Правове регламентування бюджетного процесу
Огляд організації, планування і виконання бюджету в сучасних умовах. Аналіз основних засад бюджетної системи України, етапів формування бюджету, питань кошторисного фінансування. Дослідження механізму формування дохідної та видаткової частини бюджету.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.03.2012 |
| Размер файла | 27,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://allbest.ru/
Размещено на http://allbest.ru/
План
Вступ
1. Правове регулювання бюджетного процесу в Україні
2. Організація та проблеми планування і виконання бюджету в сучасних умовах
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Завдання бюджетного законодавства, в першу чергу Бюджетного кодексу України, полягає в регламентації бюджетного процесу і міжбюджетних відносин. Як уже згадувалося, фінансове право містить окремий правовий інститут, присвячений регламентації процесу утворення, розподілу та використання ресурсів, мобілізованих до централізованих фондів, - бюджетний процес. Процес у сфері бюджету є необхідним порядком реалізації матеріально-правових бюджетних норм, так само як у конституційному, цивільному та кримінальному праві, де реалізація матеріально-правових норм може відбуватися через певний порядок. Характер взаємозв'язку матеріальних і процесуальних норм бюджетного права істотно відрізняється від характеру зв'язку, наприклад, цивільного матеріального і цивільно-процесуального права, які існують як самостійні галузі права. Бюджетний процес і матеріальні норми, хоч і є окремими правовими інститутами, але об'єднані у підгалузь (розділ) фінансового права.
Не всі вчені погоджуються з традиційним визначенням бюджетного процесу. Зокрема, професор А. І. Худяков пропонує сукупність правових норм, що регулюють відносини, які виникають в ході діяльності державних органів з планування доходів та видатків бюджету, визначити як "бюджетне планування". Він посилається на той факт, Що цей термін вживається в основному в економічній літературі і є зрозумілішим для тих, хто не є спеціалістом у галузі бюджетного права. При вживанні терміна "бюджетний процес" виникає асоціація з цивільним чи кримінальним процесом.
Бюджетний процес - це сукупність дій уповноважених на основі норм бюджетного права органів державної влади та місцевого самоврядування зі складання, розгляду, затвердження й виконання бюджету, а також зі складання, розгляду і затвердження звіту про його виконання.
Таке поняття й зміст бюджетного процесу підкріплюються теоретичними розробками юристів, які спеціалізуються у сфері бюджетних відносин. І. Розпутенко вважає, що формування, затвердження та виконання бюджету становить поняття бюджетного процесу, в якому закладається стратегія економічної і соціальної політики, інструмент стабілізації економіки, засіб контролю державних видатків. Вчені не раз висловлювали думку, що будь-яка матеріальна галузь права вимагає процедурних форм реалізації її норм, і всі норми, що регулюють організаційну діяльність державних органів, мають процесуальний характер. Особливо це стосується діяльності у галузі застосування бюджетно-правових норм, адже з бюджетом пов'язані всі державні органи, підприємства, організації, установи, які безпосередньо чи опосередковано беруть участь у формуванні бюджету. Отже, можна зробити висновок, що сутність цього процесу складна та багатогранна. Широке розуміння бюджетного процесу полягає в тому, що вся діяльність, яка базується на владних повноваженнях тих чи інших органів, має бути підпорядкована суворим процедурним формам, що забезпечують законність, доцільність та обґрунтованість цієї діяльності.
1. Правове регулювання бюджетного процесу в Україні.
