Оподаткування доходів фізичних осіб

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

Огляд сучасного фінансового законодавства на тему:

«Оподаткування доходів фізичних осіб»

Київ-2011

З 1 січня 2012 року вступає в дію Закон України від 04.11.11 N 4014-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності" (далі -- Закон N 4014), який суттєво змінить для ФОПів - "єдинщиків" порядок провадження діяльності та сплати податків. Цей Закон включає у розділ XIV Податкового кодексу України (далі -- ПКУ) главу 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності", тобто спрощене оподаткування буде регламентуватися ПКУ, а не окремим законодавством. У зв'язку з набранням чинності Законом N 4014 відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України припиняється дія Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва". Як ми знаємо, сплата податків фізичними особами - підприємцями (ФОП), які здійснюють діяльність за загальною системою оподаткування, з 2011 року здійснюється відповідно до статті 177 IV розділу ПКУ, згідно із якою ФОП сплачує податок з доходів фізичних осіб (далі -- ПДФО) з чистого доходу (прибутку) за ставкою 15 (17 %). Слід також зазначити, що з 2012 року ліквідується фіксований податок і тим підприємцям, які його сплачували у попередні роки, слід до кінця поточного року обрати для себе систему оподаткування на 2012 рік. Оскільки до закінчення 2011 року залишилося обмаль часу, то всім ФОПам, незалежно від того, на якій системі оподаткування вони були у 2011 році, хотілося б порадити заздалегідь визначитися, як вони будуть працювати та сплачувати податки з доходів, що одержуватимуть у 2012 році від своєї підприємницької діяльності: відповідно до глави І розділу XIV ПКУ із сплатою єдиного податку або згідно з IV розділом ПКУ із сплатою ПДФО з чистого доходу (прибутку). Для полегшення прийняття рішення щодо обрання системи подальшого провадження підприємницької діяльності пропоную ознайомитися з новаціями, які запроваджуються Законом N 4014 (главою 1 розділу XIV ПКУ) з 2012 року. Отже, відповідно до глави 1 розділу XIV ПКУ фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV ПКУ, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Підприємець може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року шляхом подання заяви до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Перехід на спрощену систему оподаткування ФОП може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб'єктом господарювання дотримано вимог, що встановлені в пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу. ФОПам, які у 2011 році працювали на спрощеній системі оподаткування чи сплачували фіксований податок, та прийняли рішення у 2012 році спрощену систему оподаткування із сплатою єдиного податку слід врахувати наступне:

-- видані свідоцтва про сплату єдиного податку і патенти про сплату фіксованого податку на 2011 рік відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" є дійсними до отримання свідоцтва платника єдиного податку, передбаченого цим Законом, але не пізніше ніж до 1 червня 2012 року;

-- суб'єкти господарювання, які були платниками єдиного податку відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" або фіксованого податку відповідно до розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", а також ФОП, які були платниками ПДФО згідно із IV розділом ПКУ, та прийняли рішення з 1 січня 2012 року перейти на спрощену систему оподаткування відповідно до норм глави 1 розділу XIV ПКУ і відповідають вимогам статті 291 ПКУ, подають відповідну заяву не пізніше 25 січня 2012 року. Для визначення обсягу доходу, що дає право на застосування спрощеної системи оподаткування у 2012 році суб'єктами господарювання, які не були платниками єдиного чи фіксованого податку, дохід від провадження господарської діяльності, одержаний у 2011 році, перераховується з урахуванням норм статті 292 ПКУ;

-- зарахування до бюджетів сум єдиного податку та фіксованого податку, які сплачуються в 2012 році за останній звітний (податковий) період 2011 року, здійснюється у порядку та на умовах, які діють до 1 січня 2012 року; -- за результатами провадження господарської діяльності за останній звітний (податковий) квартал 2011 року платники єдиного податку - ФОПи подають розрахунок про сплату єдиного податку та сплачують єдиний податок відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва". При цьому якщо суб'єкт господарювання протягом календарного року, що передує року обрання спрощеної системи оподаткування, самостійно прийняв рішення про припинення фізичної особи - підприємця, то при переході на спрощену систему оподаткування до розрахунку доходу за попередній 2011 рік включається вся сума доходу, отриманого такою особою в результаті провадження господарської діяльності за такий попередній календарний рік. єдиний податок спрощений підприємницький

