Главная
Коллекция "Otherreferats"
Государство и право
Проблеми кримінальної відповідальності за контрабанду
Проблеми кримінальної відповідальності за контрабанду
Поняття контрабанди, її основні ознаки та типологія. Юридичний аналіз складу злочину. Об’єктивна та суб’єктивна сторони контрабанди. Проблеми покарання та кримінальної відповідальності за контрабанду. Статистичні дані щодо контрабанди в сучасній Україні.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.11.2011 |
| Размер файла | 70,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
- Вступ
- Розділ І. Поняття контрабанди та її основні ознаки
- 1.1 Історичний розвиток поняття "контрабанда"
- 1.2 Типологія контрабанди.
- Розділ II. Юридичний аналіз складу злочину "Контрабанда"
- 2.1 Об'єкт і предмет контрабанди
- 2.2 Об'єктивна сторона контрабанди
- 2.3 Суб'єкт та суб'єктивна сторони контрабанди
- Розділ III. Деякі проблемні питання кримінальної відповідальності за контрабанду
- 3.1 Кримінальна відповідальність за окремі види контрабанди
- 3.2 Проблеми покарання та відповідальності за контрабанду
- 3.3 Статистичні дані щодо контрабанди в сучасній Україні
- Висновок
- Список використаної літератури
Вступ
Основною передумовою виникнення в Україні поняття "контрабанда" є поява ринкових відносин, які зумовили розширений експорт та імпорт закордонних товарів. Звичайно, що поняття "контрабанда" існувало і раніше, але значного розвитку та поширення набуло саме тоді коли відбулось здороження та з`явився попит на більш дешевий товар з закордону. Контрабанда явище не одноманітне, адже воно охоплює майже всі сфери суспільного життя.
Мета курсової роботи: вивчити основні проблеми застосування кримінальної відповідальності при контрабанді та проаналізувати основні інститути та завдання злочину "контрабанда".
Завдання: зрозуміти основні аспекти контрабанди та розглянути всі складові, які утворюють та організовують злочин "контрабанда".
У сучасних ринкових умовах, коли економіка України стала "відкритою", а державні кордони "прозорими" і в багатьох місцях "розмитими", поряд з економічними злочинами різко зросла і контрабанда. Вивчення митної та судово-слідчої практики, офіційної статистики дають підстави для висновку про значну поширеність цих злочинів. Так, у 1995 р. митними органами України було порушено 1530 кримінальних справ про контрабанду, що більше як у 5 разів перевищує відповідний показник 1992 р. і у 13 - 1991 р. При цьому з 1996 р. спостерігається тенденція зменшення зареєстрованої контрабанди. Якщо у 1996 р. співробітниками митних органів було припинено 1021 випадок контрабанди, то у 1997 р. їх число становило 939, у 2000 р. - 727, 2003р. - 738, а у 2007 р. тільки 439. Тут необхідно враховувати високий рівень латентності цих кримінальних явищ. За деякими оцінками виявляється лише один з десяти випадків контрабанди. Нині однією з негативних тенденцій боротьби з контрабандою є те, що перспективи і можливості судового вирішення кримінальних справ даної категорії залишаються невеликими. За даними Служби безпеки України до суду надходить тільки 25% порушених митними органами кримінальних справ про контрабанду, а отримує покарання 10% обвинувачених.
До компетентних органів держави, які реально на сьогоднішній день можуть протистояти контрабандній діяльності в Україні, відносяться Служба безпеки України, органи Державної Митної Служби, Прикордонні війська, органи МВС, прокуратури та суд. Основним суб'єктом здійснення координаційних та загально-попереджувальних заходів по боротьбі з контрабандою є Координаційний комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України. Він покликаний координувати діяльність компетентних державних органів (в тому числі і по боротьбі з контрабандою). Актуальність теми - недостатня захищеність легітимних економічних відносин стала визначальною причиною кримінальних процесів у сфері господарської діяльності, серед яких контрабанда набула значного поширення.
Щодо мети то можна сказати, що потрібно дослідити вдосконалення кримінально законодавства у сфері боротьби з контрабандою.
Відповідно до мети дослідження сформульовано такий комплекс завдань:
а) розкрити сутність і зміст контрабанди як суспільно небезпечного діянням з урахуванням новітніх тенденцій у кримінальному законодавстві України;
б) охарактеризувати сутність і зміст контрабанди як історичного та соціального явища;
в) оцінити правоохоронну ефективність норми, що встановлює кримінальну відповідальність за контрабанду;
Розділ І. Поняття контрабанди та її основні ознаки
Контрабандою визнається переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладко ствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України.
Якщо поглянути на закордонний досвід то з впевненістю можна сказати, що у більшості національних законодавств світу контрабанда є злочином, за здійснення якого передбачене відповідне покарання.
У Росії та Білорусі, на відміну від України контрабанда може бути кваліфікованим злочином. Сучасне українське кримінальне право здебільшого кваліфікує контрабанду як окремий вид злочину (детальніше нижче; виключення - наркотики, що втім є колізією права), тоді як у більшості законодавств світу "окремі" контрабанди виступають різними злочинами.
В англо-американському праві термін контрабанда має відповідник англ. smuggling№, який є набагато ширшим за поняття "контрабанда" в українському кримінальному праві і охоплює взагалі незаконне переміщення як предметів, так і осіб. Тобто "покриває" велике число інших злочинів за українським кримінальним законодавством - незаконна торгівля людьми, незаконна імміграція, "незаконні фінансові переміщення", тобто відмивання грошей з метою уникнення оподаткування та деякі інші.
контрабанда кримінальна відповідальність україна
1.1 Історичний розвиток поняття "контрабанда"
Контрабанда (іт. contrabando, від contra "проти" і bando "урядовий указ") - незаконне перевезення (та ін. переміщення) товарів або/та інших предметів через митний кордон (державний кордон); переміщувані товари і/або цінності також отримали назву контрабанди.
Вважається, що контрабанда виникла разом з митною системою і державою як такою.
