Проблеми підтримання державного обвинувачення у кримінальному процесі України

Прокурор звертає увагу на місце і дату проведення огляду, час його початку і закінчення; посаду, прізвище, ініціали особи, яка склала протокол; прізвища, ініціали особи, яка склала протокол; прізвища, ініціали всіх учасників огляду (щодо понятих - адресу місце проживання); умови проведення огляду, які впливають на його результати; факт роз'яснення прав та обов'язків понятим, а також спеціалісту, і попередження про їх відповідальність за відмову або ухилення від виконання своїх обов'язків; факт застосування, умови і порядок використання конкретних технічних засобів, об'єкти, стосовно яких вони були застосовані, й отримані результати; заяви спеціаліста, пов'язані з виявленням, закріпленням і вивченням доказів; зауваження понятих та інших учасників огляду; куди направлений для розтинання труп, якщо він був виявлений на місці події; об'єкти, вилучені з місця події, як вони упаковані і куди направлені; додатки до протоколу (плани, схеми, зліпки, відтиски слідів тощо) наявність підписів усіх учасників огляду і слідчого.

Якщо у процесі огляду місця події висувалися версії про подію, яка трапилася, і причетних до неї осіб, вони перевіряються шляхом проведення найпростіших дій, не викликаючих незворотних змін обстановки. Таким діям відповідні об'єкти піддаються лише після їхнього огляду, про що робиться відмітка у протоколі огляду.

Оскільки на місці злочину злочинець, як правило, залишає знаряддя злочину, а часто і транспортний засіб, до огляду місця пред'являються особливі вимоги, бо саме тут можна отримати максимум інформації про особу виконавця (виконавців). Тут можуть бути виявлені всілякі записки, схеми, плани, фотокартки, які можуть свідчити про особу жертви, її місце проживання, маршрути переміщення і т.д. Означені предмети вилучаються у встановленому законом порядку для подальших експертних досліджень.

Прокурору, який вивчає справу, необхідно враховувати, що при підготовці до повторного огляду місця події в числі інших питань, слід з'ясувати, де і в якому стані знаходяться вилучені з місця події об'єкти, оцінити результати їхнього дослідження; в необхідних випадках вжити заходів до відновлення обстановки на місці події, для чого з'ясувати відповідні питання в суді в учасників першого огляду (якщо повторний огляд здійснювалася іншими особами). В усіх випадках у протоколі повторного огляду місця події має бути сформульована його ціль.

Вивчаючи протокол огляду місця події, прокурор зважує на дотримання вимог закону при фіксації слідів на місці злочину і вилученні предметів та документів. А саме: чи зазначено у протоколі, в якому місці (на якому предметі) виявлено слід (предмет), чи піддавався він обробці і яким способом, чи провадилося фотографування сліду (предмету), яким способом було вилучено слід (предмет) і як упаковано (в який матеріал, якою печаткою опечатаний), а також наявність підписів понятих і слідчого, який проводив огляд місця події.

Тому поза увагою прокурора не повинні залишитися факти виявлення в ході огляду місця події доказів, які "не вписуються" у версію обвинувачення (протидоказів), наприклад слідів, які вказують на те, що крім обвинуваченого до злочину були причетні й інші особи, предметів, власника яких не було встановлено тощо.

Якщо у справі є заява про явку з повинною, прокурор має оцінити її критично - чи не стала вона наслідком застосування до заявника засобів фізичного або психічного впливу, чи не написана вона під диктовку оперативних працівників тощо. Незрідка в заяві про явку з повинною особа вказує про обставини, вчиненого нібито нею злочину, відомі оперативним працівникам з "орієнтування'про розшук злочинця, і викладає версію вбивства за ними. Інколи текст заяви про явку з повинною написаний не у вільному викладенні, нагадує протокол допиту особи (викладено на 2-3 сторінках, зустрічаються слова "доповнюю", "уточнюю" і т. ін., що говорить про постановку особі так званих "наштовхуючих" запитань, що є неприпустимим). Прокуророві слід досить критично оцінювати подібні "явки з повинною", тим більше, коли у подальшому особа відмовляється від свідчень, в яких вказувала на свою причетність до вчинення злочину.

