Заочний розгляд цивільних справ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Наука цивільно-процесуального права або цивільного процесу відноситься до числа фундаментальних сфер правових знань. Її значення визначається відповідальною роллю в цивільно-процесуального законодавства в регулюванні суспільних відносин при здійсненні правосуддям в цивільних справах.

В процесі вивчення теорії та судової практики знаходяться ті чи інші прогалини або недоліки в діючому законодавстві. В зв'язку з цим перед наукою цивільно - процесуального права з'являється завдання, розробки основних прогнозів по удосконаленню діючого законодавства та попередження цивільно - правових спорів.

Цивільно - процесуальний порядок здійснення цивільного судочинства встановлений Цивільно - процесуальним кодексом України, прийнятий 18 березня 2004 р. Цей Кодекс має важливе значення як основне джерело цивільно - процесуального права України. Новий ЦПК України відтворив і розвинув демократичні принципи і правила механізму цивільного судочинства, залишивши без змін окремі нормативі правила попереднього ЦПК України, одночасно увівши і нові інститути.

Однією із новації цивільно - процесуального законодавства України є запровадження інституту заочного рішення цивільних справ.

В сучасних умовах введення цього інституту вивчення питань, пов'язаних з поняттям, значенням, умовами та порядком винесення заочного рішення, його оскарженням є важливим та актуальним завданням.

В роботі будуть використані норми цивільно-процесуального кодексу України, який вступив в дію в 2005 р., науково - практичні коментарі до цього законодавчого акту таких вчених як Л. Зейкан та В. Кравчук, навчальні посібники та наукові праці В. Білоусова, Й. Штефана, С. Чорнооченко.

1. СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ЗАОЧНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Для уникнення таких негативних явищ цивільний процесуальний закон допускає заочний розгляд справи. Найменування цієї форми судового розгляду вказує на заочність для відповідача, оскільки позивач у такій справі має бути присутній у судовому засіданні. «Положення про можливість ухвалення заочного рішення та його виконання повинні спонукати відповідача до з'явлення до суду й недопущення зловживання правом брати участь у судових засіданнях».

Відповідно до ст. 224 Цивільно - процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Перевагами заочного розгляду є те, «що він спонукає відповідача до явки у суд та до активної участі у процесі, сприяє прискоренню розгляду цивільних справ». У сучасний період очевидною була необхідність відродження в українському цивільному процесі інституту заочного розгляду справи. У зв'язку з цим до ЦПК України, прийнятого 18 березня 2004 p., включена глава "Заочний розгляд справи", яка закріплює порядок та умови заочного провадження у цивільному процесі України.

Інститут заочного рішення відомий багатим правовим системам світу. В Англії, наприклад, згідно статистичним даним заочний розгляд справ домінує над звичайним в кількісному відношенні як у Високому суді, так і в судах графств. Російські вчені досліджували соціально-економічні і юридичні причини вказаного явища. Це - «і переконаність відповідача в безнадійності ведення захисту, і відсутність вільного часу для здійснення необхідних формальностей, і незнання деталей судочинства за відсутності адвокатської допомоги».

Аналогічні ситуації склалися і в цивільному процесі США, Франції, Німеччини.

В Російській імперії в Статуті цивільного судочинства 1864 р. теж містився регламент заочного рішення.

На сучасному етапі розвитку цивільного судочинства цей інститут відновлений, а саме: новий Цивільно - процесуальний кодекс України, прийнятий 18 березня 2004 р. містить нову главу 8 «Заочне рішення».

Відновлення інституту заочного рішення в діючому ЦПК викликано необхідністю закріплення додаткових гарантій принципу змагальності цивільного процесу, підвищення рівня відповідальності сторони за свої дії (бездіяльність), прискорення вирішення спорів, а також скорочення кількості цивільних справ, що знаходяться на розгляді у суддів.

До введення глави 8 в ЦПК суди могли виносити лише один вид судового рішення, яким закінчувався повноцінний судовий розгляд. В даний час у суду з'явилася можливість виносити заочні рішення після розгляду справи в заочному провадженні. Заочне провадження можна визначити як «розгляд з відома позивача цивільної справи у відсутність відповідача, належним чином сповіщеного про час і місце судового засідання».

