Правове регулювання кредитних відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Правове регулювання кредитних відносин

Зміст

кредит договір спілка

Вступ

1. Поняття та економічна сутність кредиту

2. Поняття та види кредитних правовідносин

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Конституція України не тільки визначила нашу державу суверенною і незалежною, а закріпила основні правові засади її подальшого економічного розвитку. Спосіб функціонування економічної системи суспільства, в першу чергу, відносини власності, закріплені в Конституції, є головними системоутворюючими засадами для всіх вартісних категорій, у тому числі кредиту. Невідкладні проблеми української економіки на етапі переходу до ринкових умов господарювання обумовили пошук нових методів і правових засобів організації товарно-грошового обміну, що відповідають вимогам світових стандартів. Важливу роль в розв'язанні цієї складної та багатогранної проблеми грає кредит.

Вирішити окремі проблеми в сфері кредитних відносин неможливо без визначення структурних особливостей кредитування, без виявлення кола формуючих його суспільних відносин, без визначення методів впливу права на ці відносини і галузевої належності норм, ці відносини регулюючих. Це дозволить направити аналіз правового регулювання в єдиному напрямі, виключити логічні казуси і наукові протиріччя.

На жаль, нормативне регулювання в цій сфері виявляє як ряд недоліків структурно-функціонального характеру, так і не завжди послідовне, а часом навіть фрагментарне вирішення проблем кредитних правовідносин. У правовій науці відсутня не тільки єдина концепція про правову природу кредиту, але і не визначені межі взаємодії кредитних відносин з іншими економіко-правовими системами.

Названі проблеми роблять актуальними вирішення фундаментальних питань науково-теоретичного і практичного характеру для організації за допомогою права рівноважної системи кредитування. Формулювання єдиної правової концепції сучасної системи кредитування ускладнене тим, що у вітчизняній юридичній літературі останніх 20-ти років не приділялося достатньої уваги розробці теоретичних положень кредитних правовідносин, а в роботах, що існують, кредит розглядався фрагментарно. На мою думку сучасній юридичній науці необхідне комплексне вивчення кредитних правовідносин з урахуванням сучасних досягнень економічної науки і правового регулювання в Україні.

Основна мета курсової роботи полягає у визначенні місця, ролі і структури механізму правового регулювання кредитних відносин, а також виявленні передумов, закономірностей та чинників, які забезпечують ефективне функціонування форм і видів кредитування в майнових відносинах України.

Поставленою метою обумовлюються основні завдання даної роботи:

1. Представити кредитні відносини як цілісну економіко-правову категорію, з властивим їм суб'єктно-об'єктним складом, принципами, передумовами, підставами виникнення;

2. Охарактеризувати поняття та види кредитних правовідносин;

3. Виявити природу відносин кредитного договору, розмежувати форми і види кредиту;

4. Проаналізувати правове регулювання статусу та основних напрямів діяльності кредитних спілок в Україні.

Об'єктом дослідження є врегульовані нормами права суспільні відносини в сфері кредитування.

Предметом дослідження при цьому виступає система правових норм цивільного законодавства України, а особливо Цивільного кодексу України, присвячених регулюванню позиково-кредитних відносин та істинна юридична і економічна природа кредитних відносин, як орієнтир пошуку шляхів вдосконалення механізму правового регулювання.

Методологічна основа дослідження базується, по-перше, на загальнонауковому діалектичному методі пізнання соціальних процесів і принципі історизму. По-друге, на спеціальних методах юридичної науки (системно-функціональному, конкретно-соціологічному, порівняно-правовому, методах кількісного і якісного аналізу та формально-логічному).

1. Поняття та економічна сутність кредиту

За своєю сутністю та механізмом впливу на процес суспільного відтворення кредит є однією з найскладніших економічних категорій. Щодо цього він поступається хіба що тільки категорії грошей.

Слово „кредит” походить від латинського „creditum”, що означає „позика”, „борг”. Цей термін також перекладається як „вірю”, „довіряю”. А тому категорія кредиту розглядається економічною наукою переважно як довіра однієї особи до іншої, на підставі якої у борг надається певна вартість у грошовій або товарній формі для тимчасового користування за відповідну плату. Таким є найбільш загальне визначення кредиту.

Загальноекономічною причиною існування кредиту є товарне виробництво. Кредитні відносини прямо не породжуються виробництвом, вони опосередковують цей процес. Закономірністю, що створює можливість функціонування кредиту, є тимчасове вивільнення коштів одних і поява тимчасової потреби в них інших суб'єктів господарювання. Процес акумуляції тимчасово вільних ресурсів і їх перерозподіл здійснюється за допомогою кредиту. Цим вирішується протиріччя між тимчасовим осіданням коштів і необхідністю їх ефективного використання, оскільки бездіяльність капіталу протирічить його природі.

