Апеляційне провадження в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Якщо основою виконавчої влади, є меч, законодавчої - гаманець, то судової - мудрість. (Олександр Гамільтон).

Однією з гарантій забезпечення законності й обґрунтованості судових рішень, забезпечення однакового застосування судами законів при вирішенні цивільних справ виступає апеляційне провадження, тобто оскарження та перевірка рішень і ухвал суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, віднесено ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства.

Особливість даної стадії полягає у тому, що розгляд справ за апеляційними скаргами дозволяє виправляти помилки судів першої інстанції і спрямовувати їх роботу, забезпечуючи правильний та однаковий підхід до застосування норм матеріального і процесуального права, а також має превентивний характер -- попереджає порушення норм права фізичними й юридичними особами.

Як свідчить практика, суди через суб'єктивні (некомпетентність, неуважність, спрощений підхід, тощо) й об'єктивні (складність правовідносин, спір з яких розглядається, велика кількість співучасників та ін.) причини можуть постановляти рішення, які не відповідають обставинам справи або нормам матеріального права, котрі регулюють спірні правовідносини сторін, та нормам процесуального права. За таких обставин необхідні додаткові гарантії захисту прав і свобод заінтересованих громадян, прав організацій, держави та публічних інтересів і забезпечення законності й обґрунтованості судових рішень та ухвал. У їх складі визначальна роль належить апеляційному провадженню -- апеляційному оскарженню та перевірці рішень і ухвал суду першої інстанції, які не набрали законної сили.

Інститут апеляційного провадження був включений в цивільне процесуальне законодавство України Законом України “Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України” від 21 червня 2001 р.

Значення апеляції полягає в новому (повторному) розгляді та перевирішенні справи судом апеляційної інстанції. При апеляційному перегляді цивільної справи реалізуються не тільки приватні, а й публічні інтереси у забезпеченні законності, однакового застосування судами законів при вирішенні цивільних справ, усуненні помилок суду першої інстанції та попередженні порушення норм права громадянами, організаціями, посадовими і службовими особами.

Це обумовлює актуальність обраної теми та визначає необхідність в більш докладному розгляді питань апеляційного провадження. Представляється доцільним проаналізувати сутність і значення апеляційного провадження, розглянути особливості права апеляційного оскарження та процесуального порядку його реалізації, висвітлити процесуальні питання прийняття апеляційної скарги до розгляду і підготовки розгляду справи апеляційним судом. Важливо також проаналізувати особливості розгляду справи судом апеляційної інстанції, розглянути повноваження суду апеляційної інстанції, визначити процесуальний порядок ухвал і рішень апеляційного суду.

1. Загальна характеристика апеляційного оскарження

Апеляція Апеляція (лат. арреіаііо від арреіаге -- звертатися). У стародавньому Римі в період імперії суддями були чиновники держави. Імператор мав право втручатися в їх рішення і дії. Клопотання на ім'я імператора щодо втручання в рішення його чиновників називалося апеляцією. (лат. appellatio -- звернення, скарга) -- основний спосіб оскарження судових Рішень чи Ухвал, які не набрали чинності, в суді вищої інстанції (апеляційному суді).

У ст.107 ЦПК України сказано, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами. В тому випадку, якщо сторона судового процесу незадоволена винесеним рішенням судом першої інстанції, вона в межах відведених строків подає апеляцію, тобто оскаржує рішення. Оскаржуючи Рішення чи Ухвалу суду першої інстанції, громадянин використовує надане йому Конституцією, Кодексом ЦПК, право на захист свої інтересів в процесі перевірки судом вищої інстанції, апеляційним судом, обґрунтованості та законності судових рішень (ст.13 ЦПК України)

Забезпечення апеляційного оскарження рішень суд віднесено до основних засад судочинства Конституція України, Верховна Рада України; вiд 28.06.1996 № 254к/96-ВР, ст.129. Проте реалізація даної засади довгий час була неможливо, до того часу, поки цивільне процесуальне законодавство було приведене у відповідність до положень Конституції України. Тому Законом України від 21 червня 2001 року “Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України” дану прогалину було ліквідовано. Цивільним процесуальним законодавством запроваджена нова стадія, новий механізм перевірки законності та обґрунтованості рішень, ухвал суду першої інстанції, що не набрали законної сили - апеляційне провадження.

Провадження в суді апеляційної інстанції являє собою комплексне явище. Апеляційний суд, розглядаючи справу, здійснює перевірку законності, обґрунтованості рішення суду першої інстанції, що не набрало законної сили, а також торкається самої суті спору, в певній мірі повторно перевирішуючи його.

Аналіз норм, що регламентують апеляційне провадження (ст.ст. 291-322 ЦПК), дає підстави визначити наступні характерні риси цієї стадії:

1) апеляційна скарга подається на рішення, ухвалу суду першої інстанції, що не набрали законної сили;

2) справа в зв'язку з подачею апеляційної скарги направляється на розгляд суду вищого рівня (апеляційного суду);

3) суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу, вирішує питання не тільки питання відповідності судового рішення вимогам законності та обґрунтованості, але торкається суті спірних правовідносин;

4) апеляційний суд здійснює розгляд справи у відповідних межах.

