Правова свідомість

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРАВОВА СВІДОМІСТЬ

з дисципліни: «Теорія держави та права»

ЗМІСТ

Вступ

1 Поняття правосвідомості

2 Структура правосвідомості

3 Взаємодія правосвідомості і права

4 Професійна правосвідомості

5 Фактори які впливають на формування правосвідомості

6 Основні риси сучасної масової правосвідомості в Україні

Висновок

Список використаних джерел та літератури

ВСтуп

Актуальність мого дослідження пов'язана зі змінами, які відбуваються в політичному, економічному і соціальному житті країни, в період глобальної зміни стереотипів свідомості громадян. Ця тема не раз поставала перед вченими, й перед іншими, схильними до спостереження і об'єктивного аналізу, членами суспільства. Але, на жаль, багато людей не в змозі дати правильну оцінку подіям, що відбуваються зараз. Мабуть все це обумовлено характером виховання в попередні роки (до незалежності України), особливостями спеціалізації їх роботи, соціальним оточенням, неадекватними інтересами. Цим пояснюється нерівномірність розвитку суспільної свідомості. Останнім часом з'явилася така кількість друкованих видань, телепрограм і радіопрограм різноманітного політичного напрямку, що викликає просто розгубленість у людей. Використовуючи дуже різноманітні політичні впливи і маніпуляції на масову свідомість, а знаряддям цього маніпулювання є ЗМІ (засоби масової інформації), як з'єднувальна ланка об'єкта і суб'єкта маніпуляції. За часів соціалізму сформувався ще один феномен, який і досі панує у політичній свідомості - вивчена безпомічність - нездатність брати на себе відповідальність не тільки за суспільство, а й за власне життя.

В сучасних умовах нестабільності суспільства люди, навіть не стикаючись безпосередньо з порушенням своїх прав, заздалегідь не вірять, що у випадку необхідності суспільство гарантує захист їх прав та інтересів. Це свідчить про низькій рівень правосвідомості і правової культури населення України.

Ступінь вивченості. Різні дослідники та вчені привертали свою увагу до дослідження даного питання. Розробка даної теми представлена в роботах таких авторів, як В.Г. Графский, Л. Вольтман, Ю.М. Дмитрієнко, М.Н. Марченко, В.С. Нерсесянц та інші.

Об'єктом даного дослідження є значення правосвідомості у сучасному суспільстві.

Метою курсової роботи є досліджування сутніти правової свідомості і характерних рис її розвитку у сучасної Україні.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі:

- розглянути сутність поняття правосвідомість, дати опис головних елементів і структури правосвідомості;

- визначити структуру правосвідомості;

- розглянути взаємодію права і правосвідомості;

- розглянути професійну правосвідомість;

- проаналізувати фактори що впливають на формування сучасної правосвідомості громадян України.

Практична значущість дослідження полягає в тому, що визначені фактори і умови, які безпосередньо впливають на формування масової правосвідомості в сучасній Україні, а також здійснена спроба осмислення і оптимізації сучасного змісту процесу соціалізації та механізму оновлення правових норм.

1 ПОНЯТТЯ ПРАВОСВІДОМОСТІ

Свідомість людини, відображаючи об'єктивні потреби суспільного розвитку, є передумовою і регулятором поведінки людини.

Свідомість включає різні форми відображення суспільних відносин: політичні, правові, етичні, філософські, релігійні. Всі форми суспільної свідомості є взаємозалежними і справляють взаємний вплив одна на одну.

Правосвідомість - це сукупність поглядів, ідей, які виражають ставлення людей, соціальних груп, націй до права, законності, правосуддя, їхнє уявлення про те, що є правомірним і неправомірним Потопейко Д.А. Правосознание как особое общественное явление. - Киев, 1970. - С.15..

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1 - Різновиди правосвідомості

правовий свідомість громадянин

Ключовий пункт правосвідомості - усвідомлення людьми цінностей природного права, прав і свобод людини і оцінка чинного права з погляду його відповідності загальнолюдським цінностям, що знайшли закріплення в міжнародних документах про права людини. Правосвідомість не тільки виражає ставлення індивіда до правової дійсності, а й спрямовує її на певні зміни в правовому середовищі, прогнозує і моделює їх. Це видно зі схеми наведеної вище Марченко М.Н., редакція., М.Н. Марченко «Теория государства и права»: Учебник - М, Зерцало 2009 г. - С.296..

2 СТРУКТУРА ПРАВОСВІДОМОСТІ

В правосвідомості відображена правова дійсність у вигляді знань про право, осмислення того, що є правом, яким воно було (відношення до права минулих років) і яким має бути (ставлення до майбутнього права), а також у вигляді правових настанов поведінки як реакції на оцінку чинного права, роботу правозастосовних органів.