Важливим етапом є вивчення прокурором постанови про притягнення як обвинуваченого та протоколу допиту обвинуваченого, що дозволяє йому чітко виявити основні епізоди обвинувачення і ставлення до них обвинуваченого. Тут важливо звернути увагу на доводи обвинуваченого, спрямовані на його виправдовування в злочині, пред'явлені ним докази, а також на його версію про подію злочину й особу злочинця. Необхідно переконатися, чи перевіряв слідчий пояснення обвинуваченого, до якого висновку дійшов. Якщо обвинувачений протягом досудового слідства змінював свої свідчення, важливо з'ясувати мотиви такої поведінки.

Інколи для встановлення причин скоєння злочину, особливо вбивства на замовлення, проводяться фінансово-економічні експертизи - бухгалтерська й економічна, які досліджують бухгалтерські податкові операції, що здійснювалися потерпілим і їх правильність, а також розмір товарообігу, економічні характеристики діяльності суб'єкту підприємницької та іншої діяльності.

В останні роки розроблена методика проведення ситуаційних експертиз, завданням яких є визначення механізму, умов виникнення, розвитку і завершення ситуації, зв'язаної із взаємодією людини і речей при вчиненні злочину. Як правило, судова ситуаційна експертиза провадиться у процесі здійснення комплексних досліджень, що виконуються фахівцями різнопрофільних знань, - криміналістами, медиками, судовими автотехніками, біологами, хіміками і т.д.

Найважливіше значення має перевірка відповідності висновків, що містяться в обвинувальному висновку, щодо обставин вчинення злочину, результатам судово-медичного та інших експертних досліджень, а також встановлення відсутності протиріч між дослідною і резолютивною частинами експертиз. З метою оцінки експертного дослідження необхідно ретельно зіставити висновки судово-медичної експертизи з даними огляду місця події, огляд трупу та іншими доказами. Слід звернути увагу і на строки призначення експертизи та строки порушення кримінальної справи.

В окремих випадках були виявлені порушення кримінально-процесуального закону, пов'язані з тим, що судово-медичні експертизи призначалися до порушення кримінальної справи.

Нарешті, вивчаються всі інші матеріали справи - протоколи допитів, оглядів речових доказів, документи, (в тому числі ті, що встановлюють особу обвинуваченого), щоб усі епізоди обвинувачення і докази, що до них стосуються, були вивчені і згруповані.

Ознайомлюючись із справою прокурор повинен зіставляти докази один з одним для того, щоб встановити, чи немає протиріч, наприклад, між обвинувальним висновком і доказами, на які посилаються; показаннями обвинувачених з приводу таких самих фактів; показаннями свідків, які допитувалися з аналогічних обставин; висновками експертиз, предметом дослідження яких були одні і ті ж об'єкти, матеріали і т.ін.

У ході вивчення справи прокурор конспектує її матеріали. При цьому найбільш важливі документи доцільно скопіювати повністю або частково.

Вивчивши і законспектувавши справу, прокурор вирішує такі питання: 1) чи не є вузьким коло осіб, які підлягають виклику до суду згідно з обвинувальним висновком і чи не слід його розширити; 2) чи є необхідність виклику до суду експертів, які брали участь у досудовому розслідуванні справи, і не були включені до числа осіб, що підлягають виклику до суду згідно з обвинувальним висновком; 3) наскільки значущі показання потерпілого, свідків, інших учасників розслідування для правильного вирішення справи і чи можливо її слухання за їх відсутності; 4) чи допущені при розслідуванні справи прогалини і слідчі помилки, чи можна їх усунути (подолати) і, яким чином.

Заслуговує на увагу практика діяльності державних обвинувачів, які при ознайомленні із матеріалами справи для більш глибокої підготовки до підтримання обвинувачення розмовляли зі слідчим, у провадженні якого знаходилась справа, або з прокурором, який здійснював нагляд за законністю досудового слідства.