Протягом історії контрабанда мала особливий розвиток в країнах, де або запроваджувались високі митні тарифи на імпорт деяких груп товарів, як наприклад у Британії наприкінці XVIII ст. були встановлені високі мита на алкоголь та предмети розкоші, що сприяло їх незаконному завезенню з материка, або в тих країнах, де за умов дефіциту якихось груп товарів, встановлені штучні, санкціоновані державою обмеження на їх імпорт, як протягом майже всієї історії існування після Другої світової війни СРСР.
Найчастішими передумовами для виникнення контрабанди є різниця (іноді дуже значна) цін на окремі товари всередині держави, та поза її межами. Так, з причини єдиної тарифної і цінової політики у країнах ЄС, ціни на більшість товарів споживання в Україні у порівнянні з цінами у сусідніх державах-членах ЄС (Польща, Словаччина, Угорщина тощо) є набагато нижчими, що породжує значні передумови для контрабанди; те саме стосується ситуації з бензином у Тунісі, внутрішня ціна на який є в декілька разів вищою, ніж в сусідніх Алжирі та Лівії, що зумовлює значне ввезення до Тунісу більш дешевого палива контрабандою.
У державах, проти яких запроваджено торгівельне ембарго або діють інші санкції (зазвичай політичні санкції тісно пов'язані з економічними - обмеження або заборона на здійснення комерційних і банківських операцій) також набирає обертів контрабанда та інші негативні економічні явища, як скажімо "чорний ринок". Наприклад, після запровадження міжнародного ембарго проти Куби імпорт багатьох товарів до цією держави став контрабандним, те саме сталося у 1990-і роки після введення санкцій щодо Сербії - тільки завдяки контрабанді палива і товарів ширвжитку економіка Сербії не зазнала повного краху. У таких умовах нерідко сама держава у особі своїх вищих чиновників "покриває" здійснення контрабанди. Ну і вже справжніми "розсадниками" контрабанди є невизнані (сепаратистські) державні формування, як наприклад, Придністровська Молдавська Республіка або Південна Осетія, а також нестабільні слабкі держави, у яких правова система, митний контроль є несталими, або ті, що переживають значні внутрішні потрясіння (напр., Сомалі).
Переміщення деяких предметів завдає не лише економічної шкоди окремим державам, а й нерідко несе загрозу життю і здоров'ю громадян - це стосується контрабанди зброї, наркотичних речовин, вибухівки тощо. Більшість з таких злочинів є міжнародними і нерідко кваліфікується не як контрабанда, а як міжнародний тероризм. Ці злочини набули особливого поширення у 2-й пол. ХХ ст. з процесами глобалізації і утворення міжнародної злочинності та мережі міжнародних терористичних організацій.
1.2 Типологія контрабанди.
Розподіл на типи контрабанди здійснюють:
1) в залежності від виду контрабандного товару - напр., контрабанда золота, контрабанда сигарет тощо;
2) в залежності від способу контрабанди;
3) в залежності від вартості контрабандних товарів;
4) в залежності від розмірів контрабандних товарів - товари, що можуть бути переміщені одним індивідом, наприклад, дорогоцінне каміння, художні цінності тощо, а великогабаритні товари, - наприклад, готова продукція промислового призначення;
5) в залежності від рівня соціальної організації - розподіляється на велику контрабанду і дрібну контрабанду товарів (див. детальніше про це нижче).
Основні способи, які використовуються під час здійснення контрабандних дій, тобто нелегального провезення товарів через кордон, розподіляються на 2 великі групи:
I. Фізичні методи, до яких відносять:
приховання - приховання контрабандного товару в іншому товарі (чи спроба разом із задекларованим товаром провезти не задекларований, що є доволі частою практикою) або ж спроба взагалі сховати товар від митного огляду;
погроза співробітникам митниці з метою отримання дозволу на ввезення/вивезення контрабандного товару;
велика кількість товару сама по собі може бути одним із фізичних методів здійснення контрабанди - якщо контрабандним чином провозиться дуже велика кількість товару, то логічним є припустити, що деяку його частину таки вдасться провезти.
II. Економічні методи, зокрема такі:
хабарництво - надання хабара співробітникам митниці за дозвіл на ввезення/вивезення контрабандного товару;
використання дипломатичного захисту - товар ввозиться/вивозиться як дипломатичний багаж, який звільняється від митного огляду
заниження митної вартості товару, що переміщується через митний кордон.
Контрабанда велика і дрібна:
1) велика контрабанда товарів - означає переміщення великих кількостей товарів, що надалі будуть продані за кордоном з метою одержання прибутку;
2) дрібна контрабанда товарів - термін застосовується до окремих індивідів, що перетинають кордон з метою продати товар по більш високій ціні.
Контрабандою завдається шкода або створюється загроза для:
1) економічної безпеки, особливо при незаконному вивезенні стратегічної сировини та товарів;
2) суспільної безпеки при незаконному перемішені наркотиків, психотропних речовин, зброї;
3) національної безпеки України чи безпеки інших країн в разі незаконного вивезення (ввезення) зброї масового ураження, а також матеріалів чи технологій, які використовуються для їх виготовлення;
4) інтересів культури в разі контрабанди культурних цінностей.
Розділ II. Юридичний аналіз складу злочину "Контрабанда"
Контрабанда, звичайно, може включати в свій склад декілька видів. Це контрабанда наркотичних, психотропних, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних речовин. Контрабанда різних товарів: зброї, історичних цінностей, культурних цінностей, ювелірних прикрас та іншого.
Отруйні речовини - це отрути, токсини (бойові, лікарські, сільськогосподарські та інші), які, потрапляючи всередину організму людини через органи дихання, травлення або через шкіру, здатні викликати смерть людини або психоневрологічний розлад, порушення дихання чи функції серцево-судинної системи, ураження нирок (нефропатію) чи печінки (гепатопатію) тощо. Вони можуть бути мінерального (миш'як, стрихнін, ртуть та сулема, синильна кислота та інші ціаніди, пестициди тощо), рослинного (отрута, виділена із мухомора, блідої поганки тощо), тваринного (зміїна отрута та отрута, що виробляється членистоногими тваринами) або змішаного чи штучного (хімічного) походження.