У структурі правосвідомості суспільства виділяють такі елементи (схемі №2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2 - Структура правосвідомості

Правова психологія - це сукупність почуттів і емоцій, що виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до права, правових явищ. Це неусвідомлене або не до кінця продумане ставлення до права, правових явищ, що й є правосвідомістю, яка походить з повсякденної практики у процесі зіткнення з конкретними юридичними ситуаціями, а тому формується здебільшого стихійно, спорадично, безсистемне, тобто правова психологія не осмислена теоретично, не упорядкована логічно. В ній провідним елементом є емоції, а не понятійні форми відображення правової дійсності.

Правова ідеологія - це система правових принципів, ідей, теорій, концепцій, що відображають теоретичне (наукове) осмислення правової дійсності, усвідомлене проникнення в сутність правових явищ.

Це концептуально оформлена, логічно систематизована, теоретично і науково осмислена правосвідомість. Інтелект є провідним елементом правової ідеології. Сучасна правова ідеологія ґрунтується на системі теорій, ідей і принципів: теорії соціальної правової держави, принципу поділу влади, теорії народного суверенітету, визнання пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, принципу верховенства права, переваги загальновизнаних норм міжнародного права над нормами національного права та ін.

Правова ідеологія і правова психологія можуть містити в собі інтелектуальні та емоційні елементи, але в різних пропорціях, а також як істинні, так і помилкові (міфологізовані) знання про правову дійсність. Було б невірним принижувати значення емоцій і почуттів (правову психологію) порівняно з інтелектом (правовою ідеологією). Емоції та почуття - необхідне тло, на якому виявляються (складаються, реалізуються) правові погляди, ідеї, теорії. Емоції - сліпі, поки вони не зливаються з об'єктивним підходом до дійсності, її раціональним освоєнням. На рівні правової ідеології це усвідомлення реальності виражається в мотивах, які формуються через цілі. Ціль вплітає усвідомлені інтереси в зміст свідомої діяльності (інтереси служать джерелом цілей), сприяє формуванню правової настанови на правову (правомірну, неправомірну) поведінку.

Правова поведінка - вольовий бік правосвідомості, який являє собою процес переведення правових норм у реальну правову поведінку. Вона складається із елементів, що визначають її напрямок (характер), - мотивів правової поведінки, правових настанов. Правова поведінка в свою чергу містить такі найважливіші елементи, як (суб'єкт, суб'єктивна сторона, об'єкт, об'єктивна сторона). Графский В.Г. История политических и правовых учений. М: ИНФРА-М. - 2000. - 429 с.

Мотиви правової поведінки і правові настанови, які відображають готовність до певної правової поведінки в результаті оцінки правових явищ, впливають на всі основні функції правосвідомості Теорія держави і права: Навч.посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков - К.: Юрінком Інтер, 2003. - C.275..

Правова поведінка проявляється у формі дій (вчинків), які впливають на стосунки суб'єктів, або у формі бездіяльності, яка, навпаки, ніяких змін у стані суспільних відносин не спричиняє. Правова поведінка це всебічне осмислення ситуації, невидимий процес розщеплення свідомості на правомірну і протиправну.

Правова настанова - готовність особи проявити активність у сфері пізнання і реалізації права. Вона становить конкретну програму поведінки у певних умовах, яка формується з усіх належних суб'єкту правових (правомірних і протиправних) знань, оцінок, думок, настроїв, звичок, навичок, сподівань, ставлень до кого-небудь і до чого-небудь, котрі переходять в інтереси і прагнення. Перш ніж правова поведінка зовні виявиться у вигляді правового вчинку, повинна виникнути правова настанова, мотив правової поведінки у правосвідомості суб'єкта. Від поведінкового елемента правосвідомості залежить ступінь її якісного стану (правомірна поведінка, правова активність, правове порушення та ін.).

Таким чином, свідомість відображає об'єктивні потреби суспільного розвитку, а правосвідомість в свою чергу розглядається як система ідей, уявлень, емоцій і почуттів, які виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до чинного, минулого та бажаного права, а також до діяльності, пов'язаної з правом. У структурі правосвідомості суспільства виділяють такі елементи, як правова психологія, правова ідеологія і правова поведінка.

За суб'єктами правосвідомість можна поділити на види:

1) індивідуальна - правосвідомість окремої особи, формується під впливом засобів масової інформації, шляхом усвідомлення суспільного досвіду; визначається правовими суспільними відносинами, системою чинного права, з одного боку, а, з іншого - правовою культурою суспільства;

2) групова - правосвідомість певних соціальних груп, формується навколо певної ідеї, окремого правового акта тощо (правосвідомість суспільної групи, громадської організації, партії тощо), по суті є узагальненою характеристикою правосвідомості окремих індивідів;

3) суспільна - правосвідомість, притаманна більшості членів суспільства, що є носіями національної правової культури, відображає суспільну мету і завдання правового регулювання; знаходить прояв у ході проведення загальних акцій: виборів до парламенту, обрання глави держави, проведення референдуму або загальнонаціонального опитування.