Таблиця 1 Правові акти, що регулюють кошторисне фінансування
|
№ |
Назва правового акту, дата прийняття, № |
Що визначає, що регулює правовий акт |
|
|
1 |
2 |
3 |
|
|
1. |
Конституція України, 1996 р. |
Ст. 85 визначає повноваження Верховної Ради України та щодо призначення на посаду та звільнення з посади керівника апарату Верховної Ради України; затвердження кошторису Верховної Ради України та структури її апарату (п. 35). |
|
|
2. |
Бюджетний Кодекс України, затвердений Постановою Кабінету міністрів України від 21 червня 2001 р. № 2542 - ІІІ зі змінами та доповненнями від 24 лютого 2003 р. № 211 |
Ст. 22 визначає головних розпорядників бюджетних коштів та їх функції та розроблення ними на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому органу (п. 2); головний розпорядник затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, якщо інше не передбачене законодавством (п. 4). Ст. 33 визначає Основні напрямки бюджетної політики на наступний бюджетний період та регулює подання Національним банком України проекту кошторису доходів та видатків Національного банку України на наступний бюджетний період. Ст. 38 визначає матеріали, що додаються до Проекту закону про Державний бюджет України, а саме проекти кошторисів усіх державних цільових фондів, які створюються за рахунок податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до закону (п. 8). Ст. 51 визначає стадії виконання Державного бюджету за видатками (п. 1) та затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів (п. 1.1); п. 2 визначає, що відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів, також визначає, що кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень; п. 3 визначає повноваження Державного казначейства України щодо здійснення контролю за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису Державного бюджету України; п. 5 визначає діяльність розпорядників бюджетних коштів, що беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Ст 58 п. 2 регулює діяльність розпорядників бюджетних коштів, що відповідно до єдиної методики звітності складають та подають детальні звіти, що містять бухгалтерські баланси, дані про виконання кошторисів, результати діяльності та іншу інформацію за формами, встановленими законодавством України. |
|
|
3. |
Закон України “Про державний бюджет України на 2004 рік” від 27. 11. 2003 р. № 1344 - ІV |
Ст. 7 визначає та встановлює, що в 2004 році НБУ вносить до Державного бюджету України кошти за перевищення кошторисних доходів над кошторисними видатками Національного банку України за 2003 рік. Ст. 78 визначає та встановлює, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, податкової міліції (далі -- працівників) та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. Ст. 92 визначає покарання за нецільовим використанням бюджетних коштів встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет на 2004 рік, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису. |
|
|
4. |
Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ” від 28 лютого 2002 р. N 228 |
п. 1 Постанови визначає поняття кошторису бюджетних установ, бюджетного призначення, складові кошторису, форму кошторису та порядок його затвердження. п. 7 визначає поділ на головних розпорядників коштів бюджету та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. п. 8 визначає одержувачів бюджетних коштів. п. 3 Постанови визначає, що установа незалежно від того, чи веде вона облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси і плани асигнувань за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією). п. 5 визначає, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань. п. 10 та визначає органи, що доводять до головних розпорядників відомості про граничні обсяги видатків загального фонду проекту відповідного бюджету на наступний рік, що є підставою для складання проектів кошторисів. п. 14 визначає, що проекти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджетний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки. п. 22 визначає, що всі показники видатків, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обгрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації. п. 10 - 25 визначає та регулює порядок складання проектів кошторисів. п. 26 - 42 визначає та регулює порядок розгляду і затвердження кошторисів (терміни, відповідальність тощо). п. 42 - 52 визначає та регулює порядок розгляду і затвердження кошторисів. п. 47 визначає умови, за яких може бути внесено зміни до кошторису і плану асигнувань. п. 49 визначає Державне Казначейство України як основний орган за використанням бюджетних коштів. п. 52 визначає порядок надання звітів про виконання кошторисів, планів асигнувань і планів використання бюджетних коштів, які подаються у порядку та за формами, встановленими Державним казначейством. |
|
|
5. |
Лист Головного Контрольно - Ревізійного Управління України від 26. 08. 2003 N 12-14/356 Щодо фінансування бюджетною установою вищестоящої установи (Витяг) |
Визначається, що фінансово-господарська діяльність будь-якої бюджетної установи здійснюється за рахунок коштів державного чи місцевого бюджету на підставі єдиного кошторису доходів і видатків, який кладається відповідно до Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28. 02. 2002 р. N 228. Дається роз'яснення щодо понять “кошторису” та його складових. Визначається, що під час визначення видатків у проектах кошторисів установи має забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. |
2. Організація та проблеми планування і виконання бюджету в сучасних умовах
бюджет кошторисний фінансування видатковий
Соціальна сфера в Україні та її фінансування
Соціальна сфера - одна з найважливіших, у житті суспільства, в якій реалізуються соціальні інтереси всіх верств, населення,, відносини суспільства та особи, умовив/праці, і побуту, охорони здоров'я, відпочинку.