Вирішення вказаного протиріччя неможливе без наступних правових умов. По-перше, сама природа кредитного договору зумовлює необхідність матеріальної відповідальності її учасників, що можливо, якщо суб'єкти є майново-відособленими власниками. По-друге, юридична форма повинна закріпляти збіг економічних інтересів кредитора і позичальника. Такий збіг не досягається автоматично, вирішальне значення має узгодження конкретних умов кредиту - терміну, процентів, забезпечення - у правовій формі.

Отже, категорія кредиту так чи інакше розглядається і економічною наукою, як відносини про надання позики однією особою іншій, що засновані на довірі та передбачають повернення наданої вартості у певний строк з сплатою ціни за користування. Феномен кредитування означає передачу вартості однією особою іншій у тимчасове користування на умовах повернення та платності.

Економічною основою кредиту є тимчасово вільна від обігу мобілізована вартість, що здатна до відчуження та формування позичкового капіталу.

Таким чином, кредит - це економічні відносини, що виникають між кредитором та позичальником з приводу передачі тимчасово вільних коштів на умовах їх повернення, строковості та платності. Гринченко О. Гроші та грошово-кредитна політика. - К.: Основи, 1996. - С.180. Кредит є однією з основних форм руху позичкового капіталу.

Тривалий час кредит розглядався як мінова операція, розділена у часі, заснована на довірі кредитора до позичальника. Згодом було сконцентровано увагу на досліджені механізму зв'язку кредиту з економічним середовищем. Так виникла натуралістичної теорії кредиту, засновниками якої виступили класики наукової економічної думки: А. Сміт, Д. Рікардо, А. Тюрго, Дж. Міль.

Суть натуралістичної теорії кредиту можна охарактеризувати такими положеннями:

· об'єктом кредиту є тимчасово вільний капітал у вигляді натуральних речових благ, які можуть бути позичені одним економічним агентом іншому;

· кредит - форма руху матеріальних благ, а тому роль кредиту полягає в перерозподілі цих благ у суспільстві;

· позичковий капітал є реальним капіталом;

· банки виступають лише як посередники в кредиті, спочатку акумулюючи вільні кошти, а потім розміщуючи їх як позику.

Заслугою натуралістичної теорії було те, що її представники не просто визнавали зв'язок кредиту з процесами виробництва, а виходили з первинності виробництва і вторинності кредиту; вони переконливо доводили, що кредит сам по собі не може створювати додаткової вартості, що остання виникає лише в процесі виробництва. Проте натуралістичному підходу був властивий ряд помилок, пов'язаних із тим, що його представники не спромоглися до кінця провести межу між позичковим і реальним капіталом.

По мірі зростання ролі кредиту та банків у процесі суспільного відтворення, заміни реальних грошей кредитними засобами обігу, використання кредиту і банків у цілях державного регулювання економіки виникають нові погляди щодо суті та ролі кредиту у процесі розширеного відтворення. Цей період характеризується появою та розвитком так званої капіталотворчої теорії кредиту, найбільш яскравими представниками якої виступили: Дж. Ло, Г. Маклеод, Й. Шумпетер, А. Ган, Дж. Кейнс, М. Фрідмен.

Суть капіталотворчої теорії кредиту можна окреслити такими основними положеннями:

· кредит, як і гроші, є безпосередньо капіталом, а тому, розширення кредиту означає нагромадження капіталу;

· банки відіграють надзвичайно важливу роль у формуванні кредитних відносин.

З юридичної точки зору кредит - це правовідношення кредитора (банку або іншої фінансової установи) та позичальника в зв'язку з виникненням, виконанням, забезпеченням виконання та припинення зобов'язань за кредитним договором. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар/За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. - К.: Істина, 2004, С. 669.

З економічної точки зору кредит - це економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах повернення та оплати. Гроші та кредит: Підручник/М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пудовкіна та ін. За заг. ред. М.І. Савлук. - К.: КНЕУ, 2001, С. 602.

Найповніше суть категорії кредит проявляється у функціях, що він виконує. Сучасні економісти відзначають три його основні функції: перерозподільну, емісійну та контрольну.

Перерозподільча функція кредиту полягає у перерозподілі за допомогою кредиту грошових капіталів між різними суб`єктами народного господарства на засадах повернення та платності. Ця функція проявляється як в процесі мобілізації тимчасово вільних грошових коштів суб`єктів господарювання, так і в процесі їх розміщення на ринку позичкового капіталу. Таким чином, за допомогою цієї функції відбувається своєрідне зосередження позичкового капіталу у найпріоритетніших сферах економічної діяльності.

Емісійна функція кредиту полягає у можливості створення за рахунок кредиту додаткових засобів платежу. Особливого значення дана функція отримала при переході від використання реальних грошей до вводу кредитних засобів обігу. Будь-яка емісія грошей в обіг є результатом кредитної операції. Видача позики збільшує масу грошей в обігу, погашення кредиту її зменшує. Отже, в наслідок вмілого використання кредиту у рамках цієї функції, уряд отримує ефективний інструмент регулювання економіки.

Контрольна функція кредиту полягає в тому, що в процесі кредитування забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиту з боку суб`єктів кредитного договору. Отже, кредит значно посилює контрольні процеси у народному господарстві, підвищує ефективність використання коштів, стимулює процес розширеного відтворення. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Під ред. Климка Г.Н. та ін. К,: Вища школа, 1999, С. 38-43.

Таким чином, виникнення і функціонування кредиту пов'язано з необхідністю забезпечення безперервного процеса виробництва, з тимчасово вільними засобами виробництва в одних підприємств і їх необхідності для інших.

2. Поняття та види кредитних правовідносин

Кредитні відносини виникають з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення. Надана у тимчасове користування вартість через певний час повинна повернутися до її власника. Цим кредит відрізняється від товару, котрий після продажу його переходить від продавця до покупця. Вартість, що передається кредитором позичальнику, віддається лише на певний час, а потім вона має бути повернута, причому, як правило, з виплатою процента. Тобто, за кредитним договором до позичальника переходить у тимчасове користування лише споживна вартість грошей чи речей без зміни їх власника.

Таким чином, кредитні правовідносини - це врегульовані нормами права самостійного виду відносини, які виникають між учасниками майнового обороту з приводу надання грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей на визначений термін або з відстрочкою платежу при перерозподілі матеріальних фондів на умовах терміновості, поворотності та платності у вигляді процентів по кредиту. Цивільне право України/За ред. Азімова та ін. - Харків, 2000. - С.374.

Таким чином, основними ознаками кредитних правовідносин є: поворотність як констатуюча риса, терміновість, а також платність.

Повернення суми грошових коштів або матеріальних цінностей складає основу змісту кредитних правовідносин, що відрізняє їх від інших видів економічних відносин, які на практиці знаходять своє вираження у певному механізмі. Цей механізм базується, з одного боку, на економічних процесах, що лежать в основі зворотного руху кредиту, з іншого боку - на правових відносинах кредитора і позичальника, які випливають з їхнього місця в кредитному договорі.

Терміновість тісно пов'язується з принципом поворотності, оскільки встановлення межі кредиту в часі і є встановленням обов'язку повернення. Безстрокового кредиту не існує. Економічною основою терміновості кредиту є безперервність кругообігу фондів суспільного господарства, оскільки в кінці кожного обороту відбувається вивільнення коштів для погашення кредиту.

Платність кредитних відносин означає, що за користування кредитом, позичальником має сплатити певний процент за користування ним. При відсутності плати кредитні відносини мають вузьке, усічене значення в сенсі позики, носять споживчий характер та не обслуговують рух капіталу.

Виділяються зовнішні і внутрішні чинники суспільного господарства, що впливають на розмір процентних ставок. До зовнішніх факторів відносяться: стан кредитного ринку, характер державного регулювання діяльності банків, оподаткування. Так, зміна рівня ставок податків впливає на рівень процентних ставок. До внутрішніх факторів відноситься, насамперед, ступінь ризику по вкладенню коштів в залежності від характеристик позичальника, виду, строків та розміру кредиту.

Елементами кредитних правовідносин, як і будь-яких інших відносин є: суб'єкти, об'єкти і зміст конкретних відносин.

Суб'єктами кредитних правовідносин є особи, що вступають у відносини з приводу тимчасового запозичення вартості в грошовій або товарній формі.

Об'єкти кредитних правовідносин слід розглядати з позиції розмежування об'єкта кредитування і об'єкта правовідношення. Об'єкт кредитування - витрати, потреби, кредитування яких не заборонене законом, але ці витрати на виробничі процеси або передачу-отримання грошових коштів не можна вважати об'єктом кредитного правовідношення. Витрати не залежать від наявності правовідносин, ці потреби задовольняються за рахунок різних джерел, не тільки кредитів, а дії сторін є засобом реалізації змісту кредитного правовідношення, а не їх об'єктом. Об'єктом кредитного правовідношення виступає позиковий капітал, який при відособленні від промислового втілюється в грошовій формі, або, зливаючись з промисловим з метою прискорення реалізації товарів (і втіленого в них прибутку), виступає в товарній формі.

Зміст кредитних правовідносин складають права та обов'язки сторін конкретних відносин, а також взаємодія кредитодавця і позичальника, що відображає суть, ознаки, економічну і правову природу кредитних відносин.

Основною і найбільш поширеною підставою виникнення кредитних правовідносин є кредитні договори, про що буде йти мова в наступному розділі даної роботи. Підставами виникнення кредитних правовідносин можуть бути також адміністративні акти, та, як правило, вони породжують кредитні зобов'язання в юридичному складі з договорами.

Найпоширенішою класифікацією типів кредитних відносин, є класифікація за суб'єктами кредитного договору та їх комбінацією.

1. Кредитні відносини між банками, з одного боку, та підприємствами, господарськими організаціями і товариствами -- з іншого. Саме такі відносини найкраще відповідають умовам розвинутих товарно-грошових відносин, що мають місце в ринковій економіці. Але навіть в середині цього типу угод кредитні відносини неоднорідні. Вони залежать від того, хто із суб'єктів кредитного договору в кожному окремому випадку є кредитором, а хто позичальником.

2. Кредитні відносини між банками і державою. Так, Національний банк України, як і центральні банки інших країн, надає кредит уряду на покриття дефіциту державного бюджету, банки купують облігації державних позик. Чим більший дефіцит державного бюджету, тим більшого розвитку набуває державний кредит. До цього кредиту тісно примикає кредит банків місцевим бюджетам.

3. Кредитні відносиш між підприємствами, організаціями та товариствами. Нині він набуває широкого розвитку, особливо у зв'язку з введенням комерційного кредиту і вексельних розрахунків. Якщо в умовах адміністративно-командної системи з метою контролю за діяльністю підприємств і за грошовими потоками підприємствам суворо заборонялося кредитувати одне одного, то з переходом до ринкової економіки такі обмеження зняті.

4. Кредитні відносини між банками та населенням. У даному випадку банки частіше виступають як позичальники, а не як кредитори. Розширення кредитування банками населення стримується, бо в умовах інфляції та гострого дефіциту товарів воно ще більше їх поглиблювало б. Поки що частіше населення кредитує банки через вклади в них, купівлю їх сертифікатів тощо. Кошти населення сьогодні є основним кредитним ресурсом банків.

5. Кредитні відносини між підприємствами, організаціями, товариствами, з одного боку, та населенням -- з іншого. Такі відносини не дуже поширені, однак ігнорувати їх не можна. Населення отримувало кредит переважно на споживчі цілі, але в умовах ринкової економіки дедалі частіше воно одержує такі кредити на виробничі потреби.

6. Кредитні відносини між фізичними особами.

7. Зовнішньоекономічні кредитні відносини, коли суб'єктами кредитного договору виступають держави, банки та окремі фірми. Ці відносини регулюються як нормами права держав, що в них вступають, так і нормами міжнародного права.

Кожний тип кредитних відносин має свою специфіку, котра насамперед визначається складом суб'єктів цих відносин. У свою чергу, це визначає умови кредитного договору (об'єкти кредитування, умови користування кредитом та погашення його тощо).

На сьогоднішній день кредитні відносини виникають при будь-якій економічній чи фінансовій операції, пов'язаної із заборгованістю одного із учасників такої операції.

Висновки

Розвиток в Україні сучасних ринкових відносин у якості однієї з безумовних передумов своєї еволюції потребує належного функціонування ринку фінансових послуг, однією з традиційних складових якого є інститут кредитування. Кредит - це форма руху грошового капіталу, який надається на умовах повернення, забезпечення, строковості та платності.

Свій безпосередній вплив на економіку країни кредит здійснює завдяки своїм функціям.

Перерозподільча функція кредиту полягає у перерозподілі за допомогою кредиту грошових капіталів між різними суб`єктами народного господарства на засадах повернення та платності.

Емісійна функція кредиту полягає у можливості створення за рахунок кредиту додаткових засобів платежу.