Суть апеляції полягає в новому (повторному) розгляді і перевирішенні справи судом апеляційної інстанції. Апеляційне оскарження й перевірка рішень і ухвал суду першої інстанції, що не набрали чинності (законної сили), як процесуальна гарантія захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, інших осіб, які брали участь у розгляді справи, і зміцнення законності і виконання завдань цивільного судочинства досягається реалізацією ними права на оскарження судових актів і перевіркою судом апеляційної інстанції їх законності та обґрунтованості шляхом повторного розгляду справи (перевирішення) з можливістю встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, а також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням встановленого порядку.

Таким чином, при апеляційному оскарженні заінтересовані сторони і інші особи, які беруть участь у справі, і вважають винесене судом першої інстанції рішення, ухвалу незаконними і необґрунтованими, переносять до апеляційної інстанції справу на новий (повторний) розгляд та перевірку такого рішення.

Одним із питань оцінки апеляційного розгляду є питання, чи всі рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

В західноєвропейських процесах не всі рішення суду першої інстанції можуть стати предметом розгляду апеляційної інстанції. Так, у Франції апеляція не допускається у випадках, якщо предмет спору незначний, а саме, коли сума вимог менше 13 000 франків. Крім того, у французькому цивільному процесі по окремій категорії справ з метою процесуальної економії апеляція в загальному її розумінні взагалі не допускається. Прикладами є рішення щодо звернення стягнення на нерухоме майно, про банкрутство, про виправлення фактичних помилок тощо.

В Україні дотримуватись таких обмежень на реалізацію права апеляційного оскарження в цивільних справах недоцільно. Апеляція за загальним принципом може бути подана на всі рішення суду першої інстанції.

Слід зазначити, що незначні за розміром позови подаються особами малозабезпеченими. Якщо виключити цю категорію справ із компетенції апеляційних судів з метою надання їм можливості зосередитись на розгляді майнових спорів з більшою ціною позову, то це призведе до обмеження можливості судового захисту малозабезпеченої категорії громадян, що суперечить принципу доступності до судового захисту.

Значення апеляційного провадження полягає в тому, що воно є однією з форм, що забезпечує однакове застосування судами законів при вирішенні цивільних справ. Розгляд справ за апеляційними скаргами і поданнями прокурорів дозволяє виправляти помилки судів першої інстанції і спрямовувати їх роботу, забезпечуючи правильний і однаковий підхід до норм матеріального і процесуального права, а також має превентивний характер - попереджує порушення норм права громадянами, організаціями, посадовими і службовими особами.

Аналіз норм глави 40 ЦПК дає підстави визначити, такі характерні риси інституту апеляції цивільного судочинства України:

апеляція подається на рішення (ухвалу) суду першої інстанції, що не набрали чинності (законної сили);

цивільна справа у зв'язку з поданою апеляційною скаргою направляється на розгляд до суду вищої інстанції (апеляційний суд);

подача апеляційної скарги чи апеляційного подання прокурора обумовлена неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права чи порушенням процесуальних норм;

суд апеляційної інстанції при розгляді справи вирішує як питання факту, так і питання права, тобто як юридичну, так і фактичну сторони справи, у тому ж обсязі, що і суд першої інстанції;

розгляд справи в суді апеляційної інстанції здійснюється при встановленні меж судового розгляду (ст.301 ЦПК). Розглядаючи справу в апеляційному порядку, суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора. При цьому суд може встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, але тільки в тих випадках, коли визнає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у їх прийнятті чи коли неможливість їх надання була обумовлена поважними причинами.

Згідно зі ст.29 Закону України „Про судоустрій" Закону України „Про судоустрій", Верховна Рада України; Закон вiд 07.02.2002 № 3018-III; у системі судів загальної юрисдикції в Україні діють загальні і спеціалізовані апеляційні суди. Апеляційними загальними судами є апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва і Севастополя, Верховний суд Автономної Республіки Крим, спеціалізовані військові суди регіонів та Військово-Морських Сил України.

Новий ЦПК України закріплює, що апеляційною інстанцією у цивільних справах є судові палати у цивільних справах апеляційних загальних судів, у межах територіальної юрисдикції яких знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується (ст. 291 нового ЦПК України).

Відповідно до ст.38 Закону України „Про судоустрій" вищі спеціалізовані суди у випадках, передбачених законом, діють як суди апеляційної інстанції щодо рішень апеляційних судів, постановлених у першій інстанції.

Отож апеляційне оскарження і перевірка рішень і ухвал суду першої інстанції забезпечує їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів осіб, які брали участь у справі, а також публічних інтересів.

Водночас апеляційне провадження є однією з форм, що забезпечує однакове застосування судами законів при вирішенні цивільних справ. Розгляд справ за апеляційними скаргами дозволяє виправляти помилки судів першої інстанції і спрямовувати їх роботу, забезпечуючи правильний і однаковий підхід до застосування норм матеріального і процесуального права, а також має превентивний характер -- попереджає порушення норм права громадянами, організаціями, посадовими і службовими особами Штефан М. Й. Концептуальні питання апеляційного провадження в цивільному процесі України // Вісник Академії правових наук України. -- 1995. -- №4. 474.

2. Право апеляційного оскарження рішень і ухвал суду першої інстанції та процесуальний порядок його реалізації

Право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги та внесення на нього подання прокурором - це надана законом можливість на порушення функціональної діяльності суду апеляційної інстанції на новий (повторний) розгляд цивільної справи і перевірку постановлених по ній рішень і ухвал на відповідність їх вимогам законності і обґрунтованості.

