Основи судової системи Великобританії

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

План

Основи судової системи Великобританії.

Кримінальний і цивільний процес в Англії.

Судова система Великобританії.

Судова система Шотландії.

Судова система Північної Ірландії

Основи судової системи Великобританії

Незважаючи на численні реформи судової системи, вона відрізняється надзвичайною складністю. Юристи завжди приділяли особливої увагу діяльності високих судів, оскільки вони не тільки розглядають конкретні справи, але створюють прецеденти. До складу верховних судів входять: Високий суд, Суд корони й Апеляційний суд. Високий суд складається з 78 суддів і підрозділяється на три відділення: королівської лави (очолює лорд -- головний суддя), канцелярського (очолюється віце-канцлером), по сімейних справах (очолює голова відділення).

Розподіл справ між відділеннями визначається спеціалізацією суддів і особливостями процедури; у принципі, кожне відділення може розглядати будь-яку справу, що входить у компетенцію цього суду. Судді призначаються із числа адвокатів. судовий система англія

Справи, які слухаються в першій інстанції, розглядає один суддя. Відділенню королівської лави підсудні справи, регульовані нормами загального, торгівельного права й т.п. Канцлерському відділенню підсудні справи, не регульовані загальним правом (наприклад, справи по авторському, винахідницькому праву).

Скарги на рішення високого суду подаються в Апеляційний суд. У його складі 18 суддів, іменованих лорд-джастисами й очолюваних хоронителем судових архівів. Справи розглядає колегія в складі трьох суддів. Одна з колегій суду займається лише кримінальними справами.

Це -- карне відділення Апеляційного суду. На відміну від колегій, що розглядають цивільні справи, тут не прийняте, щоб думка суддів, що залишилися в меншостях, ставала відомою.

Суд корони -- це новий утвір, створене Актами про суд 1971 р. Він розглядає кримінальні справи. Його склад різноманітний. Залежно від виду злочину справа може розглядати або суддя Високого суду, або окружний суддя, або рикордер (баррістер або солістор, тимчасово виконуючий обов'язки судді). Якщо обвинувачуваний не визнає себе винним, у розгляді справи беруть участь журі присяжних. Рішення Апеляційного суду можуть бути оскаржені в Апеляційний комітет палати лордів ( в окремих випадках стало можливим пряме оскарження рішень Високого суду). Таке оскарження носить винятковий характер: палата лордів виносить не більш 30-40 рішень у рік. Справи розглядаються мінімум трьома лордами по апеляції. Кожний окремо висловлює свою думку в справі. Судді палати лордів як такі або разом із суддями заморських територій утворюють Судовий комітет Таємної ради. На такому рівні розглядаються скарги на рішення верховних судів заморських територій і держав -- членів Співдружності, оскільки ці держави не виключають подачі такої скарги. Крім високих судів в Англії діють різноманітні нижчестоящі інстанції, які розглядають близько 90% усіх справ. Найважливіші нижчі суди по цивільних справах -- це суди графств.

Вони розглядають справи із сумою позову до 1000 ф.ст. Малозначні справи (ціна позову менш 11 ф.ст.) можуть розглядатися помічником судді. Малозначні кримінальні справи підлягають веденню магістратів -- простих громадян, на яких покладена роль світових суддів. Їхнє загальне число близько 20000; це не професійні юристи, винагороди вони не одержують.

У Шотландії діє своя система права й судів. За законом обвинувачуваному надане право відводу присяжних, навіть якщо їх зовнішність свідчить про їхню антипатію або ворожість до нього (це правило діє з 1825 г.), не говорячи вже про інших підставах. В 1983 р. з'явилися перші закони про правову допомогу бідним, заснованої, головним чином на добродійності юристів.

