуйте консультацію.

1.Поняття та стадії апеляційного провадження

Історично в правових системах різних країн склалися два види апеляції -- повна і неповна.

При повній апеляції розгляд справи по суті остаточно переноситься до суду другої інстанції, який не має права повернути справу до суду першої інстанції і зобов'язаний сам ухвалити рішення. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати в апеляційний суд нові докази, що не були досліджені судом першої інстанції. Перевірка оскарженого рішення при Повній апеляції завжди ґрунтується на повторному розгляді справи по суті, при якому апеляційний суд у необхідних випадках виправляє недогляди суду першої інстанції і сторін у доказуванні фактичних обставин справи. Для цього він досліджує наявні в справі і знову подані докази, дає їм власну оцінку, на підставі якої ухвалює рішення.

При неповній апеляції можливе повернення справи у суд першої інстанції для її нового розгляду. Особи, які беруть участь у справі, за загальним правилом, при такому способі перегляду не мають права подавати в апеляційний суд нові докази; перегляд рішення здійснюється на підставі фактичних даних, поданих до суду першої інстанції. Однак за наявності певних умов із загального правила можуть бути зроблені винятки, коли в апеляційному провадженні допускаються посилання на нові факти та докази.

Апеляційне провадження, що має місце в Україні, по всіх ознаках -- це вид неповної апеляції. По-перше, за чинним законодавством суд апеляційної інстанції після скасування рішення має право направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції лише за умови, якщо виявлені порушення не можуть бути виправлені ним самим (ч.І ст.311 ЦПК). По-друге, він має право змінити рішення або ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені на підставі наявних, а також додатково поданих доказів. Разом з тим можливість надання в апеляційний суд нових доказів обмежена (п.6 ч.2 ст.295, ч.2 ст.ЗОЗ ЦПК).

Варто зазначити, що метою апеляційного провадження є не забезпечення стабільності оскарженого рішення, а виправлення судової помилки. Для поняття «судові помилки» характерні три моменти: 1) вони являють собою порушення юридичних норм і свідчать про відхилення від цільових настанов цивільного судочинства; 2) їх допускають суди і судді, які спроможні розглядати та вирішувати цивільні справи; 3) всі помилки можуть бути усунуті правовими засобами в цивільному процесуальному порядку.

Цивільний процесуальний закон: а) встановлює істотні ознаки судових помилок; б) визначає процесуальний порядок їх виявлення; в) пропонує їх обов'язкове усунення; г) регламентує юридичні наслідки виявлення помилок1.

Апеляційне провадження-- це сукупність дій суду апеляційної інстанції та осіб, які беруть участь у справі, що здійснюються з метою перевірки законності і обґрунтованості рішень та ухвал суду першої інстанції, що не набрали законної сили.

Характерними ознаками апеляційного провадження можуть виступати наступні:

1) апеляція подається на рішення (ухвалу) суду, що не набрало законної сили;

2) справа направляється на розгляд суду вищого рівня (апеляційного суду);

3) подання апеляції обумовлюється неправильністю рішення суду першої інстанції, що виражається, на думку особи, яка подала апеляційну скаргу, або в неправильному встановленні фактичних обставин, або в неправильному застосуванні закону, або в неповно наданому сторонами матеріалі;

4) апеляційний суд, переглядаючи справу, розглядає як питання факту, так і питання права, тобто має право перевірити як юридичну, так і фактичну сторони справи в тому обсязі, що і суд першої інстанції;

5) виконання рішення, оскарженого в апеляційному порядку, зупиняється (крім випадків негайного виконання рішення);

6) повноваження апеляційного суду при перегляді справи обмежені межами апеляційної скарги і предметом рішення суду першої інстанції;

7) апеляція може бути допущена тільки один раз у кожній справі.

Завдання апеляційного провадження визначені в ст.ЗОЗ ЦПК шляхом встановлення меж дій суду по перегляду судових рішень. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами1.

Апеляційною інстанцією у цивільних справах є судові палати у цивільних справах апеляційних загальних судів, у межах територіальної юрисдикції яких знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується (ст.291 ЦПК).

В апеляційному порядку можуть бути переглянуті не тільки рішення, але і значна частина ухвал суду першої інстанції, якими вирішуються процесуальні питання, що виникають при розгляді справи. їх неправильне вирішення також порушує нормальний розвиток процесу, створює погрозу реалізації закріплених у законі кінцевих цілей судочинства або взагалі перешкоджає самій можливості їх реалізації, як це буває, наприклад, при необгрунтованій відмові в порушенні справи.

