Особливості правового статусу засновників акціонерного товариства

Размещено на http://www.allbest.ru/

18

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Тема

Особливості правового статусу засновників акціонерного товариства

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Поняття та юридичний статус акціонерного товариства

1.1 Поняття акціонерного товариства

1.2 Правовий статус акціонерного товариства

1.3 Засновники, учасники та порядок створення акціонерного товариства

Розділ 2. Акціонерне товариство: переваги та недоліки

2.1 Тенденції розвитку акціонерних товариств

2.2 Переваги і недоліки створення акціонерного товариства

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

акціонерне товариство юридичне

Важливою формою підприємства в Україні є організація акціонерних товариств. В Законі України «Про господарські товариства» від 19.09.91 (із змінами) акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність по зобов'язанням тільки майном товариства.

Акціонерне товариство (з економічного погляду) - підприємство, об'єднання кількох фізичних або юридичних осіб (тобто підприємств), які формують свій капітал шляхом випуску і продажу цінних паперів, передусім акцій, з метою отримання прибутку.

Акціонерне товариство (з правового погляду) - організаційно-правова форма функціонування та розвитку підприємств, компаній, що базується на статутному фонді, поділеному на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, учасники якої несуть відповідальність за зобов'язаннями тільки майном підприємства.

Особливість акціонерних товариств полягає в тому, що їхній капітал утворюється у грошовій формі і розділяється на однакові за своєю номінальною величиною неподільні паї у вигляді акцій.

Головними перевагами акціонерного товариства є наявність достатньо могутнього механізму залучення грошових коштів; обмежена відповідальність власників підприємства, розпорошення підприємницького ризику серед більшості акціонерів; можливість досягати економічних переваг, здійснюючи великомасштабне виробництво; організаційна стійкість підприємства.

Метою роботи є розглянути особливості правового статусу засновників акціонерного товариства.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ЮРИДИЧНИЙ СТАТУС АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

акціонерне товариство юридичне

1.1 Поняття акціонерного товариства

Питання, пов'язані зі створенням, діяльністю, реорганізацією та припиненням акціонерних товариств (АТ), регулюються значною кількістю нормативних актів. Основними є закони України «Про господарські товариства», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», «Про власність» та «Про банки, банківську діяльність» (щодо банків) і «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Крім того, зазначені питання щодо АТ регулюються також положеннями ЦК та ГК, які містять як загальні норми щодо всіх господарських товариств, так і ті, що стосуються саме АТ [6, c. 186].

Акціонерні товариства належать до господарських товариств. Ознакою останніх є те, що вони створюються юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна й участі у підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. Усі господарські товариства є юридичними особами, наділяються цивільною правоздатністю і дієздатністю, можуть бути позивачами та відповідачами у судах. Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України.

Від інших господарських товариств АТ відрізняється насамперед тим, що має статутний фонд, який поділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості. При цьому акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості належних їм акцій. А обсяг відповідальності самого АТ за власними зобов'язаннями обмежується лише належним йому майном.

Акціонерні товариства можуть бути двох видів [1]:

- відкриті акціонерні товариства (ВАТ), акції яких розповсюджуються шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах як серед засновників, так і серед сторонніх осіб;

- закриті акціонерні товариства (ЗАТ), акції яких розподіляються лише між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і, на відміну від акцій ВАТ, не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

1.2 Правовий статус акціонерного товариства

Акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями [5].

З визначення випливають особливості акціонерного товариства, які обумовлюють специфіку його юридичного статусу.

По-перше, статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу, формується шляхом емісії і продажу акцій фізичним та/або юридичним особам.

По-друге, акціонерне товариство має публічний статус емітента акцій. Інші товариства не мають статусу емітента акцій. Акції відкритих акціонерних товариств допускаються до вільного продажу на умовах, визначених Законом «Про цінні папери і фондову біржу», іншими актами про фондовий ринок.