Законом N 4014 встановлені досить жорсткі обмеження щодо суб'єктів господарювання, які не можуть взагалі бути платниками єдиного податку. Так, починаючи з 2012 року стати та бути платниками єдиного податку не зможуть ФОПи - суб'єкти господарювання, які є нерезидентами, а також ФОПи - резиденти, які здійснюють:

1) діяльність з організації, проведення азартних ігор;

2) обмін іноземної валюти;

3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);

4) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення;

5) видобуток, реалізацію корисних копалин;

6) діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України "Про страхування", сюрвейерами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III ПКУ;

7) діяльність з управління підприємствами;

8) діяльність з надання послуг пошти та зв'язку;

9) діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

10) діяльність з організації, проведення гастрольних заходів;

11) технічні випробування та дослідження (група 74.3 КВЕД ДК 009:2005);

12) діяльність у сфері аудиту;

13) надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів;

14) страхові (перестрахові) брокери, реєстратори цінних паперів. Не можуть бути єдинщиками також суб'єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Крім того, платникам єдиного податку дозволено здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Відповідно до глави 1 розділу XIV ПКУ розмір оподаткування єдиним податком встановлюється в залежності від групи, до якої віднесено підприємців. Поділ платників єдиного податку на групи є новацією спрощеної системи, що запроваджується Законом N 4014. При цьому ФОПів з метою оподаткування єдиним податком їх доходів від провадження підприємницької діяльності розподілено на три групи:

перша група -- фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150 000 гривень;

друга група -- фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

-- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; -- обсяг доходу не перевищує 1000 000 гривень; Водночас, ФОПи, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005) можуть бути платниками єдиного податку тільки третьої групи (якщо, звісно, відповідають вимогам, встановленим для третьої групи). Третя група -- фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

-- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб; -- обсяг доходу не перевищує 3000 000 гривень. До четвертої групи платників єдиного податку, які можуть одержувати дохід до 5 000 000 гривень на рік і мати до 50 найманих осіб, віднесено виключно юридичних осіб (тому у цій статті четверта група платників розглядатися не буде).

Згідно із Законом N 4014 визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для з'ясування наявності у суб'єкта господарювання права зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування. Отже, для вказаних вище цілей доходом платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності. Крім того, до суми доходу за звітний період включаються сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, та вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг). У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента). Датою отримання платником єдиного податку доходу є дата надходження коштів на його розрахунковий рахунок (у касу), дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, дата фактичного отримання платником єдиного податку безоплатно одержаних товарів (робіт, послуг).

Дохід, отриманий в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу. До обсягу доходу, що дає право на застосування спрощеної системи, не входять суми податків і зборів, утримані (нараховані) платником єдиного податку під час здійснення ним функцій податкового агента, а також суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані платником єдиного податку відповідно до закону. Крім того, до обсягу доходу не включаються:

-- податок на додану вартість; -- суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів; -- суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм;

-- суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) - платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів;

-- суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період сплати інших податків і зборів, встановлених ПКУ, вартість яких була включена до загального оподатковуваного доходу фізичної особи - підприємця;

-- суми податку на додану вартість, що надійшли у вартості товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених (поставлених) у період сплати інших податків і зборів, встановлених ПКУ; -- суми коштів у частині надмірно сплачених податків і зборів, встановлених ПКУ, та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що повертаються платнику єдиного податку з бюджетів або державних цільових фондів. При визначенні обсягу доходу, що дає право суб'єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування в наступному податковому (звітному) періоді, не включається дохід, отриманий як компенсація (відшкодування) за рішенням суду за будь-які попередні (звітні) періоди.

Законом N 4014 встановлено фіксовані та відсоткові ставки єдиного податку.