Правом на подачу апеляційної скарги наділені сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а правом внесення апеляційного подання -- прокурор, який брав участь у розгляді справи (ст.290 ЦПК) Чорнооченко С.І. Цивільний процес: Вид 2-ге, перероб. та доп.: Навчальний посібник. Київ, 2005р. с. 335.

Згідно з новим цивільно-процесуальним законодавством право апеляційного оскарження мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду (ст. 292 нового ЦПК України).

До суб'єктів, які мають право апеляційного оскарження, насамперед відносяться сторони - позивач і відповідач. Оскільки в апеляційному провадженні вирішується питання про правильність рішення суду першої інстанції, то в цьому провадженні також присутні дві протилежні сторони, які відстоюють свої інтереси. Слід зазначити, що в апеляційному провадженні сторони повинні бути ті ж, що й у суді першої інстанції. Позивач не може в суді другої інстанції висувати вимоги до іншої особи, яка не брала участь як відповідач в суді першої інстанції, як і відповідач не вправі апелювати проти особи, що не брала участі в минулому провадженні.

Іншими суб'єктами апеляційного оскарження є треті особи, як ті, що заявляють самостійні вимоги на предмет спору, так і не заявляють таких вимог, незалежно від їх участі в судовому засіданні.

Оскільки третя особа із самостійними вимогами має в справі самостійний інтерес, висуває самостійні вимоги на предмет спору, вона може скористатися правом подання апеляційної скарги на рішення, що не задовольнило в тій чи іншій частині її вимог. Навіть якщо рішення не було оскаржено сторонами, третя особа із самостійними вимогами незалежно від цього, вважаючи, що даним рішенням порушені її права, вправі оскаржити його.

Третя особа без самостійних вимог, яка має процесуальний і матеріальний інтерес у результаті справи, також не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження, оскільки винесене в справі рішення безпосередньо впливає і на її права та обов'язки і згодом може мати преюдиціальне значення для ухвалення іншого рішення.

До суб'єктів апеляційного оскарження відносяться і правонаступники сторін та третіх осіб. Судові представники (адвокати, юрисконсульти й ін.) можуть оскаржити судове рішення тільки в тому випадку, якщо такі повноваження спеціально обговорені у виданому представникові дорученні. Ця вимога не відноситься до законних представників (батьків, усиновителів, опікунів, попечителів), які можуть здійснювати без спеціального доручення всі процесуальні дії від імені осіб, що ними представляються, у тому числі оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції.

Суб'єктом апеляційного оскарження є і прокурор, який реалізує своє право шляхом внесення апеляційного подання.

Новий цивільно-процесуальний кодекс України розширює коло суб'єктів, які мають право на апеляційне оскарження. Зокрема, до їх числа включені особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Виходячи із викладеного слід сказати, що як у ст. 13 ЦПК, так і у статтях 292, 324 ЦПК йдеться про осіб, яким надано право апеляційного та касаційного оскарження. Серед них, на думку авторів, слід виділити такі групи:

особи, які беруть участь у справі та були присутніми при розгляді справи у суді першої чи апеляційної інстанції;

особи, які беруть участь у справі, але вони були відсутніми при розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанцій, а суд вирішив питання про їх права та обов'язки;

3) особи, які потенційно повинні бути особами, які беруть участь у
справі (бути стороною-співпозивачем, співвідповідачем, третьою особою),
але вони не були заявлені стороною або іншою особою, яка бере участь у
справі, чи не залучені судом до участі у справі, а суд вирішив питання про
їх права та обов'язки, тобто без залучення їх до участі у процесі як осіб, які
беруть участь у справі Коментар до цивільно-процесуального кодексу України. Том 1, Фурса С.Я, Щербак С. В..

Нагадаємо, що згідно з чинним ЦПК особи, які не брали участі в справі, не названі як суб'єкти, що мають право на апеляційне оскарження дій судів першої інстанції. На практиці робити їм це дозволяла Конституція України, зокрема ст. 55 Основного Закону, що гарантує право кожного на оскарження в суді рішення, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. З приводу застосування цієї статті було кілька рішень Конституційного Судові України, а також постанова Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 1 листопада 1996 р. Виходячи з цього, новий ЦПК привів норми цивільного апеляційного судочинства у відповідність з нормами Конституції в частині суб'єктів апеляційного оскарження, крім того, згідно з ст. 45, 46 нового ЦПК України до суб'єктів права апеляційного оскарження відносяться Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державного управління та місцевого самоврядування.

За правилами ст.294 ЦПК України апеляційна скарга, апеляційне подання прокурора подаються через суд першої інстанції, який розглянув справу. Такий порядок скорочує строки їх розгляду, тому що дозволяє судді негайно зробити процесуальні дії, передбачені ст.295 ЦПК України. У випадку надходження апеляційної скарги (апеляційного подання) безпосередньо до суду апеляційної інстанції ці процесуальні документи підлягають направленню до суду, що ухвалив рішення.

Новий ЦПК з метою посилення захисту прав громадян передбачив, що до заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги додаються копії заяви, скарги та доданих письмових матеріалів до кількості осіб, які беруть участь у справі (п.7 ст. 295 нового ЦПК України).