Сильнодіючі речовини - це лікарські, побутові, промислові та інші хімічні речовини, здатні своїм впливом на живий організм заподіяти йому шкоди. До них, зокрема, віднесені аміназин, бісептол, гросептол, еритроміцин, ефералган, камфора, корвалол, ністатин, нітрогліцерин, новокаїн, сульфадимезин, тетрациклін, фурацилін, Деякі інсуліни та вітаміни, кислота нікотинова, настойки женьшеню і прополісу, розчин йоду спиртовий. До сильнодіючих речовин належать і інші кислоти, луги, солі.
Під радіоактивними речовинами слід розуміти ядерне паливо, яке може виділяти енергію шляхом само підтримуваного ланцюгового процесу ядерного поділу поза ядерним реактором, радіоактивні продукти та відходи, а також речовини природного або штучного походження, що містять у своєму складі радіоактивні ізотопи, які здатні до первісного випромінювання (руда уранова або торієва, уран-233, плутоній-239, америцій-242 тощо). Обладнання та установки (технічні пристрої) - джерела іонізуючого випромінювання (обладнання ядерних реакторів, установки для поділу ладнання ядерних реакторів, установки для поділу ізотопів, системи конверсії тощо) - не є в прямому розумінні слова речовинами. Речі, що набули радіоактивності внаслідок впливу радіоактивних матеріалів (проби ґрунту, техніка, одяг тощо), також не можуть визнаватися радіоактивними речовинами.
Наркотичні засоби - це включені до Переліку речовини природного чи синтетичного походження, препарати, рослини, які становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними. До них належать, зокрема, гашиш, марихуана, опій, кокаїн. Зловживання наркотичними засобами призводить до захворювання на наркоманію.
До наркотичних засобів і психотропних речовин належить значна кількість лікарських препаратів. Під час проведення досліджень по створенню нового фармацевтичного препарату, як правило, визначається і вивчається низка продуктів, що мають подібні властивості, але дещо відрізняються за своєю молекулярною структурою. Це так звані аналоги. Аналога наркотичних засобів і психотропних речовин - це заборонені до обігу в Україні речовини природного чи синтетичного походження, не включені до Переліку, хімічна структура і властивості яких подібні до хімічної структури і властивостей наркотичних засобів і психотропних речовин, психоактивну дію котрих ці речовини відтворюють.
Наркотичні засоби і психотропні речовини, за обігом яких встановлено національний і міжнародний контроль, визначаються за міжнародними назвами та хімічними формулами. Водночас їхні аналоги, які мають подібні властивості, не затверджуються як наркотичні засоби чи психотропні речовини міжнародними конвенціями ООН і не використовуються в торгівлі. А тому в багатьох випадках дії з ними не контролюються ані національним законодавством, ані міжнародними договорами у сфері боротьби з розповсюдженням наркотиків. На території України заборонено обіг аналогів наркотичних засобів або психотропних речовин.
Для встановлення виду, назв і властивостей наркотичного засобу, психотропної речовини, їх аналога чи прекурсора, а також належності рослини до культур, які містять наркотичні засоби, необхідні спеціальні знання. Тому у справах даної категорії обов'язково має бути висновок експерта.
Під товаром слід розуміти будь-який продукт праці, що має споживчу
вартість, призначений для задоволення потреб людини і при цьому вироблений для відчуження шляхом продажу, обміну, здавання на комісію (консигнацію) тощо, а не для власного споживання чи використання. Це можуть бути продовольчі або непродовольчі товари, лікарські засоби (крім отруйних, сильнодіючих, наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів) і вироби медичного призначення, гладкоствольна мисливська зброя (це зброя, конструкція якої не дозволяє стріляти нарізною кулею) та бойові припаси до неї, друкована продукція, промислові вироби, у т. ч. такі продукти, які переміщуються через митний кордон України з використанням трубопровідного транспорту (нафта, природний газ) та ліній електропередач (електроенергія).
Культурні цінності не завжди є водночас історичними, але історичні цінності визнаються частиною культурних цінностей. Вивезення культурних цінностей з України здійснюється за наявності спеціального дозволу, який видається в установленому законом порядку.
Вивезенню з України не підлягають:
а) культурні цінності, занесені до Державного реєстру національного культурного надбання;
б) культурні цінності, включені до Національного архівного фонду;
в) культурні цінності, включені до Музейного фонду України.
2.1 Об'єкт і предмет контрабанди
Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок переміщення відповідних предметів через митний кордон України, який є необхідною умовою нормальної діяльності митних органів по стягненню передбачених законодавством платежів, здійсненню митного контролю і митного оформлення предметів.
Додатковим факультативним об'єктом контрабанди можуть виступати встановлений порядок обігу предметів дозвільної системи, порядок сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, громадська безпека, здоров'я населення.
Усі предмети контрабанди поділяються на дві групи:
1) предмети, яким притаманні спеціальні ознаки, що надають підстави для кваліфікації їх незаконного переміщення через митний кордон України за ст. 201 незалежно від розміру контрабанди: а) історичні та культурні цінності; б) отруйні, сильнодіючі, радіоактивні або вибухові речовини; в) зброя та боєприпаси (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї); г) стратегічно важливі сировинні товари, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України, їх вільний обіг згідно з чинним законодавством може істотно обмежуватись і для переміщення їх через митний кордон, як правило, потрібен спеціальний дозвіл; д) спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації; Специфіка предмета злочину у таких ситуаціях зумовлює необхідність кваліфікації за сукупністю злочинів.
2) товари, які вільно обертаються в Україні і незаконне переміщення яких через митний кордон України утворює склад злочину, передбаченого ч 1 ст. 201, лише у випадку вчинення його у великих розмірах.
