Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз засад нормативно-правового врегулювання можливості доступу до спеціалізованої медичної допомоги у сфері репродуктивного здоров`я

Враховуючи поліпшення в очікуваній тривалості життя людини, а також життя ЛЖВ, які отримують високоактивну антиретровірусну терапію, у світі зростає кількість пар з одним ВІЛ-позитивним партнером, які замислюються про можливість мати дітей.

Досвід багатьох країн свідчить про широкі можливості для доступу до спеціалізованої медичної допомоги у сфері репродуктивного здоров'я осіб і подружніх пар, що вражені ВІЛ.

Загальновизнаною практикою більшості розвинених країн, що дозволяє особам та подружнім парам, хворим на ВІЛ/СНІД, реалізовувати своє репродуктивне право та народжувати дітей є легітимізація застосування на засадах доказової медицини спеціалізованими професійними об'єднаннями нових методів допоміжних репродуктивних технологій в рамках діючого законодавства конкретної країни. Такі об'єднання несуть відповідальність перед державою, громадськістю та пацієнтами за результати своєї діяльності.

Обмеження, які існують щодо використання тих чи інших методів, а також допоміжних репродуктивних технологій в цілому, стосуються моральних, етичних та релігійних аспектів впровадження в медичну практику найновіших досягнень науки, а також фінансових можливостей пацієнта.

Висновки щодо можливості забезпечення реалізації репродуктивних прав, як частини прав людини, для осіб та сімейних пар, уражених ВІЛ-інфекцією на основі міжнародного та національного правового поля.

Міжнародне право визначає значний перелік загальних прав та свобод людини, які визнаються та беруться до уваги більшістю країн світу при розробці національного законодавства.

Міжнародні норми з прав людини в контексті ВІЛ/СНІДу вимагають від держав:

- створення ефективних національних механізмів відповіді на ВІЛ/СНІД;

- проведення консультацій на рівні громад на всіх стадіях вироблення політики, виконання та оцінки результативності програм у сфері ВІЛ/СНІДу;

- відповідності національного законодавства міжнародним зобов'язанням держав з прав людини;

- ухвалення чи посилення антидискримінаційних та інших охоронних законів, які б захищали від дискримінації у державному та приватному секторах;

- ухвалення законодавства для регулювання питань пов'язаних з товарами, профілактичними заходами, лікуванням, доглядом, інформацією щодо ВІЛ/СНІДу, послугами, їх наявності та доступності для людей, що уражені хворобою (включаючи послуги у сфері охорони сексуального і репродуктивного здоров'я);

- забезпечення розробки урядовими установами та приватним сектором кодексів (правил) поведінки з питань ВІЛ/СНІДу, що втілюють принципи прав людини у кодекси професійних обов'язків та практики тощо.

Поліпшення охорони материнства, боротьбу з ВІЛ/СНІДом та формування глобального партнерства з метою розвитку визначено міжнародною спільнотою як Цілі тисячоліття. До 2010 року очікується подолання юридичних, нормативних та інших бар'єрів та досягнення загального доступу до комплексних програм профілактики, лікування, догляду і підтримки, зміцнення взаємозв'язку і координації політики та програм у сфері сексуального і репродуктивного здоров'я. До 2015 року заплановано забезпечити загальний доступ до послуг з охорони репродуктивного здоров'я, зупинити поширення ВІЛ/СНІДу і покласти початок тенденції скорочення захворюваності, забезпечити доступність недорогих основних лікарських засобів, а також вживати заходів щоб всі могли користуватися благами нових технологій.