Взаємозв'язок даних видів правосвідомості полягає у тому, що суспільна правосвідомість складається із правосвідомості окремих осіб. З іншого боку, правосвідомість особи, індивіда формується під впливом суспільної правосвідомості, оточуючого середовища, у тому числі й правового, юридичної практики. Отримані у результаті виховання, навчання, спілкування знання про право є основним джерелом формування індивідуальної правосвідомості Марченко М.Н., ред., Под ред. Марченко М.Н. Теория государства и права: Учебник - М,: Зерцало 2009 г. - С.297..

3 ВЗАЄМОДІЯ ПРАВОСВІДОМОСТІ І ПРАВА

Взаємозв'язок правової свідомості і права має складний характер.

З одного боку, правосвідомість передує праву, оскільки останнє є виразом волі суспільства або певної його частини, тобто виражає погляди та настанови суспільства або певної його частини, тобто їхню правосвідомість. З другого боку, правова система, яка склалася у суспільстві, виступає одним з найважливіших факторів, що впливають на правосвідомість. І, врешті, функціонування права, його застосування і дотримання залежать від рівня правової свідомості.

Отже, як не дискутували вчені, право тісно взаємодіє з правосвідомістю.

Зараз, рівень правосвідомості дуже впливає на подальше обґрунтоване використання права, яке допоможе налагодити контакт особи з державою.

Чому ж тоді правосвідомість взаємодіє з правом?

Тому що правосвідомість складається з двох слів: право та свідомість. На мою думку розкривати що таке свідомість не треба. Отже, щоб людина використовувала набуті права та виконувати обов'язки, вона повинна розуміти, що вона робить, і давати собі звіт, своїм вчинкам. А це й означає, що людина аналізуючи вчинки, має правосвідомість, яка, в свою чергу, попереджає протиправну поведінку.

4 ПРОФЕСІЙНА ПРАВОСВІДОМОСТІ

Професійна правосвідомість - це правова свідомість юристів. У залежності від предмета відображення в правосвідомості юриста утворяться сфери, що відповідають різним галузям правових відносин (наприклад, господарським, комерційним, правовим, цивільно-правовим, кримінально-правовим, кримінально-процесуальним). Сутність і особливості правової свідомості юристів конкретизуються в змісті правової ідеології і правової психології, у системі властивій даній професійній групі правових знань, уявлень, настанов, ціннісних орієнтації . Правова свідомість юристів повинна бути теоретичною. До цієї свідомості цілком підходить такий ступінь вираження, як ідеологічний рівень. Юристи традиційно входять у перелік представників ідеологічного стану.

Основна мета науки - виділити конкретні особливості правосвідомості юристів, насамперед ті, котрі дозволяють бути висококваліфікованим фахівцем, строго і неухильно дотримуватися законності. Порівняльні дослідження різних соціально-демографічних, вікових професійних і інших груп і прошарків законослухняного населення, різних категорій злочинців і юристів-професіоналів (прокурорів, адвокатів, суддів, слідчих, співробітників органів внутрішніх справ), що проводилися протягом 15 останнього років, дозволили розширити уявлення про правосвідомість юристів Книги з економіки, права, фінансів, політики // Право // Теорія держави і права: Підручник / Скакун О.Ф. // С.33., С.58..

Внутрішня структура правосвідомості містить у собі два основних елементи:

- правова ідеологія;

- правова психологія;

Правова ідеологія - є систематизоване наукове вираження правових поглядів, принципів, вимог суспільства, класів, різних соціальних груп і прошарків населення, окремих індивідів.
Правова психологія - це сукупність правових почуттів, настроїв, ціннісних відносин, бажань і переживань, характерних для всього суспільства в цілому чи конкретній соціальній групі.

Професійна правосвідомість співробітників органів внутрішніх справ містить у собі структурні елементи, властиві всім громадянам (правову психологію, правову ідеологію, правову поведінку), а так само функціонує в єдності і взаємодії з політичним, естетичним, етичним та іншими видами свідомості суспільства. Однак специфіка виконуваних завдань, прав і обов'язків накладає своєрідний відбиток на правосвідомість і правову культуру співробітників органів внутрішніх справ у цілому. Якість і ефективність виконання співробітниками органів внутрішніх справ своєї роботи створює імідж галузевої підсистеми державного управління і впливає на правосвідомість і правову культуру суспільства. У свою чергу, від рівня їх професійної свідомості і професійної культури залежить поведінка населення відповідно до права і забезпечення особистої безпеки кожної людини.