Соціальна сфера - це сукупність галузей і видів діяльності, підприємств, закладів та установ, які мають забезпечити задоволення потреб людей у матеріальних благах, послугах, відтворенні роду, створити умови для співіснування, і співпраці людей у суспільстві згідно з чинними законами і загальноприйнятими правилами з метою створення мегаполісів, розвитку масових комунікацій, зміцнення держави. До соціальної сфери належить також діяльність з розвитку в людей духовності, виховання совісті, здатності розрізняти добро і зло, оцінювати свої вчинки, формулювати для себе моральні приписи і вимагати їх виконання.
Соціальна сфера розвивається згідно з соціальною політикою, яку формує держава відповідно до умов національного, культурного і духовного життя. Суть сучасної політики в Україні полягає в тому, що в країні будується соціальне спрямована економіка, яка дасть людині все необхідне для нормального, життя за європейськими стандартами; утворюється новий тип солідарності різних соціальних верств населення, свідомої коаліції людей, що обрали шлях розбудови вільної демократичної, держави. Ця політика має сприяти створенню достатньої кількості робочих місць, умов для одержання нових професій, підвищення кваліфікації, сприяти оздоровленню умов праці, поліпшенню медичного, обслуговування і профілактичного контролю. Соціальна політика держави виходить з необхідності надання конкретної допомоги злиденним верствам і прошаркам населення: самотнім громадянам похилого віку, тим, які втратили здатність до самообслуговування, хворим, дітям та ін. Поряд з цим проголошується життєздатність поєднання свободи громадян з їхньою відповідальністю: кожного перед суспільством і суспільства за кожного громадянина держави, Згідно з положеннями соціальної політики громадянам країни мають бути дані рівні стартові можливості -- зрозумілі і справедливі; тільки соціальна справедливість сприяє солідарності громадян у суспільстві, створює передумови до соціального консенсусу, взаємодії та гармонії у повсякденному житті.
Соціальна справедливість -- міра рівності (нерівності) життєвого становища людей, класів і соціальних груп, що об'єктивно зумовлюється рівнем матеріального та духовного розвитку суспільства. Міра рівності виражається в матеріальних і духовних благах, які надходять у повне розпорядження людей. Ідеться не про зрівнялівку у споживанні, а про встановлення і дотримання для всіх чітко визначених критеріїв. Критеріями соціальної справедливості є вільний вибір господарської діяльності на основі визнання багатоманітності форм власності; створення однакових правил господарювання на засадах ринкової економіки. Це означає усунення різних цін на однакову продукцію і дію ринкової ціни, яка створює рівні умови реалізації продукції і послуг для всіх форм господарювання; рівне право одержувати винагороду за кількість і якість затраченої праці з урахуванням кінцевих результатів виробництва незалежно від соціального походження, статі, національності; гарантію безплатного медичного обслуговування в певних межах; рівні умови для розвитку здібностей, що проявляються в існуванні рівних можливостей для виховання дітей, отримання членами суспільства загальної освіти і професійної підготовки за їхнім бажанням і здібностями; відсутність привілеїв і елітних умов життя для певних груп працівників, окрім дітей і жінок-матерів; гарантію допомоги людям, які опинилися у надзвичайній ситуації; усунення істотних відмінностей у рівні життя мешканців міста і села, а також населення різних регіонів; свободу пересування, вибору місця проживання.
Соціальна інфраструктура - це особливий комплекс галузей народного господарства -- таких, як освіта, охорона здоров'я, культура, мистецтво, житлове і комунальне господарство, торгівля тощо. Функціональна спільність цих галузей полягає в тому, що праця в них спрямована безпосередньо на людину і суспільство в цілому. Соціальна інфраструктура все більше впливає на ефективність суспільного виробництва через головну продуктивну. ну силу суспільства людей. Неабиякою є роль соціальної інфраструктури у зростанні значення людського фактора.
