Державна система стандартизації України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лекція 1

Тема. ДЕРЖАВНА СИСТЕМА СТАНДАРТИЗАЦІЇ УКРАЇНИ

План

1. Загальні відомості про стандартизацію

2. Основні терміни та їх визначення з стандартизації

3. Організація роботи зі стандартизації в Україні

4. Стандарти та їх застосування.

5. Системи cтандартів

1. Загальні відомості про стандартизацію

Весь історичний розвиток людства супроводжується принципами стандартизації. Необхідність спільного існування в суспільстві призвела до узгодження норм поведінки, обрядів, традицій, появи мови, одиниць вимірювання тощо.

Жодне суспільство не може існувати без технічного законодавства та нормативних документів, які гарантують правила життя, здоров'я і людей та навколишнього середовища. Стандартизація якраз і є тією діяльністю, яка виконує ці функції.

Розрізняють стандартизацію фактичну і стандартизацію офіційну.

Фактична стандартизація виникла в далеку давнину. Писемність, система числення, грошові одиниці, одиниці міри і ваги, літочислення, землеволодіння, різні гіпотези і теорії, кодекс законів про працю, взагалі всі закони і моральні норми, правила співжиття і багато іншого - все це прояви фактичної стандартизації.

Характерна особливість стандартизації полягає в тому, що сфера дії, галузі застосування і рівень її розвитку практично необмежені. Немає сфери діяльності людини, де б не була потрібна стандартизація. Вона зачіпає інтереси людей всіх професій і віку.

Офіційна стандартизація завжди завершується випуском стандартів, еталонів або інших нормативно-технічних документів, що мають цілком визначену форму, систему індексації, порядок затвердження і характеристики, ступінь зобов'язання, терміни дії тощо.

Стандартизація в техніці є своєрідним відображанням об'єктивних законів еволюції технічних засобів і матеріалів. Вона не є вольовим актом, яки нав'язується технічному прогресу ззовні, а впливає як неминучий наслідок відбору засобів, методів і матеріалів, що забезпечують високу якість продукції на конкретному рівні розвитку науки і техніки.

Отже, об'єктивні закони розвитку техніки і промисловості неминуче ведуть до стандартизації, яка є запорукою найвищої якості продукції, що може бути досягнута на цьому історичному етапі.

В умовах науково-технічного прогресу стандартизації є унікальною сферою суспільної діяльності. Вона синтезує в особі наукові, технічні, господарські, економічні, юридичні, естетичні і політичні аспекти. В усіх промислово розвинених країнах підвищення рівня виробництва, покращення якості продукції і зростання життєвого рівня населення тісно пов'язані з широким використанням стандартизації.

2. Основні терміни та їх визначення з стандартизації

Стандартизація - діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усунення бар'єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву.

Міжнародна стандартизація - стандартизація, що проводиться на міжнародному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів усіх країн.

Регіональна стандартизація - стандартизація, що проводиться на відповідному регіональному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів країн повного географічного та економічного простору.

Національна стандартизація - стандартизація, що проводиться на рівні однієї країни.

Орган стандартизації - орган, що займається стандартизацією, визнаний на національному, регіональному чи міжнародному рівнях, основними функціями якого є розроблення, схвалення чи затвердження стандартів.

Об'єкт стандартизації - предмет (продукція, процес, послуга), який підлягає стандартизації і для якого розробляються ті чи інші вимоги, характеристики, параметри, правила тощо. Стандартизація може стосуватись об'єкта взагалі, або його окремих складових.

Нормативний документ (НД) - документ, що встановлює правила, загальні принципи чи характеристики різного виду діяльності або її результатів. Цей термін охоплює такі поняття як ”стандарт”, ”настанова”, ”технічні умови” та ”регламент”.

Консенсус - загальна згода, яка характеризується відсутністю серйозних заперечень з суттєвих питань у більшості зацікавлених сторін та досягається внаслідок процедури, спрямованої на врахування думки всіх сторін та зближення розбіжних поглядів.

Стандарт - документ, що встановлює для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній галузі, розроблений у встановленому порядку на сонові консенсусу.

Міжнародний та регіональний стандарти - стандарти, прийняті відповідно міжнародним та регіональним органом стандартизації.

Національні стандарти - стандарти, прийняті центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації та доступності для широкого кола користувачів.

Кодекс усталеної практики (звіт правил) - документ, що містить практичні правила чи процедури проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування, експлуатації обладнання, конструкцій чи виробів.

Технічні умови - документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги.

Технічний регламент - нормативно-правовий акт, прийнятий органом державної влади, що встановлює технічні вимоги до продукції, процесів чи послуг безпосередньо або через посилання на стандарти чи відтворює їх зміст.

Технічна документація на продукцію - сукупність документів, яка необхідна і достатня для безпосереднього використання на кожній стадії життєвого циклу продукції.

Конструкторська документація - сукупність конструкторських документів.

Технологічна документація - сукупність технологічних документів, які визначають технологічний процес.

Технологічність продукції - властивість продукції, що характеризує її якість та пристосування до виробництва у потрібному обсязі.

Безпека - відсутність неприпустимого ризику, пов'язаного з можливістю завдання будь-якої шкоди.

Сумісність - придатність продукції, процесів, послуг до спільного використання, що не викликає небажаних взаємодій, за заданих умов для використання встановлених вимог.

Взаємозамінність - придатність одного виробу, процесу, послуги для використання замість іншого виробу, процесу, послуги з метою виконання тих самих вимог.

Обмеження різноманітності (уніфікація) - вибір оптимального числа розмірів та зразків виробів для задоволення основних потреб.