По-третє, фізичні та юридичні особи, які придбали акції акціонерних товариств фіксуються у книгах реєстрації акцій і набувають статусу акціонерів. Права та обов'язки акціонерів визначені статтями 10, 11 Закону «Про господарські товариства» [5], статтями 4, 5, 8, 9 Закону «Про цінні папери і фондову біржу» [4].

По-четверте, особливою ознакою акціонерного товариства є обмеження відповідальності акціонерів. Вони відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язаннями також у межах несплаченої суми.

Юридичний статус акціонерного товариства характеризується і деякими іншими рисами. Так, товариство має засновницькі права щодо створення господарських об'єднань (участі в існуючих об'єднаннях). Акціонерне товариство має право створювати дочірні підприємства, наділяти їх майном, яке належить товариству, призначати керівника та реалізувати інші права власника дочірнього підприємства.

Акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств у акціонерне товариство.

Товариство створюється без обмеження строку діяльності, якщо інше не встановлено його статутом. Товариство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дати його державної реєстрації в установленому законодавством порядку [1].

Існує ряд особливостей, які стосуються визначення розміру статутного фонду корпоратизованого акціонерного товариства, а також засобів його формування. Визначення розміру статутного фонду корпоратизованого акціонерного товариства здійснюється на підставі оцінки вартості основних засобів за вирахуванням їх зносу, фактичної вартості оборотних коштів, а також урахування дебіторської та кредиторської заборгованості державного підприємства, яке перетворюється на акціонерне товариство. Оцінка та розрахунки проводяться за затвердженою державною методикою.

Законодавством передбачено, що акціонерне товариство має фірмову марку та товарний знак. Ці реквізити затверджуються правлінням товариства і реєструються в Торгово-промисловій палаті України.

Повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити назву його типу (публічне чи приватне) і організаційно-правової форми (акціонерне товариство).

Товариство може мати скорочене найменування українською мовою, повне та скорочене найменування іноземною мовою (мовами) [1].

1.3 Засновники, учасники та порядок створення акціонерного товариства

Засновниками та учасниками акціонерного товариства є фізичні та юридичні особи, які згідно зі ст. 2 Закону України «Про підприємництво» [3] та іншими законодавчими актами можуть бути суб'єктами підприємницької діяльності. Стосовно акціонерних товариств, то їх коло визначено статтями 3 і 26 Закону України «Про господарські товариства» [5]. Стаття 26 спеціально встановлює функції засновників і тим самим відмежовує цих осіб від учасників.

Засновниками є особи, які виконують передбачені законом дії щодо заснування товариства. Основна особливість їхнього правового статусу полягає в тому, що вони несуть відповідальність як перед тими, хто підписався на акції, так і перед третіми особами за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації товариства.

Учасники - це особи, які виконують обов'язки підписчиків на акції перед товариством засновників та акціонерів перед акціонерним товариством.

Громадяни України можуть бути засновниками та учасниками акціонерних товариств згідно з правилом «крім випадків, передбачених законодавчими актами України», тобто якщо вони не мають обмежень підприємницької правосуб'єктності згідно зі ст. 2 Закону України «Про підприємництво» [3], ст. 16 Закону України «Про державну службу» [2] та ін.

Відповідно до зазначеного правила засновниками та учасниками акціонерних товариств можуть бути особи без громадянства; стосовно іноземних громадян діє Закон України «Про режим іноземного інвестування» та інше законодавство про іноземні інвестиції [5, c. 188].

Недержавні юридичні особи можуть бути засновниками акціонерних товариств практично без обмежень, якщо їхніми статутами (положеннями) не встановлено заборони займатися підприємницькою діяльністю.

Державні юридичні особи (установи, організації) можуть бути засновниками і учасниками акціонерних товариств за принципом «кому дозволено» («дозвільний принцип»).

Засновниками акціонерних товариств, по-перше, дозволено бути підвідомчим Кабінету Міністрів України міністерствам, державним комітетам, іншим центральним органам державної виконавчої влади, які уповноважені управляти майном загальнодержавної власності. По-друге, це обласні державні адміністрації, які можуть бути засновниками акціонерних товариств (з боку власника) на базі комунальної власності. По-третє, держателями акцій, які є державною власністю, визначено органи приватизації - Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Державні підприємства відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених з участю державних підприємств» від 31 грудня 1992 р. безпосередньо не можуть бути засновниками акціонерних товариств (крім банків).

Іноземні юридичні особи, міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками товариств нарівні з українськими юридичними особами (відповідно до законодавства про іноземні інвестиції).

Створення акціонерного товариства покладається на засновників, які мають у зв'язку з цим спеціальну засновницьку компетенцію (статті 26, 30, 31 і 35 Закону України «Про господарські товариства» [5]). Процес створення акціонерного товариства - це ряд послідовних стадій, передбачених законом.

Перша стадія передбачає заснування фізичними та/або юридичними особами простого товариства для створення акціонерного товариства. Це суб'єкт права, який не має прав юридичної особи. Товариство виникає і діє у формі договору про сумісну діяльність щодо створення акціонерного товариства. Договір укладають засновники товариства в письмовій формі. Змістом договору є розподіл функцій сторін щодо заснування акціонерного товариства, тому в ньому обов'язково визначаються склад засновників, порядок і строки здійснення ними відповідних засновницьких процедур, обсяги відповідальності кожного засновника перед передплатниками на акції і третіми особами. У договорі доцільно визначити кількість акцій, яку купує кожний засновник (відповідно до закону засновники в будь-якому випадку зобов'язані бути держателями акцій на суму не менш як 25 відсотків статутного фонду строком не менш два роки). У цьому разі відповідальність засновника визначається пропорційно кількості його акцій. За зобов'язаннями, що виникають до реєстрації товариства, засновники відповідають солідарне, тобто незалежно від того, як їх відповідальність врегульована договором.

Другою стадією є реєстрація випуску цінних паперів (акцій) та інформації про їх емісію і опублікування засновниками акціонерного товариства (емітентами) відповідно до вимог чинного законодавства інформації про випуск акцій. Зміст та порядок реєстрації випуску цінних паперів та інформації про їх випуск встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Зокрема, відповідно до Положення про порядок реєстрації випуску акцій підприємств та інформації про їх емісію, затвердженого наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20 вересня 1996 р. № 210 (в редакції від 12 лютого 1998 р.) в інформації мають бути зазначені:

а) характеристика емітента;

б) баланс, звіт про фінансові результати та їх використання (для банків - звіт про прибутки та збитки);

в) дані про членів виконавчого органу, голову ради (спостережної ради) товариства, голову ревізійної комісії та головного бухгалтера;

г) можливі фактори ризику в діловій діяльності емітента;

д) опис ділової діяльності емітента; е) дані про емісію цінних паперів;

є) перелік і результати попередніх емісій цінних паперів;

ж) кількість акцій, що перебувають у власності членів виконавчого органу та перелік осіб, частки яких у статутному фонді перевищують У/о;

з) відомості про реєстратора;

й) відомості про депозитарій цінних паперів;

і) дані про відповідальних за інформацію про емісію цінних паперів осіб;

ї) дані про юридичних осіб, які гарантують надходження коштів емітенту від розміщення акцій (у разі наявності такої гарантії);

й) відомості про будь-які обмеження щодо прав володіння цінними паперами.

Певні особливості має ця стадія у разі створення відкритих акціонерних товариств у процесі корпоратизації та приватизації, що відображено в Положенні про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації, затвердженому рішенням ДКЦПФР від 14 квітня 2000 р. № 39. Відповідно до п. 2 цього Положення при випуску акцій у зв'язку зі створенням відкритого акціонерного товариства із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації відкритий продаж акцій не здійснюється, інформація про випуск акцій обов'язковій реєстрації та публікації не підлягає (проте ДКЦПФР здійснює реєстрацію першого випуску таких відкритих акціонерних товариств) [7, c. 205].

Порядок реєстрації випуску акцій закритими акціонерними товариствами регулює Положення про порядок реєстрації випуску акцій закритими акціонерними товариствами, затверджене рішенням ДКЦПФР від 12 лютого 1998 р. № 41.

