На порозі XXI століття діяльність щодо захисту прав жінок активізувалась і дістала потужний глобальний імпульс.

Звичними елементами оцінки їх соціального становища в сучасному суспільстві виступають: 1) аналіз нормативно-правових актів охорони жінок і материнства; 2) порівняння жінок і чоловіків у суспільстві (соціально-економічній сфері); 3) доля, жінок у суспільно-політичній сфері відповідно до попередніх етапів історичного та економічного розвитку країни. У контексті цього набуває важливого значення світовий досвід розв'язання "жіночого питання", зокрема, діяльність ООН, Міжнародної Організації праці та інших міжнародних організацій у боротьбі проти дискримінації жінок і за забезпечення їх прав. Перелік основних етапів цієї боротьби було складено Міжнародним інститутом досліджень з захисту і забезпечення прав і інтересів жінок і Фондом розвитку ООН для жінок .

У матеріалах ІУ Всесвітньої конференції в Пекіні (1995 рік),на якій розглядалося становище жінок, було визначено найважливіші проблемні сфери, що потребують від урядів, суспільства розробки та прийняття стратегічних заходів. Це:

- жіноча бідність, яка постійно зростає;

- нерівність з чоловіками, неадекватні можливості в сфері освіти та професійної підготовки, а також нерівні можливості доступу до них;

- нерівність з чоловіками і неадекватні можливості в галузі охорони здоров'я та суміжних галузях, нерівні можливості доступу до відповідних послуг;

- нерівність з чоловіками в справі управління природними ресурсами та охорони довкілля;

- насильство;

- наслідки воєнних та інших конфліктів для жінок» зокрема тихнув, що живуть в умовах іноземної окупації;

- нерівність з чоловіками в галузі розподілу влади та прийняття директивних рішень на всіх рівнях;

- недосконалість механізмів, що мають сприяти поліпшенню стану жінок на всіх рівнях і захисту їх прав;

- стереотипність образів жінок у всіх системах комунікацій і, особливо, у засобах масової інформації, нерівність у доступі жінок до них, а також участі в діяльності цих систем;

- дискримінація, що зберігається стосовно жінок, та порушення їх прав.

Дослідники жіночої проблематики виділили чотири підходи стосовно розроблення сучасної концепції ролі і місця жінки в суспільстві:

1. Патріархальний підхід: має найбільшу кількість прихильників і пов'язує всі негативні процеси з тім, що орієнтація на широку доля жінок у суспільному виробництві як на головну царину життєдіяльності зруйнувала материнський інстинкт, призвела до глибокого падіння моралі, підвалин сім'ї. Для оздоровлення суспільства послідовники цього напряму пропонують надати материнству статус суспільне корисної праці.

2. економічний підхід: репрезентований, головним чином, соціалістами, для яких головною темою дослідження є процес інтенсифікації економіки, роль у ньому людського чинника. Жінки розглядаються як специфічний суб'єктивний чинник виробництва, ефективність їх праці недостатньо висока через часті перерви в роботі, нижчу, порівняно з чоловіками, кваліфікацію тощо. Звідси вимога скорочення зайнятості жінок у суспільному виробництві.

3. Демографічний підхід: його прихильники розглядають "жіноче питання" переважливо з крапки зору відтворення нової генерації. Аналіз статистики свідчить: рівень народжуваності, як правило, обернено пропорційний рівневі зайнятості жінок у суспільному виробництві. Представники демографічного підходу вимагають соціального захисту материнства та дитинства.

4. Егалітарний підхід: його виразники схильні розглядати суто "жіночий аспект" моральної, економічної або демографічної проблематики. Навпаки, моральні, економічні, демографічні явища розглядаються ними як різні аспекти становища жінки в суспільстві, її соціального статусові.

1 Елітарний підхід ґрунтується не на відносинах панування й підпорядкування стосунків, а на відносинах взаємно доповнення в суспільстві та сімї.

Процеси глобалізації питань тендерної рівності позначились і на правовому розвитку України: вона підписала та ратифікувала ряд міжнародних актів, спрямованих на ліквідацію дискримінації щодо жінок. Серед них: Конвенція ООН про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок, Декларація ООН про викорінення насильства в ставленні до жінок та дітей, заключні документи Спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН "Жінки в 2000 році: рівність між чоловіками та жінками, розвиток і світ у XXI столітті", Конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці.

Стаття 24 Конституції України закріплює рівність прав чоловіка та жінки в усіх сферах суспільного життя. Відповідно до цього конституційного положення побудовано всі українське законодавство щодо захисту прав жінок. Однак, юридична рівноправність чоловіків і жінок, на шкода, не означає їх фактичної рівноправності. Зокрема, Л.О.Смоляр, у своїй статті "Жінки України: сучасний статус і перспективи" указує: "...владні структури України не змогли забезпечити реальне впровадження загальнодемократичних норм. У деяких випадках державні органи пішли на фактичну відмову від гарантій рівноправності чоловіків і жінок, порушення норм та вимог ратифікованої нашою країною Конвенції 1979 долі про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок... Утвердження загальнодемократичних норм та механізмів захисту, на шкода. призвело до погіршення становища жінок у всіх царинах суспільного життя".

І справді, визиває занепокоєння відсутність належного соціального захисту та тяжке матеріальне і психологічне становище багатодітних, самотніх, молодих матерів, безробітних жінок, жінок-інвалідів. Реалії сучасного українського суспільства також не дають підстав сподіватися на ті, що жінки найближчим годиною зможуть активно займатися політикою І посісти ключові посади на різних рівнях влади.

Таким чином, істотною проблемою сьогодення в Україні є надання жінкам більш широких можливостей і забезпечення їм незалежності, підвищення політичного, соціального та економічного статусові жінок.

Історичним кроком на шляхові її розв'язання стало ухвалення Україною в 1999 році Декларації про загальні принципи державної політики України стосовно сім'ї і жінок , підписання Президентом України Указові "Про підвищення соціального статусові жінок" № 283/2001.

З метою поліпшення становища жінок, підвищення їх ролі в суспільстві та здійснення пріоритетних та першочергових заходів щодо виконання заключних документів Спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН "Жінки в 2000 році: рівність між чоловіками та жінками, розвиток та світ у XXI столітті" у травні 2001 долі урядом України було затверджено Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності в суспільстві на 2001-2005 роки . Цим Планом, зокрема, передбачено:

- подавати Кабінетові Міністрів України інформацію про поліпшення становища жінок, сприяння впровадженню гендерної рівності в суспільстві та стан виконання цього Планові дій (постійно в квітні з 2002 долі);

- забезпечити об'єктивне висвітлення в засобах масової інформації стану виконання в Україні положень Конвенції ООН про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок, Декларації ООН щодо викорінення насильства в ставленні до жінок та дітей, заключних документів Спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН "Жінки в 2000 році: рівність між чоловіками та жінками, розвиток та світ у XXI столітті". Конвенцій та рекомендацій Міжнародної Організації праці, а також цього Планові дій (постійно);

- привести систему показників тендерного розвитку у відповідність з вимогами ООН щодо підготовки Національних статистичних доповідей про становище жінок та чоловіків (протягом 2002 долі);

- продовжувати вивчення, узагальнення та поширення міжнародного досвіду в справі запобігання торговлі жінками і дітьми, проводити семінари, робочі зустрічі, "круглі столи" з цих питань (постійно);

- розробити і податі пропозиції щодо поліпшення становища жінок, більш широкого залучення їх до активної участі в усіх сферах життя суспільства, сприяння розкриттю їх інтелектуальних і творчих можливостей (до кінця 2001 долі) .

Висновок

З аналізу Трудового кодексу України можна прийти до висновку, що в його статтях досить детально викладені гарантії вагітних жінок, жінок із грудними дітьми й осіб із сімейними обов'язками.

Отже, по Українському трудовому праву вагітні жінки, жінки з грудними дітьми й особи із сімейними обов'язками мають право:

а) на відпустку по материнству не менш 70 днів період післяпологової відпустки, що включає. (ст - 255 ТК України)

У випадку хвороби в зв'язку з родами відпустка продовжується.

б) у період відпустки в зв'язку з вагітністю та пологами жінка має право на одержання грошового посібника і медичної допомоги у встановленому законом розмірі. (ст-255 ТК України)

в) якщо жінка годує дитину грудьми, вона має право на перерви, не рідше чим через кожні 3 години безперервної роботи тривалістю не менш 30 хвилин кожен, котрі вважаються робочому годинник і оплачуватися в розмірі середнього заробітку. ( ст-258. ТК України)

г) вагітні жінки і жінки, що годують грудьми, не допускаються на нічні і понаднормові роботи. (ст-253 ТК України)

д) не залучаються до важких і шкідливих робіт і мають право на переклад на іншу більш легку роботу, зі збереженням середнього заробітку по колишній роботі до досягнення дитиною віку 1,5 років. (ст-254 ТК України)

ТК України передбачає гарантії при звільненні, не допускаючи звільнення жінок у період відпустки в зв'язку з вагітністю та пологами.

Зі спеціальних прав інших осіб із сімейними обов'язками Трудовий Кодекс України передбачає:

- надання трудящим відпустки по вихованню дитини, тривалістю якого 70 днів із дня народження дитини.

- надання трудящим, на утриманні яких знаходиться хвора дитина або інший найближчий родич, відпустки по відходу за ними

Закони Трудового Кодексу України про трудящих із сімейними обов'язками, а також Європейська соціальна хартія вказують, що сімейні обов'язки як такі не повинні розглядатися як поважна причина звільнення.

Таким чином, можна констатувати, що жінки й особи із сімейними обов'язками є спеціальними суб'єктами міжнародного трудового права, яким належать як невід'ємні права людини і громадянина, основні права в сфері праці, так і спеціальні права і гарантії, закріплені поруч міжнародних актів і Українським законодавством.

Список літератури

1. Декларация об общих принципах государственной политики Украины относительно семьи и женщин // Голос Украины. - 1999. - 23 марта. - с.З;

2. Доповідь про виконання в Україні Конвенції ООН "Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок" // Україна: аспекти праці. - 1998. - № 7. - с.53-54;

3 Законодавче забезпечення прав жінок в Україні: декларація та реальність // Людина і політика. - 1999. - № 6. - с.61-64;

4. Заява учасників Міжнародної науково-методичної конференції "Жіночий рух . в Україні: історія і сучасність" // Уряду України. - 1995. - Т.З. - с. 151-153;

5. Іващенко О. Участь жінок у суспільно-політичній сфері України // Перспек тиви паритетної демократії у політико-правовому полі України: Зб.наук.статей. - Хар ків, 1997.-с.З 1-36;

6. Комарова A.I. Проблема "Жінки в Україні" в концепції людського розвитку (методологічний аспект) // Уряду України. - 1995. - Т.З. - с. 136-146;

7. Комарова Г.С., Терещенко Г.І. соціальний портрет жінки і молода сім'я (за матеріалами соціологічних досліджень) // Уряду України. - 1995. - Т.З. - с.165-169;

8. Лібанова Е. Економічне становище жінок в Україні // Економіка. Фінанси. Право. - 1999. - № 3. - с.3-7;

9. Ломакина М.В. Международная защита прав женщин // Московский журнал международного права. - 1996. -№ 3. - с.37-45;

10. Дзгоева. Ф. О. Правовое регулирование труда лиц с семейными обязанностями. - М.: ТК Велби, Изд - во Проспект, 2003.

11. Бугров. Л. Ю. Проблемы свободы труда в трудовом праве. Пермь., 1992 .

12. Петрушина С. Н. Особенности регулирования труда в организациях легкой промышленности на современном этапе: М., 1998.

13. 75-я сессия Международной конференции труда 1988 года. Доклад Генерального директора «Права человека - общая ответственность.» МБТ. Женева,1988. С. 21-22.

14. 80-я сессия Международной конференции труда 1993 года. Доклад V(1) Неполное рабочее время. МБТ. Женева, 1993. С. 3-- 4.

15. Рожников. Л. В. Трудовые договоры специальных субъектов трудового права. Москва. 1999.

16. Сыроватская Л.А. Трудовое право. К, 2000

17. Юшина. Л. И.Социально-правовые вопросы охраны труда женщин в СССР М., 1974. С. 14.;

18. Антонов.А.И.«Круглый стол»:Трудящиеся с семейными обязанностями // Государство и право. 1994. № 11.

19. Лившиц.Р.З.«Круглый стол»: Трудящиеся с семейными обязанностями // Государство и право. 1994. № 11.

20. Петренко. В. «Круглый стол»: Реализация равных прав и свобод мужчин и женщин // Человек и труд 2002. №5

21. Соколова.В.И. «Круглый стол»: Трудящиеся с семейными обязанностями // Государство и право. 1994. № 11.

22. Рожников.Л.В. Указ. раб. С. 40; Морозов. П. К. Сравнительный анализ правового регулирования проблем занятости и трудоустройства в Украине и США. М., 1997. С. 71.

23. Толкунова В. Н. Правовое регулирование женского труда // Советское государство и право. 1968. № 11. С. 49.

24. Шептулина Н. Н. Законодательное.обеспечение работникам условий для совмещения труда с выполнением семейных обязанностей // Ваш адвокат. 1998. №1. С.8.

25. Шептулина Н. Н. Законодательное обеспечение работникам условий для совмещения труда с выполнением семейных обязанностей // Ваш адвокат. 1998. № 1. С. 9.

26. Международная защита прав и свобод человека. Сб. документов. М., 1998.

Размещено на Allbest.ru