Охорона навколишнього природного середовища - комплекс міжнародних, державних, регіональних заходів (адміністративних, господарських, політичних та громадських) щодо підтримування параметрів функціонування природних систем (фізичних, хімічних і бібліологічних) в межах, що забезпечують здоров'я та добробут людини.

3. Організація роботи зі стандартизації в Україні

Правові та організаційні засади стандартизації в Україні встановлює Закон України „Про стандартизацію”, прийнятий Верховною Радою і підписаний Президентом України 17 травня 2001року.

Закон регулює відносини, пов'язані з діяльністю у сфері стандартизації та застосування її результатів, і поширюється на суб'єкти господарювання незалежно від форми власності та видів діяльності, органи державної влади, а також на відповідні громадські організації.

Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації

Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації організовує, координує та провадить діяльність щодо розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни, розповсюдження національних стандартів відповідно до Закону і як національний орган стандартизації представляє Україну в міжнародних організаціях із стандартизації.

Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації виконує такі основні функції:

забезпечує реалізацію державної політики у сфері стандартизації;

вживає заходів щодо гармонізації розроблюваних національних стандартів з відповідними міжнародними (регіональними) стандартами;

бере участь у розробленні і узгодженні технічних регламентів та інших нормативно-правових актів з питань стандартизації;

встановлює правила розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни та втрати чинності національних стандартів, їх позначення, класифікації за видами та іншими ознаками, кодування та реєстрації;

вживає заходів щодо виконання зобов'язань, зумовлених участю в міжнародних (регіональних) організаціях стандартизації;

співпрацює у сфері стандартизації з відповідними органами інших держав;

формує програму робіт із стандартизації та координує її реалізацію;

приймає рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначає їх повноваження та порядок створення;

організовує створення і ведення національного фонду нормативних документів та національного центру міжнародної інформаційної мережі 15СМЕТ ШО;

- організовує надання інформаційних послуг з питань стандартизації.
Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації може виконувати

функції та повноваження згідно із законами України.

Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації вносить подання до Кабінету Міністрів України щодо делегування повноважень стосовно організації розроблення, схвалення, прийняття, перегляду та зміни національних стандартів у галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів центральному органу виконавчої влади в цій сфері діяльності.

Рада стандартизації

Рада стандартизації (далі - Рада) є колегіальним консультативно-дорадчим органом при Кабінеті Міністрів України.

Персональний склад Ради та положення про неї затверджує Кабінет Міністрів України.

Основною метою діяльності Ради є налагодження взаємодії між виробниками, споживачами продукції та органами державної влади, узгодження інтересів у сфері стандартизації, сприяння розвитку стандартизації.

Рада формується на паритетних засадах із представників органів виконавчої влади, центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації, суб'єктів господарювання, Національної академії наук України, галузевих академій наук та відповідних громадських організації. Діяльність Ради ґрунтується на засадах відкритості та гласності.

Рада має право:

одержувати від органів виконавчої влади інформацію і матеріали з питань, що належать до її компетенції;

залучати в разі потреби у встановленому порядку до роботи в Раді спеціалістів органів виконавчої влади, науково-дослідних установ та організацій;

вносити пропозиції до відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань, що належать до її відання.

Технічні комітети стандартизації

Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації створює технічні комітети, на які покладені функції з розроблення, розгляду та погодження міжнародних (регіональних) та національних стандартів.

Технічні комітети стандартизації формуються з урахуванням принципу представництва всіх зацікавлених сторін. До роботи в технічних комітетах стандартизації залучаються на добровільних засадах уповноважені представники органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та їх об'єднань, науково-технічних та інженерних товариств (спілок), товариств (спілок) споживачів, відповідних громадських організацій, провідні науковці і фахівці.

Організаційне забезпечення діяльності технічних комітетів здійснюють їх секретаріати.

Положення про технічні комітети затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації.

Технічні комітети стандартизації не можуть мати на меті одержання прибутку від своєї діяльності.

Інші суб'єкти, що займаються стандартизацією.

Центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання та їх об'єднання, відповідні громадські організації мають право у відповідних сферах діяльності та в межах повноважень, установлених законом, з урахуванням своїх господарських та професійних інтересів організовувати і виконувати роботи із стандартизації, зокрема:

- розробляти, схвалювати, приймати, переглядати, змінювати стандарти відповідного рівня та припиняти їх дію, встановлювати правила їх розроблення, позначення та застосування;

- подавати до центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації щодо створення технічних комітетів стандартизації та розроблення національних стандартів чи прийняття як національних стандартів міжнародних (регіональних) чи власних стандартів;

- представляти Україну у відповідних міжнародних та регіональних спеціалізованих організаціях із стандартизації, виконувати зобов'язання, які передбачені відповідними положеннями цих організацій;

- створювати і вести інформаційні фонди нормативно-правових актів та нормативних документів для забезпечення своєї діяльності та інформаційного обміну;

- видавати і розповсюджувати власні стандарти, документи спеціалізованих міжнародних, регіональних організацій із стандартизації, членами яких вони є чи з якими співпрацюють на підставі положень цих організацій або організацій або відповідних договорів, а також делегувати ці повноваження іншим юридичним особам;

- інформувати центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації про роботи із стандартизації за своїми напрямами.

Зацікавлені особи мають право брати участь у сфері стандартизації, розглядати проекти розроблюваних національних стандартів та надавати розробникам відповідні пропозиції та зауваження до них.

Міністерство оборони України, враховуючи особливості сфери оборони, визначає порядок застосування стандартів для забезпечення потреб оборони України відповідно до покладених на нього функцій.

Мета та основні принципи державної політики у сфері стандартизації

Метою стандартизації в Україні є забезпечення безпеки для життя та здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля, створення умов для; раціонального використання всіх видів національних ресурсів та відповідності об'єктів стандартизації своєму призначенню, сприяння усуненню технічних бар'єрів у торгівлі.