Отже, апеляційна перевірка виступає як «факультативне провадження», призначене для усунення можливих помилок суду першої інстанції, діяльність якого, на думку заінтересованих у перегляді рішення або ухвали суб'єктів процесу, не відповідає цілям судочинства. У порівнянні з нормальним ходом процесу це додатковий етап судочинства, що виникає з ініціативи осіб, які беруть участь у справі, якщо вони вбачають необхідність у перевірці правильності постанов суду першої інстанції, які не набрали законної сили.

2.Інстанційна підсудність адміністративних справ

З метою однозначного визначення конкретного адміністративного суду, який має розглядати той чи інший публічно-правовий спір, враховуючи її особливості, КАС України встановлено види підсудності справ адміністративної юрисдикції, а саме -- предметна підсудність адміністративних справ, територіальна підсудність адміністративних справ, інстанційна підсудність адміністративних справ, підсудність кількох пов'язаних між собою вимог.

Інстанційна підсудність дозволяє розмежувати компетен-цію адміністративних судів різного рівня. Інстанційна підсуд-ність визначає, який адміністративний суд може розглянути адміністративну справу за першою інстанцією, в порядку апе-ляції та в порядку касації.

При виробленні правил інстанційної підсудності має бути дотримано принцип, за яким одній ланці судової системи має відповідати одна судова інстанція.

Це правило збережене для двох нижчих ланок системи адмі-ністративних судів: для місцевих та апеляційних судів.

Місцеві адміністративні суди.

Місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди), а також Вищий адміністративний суд України у випадках, встановлених цим Кодексом, вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції.

Це означає, що положення інстанційної підсудності, яке сформульоване в ст. 20 цього Кодексу, має визначатися з урахуванням таких критеріїв:

1) критерій зрозумілості, який означає, що система судових інстанцій побудована як максимально проста, щоб кожна особа могла легко розібратися, у яких випадках і до якого суду вона повинна звернутися з адміністративним позовом, а потім, за необхідності, з апеляційною чи касаційною скаргою;

2) критерій рівності можливостей щодо оскарження судових рішень, який означає, що для кожної адміністративної справи передбачається однакова кількість судових інстанцій з тим, щоб право особи на перегляд судового рішення необґрунтовано ніяким чином не обмежувалося.

Таким чином, при формулюванні положень інстанційної підсудності повинен дотримуватися принцип, за яким одній ланці судової системи має відповідати одна судова інстанція, куди особа, за необхідності, може звернутися. Як це видно з положень ч. 1 ст. 20 цього Кодексу, такий підхід збережено для двох нижчих ланок системи адміністративних судів: для місцевих та апеляційних судів. Місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують підвідомчі та підсудні їм справи як суди першої інстанції. Це свідчить про те, що дотримання положень цих двох критеріїв можливе за умови реалізації принципу, для судової ланки властива однакова судова інстанція. Цей підхід найкраще сприяє інстанційній спеціалізації суддів різних судових ланок.

Тому, у ст. 20 Кодексу адміністративного судочинства України дотримано чіткої і простої для розуміння системи, за якої кожна ланка адміністративних судів виконує функції лише однієї інстанції. Місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції. Так, згідно п. 1 ч. 1 ст. 18 цього Кодексу адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам, підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам. Крім того, підсудні цим же судам усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу інших рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки.

Необхідно зазначити, що й Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи:

1) щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму;

2) щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президента України.

Апеляційні адміністративні суди

У відповідності з ч. 2 ст. 20 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.

Відповідно до законодавства України апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апеляційних округах згідно з указом Президента України, належать до апеляційних спеціалізованих судів (ст. 25 Закону України «Про судоустрій України»). Указом Президента України «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів» в Україні створено наступні апеляційні адміністративні суди: Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд; Донецький апеляційний адміністративний суд; Київський апеляційний адміністративний суд; Львівський апеляційний адміністративний суд; Одеський апеляційний адміністративний суд; Севастопольський апеляційний адміністративний суд; Харківський апеляційний адміністративний суд. У законодавстві визначено також території, на які поширюються повноваження апеляційних адміністративних судів України.

До складу апеляційного суду входять судді, як правило, обрані на посаду судді безстроково, голова суду та його заступники. В апеляційних судах утворюються судові палати. У складі спеціалізованого апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ за встановленою спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції.

Апеляційний адміністративний суд починає свою діяльність після призначення (обрання) до його складу не менше семи суддів і за наявності облаштованого приміщення, але не пізніше 1 липня 2007 р.

До повноважень апеляційних адміністративних судів належить:

1) розгляд адміністративних справ в апеляційному порядку відповідно до процесуального закону;

2) ведення та аналізування судової статистики, вивчення та узагальнення судової практики;

3) надання методичної допомоги у застосуванні законодавства місцевими адміністративними судами;

4) здійснення інших повноважень, передбачених законом.