Правосвідомість співробітників органів внутрішніх справ відображає правову реальність крізь призму належного, з позицій сформованих у суспільстві принципів і норм права. Робиться це в поняттях прав і обов'язків відповідно до посадового становища, їх правосвідомість ціннісна, причому оцінці піддається не стільки саме право, скільки правові вчинки на предмет їх відповідності законослухняності, правомірності.

Особливості правосвідомості співробітників органів внутрішніх справ формуються в період навчання і становлять різнобічну підготовку. Це:

1) загальна правова підготовка - одержання фундаментальних правових знань;

2) спеціальна правова підготовка - навчання майбутній професії (оперативно-розшукова підготовка, підготовка слідчого);

3) загальна фізична підготовка;

4) бойова підготовка, в тому числі володіння табельною зброєю;

5) оволодіння засобами зв'язку;

6) уміння керувати транспортними засобами.

Для правосвідомості співробітників органів внутрішніх справ особливого значення набуває ставлення до злочинності і заходів боротьби з нею.

До особливостей їх правосвідомості у цій сфері слід віднести:

1) осуд посягань на охоронювані законом цінності і розуміння об'єктивної необхідності вести з ними боротьбу;

2) суворе і неухильне додержання законності, недопустимість порушення правових норм і принципів;

3) більш високий рівень оцінки права і забезпечуваного ним правопорядку і законності, ніж у інших законослухняних громадян;

4) негативну реакцію на злочинність, неприйняття її, переконаність у необхідності активної боротьби з нею;

5) збіг їх оцінки добра і зла з загальнодержавними правовими цінностями; превалювання інтересів, що ведуть до мети відповідно до чинного законодавства;

6) більш високий рівень вимог до санкцій за правопорушення порівняно з іншими законослухняними громадянами: орієнтація на жорсткість покарання;

7) більш високу оцінку власної діяльності і діяльності свого відомства, ніж інших;

8) недооцінку процесуальних гарантій порівняно з іншими, в тому числі матеріальними;

9) наявність елементів правового нігілізму, що спричиняє обрання варіанта правомірної поведінки не за переконанням, а внаслідок страху покарання, побоювання настання небажаних наслідків та ін.

Як бачимо, правосвідомості співробітників органів внутрішніх справ притаманні позитивні і негативні тенденції з превалюванням перших.

В узагальненому вигляді належну правосвідомість співробітників органів внутрішніх справ можна зобразити так:

1) переконаний у необхідності забезпечувати права і свободи громадян;

2) засуджує протиправну поведінку;

3) усвідомлює об'єктивну необхідність вести боротьбу з правопорушеннями і додержуватися правопорядку;

4) переконаний у необхідності додержуватися законності під час виконання службових обов'язків.

Усі ці якості правосвідомості дають можливість співробітникам органів внутрішніх справ правильно орієнтуватися в складній ситуації та оперативно обирати варіант дій.

Професійно-правова культура співробітників органів внутрішніх справ припускає глибоке знання системи права і законодавства, впевненість у необхідності їх додержання, уміння користуватися всією сукупністю правових засобів під час виконання службових обов'язків у межах компетенції, встановленої законом та іншими правовими актами. Правова культура співробітників органів внутрішніх справ убачається також у критичному творчому осмисленні правових норм, законів, правових явищ з погляду їх гуманістичного, демократичного і морального змісту.

Співробітник органу внутрішніх справ - це особа, покликана стати вище своїх звичок, бажань: він повинен робити свою справу так, як цього вимагають найвищі інтереси суспільства. Правопорушники - часто особи сильні, цілеспрямовані, вести двобій з якими не просто. Нерідко робота над розкриттям і розслідуванням злочинів - сутичка між особистостями, характерами.

Людина формується як особистість у процесі соціальної практики. Юридична освіта - перший крок до утвердження себе як особистості в галузі реалізації права. Юридична освіта повинна забезпечити знання і розуміння мови і технічної майстерності, необхідних для практикуючого співробітника органу внутрішніх справ, включаючи розуміння правових і етичних обов'язків, прав і основних свобод людини, визнаних законодавством країни і міжнародним правом.

Слід звернути увагу на систему деонтологічних вимог (від грецького «деон» - належне), які висуваються до випускника - майбутнього співробітника органу внутрішніх справ у галузі культури:

- морально-етична (засвоєння гуманістичних принципів моралі, уміння ними керуватися на практиці);

- політична (знання політичної стратегії та тактики держави, провідних політичних партій і рухів, уміння користуватися інструментарієм політичної діяльності і бути політично активним);

- психологічна (знання психічного складу особи, уміння користуватися психодіагностикою у ході вирішення юридичної справи);

- естетична (виражається в службовому етикеті, мові спілкування, зовнішньому вигляді юриста, естетичному вигляді оформлюваних ним документах та ін.).