Міжнародне право щодо репродуктивного здоров'я та планування сім'ї визначає, що репродуктивні права охоплюють окремі права людини, які вже визнані в національних законодавствах, міжнародних документах з прав людини та інших документах ООН, прийнятих на основі консенсусу. Вони ґрунтуються на:

- визнанні основного права всіх подружніх пар і окремих осіб вільно приймати відповідальне рішення відносно кількості своїх дітей, інтервалів між їх народженням та часом їх народження;

- необхідності володіти для цього необхідною інформацією і засобами, а також праві на досягнення максимально високого рівня сексуального і репродуктивного здоров'я;

- прийнятті рішення відносно відтворення потомства без якої б то не було дискримінації, примусу і насильства.

В рамках забезпечення реалізації репродуктивних прав урядам країн рекомендовано реалізувати ряд заходів до 2015 року, зокрема:

- забезпечити доступ всіх осіб відповідного віку до послуг у сфері охорони репродуктивного здоров'я та планування сім'ї, можливість звернення до послуг спеціаліста з метою лікування в разі виникнення ускладнень, включаючи ВІЛ/СНІД;

- забезпечити загальний доступ до всього діапазону безпечних і надійних засобів планування сім'ї, допомогти подружнім парам і окремим людям досягти своїх цілей у сфері дітонародження і створити для них всі умови, що дозволять їм реалізувати їх право мати дітей на власний вибір;

- створити систему спостереження і оцінки орієнтованих на споживачів служб для запобігання, недопущення порушень, що допускаються керівниками і працівниками служб з плануванню сім'ї; техніку запліднення in vitro застосовувати з дотриманням відповідних етичних принципів і медичних стандартів;

- усунути юридичні, медичні, клінічні та нормативні бар'єри, що перешкоджають доступу до інформації, послуг та засобів у сфері планування сім'ї; розширити і поліпшити підготовку працівників охорони здоров'я, включаючи ВІЛ/СНІД тощо.

Таким чином, аналіз міжнародного правового поля дозволяє стверджувати, що на міжнародному рівні сформовано широкий перелік прав і свобод, міжнародних норм та рекомендацій урядам країн щодо можливостей реалізації права окремими особами та сімейними парами, ураженими ВІЛ-інфекцією:

- мати безпечне статеве життя;

- відтворювати себе;

- вільно приймати рішення про те, чи робити це взагалі (коли і як часто);

- мати доступ до необхідної інформації;

- використовувати безпечні, ефективні, доступні і прийнятні методи планування сім'ї та інші методи регулювання дітонародження за їх вибором;

- мати доступ до відповідних послуг у сфері охорони здоров'я, що визначають зміст міжнародно-визнаного поняття «репродуктивне здоров'я», а також створюють для них умови для реалізації їх права мати дітей на власний вибір

Основні документи, що визначають порядок правового регулювання діяльності, спрямованої на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції в Україні, заходи щодо соціального захисту ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД та осіб, які внаслідок виконання професійних обов'язків надають допомогу таким людям встановлюють:

- державні гарантії, зокрема, щодо соціального захисту ВІЛ-інфікованих, хворих на СНІД, членів їхніх сімей і медичних працівників, зайнятих у сфері боротьби із захворюванням на СНІД, а також подання ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД усіх видів медичної допомоги в установленому порядку;

- заборону відмови у прийнятті до лікувальних закладів, у поданні медичної допомоги, ущемлення інших прав осіб на підставі того, що вони є ВІЛ-інфікованими чи хворими на СНІД тощо.

В частині збереження репродуктивного здоров'я осіб, хворих на ВІЛ/СНІД, на нормативному рівні акцентують увагу, а відтак спрямовують значні державні і недержавні кошти, а також свою діяльність в основному на профілактичні заходи (доступ до тестування, профілактику вертикальної трансмісії тощо). Про реалізацію репродуктивного права осіб та подружніх пар, хворих на ВІЛ/СНІД, в частині можливості мати дітей на власний вибір не йдеться. Цей факт можна розглядати як фрагментарність (вибірковість) нормативно-правових актів України щодо захисту прав осіб з ВІЛ/СНІДом.

репродуктивний інфекція сімейний

Размещено на Allbest.ru