З аналізу ч. 2 ст. 20 цього Кодексу випливає, що судом апеляційної інстанції в адміністративних справах є апеляційний адміністративний суд, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий адміністративний суд, що ухвалив рішення.

Вищий адміністративний суд України

Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції. У випадку, визначеному частиною шостою статті 177 цього Кодексу, Вищий адміністративний суд України переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Отже, з коментованої ч. З ст. 20 цього Кодексу прослідковується, що для окремих категорій спорів, пов'язаних з процесом виборів чи референдуму, інстанційна побудова системи адміністративних судів має свої особливості. Це визначається тривалістю виборчого процесу чи процесу референдуму. Для вирішення спорів, пов'язаних з цими процесами та часом, який для цього відведено, запроваджено двоінстанційну систему - перша та апеляційна інстанції. Переважна більшість таких справ вирішуються відповідно місцевими адміністративними судами в першій інстанції та апеляційними адміністративними судами в апеляційній і останній інстанції. Проте для справ щодо рішень, дій або бездіяльності Центральної виборчої комісії, членів цієї комісії, розглянутих окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, судом апеляційної інстанції є Вищий адміністративний суд України. Отже, відповідно до ч. 4 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищому адміністративному суду України як суду першої і останньої інстанції підсудні справи:

1) щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму;

2) щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президента України.

У випадку, визначеному ч. 6 ст. 177 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Верховний Суд України

У відповідності з ч. 4 ст. 20 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України переглядає судові рішення адміністративних судів за винятковими обставинами, а саме:

1) щодо неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права. Ця підстава обумовлена дією принципу верховенства права, що закріплений ст. 8 Конституції України. Згідно з Законом України «Про судоустрій України» завданням суду є здійснення правосуддя на засадах верховенства права з метою забезпечення захисту гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Згідно з цим суди повинні в своїй діяльності дотримуватись судової практики, однаково застосовуючи норми права при розгляді аналогічних справ (спорів). Верховний Суд України як найвищий судовий орган відповідно до ст. 47 Закону України «Про судоустрій України» забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції;

2) щодо визнання судових рішень міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов'язання України. Ця підстава оскарження обумовлена тим, що згідно зі ст.ст. 7, 9 цього Кодексу законність, як один з основних принципів адміністративного судочинства, передбачає, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом України, то застосовуються правила міжнародного договору. Поряд з цим за цих підстав забезпечується право особи на виконання на території України рішень міжнародної судової установи.

Завдання 3

Згідно статті 104 Кодекс адміністративного судочинства України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Згідно статті 105 адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою.

Письмова позовна заява може бути складена шляхом заповнення бланка позовної заяви, наданого судом.

На прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може бути надана допомога в оформленні позовної заяви.

Адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Таким чином можна зробити висновок, що адміністративний суд прийняв правильне рішення про залишення скарги без руху і направлення її для усунення недоліків у зв'язку з тим, що формою звернення до адміністративного суду має бути позовна заява, а не скарга. В даному випадку буде не доцільним оскаржувати ухвалу суду про залишення скарги без руху в апеляційному порядку, а набагато простіше буде написати нову позовну заяву.

апеляційний суд адміністративний ухвала

Завдання 4

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, місцеві загальні суди, як адміністративні суди розглядають або їм підсудні:

- Адміністративні справи в яких однією із сторін є посадова (службова) особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, що підсудні окружним адміністративним судам;

- Всі адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

Окружним адміністративним судам підсудні справи, у яких однією з сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова або службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

Адміністративний суд не розглядає:

Відповідно до КАС компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:

- Справи, що віднесенні до юриспруденції Конституційного Суду України;

- Справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;

- Справи про накладення адміністративних стягнень;

- Щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесенні до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Тобто згідно ч.2 ст. 18 КАС можна зробити висновок, що ухвала суду про відмову у відкритті провадження була незаконною, тому що окружним адміністративним судам підсудні справи, у яких однією з сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова або службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Література

1. Кодекс адміністративного судочинства України: за станом на 5 вересня 2007 року. - Х.: ТОВ „Одіссей”, 2007. - 160 с.

2. Комзюк А.Т. Адміністративний процес України: Навчальний посібник / А.Т. Комзюк, В.М. Бевзенко, Р.С. Мельник. - Київ: Прецедент, 2007. - 613 с.

3. Основи адміністративного судочинства в Україні: Навчальний посібник / [Рябченко О.П., Бутенко В.І., Ясинок М.М. та ін.]. - Суми: Видавництво „МакДен”, 2008. - 200 с.

4. Бандурка О.М. Адміністративний процес : підручник для вищих навч. закл. / О.М. Бандурка, М.М. Тищенко.- К., 2002.- 288с.

Размещено на Allbest.ru