Норми права в системі соціальних норм

Соціальні норми різною мірою відображають закономірності суспільного розвитку, але самі такими не є. Об'єктивні закони, згідно яких розвивається історія, не є норми. Останні впроваджуються в життя суспільства людьми, соціальною практикою. Одні з них з часом відпадають, інші -- виникають, видозмінюються, треті -- нав'язуються певними класами, групами або владою. Інакше кажучи, процес становлення, формування соціальних норм -- чинник суб'єктивний. Виробляються вони людьми. Інша справа, що потреба в них диктується об'єктивною необхідністю.

Право склалося набагато пізніше інших нормативних систем і головним чином на їхній основі. Воно стало більш жорстко і цілеспрямовано регулювати економічні і інші відносини. Рівно як і замість колишньої суспільної влади з'явилася публічна влада, вже не співпадаюча з інтересами всього суспільства і спирається на особливий апарат, готовий за порушення офіційно встановлених і строго обов'язкових норм застосувати примушення.

Поява соціальних норм і свідомого нормативного регулювання пов'язана з переходом від тваринної стадності людей до людського суспільства, з процесом соціалізації відносин, з поведінкою людини як особливої природно-біологічної і суспільної істоти. Цей перехід був тривалим і поступовим, еволюція зайняла декілька мільйонів років.

Такий генезис соціальних норм, у тому числі правових. “Історично право виникає як би для компенсації “недостатності” моралі, яка виявляється з виникненням приватної власності і політичної влади”. В подальшому норми права і моралі тісно переплелись, взаємодіючи з іншими засобами соціальної регуляції, в тому числі з нормами звичаїв.

Таким чином, можна зробити наступні висновки:

1. Соціальні норми - це правила поводження загального характеру, які складаються у відношеннях між людьми в суспільстві в зв'язку з проявом їхньої волі (інтересу), і забезпечуються різними засобами соціального впливу. Соціальні норми виникають в процесі історичного розвитку й передаються з покоління в покоління, вирізняються такими ознаками, як регулятивний, загальний, та приписувальний характер. Соціальні норми утворюють єдину систему.

2. Різноманітність та складність суспільних відносин зумовлюють існування різних соціальних норм. За регулятивними особливостями виділяють такі види соціальних норм: моральні норми; звичаєві норми; правові норми; корпоративні норми. Ці норми вирізняються за структурою, формами дії, способами забезпечення, сферами застосування пріоритетності, кожний вид соціальних норм має власну специфіку. Спільне в них те, що вони встановлюють конкретні, чіткі рамки для поводження учасників суспільних відносин, містять однаковий масштаб (міру) поведінки, тобто власне нормативність. Усі соціальні норми взаємодіють та чинять вплив на формування одна одної.

3. Норми права посідають особливе місце в системі соціальних норм, бо вони є “елементарною часткою” права. Ним притаманні як риси права в цілому, так і власні специфічні ознаки. До останніх, зокрема, належать наступні:

· норми права носять регулятивний характер;

· вони містять загально обов`язкове правило поведінки;

· вони є правилом поводження загального характеру;

· норма права - формально-визначене правило поведінки, що має характер надання та зобов`язування;

· вона є правилом поведінки, прийнятим у суворо встановленому порядку;

· як правило поведінки норма права забезпечується усіма заходами державного впливу, аж до примусу.

4. В процесі регулювання суспільних відносин вся сукупність соціальних норм перебуває у взаємодії. Ця взаємодія може виявлятися по-різному, причому процеси взаємодії норм права та моралі, норм права та корпоративних норм тощо досить складні.

5. В процесі правотворчості норми права взаємодіють з нормами моралі, до того ж норми моралі вчиняють вплив на правореалізаційну діяльність, а норми права впливають на норми моралі в суспільстві. Звичаєві норми після санкціонування державою набувають правового характеру, це можна спостерігати на прикладі формування звичаєвого права на ранніх шаблях розвитку суспільства. Корпоративні носять правовий характер та також знаходяться у щільному зв`язку із нормами права.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Загальна теорія держави і права. / За ред. В.В.Копейчикова - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 320 с.

2. Колесников Е. В. Источники российского конституционного права. Саратов, 1998. 256 с.

3. Комаров С.А. Общая теория государства и права. - СПб.,2001. - 416 с.

4. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. М., 1982. - 288 с.

5. Лукашева, Е. А. Право, мораль, личность. /Отв. ред. В. М. Чхиквадзе. - М.: Наука,1986.

6. Мухаев Р.Т. Теория осударства и права: Учебник для вузов. - М., 2001. - 418 с.

7. Пеньков, Е.М. Социальные нормы: управление, воспитание, поведение Ц М. : Высш. шк., 1990. Ц 176 с.

8. Проблемы общей теории права и государства: Учебник для вузов / Под общ. ред. академика РАН, д. ю. и., проф. В. С. Нерсесянца. -- М.: Норма, 2004. -- 832 с.

9. Российская газета. 1998. 29 дек.

10. Сергеева Т.В. Обычай как источник права//Правоведение 1997 № 1. С. 79-86. 11.Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. -- Харків: Консум, 2004. -- 656 с.

12. Социальные нормы : философские основания общей теории / В.Д. Плахов. - Москва : Мысль, 1985. - 256 с.

13. Сухонос В.В. Теорія держави і права: Навчальний посібник. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. - 536 с.

14. Сюкняйкеи Л. Р. Шариат: религия, нравственность, право Государство и право. 1996. № 8. - c. 17-21.

15. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред Матузова Н.И., Малько А.В. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Юрист, 2001. - 776 с.

Размещено на Allbest.ru