Вплив соціальної інфраструктури на підвищення продуктивності праці виявляється в різних аспектах: розвиваються здібності людей до праці через піднесення освітнього і культурно-технічного рівня працівників, скорочуються втрати часу внаслідок скорочення захворюваності людей, створюються сприятливі соціально-побутові і житлові умови. Великою є роль соціальної інфраструктури й у виконанні таких соціальних завдань, як зближення за рівнем добробуту міського і сільського населення, згладжування регіональних відмінностей у рівні життя людей, посилення єдності у способі життя різних соціальних груп та прошарків населення. Активно впливає соціальна інфраструктура на формування прогресивної структури споживання і раціонального використання вільного часу працівників матеріального виробництва .
В теперішній час розвиток галузей соціальної інфраструктури ще відстає від реальних потреб народу. Основною причиною цього відставання є успадкована Україною економічна система;яка виробляла продукцію-здебільшого для виробництва чи міліарних потреб, а на соціальну інфраструктуру виділяли кошти за залишковим принципом. У сучасних умовах соціальна, інфраструктура являє собою необхідну ланку розвинутої системи суспільного розподілу праці. Як і в матеріальному виробництві, у соціальній інфраструктурі мають місце економічні відносини.
Економічні відносини в соціальній інфраструктурі, за своєю економічною суттю є відносинами споживчого, нематеріального виробництва і виявляють себе, по-перше, як економічні відносини доведення матеріальних благ до споживання в соціальній інфраструктурі, по-друге, як економічні відносини створення в соціальній інфраструктурі послуг. Економічні відносини з приводу доведення матеріальних благ до споживання являють собою відносини обміну, розподілу і споживання матеріальних благ. Специфіка економічних відносин з приводу створення послуг визначається тим, що процес створення послуг у соціальній інфраструктурі є одночасно процесом споживання матеріальних благ.
Соціальні видатки бюджету України
Важливим показником, що характеризує діяльність держави в умовах ринкової економіки, є так звана державна квота -- питома вага сукупних витрат держави у ВВП. Цей показник визначає місце держави в системі ринкових відносин і певною мірою тип ринкової моделі країни. Сама ж структура видатків держави та їхня частка у ВВП є індикаторами пріоритетності тієї чи іншої функції держави.
На сьогодні найбільшу питому вагу в бюджетах демократичних країн мають видатки на соціальні потреби, що свідчить про виняткову роль соціальної функції держави.
Розгалужена система соціальних зобов'язань стала однією з перших ознак цивілізованості суспільства, невід'ємним його атрибутом. Соціальні витрати держави стали одним із важливих факторів, які визначають рівень життя населення й добробут найменш забезпечених його верств.
Соціальний сектор як збірне поняття включає в себе політику та програми в таких сферах, як зайнятість і безробіття, підтримання достатнього життєвого рівня населення, охорона здоров'я, освіта й навчання. Соціальні видатки посідають чільне місце в структурі видатків держави. На стан соціальної сфери впливають загальна ситуація у країні, рівень податкових надходжень, зміни в доходах населення, зміни в його структурі й рівні бідності, традиції. Її слід розглядати як частину економіки, фінансів, як систему, орієнтовану на конкретного споживача.
В Україні діяльність держави в соціальній сфері має надзвичайно важливе значення для життя суспільства. Це зумовлено як різким падінням доходів переважної більшості населення при переході до ринкової економіки, так і традиційною орієнтацією громадян на одержання соціальних послуг саме від держави.
Як видно з таблиць 1, 2, в останні роки має місце тенденція до зниження ' ролі держави в розподільчих і перерозподільних процесах. Частка видатків зведеного бюджету України у ВВП у період із 1995 по 1999 рік поступово зменшувалася з 44,6% до 27,3% і це при постійному зменшенні реального обсягу ВВП, що може бути ознакою того, що уряд України намагається дати більшу свободу ринковим силам у встановленні рівноваги на ринку.