Кримінальний і цивільний процес в Англії

Джерелами кримінально-процесуального права в Англії служать насамперед законодавчі акти, по більшій частині регулюючі одночасно й питання судоустрою. До них належать закони про Верховний суд 1981 р., про магістратські суди 1980 р., про присяжних 1974 р. (з наступними змінами), про оскарження по кримінальних справах 1968 р., а також закони про карне правосуддя 1925 р. і ряду наступних років, у тому числі закон 1988 р. Серед актів, виданих за останнє десятиліття, велике значення мають Закон про переслідування за злочини 1985 р., Закон про відправлення правосуддя 1985 р. і особливо Закон про поліцію й докази по кримінальних справах 1984 р. (у ньому докладно регламентується діяльність поліції по розслідуванню злочинів, у тому числі питання, пов'язані із проведенням обшуків і арештів, попереднім висновком обвинувачуваних, розглядом скарг на дії поліцейських при розслідуванні, а також оцінкою деяких доказів, зокрема отриманих за допомогою комп'ютерних пристроїв). Що стосується норм прецедентного права, те й в області кримінального процесу, незважаючи на достаток законодавчих актів, їх роль залишається досить істотною: вона полягає й у тлумаченні положень, у загальній формі викладених в окремих законодавчих актах, і в усуненні пробілів у законодавстві.

Правова комісія, що представила в 1989 р. проект кримінального кодексу для Англії й Уельсу, пропонує в майбутньому, після принципового схвалення проектів Загальної й Особливої частин КК, розробити в якості третьої частини цього ж кодексу розділ за назвою «Доказу й процедури», тобто, по суті, процесуальну частину загального карного й кримінально-процесуального кодексів. Однак підготовка цього розділу ще не почалася.

Джерелами цивільного процесуального права в Англії є насамперед законодавчі акти судочинного характеру, що визначають структуру, компетенцію й деякі питання діяльності судів відповідних рівнів (Закон про Верховний суд 1981 р.. Закон про суди графств 1984 р., Закон про суди і юридичних послугах 1990 р. і ін.). Важливу роль у регулюванні цивільного судочинства відіграють закони про відправлення правосуддя, зокрема 1985 р., а також правила Верховного суду й правила інших судів, які розробляються створюваними для цього комітетами, що полягають із невеликого числа суддів і інших висококваліфікованих юристів. Ці правила затверджуються лордом-канцлером (він же безпосередньо очолює комітет із правил Верховного суду) і набувають чинності, якщо їх проекти не зустрічають заперечень із боку парламенту.

Судова система Великобританії

Вища судова інстанція в Об'єднанім Королівстві -- Палата лордів. Вона ухвалює до розгляду апеляції, головним чином з питань права, на постанови по цивільних і кримінальних справах, винесені апеляційними інстанціями Англії й Уельсу, а також тільки по цивільних справах -- Шотландії. Від імені Палати лордів справи розглядаються судом Палати лордів, який складається з очолюю чого його лорда-канцлера, «ординарних лордів по апеляції» і тих перів -- членів Палати лордів, які в минулому займали вищі судові посади, у тому числі всі колишні лорди-канцлери. «Ординарні лорди по апеляції» призначаються в Палату лордів з досвідчених юристів, як правило, членів Апеляційного суду. Прийнято, щоб двоє з них були шотландськими юристами. Їхнє число становить від 7 до 11 чоловік. Справи в суді Палати лордів від імені всієї Палати розглядають не менш трьох лордів, кожний з яких виступає з мовою. Прийнятий більшістю голосів висновок суду Палати лордів передається до суду, який виніс оскаржену постанову, який і виносить остаточну постанову в справі відповідно до рекомендацій Палати лордів.