Важливим етапом підготовки прокурора до участі в суді є ознайомлення з законодавством і судовою практикою по визначених категоріях справ. Не зупиняючись детально на цьому питанні, відзначимо, що проблема кваліфікації навмисних вбивств досить докладно висвітлена в науковій літературі.

Готуючись до участі у підготовчій частині судового засідання прокурору треба врахувати, що цей етап значною мірою відбивається на тактиці проведення не тільки судового слідства, але й всього судового розгляду.

Заявляючи клопотання про виклик нових свідків, витребування або приєднання до справи доказів, прокурор прагне подолати порушення закону, сприяти повному, об'єктивному розгляду справи. Тому прокуророві слід знати предмет і межі доказування по конкретній кримінальній справі, щоб заявляти обґрунтовані клопотання і висловлювати мотивовану думку у зв'язку із заявленими клопотаннями інших учасників судового розгляду.

Позиція прокурора в судовому слідстві формується на підставі вивчення і аналізу всіх матеріалів справи. Для правильного планування судового слідства, необхідно знати головні положення планування розслідування. З урахуванням основних положень, що містяться у працях вчених і практиків останніх років, присвячених цьому питанню, можна викласти такі міркування щодо формування прокурором позиції при дослідженні в судовому слідстві джерел доказів.

Передусім треба зробити аналіз вихідних даних, наявних у матеріалах кримінальної справи, й окреслити питання, що підлягають вирішенню в ході наступного судового слідства. Найважливіші з них є відповідними елементами предмету доказування, а саме:

а) чи мав місце факт злочину, якщо так, то якого саме, де, коли, яким способом, за допомогою яких засобів, при яких обставинах вчинено злочин;

б) ким вчинено злочин, з чиєю допомогою;

в) в якій формі виявилась вина злочинця, які були мотив і мета злочинних дій (бездіяльності);

г) чи є обставини, пом'якшуючі або обтяжуючі відповідальність;

д) які причини злочину і умови, що йому сприяли.

Центральне місце у плані судового слідства займає версія обвинувачення і процесуальні дії, спрямовані на її перевірку. При цьому необхідно мати на увазі, що важливими умовами переконливості версії є вірогідність її фактичної події і дотримання правил логіки при виведенні ймовірного судження з відповідних фактичних даних. Достатньо повний план судового слідства припускає висування учасниками судового розгляду різноманітних версій: загальних (що стосуються елементів складу злочину); окремих (стосовно окремих деталей розслідуваної події і обставин, супутніх злочину); установчих (сприятливих установленню обставин справи та їхньому доказуванню); пошукових (призначених для пошуку будь-яких об'єктів). В обґрунтування ж версії обвинувачення можуть бути покладені будь-які фактичні дані, отримані як з процесуальних джерел, зокрема результатів оперативно-розшукових дій, отриманих при розслідуванні кримінальної справи.

Крім версії, викладеної в обвинувальному висновку, типовими версіями обвинувачення є ті, що перевірялися слідчим, але були відкинуті ним як ті, що не знайшли свого підтвердження або зовсім не висувалися слідчим, хоча для цього були підстави. Тому прокурор, готуючись до підтримання державного обвинувачення, повинен ретельно дослідити, чи всі версії були перевірені в ході розслідування кримінальної справи про навмисне вбивство, щоб бути переконаним у тому, що версія обвинувачення. викладена в обвинувальному висновку, доведена всебічно, повно й об'єктивно. Прокурору слід врахувати, що межі перевірки версії обвинувачення окреслені рамками судового слідства і його можливостями. У тих випадках, коли та чи інша версія не може бути перевірена шляхом проведення різних судових дій (наприклад, потрібно проведення оперативно-розшукових заходів), справа направляється для проведення додаткового розслідування.

Що стосується техніки планування і форми планів участі прокурора в судовому слідстві, то ці питання досить чітко викладені в юридичній літературі.