Державна політика у сфері стандартизації базується на таких принципах:

- забезпечення участі фізичних і юридичних осіб в розробленні стандартів та вільного вибору ними видів стандартів при виробництві чи постачанні продукції, якщо інше не передбачено законодавством;

- відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття стандартів з урахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;

- доступності стандартів та інформації щодо них для користувачів;

- відповідності стандартів законодавству;

- адаптації до сучасних досягнень науки і техніки з урахуванням стану національної економіки;

- пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних та регіональних стандартів;

- дотримання міжнародних та європейських правил і процедур стандартизації;

- участі у міжнародній (регіональній) стандартизації

Об'єкти стандартизації

Об'єктами державної стандартизації є:

а) об'єкти організаційно-методичні та загально технічні, зокрема

- організація проведення робіт із стандартизації;

- термінологічні системи різних галузей знань та діяльності;

- класифікація і кодування техніко - економічної та соціальної інформації;

- системи та методи забезпечення якості та контролю якості (вимірювань, аналізу), методи випробувань;

метрологічне забезпечення (метрологічні норми, правила, вимоги, організація робіт);

- вимоги техніки безпеки, гігієни праці, ергономіки, технічної естетики;

- системи технічної та іншої документації загального використання, єдина технічна мова;

- системи величин та одиниць;

- типорозмірні ряди і типові конструкції виробів загально - машинобудівного

- застосування (підшипники, елементи кріплення, інструменти, деталі тощо);

- інформаційні технології, включаючи програмні та технічні засоби інформаційних систем загального призначення;

- достовірні довідкові дані про властивості речовин та матеріалів;

б) продукція міжгалузевого призначення та широкого вжитку;

в) складові елементи народногосподарських об'єктів державного значення, зокрема банківсько-фінансова система, транспорт, зв'язок, енергосистема, охорона навколишнього середовища, вимоги до вживаних природних ресурсів, оборона тощо;

г) об'єкти державних соціальних економічних та державних науково-технічних програм.

4. Стандарти та їх застосування

Порядок розроблення і прийняття, перевірки, внесення змін та перегляду стандартів

Залежно від рівня суб'єкта стандартизації, який приймає чи схвалює стандарти, розрізняють:

- національні стандарти, кодекси усталеної практики та класифікатори, прийняті чи схвалені центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації, видані ним каталоги та реєстри загальнодержавного застосування;

- стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови, прийняті чи схвалені іншими суб'єктами, що займаються стандартизацією.

Стандарти повинні відповідати потребам ринку, сприяти розвитку вільної торгівлі, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції та бути викладені так, щоб їх неможливо було використовувати з метою введення в оману споживачів продукції, якої стосується стандарт, чи надавати перевагу виробнику продукції або продукції залежно від місця її виготовлення

Об'єкт стандартизації може бути об'єктом інтелектуальної чи промислової власності, якщо розробник стандарту в установленому законодавством порядку отримав дозвіл у власника прав на цей об'єкт.

Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації з урахуванням суспільної потреби у стандартах, державних пріоритетів, пропозицій технічних комітетів стандартизації та інших суб'єктів стандартизації щороку формує програму робіт із стандартизації (далі - програма), яка включає перелік національних стандартів, прийнятих до розроблення. Програма публікується один раз на шість місяців в офіційному видані центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації та розміщується в інформаційних мережах.

Національні стандарти розробляються технічними комітетами стандартизації, а в разі їх відсутності - іншими суб'єктами стандартизації, що мають для цього відповідний науково-технічний потенціал.

Правила та порядок розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни та припинення дії національних стандартів, які встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації, повинні передбачати:

- критерії врахування чи відхилення пропозицій щодо розроблення національних

стандартів;

- критерії визначення розробників національних стандартів;

- визначення пріоритетів щодо застосування міжнародних (регіональних) стандартів;

- механізм апеляції;

- інформування зацікавлених сторін про стан робіт у сфері національної стандартизації. Строк розгляду проекту національного стандарту та подання відгуків не може бути меншим, ніж 60 днів від дня його опублікування;

- ознайомлення за рівних умов з проектами національних стандартів усіх зацікавлених сторін.

Міжнародні (регіональні) стандарти запроваджуються як національні стандарти за умови їх прийняття центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації.

Прийняття міжнародного (регіонального) стандарту як національного - це опублікування національного стандарту, що ґрунтується на відповідному міжнародному (регіональному) стандарті, чи підтвердження того, що міжнародний (регіональний) стандарт має той самий статус, що і національний стандарт, із зазначенням будь-яких відхилень від міжнародного (регіонального) стандарту..

Перевірку чинних національних стандартів на відповідність законодавству, інтересам держави, потребам споживачів, рівню розвитку науки і техніки, вимогам міжнародних (регіональних) стандартів здійснюють відповідні технічні комітети або інші суб'єкти стандартизації відповідно до цього Закону. Стандарти на продукцію перевіряються не рідше одного разу на п'ять років. За результатами перевірки відповідні технічні комітети або інші суб'єкти стандартизації подають пропозиції про перегляд, зміни чи скасування стандартів до центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації.

Перегляд, внаслідок якого розробляється новий національний стандарт або вносяться зміни до чинного стандарту, здійснюється у порядку, встановленому для розроблення стандартів.

Припинення дії національного стандарту здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації у разі припинення випуску продукції, регламентованої цим стандартом, а також у разі розроблення, схвалення або прийняття замість нього іншого стандарту за поданням відповідного технічного комітету стандартизації або іншого суб'єкта стандартизації відповідно до цього Закону.

Інформація про зміни, текст змін національних стандартів публікується в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації не пізніше ніж за 90 днів до терміну надання їм чинності.