В літературі є і інші визначення заочного провадження. Так, І.В. Уткіна під заочним провадженням визнає згідно чинному законодавству «порядок розгляду і вирішення конкретної цивільної справи у разі нез'явлення відповідача, належним чином сповіщеного про час і місце судового засідання, який не повідомив про причини неявки і який не клопотав про розгляд справи в його відсутність, якщо проти цього не заперечує позивач, з винесенням рішення, іменованого заочним».

В той же час необхідно пам'ятати, що за відсутності відповідача можливо вирішення спору і в порядку звичайного провадження.

Умови будуть такі ж: відсутність відомостей про причини нез'явлення відповідача, належним чином сповіщеного, визнання судом неповажними причин нез'явлення відповідача на судове засідання або умисне затягування провадження відповідачем, а ось правові наслідки рішення - іншими, відмінними від заочного рішення.

2. ПОРЯДОК ЗАОЧНОГО РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

2.1 Відкриття та проведення провадження

Заочним визнається рішення, ухвалене за наявними у справі доказами у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло інформації про причини неявки або зазначені ним причини визнані неповажними судом, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч. 1 ст. 224 ЦПК України).

Отже, для проведення заочного розгляду справи необхідні такі умови: повідомлення відповідача про час і місце судового засідання; неявка відповідача у судове засідання; неподання відповідачем повідомлення про поважність причин неявки; визнання судом причин неявки відповідача неповажними; відсутність заперечення позивача проти такого вирішення справи, тобто у порядку заочного провадження. За участі на стороні відповідача декількох осіб, заочний розгляд справи можливий у разі неявки у судове засідання всіх відповідачів.

У разі, якщо позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, але змінює предмет або підстави позову, розмір позовних вимог, заочне провадження не проводиться, а суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача, від дії якого буде залежати подальший розвиток процесу.

Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за загальними правилами з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.

У призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа розглядатиметься. Секретар судового засідання доповідає судові, хто з викликаних у справі осіб з'явився у судове засідання, чи вручено судові повістки та повідомлення тим, хто не з'явився, та повідомляє про причини їх неявки (ст. 163 ЦПК). «Саме на цьому етапі судового розгляду виявляється факт неявки відповідача у судове засідання, з'ясовуються причини його неявки та наявність чи відсутність клопотання про розгляд справи у його відсутності».

Якщо є підстави для заочного розгляду справи, про які згадувалося вище, суд зобов'язаний роз'яснити позивачу порядок та наслідки заочного розгляду справи та з'ясувати, чи згодний він на таке вирішення справи. Якщо позивач не заперечує, суд вирішує питання про можливість заочного розгляду справи, постановляючи про це ухвалу. Ухвала може постановлятися без виходу суду до нарадчої кімнати. Така ухвала, виходячи зі ст. 293 ЦПК, не може бути оскаржена в апеляційному порядку j окремо від рішення суду.

Хоча ЦПК не встановлює, в який момент має бути винесена ухвала суду про заочний розгляд справи «логічно припустити, що це слід робити не раніше, ніж суд з'ясує всі питання, пов'язані з можливістю такого розгляду справи, тобто у підготовчій частині судового засідання».

Зміст ухвали про заочний розгляд справи повинен відповідати ст. 210 ЦЛК з обов'язковим зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою, та мотивів, з яких суд дійшов високу про можливість заочного розгляду справи.

При заочному провадженні розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за загальними правилами судового розгляду. Відповідно, суд допитує свідків, якщо вони викликалися, оголошує висновок експерта і допитує його, якщо експертиза призначалася, досліджує наявні у справі письмові та речові докази.

Специфіка розгляду справи по суті у заочному провадженні полягає в обмеженні кола доказів, які досліджуються судом, фактично, суд виходить з пояснень та доказів позивача, суд не заслуховує пояснень відповідача по суті спору. Водночас, якщо відповідачем були подані докази, то суд все ж повинен дослідити їх у судовому засіданні. Також неможливим при заочному розгляді справи є допит відповідача як свідка на підставі ст. 184 ЦПК.