У багатоепізодних, складних справах про злочини, скоєні групою осіб, прокурору, який готується до підтримання державного обвинувачення, доцільно користуватися існуючими в кримінальних справах планами і схемами, складеними слідчим. Якщо вони у справі відсутні, прокурору слід скласти плани і схеми самому. При цьому ретельної уваги потребує вивчення відомостей про особливості злочинного зв'язку між обвинуваченими з конкретизацією подій, участь у яких ставиться кожному з них у вину; про механізм вчинення протиправних дій кожним з обвинувачених; про характер причинного зв'язку між діями конкретного обвинуваченого і результатом, який настав.

Схематичне представлення відомостей про потерпілих (якщо йдеться про замах на вбивство) і свідків дає прокурору можливість виявити їх зв'язки з конкретними епізодами справи. Можуть бути складені також інші схеми: механізм вчинення злочину і приховування слідів, що його відображають; взаєморозташування учасників конфлікту під час вчинення злочину; обстановка на місці події тощо.

У планах участі прокурора в розгляді багатоепізодних, групових справ про навмисні вбивства повинна також бути відбита характеристика діянь по всіх злочинних епізодах відносно кожного обвинуваченого.

Надзвичайно важливими для прокурора в цій стадії досудової підготовки є прогнозування можливих ситуацій, які можуть виникнути в ході судового розгляду кримінальної справи. Це дозволяє йому активно впливати на хід судового процесу, домагаючись встановлення істини по справі.

Вивчення практики підтримання державного обвинувачення в суді показує, що у процесі підготовки до участі в судовому слідстві прокурор може прогнозувати у першу чергу такі типові ситуації, що можуть виникнути в цій стадії судового розгляду: 1) зміна підсудним, потерпілим, свідками та іншими особами своїх показань, даних на досудовому слідстві, або відмова від них; 2) неявка в судове засідання свідків, експертів та інших учасників процесу; 3) висування підсудним версії, що не була предметом перевірки в стадії досудового розслідування; 4) заява різних клопотань учасниками процесу. Прокурором можуть прогнозуватися і більш складні ситуації, зв'язані з поверненням справи для провадження додаткового розслідування, відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення та ін.

Мотиви повернення справи на додаткове розслідування вказані в ст. 281 КПК. До них належать неповнота або неправильність досудового слідства. Серед порушень закону, що перешкоджають розгляду справи по суті, можна виділити: а) істотні порушення кримінально - процесуального закону, що призвели до обмеження гарантованих законом прав учасників процесу або інакше перешкодили чи могли перешкодити суду об'єктивно, повно і всебічно розглянути справу і внести законний і обґрунтований вирок (ст. 370 КПК); недодержання вимог закону щодо підстав і порядку порушення кримінальної справи, а також провадження дізнання і досудового слідства, та ін.; б) неправильне застосування закону¹. Прокурору, який виявив, що розслідування по справі проведено з істотними порушеннями кримінально-процесуального законодавства слід великою імовірністю прогнозувати можливість повернення справи на додаткове розслідування.

Досліджуючи питання, пов'язані з забезпеченням підготовки прокурора до участі в розгляді кримінальних справ, важливо відзначити, що прокурору треба прагнути до оптимального використання тактичних прийомів. У цьому зв'язку виникає питання про правомірність застосування до діяльності державного обвинувача поняття тактичного ризику, що успішно розробляється криміналістичною наукою.

У психологічній літературі ризик визначається як ситуативна характеристика діяльності, що полягає у невизначеності її завершення і можливих несприятливих наслідках у випадках провалу. При цьому ризик визначається з огляду на наступні взаємопов'язані між собою значення: а) ризик як міра очікуваного неблагополуччя при провалі в діяльності, що визначається поєднанням імовірності неуспіху і ступеня несприятливих наслідків у цьому випадку; б) ризик як дія в тому або іншому відношенні, що загрожує суб'єктові втратою (програшем, травмою, збитків); в) ризик як ситуація вибору між двома можливими варіантами дії - менш привабливими, однак більш недійними, і більш привабливими, але менш надійними (завершення якої проблематично і пов'язано з можливими несприятливими наслідками).