Порядок застосування стандартів

Стандарти застосовуються на добровільних засадах, якщо інше не встановлено законодавством.

Стандарти застосовуються безпосередньо чи посиланням на них в інших документах.

Застосування стандартів чи їх окремих положень стає обов'язковим:

- для всіх суб'єктів господарювання, якщо це передбачено в технічних регламентах чи інших нормативно-правових актах;

- для учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти;

- для виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні;

- для виробника чи постачальника, якщо його продукція сертифікована щодо дотримання вимог стандартів.

Міжнародні (регіональні) стандарти та стандарти інших країн, якщо їх вимоги не суперечать законодавству України, можна застосовувати в Україні в установленому порядку шляхом посилання на них у національних та інших стандартах.

Стандарти, застосовані під час виготовлення продукції, повинні зберігатися у виробника протягом 10 років після випуску останнього виробу цього виду продукції.

Застосування стандартів у технічних регламентах та інших нормативно-правових актах

Технічні регламенти та інші нормативно-правові акти встановлюють обов'язкові вимоги щодо:

· захисту життя, здоров'я та майна людини:

· захисту тварин, рослин;

· охорони довкілля;

· безпеки продукції, процесів чи послуг;

· запобігання введенню в оману стосовно призначення та безпеки продукції;

· усунення загрози для національної безпеки.

У разі посилання на стандарти в технічних регламентах, інших нормативно-правових актах зазначається, чи є дотримання певних стандартів єдиним або тільки одним із шляхів виконання вимог цих документів. Виробник чи постачальник має довести, що продукція, вироблена без застосування цих стандартів, відповідає вимогам відповідних технічних регламентів або інших нормативно-правових актів.

У разі виникнення об'єктивних перешкод для застосування певних обов'язкових вимог національного стандарту виробник чи постачальник продукції зобов'язаний повідомити про це центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації. Одночасно виробник може звернутися до центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації з пропозиціями щодо скасування, позачергового перегляду та внесення відповідних змін до цього стандарту, або з обґрунтованим клопотанням про надання дозволу на тимчасовий випуск продукції з відхиленнями від зазначених обов'язкових вимог. Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації вивчає обґрунтованість звернення виробника, проводить у разі потреби необхідні експертизи і за наявності підстав після погодження із відповідним центральним органом виконавчої влади, що здійснює контроль за дотриманням відповідних вимог національного стандарту, може надати такий дозвіл і встановити обмеження терміну його дії.

У разі виготовлення продукції на експорт, якщо угодою (контрактом) визначено інші вимоги, ніж ті, що встановлені технічними регламентами або іншими нормативно-правовими актами України, дозволяється застосовувати норми угоди (контракту), якщо вони не суперечать законодавству України в частині вимог до виготовлення продукції, її зберігання та транспортування на території України.

Державний нагляд за дотриманням вимог технічних регламентів або інших нормативно-правових актів здійснюється в порядку, встановленому законодавством.

Особи, винні в порушенні законодавства у сфері стандартизації, несуть відповідальність згідно з законами України.

Знак відповідності національним стандартам

Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації має право встановлювати знак відповідності продукції національним стандартом.

Захищений в установленому порядку знак, що виданий відповідно до правил системи сертифікації який показує, що забезпечується необхідна певність у тому, що продукція відповідає конкретному стандарту.

Національний знак відповідності продукції національним стандартам - знак, який засвідчує відповідність позначеної ним продукції всім вимогам стандартів, які поширюються на цю продукцію.

Опис та правила застосування національного знака відповідності продукції національним стандартам встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації.

Відповідність продукції національним стандартам добровільно підтверджується у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації.

Види стандартів

Відповідно до специфіки об'єкта стандартизації, складу та змісту вимог, встановлених до нього, згідно з ДСТУ 1.1-2001 розробляють стандарти таких видів:

основоположні стандарти;

термінологічні стандарти;

стандарти на методи випробування;

стандарти на продукцію;

стандарти на процеси;

стандарти на послугу;

стандарти на сумісність;

стандарти загальних технічних умов.

Основоположні стандарти встановлюють організаційно-методичні та загальнотехнічні вимоги для визначеної галузі стандартизації, а також терміни та визначення, загальнотехнічні вимоги та правила, норми, що забезпечують впорядкованість, сумісність, взаємозв'язок та взаємопогодженість різних видів технічної та виробничої діяльності під час розроблення, виготовлення, транспортування та утилізації продукції, охорону навколишнього природного середовища.

Стандарти на терміни та визначення всіх категорій, крім державних, до їх затвердження підлягають погодженню з центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації.

Стандарти на продукцію, послуги встановлюють вимоги до груп однорідної або конкретної продукції, послуги, які забезпечують її відповідність своєму призначенню.

Стандарти на процеси встановлюють основні вимоги до послідовності та методів (засобів, режимів, норм) виконання різних робіт (операцій) у процесах, що використовуються у різних видах діяльності та які забезпечують відповідність процесу його призначенню.

Стандарти на методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу) встановлюють послідовність робіт, операцій, способи (правила, режими, норми) і технічні засоби їх виконання для різних видів та об'єктів контролю продукції, процесів, послуг.

Позначення стандартів і нормативних документів

Державні стандарти України позначають згідно з вимогами, які регламентує ДСТУ 1.5-93. Наприклад: ДСТУ 2681-94 Метрологія. Терміни та визначення.

