Договір поставки товару

Умови якості товару слід погоджувати з іншими умовами договору, наприклад, про ціну. Так, по результатах аналізу якості зразків поставлених сировинних товарів (концентрат руди і т.п.) включають в договір умови про можливі знижки або надбавки до ціни в залежності від результатів аналізу отриманого покупцем товару. Цивільний Кодекс встановив гарантії якості, визначаючи момент, на який товар повинен відповідати пред'явленим до нього вимогам. Якісні характеристики повинні бути властиві товару у момент передачі його покупцю, якщо інший момент не передбачено угодою сторін. Крім того, в межах розумного терміну товар повинен бути придатний для цілей, для яких такий товар звичайно використовується. В своїй угоді сторони можуть обумовити, що продавець надає протягом певного терміну гарантії якості товару.

Слід розрізняти поняття "гарантійний термін" і "термін придатності" товару. Останнє означає, що після закінчення цього терміну товар вважається непридатним для використання (даний термін встановлюється різними державними стандартами і іншими обов'язковими правилами). Таким чином, постачальник повинен враховувати також і термін придатності товару і зобов'язаний передати покупцю товар з таким розрахунком, щоб він міг бути використаний за призначенням до закінчення терміну придатності, тобто гарантійний термін не повинен перевищувати терміну придатності товару. Кодекс проводить чітке розмежування гарантії якості на законну і договірну, передбачаючи для сторін можливість регулювати в умовах договору термін виявлення недоліків товару у разі дії гарантії якості, визначеної законом (ст. 675 ЦК України). При цьому диспозитивно термін виявлення недоліків товару встановлений в межах двох років, якщо інший термін не встановлюється законом або договором. В договорах на поставку машинно-технічної продукції і товарів народного споживання передбачається договірна гарантія і гарантійний термін встановлюється виходячи з вимог стандартів, технічних умов виробника, якщо вони передбачають такі терміни. Можуть бути встановлені і більш тривалі терміни у відповідності з правилами ст. 677 ЦК і маркетинговою політикою постачальника на ринку товару, міститься в маркетинговому плані підприємства. На це направлені і положення Кодексу, зокрема, ст. 676 ЦК передбачає застосування законної гарантії за якістю, якщо гарантійний термін, встановлений в умовах договору (договірна гарантія) складає менше двох років. Законодавством, обов'язковими вимогами державних стандартів або самим договором поставки може бути передбачена перевірка якості товару і порядок її проведення. Причому сторони в своїй угоді можуть встановити відповідальність постачальника не тільки за поставку товару, що не відповідає умовам про якість, але і за порушення порядку проведення перевірки якості товару або за нездійснення її. Якщо сторони передбачили власний порядок перевірки, а законодавством або держстандартами на цей випадок передбачені інші обов'язкові правила, то договір повинен відповідати цим вимогам. Звичайно відповідність якості товару умовам договору перевіряє покупець при прийманні товару або його вибірці, проте такий обов'язок може бути покладено договором на постачальника (постачальник на підтвердження виконання свого обов'язку надає покупцю акт перевірки товару по якості), а також договором може встановлюватися відповідальність за порушення постачальником цього зобов'язання. Звичайно, порядок і умови перевірки повинні бути одними і тими ж як для покупця, так і для постачальника.

За загальним правилом, відповідальність постачальника за поставку неякісного товару наступає, якщо покупець доведе, що недоліки якості товару виникли ще до передачі товару або із причин, що виникли до такої передачі. Якщо ж у відношенні товару постачальником була надана гарантія його якості, то постачальник повинен довести, що недоліки товару виникли після передачі його постачальнику через те, що покупець порушив правила користування і зберігання даного товару, або внаслідок дій третіх осіб або непереборної сили.