Вони доповнюють його правову культуру і створюють кодекс його професійної поведінки, стрижнем якої є внутрішнє веління службового обов'язку. Правова культура співробітників органів внутрішніх справ визначається не тільки науковими знаннями про сутність, характер і взаємодію правових явищ взагалі, механізм правового регулювання, правове поле держави, його окремі напрямки. Вона передбачає й критичне творче осмислення правових норм, законів, правових явищ з погляду їх гуманістичного, демократичного і морального змісту.

До культури співробітника органу внутрішніх справ належить знання державної мови України, особливостей етичної культури і національних традицій того регіону, де він здійснює професійну діяльність.

Виключне значення має проблема подолання правового нігілізму співробітника органу внутрішніх справ, його некомпетентності, низького професіоналізму, невміння розібратися в конкретних життєвих ситуаціях, дати їм правильну юридичну оцінку, в результаті чого з'являються незаконні і необґрунтовані рішення.

Професійно-правова культура співробітників органів внутрішніх справ повинна бути вищою за правову культуру інших громадян.

Юридична практика - це юридична діяльність, пов'язана з прийняттям, тлумаченням, застосуванням правових розпоряджень, узята в єдності з накопиченим соціально-правовим досвідом Книги з економіки, права, фінансів, політики // Право // Теорія держави і права: Підручник / Скакун О.Ф. // С.98., С.153..

5 ФАКТОРИ ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ФОРМУВАННЯ ПРАВОСВІДОМОСТІ

Процеси виникнення, розвитку і функціонування права безпосередньо пов'язані із свідомою діяльністю суб'єктів суспільних відносин. У науці розрізняють різні форми суспільної свідомості: політичну, моральну, етичну, релігійну та правову. Виникнення правової свідомості є результатом еволюції свідомості суспільства в цілому від міфологічної свідомості до логічної, а від логічної - до правової та підвищенням ролі права у процесі регулювання суспільних відносин. Першим недосконалим нормам права відповідала примітивна правосвідомість, яка мала емпіричний характер. З розвитком і накопиченням правових знань, їх якісною зміною відбуваються зміни у структурі: перехід від емпіричного до теоретичного рівня праворозуміння. З іншого боку, виникнення і розвиток правосвідомості проходить декілька етапів: знання права - відношення до права - здійснення правової поведінки. Відповідно і зміст правосвідомості складається з декількох взаємопов'язаних компонентів: знання про існуюче право, оцінка права, модель відповідної правової поведінки.

З'ясування змісту норм права - суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, допомагає особі зіставити ці знання з існуючою практикою, накопичити правові знання, виробити власну правову позицію. Весь цей процес опосередковується свідомістю особи і, в кінцевому результаті, формує її правосвідомість Украинский юридический портал Закон // Юридические новости // Указы // 54. 2010 р. // С.79.. Правосвідомість, як одна з форм суспільної свідомості тісно пов'язана з її іншими формами, що є об'єктивним і закономірним процесом. Політична свідомість як сукупність поглядів на взаємовідносини між різними суб'єктами політичних відносин на зміст, методи і форми діяльності органів державної влади та посадових осіб, слугує одним із джерел формування правосвідомості. Зв'язок останньої з моральною свідомістю можна прослідкувати на прикладі формування змісту таких понять як правомірність, протиправність, законність, правопорядок тощо, які базуються на загальновідомих і прийнятих категоріях «добра» і «зла», їх співвідношенні. Наприклад, не існує конституційних норм, які не мали б політичного та морального змісту. Тому в процесі реалізації таких норм правосвідомість функціонує у єдиній системі суспільної свідомості, у тому числі й з політичною, моральною.

На процес формування правосвідомості впливає багато факторів, серед яких умови життя, соціальне становище, духовна культура суспільства, у тому числі й правова, стан правовиховної роботи, інтелектуальні можливості особи.

Визначають наступні шляхи формування правосвідомості: залучення широких верств населення до правотворчої діяльності шляхом розвитку інститутів прямої (безпосередньої) демократії та представницької демократії (проведення референдумів, всенародних опитувань), що має на меті усвідомлення ними змісту правових актів, причин їх прийняття та відповідної реалізації; правова пропаганда; правильне застосування правових норм органами державної влади, державними підприємствами та установами (забезпеченням даної умови є чітка і ефективна діяльність працівників органів внутрішніх справ, прокуратури, підвищення рівня їх правової культури); охорона конституційних прав і свобод громадян уповноваженими органами державної влади Юридичні консультації для НГО // Правова свідомість осіб з юридичними правами, 2009 р. - С.98-102..