Позначення державного стандарту України складається з індексу (ДСТУ), реєстраційного номера, присвоєного йому при затвердженні, і відокремлених тире двох останніх цифр року (з 2000 - 4 цифри) прийняття. У позначенні державного стандарту, що входить до комплексу стандартів, в його реєстраційному номері перші цифри з крапкою визначають комплекс стандарту. Якщо стандарт використовується тільки в атомній енергетиці, додається літера А, яку проставляють після двох останніх цифр року його затвердження. Позначення державного стандарту, що оформлений на підставі застосування автентичного тексту міжнародного або регіонального стандарту і не вміщує додаткові вимоги, складається з індексу (ДСТУ), позначення відповідно до міжнародного або регіонального стандарту без зазначення року його прийняття і відокремлених тире двох останніх цифр року затвердження державного стандарту. Наприклад, міжнародний стандарт ІЗО 9591:1992 повинен позначатися ДСТУ І50 9591-93.

5. Системи cтандартів

Державна система стандартизації

В Україні розроблено перші сім стандартів державної системи стандартизації. Стан-дарілдержавної системи стандартизації позначаються перед номером стандарту цифрою 1.

До державної системи стандартизації України належать:

ДСТУ_1.0-93. Основні положення; ДСТУ 1.2.-93 Порядок розроблення державних стандартів; ДСТУ 1.3-93 Порядок розроблення, побудови, викладу та оформлення технічних умов; ДСТУ 1.4-93 Стандарти підприємства. Основні положення; ДСТУ 1.5-93 Загальні вимоги до побудови, викладу, оформлення та змісту стандартів; ДСТУ 1.6-97 Порядок державної реєстрації галузевих стандартів, стандартів науково-технічних товариств та інженерних товариств і спілок; ДСТУ 1.1-2001 Стандартизація та сумісні види діяльності, терміни та визначення основних понять; ДСТУ 1.6-2001.

Єдина система конструкторської документації (ЄСКД)

Ця система постійно діючих технічних і організаційних вимог, що забезпечують взаємний обмін конструкторською документацією без її переоформлення між країнами СНД, галузями промисловості і окремими підприємствами, розширення уніфікації продукції при конструкторській розробці, спрощення форми документів і скорочення їх номенклатури, а також єдність графічних зображень; механізовану і автоматизовану розробку документів і, найголовніше, готовність промисловості до організації виробництва будь-якого виробу на будь-якому підприємстві в найкоротший термін.

Стандарти системи ЄСКД позначаються перед номером стандарту цифрою 2.

Єдина система технологічної документації (ЄСТД)

Ця система встановлює обов'язковий порядок розробки, оформлення і збереження всіх видів технологічної документації на машино- і приладобудівних підприємствах країни для виготовлення, транспортування, встановлення і ремонту виробів цих підприємств. На основі технологічної документації здійснюють планування, підготовку і організацію виробництва, встановлюють зв'язки між відділами і цехами підприємства, а також між виконавцями (конструктором, технологом, майстром, робітником).

Єдині правила розробки, оформлення і збереження технологічної документації дають змогу використовувати прогресивні способи машинної її обробки і полегшують передачу документації на інші підприємства.

Стандарти ЄСТД позначаються перед номером стандарту цифрою 3.

Державна система забезпечення єдності вимірювань (ДСВ).

Наповнена Національними стандартами України ДСТУ 2681, 2708, 3215, ... об'єднаних заголовком "Метрологія".

Комплекс НД регламентують загальні правила і норми метрологічного забезпечення стосовно одиниць фізичних величин та їх еталонів, метрологічної термінології.

Ця система має в теперішній час особливе значення. У сучасній промисловості затрати праці невиконання вимірювань становлять пересічно близько 10% від загальних затрат праці на всіх стадіях створення і експлуатації продукції, а в окремих галузях промисловості досягають 50-60% (електронна, радіотехнічна тощо). Ефективність цих затрат визначається достовірністю і відтворюваністю вимірювань, які можна досягнути лише в умовах добре організованого метрологічного забезпечення господарства країни.

Стандарти ДСВ позначаються перед номером стандарту цифрою 8.

Система стандартів безпеки праці (ССБП)

Ця система стандартів встановлює єдині правила і норми, що стосуються безпеки людини під час праці. Введення системи в дію повинно забезпечувати значне зниження виробничого травматизму і професійних захворювань.

Стандарти ССБП позначаються перед номером стандарту цифрою 12и

Роль обмеження різноманітності (уніфікації) в промисловому виробництві

Обмеження різноманітності (уніфікація) як метод стандартизації полягає в раціональному скороченні кількості типів і параметричних (типорозмірних) рядів продукції однакового чи близького цільового (функціонального) призначення, встановленням оптимальних конструкторсько-технологічних рішень. Уніфікація продукції раціонально зменшує кількість різновидів, супроводжується типізацією шляхом комбінування (поєднання) найвдаліших конструкторсько-технологічних рішень, що існують в сукупності уніфікованих виробів.

Залежно від сфери проведення робіт з уніфікації розрізняють міжгалузеву уніфікацію, що проводиться в межах одного підприємства (об'єднання).

У промисловості існують такі види уніфікації продукції:

- модифікаційна - між базовою моделлю виробу і конструктивними модифікаціями які виконані на основі базової моделі;

внутрітипова (розмірно-конструктивна) - між однотипними виробами, що мають різні параметри;

міжтипова - елементи продукції, що відрізняються конструкцією, але схожі за основними параметрами;

загальна - схожа за призначенням продукція, що не має конструктивно-технологічної подоби.

Уніфікація може бути повною і неповною. При повній уніфікації здійснюється уніфікація всіх елементів запроектованого або існуючого виробу, при неповній - тільки частини елементів.

Повна уніфікація передбачає уніфікацію форми, розмірів та матеріалів.

Якщо повна уніфікація неможлива, то проводять неповну, наприклад, уніфікують форму деталі, але не уніфікують розміри і матеріали деталі, а також складальні одиниці (вузли), якщо вони виконують близькі за характером функції.