Вартість предметів контрабанди визначається за національною валютою України за допомогою нормативних актів про ціни та ціноутворення на відповідні товари, вільних ринкових цін на них, а у разі їх відсутності таких цін - на підставі висновків товарознавчої експертизи.
У разі, якщо предмет контрабанди відсутній (знищений, реалізований, вивезений за межі України або місце його знаходження невідоме) чи істотно змінився (пошкоджений тощо), при визначенні його вартості використовуються відомості, які містяться у документах. Вартість може визначатись на підставі цін на ідентичні або на подібні товари відповідно до порядку, встановленого митним законодавством.
Не є предметом цього злочину речі, які відповідно до законодавства України не підлягають обов'язковому декларуванню митним органам та не обкладаються митом, речі, що ввозяться (пересилаються) у разі переселення громадян на постійне місце проживання в Україні, речі, які ввозяться (пересилаються) громадянами і входять до складу спадщини, відкритої за митним кордоном України на користь резидента (за наявності консульської легалізації відповідних документів).
2.2 Об'єктивна сторона контрабанди
Об'єктивна сторона контрабанди полягає в незаконному переміщенні через митний кордон України, ввезення на територію України чи вивезення вказаних товарів і предметів будь-яким способом. Як правило, контрабанда здійснюється у вигляді активних дій. Хоча й не виключена бездіяльність, особливо при співучасті, коли дії співучасників між собою не пов'язані.
Контрабанда вважається закінченою з того моменту, коли товари чи інші предмети були фактично переміщені через митний кордон і при наявності хоча б однієї з ознак в діях особи, яка вивозила чи ввозила ці товари й предмети контрабандним шляхом.
Під переміщенням через митний кордон слід розуміти ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через територію України товарів та інших предметів у будь-який спосіб, включаючи використання з цією метою спеціально тренованих тварин, трубопровідного транспорту та ліній електропередачі. Предмети контрабанди можуть бути переміщені через сухопутний, морський або повітряний кордон як разом з особами, які його перетинають, так і окремо від них, наприклад, у разі відправлення вантажу поштою.
Обов'язковою ознакою складу злочину є місце його вчинення - це митний кордон. Митний кордон збігається з державним кордоном України за винятком меж спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон є складовою частиною митного кордону України.
Переміщення предметів через митний кордон України поза митним контролем означає їх переміщення:
1) поза місцем розташування митниці;
2) в розташуванні митниці, але поза зоною митного контролю;
3) поза часом здійснення митного оформлення (тобто до відкриття чи після закриття митниці, яка є тимчасовою або працює не цілодобово);
4) із незаконним звільненням від митного контролю.
Переміщення предметів контрабанди через митний кордон України поза
митним контролем особою, яка водночас перетинає державний кордон України поза пунктами пропуску, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів,
передбачених ст. 201, 331.
Переміщення предметів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю - це їх переміщення:
1) з використанням тайників (спеціально, з метою вчинення контрабанди, виготовлених або обладнаних схованок в транспортних засобах, устаткуванні, тарі, предметах одягу тощо);
2) з використанням інших засобів, що утруднюють виявлення предметів (з приховуванням предметів в організмі чи на тілі людини або тварини, в одязі, взутті, головному вбранні, в порожнинах транспортного засобу, в багажі, продуктах харчування, речах особистого користування тощо);
3) шляхом надання одним предметам вигляду інших через істотну заміну зовнішніх характерних ознак предметів, а також їх тари, упаковки тощо, що дозволяє віднести предмети контрабанди до предметів іншого виду (наприклад, так зване камуфлювання справжності);
4) з поданням митному органу України як підстави Для переміщення предметів через митний кордон певних документів: а) підроблених;
б) одержаних незаконним шляхом (наприклад, в результаті надання уповноваженій особі як підстави для видачі документів завідомо неправдивих відомостей або внаслідок зловживання службовою особою своїм службовим становищем чи службової недбалості); в) що містять неправдиві дані (щодо ваги, кількості асортименту, найменування, вартості предметів, їх інших характеристик, щодо суті угоди, відправника або одержувача предметів, щодо держави, з якої вони вивезені або в яку переміщуються); г) що є підставою для переміщення інших предметів.
Переміщення товарів, які перебувають у вільному обігу в Україні, утворює склад розглядуваного злочину тоді, коли воно вчинено одним із двох вказаних у ст. 201 способів, тобто у даному разі спосіб виступає обов'язковою ознакою складу злочину. Крім того, переміщення товарів визнається злочином лише за умови, що воно вчинене у великих розмірах. Контрабанда товарів вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їхня вартість у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Переміщення товарів поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, однак не у великих розмірах, тягне адміністративну відповідальність. Незаконне вивезення з України або ввезення на її територію об'єктів тваринного і рослинного світу (зоологічних і ботанічних колекцій, тварин і рослин, занесених до Червоної книги України тощо) тягне адміністративну відповідальність за ст.88 КУпАП за умови, що ці дії не містять складу злочину, передбаченого ст. 201.
Контрабанда є злочином з формальним складом. До визначення моменту закінчення контрабанди потрібно підходити диференційовано і враховувати те, відбувається ввезення чи вивезення предметів злочину, а також місце здійснення протиправних дій. В Україні створені і діють спеціальні митні зони, функціонують внутрішні митниці, які розміщені на митному кордоні там, де він збігається з межами спеціальних митних зон. Якщо предмети ввозяться на митну територію України або вивозяться із спеціальних митних зон на решту митної території, контрабанда має розглядатись як закінчений злочин у разі фактичного переміщення предметів через митний кордон. При цьому не має значення, вдалося чи ні винному вивезти предмети контрабанди за межі зони митного контролю.
Якщо предмети вивозяться за межі митної території України або ввозяться з іншої частини митної території до спеціальних митних зон, контрабанда визнається закінченою після вчинення дій, спрямованих на реалізацію наміру відповідно ввезти чи вивезти предмети, - з моменту виявлення їх під час митного контролю.