Ухвалення рішення при заочному розгляді справи має підпорядковуватися правилам ст. 209 ЦПК.

2.2 Форма і зміст заочного рішення

Незважаючи на наявні особливості заочного провадження, зміст заочного рішення аналогічний змісту рішення, яке виноситься після повноцінного провадження. За змістом і формою заочне рішення, так само як і рішення, ухвалене у звичайному порядку, має відповідати вимогам статей 213 І 215 ЦПК. Заочне рішення має бути законним і обґрунтованим. Законним воно буде тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, а обґрунтованим - коли ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні - ст. 591 - 593. Хоча ЦПК прямо нічого і не вказує, вважаємо за доцільне іменувати таке рішення заочним, щоб сама назва вказувала на його особливості.

Текст рішення повинен відображати специфіку заочної процедури:

1) в описовій частині буде відсутнім узагальнений виклад позиції відповідача, оскільки розгляд справи відбувався за його відсутності, а також буде зазначено, що справа розглядалася заочно;

2) у мотивувальній частині не буде вказівки на докази, якими обґрунтовуються заперечення відповідача, якщо вони не були подані відповідачем до або під час попереднього судового засідання відповідно до ст. 131 ЦПК;

3) у резолютивній частині рішення, окрім вказівки на строк і порядок його апеляційного оскарження, має бути зазначено строк і порядок подання заяви про перегляд заочного рішення.

Відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється рекомендованим листом із повідомленням копія заочного рішення не пізніше п'яти днів з дня його проголошення, сказано в ст. 227 ЦПК.

Копія заочного рішення направляється відповідачеві рекомендованим листом із повідомленням. Отже, у суду має бути підтвердження (повідомлення про вручення) копії заочного рішення.

Положення статті 227 дублюють ч. З ст. 222 ЦПК, відповідно до якої особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії судового рішення надсилаються протягом п'яти днів з дня проголошення рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У випадку, якщо справа слухалася за відсутності позивача, про що він просив, даючи одночасно згоду на заочний розгляд справи, копія заочного рішення направляється йому, як і відповідачу, у п'ятиденний строк з дня його проголошення.

Слід враховувати, що відповідно до ст. 209 ЦПК у виняткових випадках, залежно від складності справи, складання повного рішення може бути відкладено на строк не більше ніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, але вступну І резолютивну частини суд повинен проголосити у тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи. Тому, вважаємо, строк для направлення сторонам копій заочного рішення повинен обчислюватися з дня його проголошення (як це прямо вказано у ч. З ст. 222 та ст. 227 ЦПК), а не з дня складання судом мотивувальної частини рішення.

Законність рішення суду полягає у необхідності виконання двох вимог: 1) дотримання норм процесуального права під час розгляду справи (виконання всіх вимог цивільного судочинства); 2) правильне вирішення спору, тобто вірне застосування матеріального закону.

Законність рішення залежить від безумовної, строгої відповідності його законам та іншим нормативно-правовим актам, що визначається перш за все правильною юридичною кваліфікацією взаємовідносин сторін та інших учасників справи.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства Україну.

Рішення слід вважати законним, якщо воно ухвалене у чіткій відповідності до норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні (п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення".

Обґрунтованість рішення полягає у правильності встановлення фактичних обставин справи та правильній оцінці доказів. Від цього залежить правильність правової кваліфікації спору.

Обґрунтованим рішення слід вважати, якщо: 1) суд повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи; 2) ці обставини доказані; 3) висновок суду відповідає викладеним у рішенні обставинам справи.

Обґрунтованість судового рішення - це його внутрішня якість. Обґрунтованим є таке рішення, в якому відображене повне, всебічне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, їх доведеність та досягнено істинності висновків суду, відповідності їх фактичним обставинам справи і вимогам закону.

З огляду на це до поняття "обґрунтованість" зазвичай включають два аспекти: достовірність висновків суду про обставини, що покладені в основу рішення, і повноту дослідження судом всіх матеріалів справи.