Що стосується поставки неякісного товару, то в своєму договорі сторони можуть передбачити майнову відповідальність за поставку товару, який хоча й відповідає умовам договору, нормативно-технічній документації, але більш низької якості, ніж вказано в супровідному документі. Слід зазначити, що не всі вимоги, які покупець має право пред'явити постачальнику у разі поставки неякісного товару, будуть заходами відповідальності. Так, відповідне зменшення закупівельної ціни, безвідплатне усунення недоліків товару, відшкодування витрат покупця на усунення таких недоліків постачальником не буде для нього відповідальністю, якій в даному випадку буде сплата постачальником штрафу за поставку неякісного товару або відшкодування збитків, які у зв'язку з цим порушенням договору постачальником поніс покупець. Часто умови договору поставки містять вимоги комплектності товару або комплекту товару. Комплектність товару означає, що покупцю повинно бути передано всю сукупність предметів, які, як правило, не можуть бути використані окремо (наприклад, партія замків з ключами до них), або сукупність виробів і запасних частин обладнань або інструментів до нього (наприклад, автомобіль з набором інструментів, запасним колесом; комп'ютер і принтер і т.п.).

Комплект товару - це набір товарів в комплекті. Це сукупність предметів, які можуть бути використані роздільно, але продаються разом (чайний сервіз, меблевий гарнітур і т.д.). В подібному випадку зобов'язання постачальника вважається виконаним з моменту передачі товарів, включених в комплект. Причому весь комплект повинен бути переданий одночасно. Звичайно порушення постачальником умов договору про комплектну товару або про комплект товару тягне для нього однакові наслідки, зокрема одні і ті ж заходи відповідальності, хоча сторони в угоді можуть розмежувати ці підстави відповідальності і встановити за кожне певний розмір або форму відповідальності. Як правило, в договорі до комплектності товару пред'являються ті ж вимоги, що і до його якості. Слід мати на увазі що норми, регулюючі передачу некомплектного товару, мають імперативний характер, тобто обов'язкові для застосування, а регулюючі передачу комплекту товарів - диспозитивний. Звичайно за ці порушення договірних зобов'язань по поставці товару належної якості і комплектного товару постачальник виплачує покупцю неустойку в процентному відношенні до вартості неякісного або некомплектного товару.

Проте всі ці види відповідальності сторони повинні самі передбачити шляхом закріплення їх в договорі, оскільки законодавство не встановлює відповідальності за даними підставам, а лише містить посилання на інші акти законодавства і на сам договір. Окрім таких підстав відповідальності постачальника, як поставка товарів неналежної якості, некомплектних товарів, нездійснення перевірки якості товару або порушення порядку перевірки, неповідомлення покупцю про наявність яких-небудь особливостей або недоліків товару, сторони можуть включити в договір і інші підстави за умови дотримання всіх відповідних вимог законодавства і змісту договору.

Найбільш поширеними порушеннями постачальником своїх зобов'язань є: поставка товару, який не відповідає умовам договору про асортимент, порушення умов про тару і упаковку товару, передача товару без необхідних обладнань і документів до нього або обтяженого правами третіх осіб і ін. Умови про застосування до постачальника відповідальності за дані порушення включаються в договір по розсуду сторін, а також можуть застосовуватися відповідні положення Цивільного Кодексу і Положення про поставки.

3.2 Відповідальність покупця за договором поставки

Основний обов'язок покупця - прийняти поставлений йому товар. Ст. 689 ЦК України говорить про обов'язок покупця «покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства». Ці дії покупця найчастіше виражаються в прийманні товару покупцем по кількості і якості, перевірцівідповідності товарів відомостям, вказаним в супровідних і транспортних документах, прийманню товарів від транспортних організацій з дотриманням правил законодавства, регулюючого діяльність транспорту.

При отриманні товарів покупцем або одержувачем в місці знаходження товарів або постачальника закон покладає обов'язок на покупця (одержувача) здійснити вибірку товарів, тобто оглянути товари, перевірити, чи виконав постачальник умови договору про кількість, асортимент, якість, комплектність, тару і упаковку і ін. Всі ці дії покупець зобов'язаний вчинити в передбаченому договором порядку; а якщо сторони цей момент в угоді не обумовили, - в порядку передбаченому законодавством. Постачальник ставить покупця до відома про готовність товару до вибірки. Після цього покупець зобов'язаний в обумовлений сторонами термін виконати своє зобов'язання по вибірці товарів. За невиконання цього обов'язку покупець несе відповідальність у формі і розмірі, передбачених договором крім того, що він вимушений буде відшкодувати постачальнику витрати, пов'язані з прийняттям товару, який на відповідальне зберігання. Звичайно, всі вищезгадані заходи не звільняють покупця від виконання свого обов'язку прийняти товар.