Порядок подачі апеляційної скарги (апеляційного подання) охоплює питання про строки здійснення цієї дії, про вимоги до форми і змісту таких процесуальних документів, а також про наслідки їх недотримання.

Апеляційні скарги, апеляційне подання прокурора на рішення суду першої інстанції можуть бути подані протягом одного місяця з наступного дня після проголошення рішення (ч.і СТ.292 ЦПК). Додаткове рішення (ст.214 ЦПК) може бути оскаржене у цей строк, починаючи також з наступного дня його проголошення (ч.2 СТ.292 ЦПК).

Пропущений строк на подачу апеляційної скарги (подання) може бути поновлений судом на заяву особи, яка ЇЇ подала за наявності належних підстав. При їх відсутності скарга, подання залишається без розгляду, про що постановляється ухвала.

Новий цивільно-процесуальний кодекс дещо змінює строки апеляційного оскарження. Зокрема, заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції може бути подано протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала (ст. 294 нового ЦПК України).

Право апеляційного оскарження і внесення подання обумовлено об'єктом оскарження. Ним є рішення суду першої інстанції (повністю або частково), які не набрали чинності (ч. 1 ст.231 ЦПК). Обмеження в оскарженні окремих рішень суду першої інстанції в главі 40 ЦПК, якою врегульовано апеляційне провадження, не передбачено, але з аналізу норм ЦПК, які не допускають оскарження рішень суду першої інстанції, постановлених у справах з виборчих і адміністративно-правових відносин, можна зробити висновок, що вони не підлягають апеляційному оскарженню і перевірці. До них відносяться рішення судів, постановлених по першій інстанції у справах по скаргах на неправильності у списках виборців і у списках громадян, які мають право брати участь у референдумі; по скаргах на рішення і дії територіальної, окружної (територіальної) виборчої комісії по виборах депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних міських, обласних Рад і заявах про скасування рішень виборчих комісій; по скаргах на рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, територіальної, дільничної виборчої комісії по виборах Президента України та заявах про скасування реєстрації кандидатом у Президенти України; по скаргах, заявах на рішення, дії або бездіяльність виборчих комісій по виборах народних депутатів України; по скаргах на рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії; по скаргах на дії органів і службових осіб у зв'язку з накладенням адміністративних стягнень.

Новий ЦПК України на відміну від чинного чітко закріпив перелік ухвал суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції:

відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказ або скасуванні судового наказу;

забезпечення позову, а також щодо скасування за без печення позову;

повернення заяви позивачеві (заявникові);

відмови у відкритті провадження у справі;

відкриття провадження у справі з недотримання правил підсудності;

передачі справи на розгляд іншому суду;

відмови поновити або продовжити пропущений про цесуальний строк;

визнання мирової угоди за клопотанням сторін;

визначення розміру судових витрат;

внесення виправлень у рішення;

відмови ухвалити додаткове рішення;

роз'яснення рішення;

зупинення провадження у справі;

закриття провадження у справі;

залишення заяви без розгляду;

залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду;

відхилення заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами;

видачі дубліката виконавчого листа;

поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання;

відстрочки і розстрочки, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення;

тимчасового влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу;

оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини;

примусового проникнення до житла;

звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках;

заміни сторони виконавчого провадження;

визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами;

рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби;

повороту виконання рішення суду;

29) відмови в поновленні втраченого судового провадження. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню

окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення (ст. 293 нового ЦПК України).

Не можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду, якщо це перешкоджає подальшому розгляду справи. Вони можуть бути оскаржені в апеляційному порядку тільки разом з рішенням суду.

Законодавством детально регламентовані вимоги, пред'явлені до форми і змісту апеляційної скарги (апеляційного подання прокурора). Згідно зі ст.293 ЦПК апеляційна скарга, апеляційне

подання прокурора викладаються чітким машинописним текстом і повинна містити: 1) назву суду, до якого подається скарга, апеляційне подання прокурора; 2) назву особи, яка подає скаргу, подання, її місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку; 3) повну і точну назву інших осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку; 4) посилання на рішення, ухвалу, що оскаржується, та межі оскарження; 5) обґрунтування апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора: у чому полягає неправильність рішення (ухвали) суду, обставини справи та закон, яким спростовується рішення; нові факти чи способи доказування, які мають значення для справи і заперечення проти доказів, коли суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у їх прийнятті або коли неможливість їх подання раніше зумовлена поважними причинами; перелік використаних судом першої інстанції доказів, що підлягають дослідженню в суді апеляційної інстанції; 6) прохання особи, яка подає скаргу, чи клопотання прокурора; 7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги, апеляційного подання прокурора.

Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником, а апеляційне подання підписується прокурором, що його подав.

До апеляційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає такого документа.

Апеляційна скарга, апеляційне подання прокурора, які не відповідають вимогам ст.293 ЦПК щодо її форми і змісту, а також апеляційна скарга, яка не оплачена державним митом, залишаються без руху, про що суд першої інстанції, до якого надійшла скарга, подання повідомляє суб'єкта оскарження, надаючи йому строк для усунення недоліків. Якщо у встановлений строк недоліки скарги, подання не будуть усунуті, останні вважаються неподаними і повертаються суб'єкту оскарження, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу (ст.ст. 294, 139 ЦПК).