Окрім законності та обґрунтованості, рішення має відповідати й іншим вимогам, до яких належать вичерпність (повнота), визначеність, точність, зрозумілість. На відміну від законності та обґрунтованості, порушення цих вимог може виправити сам суд, який ухвалив рішення.

Вичерпність (повнота) - така властивість судового рішення, яка характеризує повноту відповіді суду на всі правові питання, що були поставлені перед ним на вирішення. Тому у теорії процесу цю вимогу ще називають повнотою. Вичерпним судове рішення вважатиметься тоді, коли ним буде повністю вирішено спір між сторонами і дано відповідь на всі вимоги позивача та заперечення відповідача. Поза судовим рішенням, ухваленим у конкретній справі, не має залишатися невирішених питань, які ставилися на його розгляд.

Як акт правосуддя рішення мусить чітко підтвердити існування і суть спірних правовідносин, зазначити, які права визнаються за особою, що пред'явила до суду вимогу, а які ні, які обов'язки належить виконати відповідачу, які права і обов'язки мають заінтересовані особи у справах з адміністративно-правових відносин, чи є підстави для встановлення юридичних фактів тощо.

3. ПЕРЕГЛЯД ЗАОЧНОГО РІШЕННЯ

Істотною відмінністю заочного провадження від звичайного є встановлення особливого порядку перегляду заочного рішення судом першої інстанції за ініціативою відповідача. Інші особи заяву про перегляд заочного рішення подавати не можуть.

На думку вчених та фахівців - практиків, це може "стати перепоною до широкого застосування заочного розгляду справи, оскільки позивачі не даватимуть згоду на таке вирішення справи, розуміючи, що у такому випадку відповідачі отримують додаткову можливість перегляду заочного рішення (тим же судом), якої в них немає.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Таким чином момент початку перебігу строку подання заяви про перегляд заочного рішення законодавець прив'язує до факту отримання його копії відповідачем, а не до дня проголошення рішення суду (як це є, наприклад, щодо апеляційного оскарження).

Оскільки відповідачам, які не з'явилися у судове засідання, направляється копія заочного рішення рекомендованим листом із повідомленням, то днем отримання його копії слід вважати число, зазначене у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Десятиденний строк для подання заяви про перегляд заочного рішення як строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за клопотанням відповідача у разі його пропущення з поважних причин у порядку, передбаченому ст. 73 ЦПК).

Форма і зміст заяви про перегляд заочного рішення встановлено в ст. 229 ЦПК.

Заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі.

У заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено:

найменування суду, який ухвалив заочне рішення;

ім'я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв'язку;

обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду, і докази про це;

посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача;

клопотання про перегляд заочного рішення;

перелік доданих до заяви матеріалів.

Заява про перегляд заочного рішення підписується особою, яка її подає.

До заяви про перегляд заочного рішення додаються її копії за кількістю осіб, які беруть участь у справі, та копії всіх доданих до неї матеріалів.

До заяви про перегляд заочного рішення, поданої представником відповідача, додається довіреність або інший документ, який підтверджує його повноваження.

За подання заяви про перегляд заочного рішення судовий збір не сплачується.

До неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються правила статті 121 цього Кодексу.

Тобто у статті викладені вимоги щодо змісту та форми заяви про перегляд заочного рішення. За формою заява про перегляд заочного рішення не відрізняється від інших документів, що подаються сторонами до суду - вона має бути викладена письмово. Оскільки немає жодних застережень, то заява про перегляд заочного рішення може бути написана як від руки, так і надрукована.

У заяві про перегляд заочного рішення зазначається найменування суду, який таке рішення ухвалив, далі - найменування відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номери засобів зв'язку. Такі відомості мають важливе значення з огляду на те, що право звернення із заявою про перегляд заочного рішення належить тільки відповідачу, і звернутися він може лише у суд, що ухвалив заочне рішення (ст. 228 ЦПК).