Добровільна відмова від вчинення контрабанди можлива лише на стадії готування до незаконного переміщення предметів через митний кордон або незакінченого замаху на його вчинення, коли особа усвідомлює можливість доведення злочину до кінця, але з власної ініціативи відмовляється від цього. Добровільна відмова виключається, якщо особа видає предмети контрабанди у зв'язку з оголошенням їй рішення про проведення особистого огляду (виняткова форма митного контролю), огляду або переогляду транспортних засобів, товарів та інших предметів, оскільки у даному разі порушник митного законодавства розуміє об'єктивну неможливість доведення злочинного наміру до кінця через наявність нездоланної перешкоди.
2.3 Суб'єкт та суб'єктивна сторони контрабанди
Суб'єктивна сторона контрабанди передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у скоєнні злочину чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивезти з України.
Мотив та мета контрабанди, як правило, вирішального значення не мають. Мотив завжди корисливий, тобто бажання збагатитись у незаконний спосіб.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Недекларування відповідних предметів, вчинене з необережності, не містить ознак коментованого складу злочину. Не може бути притягнута до кримінальної відповідальності за контрабанду особа, яка добросовісно помиляється щодо того, чи є даний предмет культурною цінністю або отруйною речовиною (наприклад, якщо ця культурна цінність тривалий час зберігалась у родині особи або якщо ця речовина була вільно придбана особою в крамниці іншої країни).
Кваліфікуючими ознаками злочину (ч.2 ст. 201) є вчинення його:
1) за попередньою змовою групою осіб;
2) особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.
Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст.28 і коментар до неї, а про поняття раніше судимої особи - коментар до ст.88. Якщо контрабанду вчинено за попередньою змовою групою осіб, то при визначенні її розміру потрібно виходити із загальної вартості предметів, які переміщуються через митний кордон.
Суб'єктами контрабанди за українським законодавством є фізичні особи: громадяни України, іноземці, апатриди тощо, які досягли повноліття за українським правом. Спеціальним суб'єктом злочину визнається посадова особа, яка скоїла цей злочин, використовуючи своє посадове становище.
Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку, у т. ч. особа, яка користується правом дипломатичного імунітету. Дії службової особи, яка сприяла незаконному переміщенню предметів через митний кордон, слід розглядати як пособництво у контрабанді та, за наявності підстав, як відповідний злочин у сфері службової діяльності.
Якщо контрабандою займається службова особа з використанням свого службового становища (наприклад, працівники митниць, військовослужбовці прикордонних військ, капітани суден, дипломатичні працівники), дії винного потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів.
Розділ III. Деякі проблемні питання кримінальної відповідальності за контрабанду
Контрабанда - один із найнебезпечніших господарських злочинів.
Відповідно до ч.4 і 5 ст.12 КК України, вона відноситься до категорії тяжких злочинів (ч.1 ст. 201 КК України), а її кваліфікуючий вид (ч.2 ст. 201 КК України) - до особливо тяжких злочинів. Дану групу злочинів кримінальний закон, теорія і практика іменують злочинами у сфері господарської діяльності, тобто господарськими злочинами (розд. VII КК України), хоча в етимологічному значенні точніше було б назвати їх антигосподарськими.
За словами В.Я. Тація та В.В. Сташиса, розд. VII "Злочини у сфері господарської діяльності" посідає значне місце в структурі Особливої частини КК України, оскільки в ньому найбільшою мірою відображені ті негативні явища, що супроводжують процеси економічних реформ в Україні, боротьба з якими потребує рішучого застосування кримінально-правових заходів.
Враховуючи ступінь суспільної небезпеки такого явища, як контрабанда, доходимо висновку, що кримінально-правова заборона цього діяння є необхідним і найефективнішим чинником у боротьбі з ним, відіграє профілактичну роль, запобігаючи вчиненню подібних суспільно небезпечних діянь.
Надзвичайно складним у теорії кримінального права є питання про безпосередній об'єкт контрабанди. На нашу думку, це головна з причин того, що більшість авторів наукових публікацій уникають визначення безпосереднього об'єкта цього злочину.
Статтею 201 КК України визначено, що безпосереднім об'єктом контрабанди є охоронювані кримінальним законом суспільні відносини стосовно порядку переміщення через митний кордон України товарів, історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів, а також стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України. Порушення цього порядку негативно впливає на господарську діяльність держави та на економічну систему в цілому.
Проте зауважимо, що у диспозиції ст. 201 КК України передбачено незаконні переміщення предметів, які, на наш погляд, мають різний ступінь суспільної небезпеки. Тобто у цій нормі згруповані різні за своєю кримінально-правовою значущістю діяння. Зокрема, не можна вважати однаковим ступінь суспільної небезпеки діянь у переміщенні товарів та зброї. Відтак доцільно виділити в ст. 201 КК України незаконне переміщення історичних та культурних цінностей як кваліфікований склад такого злочину та незаконне переміщення отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів як особливо кваліфікований склад контрабанди. Це підтверджується і різницею у безпосередніх об'єктах контрабанди різноманітних предметів, зокрема у додаткових безпосередніх об'єктах, оскільки головний безпосередній об'єкт у них збігається. Таким об'єктом визнано охоронювані кримінальним законом суспільні відносини щодо встановленого порядку переміщення через митний кордон відповідних предметів.
3.1 Кримінальна відповідальність за окремі види контрабанди
Щодо розгляду цього питання то слід почати з найбільш небезпечного та частого виду контрабанди, як контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
1. Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, тобто їх переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю;
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також якщо предметом цих дій були особливо небезпечні наркотичні засоби чи психотропні речовини або наркотичні засоби, психотропні речовини, й аналоги чи прекурсори у великих розмірах;
3. Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів, вчинена організованою групою, а також якщо предметом контрабанди були наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги чи прекурсори в особливо великих розмірах;
Об'єктом злочину є здоров'я населення, а також встановлений з метою забезпечення охорони здоров'я населення порядок переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів через митний кордон України.