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі -- мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

-- для першої групи платників єдиного податку -- у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; -- для другої групи платників єдиного податку -- у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати. Для третьої групи платників єдиного податку -- ФОП встановлюється відсоткова ставка єдиного податку у розмірі:

-- 3 відсотки доходу -- у разі сплати податку на додану вартість згідно з ПКУ;

-- 5 відсотків доходу -- у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. Крім того, для всіх груп ФОПів - платників єдиного податку встановлюється ставка єдиного податку у розмірі 15 відсотків, яка застосовується:

-- до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу; -- до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;

-- до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж передбачений у главі 1 розділу XIV ПКУ; -- до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Якщо платники єдиного податку першої і другої груп здійснюватимуть кілька видів господарської діяльності, вони мають сплачувати максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений для таких видів господарської діяльності. А якщо ФОПи, віднесені до 1 або 2 груп, здійснюватимуть господарську діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради, вони мають сплачувати максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений для відповідної групи таких платників єдиного податку.

Слід окремо зазначити, що законодавці значно знизили податкове навантаження на підприємців -- "єдинщиків", звільнивши їх з 2012 року від доплати єдиного податку за найманих працівників.

За новими правилами спрощеної системи оподаткування, ФОПи при перевищенні встановленого для обраної ними групи обсягу доходу, можуть не переходити на загальну систему оподаткування та продовжувати працювати із сплатою єдиного податку, але при цьому їм необхідно перейти до іншої групи платників. При цьому їм слід знати та виконувати наступні вимоги глави 1 розділу XIV ПКУ:

1) платники єдиного податку першої групи, які у календарному кварталі перевищили обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 ПКУ, з наступного календарного кварталу можуть за заявою перейти на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку другої або третьої групи, або мають відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування (перейти на загальну систему оподаткування або взагалі припинити підприємницьку діяльність).

2) платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 ПКУ, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою можуть перейти на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або мають відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування (перейти на загальну систему оподаткування або взагалі припинити підприємницьку діяльність).

Заяву такі платники першої та другої груп мають подати не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу. З суми перевищення вони зобов'язані сплатити єдиний податок за ставкою 15 відсотків.

3) платники єдиного податку - ФОПи третьої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 ПКУ, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків а також зобов'язані у порядку, встановленому главою 1 розділу XIV ПКУ, перейти на загальну систему оподаткування, передбачену розділом IV ПКУ;

4) ставка єдиного податку, визначена для третьої групи ФОП у розмірі 3 відсотки, може бути обрана:

а) суб'єктом господарювання, який зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до розділу V цього Кодексу, у разі переходу ним на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу;

б) платником єдиного податку, який зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до розділу V цього Кодексу, у разі добровільної зміни ставки єдиного податку шляхом подання заяви щодо зміни ставки єдиного податку не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку календарного кварталу, в якому буде застосовуватися нова ставка;

в) суб'єктом господарювання, який не зареєстрований платником податку на додану вартість, у разі його переходу на спрощену систему оподаткування шляхом реєстрації платником податку на додану вартість відповідно до розділу V цього Кодексу і подання заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено реєстрацію платником податку на додану вартість. У разі анулювання реєстрації платника податку на додану вартість у порядку, встановленому розділом V цього Кодексу, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату єдиного податку за ставкою у розмірі 5 відсотків або відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування шляхом подання заяви щодо зміни ставки єдиного податку чи відмови від застосування спрощеної системи оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено анулювання реєстрації платником податку на додану вартість.

Форма свідоцтва платника єдиного податку встановлюється Міністерством фінансів України та є обов'язковою для застосування на всій території України. У свідоцтві платника єдиного податку зазначаються такі відомості:

1) прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків);

2) дані документа, що підтверджує державну реєстрацію фізичної особи - підприємця відповідно до закону;

3) податкова адреса (місце проживання) фізичної особи - суб'єкта господарювання;

4) місце провадження господарської діяльності;

5) обрані фізичною особою - підприємцем види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005 у разі здійснення виробництва -- також види товару (продукції), що нею виробляються;

6) дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування;

7) ставка єдиного податку (3 або 5 відсотків);

8) дата виписки свідоцтва.

Свідоцтво платника єдиного податку видається органом державної податкової служби безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви.

У випадках, передбачених пунктом 298.1.2 статті 298 ПКУ, свідоцтво видається у день отримання органом державної податкової служби заяви щодо обрання спрощеної системи оподаткування. Тобто, якщо підприємцем заяву про обрання спрощеної системи подано у календарному місяці, в якому проведено його державну реєстрацію як СПД, свідоцтво податковий орган повинен видати йому у день подання заяви.