6 ОСНОВНІ РИСИ СУЧАСНОЇ МАСОВОЇ ПРАВОСВІДОМОСТІ В УКРАЇНІ

З моменту набуття незалежності до сьогодення пройшло вже 18 років. Але українська держава продовжує формування, і правова свідомість суспільства в вдосконаленнях та змінах.

Життя суспільства залежить від взаємодії багатьох різноманітних чинників - зовнішніх і внутрішніх, історичних і сучасних, об'єктивних і суб'єктивних, матеріальних і духовних.

Масова свідомість визначається загальним рівнем розвитку засобів виробництва, характером суспільних відносин і рівнем усієї культури суспільства. Активна, свідома участь громадян у суспільному житті вимагає, у свою чергу, наявності таких факторів: політичної інформованості і компетентності, як показників загального ставлення до правових знань і можливості свідомо оцінювати ті чи інші альтернативи; активності і власне залучення, як міри участі населення у різних формах громадсько-політичного життя (членство у партіях, громадських рухах, участь у виборах, контактах із представниками влади та опозиційних сил, причетність до впливу на еліти тощо) Дмитрєнко Ю.М., Підходи до дослідження української правосвідомості в перехідний період розвитку суспільства. - Харків: ХДУХТ, 2007. - 15 с..

Одним з основних факторів, що вплинув на свідомість громадян сьогоднішньої України, є наслідки ідеологічної обробки населення колишнього СРСР інституціями політичної соціалізації (від дитячого садка і школи до Вищих Учбових Закладів України і партійного комітету) та Засоби Масової Інформації. Як відомо, у Союзі Радянських Соціалістичних Республік існувала розгалужена система комуністичного виховання, головний принцип якої полягав у невідворотності й усеохопленності всіх і кожного єдиним ідеологічним впливом. Ця система, зазнаючи деяких організаційних змін, проіснувала впродовж усієї історії Союзу Радянських Соціалістичних Республік і підготувала не одну ідейно витриману генерацію радянських людей, політична свідомість яких навіть за нових, посткомуністичних умов зберігає чимало стереотипів ідеологічного минулого. Розчарування у парадигмах призвело до підсилення підозрілості і критицизму у сприйнятті людьми дійсності, цинізму у ставленні до ідеалів.

З 1994-го по 2004-ий роки відбувалося накопичення протестного потенціалу. Тільки об'єктивні економічні зміни в країні перевели цей протест з соціального в політичне русло. В кінці 2003-го - на початку 2004-го на перші позиції в системі особових цінностей вийшла правосвідомість, цивільні права (свобода, справедливість, рівність), законопокірність, доступ до участі в політичному житті, а також демократичність державного апарату. Респонденти стверджували, що їм важливо розуміти, якою буде їх держава (демократичною або авторитарною) і як вони в нім житимуть. Для них велику роль грали самостійність і упевненість у власних силах, що, на їх думку, краще всього може забезпечити демократичну державу. Більшість громадян усвідомували, що Україна ще не стала такою державою Дмитрєнко Ю.М., Підходи до дослідження української правосвідомості в перехідний період розвитку суспільства. - Харків: ХДУХТ, 2007. - 16 с..

Тому вибори-2004 вони сприйняли як унікальну можливість змінити ситуацію в країні на краще. А спроби фальсифікацій і маніпулювання розцінювалися як замах на майбутнє. За даними моніторингових досліджень Інституту соціальної і політичної психології, вперше з 1997 року восени 2004-го перше місце серед чинників, здатних підштовхнути людину до участі в масових акціях протесту, зайняв мотив «порушення прав людини». На той час рівень громадськості українського суспільства завдяки зростанню матеріального добробуту громадян підвищився настільки, що забезпечення комфортних умов для самореалізації і бажання жити в гідній країні піднялися в шкалі пріоритетів над завданням фізичного виживання. Відмічене останніми роками президентства Леоніда Кучми інтенсивне економічне зростання виявилося не бар'єром, а стимулом до боротьби з існуючим політичним режимом.

По структурі політичної культури і політичній поведінці населення в той час (2004 рік) в термінології Карла Поппера Україна наблизилася до стандарту відкритого суспільства, тобто суспільства, де політична еліта може бути усунена від влади без кровопролиття. При цьому низький рівень довіри до державних структур свідчить про відсутність механізмів обліку вимог суспільства Волочай С. Волочай Е. Права и свободы человека в Украине // Материалы II Межрегиональная конференция «Доступ к правосудию». - С.7..

Оскільки демократичні перетворення не привели одразу до очікуваного негайного зростання добробуту, в суспільстві поширюється ностальгія за минулим зумовлена, зокрема, особливістю людської пам'яті зберігати з минулого здебільшого саме позитивні моменти. В Україні сталося те, що є своєрідною реакцією на невиправдані очікування - одночасне існування суспільства, яке намагається перейти до якісно іншої форми - від маси до громадянського суспільства, і особистості на яку тиснуть соціальні негаразди і яка сподівається знайти хоч би який захист від них у різних ціннісно-нормативних вимірах.