Новий ЦП К передбачає подачу до суду спочатку апеляційної заяви, а потім - апеляційної скарги. В той же час особа не позбавляється права подати у визначені законом для подання апеляційної заяви терміни апеляційну скаргу. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються у письмовій формі.

У заяві про апеляційне оскарження мають бути зазначені:

найменування суду, до якого подається заява;

ім'я (найменування) особи, яка подає заяву, її місце проживання або місцезнаходження;

рішення або ухвала, що оскаржуються.

В апеляційній скарзі мають бути зазначені:

найменування суду, до якого подається скарга;

ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;

ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження;

дата подання заяви про апеляційне оскарження;

в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин);

нові обставини, які підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів у суд першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;

клопотання особи, яка подала скаргу;

перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Важливе значення має структура скарги, оскільки це забезпечує правильне її сприйняття та полегшує аналіз аргументів. Якщо рішення оскаржується з кількох підстав, то мотивацію доцільно викладати послідовно: яку норму порушено судом, зміст норми, її аналіз та тлумачення, в чому помилився суд, коли цю норму застосовував (або не застосовував), до чого це призвело. Після цього можна переходити до наступної підстави оскарження. Під час складення скарг у власній практичній діяльності, ми відзначаємо спочатку тезу, а потім наводимо аргументацію під неї Кравчук В. М., Угриновська О. І. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. -- К. : Істина, 2006..

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга підписуються особою, яка їх подає, або її представником (ст. 295 нового ЦПК України).

Поділ терміну на апеляційне звернення на дві частини та запровадження поряд із апеляційною скаргою апеляційної заяви є складовою частиною процесуальної економії та спрямований на прискорення виконання судових рішень і ухвал. Коли протягом 5 днів на ухвалу і 10 днів на рішення суду не поступає апеляційна заява чи скарга, - вони можуть виконуватися.

Зникла вимога щодо викладу апеляційної скарги чітким машинописним текстом. Нове положення таке: „Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються у письмовій формі".

Прийняття судом скарги, подання породжує певні процесуальні правові наслідки -- виникає процес у цій стадії. Особи, які беруть участь у справі, стають суб'єктами цивільно-процесуальних правовідносин в апеляційному провадженні і можуть здійснювати процесуальні права та обов'язки, визначені для них ЦПК в залежності від того, яким конкретним суб'єктом вони виступають. Вони мають право у встановлений судом строк подати пояснення або заперечення на апеляційну скаргу, подання до суду, рішення якого оскаржується, і до суду апеляційної інстанції. Такі пояснення і заперечення мають відповідати за процесуальною формою і змістом вимогам, що пред'являються до апеляційної скарги, подання, передбаченим СТ.293 ЦПК. їх мета - довести до відома суду суб'єктивні судження таких осіб з приводу підставності апеляційної скарги і переконливості їх обґрунтовування.

До апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора додаються їх копії з додатковими матеріалами в кількості екземплярів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Зазначене правило дає можливість таким особам підготуватися до судового засідання, ознайомитися з зазначеними в апеляційній скарзі (поданні) доводами і новими доказами, викласти свої заперечення в письмовій формі і т.д.Суд не пізніше наступного дня після одержання належно оформленої апеляційної скарги чи апеляційного подання прокурора надсилає їх копії і додані матеріали особам, які беруть участь у справі, та встановлює строк, протягом якого вони можуть представити пояснення на апеляційну скаргу чи апеляційне подання прокурора (ст.295 ЦПК).

За новим ЦПК України термін призначення справи до розгляду в суді апеляційної інстанції скоротився в два рази. Так, справа має бути призначена до розгляду у розумний строк, але не пізніше п'ятнадцяти днів після закінчення дій по підготовці справи до розгляду (ст. 302 нового ЦПК України).

Новий ЦПК не встановлює вимоги для суду першої інстанції розсилати копії апеляційних скарг і доданих до них матеріалів особам, які беруть участь у справі. Відповідно суд першої інстанції не повинен встановлювати для них строк, протягом якого ці особи можуть представити пояснення на апеляційну скаргу. Трохи інакше новий ЦПК описує обов'язки суду першої інстанції з приводу апеляційного судочинства: суд першої інстанції після одержання всіх апеляційних скарг від осіб, що подали заяви про апеляційне оскарження, або через три дні після закінчення строку на подання апеляційної скарги надсилає їх разом зі справою до апеляційного суду. Апеляційні скарги, що надійшли після цього, не пізніше наступного робочого дня після їхнього надходження направляються до апеляційного суду (ч.2 ст. 296 нового ЦПК України).

Згідно зі ст.296 ЦПК особи, які беруть участь у справі, вправі у встановлений судом строк подати пояснення або заперечення на апеляційну скаргу, подання як до суду, що постановив рішення, так і до апеляційного суду. За змістом і формою пояснення чи заперечення на апеляційну скгргу, подання повинні відповідати вимогам ст.293 ЦПК. По закінченні строку на апеляційне оскарження суд надсилає апеляційну скаргу чи апеляційне подання прокурора разом зі справою до апеляційного суду.

Співучасники, треті особи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. Заява про приєднання до апеляційної скарги може бути подана в межах строку на апеляційне оскарження. Заява про приєднання до апеляційної скарги державним митом не оплачується (ст.297 ЦПК). Як видно, законодавець у цій статті чітко визначив, що приєднатися сторона (співучасник) може лише до апеляційної скарги, до апеляційного подання прокурора приєднатися не можна, хоча і мала місце співучасть.