Ступень тактичного ризику діяльності прокурора залежить і від суб'єктивних чинників: досвіду при оцінці зібраного матеріалу, вміння аналізувати і прогнозувати різноманітні ситуації тощо. Основні ознаки тактичного ризику: 1) це дія слідчого або судді у проблемній ситуації; 2) результати здійснення такої дії не можуть заздалегідь чітко прогнозуватися; 3) має місце альтернатива у виборі різних дій, прийомів, засобів і т.ін.; 4) допускається можливість настання негативних наслідків при реалізації тактичного рішення; 5) мінімізація настання шкідливих наслідків.

Вважаємо, що вказані ознаки чинників тактичного ризику повністю поширюються на діяльність прокурора, який бере участь в розгляді кримінальної справи в суді. Для зниження або усунення тактичного ризику в суді прокурор повинен мати можливість вибору найбільш доцільних прийомів у відповідній ситуації, а також заміни або застосування іншої системи тактичних прийомів, якщо обрані ним не будуть "працювати".

Дійшовши висновку, що є всі підстави для вирішення питання про можливість завершення судового слідства, прокурор готується до проголошення промови в судових дебатах. Практика виробила різні способи підготовки до неї: деякі прокурори обмежуються складанням плану промови, інші готують тези, треті - пишуть повний текст. Вибір того чи іншого способу фіксації виступу залежить від багатьох чинників, передусім від досвіду і хисту оратора, складності й обсягу справи, кількості підсудних та ін. Однак в основі будь-якої промови прокурора повинен бути план, що відбиває відповіді на всі питання, перелічені в ст. 324 КПК.

Закон передбачає: якщо в судове засідання не з'явився захисник, його заміну можна провести тільки за згодою підсудного. Слід враховувати, що заміна відсутнього захисника, допускається тільки при неможливості його участі в справі протягом тривалого часу (понад 72-х год.-ч.3 ст. 47 КПК). Якщо неможливо задовольнити прохання підсудного і забезпечити йому участь у справі захисника за його вибором, суд (суддя) має право запропонувати підсудному самому запросити іншого або забезпечити його іншим захисником. Захисникові, який уперше вступив у справу, суд зобов'язаний надати час, необхідний для ознайомлення з матеріалами справи і підготовки до участі в судовому засіданні. У всякому разі слід враховувати положення, що містяться в ч.1 ст. 59 Конституції України і в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7.07.95.р. №10 "Про застосування законодавства, яке забезпечує підозрюваному, обвинуваченому і підсудному право на захист'(в ред. постанови Пленуму Верховного Суду України від 3.12.97 р. №12) про те, що підсудний є вільним у виборі захисника своїх прав. Тому суд зобов'язаний забезпечити йому право вільного вибору захисника.

Висловлюючи думку про можливість розгляду справи у відсутності потерпілого, прокурору слід зважати на те, що його показання в суді можуть мати вирішальне значення для встановлення істини по справі. При цьому участь в судовому засіданні потерпілого має значення як для захисту його прав та законних інтересів, так і для захисту прав та законних інтересів підсудного. Останній, беручи участь у допиті потерпілого, має можливість знехтувати висунуте проти нього обвинувачення або пом'якшити його. Тому, важливо з'ясувати причини неявки потерпілого в судове засідання. І якщо вони є неповажними, суду надано право вирішити питання про його привід, а у випадку злісного ухилення від явки в суд - і про притягнення до адміністративної відповідальності (ст. 290 КПК України).

Прокурору необхідно мати на увазі, що закон у виняткових випадках надає суду право звільнити потерпілого, щодо якого здійснюються заходи безпеки, від обов'язку з'являтися в судове засідання при наявності письмового підтвердження показань, даних ним раніше (ч.3 ст. 16 Закону "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві").