Стадія судового розгляду та апеляційного оскарження

Размещено на http://www.allbest.ru/

«СТАДІЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ ТА АПЕЛЯЦІЙНОГО ОСКАРЖЕННЯ»

судовий розгляд апеляційний оскарження

Судовий розгляд - це одна з основних стадій кримінального процесу. В цій стадії суд, здійснюючи правосуддя, остаточно досліджує всі істотні обставини, перевіряє докази, зібрані при провадженні дізнання і досудового слідства, та постановляє виправдувальний чи обвинувальний вирок з призначенням покарання або без призначення покарання.

Кримінальні справи розглядаються в суді першої інстанції одноособово суддею, який діє від імені суду, за винятком, якщо по справах законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років. Такі справи розглядаються колегіально судом у складі трьох осіб, якщо підсудний заявив клопотання про такий розгляд.

Кримінальні справи про злочини, за які законом передбачено можливість призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі, розглядаються судом у складі двох суддів і трьох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді (ст. 17 КПК).

Керує судовим засіданням головуючий, який повинен забезпечити учасникам судового розгляду справи здійснення їх законних прав і обов'язків згідно з нормами КПК, а також належний порядок судового процесу.

Учасники судового розгляду, а також присутні в залі судового засідання особи зобов'язані виконувати розпорядження головуючого. Якщо хтось з учасників судового розгляду заперечує проти дій головуючого, що обмежують або порушують їхні права, такі заперечення заносяться до протоколу (ч. 2 ст. 260 КПК). Важливу роль головуючого в судовому засіданні підкреслив і Пленум Верховного Суду України в постанові «Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ» від 27 грудня 1985 р. Покладений на головуючого обов'язок керувати судовим засіданням та усувати із судового слідства все те, що не стосується справи, дає йому право знімати запитання учасників судового розгляду, якщо вони достатньо з'ясовані або явно виходять за межі цієї справи, однак запитання і мотиви його зняття обов'язково заносяться до протоколу судового засідання. Разом із тим, виходячи з принципу рівності суддів у судовому засіданні, головуючий не має права зняти запитання, поставлене допитуваній особі іншим суддею або народним засідателем 1.

Кримінально-процесуальний закон виділяє кілька структурних елементів (частин) судового розгляду, що об'єднують процесуальні дії з чітко окресленим змістом:

- підготовча частина судового розгляду;

- судове слідство;

- судові дебати;

- останнє слово підсудного;

- постановлення і проголошення вироку.

Кожна з цих частин має свої конкретні завдання, завдяки яким обґрунтовано і законно вирішуються ті чи інші кримінальні справи (статті 283-341 КПК). Однак поряд з цими спеціальними нормами, що регулюють процесуальну діяльність всіх частин судового розгляду кримінальної справи, кримінально-процесуальний закон передбачає і загальні норми, що об'єднані в главу 24 КПК «Загальні положення судового розгляду».

Загальні положення судового розгляду - це сукупність (система) процесуальних дій, що спрямовані на виконання основних завдань (принципів) кримінального судочинства: безпосередність, усність судового розгляду, незмінність складу суду при розгляді справи, рівність прав учасників судового розгляду та ін.

Що ж до проекту нового КПК, то структурні елементи судового розгляду дещо відрізняються від попередніх. Глава 28 проекту КПК має назву «Судовий розгляд», та включає в себе два елементи: межі судового розгляду та процедуру судового розгляду. Також ці два елементи об'єднані загальними положеннями судового розгляду, де містяться положення про троки і загальний порядок судового розгляду, незмінність складу суду, запасного суддю, головуючого у судовому засіданні, безперервність судового розгляду, наслідки нез'явлення обвинуваченого, наслідки нез'явлення прокурора і захисника, наслідки нез'явлення потерпілого, право перебувати у залі судового засідання, заходи до порушників порядку судового засідання, обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді, зупинення судового провадження, проведення процесуальних дій у режимі відео конференції під час судового провадження, що є новинкою у кримінально-процесуальному законодавстві і можливе для здійснення при

- неможливості безпосередньої участі обвинуваченого, засудженого, виправданого, потерпілого, свідка, перекладача, експерта, спеціаліста в судовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин;

- необхідності забезпечення безпеки осіб;

- з інших підстав, визначених судом.

Судове слідство - це основна частина судового розгляду, в якій в умовах колегіальності та гласності відбуваються остаточне дослідження й оцінка зібраних органами дізнання і досудового слідства у кримінальній справі доказів, вирішується головне питання кримінального судочинства - про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності.

Підсумок судового розгляду повинен підвести законний і обґрунтований вирок, що є найважливішим актом правосуддя.

Судове слідство починається з читання обвинувального висновку.

Обвинувальний висновок оголошує прокурор, за згодою сторін - тільки резолютивну частину обвинувального висновку.

В юридичній літературі з цього питання існують й інші думки. Наприклад, М.С. Строгович вважає за доцільне, щоб обвинувальний висновок зачитував не головуючий і не народний засідатель, а секретар, щоб у присутніх не склалося враження, що головуючий чи засідатель висловлює свою точку зору про винність підсудного, приєднується до обвинувального висновку.

Інші автори пропонують, щоб державний обвинувач оголошував тільки резолютивну частину обвинувального висновку, а якщо його немає, то щоб це робив секретар судового засідання. Якщо є клопотання однієї зі сторін, то обвинувальний висновок оголошується повністю.

Після оголошення документів, зазначених у ст. 297 КПК, головуючий роз'яснює підсудному, а якщо підсудних кілька - кожному з них, суть обвинувачення і запитує, чи зрозуміле їм обвинувачення, чи визнають вони себе винними і чи бажають давати показання. Якщо в справі заявлено цивільний позов, головуючий запитує підсудного і цивільного відповідача, чи визнають вони заявлений позов. Що ж до проекту КПК, то позитивним є те , що положення про пред'явлення обвинувачення сформовані в одному параграфі, що є більш доцільним, адже чіткіше викладені норми щодо встановлення обвинувачення. Зокрема, у цьому параграфі, який має назву «межі судового розгляду» порушуються такі питання: Визначення меж судового розгляду, де зазначається, що судовий розгляд проводиться лише щодо особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. Також слід зауважити, що вживається інша назва обвинувального документа - акт, а не висновок; зміна обвинувачення в суді; висунення додаткового обвинувачення; відмова від підтримання державного обвинувачення; погодження зміни обвинувачення, висунення нового обвинувачення та відмови від обвинувачення.

Розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності. При розгляді справи в суді функції обвинувачення, захисту і вирішення справи не можуть покладатися на один і той же орган чи на одну і ту ж особу. Державне обвинувачення в суді здійснює прокурор, потерпілий або його представник. Захист підсудного здійснює сам підсудний, його захисник або законний представник. Прокурор, підсудний, його захисник чи законний представник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники беруть участь у судовому засіданні як сторони і користуються рівними правами та свободою у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. В проекті нового КПК чіткіше визначене поняття змагальності при здійсненні судового розгляду. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, яка передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду клопотань, скарг, речей, документів, інших доказів, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Слідчому судді, суду забороняється виступати на стороні обвинувачення або захисту. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

За результатами судового розгляду виноситься певне рішення: ухвала чи вирок. Порядок винесення вироку за чинним КПК та за проектом не однаковий. Винесення вироку за проектом КПК є більш компактним і точним, позбавленим зайвих положень. Зокрема в проекті використано лише положення щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості вироку, порядку його ухвалення, видів та змісту вироку та його проголошення. Проте, саме цей факт і виступає недоліком проекту КПК, адже в ньому упущено багато суттєвих положень, наприклад, питання, що вирішуються судом при постановленні вироку, роз'яснення і забезпечення цивільного позову, надання родичам дозволу на побачення з засудженим, заходи піклування про неповнолітніх дітей і збереження майна засудженого. Вважаю відсутність цих положень істотною прогалиною у проекті нового КПК.

Кримінально-процесуальне законодавство гарантує особі право апеляційного та касаційного оскарження судових рішень у кримінальних справах. Проте чинний КПК України, на жаль, не містить загальної норми, котра закріплювала б право на оскарження як засаду кримінального судочинства. На відміну від цього гарантія забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення суду має відображення в п. 18 ст. 8 проекту КПК України. У ст. 25 проекту зазначається, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в незалежності від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді. Не менш важливою проблемою в кримінально-процесуальному праві є визначення інтересу засудженого. Законодавець вказує, що засуджений, його законний представник чи захисник вправі подати апеляцію в частині, що стосується інтересу засудженого. На жаль, на законодавчому рівні немає визначення поняття «інтерес засудженого», тому воно має оціночний характер і викликає проблеми у судовій практиці. Проблемним також залишається питання про повідомлення засудженого про надходження апеляції від інших осіб та повідомлення про дату призначення справи до апеляційного розгляду. Стаття 354 КПК України визначає, що про дату призначення справи до апеляційного розгляду суд першої інстанції оповіщає заінтересованих осіб направленням відповідного повідомлення. Засудженому, що утримується під вартою, про призначення справи до апеляційного розгляду повідомляється через начальника відповідної установи. Виникає запитання, яким чином повідомляється засуджений, який перебуває на волі і є тимчасово відсутнім, коли його явка до суду апеляційної інстанції визнана обов'язковою. І знову немає відповіді ні в чинному КПК України, ні в проекті КПК України. Згідно з КПК Литовської Республіки, якщо засуджений чи виправданий тимчасово відсутні, повістка їм передається через повнолітніх осіб, які проживають з ними, при цьому з них береться розписка про вручення повістки, або передається адміністрації з місця роботи засудженого чи виправданого . Апеляційне провадження у кримінальних справах потребує значного вдосконалення, що певним чином випливає з проаналізованих положень, у яких розкрито тільки деякі аспекти цієї проблеми. Доцільно врахувати це при прийнятті змін до чинного КПК України та під час розроблення проекту КПК України. Зокрема, потрібно чітко визначити поняття «інтерес засудженого», включити до реквізитів апеляції дату подання та підпис апелянта, оскільки вони є обов'язковими реквізитами при складанні документів, визначення порядку повідомлення засудженого про призначення справи до апеляційного оскарження.

Таким чином, при складанні нового проекту КПК необхідно враховувати всі недоліки при судовому розгляді та апеляційному оскарження, позитивні напрацювання вчених, науковців щодо питань судового розгляду та досвід судової практики, що має велике значення.

Размещено на Allbest.ru