Верховний суд Англії й Уельсу, очолюваний у якості голови лордом-канцлером, містить у собі три самостійні судові установи -- Апеляційний суд, Високий суд і Суд корони. Апеляційний суд складається із цивільного й карного відділень він розглядає справи в колегіях із трьох або більш суддів апеляції на постанови інших судів. В нього входять лорд-канцлер, бувші лорди-канцлери, лорд -- головний суддя (очолює цивільне відділення) і інші вищі судові діячі, а також до 18 лордів -- апеляційних суддів. Високий суд має три відділення -- королівської лави, канцлерське й сімейне. У нього входять лорд-канцлер і інші вищі судові діячі, а також до 80 рядових суддів. Відділення королівської лави займається, головним чином, розглядом по першій інстанції найбільш складних цивільних справ і апеляцій на вироки магістратських судів по кримінальних справах. На правах складових частин Відділення королівської лави самостійно функціонують Суд Адміралтейства, у якім розглядаються спори по морських перевезеннях, зіткненнях кораблів і відшкодуванню пов'язаних із цим збитків і т.п., і Комерційний суд, якому підсудні багато спорів торговельного характеру. Канцлерське відділення розглядає, найчастіше в якості суду першої інстанції, цивільні справи, пов'язані з управлінням майном, довірчою власністю, діяльністю компаній, банкрутствами й ін. На правах однієї зі складових частин Канцлерського відділення функціонує Патентний суд, який розглядає звернені до нього клопотання генерального контролера з питань патентів, дизайну й торговельних марок. Сімейне відділення зайняте в основному розглядом скарг на рішення магістратських судів із усіх питань сімейних відносин, у тому числі розлучення, роздільного проживання подружжя, виплати аліментів, опіки й піклування. Розгляд справ по першій інстанції у відділеннях Високого суду проводиться суддями одноосібно, розгляд апеляцій -- звичайно в колегіях із двох або трьох суддів. У Відділенні королівської лави за певних умов справа може слухатися за участю присяжних.

Суд корони, створений в 1971 р. замість ряду колишніх судових установ, розглядає по першій інстанції, обов'язково за участю присяжних (в інших англійських кримінальних судах присяжних немає), справи про переслідуваних по обвинувальному акту, тобто про більш серйозні злочини, а також апеляції на вироки й розв'язку магістратських судів. Що вважається єдиним судом, Суд корони регулярно проводить засідання по своїх округах, центри яких розташовані в найбільших містах Англії й Уельсу. Засідання суду присяжних проводиться під головуванням судді за участю звичайно 12 присяжних, але нині допускається й участь у процесі 10 або 11 присяжних. Згідно із Законом про карне правосуддя 1967 р., замість необхідного раніше одноголосності присяжних для винесення вердикту про винність нині допускається більшість голосів в 10 з 11 або 12 присяжних або в 9 з 10 присяжних. Виправдувальні вироки, винесені судом присяжних, апеляційному оскарженню не підлягають. Якщо не потрібна участь присяжних, справи в Суді корони розглядаються суддями одноосібно. У якості суддів у Суді корони виступають судді Високого суду, окружні судді (їх посада заснована в 1971 р. для поповнення суддівського корпуса Суду корони й судів графств), а також рекордери -- юристи, виконуючі обов'язки суддів « по сумісництву». Апеляційні скарги судді або рекордери розглядають за участю 2 -- 4 світових суддів.

Усі названі суди належать до категорії вищих. До нижчих в Англії й Уельсі належать суди графств і магістратські суди. Суди графств ( їх налічується понад 350) -- основні органі цивільного правосуддя, у яких по першій інстанції розглядається близько 90% цивільних справ. Межі району, у якім діє відповідний суд графства, визначаються лордом-канцлером. Він же має право скасовувати, поєднувати або засновувати нові суди графств. У кожному суді графства звичайно є один або два постійні судді. Компетенція судів графств обмежена в порівнянні з Високим судом, що також розглядають цивільні справи по першій інстанції, розмірами позовів, що різняться залежно від категорії позову (наприклад, до 5 тис. ф. ст. по позовах з договорів і деліктів). Справи в судах графств слухаються окружними суддями або рекордерами в більшості випадків одноосібно або ж із присяжними, якщо суддя задовольнить заздалегідь заявлене клопотання про одну зі сторін (число присяжних у суді графства -- не менш восьми). Рішення судів графств можуть бути оскаржені в Апеляційному суді, але тільки за згодою суду, який виніс рішення, і, як правило, лише з питань права або допущення доказів, а не з питань факту.

Магістратські суди розглядають у сумарному порядку ( без присяжних) основну масу кримінальних справ ( до 98% у рік). Вони можуть присуджувати засуджених лише до штрафу або позбавлення волі на строк, як правило, до шести місяців. Якщо магістрати доходять висновку, Що обвинувачуваний заслуговує більш суворого покарання, вони передають справу на розгляд Суду корони. Магістрати проводять також попереднє слухання по справах, переслідуваних по обвинувальному акту. У ході цих слухань вони вирішують питання, чи є досить доказів для переказу обвинувачуваного Суду корони. Цивільна юрисдикція магістратів украй обмежена й зв'язана насамперед з розглядом спорів про стягнення боргів і з деяких питань сімейного права. Магістрати, іноді за традицією називані світовими суддями ( їх налічується понад 20 тисячі), здебільшого не є професійними юристами й не обов'язково мають юридичну освіту. Вони розглядають справи лише в колегіях, найчастіше із двох-трьох чоловік. Особливу, досить нечисленну групу становлять платні магістрати: вони призначаються лише з юристів і розглядають справи одноосібно. Деякі магістратські суди за рішенням зборів суддів одержують право розглядати справи про правопорушення неповнолітніх. До складу утвореного колегією із трьох таких суддів суду по справах неповнолітніх обов'язково включається одна або дві жінки-судді. Цей суд розглядає справи про правопорушення, здійснені підлітками й молодими людьми у віці до 21 року.

Поряд з названими судами загальної юрисдикції в Англії й Уельсі є спеціалізовані суди різної компетенції, деякі з яких звуться трибуналами, що підкреслює, як правило, їхнє другорядне значення в порівнянні із судами. Зокрема, в 1964 р. були засновані промислові трибунали, що полягають із трьох членів ( під головуванням професійного юриста). Вони розглядають спори між підприємцями й працівниками, у тому числі скарги на неправильне звільнення, на відмову у виплаті допомоги з вагітності й родам і т.п. Рішення промислових трибуналів можуть бути оскаржені в Апеляційних трибуналах по трудових спорах, заснованих в 1975 р. Він складається із суддів Високого суду або Апеляційного суду й додаткових членів трибуналу -- фахівців або представників підприємців і працівників. Апеляційний трибунал розглядає також скарги на постанови адміністративних органів щодо реєстрації профспілок і з інших питань трудових відносин.

Особливе місце серед установ спеціальної юрисдикції займає Суд по розгляду скарг на обмеження волі підприємництва, заснований в 1956 р. Він розглядає угоди про ціни й умови поставок товарів і послуг, для того щоб не допустити монополізації проведення й торгівлі, а тим самим і штучного втримання високого рівня цін. Суд розглядає інші скарги на порушення правил сумлінної торговельної практики, а також розбирає прохання про звільнення від оподатковування якого-небудь виду товарів з міркувань суспільного інтересу. Суд складається із трьох суддів Високого суду, призначуваних лордом-канцлером, одного судді Сесійного суду Шотландії, одного судді Верховного суду Північної Ірландії, а також 10 інших осіб, призначуваних на три роки з фахівців з питань проведення й торгівлі. Справи в ньому звичайно розглядають колегії з одного професійного судді й двох фахівців.

В 1967 р. у Великобританії була заснована Служба парламентського уповноваженого в справах адміністрації. За допомогою своїх співробітників він проводить розслідування по скаргах на дії урядових закладів, звичайно після відповідного звертання до нього члена Палати громад. Про результати такого розслідування парламентський уповноважений доповідає депутатові, що звернувся до нього, і відповідного до урядової установи, а в деяких випадках -- Палаті громад.

Усі суддівські посади у Великобританії заміщаються по призначенню, а не в результаті виборів. Судді вищих судів призначаються королевою за рекомендацією лорда-канцлера, судді нижчих судів призначаються лордом-канцлером. Традиційно судді вищих судів призначалися лише із числа адвокатів привілейованої категорії -- барістерів, але за останній час можливість заняття суддівської посади більш високого рівня надана за певних умов і солісторам. Судді Верховного суду призначаються із числа барістерів з не менш чим десятилітнім стажем, окружні судді -- із числа барістерів з таким же стажем або із числа рекордерів, що займають цю посаду не менш трьох років. У свою чергу, рекордером, тобто частково зайнятим у цій якості суддею, може бути призначений барристер з не менш чим 10-літнім стажем, або солістор з таким же стажем. Судді вищих судів призначаються на посаду довічно. У віці 72 і 75 років, залежно від посади, вони йдуть у відставку, а до цього можуть бути зміщені зі свого поста лордом-канцлером через недієздатність або за неварту поведінку. Рекордери призначаються на свої посади на певний строк. Світові судді йдуть зі своїх постів практично по досягненню 70 років, а платні магістрати -- 65 років, але й ті й інші до цього можуть бути зміщені лордом-канцлером без вказівки причин.

Розслідування кримінальних справ здійснюється, як правило, поліцією, яка в особі начальників ділянок (головних констеблів) має у своєму розпорядженні широкі повноваження відмовитися від передачі справи до суду, обмежившись винесенням офіційного «застереження» підозрюваному. Традиційне обвинувачення в англійських судах по більшості кримінальних справ підтримувалося або поліцією, або окремими громадянами, і тільки по найбільш серйозних злочинах розслідування проводилося відомством директора публічних переслідувань, яке брало на себе й підтримку обвинувачення в суді по цих і деяких інших справах. За останній час у цій області відбулися серйозні зміни. Закон про переслідування за злочини 1985 р. заснував для Англії й Уельсу службу державних («коронних») обвинувачів, очолювану директором публічних переслідувань, який призначається генеральним аторнєем і працює під його керівництвом. Основна функція державних обвинувачів -- підтримка обвинувачення в судах усіх рівнів по справах, розслідуваних поліцією, а також у деяких випадках порушення й участь у розслідуванні кримінальних справ.

Функції представників сторін у цивільному процесі, захисту по кримінальних справах і надання інших юридичних послуг виконуються адвокатами, які в Англії здавна діляться на дві категорії -- барістерів і солісторів. Барістери -- це юристи, що мають виключне право виступати у вищих судових інстанціях ( як і солістори, вони мають право виступати також у судах нижчих інстанцій). Для того щоб стати барістером, необхідно пройти стажування в досвідченого барістера й тривалий курс навчання а після здачі відповідних іспитів бути прийнятим у члени одного із чотирьох об'єднань, що входять у корпорацію барістерів. Діяльність барістерів зв'язана з багатьма традиційними правочинами й обмеженнями. Зокрема, вони повинні спілкуватися із клієнтами лише через солісторів, носити тогу й перука й т.п. Найбільш досвідчені й кваліфіковані барристеры призначаються королевою за рекомендацією лорда-канцлера на посаду «королівського радника», що дає їм додаткові права й привілею. Корпорація барістерів є самостійною й очолюється сенатом і радою барістерів.

Солістори -- значно більш численна категорія юристів. Вони дають консультації своїм клієнтам, часто на постійній основі, готовлять до слухання цивільні й кримінальні справи в інтересах своїх клієнтів, виступають від імені обвинувачення або захисту, а також у якості представників інтересів сторін у судах нижчих інстанцій. Корпорація солісторів очолюється Юридичним суспільством, керованою виборною радою. Кандидати в соліситори повинні мати юридичну освіту або пройти курс навчання при Юридичнім суспільстві, вони складають спеціальні іспити й проходять дворічне стажування.

За останні роки великий розвиток одержала система надання безкоштовної або пільгової юридичної допомоги незаможним. Відповідно прийнятому в 1988 р. закону, Рада по юридичній допомозі незаможним, який призначається з досвідчених барістерів і соліситорів, засновує спеціальний фонд, з якого й розподіляє кошти на надання безкоштовної або пільгової юридичної допомоги. Така допомога в Англії виявляється як по карним, так і по цивільних справах, причому при необхідності проводиться перевірка майнового положення особи, що звернулася за юридичною допомогою. Ще раніше, в 1986 р., був виданий діючий нині закон про безкоштовну юридичну допомогу для Шотландії.

Судова система Шотландії

Судова система Шотландії суттєво відрізняється від англійської й зберігає стосовно неї значну самостійність. По кримінальних справах у якості вищої й остаточної інстанції виступає розташований в Единбургові Високий суд юстиціаріїв (юстиціарієм у середні століття на Британських островах називали чиновника, що виконував функції глави виконавчої або судової влади під час відсутності короля або з його доручення на території Ірландії або Шотландії). Він складається з лорда, що очолює, генерального судді Шотландії, лорда-судді-клерка й лордів-членів Високого суду юстиціаріїв. Суддя цього суду разом з 15 присяжними слухає по першій інстанції справи про найбільш серйозні злочини, переслідувані по обвинувальному акту (такі процеси проводяться в Единбургові, Глазго й інших містах Шотландії). У якості апеляційної інстанції Високий суд юстиціаріїв у складі трьох або більш його членів розглядає скарги на вироки будь-яких шотландських судів, у тому числі й винесені суддею цього ж суду.

Постанови Високого суду юстиціаріїв відіграють досить важливу роль у розвитку шотландського кримінального права й процесу.

Вища судова інстанція по цивільних справах -- Сесійний суд, що засідає в Единбурзі. До його складу входять лорд-генеральний суддя Шотландії, називаний у якості його глави лордом-президентом Сесійного суду, лорд-суддя-клерк (він стоїть на чолі одного з відділень Сесійного суду) і сесійні лорди, що одночасно є членами Високого суду юстиціаріїв. Сесійний суд має зовнішню палату й внутрішню палату. У суді зовнішньої палати судді розглядають справи про першій інстанції або одноосібно, або за участю 12 присяжних. У суді внутрішньої палати, що полягає з найбільш досвідчених і кваліфікованих суддів, у колегіях із чотирьох членів розглядаються скарги на рішення суду зовнішньої палати. Постанови Сесійного суду на відміну від постанов Високого суду юстіциаріїв можуть бути оскаржені в британській Палаті лордів.

Важлива ланка судової системи Шотландії -- шерифські суди, що відносяться вже до системи нижчих судів. Шерифи -- професійні судді, вони діляться на дві категорії -- головних шерифів (кожний очолює одне із шерифств, на які поділена вся територія Шотландії) і більш численних шерифів, іноді називаних шерифами-заступниками. У сфері карної юстиції й головний шериф, і шериф має право розглядати за участю 15 присяжних справи про злочини, переслідувані по обвинувальному акту, або ж одноосібно -- справи про злочини, переслідувані в порядку сумарної юрисдикції. По цивільних справах головний шериф розглядає в основному скарги на рішення, винесені шерифами. У свою чергу, рядові шерифи розглядають по першій інстанції основну масу цивільних справ: їх компетенція не обмежена якою-небудь сумою позову.

Нижчою інстанцією по кримінальних справах у Шотландії є окружні суди, у яких або одноосібно платні магістрати, або два або більш світових суддів розглядають справи про малозначні правопорушення. Платні магістрати й світові судді мають право розбирати також деякі категорії цивільних спорів, найчастіше сімейного характеру.

Судді шотландських судів призначаються на свої посади або британським монархом за рекомендацією державного секретаря по справах Шотландії, або, коли мова йде про світових суддів, самим державним секретарем.