Уніфікацію проводять при конструюванні виробів та їх виготовленні. Найефективнішою є уніфікація при конструюванні нових виробів, оскільки в цьому випадку вона може бути комплексною: уніфікують вироби, технологічні процеси та технологічну документацію. Під час виробництва можна проводити лише неповну уніфікацію, оскільки навіть незначна зміна конструкції тягне за собою зміну оснащення і технології.

У більшості країн набула поширення внутрітипова уніфікація, що проводиться на основі конструкторсько-уніфікованого ряду.

У конструкторсько-уніфікованому ряді виділяють базовий виріб (базову модель), що має максимальне конструктивне і технологічне наступництво, і модифікації - вироби (моделі), створені на основі базового. Важливо, щоби в основу конструктивно-уніфікованого ряду був покладений базовий виріб з високими якісними характеристиками і з можливостями подальшого вдосконалення. Тоді весь конструктивно-уніфікований ряд становитиме вироби високої якості. Створення конструктивно-уніфікованих рядів сприяє прискореному оновленню виробів.

Рівень уніфікації деталей і вузлів як окремого виробу, так і всього уніфікованого ряду моделей характеризується коефіцієнтами уніфікації, наступництва конструктивних елементів в конструктивно-уніфікованому ряді та повторності деталей в одному виробі.

Варто відмітити, що можливості уніфікації в промисловому виробництві використовується ще недостатньо.

Нормоконтроль технічної документації (стандартизаційний контроль)

Технічні документи (конструкторські і технологічні) повинні відповідати вимогам, найважливішими з яких є:

вимоги до конструкції, що визначають її раціональність, взаємозв'язок елементів, правильність вибору матеріалів, характер оздоблення тощо;

вимоги до технологій, що визначають можливість використання для виготовлення виробів найпрогресивніших і найекономічніших технологічних процесів та устаткування;

* вимоги до оформлення, що визначають чіткість та наочність зображення на кресленні всіх відомостей, необхідних для виготовлення деталі чи виробу.

Щоб розроблювана під час проектування технічна документація задовольняла перераховані вище вимоги, необхідним є постійний, добре організований контроль як конструкторський і технологічний, так і нормативний (нормоконтроль).

Мета нормоконтролю - повне дотримання в технічних документах вимог чинних стандартів, широке використання у виробах при проектуванні стандартних і уніфікованих елементів.

Здійснення нормоконтролю є обов'язковим для всіх організацій і підприємств, що виконують проектно-конструкторські роботи, незалежно від їх відомчої підпорядкованості.

Нормоконтролю підлягає така конструкторська документація: текстові документи (пояснювальна записка, інструкції, технічний опис і умови тощо), креслення га інша конструкторська документація.

При нормоконтролі технологічної документації перевіряють карти технологічних процесів, додержання технологічних нормативів, технологічні креслення, карти розкрою матеріалів, розрахунки з нормування матеріалів тощо.

Нормоконтроль - один із завершальних етапів створення технічної документації, значення якого з розвитком стандартизації постійно зростає. Як один із засобів впровадження і додержання стандартів, нормоконтроль дисциплінує конструктора і технолога, привчає їх до суворого виконання встановлених правил розробки і оформлення технічної документації.

Нормоконтроль на підприємстві може бути як централізованим, так і децентралізованим: це залежить від масштабів підприємства і загальної схеми організації робіт з стандартизації. При централізованому нормоконтролі відділ стандартизації має в своєму складі групу нормоконтролю або відповідального за контроль, що підпорядковані керівнику відділу.

При децентралізованому нормоконтролі він здійснюється в різних підрозділах підприємства.

Права і обов'язки працівників нормоконтролю визначаються відповідним положеннями наказом по підприємству. Нормоконтролер повинен бути спеціалістом високої кваліфікації, бездоганно знати своє виробництво, регулярно стежити за виданням нових стандартів всіх категорій та інших обов'язкових нормативних документів.

Порядок впровадження стандартів і державний нагляд за їх додержанням

Впровадження стандарту повинно бути закінчене до дати набуття ним чинності. Стандарт вважається впровадженим на підприємстві (організації), якщо встановлені ним вимоги додержуються відповідно з його сферою дії і забезпечується стабільність якості виготовлення продукції.

За погодженням з основним споживачем (замовником), допускається дострокове впровадження стандарту в дію.

Впровадження стандарту здійснюється відповідно до плану основних організаційно-технічних заходів. Залежно від виду стандарту цей план передбачає:

- перегляд, внесення змін або відміну чинних і розробку нових нормативно-технічних документів, що пов'язані зі змістом впроваджуваного стандарту;

- розробку нової технічної документації і внесення змін в чинну документацію;

- забезпечення підприємств необхідною сировиною, матеріалами, напівфабрикатами і комплектуючими засобами, а також устаткуванням, приладами, інструментами, необхідними для випуску нової продукції;

- зміну-технологічних процесів, режимів роботи, автоматизацію і механізацію виробничих процесів, підвищення точності виготовлення продукції;

- реконструкцію, розширення, будівництво нових виробничих потужностей і організацію спеціалізованих виробництв;

- підвищення кваліфікації, підготовку кадрів і інші заходи, необхідні для впровадження стандарту.

Завершення робіт з впровадження стандарту оформляється актом, який затверджує керівник (заступник) підприємства (організації). У роботі комісії беруть участь представники підприємства, яке впроваджує стандарт, і представник основного споживача.

Державний вигляд за «впровадженням і додержанням стандартів» проводиться згідно з Законом_України "Про Стандартизацію”.

Об'єкти та пріоритетні напрями стандартизації.

Сукупність взаємопов'язаних об'єктів стандартизації становлять галузь стандартизації.

Основні об'єкти стандартизації проілюстровано в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Перелік основних об'єктів стандартизації.

