Характеристика правової держави та громадянського суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

Тема № 3. ("Характеристика правової держави та громадянського суспільства")

План

Вступ

1. Поняття, ознаки та структура громадянського суспільства. Етапи та умови формування

2. Правова держава: поняття й ознаки

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Поняття громадянське суспільство сягає античного полісу. Філософи Стародавньої Греції розглядали громадянське суспільство і політичне суспільство, або державу, як синоніми. Такий підхід зберігався практично до XVIII ст. Однак, перехід від Середньовіччя до Нового часу, початок формування громадянського суспільства вимагали і усвідомлення різниці між громадянським суспільством та державою. Починаючи з XVIII ст. поняття громадянське суспільство означало суспільні, а в вузькому розумінні, майнові відносини; сукупність суспільних зв'язків, що розумілися як щось зовнішнє по відношенню до індивідів, як середовище, де розгортається їх діяльність.

В античну епоху філософи Сократ, Платон та ін. висунули ідею природного права, тобто ідеальність незалежного від держави права, що випливає нібито з розуму і природи людини. В XVII - XVIII ст. прихильники вчення про природне право - Гроцій, Спіноза, Локк, Руссо, Монтеск'є, Гольбах, Кант, Радищев та ін. використали його для критики феодалізму при обґрунтуванні природності і розумності буржуазного суспільства. Вони ставили питання про свободу особи як громадянина суспільства, незалежного від держави, від суспільства, що існувало вже в природному стані й що передувало державі, вважали, що громадянське суспільство - сукупність відносин громадян до держави. Природно, вважалося, що в громадянському суспільстві людині, індивіду законом гарантується вільний вибір форм його економічного та суспільного буття, затверджуються загальні права. Тут немає монополії одного світогляду, панує свобода совісті тощо.

Разом з концепцією громадянського суспільства, теорією природного права, суспільного договору формується і поняття правова держава. Процес утворення держави полягав в виділенні особливої публічної влади з її військом, поліцією, тюрмами та різного роду примусовими закладами і органами управління. Про владу закону, однакового для всіх громадян, говорив ще в VI ст.., до її. є. в Стародавній Греції один з шести правителів полісу архонт Солон, про співвідношення природних прав людини і законів держави заговорили пізніше Аристотель і Цицерон. Початок правової державності - розподіл влади - покладено в Стародавньому Римі. В період Середньовіччя всі сфери життя пронизуються політикою держави, а саме суспільство також політичне, всі найважливіші інститути суспільства: власність, родина, організація праці та інші виступають як складові елементи державного життя. Політичні революції XVI - XVIII ст. знищили стани, привілеї і все, що порушувало принцип рівності підданих держави і поставили на перший план свободу і природний хист окремого, приватного індивіда як самостійного та вільного громадянина. Встановлювався єдиний та обов'язковий для усіх правовий порядок. Ідея правової держави не могла в повній мірі існувати раніше, в період античності або в період абсолютизму тому, що її реалізація вимагала, по-перше, формальної рівності, по-друге, відсутності станового поділу, по-третє, наявності представницьких органів влади і, нарешті, розвиненої теорії природного права та розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову. Правова держава - реальне втілення конституційної державності. В її основі лежить прагнення уберегти людину від державного терору, насильства над совістю, дріб'язкової опіки з боку органів влади, гарантувати індивідуальну свободу і основні права особи. Поняття правова держава утвердилося на рубежі XVIII - XIX століть. Але сам же термін правова держава остаточно закріпився у суспільній думці та юриспруденції в XIX ст. в працях німецьких юристів Карла Вельнера, Роберта фон Моля та ін. Філософське обґрунтування ідеї правової держави є в дослідженнях Іммануїла Канта («Метафизика нравов» та ін.). Іммануїл Кант розробляє вчення про правову державу на базі вчення про категоричний імператив, тобто формальне внутрішнє веління. Зміст його такий: роби так, щоб правила (максима) твоєї поведінки служили зразком для законодавців. Правова держава, за Кантом, це не та держава, де громадяни сліпо дотримуються закону, а та, де закон відповідає їх моральним принципам. Правовою є та держава, де всі підпорядковані не просто закону, а праву. Іммануїл Кант розводить категорії: мораль та право, право і закон. Право є міра свободи, а закон - юридичне відображення права. Право є міра свободи зведена в закон. В правовій державі закони відповідають праву, тій мірі свободи, що існує в суспільстві. Джерелами законів у правовій державі, за Кантом, виступає єдина воля всіх осіб, що утворюють народ, громадяни мають право коритись тільки тим законам, зі справедливістю яких вони згодні і беруть зобов'язання самохіть їх дотримуватись. Юридична рівність всіх перед законом: як і громадяни, влада повинна неухильно дотримуватися тих же законів.

