Об'єкти цивільних прав в контексті реформи цивільного законодавства України

До цього слід додати, що перелік особистих немайнових благ, наведений у ст. 201 ЦК України, не є вичерпним. Особисті немайнові блага поділяються на три групи:

- особисті немайнові права, спрямовані на індивідуалізацію особи (право на і'мя);

- особисті немайнові права, спрямовані на забезпечення особистої недоторканості фізичної особи (право на життя, право на здоров'я, право на захист особистого зображення, захист честі і гідності);

- особисті немайнові права, спрямовані на забезпечення недоторканості особистого життя громадян (право на недоторканість житла, особистої документації, на таємницю особистого життя тощо).

Наступна класифікація відбувається, на думку її прихильників, за критерієм змісту, за яким їх поділяють на особисті немайнові права:

1) комплексні, які є сукупністю певних повноважень: наприклад, право на охорону особистого життя;

2) окремі повноваження. Приміром, право на охорону недоторканість особистого життя та право на його таємницю складають комплексне право - право на охорону особистого життя.

За поділом В. Ряшенцева, що запропонував поділити особисті немайнові права залежно від інтересів їх складових частин на п'ять груп:

1) права на немайнові блага, неввідільні від особи (життя, здоров'я, недоторканість особи);

2) блага, що індивідуалізують громадянина в колективі (право на ім'я, честь, гідність);

3) права, які захищають немайнові інтереси, що випливають із участі громадян у праці, реалізації права на освіту, відпочинок;

4) права, що захищають немайнові інтереси у сфері шлюбно-сімейного права;

Наведені класифікації не є вичерпними. Вони можуть стати новим етапом подальших досліджень даної проблеми. Класифікація особистих немайнових прав виконує значну теоретичну і практичну роль. Вона дозволяє встановити основні параметри і відмінності між цими правами, виокремити їх характерні риси, полегшити користування ними, визначити значення особистих немайнових прав у системі цивільних та інших правовідносин.

Сьогодні розвиток особистих немайнових відносин відбувається під впливом нових ідей та положень Цивільного кодексу України. Він закріпив та значно розширив цивільно-правове регулювання даної сфери прав, що зумовлює необхідність відшукання та встановлення нових критеріїв для їх розмежування.

3. Суть і зміст реформи цивільного законодавства України

3.1 Значення реформи цивільно законодавства

Чи не найпріоритетнішими завданнями Верховної Ради України є зокрема, розгляд і прийняття нового Цивільного кодеку. Як відомо, ЦК був прийнятий ВР України 16 січня 2003 р., набув чинності 1 січня 2004 року, який замінив Цивільний кодекс УРСР України 1963. Цивільний кодекс має на меті усунути множинність актів, що регулюють відносини у відповідній сфері, містить, на думку Президента України, велику кількість бланкетних норм. Цивільний кодекс УРСР України 1963, на думку Президента України, перевантажено теоретичними викладками, виклад окремих положень Кодексу допускає неодно значне розуміння, є багато повторів одних і тих же норм, внутрішніх суперечностей. За таких обставин зроблено висновок, що він не є актом прямої дії і не відповідатиме вимогам, які ставляться до кодифікаційних актів.

Новий ЦК побудований на приватно-правових засадах навідмінно від ЦК 1963 року. А також спрямований на регулювання цивільних відносин в умовах ринкової економіки. Цивільний кодекс 2003 побудований за пандектною системою. Книга 1 "Загальні положення" включає 5 розділів і 19 глав, що включає за собою розділ "Об'єкти цивільних прав" Слід також зазначити, що в кодексі вказується значна увага в регулюванні, охороні та захисті особистих немайнових прав фізичних та юридичних осіб. Важливе значення прийняття нового ЦК є економічно поділ речей, що застосовується у будь-якому суспільстві, оскільки жодне не може існувати, не створюючи предметів споживання за допомогою засобів виробництва -- основних і оборотних. До основних належать: будівлі, споруди, машини, устаткування, засоби транспорту і зв'язку. Вони використовуються багаторазово у виробничому процесі, поступово переносячи свою вартість на продукцію, що виробляється. Оборотними засобами є сировина, основні і допоміжні матеріали, паливо, запаси, частини тощо.