Предметом злочину є:
1) наркотичні засоби;
2) психотропні речовини;
3) їхні аналоги;
4) прекурсори. Хоча в законі йдеться про предмет злочину у множині, кримінальне караним вважається також діяння, предметом якого є лише один вид наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів чи прекурсорів.
Об'єктивна сторона злочину передбачає дві альтернативні форми дій:
1) переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів через митний кордон України поза митним контролем;
2) переміщення зазначених предметів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони контрабанди є місце вчинення злочину - митний кордон.
Суб'єкт злочину загальний.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч.2 ст.305) є вчинення контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів:
1) повторно;
2) за попередньою змовою групою осіб;
3) якщо предметом цих дій були особливо небезпечні наркотичні засоби чи психотропні речовини або 4) наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги чи прекурсори у великих розмірах, а особливо кваліфікуючими ознаками (ч. З ст.305):
1) організованою групою,
2) якщо предметом цих дій були наркотичні засоби, психотропні речовини їх аналоги чи прекурсори у великих розмірах.
Інший не менш важливий та небезпечний вид контрабанди - це контрабанда трансплантаційних органів та інших анатомічних матеріалів людини.
В умовах активізації зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів підприємницької діяльності усіх форм власності, а також поглиблення кризових явищ в економіці України спостерігається різке зростання кількості злочинів, пов'язаних з незаконним переміщення товарів, історичних та культурних цінностей, інших предметів та речовин, перелічених у ст. 201 КК України.
Як свідчить практика, більшість злочинів, пов'язаних з обігом "людського товару", вчинюється організованими злочинними угрупованнями. Звідси можна зробити висновок про те, що будь-які незаконні дії з трансплантаційними органами чи іншими анатомічними матеріалами людини та організована злочинність є категоріями, які тісно взаємопов'язані. В Україні цей вид діяльності став відомим у 1993 році, коли прокуратура Херсонської області порушила кримінальну справу відносно громадянина України Манця М.Д. та співробітника американської фірми "Flark", які з 1991 року відправляли трансплантати людини до Сполучених Штатів Америки. Але ж справу було припинено після того, як було з'ясовано, що трансплантати не можна розглядати в якості товару, тому що на них не існує офіційно встановлених цін. Не віднесені вони також і до предметів, незаконне переміщення яких через митний кордон України може кваліфікуватися відповідно до ст. 201 КК України як контрабанда.
Ця, досить нова для України проблема, не тільки має великий суспільний резонанс, але й вимагає прискіпливої кримінально-правової та кримінально-процесуальної оцінки з боку фахівців. Перш за все, слід з'ясувати, що собою, власне, являють анатомічні матеріали людини, який правовий режим їх переміщення через митний кордон України, визначити, чи можуть належати анатомічні матеріали людини до різновидів предметів контрабанди.
У статті 1 "Визначення термінів" Закону України від 16 липня 1999 року "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини" трансплантація визначена, як спеціальний метод лікування, що полягає у пересадці реципієнту органа або іншого анатомічного матеріалу, взятих у людини або тварини; анатомічні матеріали - як органи, тканини, клітини людини або тварини. Отже, трансплантаційні органи людини (нирка, серце і т. ін.) входять до анатомічних матеріалів. Відповідно до вказаного Закону не можуть розглядатись як анатомічні матеріали штучні трансплантаційні засоби (штучні серце, очна сітківка і т. ін.). Вони є технічними засобами медичного призначення, тобто товаром, і за відповідних умов можуть виступати предметами контрабанди.
Дослідивши Закон про кримінальну відповідальність, можна побачити, що в ньому не міститься спеціальних норм, що передбачають заборону незаконного переміщення органів та матеріалів людини через митний кордон України. Органи та тканини людини як предмет злочину згадуються лише у ст.143 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини, що, як зрозуміло, не охоплює незаконного переміщення анатомічних матеріалів людини через митний кордон України.
Неможливо вирішити цю проблему і за допомогою ст.149 КК України "Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини", частина 3 якої передбачає відповідальність за торгівлю людьми з метою вилучення у них органів чи тканин для трансплантації або насильницького донорства - як про кваліфікуючу ознаку даного суспільно небезпечного діяння.
Розглядаючи дану норму, слід визначити, що саме являє собою торгівля з метою вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації або насильницького донорства. Існує думка, що саме такою торгівля повинна вважатися у тому випадку, коли, по-перше, відносно людини має місце одна з таких угод:
купівля-продаж, якась оплатна передача, здійснення стосовно неї будь-якої іншої незаконної угоди; по-друге, коли винна особа, здійснюючи таку угоду, усвідомлювала той факт, що потерпілий у подальшому буде використаний для цілей трансплантації чи насильницького донорства.
Для правового статусу трансплантатів важливим є те, що вони стають самостійним предметом відносин між донором та реципієнтом з моменту їх виділення з людського організму.
Отже, анатомічні матеріали людини у правовому відношенні доцільно розглядати як предмети матеріального світу - особливий різновид речей, що обмежені в цивільному обігу. За даними медиків, в Україні відчувається гостра нестача трансплантатів, що викликає смерть тисяч хворих осіб. Тому, перш за все, слід накласти кримінально-правову заборону на незаконне переміщення трансплантатів через митний кордон України. Суспільна небезпека даної контрабанди безпосередньо пов'язана із спричиненням шкоди у вигляді настання особливо тяжких наслідків - смерті людини, а відповідно до ст.27 Конституції України держава зобов'язана захищати життя людини.
Також я б хотіла розповісти про контрабанду історичних та культурних цінностей, хоча кількість порушених кримінальних справ стосовно контрабанди культурних цінностей невелика, але цей злочин має досить високий рівень латентності.
Найпоширенішими предметами такої контрабанди є ікони, монети, ордени й медалі, картини. Більшість спроб незаконного їх переміщення через митний кордон відбувається в міжнародному аеропорту "Бориспіль" та в областях західного кордону України.
Контрабанду культурних цінностей детермінує значна кількість чинників:
а) недостатнє фінансування охорони культурних цінностей, внаслідок чого полегшується розкрадання цих предметів, які потім надходять до потенційних контрабандистів;
б) незаконні археологічні розкопки, що набули загрозливих масштабів;
в) численні обставини, пов'язані з глобалізаційними процесами, розвитком систем міжнародного транспорту та зв'язку;
г) недосконалість контролю за обігом культурних цінностей;
д) велика вигода від їх контрабанди і наступної реалізації.
Із плином часу вартість культурних цінностей зростає в десятки й сотні разів, що робить вкладення коштів у предмети антикваріату досить вигідним. Серед найвагоміших умов контрабанди культурних цінностей можна назвати корумпованість частини митників і правоохоронців, недостатню облаштованість державного кордону України, прогалини у професійній підготовці працівників митних і правоохоронних органах, недостатню взаємодію цих структур.
Серед заходів загально-соціального запобігання контрабанді культурних цінностей слід назвати:
· прищеплення громадянам України почуття патріотизму,
· відповідальності за майбутнє країни, дбайливого ставлення до культурного надбання, оздоровлення морального клімату в суспільстві,
· зменшення соціальних суперечностей і рівня безробіття, сприяння розвитку легального антикварного ринку,
· заохочення до законослухняної поведінки, створення сприятливих умов для вкладення підприємцями коштів у фінансування збереження культурних цінностей.
До основних заходів спеціально-кримінологічного запобігання контрабанді культурних цінностей належить виявлення й перекриття каналів постачання контрабандистам цих предметів, що має здійснюватися шляхом боротьби з розкраданнями антикваріату, посилення контролю за його обігом, запобігання незаконним пошуковим роботам на археологічних об'єктах, покращання охорони місць зберігання предметів антикваріату, створення спеціальних музеїв для зберігання приватних колекцій. Є сенс провести поетапне маркірування культурних цінностей, прискорити створення Державного реєстру національного культурного надбання. Необхідно ліквідувати прогалини та суперечності в законодавстві, завершити облаштування державного кордону України, поліпшити діяльність митних і правоохоронних органів, насамперед подолати корупцію в них.
У запобіганні контрабанді культурних цінностей на індивідуальному рівні найважливішими є заходи виховного й роз'яснювального характеру, а також оперативно-розшукові заходи, спрямовані на припинення розпочатої злочинної діяльності (оперативне впровадження, спостереження, контрольована поставка тощо).
3.2 Проблеми покарання та відповідальності за контрабанду
Згідно із ч.1 ст. 201 КК України контрабанда карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією предметів контрабанди. Санкція ч.2 ст. 201 КК України передбачає відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна. Відносна визначеність санкцій цієї статті дозволяє суду відповідно до вимог ст.65 КК України враховувати характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного, обставини справи, які пом'якшують і обтяжують відповідальність і тим самим максимально індивідуалізувати покарання винного.
Загальні засади (критерії) призначення покарання, відповідно до ч.1 ст.65 КК України, складаються з таких трьох положень: а) суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; б) суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього кодексу; в) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суть першого критерію полягає в тому, що суд призначає покарання лише у межах санкції статті Особливої частини КК України, за якою кваліфіковані дії винного. При відносно визначених санкціях ст. 201 КК України, де вказаний мінімум і максимум покарання, суд може призначити покарання лише в цих межах. Ні за яких умов суд не може визначити покарання вище того максимуму, який встановлений в санкціях ст. 201 КК України. Однак суд за наявності обставин, передбачених ст.69 КК України, вправі визначити покарання, нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією відповідної частини ст. 201 КК України, у чому знаходить своє відображення принцип гуманності покарання.
За загальними правилами санкція визначає вид і межі призначення основного покарання. Додаткові покарання можуть призначатись судом лише тоді, коли вони передбачені в санкції норми кримінального закону, за якою кваліфікуються дії винного. При чому ці додаткові покарання можуть вказуватися в санкції як обов'язкові (у ст. 201 КК України - конфіскація предметів контрабанди та конфіскація майна) або факультативні. Ті суди, практику розгляду справ котрих ми розглянули, при призначенні покарання в справах про контрабанду далеко не у всіх випадках застосовували конфіскацію особистого майна винного, але в усіх без винятку справах застосовували конфіскацію предметів і знарядь контрабанди, якщо останні мали місце.
У справах про контрабанду підлягають конфіскації як знаряддя злочину транспортні засоби, якщо вони були обладнані спеціальними сховищами для приховування товарів або інших цінностей при переміщенні їх через митний кордон України.
Як уже зазначалось, законодавець відносить контрабанду до тяжких злочинів (ч.1 ст. 201 КК України), а її кваліфікований вид до особливо тяжких (ч.2 ст. 201 КК України). Тому він вимагає застосування більш суворого покарання, на відміну від злочинів, які не являють собою великої суспільної небезпеки. Ступінь суспільної небезпеки, який мусить враховувати суд при визначенні покарання, визначає тяжкість конкретного злочину. Він залежить від індивідуальних особливостей цього злочинного діяння. Тому, виходячи з конкретних обставин справи, суд і повинен визначати ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину.
При призначенні покарання суд враховує особу винного, оскільки її характеристика має дуже важливе значення при призначенні конкретної міри покарання.
Відомості про підсудного потрібні, зокрема, для вирішення таких кримінально-правових питань: про можливість та доцільність притягнення особи до кримінальної відповідальності та передачу винного на поруки; кваліфікацію дій (повторність тощо); наявність обставин, котрі пом'якшують або обтяжують відповідальність; вид та розмір покарання, яке найбільш доцільно призначити для виправлення та перевиховання; причини та умови, що сприяли вчиненню злочину; для найповнішого відшкодування збитків, заподіяних злочином; розгляду справи у касаційній та наглядовій інстанціях.