«Не менше значення у заяві про перегляд заочного рішення надається зазначенню обставин та доказів, що свідчать про поважність причин неявки у судове засідання і неповідомлення їх суду, та посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача». Адже відповідно до ст. 232 ЦПК заочне рішення підлягає скасуванню лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився у судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Поважними можуть бути визнані причини, які дозволяють припускати, що особа, яка належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, не змогла з'явитися у судове засідання та повідомити суд про причини своєї неявки через обставини, які не залежали від її волі (наприклад, хвороба, відрядження, обставини надзвичайного характеру, реорганізація юридичної особи тощо). Поважною причиною неявки буде також те, що відповідач насправді не отримував повідомлення про час та місце розгляду справи, тобто не був повідомлений належним чином.

У заяві про перегляд заочного рішення також має бути зазначено, у чому полягає прохання відповідача - клопотання про перегляд заочного рішення. Можна зазначати також клопотання про скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду у загальному порядку, оскільки саме такі повноваження суду першої інстанції щодо заочного рішення передбачає ЦПК (ч. З ст. 231).

Обов'язковим реквізитом заяви про перегляд заочного рішення є підпис особи, яка її подає. Це може бути як відповідач, у зв'язку з неявкою якого ухвалене заочне рішення, так і його представник. Такий елемент заяви необхідний для виявлення дійсної волі особи на подання заяви про перегляд заочного рішення. Якщо ж підпис особи, що подає заяву про перегляд заочного рішення відсутній, то форма її не може вважатися дотриманою.

До заяви про перегляд заочного рішення додаються її копії за кількістю осіб, які беруть участь у справі, та копії всіх доданих до неї матеріалів. Така вимога закону забезпечує можливість всім учасникам процесу отримати повну та достовірну інформацію про нього та підготуватися до розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

Якщо заява про перегляд заочного рішення подається представником відповідача, то необхідно додати довіреність або інший документ, який підтверджує його повноваження. Відповідно до ст. 42 ЦПК повноваження представників сторін мають бути посвідчені такими документами: 1) довіреністю фізичної особи; 2) довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника; 3) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись ордером, який виданий відповідним адвокатським об'єднанням, або договором.

Для зменшення витрат сторін та з метою полегшення звернення відповідача із заявою про перегляд заочного рішення законодавством встановлено, що судовий збір за її подання не сплачується.

ЦПК містить чітку вказівку на наслідки недотримання вимог закону щодо форми та змісту заяви про перегляд заочного рішення. Щодо цього питання ч. 7 статті 229 містить бланкетну норму, яка відсилає до ст. 321 ЦПК. В розглядуваних ситуаціях закон вказує на необхідність застосування наслідків недотримання вимог закону щодо форми і змісту позовної заяви.

Отже, суддя, встановивши, що заяву про перегляд заочного рішення подано без додержання вимог, викладених у частинах 1 - 5 статті 229 постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє відповідача і надає йому строк для усунення недоліків. Якщо відповідач, відповідно до ухвали суду, у встановлений строк виконає вимоги, визначені частинами 1-5, заява про перегляд заочного рішення вважатиметься поданою у день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається відповідачеві. Про повернення заяви про перегляд заочного рішення суддя постановляє ухвалу, яка відповідно до п. З ч. 1 ст. 293 ЦПК може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

З метою всебічного та своєчасного розгляду заяви про перегляд заочного рішення ЦПК зобов'язує суд надіслати її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим особам, які беруть участь у справі, та повідомити їх про час і місце розгляду такої заяви. Причому встановлений максимально короткий строк на вчинення такої процесуальної дії - день надходження заяви до суду, оскільки саме так, вважаємо, треба трактувати передбачений ЦПК термін "невідкладно". У цей строк суддя повинен не лише надіслати копії заяви про перегляд заочного рішення і доданих до неї матеріалів, а й вирішити питання щодо призначення заяви до розгляду, оскільки одночасно з надісланням копій він має повідомити це особам, які беруть участь у справі. Водночас ЦПК не передбачає, що дата розгляду заяви встановлюється ухвалою суду, як це є, наприклад, щодо призначення справи до розгляду (ст. 156 ЦПК).