Юридичне значення такого економічного поділу речей полягає в тому, що ті чи інші засоби виробництва можуть бути тільки у відповідних суб'єктів цивільного права, які відповідно до закону можуть мати у власності чи користуванні лише певні об'єкти. Закон визначає порядок розпорядження і звернення стягнення на майно, яке наложить до основних і оборотних засобів і предметів споживання. Дозволяючи кооперативну та індивідуальну трудову діяльність, держава також визначає, які засоби виробництва можуть бути на праві власності кооперативів і громадян, безпосередньо зв'язуючи це з характером дозволеної діяльності. Вилучення речей з цивільного обороту також означає, що будівлі, споруди, устаткування та інше майно, яке належить до основних засобів державних організацій, не може бути предметом застави і на нього не може бути звернене стягнення по претензіях кредиторів.

Правове значення поділу речей на індивідуально визначені і родові полягає у тому, що при загибелі індивідуально визначеної речі боржник звільняється від обов'язку передати її кредитору, але зобов'язаний виплатити грошову компенсацію її вартості. Якщо ж предмет зобов'язання -- індивідуально визначена річ є в натурі, то кредитор вправі вимагати саме цю річ (ст. 265 ЦК України) і боржник не вправі замінити її грошовою компенсацією без згоди на те кредитора. При загибелі родових речей боржник, як правило, не звільняється від виконання зобов'язання у натурі, оскільки є можливість замінити річ, що загинула, іншою річчю такого роду (ст.234 ЦК України). Ось чому у цивільному праві родові та індивідуально визначені речі називають відповідно замінними і незамінними.

3.2 Порівняльна характеристика об'єктів цивільного права за ЦК 1963 та 2004 року

Перед тим, як охарактеризувати об'єкти Цивільний кодекс УРСР, необхідно зробити застереження. Справа в тому, що він зберігав чинність до 1 січня 2004 р. Оскільки його положення детально викладені у будь-якому підручнику з цивільного права України, виданому до останнього часу і доступному пересічному читачеві.

За Новим кодексом перший розділ проекту "Загальні положення" складається з цивільно-правових норм, які мають загальне значення для інших цивільно-правових інститутів. До цього розділу включені поряд із іншими розділами і розділ "Об'єкти цивільних прав". До безперечних досягнень в галузі підготовки першого розділу слід віднести вперше врегульований в межах проекту ЦК правовий статус Української держави і адміністративно-територіальних утворень як суб'єктів цивільних прав і обов'язків, а також главу про об'єкти цивільних прав. Об'єкти прав -- загальний цивільно-правовий інститут і включення його до "Загальних положень" Кодексу є цілком закономірним. Це дозволило зосередити в загальній частині проекту ЦК всі елементи цивільно-правового відношення.

Якщо вести мову про найхарактерніші ознаки, що відрізняють цей Кодекс від ЦК УСРР 1963 р., та нового цивільного кодексу 2004, то насамперед слід назвати такі: Кодекс не містить норм, спеціально присвячених визначенню об'єктів права. Вони частково містяться в окремих главах розділу "Право власності". Проте в "Загальних положеннях" значна увага приділена угодам (правочинам).

Розділ "Право власності" характерний для "законодавства країни, що побудувала соціалізм і перейшла до поступового будівництва комуністичного суспільства". По-перше, право власності закріплене як єдине офіційно визнане речове право. Хоча в юридичній літературі була висловлена точка зору (А.В. Венедиктов) про те, що до речових прав належить також право оперативного управління, помітного поширення вона не набула. Можливо, тому, що співвідношення власності і "оперативного управління" має швидше адміністративний, ніж цивільно-правовий характер. По-друге, у зв'язку з ліквідацією приватної власності, зміною економічного ладу, прийняттям нової Конституції СРСР змінилася класифікація форм власності. ЦК виходив із існування соціалістичної власності і особистої власності фізичних осіб на майно, призначене для задоволення їх матеріальних і культурних потреб (ст.ст.87, 88). Детальніше, ніж раніше, врегульовані питання, пов'язані зі здійсненням права спільної власності. Передбачено, що спільна власність може бути частковою (із заздалегідь визначеними частками) і сумісною (без попереднього визначення часток, котрі, однак, припускаються однаковими). Для захисту права власності передбачено насамперед віндикаційний позов. Привілеї держави з віндикації її майна доповнені аналогічними привілеями для колгоспів, інших кооперативних і громадських організацій (ст.146).