Пом'якшуючі та обтяжуючі відповідальність обставини часто включаються в закон як ознаки складу злочину. У диспозиціях ч.1 та 2 ст. 201 КК України вказані такі ознаки: великий розмір контрабанди; за попередньою змовою групи осіб; особою, раніше судимою за злочин. У зв'язку з цим надзвичайно велике значення має питання: чи має суд право посилатися на ці обставини як на обтяжуючі чи пом'якшуючі відповідальність обставини? Це питання в літературі залишається дискусійним. Більшість авторів дотримуються думки, що там, де пом'якшуючі й обтяжуючі обставини включені законом як ознаки складу злочину, суд не може посилатися на них при визначенні покарання. Такої ж позиції дотримується судова практика: у тих випадках, коли та або інша обставина, передбачена в законі як пом'якшуюча або обтяжуюча відповідальність, зазначена в диспозиції статті Особливої частини КК як одна з ознак злочину, вона (обставина) додатково не повинна враховуватись як пом'якшуюча або обтяжуюча відповідальність при призначенні покарання за цей же злочин. Дане положення також закріплене в ч. З ст.66 КК України
Врахування обставин, які пом'якшують і обтяжують відповідальність, є суттєвим компонентом загальних начал призначення покарання, який сприяє призначенню справедливих покарань.
Незважаючи на те, що тенденція до збільшення кількості кримінальних справ про контрабанду відносно стійка, перспективи і можливості їх судового вирішення залишаються невеликими. Так, за даними Служби безпеки України, до суду доходить тільки 25 % порушених митними органами кримінальних справ з контрабанди, а карається лише десята частина обвинувачених.
3.3 Статистичні дані щодо контрабанди в сучасній Україні
З проголошенням незалежності в 1991 році Україна стикнулася з значним поширенням контрабанди в державі, особливо в прикордонних районах, як на заході, так і на східному кордоні з РФ, а також у різних морських портах. і
З середини 1990-х рр. з відкриттям кордонів актуальними проблемами стали контрабанда людей, зокрема жінок і дітей, внутрішніх органів людини для подальшої трансплантації тощо.
Поширенню контрабанди сприяє як різниця економічного розвитку і внутрішньо економічної (та політичної) ситуації України та сусідніх східноєвропейських держав (західні сусіди є членами ЄС, на півдні розташована невизнана квазідержава ПМР тощо), так і корупція державних органів України і недостатні дії відповідальних органів по боротьбі з контрабандою.
Значний розголос і ефект мала державна програма "Контрабанда - стоп!", здійснена у 2005 році під час першої каденції прем'єр-міністра України Ю. Тимошенко, яка, проте, не мала адекватного продовження.
Говорячи про судові помилки при розгляді кримінальних справ про контрабанду, доцільно навести приклад з судової практики Мостиського Районного суду Львівської області (справа № 1-37/97 p.). Громадянин України Ч. (без визначеного місця проживання) був затриманий співробітниками митниці при спробі вивезення за межі України предметів контрабанди. Поряд із призначенням умовного покарання з іспитовим строком на два роки, у вироку містилась вказівка на те, що міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу змінити з утримання під вартою на підписку про невиїзд з постійного місця проживання. Виникає питання, про яке постійне місце проживання йде мова, коли дана особа його не має. Звичайно дана помилка не ускладнює становище підсудного, але, як і будь-яка судова помилка, вона все ж є недопустимою.
Подобные документы
Поняття кримінальної відповідальності. Основний зміст кримінальної відповідальності. Форми реалізації кримінальної відповідальності. Підстави кримінальної відповідальності. Сучасні проблеми доповнень до поняття кримінальної відповідальності.
курсовая работа [30,2 K], добавлен 24.02.2002Статистична інформація МВС України про стан та структуру злочинності в Україні за 2005 рік. Поняття та юридичний аналіз складу хуліганства. Об'єктивна сторона злочину та застосування покарання. Відмежування хуліганства від суміжних правопорушень.
дипломная работа [131,9 K], добавлен 21.12.2010Дослідження поняття та ознак кримінальної відповідальності. Єдина підстава кримінальної відповідальності, її фактичні та юридичні сторони. Форми її реалізації: призначення покарання, правова природа та підстави звільнення від нього та від його відбування.
курсовая работа [68,4 K], добавлен 22.03.2015Кримінальна відповідальність за контрабанду. Внесення змін до законодавчих актів щодо відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності. Боротьба з порушенням порядку переміщення товарів в район проведення антитерористичної операції.
статья [16,7 K], добавлен 21.09.2017Аналіз проблем правового регулювання кримінальної відповідальності держави, розробка обґрунтованих пропозицій для його вдосконалення. Визначення кримінальної відповідальності: суперечки щодо поняття. Підстави притягнення до кримінальної відповідальності.
курсовая работа [50,1 K], добавлен 01.02.2015Форми вини як обов’язкової ознаки суб’єктивної сторони складу злочину: умисел, необережність, змішана. Вина у кримінальному праві Франції та США. Факультативні ознаки суб’єктивної сторони складу злочину. Помилка та її кримінально-правове значення.
курсовая работа [57,2 K], добавлен 29.01.2008Проблема боротьби з організованою злочинністю. Загальна характеристика кримінальної відповідальності за створення злочинної організації. Поняття та ознаки злочинної організації. Об'єктивні та суб'єктивні ознаки складу злочину, методика його розкриття.
курсовая работа [88,7 K], добавлен 17.03.2015Поняття звільнення від кримінальної відповідальності в Україні. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку: з дійовим каяттям; з примиренням винного з потерпілим; з передачею особи на поруки; зміною обстановки; закінченням строків давності.
курсовая работа [41,1 K], добавлен 11.02.2008Загальні положення кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх. Максимальний розмір штрафу для неповнолітнього. Громадські та виправні роботи. Арешт як вид кримінального покарання. Позбавлення волі на певний строк. Призначення покарання.
курсовая работа [47,2 K], добавлен 23.02.2014Поняття звільнення від кримінальної відповідальності, класифікація підстав для їх реалізації,нормативно-правове обґрунтування. Звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у результаті зміни обстановки, актом амністії, засоби виховної дії.
курсовая работа [49,4 K], добавлен 17.05.2015