Приєднання може мати місце лише при подачі апеляційної скарги суду першої інстанції, у межах місяця - на подачу апеляційної скарги на рішення суду та у межах п'ятнадцяти днів - на ухвалу. Законодавець таке приєднання до апеляційної скарги при слуханні справи в апеляційному суді не передбачив.

Порядок приєднання до апеляційної скарги чітко визначений -- це заява, а не написання іншої апеляційної скарги. Як висловлено в юридичній літературі, приєднання припускає дві умови: 1) правове обґрунтування посилання на незаконність чи необґрунтованість судового рішення в заяві про приєднання не повинне відрізнятися від обґрунтування, яке міститься в апеляційній скарзі; 2) вимоги заяви про приєднання до апеляційної скарги повинні бути однакові; якщо в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд, а в заяві про приєднання - про скасування рішення і припинення провадження в справі, таке приєднання не може бути прийняте судом.

Новим цивільно-процесуальним законодавством закріплено також право осіб, які беруть участь у справі, на приєднання до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До апеляційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Заяву про приєднання до апеляційної скарги може бути подано до початку розгляду справи в апеляційному суді. За подання заяви про приєднання до апеляційної скарги судовий збір не сплачується (ст. 299 нового ЦПК України).

Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, відкликати її до початку розгляду справи в апеляційному суді, а друга сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині, частково.

При відкликанні апеляційної скарги суддя, який готував справу до розгляду в апеляційному суді, постановляє ухвалу про повернення скарги.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження вирішується апеляційним судом, який розглядає справу, в судовому засіданні. Повторне оскарження рішення, ухвали з тих з самих підстав не допускається.

Визнання апеляційної скарги другою стороною враховується апеляційним судом у частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи (ст.300 нового ЦПК України).

3. Підготовка і розгляд справи судом апеляційної інстанції

Суддя-доповідач протягом десятиденного строку провадить підготовку до розгляду справи апеляційним судом. Для цього відповідно до ст. 301 ЦПК України він провадить комплекс процесуальних дій, необхідних для забезпечення апеляційного розгляду справи:

1) з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі, зокрема про сторони, співучасників, третіх осіб, про необхідність залучення до участі у справі для надання висновку органів державної влади та місцевого самоврядування;

2) визначає характер спірних правовідносин та матеріальний закон, який їх регулює; 3) з'ясовує обставини (факти), на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, інші особи, які беруть участь у справі;

з'ясовує, які обставини (факти) визнаються і проти яких заперечують сторони та інші особи, які беруть участь у справі;

вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції; 6) за клопотанням сторін таінших осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання провиклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, направлення судових доручень щодо збирання доказів,залучення до справи спеціаліста, перекладача, особу, яка надає правову допомогу (ст. 56 ЦПК України); органи державноївлади, органи місцевого самоврядування для подання висновків у справі (ст. 45 ЦПК України); 7) за клопотанням осіб,які беруть участь у справі, вирішує питання щодо вжиття заходів забезпечення доказів; 8) вчиняє інші дії, пов'язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи.

Процесуальні дії щодо підготовки справи до розгляду апеляційним судом, які зазначені в пунктах шостому, сьомому, восьмому здійснюються у порядку, встановленому главою З «Провадження у справі до судового розгляду» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України.

Про зміст і наслідки підготовки справи до апеляційного розгляду суддя, який її провадив, доповідає колегії суддів про її закінчення.

Колегія суддів може рекомендувати судді-доповідачу вчинити додатково окремі процесуальні дії, необхідні для підготовки справи до апеляційного розгляду та призначає справу до розгляду не пізніше 15 днів з дня закінчення підготовки.

Справа в апеляційному суді розглядається колегією суддів у відкритому судовому засіданні у складі не менше трьох професійних суддів (ч. З ст. 18 ЦПК України). Закритий судовий розгляд допускається за мотивованою ухвалою суду з метою запобігання розголошенню відомостей про інтимні сторони особистого і сімейного життя осіб, які беруть участь у справі, а також забезпечення таємниці усиновлення та охорони державної таємниці. Ніхто не може бути обмеженим у праві на отримання в суді усної чи письмової інформації щодо результатів розгляду його судової справи (ст. 6 ЦПК України, статті 9, 13 Закону України «Про судоустрій України») Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України. Київ. Ін Юре. 2005р..

Процесуальний порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції провадиться за правилами, встановленими для розгляду справ у суді першої інстанції, за окремими винятками (ст. 304 ЦПК України).

Головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа, за чиєю апеляційною скаргою та на рішення якого суду підлягає розгляду. Він з'ясовує, хто з осіб, які беруть участь у справі, з'явився, перевіряє їх особу, а також повноваження службових осіб і представників.

Неявка зазначених осіб, належним чином повідомлених про час і місце судового засідання, не перешкоджає розглядові справи. Однак, якщо суд за клопотанням особи визнає причини неявки поважними, він зобов'язаний відкласти розгляд справи. Такі наслідки настають також тоді, коли щодо особи, яка не з'явилася, немає відомостей про вручення їй повістки (ст. 305 ЦПК України). Апеляційний суд за заявою будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, має право відкласти розгляд справи з інших підстав, якщо визнає, що це спрямоване на забезпечення процесуальних прав і гарантій названих осіб або на більш повний апеляційний розгляд справи.

Про відкладення розгляду справи апеляційна інстанція постановляє ухвалу. Розгляд справи після її відкладення розпочинається заново.

Якщо розгляд справи не відкладено, головуючий оголошує склад суду, який буде розглядати справу, апеляційну скаргу, а також прізвище спеціаліста, експерта, перекладача, секретаря судового засідання і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх право заявляти відводи. Підстави для відводів, порядок їх вирішення і наслідки задоволення визначаються статтями 20-23 ЦПК України.

Потім головуючий роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх процесуальні права та обов'язки і встановлює, чи є у них клопотання та заяви. Останні, якщо були заявлені, вирішуються судом після заслуховування думки інших осіб, які беруть участь у справі. Клопотання і заяви можуть стосуватися доповнення, заміни, відкликання, відмови від апеляційної скарги, укладення мирової угоди сторонами, відмови від позову, визнання позову, визнання апеляційної скарги.

До прийняття відмови від позову, відмови від апеляційної скарги, до затвердження мирової угоди, суд роз'яснює позивачеві або сторонам наслідки вчинення відповідних процесуальних дій (ч. 2 ст. 174, ч. З ст. 175 ЦПК України). Суд не приймає відмови від позову, визнання позову відповідачем, не затверджує мирової угоди сторін, якщо ці дії суперечать законові або порушують чиї-небудь права, свободи і охоронювані законом інтереси (частини 4, 5 ст. 174, частини 5, 6 ст. 175 ЦПК України).

Після вирішення клопотань і заяв сторін суд переходить до розгляду справи. Суддя-доповідач у необхідному обсязі доповідає зміст оскаржуваного рішення (ухвали) суду першої інстанції, апеляційні підстави, межі, в яких має здійснюватися перевірка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції, а також щодо досліджених доказів і обставин (фактів), встановлених судом першої інстанції (ч. 2 ст. 304 ЦПК України).

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції визначені ст. 303 ЦПК України: суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Але на реалізацію принципу публічності апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. У сферу дослідження апеляційного суду входять також докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні було неправомірно відмовлено. Він досліджує також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Якщо за межами доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції, то суд апеляційної інстанції у справах окремого провадження перевіряє справу в повному, обсязі (ч. 4 ст. 303 ЦПК України).

Після доповіді судді пояснення дає особа, яка подала апеляційну скаргу, а у випадку подання апеляційної скарги обома сторонами, першим дає пояснення позивач. За виступами сторін пояснення дають треті особи й інші особи, які беруть участь у справі. У випадку подання нових доказів або при наявності клопотання, занесеного до апеляційної скарги, про дослідження доказів, які є у справі та були досліджені судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції досліджує такі докази за правилами статей 179-192 ЦПК України.

З'ясувавши обставини (факти) у справі і перевіривши їх доказами апеляційний суд відкриває дебати сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, які реалізуються у тій самій послідовності, в якій вони давали пояснення. При цьому суд може обмежити тривалість судових дебатів, встановлюючи рівний проміжок часу для всіх осіб, які беруть участь у справі, про що оголошується на початку судового засідання.

Після закінчення дебатів суд виходить до нарадчої кімнати для прийняття рішення чи ухвали по апеляційній скарзі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку може бути у разі необхідності оголошена перерва. Після закінчення перерви розгляд справи продовжується. 484

Якщо апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції або скарга на його ухвалу були подані в установлені строки, але надійшли до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи або коли строки на подання апеляційної скарги, подання у зв'язку з пропуском їх з поважних причин були поновлені, суд апеляційної інстанції розглядає цю скаргу за правилами, встановленими для апеляційної інстанції. Залежно від обґрунтованості такої скарги суд постановляє ухвалу або ухвалює рішення, відповідно до своїх повноважень, визначених ст. 307 ЦПК України, і може за наявності підстав скасувати ухвалу або рішення апеляційної інстанції (ст. 318 ЦПК України).

Повноваження суду апеляційної інстанції

Повноваження суду апеляційної інстанції -це сукупність його прав та обов'язків, пов'язаних із здійсненням встановлених законом процесуальних дій щодо рішення (ухвали), суду першої інстанції, що не набрало законної сили та є предметом перевірки за апеляційною скаргою. Вони визначені ст. 307 ЦПК.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

3) змінити рішення;

4) скасувати рішення суду першої інстанції і закрити провадження у справі або залишити заяву без розгляду;

5) повністю або частково скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Більш наглядно повноваження апеляційного суду висвітлено в Таблиці 1 Цивільне процесуальне право у схемах: Навч. посіб. -- К., 2004р. .

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, а рішення залишає без змін, якщо визнає, що оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіряючи рішення суд апеляційної інстанції може виявити окремі порушення, допущені судом першої інстанції, проте які не впливають на правильність ухваленого рішення. Тому у відповідності до ч. 2 ст. 308 ЦПК не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Це може бути при порушенні правил підсудності, неточному посиланні на норму права при відповідності рішення чинному законодавству, тобто при порушенні норм процесуального права, які не призвели і не могли призвести до неправильного вирішення справи Цивільний процес: Навч. Посіб./ А.В. Андрушко, Ю.В. Білоусов, Р.О. Стефанчук, О.І. Угриновська, К. 2005р..