В ЦК 1963 року зазначається тільки річ а саме: складовою частиною речі є все те, що не може бути відділене від неї без пошкодження і істотного знецінення речі. При переході права на річ складові частини її не підлягають відділенню.

За ст. 132 ЦК 1963 виділяють так само як і за новим поділ речі на головну річ і її приналежність, проте не вказується що саме мається на увазі під головною річчю та поділ на види, а саме: приналежністю є річ, призначена служити головній речі і зв'язана з нею спільним господарським призначенням. Приналежність наслідує долю головної речі, якщо в договорі або в законі не встановлено інше. Ст. 133. Право власності на плоди і доходи: плоди, приплід тварин, доходи, що приносять речі, належатьвласникові речі, коли інше не встановлено законом або договором власника з іншою особою.

Щодо майна, як об'єкта у кодесі 1963 не існує теорії, є лише наслідки за без господарське утриманні і незабезпечення схоронності майна, яке вважається пам'яткою історії та культури. Так за новим кодексом не зазначається теорія про безхазяйне майно.

Поняттям безхазяйне майно - це майно, яке не має власника або власник якого невідомий (безхазяйне майно), надходить у власність держави за рішенням виконавчого комітету районної, міської Ради народних депутатів, винесеним за заявою фінансового органу. Безхазяйне майно, що належало колгоспному дворові, надходить у власність колгоспу, на території якого знаходиться це майно, за рішенням виконавчого комітету районної, міської Ради народних депутатів, винесеним за заявою колгоспу.

Ще одним із видів об'єктів є певні предмети, що можуть бути придбані лише з особливого дозволу. Перелік предметів, що за своїм значенням для народного господарства, з міркувань державної безпеки або з інших підстав можуть бути придбані лише з особливого дозволу (зброя, вибухові і радіоактивні речовини, сильнодіючі отрути, шрифти, множильні апарати тощо), а також порядок видачі цих дозволів визначаються законодавством Союзу РСР і Української РСР. Валютні цінності: іноземна валюта (банкноти, казначейські білети, монети); платіжні документи (чеки, векселі, акредитиви та інші) і фондові цінності (акції, облігації та інші) в іноземній валюті; банківські платіжні документи в карбованцях (чеки та інші), які купуються за іноземну валюту з правом обернення їх в таку валюту; дорогоцінні метали -- золото, срібло, платина і метали платинової групи .

Отже, виходячи з вище сказаного, слід звернути увагу насампреред на те, що в кодексі найбільше приділялось уваги нормам зобов'язального права, які складають більшу частину змісту цивільних кодексів колишніх союзних республік, де зобов'язанням із 572 статей присвячена 321.

Висновки

Отже, в даній курсовій роботі, тема якої "Об'єкти цивільних прав в контексті реформи цивільного законодавства України", я дала визначення поняттю і охарактеризували види, класифікацію, значення об'єктів цивільних прав, а також порівляла ЦК 1963 та 2004 року.

З викладеного в даній роботі теоретичного матеріалу, який базується на нормативно-правовій базі України можна зробити наступні висновки.

Об'єкти цивільних прав за цільовим призначенням та правовим режимом поділяються на велику кількість видів. Вчені розкривають поняття об'єкта через поняття "благо". Спираючись на правила граматичного методу дослідження, зазначимо, що буквальне значення слова "благо" у літературній мові розкривається як добро, все, що є добрим, корисним, дає благополуччя, достаток та задовольняє потреби. Речі є основним видом об'єктів цивільних прав. З погляду цивільного права, до них належать засоби виробництва, предмети споживання, предмети природи як у натуральному стані, так і створені людською працею, оскільки вони можуть служити для задоволення потреб людини. Речі, не придатні для такого задоволення, не можуть бути об'єктами права. Не можуть ними бути і речі, якими людина взагалі не володіє (наприклад, планети, невідкриті елементи природи тощо). Отже, під речами у цивільному праві мають на увазі всі предмети матеріального світу, які можуть задовольняти певні потреби людини і бути в її володінні.