Надіслання копії заяви про перегляд заочного рішення та копій доданих до неї матеріалів, а також повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про час та місце розгляду такої заяви має відбуватися за правилами судових викликів та повідомлень (статті 74-76 ЦПК).

Строк розгляду заяви про перегляд заочного рішення становить п'ятнадцять днів з дня її надходження. Отже, дата розгляду заяви має бути призначена з таким розрахунком, щоб у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження заяви її розгляд уже був завершений.

Порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення регламентовано ст. 231 ЦПК.

Заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Головуючий відкриває судове засідання і з'ясовує, хто з осіб, які беруть участь у справі, з'явився, встановлює їх особу, перевіряє повноваження представників, після чого повідомляє зміст заяви і з'ясовує думку сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, щодо вимог про перегляд заочного рішення.

У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою:

залишити заяву без задоволення;

скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Таким чином, прийняття належно оформленої заяви про перегляд заочного рішення не тягне за собою автоматичного скасування заочного рішення. Заява про перегляд заочного рішення розглядається у судовому засіданні. Особи, які беруть участь у розгляді справи, мають бути завчасно повідомлені про час та місце розгляду заяви (ч. 4 ст. 74 ЦПК), однак їх неявка не перешкоджає її розгляду.

У призначений для розгляду заяви про перегляд заочного рішення час головуючий відкриває судове засідання і з'ясовує, хто з осіб, які беруть участь у справі, з'явився. Якщо хтось із них не з'явився, очевидно, немає потреби з'ясовувати причини неявки, оскільки вони жодним чином не впливають на подальший хід розгляду заяви. Однак суддя повинен пересвідчитися, що всі особи, які беруть участь у справі, були належним чином повідомлені про час і місце засідання.

Неповідомлення осіб, які беруть участь у справі, вважається грубим порушенням процесуального законодавства і перешкоджає розгляду заяви про перегляд заочного рішення. У такому випадку суд повинен відкласти розгляд заяви і здійснити повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про час та місце розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

ЦПК містить вичерпний перелік повноважень суду, якими він наділений при розгляді заяви про перегляд заочного рішення. Так, результатом розгляду судом заяви про перегляд заочного рішення може бути: 1) залишення такої заяви без задоволення; 2) скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду в загальному порядку. Підстави для прийняття того чи іншого рішення, передбачені ч. 1 ст. 232 ЦПК (див. коментар до ст. 232 ЦПК).

Якщо у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд не знайде підстав для скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду в загальному порядку, він залишає таку заяву відповідача без задоволення. В цьому випадку відповідачеві надається право оскаржити заочне рішення у загальному порядку. При цьому строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення. Отже, «виходячи із положення ч. 2 ст. 230 ЦПК, до строку на апеляційне оскарження заочного рішення не буде включатися п'ятнадцятиденний строк розгляду заяви про перегляд заочного рішення».

Підстави скасування та оскарження заочного рішення встановлені в ст. 232 ЦПК.

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

3. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У заяві про перегляд заочного рішення відповідач повинен навести обставини та докази, що свідчать про поважність причин неявки у судове засідання і неповідомлення їх суду, а також посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача (пункти 3, 4 ч. 2 ст. 229 ЦПК). Якщо на підставі таких доказів судом буде встановлено, Що відповідач не з'явився у судове засідання та не повідомив причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи, заочне рішення підлягає скасуванню.

«Використання законодавцем у конструкції статті 232 ЦПК сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно встановити не лише поважність причин неявки відповідача у судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, що його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення».

Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду у загальному порядку.

2. Право пільгового оскарження заочного рішення до суду, що його ухвалив, належить тільки відповідачу. Однак відповідач не має можливості оскаржити рішення в апеляційному порядку, оминаючи стадію перегляду заочного рішення судом, який його ухвалив.