Галузі економіки	Результати виробництва
1. Сільське господарство	1. Продукти харчування, сировина
2. Добувна промисловість	2. Мінеральні продукти, сировина
3. Обробна промисловість	3. Речовини, матеріали, вироби
4. Будівництво	4. Будівлі, споруди, громадські і виробничі комплекси
5. Енергетика
б. Транспорт, зв'язок, побутове обслуговування	б. Послуги
7. Інформатика	7. Інформація

стандарт національний технологічний документація

Міжнародно визнаними пріоритетними напрямами робіт із стандартизації виступають: безпека та екологія, інформаційні технології, ресурсозбереження. До них також можна віднести нормативне забезпечення якості продукції з метою захисту прав споживачів. За останні роки значний розвиток має соціальний напрямок-стандартизація в сфері послуг. Ринкова спрямованість розвитку економіки вимагає стандартизації банківської діяльності, оцінки вартості того чи іншого майна, що зумовлює нові пріоритетні сфери стандартизації.

Відповідно до пріоритетних напрямків стандартизації повинні пирішуватись конкретні завдання стандартизації у таких сферах:

1. Забезпечення безпеки та охорони довкілля:

- товарів дитячого асортименту;

- харчових продуктів;

- зберігання та транспортування вибухонебезпечних речовин, нафтопродуктів і т.п.;

- виробництва, використання, транспортування та зберігання радіоактивних речовин і матеріалів, а також утилізація та зберігання відходів;

- машин, обладнання та приладів, які визначаються потенційно небезпечними;

- хімічної продукції побутового та технічного призначення;

- оборонної продукції для обслуговуючого персоналу, населення та навколишнього середовища в мирний час.

2. Забезпечення якості продукції з метою захисти прав споживачів:

- встановлення методів контролю (випробувань) продукції

- встановлення ідентифікаційних параметрів (характерик) та методів їх визначення для запобігання фальсифікації продукції;

- встановлення вимог до маркування і пакування продукції.

3. Інформаційні технології:

- забезпечення електромагнітної сумісності в умовах;

- реального для країни розподілу частотного спектра;

- забезпечення безпечності для користувачів засобів;

- відображення інформації;

- забезпечення формування державного профілю взаємодії;

- відкритих систем;

- забезпечення запровадження САLS-технологій.

4. Ресурсозбереження:

встановлення номенклатури параметрів (характеристик) ресурсоефективності продукції та послуг:

стандартизація методів визначення цих параметрів (характеристик), включаючи типові умови експлуатації які використовуються під час їх визначення;

поділ продукції та послуг на категорії відповідно д« діапазонів параметрів ресурсоефективності:

розроблення індикативних показників отримання відходи* у різних галузях промисловості з орієнтацією на показники розвинених країн для наступного впровадження прогресивної системи сплати за їх перевищення: регламентація технологій утилізації продукції її" закінченню термінів експлуатації (застосування).

Стандартизація в сфері нових перспективних напрямів науки і техніки повинна бути зорієнтована на:

- запровадження нових безпечних технологій;

- вдосконалення наявних технологій в частині безпеки та

охорони довкілля;

- розроблення перспективних конструкційних матеріалів;

- замінників металів та деревини;

- створення нових матеріалів, які забезпечують радіаційну стійкість, удароміцність і т.п.

Виходячи із міжнародного досвіду визначення пріоритетних напрямів стандартизації, доцільно систематично (1 раз на 5 років) проводити респондентське опитування з наступним узагальненням та визначенням пріоритетних напрямків та об'єктів стандартизації.

Нормативні_документи із стандартизації розподіляють за такими категоріями:

- міжнародні стандарти;

- державні стандарти України (ДСТУ);

- халузеві стандарти України (ГСТУ):

- стандарти науково-технічних та інженерних товариств і

- спілок України (СТТУ):

- технічні умови України (ТУУ);

стандарти підприємств (СТП).

До міжнародних стандартів, які з кожним роком знаходять все більше поширення в Україні, можна віднести стандарти ІSО cерії 9000, 10000. 14000 та SА 8000.

Стандарти ISO серії 9000 були розроблені технічним комітетом ISO/ТК 176 в результаті узагальнення накопиченого національною досвіду різних країн щодо розроблення, впровадження та функціонування систем якості. Вони не стосуються конкретного сектора промисловості або економіки і представляють собою настанови з управління якістю та загальні вимоги щодо забезпечення якості виробів і побудови елементів якості.

Стандарти ІSО серії 10000 містять правила проведення процедури сертифікації, а також вимоги до експертів, які здійснюють перевірку системи якості міжнародних стандартів ІSО серії 9000 10000 (див. табл. 2.2).

Таблиця 2.2.

Перелік міжнародних стандартів ІSО серії 9000 і 10000.