Третьою стадією є відкрита підписка на акції, яку організують засновники. Ця стадія передбачає здійснення ряду юридичних дій, зміст яких визначено ст. 30 Закону України «Про господарські товариства», статтями 6 і 7 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу». Строк відкритої підписки на акції не може перевищувати 6 місяців.

Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10 відсотків вартості акцій, на які вони підписалися, після чого засновники видають їм письмове зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій.

Після закінчення зазначеного у повідомленні строку підписка припиняється. Якщо до того часу не вдалося покрити підпискою 60 відсотків акцій, акціонерне товариство вважається незаснованим. Особам, які підписалися на акції, повертаються внесені ними суми або інше майно не пізніше як через 30 днів. За невиконання цього зобов'язання засновники несуть солідарну відповідальність.

У разі якщо підписка на акції перевищує розмір статутного фонду, засновники можуть відхиляти зайву підписку, якщо це передбачено умовами випуску. Відмова у підписці проводиться згідно з переліком передплатників з кінця переліку.

Якщо товариство закрите, акції розповсюджуються між засновниками.

Четвертою стадією є установчі збори, що їх повинні провести засновники не пізніше двох місяців з моменту закінчення підписки на акції. Пропуск строку може призвести до нестворення товариства, і особа, яка підписалася на акції, має право після цього строку вимагати повернення сплаченої нею частини вартості акцій. Установчі збори - це орган, до компетенції якого входить створення товариства. Тому вони мають бути правомочними. Такими визнаються збори за участю осіб, які підписалися більш як на 60 відсотків акцій, на які проведено підписку. Якщо через відсутність кворуму установчі збори не відбулися, протягом двох тижнів скликаються повторні збори, але знову ж таки для заснування товариства, і на них має бути кворум. Якщо і при повторному скликанні установчих зборів не буде забезпечено кворуму, акціонерне товариство вважається таким, що не відбулося. Правомочні установчі збори здійснюють юридичні акти щодо створення товариства шляхом голосування за принципом: "одна акція - один голос". Це такі дії, як прийняття рішення про створення акціонерного товариства; затвердження статуту товариства; обрання ради акціонерного товариства (спостережної ради), виконавчого (правління) та контролюючого (ревізійна комісія) органів; прийняття рішення про створення дочірніх підприємств, філій, представництв. Рішення з цих питань, а також щодо надання пільг засновникам за рахунок акціонерного товариства мають бути прийняті кваліфікованою (3/4) більшістю голосів. Установчі збори вирішують також інші, пов'язані із засновництвом питання: приймають або відхиляють пропозицію про підписку на акції, що перевищує кількість акцій, на які було оголошено підписку; зменшують розмір статутного фонду у випадках, коли у встановлений строк підпискою на акції покрита не вся необхідна сума, вказана в повідомленні; затверджують оцінки вкладів у натуральній формі; вирішують питання про схвалення угод, укладених засновниками до створення акціонерного товариства тощо. Інші питання компетенції установчих зборів визначають установчі документи.

П'ятою стадією заснування є державна реєстрація акціонерного товариства, яка здійснюється за процедурою, встановленою для державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності [6, c. 207].

РОЗДІЛ 2. АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО: ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ

2.1 Тенденції розвитку акціонерних товариств

Ефективне функціонування акціонерних товариств визначається такими обставинами, що одні обумовлені самою сутністю акціонерного товариства, інші - умінням вести його виробничу, комерційну і господарську діяльність.

Перша група обставин: ступінь правової захищеності прав акціонерів від некоректних дій управляючих, наявність реальної можливості контролю господарської діяльності та управління з боку акціонерів. Так, зміни Статуту, розмірів статутного капіталу, вибори керуючих органів, затвердження річних результатів діяльності, реорганізація і ліквідація товариства - це компетенція зборів акціонерів. Дані чинники створюють умови для проведення ефективної інвестиційної політики за рахунок широкого залучення коштів внутрішніх і зовнішніх акціонерів.

Друга група обставин - скорочення витрат виробництва, підвищення якості виробів, що випускаються, оптимальна маркетингова політика - це впливає на ефективність діяльності будь-якої виробничої чи комерційної структури. В процесі створення, а потім і функціонування акціонерне товариство зацікавлене в високому рейтингу як внутрішньому, так і зовні держави, що обумовлено необхідністю розширення кола акціонерів, отримання кредитів і підтримки високої вартості акцій на фондовому ринку. Саме для цього складається бізнес-план. Важливим аспектом функціонування акціонерного товариства є дивідендні політика корпорації. До економічних відносин на виплату дивідендів відносяться фінансові обмеження, що пов'язані з потребою в розвитку, технічному переоснащенні та реконструкції фірми, тому як виплати дивідендів готівкою знижують обсяги прибутку, які можуть бути спрямовані на ці цілі. Корпораціям, які серйозно займаються розвитком, потрібні значні кошти, вони не можуть постійно виходити на ринок для залучення коштів за рахунок емісії цінних паперів. Тому самий ефективний шлях - контролювати виплату дивідендів, щоб мінімізувати фінансування за рахунок зовнішніх джерел.

Позаекономічні обмеження з виплати дивідендів полягають в першу чергу в законодавчих та договірних обмеженнях. Джерело виплати дивідендів - прибуток і не дозволяються грошові виплати дивідендів за рахунок акціонерного капіталу. Дивіденди у вигляді акцій виплачуються в тому випадку, якщо необхідно задовольнити акціонерів і одночасно забезпечити можливість для інвестицій. Виплата дивідендів акціями чи виплата готівкою впливають на баланс корпорації, змінюється не розмір власного капіталу, а його структура [6, c. 190].

2.2 Переваги і недоліки створення акціонерного товариства

Переваги акціонерної форми господарювання [8]:

1) Акціонерне товариство - зручний спосіб залучення інвестицій.

Господарська діяльність у формі АТ дозволяє залучати як при створенні АТ, так і при подальшому розширенні бізнесу, необмежені та відносно недорогі фінансові ресурси у вигляді внесків як самих засновників (акціонерів), так і сторонніх осіб.

2) Можливість отримання доходу.

Передусім, акції АТ дають право на отримання частини прибутку у вигляді дивідендів, розподілених за результатами діяльності АТ. Нагадаємо, що для простих акцій розмір дивідендів встановлюється загальними зборами на підставі рішення про розподіл частини (чи всієї суми) прибутку АТ на виплату дивідендів. А ось виплати за привілейованими акціями провадяться незалежно від фінансових результатів роботи АТ, гарантуючи виплату встановленої суми на певних умовах. Утім, при надприбутках АТ дивіденди за простими акціями можуть значно перевищувати виплати за привілейованими акціями. Крім того, акції дають право на участь у розподілі майна АТ при його ліквідації.

3) Можливість участі в управлінні АТ та контролю його діяльності

Власники простих акцій мають право брати участь в управлінні діяльністю АТ шляхом взяття участі у загальних зборах акціонерів АТ, бути призначеними до інших органів АТ. На загальних зборах акціонерів вирішуються загальні питання діяльності підприємства, визначаються основні напрями роботи, затверджуються результати роботи та розподіляється чистий прибуток за результатами роботи АТ.

Власники привілейованих акцій не мають права на участь в управлінні АТ (якщо інше не передбачено статутом).

4) Акції - ліквідні цінні папери

При формуванні статутного фонду АТ акціонери отримують в обмін ліквідні активи, які мають певну вартість. При успішній діяльності АТ на ринку його акції можуть мати ринкову вартість, яка у багато разів перевищує номінальну. Крім того, акції, як і інші активи, можуть бути надані у заставу, виступати гарантією, використовуватися в інших операціях їхнього власника.

5) Оподаткування операцій з акціями

Для акціонерів - платників ПДВ та податку на прибуток - акції мають деякі переваги як вид корпоративних прав та цінні папери одночасно. Так, з емісії акцій, їх купівлі-продажу за кошти та обміну на інші цінні папери не справляється ПДВ (пп. 3.2.1 Закону про ПДВ). Крім того, податок на прибуток з операцій з цінними паперами (у тому числі і з акціями) сплачується за особливими правилами, встановленими п. 7.6 Закону про прибуток, згідно з якими оподатковується лише загальний додатний результат від торгівлі всіма видами акцій на підприємстві.

Недоліки акціонерної форми господарювання [8]:

1) Процедура емісії та обігу

Для випуску та обігу акцій треба виконувати встановлені законодавством дії та процедури - випуск акцій та їх розміщення здійснюються за встановленими правилами (див. таблицю 1), а їх обіг як цінних паперів на фондовому ринку потребує дотримання умов законодавства про обіг цінних паперів в України.

2) Особливості обліку та звітності для ВАТ та ЗАТ

АТ мають обов'язок звітувати до державних органів (про це - далі). Тобто при створенні та діяльності АТ виникає додаткова необхідність у складанні та поданні додаткових форм обліку та звітності.

3) Реєстратори, торгівці

Для обігу (торгівлі) всіх цінних паперів на ринку підприємство, що здійснює операції з цінними паперами, мусить мати ліцензію та бути зареєстрованим як фінансова установа згідно із законодавством з цих питань. Нагадаємо, що перелік операцій, які не є торгівлею цінними паперами як видом професійної діяльності на фондовому ринку і не потребують реєстрації та ліцензії, перелічено у Рішенні №321 (зокрема, не є професійною діяльністю розміщення емітентом власних цінних паперів).

4) Розмір чистих активів щороку

На сьогодні ЦК (ч. 3 ст. 155) встановлює для діяльності АТ такі умови: якщо вартість чистих активів АТ стає меншою за мінімальний розмір його статутного фонду, таке товариство підлягає ліквідації. Нині механізму ліквідації саме з приводу зменшення вартості активів немає, але загальний порядок припинення АТ шляхом його ліквідації викладено у розділі 6 ЦК.

ВИСНОВКИ

Найбільш розвинутою формою господарських товариств є акціонерне товариство.

Акціонерні товариства мають ряд переваг у порівнянні з іншими видами ділових організацій, які роблять їх найбільш придатною формою для великого бізнесу в силу цілого ряду причин. Перш за все акціонерні товариства можуть мати необмежений термін існування, в то час як період дії підприємств, заснованих на приватній власності чи товариств з участю фізичних осіб, як правило, обмежений рамками життя їх засновників. Акціонерні товариства завдяки випуску акцій, одержують більш широкі можливості в залученні додаткових коштів у порівнянні з некорпоратизованим бізнесом. Оскільки акції мають достатньо високу ліквідність, їх набагато легше перетворити в гроші при виході з акціонерного товариства, ніж отримати назад долю в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

Переваги акціонерного товариства:

- зручний спосіб залучення інвестицій;

- можливість отримання доходу;

- можливість участі в управлінні АТ та контролю його діяльності;

- акції - ліквідні цінні папери;

- оподаткування операцій з акціями.

До основних недоліків акціонерного товариства відноситься:

- процедура емісії та обігу;

- особливості обліку та звітності для ВАТ та ЗАТ;

- реєстратори, торгівці;

- розмір чистих активів щороку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про акціонерні товариства» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2008, N 50-51, ст.384):

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=514-17

2. Закон України «Про державну службу»

3. Закон України «Про підприємництво»

4. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу»

5. Закон України від 19.09.91 р. №1576-XII «Про господарські товариства».

6. Єщенко П.С., Балкін Ю.І. Сучасна економіка, навч.посіб. - К., Вища шк., 2005. - 327 с.

7. Економіка підприємства. Навч.посіб. / За ред.. А.В. Шегун - К., Знання, 2005. - 431 с.

8. Максим Войцеховський, Костянтин Єрохін. Акціонерне товариство: переваги та недоліки // Дебет-Кредит № 44 (1.11.2004)

Размещено на Allbest