Існує також правове та юридичне значення поділу речей. Правове значення полягає в тому, що речі поділяються індивідуально визначені і родові. Юридичне значення такого економічного поділу речей полягає в тому, що ті чи інші засоби виробництва можуть бути тільки у відповідних суб'єктів цивільного права, які відповідно до закону можуть мати у власності чи користуванні лише певні об'єкти.

Класифікація об'єктів цивільних прав виконує значну теоретичну і практичну роль. Вона дозволяє встановити основні параметри і відмінності між цими правами, виокремити їх характерні риси, полегшити користування ними, визначити значення об'єктів у системі цивільних та інших правовідносин.

Одним з видів матеріальних об'єктів цивільних правовідносин, що нині широко застосовуються як в господарському обороті в межах України, так і в сфері зовнішньоекономічної діяльності, є цінні папери. Маючи певну вартість, вони можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

Особисті немайнові права є основним засобом забезпечення честі, гідноості, права на життя тощо, які можуть мати як фізичні, так і юридичні особи.

Із здобутям незалежності України важливе значення стало прийняття нового Цивільного кодексу відповідно до законодавства України, нормам міжнародного права. Тому що кодекс від ЦК УСРР 1963 р., на відмінно від нового цивільного кодексу 2004, не містить норм, спеціально присвячених визначенню об'єктів права.

Список використаних літератури

1. Конституція України від 28 червня 1996 року прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України // Голос України. - 1996. - 13 липня

2. Цивільний кодекс України: Офіц. видання прийнятий ВРУ 16 січня 2003 р. Набирає чинність з 1 січня 2004 р. / Мініст-во юстиції України. Україна. Закони. - К.: Ін. Юре 2003. - Ст. 664

3. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2т. - 2-е вид., перероб. І доп./ За ред.. О.В. Дзери (кер. Авт. Кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - Т.І. - 832 с.

4. Цивільний кодекс УРСР/ України від 18 липня 1963 р. Чиний з 1 січня 1964 р

5. Закон України "Про ценні папери та фондову біржу" від 18.06.1991р. // ВРУ, 1991р., №38.

6. Закон України "Про приватизаційні папери" від 06.03.1992р. //ВРУ, 1992р., №24

7. Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.1996р., //ВРУ № 448/96

8. Постанова Верховної Ради України "Про застосування векселів в громадянському обороті України" від 17.06.1992р.

9. Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993р.

10. Агарков М.М. Обранні праці по цивільному праві. Підр. у 2 томах. - М.: АО "Юрифор"; 2002. - Т.І., ст.

11. Борисова В.І. Цивільне право України. Підр. у 2 томах - К.: Юрінком Інтер; Т.1 - 2004., cт 480

12. Дзера О.В., Кузнєцова Н.С.: Цивільне право України: Підруч.: у 2 кн. /За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К., 2002. - Ст. 864

13. Токарєва В.І. Цивільне право України : практикум навч. Посібник, - К.: Центр учбової літератури, 2007р., Ст. 408

14. Шевченко Я.М. Цивільне право України: академічний курс. Підр. т.1 Загальна частина; 2003 р., Ст 520

15. Шимон С.І. "Цивільне право Україн": - Навч. Методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни - К:. КНЕУ., 2006 р, - ст. 304

16. Харитоно Є.О.: Цивільне право України.: 3-е вид. /За ред. Є.О. Харитонов. - К., 2005 р. - Ст. 575

17. Право України: "Поняття об'єкта цивільного права за Цивільним кодеком України"// Сліпченко С. - 2007 р. -№12 - ст.80-84

18.Юридичний журнал: "Результати інтелектуальної, творчої діяльності в цивільному законодавстві"// Волошенюк О. - 2007 р. -№ 3, ст. 64-68

19. Юридичний журнал: "Деякі новели Цивільного кодексу України" // Ширшин В. - 2005 р.- №2 , ст.75-86

20. Юридичний журнал: "Цінні папери і фондовий ринок в контексті європейських прагнень України"// Бєліков О. - 2006 р., ст. 45-49

Размещено на Allbest.ru