Свідоцтво платника єдиного податку видається безстроково виключно суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі та не може передаватися для провадження господарської діяльності іншим особам. Платникам єдиного податку першої і другої груп, які провадять кілька видів господарської діяльності, на які встановлено різні ставки єдиного податку, видається одне свідоцтво платника єдиного податку. У разі втрати або зіпсуття свідоцтва платника єдиного податку такому платнику видається дублікат свідоцтва в порядку, встановленому цією статтею для видачі свідоцтва платника єдиного податку. Оригінал свідоцтва має зберігатися у платника податку та пред'являтися працівникам контролюючих органів, яким надано відповідні функціональні повноваження на проведення перевірки. На робочому місці кожного найманого працівника повинна розміщуватися копія свідоцтва платника єдиного податку. Орган державної податкової служби у разі відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку зобов'язаний надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.

Підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави;

2) наявність у суб'єкта господарювання непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу;

3) подання протягом календарного року більше одного разу заяви про перехід на спрощену систему оподаткування.

Якщо у підприємця, який одержав свідоцтво платника єдиного податку, відбулися якісь зміни у даних, що відображені у такому свідоцтві, то він має звернутися до органу ДПС, що видав свідоцтво, та внести до нього зміни. Зокрема, зміни слід внести, якщо змінилося:

-- прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця, серія та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків). У разі виникнення таких змін заява подається протягом місяця з дня їх виникнення;

-- податкової адреси (місяця проживання) фізичної особи - суб'єкта господарювання;

-- видів господарської діяльності, що проваджується СПД. У разі зміни податкової адреси суб'єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності, видів господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку першої і другої груп не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

У разі наявності у платника єдиного податку вказаних змін він має право як внести зміни до раніше виданого свідоцтва, так і одержати нове свідоцтво. До отримання нового свідоцтва платник єдиного податку здійснює господарську діяльність на підставі раніше виданого свідоцтва, яке повертається органу державної податкової служби у день отримання нового свідоцтва.

Законом N 4014 встановлено звітні періоди для підприємців - платників єдиного податку в залежності від груп "єдинщиків", до яких вони відносяться. Так, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої групи є календарний рік. Податковим (звітним) періодом для ФОПів - платників єдиного податку другої - третьої груп є календарний квартал. Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду. Для ФОПів, які перейшли на сплату єдиного податку із загальної системи оподаткування, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, що настає за наступним податковим (звітним) кварталом, у якому таким особам виписано свідоцтво платника єдиного податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду. Для зареєстрованих в установленому порядку фізичних осіб - підприємців, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виписано свідоцтво платника єдиного податку. Для зареєстрованих в установленому законом порядку суб'єктів господарювання (новостворених), які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої або четвертої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, які є платниками єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому подано до органу державної податкової служби заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з припиненням провадження господарської діяльності. У разі зміни податкової адреси платника єдиного податку останнім податковим (звітним) періодом за такою адресою вважається період, у якому подано до органу державної податкової служби заяву щодо зміни податкової адреси.

Порядок сплати єдиного податку за новими нормами майже не змінюється в порівнянні з тим, що діяв до 2012 року. ФОПи - платники єдиного податку першої і другої груп мають сплачувати єдиний податок авансовим внеском не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Ці платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПКУ. Тобто, якщо рішення приймається до 15 липня року, що передує наступному бюджетному періоду, то нові ставки застосовуються починаючи з 1 січня такого наступного календарного року. Якщо ж рішення про встановлення ставок єдиного податку місцевими радами буде прийнято після 15 липня року, що передує наступному бюджетному періоду (календарному року), то такі ставки можуть застосовуватися не раніше початку бюджетного періоду (календарного року), що настає за плановим періодом (календарним роком), а саме -- через рік. У такому випадку протягом календарного року, що слідує за роком у якому несвоєчасно прийнято ставки єдиного податку, мають застосовуватися попередньо прийняті ставки єдиного податку.