Позивач вправі оскаржити заочне рішення у загальному порядку, встановленому ЦПК. Отже, відповідно до ст. 294 ЦПК позивач протягом десяти днів з дня проголошення заочного рішення може подати заяву про апеляційне оскарження заочного рішення та протягом двадцяти днів після цього подати апеляційну скаргу на заочне рішення. Процедура апеляційного оскарження заочного рішення позивачем нічим не буде відрізнятися від оскарження рішення суду, ухваленого у загальному порядку.

3. Якщо заочне рішення було скасовано судом і справа була призначена до розгляду у загальному порядку, то повторна неявка відповідача на такий розгляд справи дає суду підстави ухвалити заочне рішення вдруге. Рішення суду, ухвалене при цьому, за своїми правовими наслідками не буде вважатися заочним. Правом подання заяви про перегляд заочного рішення відповідач, за відсутності якого ухвалене рішення суду, за таких обставин наділятися не буде.

Як позивач, так і відповідач повторне заочне рішення можуть оскаржити у загальному порядку, встановленому ЦПК.)

Нарешті, заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого цим Кодексом.

Законна сила заочного рішення надає йому усі ті властивості, що характерні для звичайного рішення: неспростовність, виключність, обов'язковість та преюдиційність. У зв'язку з цим важливим є момент набуття заочним рішенням законної сили.

Щодо порядку набрання заочним рішенням законної сили ЦПК не встановлює жодних особливостей. «Тому за загальним правилом заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано». Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений ЦПК строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом (ст. 223 ЦПК).

Водночас при такому підході законодавця поза увагою залишається те, що заочне рішення відповідачем і позивачем оскаржується не однаково, адже відповідач має ще й додатковий спосіб оскарження заочного рішення - до суду, що його ухвалив. А при існуючому законодавчому регулюванні легко припустити ситуацію, коли строк апеляційного оскарження заочного рішення щодо позивача вже спливе, а щодо відповідача лише почнеться (або ще і взагалі не настане). Як у такому випадку визначити момент набрання заочним рішенням законної сили? Це питання у ЦПК залишається невирішеним. Тому необхідні насамперед узгодити між собою строки оскарження заочного рішення (щодо відповідача і позивача), а також спосіб оскарження заочного рішення, який обирається відповідачем. Тоді і проблема законної сили заочного рішення сама собою.

Висновки

заочний рішення провадження оскарження

Правила заочного провадження в цивільному процесі мають давню історію і були відомі ще Статуту цивільного судочинства 1864 року. Слід зазначити, що мають місце вони і в цивільно - процесуальному законодавстві багатьох зарубіжних країн.

Таким чином, в національному цивільно - процесуальному законодавстві підстави заочного рішення закріплені з метою створення нових гарантій захисту прав позивача, спрощення та прискорення процесуальної діяльності.

Підсумовуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що заочне провадження передбачає дотримання двох основних умов в якості таких Закон передбачає неявку відповідача при його обов'язковому повідомлення про час і місце судового засідання, а також відсутності заперечень позивача проти винесення заочного рішення.

Список використаних джерел

1. Цивільно-процесуальний кодекс України. - К., 2005.

2. Про судове рішення: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 грудня 1997 р. //Вісник Верховного Суду України. - 1998. - №27.

3. Домбругова А. Заочне рішення // Юридичний вісник України. - 2006. - №47.

4. Зейкан Л. Науково-практичний коментар до Цивільно - процесуального кодексу України. - К., 2005.

5. Кравчук В., Угриновська О. Науково-практичний коментар до Цивільно - процесуального кодексу України. - К., 2005.

6. Мірошниченко С. Рішення суду першої інстанції // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - №7.

7. Стефан Й. Цивільний процес. - К., 2005.

8. Тертишніков В., Сидоренко О. Правове регулювання структури цивільного судочинства // Вісник АПН. - 2005. - №2.

9. Уткина И. В. Заочное решение в гражданском процессе. - М., 2003.

10. Фурса С, Щербак С, Евтушенко О. Цивільний процес України: Проблеми і перспективи: Науково-практичний посібник. - К.: Видавець Фурса С., 2006.

11. Чорнооченко Л. Цивільний процес. - К., 2004.

Размещено на Allbest.ru