Кримінальна субкультура: поняття, ознаки. Роль кримінальної субкультури у процесі детермінації злочинності

Поведінка, що відповідає моральним ідеалам суспільства відповідає і інтересам його законів. Аморальна поведінка у більшості випадків може викликати негативну оцінку з боку суспільства, і тягне за собою юридичну відповідальність і крім цього ще й суспільний осуд.

Одним із проявів такої аморальної поведінки є вчинення злочинів.

Наукове пояснення причин злочинності відноситься до найскладнішої проблеми кримінології. Для пояснення загальних причин злочинності аналізуються певні закономірності суспільного розвитку і пов'язані з ними суперечності, що породжують негативні явища, то дослідження причинного зв'язку на рівні особливого вимагає деталізації детермінант стосовно конкретних обставин. Саме тут деякі загальні теоретичні положення починають втрачати свою переконливість.

Злочинність як явище має своїм підґрунтям різноманітні причини. Аналіз таких умов і причин доводить, що однією з таких детермінант є кримінальна субкультура як різновид існуючих асоціальних контркультур.

Кримінальна субкультура з однієї сторони виступає як самостійна детермінанта злочинності, а з іншої, вона на ряду з іншими входить в сукупність всіх детермінант. Вона є незаперечною хоча і опосередкованою умовою, засобом, джерелом підвищення рівня злочинності.

Кримінальна субкультура - це спосіб життєдіяльності осіб, що об'єдналися в кримінальні групи і котрі дотримуються певних законів і традицій. Дані традиції і закони перш за все покликані залучати до когорти злочинців нові «кадри.»

Кримінальна субкультура, котра виникла в момент появи установ виконання покарань вийшла з них і одразу почала руйнувати всі культурні, моральні норми і принципи існування суспільства.

Враховуючи такі елементи кримінальної субкультури як жаргонна мова, «блатна» лірика не важко прослідкувати вплив її на суспільство.

Внаслідок наявності в ній таких складових елементів як кримінальний жаргон («арго»), власні традиції, закони співіснування, лірика, власна економічна база («общак»), вона з легкістю почала потрапляти у цивілізоване середовище, створюючи цим самим перешкоди для розвитку суспільства.

Кримінальна субкультура стала для злочинців певним інструментом, за допомогою якого почала збільшуватись кількість злочинців і, виходячи з цього злочинності як похідної.

Досліджуючи проблему впливу кримінальної субкультури на суспільство слід відзначити насамперед заходи боротьби із нею як у місцях позбавлення волі так і на волі.

Щодо місць позбавлення волі, то тут слід було б спробувати нейтралізувати вплив носіїв кримінальної субкультури («злодіїв в законі» і іх найближчого оточення) на «новоприбулих» засуджених, які одразу підпадають під їх тиск, що спрямований на залучення «новачків» до дотримання традицій і норм кримінального співтовариства. Це можна було б зробити ідеологічним напрямом у боротьбі із кримінальною субкультурою. Щодо викорінення елементів кримінальної субкультури поза межами місць позбавлення волі, то тут варто було б певним чином перебудувати діяльність правоохоронної системи держави. Також можна було б спробувати вилучити із загального обігу такі елементи кримінальної субкультури як загальнодозволена поширеність кримінальної лірики, мови тощо.

Самим же громадянам варто було б уникати спілкування із представниками кримінального світу, не піддаватися на їх «вчення.»

Використана література

Аванесов Р.А. «Кримінологія.» М, 1984. - 498 с.

Александров Ю.К. «Очерки криминальной субкультуры.» - М.: «Права человека», 2001. - 152 с.

А. Максимов. «Российская преступность.» М., 1998. - 368 с.

Бен - Яков. «Словарь арго ГУЛАГа.» Frankfurt/Main.: Посев., 1982., 149 с.

В. Дубягин. «Следующая жертва - ты. Азбука безопасности.» М., 1995. - 162 с.

В.Ф. Пирожков. «Законы преступного мира молодежи (криминальная субкультура).» Тверь, 1994. - 279 с.

Дышев С.М. «Росия уголовная. От воров в законе до отморозков.» - М., 1998. - 263 с.

Дмитро Ліхачев «Межі первісного примітивізму злодійської мови.» - М., 1990., 375 с.

Дремін В. «Права ув'язнених: міжнародні стандарти і реальність « // Юрид. вісник. - 1998. - №4.

Дубягин Ю.П., Теплицкий Е.А. «Краткий англо-русский и русско-английский словарь уголовного жаргона.» М.: Терра, 1993. 280 с.

» Курс кримінології.» Особл. Част. За ред. О.М. Джужи. - К.: ЮЮрінком Інтер., 479 с.

Л.А. Мильяненков «По ту сторону закона: энциклопедия преступного мира.» С-Пб., 1992. - 672 с.

М.И. Еникеев. «Основы общей и юридической психологии.» Изд. Юристъ., М., 1992. - 479 с.

Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями // Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. - К., 1996.

«Пенітенціарна система» // «Має права людина.» - 1998. - №32.