Частіше всього постачальник здійснює доставку товару покупцю за допомогою передачі його перевізнику - транспортній організації. В такому разі, при отриманні товару від транспортної організації покупець (одержувач) зобов'язаний перевірити відповідність товарів відомостям, вказаних в транспортних і супровідних документах, а також здійснити приймання товару в порядку, передбаченому договором, з урахуванням вимог транспортного законодавства (наприклад, перевірити, чи забезпечено збереження вантажу при перевезенні, і при необхідності пред'явити перевізнику претензію, інакше в подальшому покупець не зможе звернутися в господарський суд з позовом про відшкодування збитків). При здійсненні покупцем обов'язку по прийманню товару велике значення мають термін і порядок приймання, які сторони закріпили в договорі поставки. За порушення даних умов договору на покупця угодою сторін може бути покладена відповідальність. Сторони також можуть при укладенні договору визначити порядок приймання товару івстановити відповідальність за його порушення шляхом вказівки на нормативний акт, що підлягає застосуванню в даному випадку. Зокрема, можна застосовувати Положення про приймання товару по кількості і якості, в якому передбачені обов'язки постачальника при відвантаженні товару покупцю, обов'язки покупця при отриманні товару від перевізника при здійсненні приймання товару, загальні умови і терміни приймання товару по кількості і якості, особливості приймання товару по кількості, особливості приймання товару за якістю а також порядок складання акту приймання товару по кількості і якості. Вказане Положення встановлює, що покупець або уповноважена ним особа зобов'язані: правильно і своєчасно здійснити приймання товару, забезпечити збереження і запобігти можливості утворення недостачі, розкрадання і псування цього товару, а також змішування, його з іншим однорідним товаром. Покупцю слід перевіряти справність засобів вимірювання і випробування, які використовуються для визначення якості товару, здійснювати контроль за роботою осіб, на яких покладене приймання товару по кількості і якості.

Положенням про приймання товарів по кількості і якості передбачені терміни виконання покупцем свого обов'язку по прийманню товару. Зокрема, положення передбачає, що приймання товару за якістю на складі покупця визначається наступними термінами:

- під час вступу товару з іншого населеного пункту - не пізніше 20 днів, а швидкопсувного товару - не пізніше 24 годин після його отримання від транспортної організації або надходження на склад покупця;

- під час вступу товару з даного населеного пункту - не пізніше 10 днів, а швидкопсувного товару -- не пізніше 24 годин після його отримання від транспортної організації або надходження на склад покупця.

За недотримання вказаних і інших обов'язків, обумовлених в договорі, покупець несе відповідальність у формі неустойки і відшкодування збитків постачальнику. Сторони також можуть встановити відповідальність за порушення покупцем обов'язку письмово повідомити постачальника про виявлені в процесі приймання невідповідності і недоліки товару. Таким чином, якщо постачальник передав покупцю товари, не передбачені договором, або з порушенням умов про кількість, асортимент, терміни поставки і т.п., покупець має право відмовитися від поставленого товару. Але в той же час до тих пір, поки постачальник не розпорядиться цим товаром покупець зобов'язаний створити такі умови зберігання, які виключають можливість розкрадання, псування, недостачі товарів . Оскільки право власності на товари при цьому не переходить до покупця, він зобов'язаний негайно повідомити постачальника про відмову прийняти товари і їх відповідальне зберігання. За покупцем в такому разі закріплюється право реалізувати товар або повернути його постачальнику, зажадавши від нього відшкодування всіх витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням товару, його реалізацією і поверненням. Проте в практиці нерідкі випадки порушення даної норми. Наприклад, птахофабрика міста А. винна була отримати від птахозаводу міста Б. 54000 штук племінного курячого яйця, але без поважних причин від їх отримання відмовилася. В результаті завод повинен був продати їх в торгову мережу по більш низькій ціні. Заподіяний збиток від різниці в цінах суд стягнув на користь заводу. Можливий і інший варіант. Для доставки яєць завод замовив спеціальний вагон, в результаті відмови покупця прийняти поставлений товар завод поніс збитки у розмірі вартості спецвагона, які і були згодом стягнуті з покупця. У зв'язку з цим сторони при укладенні договору повинні чітко обумовлювати всі умови, у тому числі і пов'язані з порядком приймання товарів по кількості і якості. Слід також пам'ятати, посилаючись в договорах на положення різних нормативних актів, що багато моментів в них просто не передбачаються, а залишаються на розсуд сторін.