Повноваження апеляційного суду - можна звести у такі групи: 1) повноваження щодо рішення, яке переглядається, або ухвали (ст. 307 ЦПК); 2) повноваження щодо нових матеріалів (ст. 300 ЦПК та ін.); 3) повноваження щодо справи, яка переглядається (ст. 310 ЦПК); 4) повноваження впливу на рух справи (ст. 302 ЦПК та ін.); 5) повноваження, пов'язані з певним підсумком розгляду справи (статті 313, 318 ЦПК).

Перша група повноважень є найбільш значущою. З цієї групи перше повноваження закріплене у п. 1 частини першої коментованої статті: суд апеляційної інстанції вправі постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги. Це повноваження доповнюється вказівкою на те, що в ухвалі апеляційний суд зазначає про залишення рішення суду першої інстанції без зміни. Згадане повноваження реалізується апеляційним судом тоді, коли рішення є законним і обгрунтованим, а у скарзі немає переконливих доводів, які б свідчили про зворотне (див. коментар до ст. 308 ЦПК).

Друге і третє повноваження апеляційного суду щодо рішення суду першої інстанції полягає у праві скасувати рішення й ухвалити нове рішення по суті позовних вимог або змінити рішення суду першої інстанції з підстав, зазначених у ст. 309 ЦПК.

Четверте повноваження - право апеляційного суду постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закрити провадження у справі або залишити заяву без розгляду реалізується за виявлення підстав, передбачених статтями 205 і 207 ЦПК, для здійснення цих процесуальних дій.

П'яте повноваження - право апеляційного суду постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції та надіслати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Це повноваження реалізується апеляційним судом тоді, коли суд першої інстанції допустив істотні порушення норм процесуального права, які перешкоджають суду апеляційної інстанції досліджувати нові докази або обставини, шо не були предметом розгляду в суді першої інстанції, або допущені істотні порушення норм процесуального права, що закон розцінює як безумовні підстави до скасування рішення суду першої інстанції (див. коментар до ст. 311 ЦПК). Рішення також може бути скасовано повністю або частково.

Стаття 307 ЦПК визначає також повноваження суду апеляційної інстанції і відносно ухвал суду першої інстанції.

По-перше, суд апеляційної інстанції може своєю ухвалою відхилити апеляційну скаргу і залишити ухвалу суду першої інстанції без змін. Це повноваження повинно реалізовуватися апеляційним судом тоді, коли ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, а скарга не містить переконливих доводів на користь протилежного висновку.

По-друге, суд апеляційної інстанції може задовольнити скаргу, скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу. До цього повноваження долучається і повноваження апеляційного суду змінити ухвалу суду першої інстанції. Наслідком реалізації цих повноважень є змінене або інше вирішення того питання, яке ухвалив суд першої інстанції.

По-третє, суд апеляційної інстанції може задовольнити скаргу, погодитися з доводами, викладеними у них, скасувати ухвалу і передати питання на розгляд у суд першої інстанції. Так, наприклад, якщо суд відмовив у прийнятті позовної заяви з не передбачених у законі підстав, то після скасування ухвали це питання по суті може вирішити тільки суд першої інстанції Тертишніков В. І., Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-прак-тичний коментар. - Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2007. - 576с..

Відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін (п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України) -- можливе тоді, коли суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Такі наслідки настають також тоді, коли суд припустився неістотних порушень норм цивільного процесуального права. Згідно з правилом, передбаченим ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по. суті рішення з одних лише формальних міркувань. Рішення можна скасувати у разі порушення правил підсудності, неточному посиланні на норму права при відповідності рішення чинному законодавству, тобто при порушенні норм процесуального права, які не призвели і не могли призвести до неправильного вирішення справи.

Скасування рішення суду першої інстанції (повне або часткове) і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції (п. 5 ч. 1 ст. 307 ЦПК України) настає тоді, коли встановлено порушення процесуального права. Рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справа розглянута неповноважним суддею або складом суду (п. 1 ч. 1 ст. 311 ЦПК України), який не призначений Президентом України, не обраний Верховною Радою (ст. 128 Конституції України); за наявності обставин, що викликають сумнів у його об'єктивності (ч. 1 ст. 20 ЦПК України), справа підлягає колегіальному розгляду (ч. 2 ст. 18 ЦПК України ); 2) рішення ухвалене чи підписане не тим суддею, який розглядав справу (п. 2 ч. 1 ст. 311 ЦПК України). Таке рішення не відображає волі того судді, чий підпис відсутній. Воно не має сили і значення судового документа, а тому підлягає обов'язковому скасуванню; 3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених про час і місце судового засідання (пункт 3 ч. 1 ст. 311 ЦПК України). Розгляд справи у відсутності таких осіб позбавляє їх реальної можливості здійснювати право на захист наданими їм процесуальними засобами, а суд -- встановити об'єктивну істину, права і обов'язки сторін; 4) суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі (п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України). До зазначеної групи порушень належать дії суду щодо виклику в судове засідання співвідповідачів без попереднього постановлення про це мотивованої ухвали, без доведення її змісту до таких осіб і покладення на них обов'язків за заявленим позовом; 5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунутий ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції (п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України).