Парадоксальність української свідомості полягає в тому, що з погіршенням життя населення, з поглибленням незадоволення громадян своїм становищем, посиленням конфліктних очікувань реальна готовність особисто взяти участь у соціальних конфліктах, акціях протесту не тільки не зростає, але й істотно зменшується. Характер взаємодії держави та масової свідомості значною мірою визначає стан суспільної стабільності й безпеки, впливає на засади і підйоми авторитетності й легітимності влади.

Особливе місце серед чинників, що істотно впливають на масову свідомість, займають процеси масової комунікації, що є одним із найважливіших інститутів сучасного суспільства. Вони виконують різноманітні функції: інформують, рекламують, розважають і маніпулюють. Очевидно, що вони відіграють важливу роль у формуванні, функціонуванні й еволюції суспільної свідомості в цілому. Більш того, сприйняття й інтерпретація масовою свідомістю найважливіших явищ і подій, що відбуваються в країні й у світі в цілому, здійснюється через і за допомогою Засобів Масової Інформації. Наявність розвинутих, демократично організованих засобів масової інформації, що об'єктивно висвітлюють події в Україні й за кордоном, формують культуру, сприяють утвердженню ринкової економіки - це одна з гарантій демократизації нашої держави, ефективності управління суспільством. І навпаки, невиконання Засобів Масової Інформації своїх функцій у суспільно-політичному житті здатне суттєво спотворити суспільні цілі і цінності, послабити і підірвати життєздатність держави, перетворити демократію в ілюзію, в засіб для зміцнення панування правлячої еліти і кланів

Дуже багато експертів вважають, що соціальні чинники процесу зміну чинної форми правосвідомості українців завжди мають ціннісно-зорієнтований характер. Але негативні зміни в системі соціальних цінностей не є самостійним чинником зміни правосвідомості. Панування ринку, фактичне визнання суспільної нерівності, суперечливість цієї нерівності з визнанням пріоритету гуманістичних і демократичних принципів розвитку суспільства, тільки загострили раніше існуюче протиборство цінностей, яке, проектується на правосвідомість, будучи основою її протирічностей. Розвиток внутрішніх протирічностей у правосвідомості, який зумовлений різними соціальними чинниками, за умов перехідного періоду розвитку суспільства найбільш рельєфно виявляється в розвитку феномена соціальної анатомії, який є і як наслідок суперечностей в правосвідомості, і як умова збільшення цих суперечностей Волочай С. Волочай Е. Права и свободы человека в Украине // Материалы II Межрегиональная конференция «Доступ к правосудию». - С.8..

Експерти припускають, що наступна «революція» (тобто масова громадська активність) буде пов'язана із забезпеченням вже не свободи, а верховенства. Проте не можна ігнорувати і ризики, що виникають із-за збереження величезного майнового розриву між окремими соціальними верствами. Кількість людей, що вважають себе знедоленими, ще достатньо велика, щоб популістські політичні сили могли розраховувати на успіх Книги з економіки, права, фінансів, політики // Право // Теорія держави і права: Підручник / Скакун О.Ф. // С.33., С.58..

Таким чином, одними з основних факторів, що вплинули на свідомість громадян сьогоднішньої України, є наслідки ідеологічної обробки населення колишнього Союз Радянських Соціалістичних Республік інституціями політичної соціалізації (від дитячого садка і школи до Вищих Учбових Закладів України і партійного комітету) та Засобів Масової Інформації. З 1994-го по 2004-ій роки відбувалося накопичення протестного потенціалу. Вибори-2004 суспільство сприйняло як унікальну можливість змінити ситуацію в країні на краще. По структурі політичної культури і політичній поведінці населення в той час (2004 рік) в термінології Карла Поппера Україна наблизилася до стандарту відкритого суспільства, тобто суспільства, де політична еліта може бути усунена від влади без кровопролиття. Дуже багато експертів вважають, що соціальні чинники процесу зміну чинної форми правосвідомості українців завжди мають ціннісно-зорієнтований характер. Але негативні зміни в системі соціальних цінностей не є самостійним чинником зміни правосвідомості.

Висновок

Свідомість відображає об'єктивні потреби суспільного розвитку, а правосвідомість в свою чергу розглядається як система ідей, уявлень, емоцій і почуттів, які виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до чинного, минулого та бажаного права, а також до діяльності, пов'язаної з правом. У структурі правосвідомості суспільства виділяють такі елементи, як правова психологія, правова ідеологія і правова поведінка.