Назва стандарту	Зміст стандарту
1	2
	1. Чинні стандарти
1S0 8402:1994	Управління якістю та забезпечення якості. Словник
1S0 9000-1:1994	Стандарти у галузі управління та забезпечення якості. Частина 1. Настанови щодо вибору та застосування
1S0 9000-2:1993	Стандарти у галузі управління якістю та забезпечення якості. Частина 2. Настанови щодо застосування ІЗО 900 І, І80 9002 та ІЗО 9003 для групи однорідної продукції
1S0 9000 3:1991	Стандарти у галузі управління якістю та забезпечення якості. Частина 3. Настанови щодо застосування 130 9001 для розроблення, поставки та технічного обслуговування програмного забезпечення
1S0 9000-4:1993	Стандарти у галузі управління якістю та забезпечення якості. Частина 4. Настанови щодо управління надійністю
1S0 9001:1994	Системи якості. Модель забезпечення якості при проектуванні, розробленні, виробництві, монтажі та обслуговуванні
1S0 9002:1994	Системи якості. Модель забезпечення якості при виробництві, монтажі та обслуговуванні
1S0 9003:1994	Системи якості. Модель забезпечення якості при контролі готової продукції та її випробуваннях
1S0 9004-1:1994	Управління якістю та елементи системи якості. Частина 1. Настанови
1S0 9004-2:1991	Управління якістю та елементи системи якості. Частина 2. Настанови щодо обслуговування
1S0 9004 3:1 993	Управління якістю та елементи системи якості. Частина 3. Настанови щодо оброблюваних матеріалів
1S0 9004-4:1993	Управління якістю та елементи системи якості. Частина 4. Настанови щодо покращення якості
1S0 10005:1995	Управління якістю. Настанови щодо якості планування
ІS0 10007:1995 ІЗО Ю01 1-1:1990	Управління якістю. Настанови щодо управління конфігурацією Настанови щодо аудиту систем якості. Частина 1. Перевірка
І SО 1001 1-2:1991	Настанови щодо аудиту систем якості. Частина 2. Критерії кваліфікації для аудиторів систем якості
ІSО 1001 1-3:1991	Настанови щодо аудиту систем якості. Частина 3. Керування програмами перевірки
ІSО 10012-1:1992	Вимоги до забезпечення якості і вимірювального обладнання. Частина І. Система метрологічного підтвердження вимірювального обладнання
ІSО 10013: 1995	Настанови щодо розробки посібників якості
	2. Проекти міжнародних стандартів (DIS)
ІSО/DIS 10006	Управління якістю. Настанови щодо управління якістю проектування
ІSО/DIS 10012-2	Вимоги гарантії якості вимірювального устаткування. Частина 2. Управління процесами вимірювання
ІS0/DIS 10014	Настанови щодо управління економікою якості
	3. Нові пропозиції
ІSО/NP 9004-8	Управління якістю і елементи системи якості. Частина 8. Настанови щодо принципів якості і їх використання на практиці управління
ІSО/NP 10015	Настанови щодо постійного навчання і підвищення кваліфікації. Записи перевірки і тестування. Подання результатів
1S0/NP 10017	Настанови щодо використання статистичних методів в серії стандартів ІЗО 9000

Стандарти ІSО серії 14000 є базовими, тобто вони можуть застосовуватись як в процесі виробництва, так і організаціями, що надають послуги в масовому і одиничному виробництві. Перевага стандартів ІSО серії 14000 полягає в тому, що вони створені для всіх сфер діяльності шляхом подання міжнародної системи або методів визначення захищеності навколишнього середовища, контролю інформації щодо страхування, коректного, зрозумілого для споживача і для повторного використання .продуктів, а також інформації для запобігання торговим бар'єрам. Перелік міжнародних стандартів ІSО серії 14000 подано в табл. 2.3.

Державні стандарти затверджує Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України (Держстандарт України), а стандарти в галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів - Мінбудархітектури України. До державних стандартів України прирівнюються державні будівельні норми і правила, а також державні класифікатори техніко-економічної та соціальної інформації. Як державні стандарти України використовуються також державні стандарти колишнього Союзу (міждержавні стандарти), передбачені угодою про проведення країнами СНД погодженої політики в сфері стандартизації, метрології та сертифікації.

Таблиця 2.3. Перелік міжнародних стандартів ІЗО серії 14000.

Назва стандарту	Зміст стандарту
ІSО 14001	Системи управління навколишнім середовищем. Технічні вимоги і настанови щодо використання
ІSО 14004	Системи управління навколишнім середовищем. Загальні настанови щодо принципів, систем та заходів підтримки
ІSО 1401 1	Настанови щодо аудиту навколишнього середовища. Процедури аудиту. Частина 1. Аудит систем управління охороною напколишнього середовища
ISО 14012	Настанови щодо аудиту навколишнього середовища. Кваліфікаційні критерії аудиторів навколишнього середовища
ІSО 14020	Екологічні етикетки та декларації. Загальні принципи
ІSО 1421	Екологічні етикетки і декларації. Екологічні заяви у рамках самодекларації
ІSО 1422	Екологічні етикетки і декларації. Екологічні заяви у рамках самодекларації. Позначення
ІSО 1423	Екологічні етикетки і декларації. Екологічне етикетування третього типу. Керівні принципи і методики
ІSО 14040	Управління навколишнім середовищем. Оцінка життєвого циклу. Принципи і структура
ІSО 14041	Управління навколишнім середовищем. Оцінка життєвого циклу. Визначення завдань і меж та реєстраційні аналізи життєвого циклу
ІSО 14042	Управління навколишнім середовищем. Оцінка життєвого циклу. Оцінка впливу життєвого циклу
ІSО 14043	Управління навколишнім середовищем. Оцінка життєвого циклу. Інтерпретація життєвого циклу
Настанови ІЗО 64	Настанови щодо включення екологічних аспектів до стандартів на продукцію

Обов'язкові вимоги державних стандартів підлягають безумовному виконанню на всій території України. Рекомендовані вимоги ДСТУ підлягають безумовному дотриманню, якщо:

- це передбачено чинним законодавством;

- вимоги включено до договорів на розроблення, виготовлення та поставку продукції;

- виробником (постачальником) продукції документально, заявлено про відповідність продукції цим стандартам.

Галузеві стандарти розробляють на продукцію за відсутності державних стандартів України чи в разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів.

Стандарти науково-технічних та інженерних товаристві спілок розробляють у разі необхідності поширення результатів фундаментальних та прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях знань чи сферах професійних інтересів. Технічні умови (ТУ) - розробляють для встановлення вимог, що регулюють відносини між постачальником (розробником, виробником) продукції, для якої відсутні державні чи галузеві стандарти або в разі необхідності конкретизації вимог зазначених документів.