1. Поняття, ознаки та структура громадянського суспільства. Етапи та умови формування

Громадянське суспільство - це об'єднання вільних із рівними правами людей, кожному з яких державою забезпечуються права і юридичні можливості бути власником, користуватися економічною свободою і надійним соціальним захистом, а також брати участь в політичному житті.

Ознаки громадянського суспільства:

ь Визнання автономії особи своїм головним суб'єктом, а її прав і свобод, честі і гідності - вищими соціальними цінностями.

ь Самореалізація права вільних і рівноправних громадян через такі інститути, як сім'я, церква, різні об'єднання, ЗМІ.

ь Добровільне формування інститутів - громадських об'єднань на засадах самоорганізації та самоврядування та регулювання внутрішніх відносин відповідно до корпоративних норм, які створює кожний з них.

ь Взаємодія громадських об'єднань як вільних і рівноправних партнерів, що перебувають у відносинах конкуренції і солідарності.

ь Задоволення матеріальних і духовних потреб та інтересів людини та її добровільних об'єднань завдяки громадській співпраці, що відбувається поза безпосереднім втручанням держави.

ь виступає носієм принципу верховенства права на основі обов'язкового взаємного впливу на державу та обов'язкової співпраці.

ь Забезпечує самоорганізацію і структурування населення в народ - цілісний і повновладний суб'єкт права завдяки комплексу комунікативних правових інститутів.

ь Слугує соціальним джерелом формування правової держави.

Структурні елементи громадянського суспільства:

1. Вільні, рівноправні, самостійні індивіди, тобто кожен громадянин визнається найвищою цінністю в державі, його права, свободи та інтереси забезпечуються всіма можливими засобами державного впливу.

2. Недержавні об'єднання індивідів, тобто потреби особи виражаються та здійснюються через такі інститути громадянського суспільства, як сім'я, церква, профспілкові організації, партії, громадські об'єднання, спортивні товариства, наукові та культурні асоціації.

3. Суспільні відносини між індивідами, що розвиваються на основі рівності та самоврядування(економічні, соціальні, релігійні, етичні, політичні, правові).

Основні етапи формування:

I етап - (XVI--XVII ст.ст.)

На даному етапі відбувається процес визрівання передумов (економічних, політичних, ідеологічних) розвитку буржуазного суспільства, усунення юридичної нерівності, обмеження політичної влади правом.

II етап - (кінець XVII -- кінець XIX ст.ст.)

В цей період формується громадянське суспільство в найбільш розвинутих буржуазних країнах на засадах загальної юридичної рівності, вільного підприємництва і приватної ініціативи.

Формальна рівність відкриває можливості для прояву індивідуальності: з'являється громадянин як самостійний суб'єкт, що усвідомлює себе індивідуальним членом суспільства. Він конституційно наділений певним комплексом прав, свобод і водночас несе відповідальність перед суспільством. Держава все більше віддаляється від виконання функцій власника. Розвиваються правові механізми, що стримують політичну владу, підкоряють її закону. Відбувається становлення представницької демократії -- постійно діючих представницьких загальнонаціональних установ парламентського типу зі суворо позначеними повноваженнями затверджувати податки і приймати закони.

III етап (рубіж XIX ст. -- по теперішній час)

В цей час відбувається розвиток постіндустріального суспільства з машинним виробництвом, фабричною організацією праці, загальнонаціональним ринком; відокремлення влади від власності; перехід управління громадськими справами практично до рук вчених-спеціалістів (менеджерів) із збереженням інститутів традиційної демократії та політичного плюралізму; розширення і поглиблення рівноправності людей.

Умови формування громадянського суспільства:

ь Наявність закріплення цивілізаційного статусу сім'ї в громадянському суспільстві, передбачає законодавче забезпечення гідного існування і стимулювання добровільного та рівноправного інституту сім'ї, з обов'язковим правовим захистом як батьків, так і дітей. Одночасно відбувається стимулювання та державна підтримка материнства та дитинства.

ь Закріплення цивілізаційного статусу економіки, виражається в законодавчому забезпеченні умов розвитку конкурентності, плюралізму та рівності всіх форм власності.

ь Закріплення цивілізаційного статусу екології, передбачає державну охорону навколишнього середовища, формування економічного та енергозберігаючого розвитку промисловості, з обов'язковою нейтралізацією негативного впливу виробництва на навколишнє природне середовище.

ь Закріплення та стимулювання цивілізаційного статусу громадянської активності, передбачає закріплення в законодавчих актах можливості мирної участі населення у виборчому процесі формування державної влади та органів місцевого самоврядування. Також передбачає подальший розвиток демократії та політичного плюралізму.

ь Наявність та закріплення цивілізаційного статусу інформації, полягає в забезпеченні, за допомогою нормативно-правових актів, свободи слова, висловлення власних думок, забороні цензури та доступу до необхідної інформації.

2. Правова держава: поняття й ознаки

Ідея виникнення правової держави та її поняття

Уявлення про державу як про організацію, що здійснює свою діяльність на основі закону, почали формуватися вже на ранніх етапах розвитку людської цивілізації. З ідеєю правової держави пов'язувалися пошуки більш досконалих і справедливих форм життя. Мислителі античності (Сократ, Демокріт, Платон, Аристотель, Полібій, Цицерон) намагалися виявити такі зв'язки і взаємодії між правом і державною владою, що забезпечували б гармонічне функціонування суспільства. Вчені давнини вважали, що найбільш розумна і справедлива лише та політична форма спільного життя людей, при якій закон обов'язковий як для громадян, так і для самої держави.

Державна влада, що визнає право, і одночасно обмежена ним, на думку древніх мислителів, вважалася справедливою державністю. "Там, де відсутня влада закону, - писав Аристотель, - немає місця і якійсь формі державного ладу". Цицерон говорив про державу як про "справу народу", як про правове спілкування і “загальний правопорядок”. Державно-правові ідеї та інститути Древньої Греції і Рима зробили помітний вплив на становлення і розвиток більш пізніх прогресивних вчень про правову державу.

У період розпаду феодалізму ідеї правової державності виклали прогресивні мислителі того часу Н. Макіавеллі і Ж. Боден. У своїй теорії Макіавеллі зробив спробу накидати контури ідеальної держави, що найкраще відповідає потребам свого часу. Ціль держави він бачив у можливості вільного користування майном і забезпечення безпеки для кожного. Боден визначав державу як правове керування багатьма сімействами і тим, що їм належить.

Зростання продуктивних сил, зміна соціальних і політичних відносин у суспільстві в епоху переходу від феодалізму до капіталізму породжує нові підходи до держави і розуміння його ролі в організації суспільних справ. Центральне місце в них займають проблеми правової організації державного життя, що виключає монополізацію влади в руках однієї особи або владного органу, що затверджує рівність всіх перед законом, що забезпечує індивідуальну свободу за допомогою права.

У період ранніх буржуазних революцій у розробку концепції правової держави значний внесок зробили прогресивні мислителі Г. Гроций, Б. Спіноза, Т. Гоббс, Д. Локк, Ш. Монтеск'є, Д. Дідро, П. Гольбах, Т. Джефферсон та інші.

Монтеск'є пояснював установлення правової державності необхідністю свободи в цивільному товаристві. "Свобода є право робити усе, що дозволено законами. Якби громадянин міг робити те, що забороняється законами, то в нього не було б свободи, тому що теж саме могли б робити й інші громадяни". Таким чином, політична свобода в Монтеск'є означає встановлення законності і безпеки.

Значний внесок у розробку основних елементів правової державності в цей період внесли Вольтер, Гельвецій, Руссо, Кант, Пейн та інші видатні мислителі.

Маркс розглядав державу і право виходячи з відкритої ним класової теорії суспільного розвитку. Згідно з даною теорією держава і право зникнуть разом із зникненням класів внаслідок встановлення диктатури пролетаріату в процесі переходу до суспільства без класів. Аналізуючи співвідношення буржуазної держави і права, Маркс доводить, що юридичний закон є продукт і відображення матеріальних виробничих відносин класового суспільства. Законодавство тільки фіксує вимоги, що диктуються економічними відносинами. Від держави ж залежить, наскільки адекватно воно може відобразити в законах взаємовідносини, що історично склалися між людьми, відповідні даному соціально-економічному ладу. “Свобода полягає в тому, щоб перетворити державу з органу, що стоїть над суспільством, до органу, цілком цьому суспільству підлеглий”.

Сучасна правова держава - це демократична держава, у якій забезпечуються права і свободи, участь народу в здійсненні влади (безпосередньо або через представників). Це припускає високий рівень правової і політичної культури, розвинуте громадянське суспільство. У правовій державі забезпечується можливість у рамках закону відстоювати і пропагувати свої погляди і переконання, що знаходить своє відображення, зокрема у формуванні та функціонуванні політичних партій, суспільних об'єднань, у політичному плюралізмі, у свободі преси і т.п.

Отже, кажучи простими словами, правова держава - це держава, в якій юридичними засобами реально забезпечується максимальне здійснення, охорона і захист основних прав людини. Саме така держава є одним з найвизначніших загальнолюдських політико-юридичних ідеалів.

У правовій державі громадянин повинен володіти тією ж можливістю примушення володарюючих до точного виконання закону, який володіє володарюючий по відношенню до громадянина. Можливість правової організації Кант безпосередньо зв'язує з розділенням влади на законодавчу, що належить парламенту, виконавчу - уряду і судову, здійснювану судом присяжних, обраних народом.

Ідеї правової держави знайшли широке відображення і в російсько-українській політико-правовій думці. Вони викладалися в трудах Д.І Писарева, А.І. Герцена, Н.Г. Чернишевського, А.І. Радіщева, П.І. Пестеля, І.М. Муравйова та інших мислителів, що піддавали обґрунтованій критиці беззаконня феодалізму.

Теоретичну завершеність російсько-українська концепція правової держави отримала в творах видних правознавців і філософів переджовтневого періоду: Н.М. Коркунова, С.А. Котляревського, П.І. Новгородцева, С.А. Муромцева, В.М. Гессена, Г.Ф. Шершеневича, Б.Н. Чичеріна, Н.А. Бердяєва і інших. Їх державно-правові переконання - предмет вивчення історії політичних і правових вчень. У цій роботі я стисло розгляну лише ті концепції, в яких узагальнено викладаються головні ідеї і принципи правової держави з точки зору російсько-українського правознавства.

Так, Шершеневич відмічає наступні шляхи формування і основні параметри правової держави:

· для усунення свавілля необхідне встановлення норм об'єктивного права, які визначають межі свободи кожного і відмежовують одні інтереси від інших, в тому числі і державної організації, звідси ідея панування права в управлінні;

· якщо особиста ініціатива вимагає простору, то державі досить обмежитися охороною суб'єктивних прав;

· щоб новий порядок не порушувався самими органами влади, необхідно суворо визначити повноваження останніх, відділивши від виконавчої влади законодавчу, затвердивши самостійність судової влади, і допустивши до співучасті в законодавстві виборні суспільні елементи.

Гессен визначає правову державу, спираючись на фундаментальні переконання західної політико-правової думки. “Правовим називається держава, - відмічає він, - яка визнає обов'язковим для себе, як уряду, створюючи ним же, як законодавцем, юридичні норми. Правова держава в своїй діяльності, в здійсненні своїх урядових і судових функцій пов'язана і обмежена правом, стоїть під правом, а не поза і над ним”.

Ознаки правової держави:

ь Верховенство закону у всіх сферах життя суспільства. У системі правових цінностей вищою формою вираження, організації і захистів свободи людей є закон.

Основний закон правової держави - конституція. У ній сформульовані правові принципи державного і суспільного життя. Конституція являє собою загальну правову модель суспільства, якій повинно відповідати все поточне законодавство. Ніякий інший правовий акт держави не може суперечити конституції. Пріоритет конституції - невід'ємна риса правової держави. Тому правова держава - це конституційна держава.

Верховенство закону, і, передусім конституції, створює міцний режим правової законності, стабільність справедливого правового порядку в суспільстві.

ь Діяльність органів правової держави базується на принципі поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову.

ь Взаємна відповідальність особистості і держави. Відносини між державою, як носієм політичної влади, і громадянином, як учасником її формування і здійснення, повинні будуватися на началах рівності і справедливості.

ь Реальність прав і свобод громадянина, їх правова і соціальна захищеність. У соціально-політичному житті свобода людини виступає як його право. Правова держава визнає за індивідом певну сферу свободи, за межі якої втручання держави недопустиме.

Обов'язок “невтручання” державної влади відповідає праву індивіда вимагати дотримання цього. У разі порушення даного права воно забезпечується судовим захистом. У цих умовах фактична свобода перетворюється в право свободи.

ь Політичний і ідеологічний плюралізм, що полягає у вільному функціонуванні різноманітних партій, організацій, об'єднань, що діють у рамках конституції, наявності різноманітних ідеологічних концепцій, течій, поглядів.

ь Стабільність законності і правопорядку в суспільстві.

До числа додаткових чинників і умов становлення правової держави, певне, можна віднести такі:

ь подолання правового нігілізму в масовій свідомості;

ь вироблення високої політико-правової грамотності;

ь поява діючої спроможності протистояти свавіллю;

ь розмежування партійних і державних функцій;

ь встановлення парламентської системи керування державою;

ь торжество політико-правового плюралізму;

ь виробітку нового правового мислення і правових традицій, у тому числі:

ь а) подолання вузьконормативного сприйняття правової дійсності, трактування права як продукту владно-примусової нормотворчості;

ь б) відмова від догматичного коментування й апології сформованого законодавства;

ь в) подолання декоративності юридичних норм;

ь г) вихід юридичної науки із самоізоляції і використання загальнолюдського досвіду.

Висновки

суспільство правова держава громадянин

Останнім часом на різних рівнях і з різних приводів часто вживають терміни "демократична держава" і "правова держава". При цьому одні виходять з бажання підкреслити, що , проголосивши себе суверенною і незалежною, Україна стала демократичною правовою державою, а інші - з прагнення довести, що побудова такої держави є справою більш віддаленої перспективи.

В основу правової держави закладена рівність влади, громадянина, товариства і права, їхня правова рівність перед законом.

Вища влада в правовій державі - влада закону, якому рівною мірою підпорядковуються усі: від вищих посадових осіб держави, органів державної влади до рядових громадян. Людина, як суб'єкт права, вільна розпоряджатися своїми силами, можливостями, майном.

Право, будучи формою і мірою свободи, покликане максимально розсунути межі, що сковують особистість.

Проблеми правової держави завжди хвилювали передових людей, прогресивних мислителів старовини, середньовіччя і сучасності. Питання типу - що таке правова держава? Коли з'явилася його ідея і як вона розвивалася? Які його основні ознаки і межі? Які мета і призначення правової держави? - практично завжди знаходилися в полі зору філософів, юристів, істориків незалежно від поглядів і думок, а також від того, як кваліфікувалася і як називалася ця держава - чи державою закону, справедливості, державою загального благоденства або ж державою законності.

Зрозуміло, значення і зміст ідеї правової держави у одних мислителів, політичних і суспільних діячів часто розходилися зі значенням і змістом його у інших мислителів і державних діячів.

Питання правової держави широко обговорюються і в наш час. Основна причина такої уваги до правової держави полягає не тільки в гуманізмі самої ідеї його виникнення, але і в пошуках шляхів її найбільш адекватного оформлення і ефективного здійснення.

Правова держава - це така держава, в якій створюються умови для найбільш повного забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а також для найбільш послідовного скріплення за допомогою права політичної влади з метою недопущення зловживань.

Серед існуючих умов і передумов успішного формування і функціонування правової держави потрібно назвати наявність в країні громадянського суспільства.

Словосполучення "громадянське суспільство" умовне, оскільки "негромадянського", а тим більше "антигромадянського" суспільства не існує. Будь-яке суспільство складається з громадян і без них немислиме. Тільки, додержавне нецивілізоване (родове) суспільство не можна було назвати громадянським. По-перше, внаслідок його незрілості, примітивності. По-друге, тому, що там взагалі не було таких понять, як "громадянин", "громадянство".

Не могло бути, просто кажучи, громадянським і рабовласницьке суспільство, оскільки воно не визнавало значну частину своїх членів як вільних і рівноправних. Раби були не суб'єктами, а об'єктами домагань зі сторони собі подібних. Те ж саме можна сказати про феодальне суспільство з його кріпацтвом.

Список використаної літератури

1. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник/ За ред.. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - с.118-119..

2. Скакун О.Ф. Теорія права і держави: Підручник. - К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2009. -с.78-79.

3. Губа А.В., Письменицький А.А., Слинько Д.В. Теорія держави і права. Посібник для студентів - Харків, 2000.

4. Кельман М.С., Мурашин О.Г., Сухицька Н.В. Теорія держави і права(схеми, таблиці, поняття):Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. -с.51.

5. Андрусяк Т.Г. Теорія держави і права. - Львів, 1997. - 206 с.

6. Конституція України.

7. Письменницький А.А.,Слинько Д.В. Теорія держави і права: Навчальний посібник . -Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2007. - с.52.

8. Громадянське суспільство у світовому та українському вимірах: Матеріали засідання Дискусійного клубу української науково-педагогічної інтелігенції 22 листопада 2002 року. - К.: УАЗТ, 2002. - с.8-9.

9. Фаткуллін Ф.Н. Основні вчення про право і державу. Навчальний посібник - Казань: КФЕІ, 1997.

10. Лебедев В.А., Маркина Е.А. Теория государства и права: Конспект лекций. Учебное пособие. - М.: Издательство МГУ, 2003. - с.90.

11. Юридична енциклопедія. - К.: Українська енциклопедія, 1998. - Т.1. - с.646-647.

Размещено на Allbest.ru