Контрольна функція кредиту полягає в тому, що в процесі кредитування забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиту з боку суб`єктів кредитного договору. Отже, кредит значно посилює контрольні процеси у народному господарстві, підвищує ефективність використання коштів, стимулює процес розширеного відтворення.

На сьогоднішній день кредитні відносини виникають при будь-якій економічній чи фінансовій операції, пов'язаної із заборгованістю одного із учасників такої операції. Кредитні правовідносини - це врегульовані нормами права самостійного виду відносини, які виникають між учасниками майнового обороту з приводу надання грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей на визначений термін або з відстрочкою платежу при перерозподілі матеріальних фондів на умовах терміновості, поворотності та платності.

Однією з договірних форм втілення фінансово-кредитних механізмів є кредитний договір.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В економічних процесах кредит функціонує у різних формах. Залежно від суб'єктів кредитних відносин, їх організації та цільового призначення позичок кредит поділяється на ряд видів: банківський, державний, міжгосподарський(комерційний); виробничий; споживчий; лізинговий; міжнародний. В сучасних умовах провідним видом кредиту є банківський, тобто кредит, котрий надають і одержують банки. Саме вони акумулюють переважну частину кредитних ресурсів і надають їх у позички. Банки є одним з найголовніших джерел кредитування, тобто провідна роль у кредитуванні різних галузей економіки, виробництва та суб'єктів господарювання належить їм.

Крім банківського значну роль також відіграють і інші форми кредиту. Комерційний кредит значно розширює можливості покупця на придбання товарів та послуг. Споживчий кредит дає можливість придбання товарів в зручний час, навіть тоді, коли споживач немає в своєму розпорядженні необхідної суми готівки; кредитні картки є більш зручним і надійним засобом платежу в порівнянні з готівковими розрахунками.

Отже така значна кількість форм кредиту тільки підвищує його можливості проникнення у різні галузі нашої економіки та стимулювання її розвитку.

На сьогодні в Україні діє досить велика кількість кредитних установ, основним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, серед яких особливе місце займають кредитні спілки. Кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Необхідно також підсумувати роль кредиту у становленні ринкової економіки в Україні.

Кредит, як один з основних елементів ринкової економіки, впливає на процес виробництва , реалізації та споживання продукції та на процеси розширення виробництва.

Значну роль відіграє кредит і в сфері грошового обігу - готівкового і безготівкового.

Кредит сприяє роздержавленню власності та впровадженню досягнень науково-технічного прогресу у виробництво.

Виходячи з усього цього я вважаю, що кредит є необхідною структурною ланкою не тільки у становленні ринкової економіки, він є також необхідним елементом її функціонування на сучасному етапі.

Таким чином завдяки проведеному в курсовій роботі дослідженню стосовно правового регулювання кредитних правовідносин можна визначити основні положення і пропозиції щодо його вдосконалення, зокрема : 1) успішне дослідження кредитних правовідносин неможливе без тісної єдності з аналізом відповідних економічних відносин; 2) кредитні правовідносини відносяться до тих майнових відносин, в яких має місце розходження між правовою формою і економічним змістом, оскільки власність в економічному значенні і право власності належать різним особам; 3) кредитний договір, що опосередковує рух капіталу, відособився від позики інституціональними особливостями, зокрема, платністю, консенсуальним характером, специфічним правовим регулюванням; 4) необхідно розрізняти об'єкт кредиту (виробничі потреби) і об'єкт кредитних правовідносин (капітал в грошовій або товарній формі); 5) необхідно проводити принципове розмежування позиково-кредитних відносин і позички, так як остання являє собою безвідплатне надання у користування речей; 6) в законодавстві необхідно закріпити правило про припинення нарахування процентів, розмір яких значно перевищує розмір боргу тощо.

Список використаних джерел

1. Конституція України//Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України//Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-44. - Ст. 356.

3. Бюджетний кодекс України//Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №37-38. - Ст.189.

4. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 р. № 959-XII//Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 29. - Ст.29.

5. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 01.05.1992 р. № 2343-XII//Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 42-43. - Ст.378.

6. Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті: Закон України від 23.08.1994 р. № 185/94-ВР//Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 40. - Ст.364.

7. Про страхування: Закон України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР//Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 18. - Ст.78.

8. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 22.04.1997 р. № 28/97-ВР//Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 27. - Ст.181.

9. Про благодійництво та благодійні організації: Закон України від 16.09.1997 р. № 531/97-ВР//Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 46. - Ст.292.

10. Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 № 679-XIV//Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №29. - Ст.238.

11. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. № 2121-III//Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 5-6. - Ст. 30.

Размещено на Allbest.ru