У Шотландії, на відміну від Англії й Уельсу, давно вже існує розвинена система органів публічного карного переслідування. Її очолюють лорд-адвокат і виступаючий у якості його заступника генеральний соліситор Шотландії, а на місцях представляють прокуратори-фіскали. Органі публічного карного переслідування за своїм розсудом ухвалюють рішення щодо доцільності передачі до суду й підтримки обвинувачення в справі, розслідуваному поліцією ( найбільш складні кримінальні справи можуть розслідуватися прокураторами-фіскалами). Обвинувачення у Високому суді юстиціаріїв підтримує генеральний соліситор Шотландії або помічники лорда-адвоката. У шерифских судах, а іноді й в окружних судах обвинувачення підтримується прокураторами-фіскалами, що користуються великою самостійністю при розв'язку багатьох питань. Лорд-адвокат, генеральний соліситор і прокуратори-фіскали можуть брати участь і в процесах по цивільних справах, виступаючи на захист Корони або «публічного інтересу».

Функції захисників обвинувачуваного по кримінальних справах і представників сторін у цивільному процесі в Шотландії виконують професійно підготовлені юристи. Як і в Англії, вони діляться на дві категорії -- адвокатів (їх професійне об'єднання називається Факультетом адвокатів) і соліситорів (вони об'єднані в Юридичне суспільство Шотландії). Подібно англійським барістерам, адвокати мають право виступати в будь-яких судах і давати ради й висновку по адресованих них правовим питанням. Найбільш досвідчені адвокати за поданням лорда-генерального судді призначаються королівськими радниками (призначення проводиться королевою). Соліситори, колись традиційно називані «юридичними агентами», виконують в основному функції повірників і ведуть роботу по підготовці справ до слухання. Вони мають право виступати в шерифських і інших нижчих судах.

Судова система Північної Ірландії

Судова система Північної Ірландії багато в чому копіює англійську Верховний суд Північної Ірландії містить у собі Високий суд (з відділеннями королівської лави, канцлерським і сімейним), Апеляційний суд і Суд корони. Усі вони наділені функціями, аналогічними функціям відповідних англійських судових інстанцій. Цивільні справи, крім найбільш важливих, розглядають суди графств, малозначні кримінальні справи й деякі дрібні цивільні спори -- магістратські суди. Організація діяльності й процедура розгляду справ у судах графств і магістратських судах трохи відрізняються від прийнятих в англійських судах.

Вища апеляційна інстанція для судів колоній, залежних територій і деяких держав, що входять у Співдружність, -- Судовий комітет Таємної ради, очолюваний лордом-канцлером. Його судження по спірних правових питаннях, що виникають при розгляді конкретних судових справ, носять характер рекомендацій, однак вважаються досить авторитетними.

Висновок

Таким чином, Англосаксонську правову систему можна визначити як систему загального права, якій характерна змагальна основа та прецедент. Слід відмітити особливий статус суддів в країнах з цією системою. Судді користуються самостійність'ю, оскільки беруть на себе відповідальність прийняти рішення незалежно від того передбачались вони статутним правом чи ні. Не дивлячись на існування статутного права, судьба його толкування залежить від правил, передбачених прецедентом та розсудом суддів. Пояснений суддею одного разу нормативний акт набуває певного нормативного тлумачення, яке надає йому судове рішення. Звідси зрозуміло, якими професійними якостями мусить володіти суддя, тим більше, що існування прецедентного права та відсутність кодифікованого законодавства потребує великих зусиль, щоб розібратися у правових лабіринтах.

Література

1.Бойцова В. Правовые средства защиты в публичном праве Великобритании // Правовед. - 1994.

2.Головко Л. Реформа уголовного судопроизводства в Англии // Гос. и пра-во. - 1996.

3. Кондратчик А. Английский суд присяжных: исторические корни и эволю-ция // Сов. гос. право. - 1991.

4. Регламент Лондонского международного третейского суда // Сов. гос. пра-во. - 1991.

5. Шишкін В. Верховний суд Англіі та Уельсу // Право Укр. - 1996.

Размещено на Allbest.ru