Відповідальність покупця за необґрунтовану відмову від оплати і невчасну оплату поставленого товару і інші порушення договору поставкиможе виражатися у відмові від оплати або в невчасній оплаті поставленого товару (оплаті товару пізніше обумовленого договором терміну, оскільки навряд чи сторони в своїй угоді будуть встановлювати відповідальність за передоплату товару). Якщо ж покупець порушуючи договір відмовляється прийняти і сплатити товар, постачальник має право по своєму вибору зажадати оплату товару або відмовитися від виконання договору, а також зажадати відшкодування йому виниклих у зв'язку з цим збитків.

В даному випадку важливу роль будуть відігравати умови договору поставки, що стосуються порядку розрахунків між сторонами. Сторони можуть встановити будь-який порядок розрахунків шляхом включення в угоду відповідних умов: розрахунок може проводитись до здійснення постачальником свого зобов'язання поставити товар (повна або часткова передоплата) або після цього наявними грошовими коштами або в безготівковій формі (через банк). Якщо угодою сторін порядок і форма розрахунків не визначені, то розрахунки здійснюються платіжними дорученнями. Сторони можуть встановити порядок розрахунків і шляхом вказівки в договорі нормативних актів підлягаючих до застосування.

В договорі поставки велике значення мають пункти про термін і порядок оплати товарів, які у загальних рисах передбачені ст. ст. 691-695 ЦК. Покупець зобов'язаний сплатити товар безпосередньо до або після передачі йому постачальником товару, якщо інше не передбачене законодавством, договором або не витікає з суті зобов'язання. Коли сторони передбачають в договорі попередню оплату товарів (тобто оплату товарів до передачі їх покупцю), то вони можуть обумовити і конкретний термін відвантаження товарів з моменту надходження платежу постачальнику. У випадку невиконання покупцем обов'язків по попередній оплаті товарів постачальник може по своєму вибору або не передавати товари до їхньої оплати, або відмовитися від виконання договору і зажадати відшкодування збитків. На практиці встановити відповідальність за недотримання умов про попередню оплату достатньо складне, оскільки в цьому випадку постачальник просто відмовляється від подальшоговиконання договору, а якщо попередня оплата проведена не повністю, то постачальник в праві не передавати неоплачені товари (припинити їхню поставку до їхньої повної оплати).

В підприємницькій діяльності можливі випадки безпосередніх розрахунків постачальника з одержувачами товарів, вказаними в договорі поставки або відвантажувальній рознарядці покупця. Можлива також оплата товару за покупця третім особам (платником). Якщо одержувач або платник необґрунтовано відмовився від оплати поставленого товару або ухиляється від попередньої оплати, передбаченої договором, або припустився прострочення оплати товару, то постачальник в праві зажадати оплату товарів від покупця, а також зобов'язати покупця відшкодувати збитки. Обґрунтованість або необґрунтованість відмови від оплати ухилення від оплати, або прострочення оплати встановлюється, в тому числі господарським судом, залежно від дотримання умов договору постачальником. За загальним правилом покупець зобов'язаний сплатити товар за ціною передбаченою договором, а якщо вона не передбачена, - по ціні, узгодженій в порядку, який сторони наперед передбачили в договорі. Як правило, в довгострокових договорах ціна товару узгоджується сторонами в протоколі узгодження договірної ціни, прикладеному до договору, а потім коректується з урахуванням рівня інфляції. Для цін, фіксованих на певний період, їх подальше корегування може відбуватися шляхом підписання нового протоколу. При використанні ковзаючих цін вони кожного разу встановлюються залежно від зміни вибраного сторонами показника, наприклад, середньострокові темпи інфляції.

Ціни визначаються в специфікаціях на кожну партію товару або, найчастіше, на дату виставляння платіжних документів для оплати партії товару, що поставляється, причому перевага віддається твердо фіксованим цінам на певний період з подальшим корегуванням їхнього рівня з ціллю компенсації інфляції. Сторони можуть в умовах договору припуститися можливості корегування ціни в залежності від показників, визначальних ціну товару (собівартість, витрати і т.п.).

За загальними правилами покупець зобов'язаний прийняти (акцептувати) платіжну вимогу постачальника і сплатити товар. Проте в даному випадку збоку покупця можливаобґрунтована відмова від акцепту платіжної вимоги, тобто відмова, передбачена самою угодою або законодавством. Це може мати місце, коли, наприклад постачальник вимагає оплати не замовленого товару (не передбаченого договором), ціна на товар не узгоджена або не затверджена, а також якщо постачальник поставив недоброякісний, некомплектний, немаркірований або неналежно маркірований товар, якщо таке передбачене в договорі.

Покупець має право не оплачувати продукцію, поставка якої прострочена, за умови, що він повідомив постачальника про відмову її прийняти, а постачальник всупереч повідомленню все ж таки здійснив відвантаження продукції, інакше на покупця можуть бути накладені заходи відповідальності. Покупець може і частково відмовитися від оплати, якщо наприклад, перевищені встановлені договором ціни, у вимогу про оплату включені невстановлені націнки.

Сторони мають право з урахуванням конкретних умов поставки включити в договір додаткові, не передбачені нормативними актами підстави для відмови від оплати платіжних документів. Покупець, посилаючись на договір, повинен вказати, який його пункт порушений постачальником, і мотив відмови. Наприклад, покупцю за договором надається право частково відмовитися від оплати рахунку за поворотну тару, надавши в обґрунтовування відмови акт на недобру якість тари. Слід враховувати, що банк в таких випадках перевіряє чи відповідають підстави відмови від акцепту платіжної вимоги законодавству, але не перевіряє, чи мало місце дане порушення постачальником договору.

У разі неоплати продукції покупець не має права її використати, а зобов'язаний прийняти на відповідальне зберігання (ст. 690 ЦК України). При невиконанні покупцем такої умови суд задовольняє вимоги постачальника про стягнення вартості використаної продукції. Питання про стягнення штрафу вирішується в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи, обґрунтованості відмови і т.д.

Законодавством передбачена можливість оплати товарів одержувачем (платником) за дорученням покупця. Проте відповідальність за невиконання платником його зобов'язання лежить за загальним правилом на покупці. Якщо договором передбачено, що оплатаздійснюється одержувачем (платником), а одержувач необґрунтовано відмовився від оплати або не здійснив її в встановлений термін, постачальник має право вимагати від покупця оплати поставленого товару і збитків, понесених ним за невчасну оплату товару, а також сплати, передбаченої законодавством або договором неустойки.

Завжди слід пам'ятати, що пред'явлення вимог через банк про оплату платіжної вимоги - право, а не обов'язок постачальника.

Штраф за необґрунтоване ухилення від оплати можна стягнути не тільки з покупця, але і з платника. Окрім відповідальності за відмову від оплати, прострочення оплати ухилення від оплати товару, сторонами в угоді можуть бути передбачені і інші підстави відповідальності покупця.

Наприклад, на покупця договором може бути покладена відповідальність по поверненню постачальнику багатооборотної тари і засобів пакетування в терміни, передбачені договором. Якщо в договорі терміни не вказані, застосовуються загальні терміни встановлені законодавством.

Висновок

Що стосується договору поставки, то вже вище в попередніх питаннях зазначалося поняття договору поставки, тобто договір - це договір, за яким постачальник (підприємець) зобов'язується в обумовлені строки (строк) передати у власність (повне господарське відання чи оперативне управління) покупцеві товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням, а покупець зобов'язується приймати товар і платити за нього певну ціну.

Договір поставки є одним з найбільш поширених видів зобов'язань, використовуваних в підприємництві. Проте слід помітити, що основні нормативно-правові акти, що регламентують господарську діяльність в країні - Цивільний та Господарський кодекси - регулюють лише загальні питання відповідальності за порушення договірних зобов'язань, надаючи сторонам право самостійно встановлювати в договорі розміри санкцій і порядок їхнього стягнення.

Але у зв'язку з тим, що та частина договору поставки, в якій сторонами встановлюються види і заходи відповідальності, дуже важлива для самих учасників договору і може зачіпати інтереси інших господарюючих суб'єктів, сторонам рекомендується детально передбачати конкретні заходи і підстави відповідальності, не посилаючись на загальні норми правових актів.

При укладенні договору сторонам слід уникати типових помилок, пов'язаних часто з неточністю, невизначеністю умов договору. «Частіше всього помилки пов'язані з тим, що договір вважається простою формальністю: мовляв, сторони давно працюють одна з іншою, «і нічого такого не було». Треба наперед виходити з того, що, можливо, доведеться захищати свої інтереси в суді, і тому уникати неточних і юридично нікчемних формулювань типу «постачальник звільняється від обов'язків відшкодування збитків незалежно від причин їх виникнення». Особливу увагу також слід звертати на бездоганність договору з погляду мови.

В договорі всі умови - а особливо умови, що стосуються відповідальності сторін за порушення зобов'язань, - повинні бути гранично конкретними. Сторони, користуючись наданою ним можливістю встановлювати у відповідності з законодавством умови про відповідальність на свій розсуд, не повинні залишати в своїй угоді місця двозначностям, можливості різного тлумачення умов. В договорі не може бути дрібниць, в ньому все важливо, і дрібниці коли-небудь можуть вилитися в конфліктні ситуації.

Концепцією переходу України до ринкової економіки передбачено створення ринків, узгодження взаємодія яких забезпечує розподіл економічних ресурсів, адекватних суспільним потребам. Наприклад, ринок засобів виробництва забезпечує вільну реалізацію сировини, матеріалів, палива, енергії, обладнання. Його формування здійснюється шляхом заміни централізованого розподілу ресурсів вільною торгівлею більшістю видів продукції виробничо-технічного призначення. В цих умовах споживачі набувають продукцію без лімітів і фондів у порядку оптової торгівлі у комерційних оптових підприємств або за безлімітними замовленнями безпосередньо у виготовлювачів відповідно до укладених договорів. Основним способом формування господарських зв'язків з реалізації товарів є укладення договорів у результаті вільного продажу товарів на оптових ярмарках чи біржах. На підставі цих договорів, а зокрема і договору поставки, плануються асортимент, підвищення якості товарів та показників, що визначають виробничий і соціальний розвиток підприємства.

Список використаних джерел

"Цивільне право" ч.2. Підручник за редакцією О.А. Підопригори і Д.В. Бобрової. - Київ, 2005 "Вентурі".

Анохин В. Каким быть договору поставки.// Хозяйство и право, 2004.

Бірюков І.А. Цивільне право України. - К.: Академія, 2006.

Бойко П.С. Цивільне законодавство. - Х.: Правова література, 2004.

Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Общие положения. - М., 2003.

Василенко А.В. Цивільне право. - К.: Юрінком Інтер, 2005.

Вахнин И. Формирование условий и заключение договора поставки продукции.// Хозяйство и право, 2004.

Витрянский В. Правовое регулирование договора поставки.// Хозяйство и право. К., 2007.

Гончарова Н. Новое гражданское законодательство: договор поставки и ответственность.// Хозяйство и право, 2003.

Гражданское право. О.В. Суханова Т. 2 - М.: Изд-во БЕК, 2005.

Гражданское право., Е.А.Суханов. - 2-е изд. - М., 2006.

Демиденко В.В. Основи цивільного права. - Х.: Наука, 2003.

Дзера О.В. Зобов'язальне право. Теорія і практика. - Київ: Юрінком Інтер, 2004.

Захаров П.М. Цивільні правовідносини. - Х.: Наука, 2002.

Цивільне та сімейне право України у запитаннях та відповідях. Харитонов Є.О., Калітенко О.М., Зубар В.М. -- X.: ТОВ «Одіссей», 2005.

Цивільний Кодекс України. - Х., «Одиссей» 2007.

Юридичний словник-довідник.- Femina. Київ, 2004.

Размещено на Allbest.ru