Слід зазначити, що бюджети України (місцеві, державний та зведений) до 1998 року і після складалися за різними бюджетними класифікаціями'. Звідси виникають деякі труднощі при зіставленні даних, наведених у статистичних щорічниках за окремими напрямами. З огляду на це, нами при складанні таблиць та аналізу даних узяті лише ті, які можна зіставити і не зашкодити їх змісту,
Динаміка видатків на соціально-культурні заходи повністю відповідає змінам, що спостерігаються у загальній сумі видатків зведеного бюджету України. В цей період видатки на соціально-культурну сферу постійно коливалися у межах від 10,6% ВВП до 17,6%, при цьому з 1997 року по 1999-й намітилася тенденція до зниження. За цей період вони зменшилися з 17,1% ВВП до 10,6%, тобто на 6,5% ВВП, при зменшенні реального ВВП за цей же період на 5,2% порівняно з 1996 роком. Частка таких видатків у структурі витрат зведеного бюджету України коливається у межах від 47,5% до 38,6%.
Зауважмо, що більша їх частина фінансувалася з місцевих бюджетів. Цей показник за період із 1995 по 1999 роки становить у середньому 74,4%. Таке розмежування видатків є досить розумним і виправданим, оскільки місцеві органи влади краще розуміються на проблемах підконтрольної їм території.
Висновки
В даній роботі розглянуто та проаналізовано основні засади бюджетної системи України, її складових, основні функції бюджету, його складові, етапи його формування, проблеми затвердження розподілу бюджетних коштів, контроль за ними, механізм формування дохідної та видаткової частини бюджету. Також було проведено аналіз та огляд законодавчої та нормативної бази України щодо бюджетної сфери.
Було проведено вибірковий аналіз питання кошторисного фінансування, виділення коштів бюджетним установам, контроль за ними, їх розподіл та механізм регулювання даного питання зі сторони виконавчої влади.
Коментарі щодо соціальної сфери та її фінансування розглядалося в наступному розділі. В даному розділі було проаналізовано та дано оцінку сучасному стану соціальної сфери в Україні, існуючі проблеми та шляхи їх вирішення, законодавчі акти, що регулюють соціальну сферу в Україні. Також було подано коментарі економістів та фінансистів стосовно соціальної теми, а саме коментар академік НАН України, директор Інституту економіки промисловості НА Н України О. Амоша та професора, доктора економічних наук О. Новікова.
Було проаналізовано структуру Державного бюджету України, його складові, механізм його затвердження та розподілу бюджетних коштів, механізм утворення дохідної та видаткової частин бюджету, механізм надання дотацій та субвенцій тощо. Також було подано коментарі до Закону України “Про державний бюджет” відомих політиків, народних депутатів, фінансистів, економістів, а саме коментар Голови бюджетного комітету Верховної Ради України Петра Порошенка, коментар директора Інституту трансформації суспільства Олега Соскіна, коментар народного депутата Валерія Сушкевича та бюджетний моніторинг Комітету Верховної Ради України з бюджетних питань.
Проаналізувавши коментарі відомих економістів, фінансистів, народних депутатів можна зробити висновок, що нормативна база, що стосується Державного бюджету потребує суттєвого доопрацювання, тобто зменшення податкового тиску на всі сфери діяльності, розширення бази оподаткування, що дасть змогу в свою чергу отримати додаткові кошти до дохідної частини Державного бюджету та як наслідок - збільшувати його видаткову частину, при цьому не забуваючи про його збалансування. Як наявний приклад, Державний бюджет України на 2000 рік, який був бездефіцитним та за показниками виконання був виконаний на всі 100 % за уряду Віктора Андрійовича Ющенка.
Список літератури
1. Конституція України.
2. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 р. № 2542 - ІІІ.
3. Постанова Кабінету Міністрів Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ від 28 лютого 2002 р. № 228.
4. Наказ Міністерства фінансів України Про бюджеину класифікацію та її запровадження від 27. 12. 2001. № 604.
5. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. N 211 Про внесення змін до Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ.
6. Постанова Кабінету Міністрів України від 7 березня 2001 р. N 222 Про внесення змін до Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимогщодо виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ та організацій.
7. Закон України “Про Державний бюджет України на 2000 рік”.
8. Закон України “Про Державний бюджет України на 2001 рік”.
9. Закон України “Про Державний бюджет України на 2002 рік”.
10. Закон України “Про Державний бюджет України на 2003 рік”.
11. Закон України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”.
12. Наказ Державного Казначейства України від 26.03.2003 N 67 Про затвердження Інструкції про порядок складання у 2003 році квартальної фінансової звітності установами та організаціями, які отримують кошти державного та/або місцевих бюджетів.
13. Указ Президента України Про Основні напрями соціальної політики на 1997-2000 роки від18 жовтня 1997 року N 1166/97.
14. Лист Головного Контрольно - Ревізійного Управління України від 26.08.2003. № 14-14/356 Щодо фінансування бюджетною установою вищестоящої установи.
15. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. Посіб. - К.: Знання-Прес, 2002. - 495 с.
16. Журнал Міністерства фінансів України“Фінанси України”.
17. Вісник Національного банку України.
18. Офіційний інтернет-сайт Бюджетного Комітету Верховної Ради України - www.budget.rada.gov.ua.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Історико-правовий аспект формування бюджету. Поняття, зміст та механізм проходження стадій бюджетного процесу. Розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України. Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.
курсовая работа [47,5 K], добавлен 11.02.2011Аналіз злочинів у господарській сфері та злочинів у сфері бюджетної системи України. Кримінальна характеристика злочинів, пов’язаних з виданням нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону.
контрольная работа [39,7 K], добавлен 09.11.2014Бюджетна класифікація - підстава для формування, використання та здійснення фінансового контролю. Вивчення структури та правової сутності доходів загального фонду Державного бюджету України. Аналіз юридичної природи та складу видатків Державного бюджету.
курсовая работа [38,8 K], добавлен 30.11.2014Теоретичні аспекти діяльності Пенсійного фонду. Формування, розподіл і використання в процесі суспільного виробництва грошових фондів для фінансування пенсійного забезпечення. Вирішення проблеми формування коштів та доходів бюджету Пенсійного фонду.
курсовая работа [86,4 K], добавлен 10.08.2010Структура та принципи побудови бюджетної системи в сучасній економіці. Сутність, роль і види річного плану державних витрат і джерел їхнього фінансового забезпечення. Аналіз основних фінансових показників у контексті оновленого Бюджетного кодексу України.
курсовая работа [577,9 K], добавлен 21.09.2011Джерела формування бюджету Пенсійного фонду України. Види соціальних послуг та умови їх надання. Платники, порядок нарахування, строки сплати і облік страхових внесків. Необхідність реформування пенсійної системи та найближчі перпективи її розвитку.
отчет по практике [1,3 M], добавлен 12.04.2017Бюджетна система України як сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, її принципи та призначення. Розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України, органи, що конролюють даний процес. Міжбюджетні відносини, їх регулювання.
реферат [34,1 K], добавлен 17.12.2010Забезпечення ефективного регулювання процесу сплати податків в умовах трансформації системи економічних відносин та дефіциту Державного бюджету України. Історія акцизного податку, його функція, механізм, платники. Основа та порядок вирахування акцизу.
статья [29,0 K], добавлен 11.09.2017Бюджет - це розпис грошових доходів і витрат держави, підприємства, установи, сім’ї, окремої особи на визначений період. Функції Державного бюджету України як юридичного акту. Розляд бюджетного права, бюджетних правовідносин, устрою та системи України.
реферат [23,3 K], добавлен 04.12.2010Рахункова палата: поняття та структура. Принципи організації та діяльності Рахункової палати. Функції та повноваження. Нормативно-правові акти Рахункової палати. Перевірка виконання окремих статей державного бюджету. Аналіз відхилень від показників.
курсовая работа [87,6 K], добавлен 01.02.2009