Водночас, згідно із Прикінцевими положеннями Закону N 4014, рішення відповідних сільських, селищних, міських рад про встановлення ставок єдиного податку, прийняті на виконання цього Закону N 4014, застосовуються, як виняток із положень підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу, з 1 січня 2012 року. Отже, у 2012 році можуть застосовуватися ставки єдиного податку, встановлені місцевими радами у листопаді - грудні 2011 року. ФОПи - платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси (місцем проживання) ФОП. Дуже суттєвим і приємним для підприємців є запроваджене Законом N 4014 звільнення від сплати єдиного податку платників цього податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, за один календарний місяць на рік на час відпустки, а також на період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів. Єдиний податок, нарахований за перевищення обсягу доходу, сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. У разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов'язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому до органу державної податкової служби подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з припиненням провадження господарської діяльності.

Платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Платники єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат. Форму та порядок ведення книг обліку для 1 - 2, а також для 3-ї груп платників встановлює Міністерство фінансів України. Платники єдиного податку першої групи подають до органу державної податкової служби податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду (до 9 лютого року, наступного за звітним), в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 ПКУ. Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 ПКУ, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи. Податкова декларація подається до органу державної податкової служби за місцем податкової адреси. Отримані протягом податкового (звітного) періоду доходи, що перевищують обсяги доходів, встановлених для певних груп платників, відображаються платниками єдиного податку в податковій декларації з урахуванням таких особливостей:

Платники єдиного податку першої групи подають до органу державної податкової служби податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 ПКУ, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи. При цьому у податковій декларації окремо відображаються обсяг доходу, оподаткований за ставками, визначеними для платників єдиного податку першої групи, обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків, обсяг доходу, оподаткований за новою ставкою єдиного податку, обраною згідно з умовами, визначеними цією главою, авансові внески, встановлені пунктом 295.1 статті 295 ПКУ. Подання податкової декларації у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, звільняє таких платників від обов'язку подання податкової декларації у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду. Платники єдиного податку другої групи у податковій декларації окремо відображають:

1) щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу;

2) обсяг доходу, оподаткований за кожною з обраних ними ставок єдиного податку;

3) обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків (у разі перевищення обсягу доходу).

При цьому отримана сума перевищення доходу, встановленого для платників єдиного податку першої і другої груп, не включається до обсягу доходу, з якого сплачується наступна обрана ставка такими платниками єдиного податку. Платники єдиного податку третьої групи у податковій декларації окремо відображають:

1) обсяг доходу, оподаткований за кожною з обраних ними ставок єдиного податку;

2) обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків (у разі перевищення обсягу доходу).

Податкова декларація складається наростаючим підсумком. Уточнююча податкова декларація подається у загальному порядку, встановленому ПКУ. Платники єдиного податку мають право подати до органу державної податкової служби податкову декларацію за інший, ніж квартальний (річний) податковий (звітний) період, для отримання довідки про доходи, що не звільняє такого платника податку від обов'язку подання податкової декларації у строк, встановлений для квартального (річного) податкового (звітного) періоду. Така податкова декларація складається з урахуванням норм пунктів 296.5 і 296.6 статті 296 ПКУ та не є підставою для нарахування та/або сплати податкового зобов'язання.

Законом N 4014 встановлено, що платники єдиного податку першої - третьої груп не повинні застосовувати реєстратори розрахункових операцій. Також платники єдиного податку - ФОПи починаючи з 2012 року звільнятимуться від обов'язку нарахування сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

1) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з главою 1 розділу XIV ПКУ;

2) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами - підприємцями третьої групи.

3) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;

4) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

5) збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у пункті 297.1 статті 297 ПКУ, здійснюються платниками єдиного податку в порядку та розмірах, встановлених ПКУ.

У разі ввезення товарів на митну територію України податки і збори та митні платежі сплачуються платником єдиного податку на загальних підставах відповідно до закону. Законом N 4014 передбачено можливість як самостійної відмови підприємцем від застосування спрощеної системи оподаткування, так і випадки, коли така відмова є обов'язковою. Під відмовою від спрощеної системи оподаткування розуміється або перехід на загальну систему оподаткування доходів від підприємницької діяльності згідно з нормами статті 177 розділу IV ПКУ, або взагалі відмова від здійснення підприємницької діяльності і зняття з державної реєстрації СПД. Для відмови від застосування спрощеної системи оподаткування суб'єкт господарювання має подати до органу державної податкової служби заяву не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року). Платники єдиного податку за умови відсутності в них непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу з єдиного податку та/або інших податків і зборів, які платники єдиного податку сплачують відповідно до глави 1 розділу XIV ПКУ, можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування та перейти на загальну систему оподаткування з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків зборів. Разом з тим, платники єдиного податку зобов'язані відмовитися від спрощеної системи та перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:

1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки -- з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 ПКУ, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, -- з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої і четвертої груп -- з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.7 статті 291 ПКУ, -- з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;

5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання -- з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, -- з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;

7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у свідоцтві платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, -- з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

8) у разі сплати до закінчення граничного строку погашення податкового боргу, що виник у платника єдиного податку протягом двох послідовних кварталів, -- з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому погашено такий податковий борг.

Законом N 4014 встановлено, що свідоцтво платника єдиного податку може бути анульоване органом державної податкової служби у випадках та у строки:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, -- в останній день календарного кварталу, в якому подано заяву щодо такої відмови;

2) припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону -- в день отримання органом державної податкової служби від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) несплати протягом двох послідовних кварталів у порядку, встановленому цим Кодексом, податкового боргу, що виник у платника єдиного податку, -- в останній день календарного місяця, в якому закінчився граничний строк погашення податкового боргу;

4) здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, -- в останній день податкового (звітного) періоду, в якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

5) перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, -- в останній день податкового (звітного) періоду, в якому допущено таке перевищення;

6) перевищення протягом податкового (звітного) кварталу (календарного року) обсягу доходу, який дає право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному податковому (звітному) кварталі (календарному році), -- в останній день податкового (звітного) періоду, в якому відбулося таке перевищення;

7) застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.7 статті 291 ПКУ, -- в останній день податкового (звітного) періоду, в якому допущено такий спосіб розрахунків.

У разі виявлення органами державної податкової служби під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку вимог, встановлених цією главою, свідоцтво платника єдиного податку анулюється на підставі акта перевірки. У разі якщо після анулювання свідоцтва платника єдиного податку не погашено податковий борг, який виник внаслідок обставин, зазначених у пункті 299.15 глави 1 розділу XIV ПКУ, погашення такого податкового боргу здійснюється у порядку, встановленому главою 9 розділу II ПКУ. Платник єдиного податку повинен повернути анульоване свідоцтво до органу державної податкової служби, який його видав, протягом 10 днів з дня анулювання.

Слід звернути увагу, що Законом N 4014 запроваджено інший, ніж діяв до 2012 року, порядок виконання суб'єктами господарювання - платниками єдиного податку функцій податкових агентів щодо виплачуваних фізичним особам доходів. Це нововведення ставить "єдинщиків" у більш привілейоване становище в порівнянні з іншими податковими агентами, оскільки зменшує їм обсяг обов'язків, а відповідно і скорочує ризики застосування до них штрафних санкцій за невиконання таких обов'язків.

Так, якщо до 2012 року "єдинщики" (як ФОПи, так і юридичні особи) повинні були утримувати ПДФО за ставкою 15 (17%) із доходів нарахованих (виплачених, наданих) будь-якій фізичній особі, в тому числі і підприємцю, то з 2012 року платник єдиного податку виконує передбачені ПКУ функції податкового агента виключно у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах. Тобто починаючи з 1 січня 2012 року ФОПи - "єдинщики" звільняються від нарахування та утримання ПДФО з доходів, нарахованих (виплачених) іншим фізичним особам - підприємцям. Оскільки у пункті 297.3 статті 297 глави 1 розділу XIV ПКУ йдеться про обмеження виконання платниками єдиного податку функцій податкового агента, передбачених ПКУ, то з цього слідує, що "єдинщики" не повинні не тільки утримувати ПДФО з виплачуваних іншим підприємцям доходів, а й не повинні повідомляти органи ДПС про виплачені доходи у податковому розрахунку за формою N 1ДФ.

Отже, як бачимо з Закону N 4014, не зовсім вона є простою, ця нова спрощена система оподаткування. Але, як кажуть, -- практика є критерієм істини. Тому про переваги або недоліки нового порядку оподаткування доходів, запропонованого для "спрощенців", можна буде казати лише після застосування норм 1 глави розділу XIV ПКУ хоча б протягом першого кварталу 2012 року.

Размещено на Allbest.ru