Має місце ця класифікація правосвідомості. Експерти вказують на важливе значення індивідуальної групової і суспільної правосвідомості. Кожна з форм має своє призначення і зміст, при цьому суспільна і групова правосвідомість виражають найзагальніші оцінки права і правових явищ членами соціальних спільнот. Право впливає на правосвідомість тим, що воно є найважливішим джерелом її формування, перетворення і розвитку. Серед функції правосвідомості найважливішою є когнітивна (пізнавальна, інформаційна), правостворююча (ціннісна, емоційна) і регулююча (настановна).

Специфіка управління формуванням і розвитком правосвідомості полягає у відсутності однозначного зв'язку між управлінською дією і результатом цієї дії. За умов розвитку правової держави і цивільного суспільства, пріоритету загальнолюдських цінностей соціальні методи управління (через дію на спільність) стають менш ефективними, чим соціально-психологічні (через дію на особу). Ефективність управлінської дії на процес формування і розвитку правосвідомості в даний час визначається не тим, який саме результат на якій саме стадії вдосконалення правосвідомості буде досягнутий, а тим, що ця дія повинна початися як систематична, науково - обґрунтована діяльність під загальним керівництвом державних структур, за участю політичних партій, різних громадських організацій. Реальні показники ефективності можна піддавати аналізу тільки тоді, коли можливим стане співвіднесення республіканських і місцевих програм вдосконалення правосвідомості, деяких проміжних результатів її реалізації.

Правосвідомість підпорядковується загальним закономірностям розвитку суспільної свідомості. Вона виступає, як специфічне відображення правової, соціальної, політичної реальності суспільства, реальних відносин, що існують у даному суспільстві.

Правосвідомість - це специфічна форма суспільної свідомості. На відміну від інших форм суспільної свідомості, правосвідомість має свій особливий предмет відображення і об'єкт впливу - право як систему юридичних норм, правовідносини, законодавство, правову поведінку, правову систему в цілому. Правосвідомість не тільки відбиває у правових категоріях, концепціях, теоріях, почуттях, поглядах людей правову дійсність, але й спрямовує суб'єктів права на певні зміни у правовому середовищі, прогнозує і моделює їх.

Істотний вплив на правосвідомість виявляють інші форми суспільної свідомості, перш за все політична свідомість і мораль, а також суспільна психологія, історичні традиції, спосіб та уклад життя, який склався, та ін.

Правосвідомість виконує певні функції.

Функції правосвідомості - це основні напрямки її впливу на правові явища, правову систему в цілому.

До основних функцій правосвідомості належать:

- когнітивна (пізнавальна, інформаційна);

- правотворча (правостворююча, емоційна);

- регулююча;

- оціночна.

За суб'єктами (носіями) правосвідомості виділяють:

- індивідуальна;

- колективна;

- масова;

- суспільна.

За глибиною відображення правової дійсності:

- повсякденна;

- професійна.

Професійна включає в себе науково-теоретичну (вчені, юристи, кандидати та доктори наук) та практичну (практичні працівники-юристи).

Правосвідомість підпорядковується загальним закономірностям розвитку суспільної свідомості. Вона виступає, як специфічне відображення правової, соціальної, політичної реальності суспільства, реальних відносин, що існують у даному суспільстві.

Істотний вплив на правосвідомість виявляють інші форми суспільної свідомості, перш за все політична свідомість і мораль, а також суспільна психологія, історичні традиції, спосіб та уклад життя, який склався, та ін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Волочай С. Волочай Е. Права и свободы человека в Украине // Материалы II Межрегиональная конференция «Доступ к правосудию» - С.7-8.

2. Графский В.Г. История политических и правовых учений. М: ИНФРА-М. - 2000 рік. - 429 с.

3. Дмитрєнко Ю.М., Підходи до дослідження української правосвідомості в перехідний період розвитку суспільства // Харків: ХДУХТ, 2007. - (С.15-16).

4. Теорія держави і права: Навч.посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков - К.: Юрінком Інтер, 2003. - C.275.

5. Книги з економіки, права, фінансів, політики // Право // Теорія держави і права: Підручник / Скакун О.Ф. // С.33., С.58.

6. Украинский юридический портал Закон // Юридические новости // Указы // 54. 2010 р. // С.79.

7. Марченко М.Н., ред., Под ред. Марченко М.Н. Теория государства и права: Учебник - М,: Зерцало 2009 г. - С.296-297.

8. Марченко М.Н., ред., Под ред. Марченко М.Н. Теория государства и права: Учебник - М,: Зерцало 2009 г. - С.297.

9. Потопейко Д.А. Правосознание как особое общественное явление. - Киев, 1970. - С.15.

10. Юридичні консультації для НГО // Правова свідомість осіб з юридичними правами, 2009 р. - С.98-102.

Размещено на Allbest.ru