Набуття громадянства шляхом оптації

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Набуття громадянства шляхом оптації

оптація трансферт громадянство подвійний

Громадянство - це стійкий правовий зв'язок між фізичною особою і державою, який знаходить своє вираження у сукупності їх взаємних прав та обов'язків. Як правило громадянство виникає з народженням людини і закінчується з її смертю.

Аналіз міжнародно-правової практики свідчить, що громадянства можна набути також на основі міжнародних договорів шляхом трансферту чи оптації. Під трансфертом розуміють автоматичну зміну громадянства осіб у зв'язку з переходом території на якій вони проживають, від однієї держави до іншої. В сучасних умовах даний спосіб майже не використовується. Більш демократичним найпоширенішим способом набуття громадянства на основі міжнародного договору є оптація, під якою розуміють вибір громадянства особою у зв'язку із зміною правового титулу території на якій вона проживає. Прикладами можуть служити мирні договори 1947 року з Італією, Фінляндією, відповідно до яких громадяни країн, які проживали на територіях, що відходили до інших держав, ставали громадянами останніх, якщо вони протягом року не подавали заяви про збереження за ними попереднього громадянства. Терміном оптація називають також вибір громадянства особою з подвійним громадянством, яке виникло з народженням чи натуралізацією.

Для ліквідації біпатризму нерідко використовується практика оптації, тобто вибору громадянства. Порядок оптації встановлюється в законодавстві і міжнародних договорах. Найчастіше оптація має місце у зв'язку з територіальними змінами та укладанням спеціальних міждержавних угод про запобігання подвійному громадянству та усунення його.

Оптація (вибір громадянства) не завжди виступає в якості способу набуття громадянства. Наприклад, можливість оптації передбачається в конвенціях про подвійне громадянство. Якщо громадянин якої-небудь держави має одночасно ще іноземне громадянство, то йому може надаватися право оптувати одне із них, відмовившись тим самим від іншого. Громадянства в цьому випадку він не набуває, оскільки тут оптація спричиняє лише втрату одного з громадянств. Однак у деяких випадках оптація виступає як самостійний спосіб набуття громадянства. Таку роль вона відіграла, наприклад, у відповідності з радянсько-польською угодою про репатріацію від 25 березня 1957 року, за умовами якої репатріанти із СРСР в Польською НР з моменту перетинання радянсько-польського державного кордону втрачали громадянство СРСР і отримували громадянство ПНР.

До способів набуття громадянства, пов'язаних із територіальними змінами, належать оптація і трансферт. Оптація - це набуття громадянства на основі його вибору в зв'язку з територіальними змінами. Особи, які мешкають на частині території однієї держави, що переходить під суверенітет іншої держави, отримують право оптації в порядку й у терміни, обумовлені договором між відповідними державами або встановлені державою в односторонньому порядку. Право оптації полягає в праві особи вибрати собі громадянство: або залишити громадянство тієї держави, на території якої вона мешкала раніше, або набути громадянства тієї держави, під суверенітет якої переходить ця територія. У випадку залишення старого громадянства особа повинна в визначений термін покинути територію свого проживання, в разі вибору нового громадянства - вона залишається в місці свого проживання.

Так, 29 червня 1945 року між СРСР і Чехословацькою республікою був укладений договір про Закарпатську Україну. Стаття 2 Протоколу до цього договору містила домовленість сторін про те, що особи української і російської національностей, що мешкають на території Чехословаччини (у Словаччині), мають право оптації (набуття) громадянства СРСР до 1 січня 1946 року. Оптація відбувалася відповідно до законодавства СРСР і ставала дійсною тільки за згодою влади СРСР. Це ж право отримували особи чеської і словацької національностей, що мешкали на території Закарпатської України і бажали зберегти громадянство Чехословаччини. Особи, які отримали право оптації, повинні були протягом 12 місяців переселитися в країну, громадянство якої вони мали намір набути.

Такий же договір був укладений 6 липня 1945 року між урядом СРСР і Польським тимчасовим урядом національної єдності щодо осіб польської і єврейської національностей, що бажали переселитися в Польщу, а також осіб російської, української, білоруської, русинської і литовської національностей, що проживали на території Польщі і бажали переїхати в СРСР.

Слід мати на увазі, що, по-перше, оптація можлива не тільки в груповому (при репатріації), але й в індивідуальному порядку (при одруженні, при ліквідації подвійного або множинного громадянства). По-друге, у всіх перелічених випадках вона здійснюється тільки на основі добровільного вибору громадянства. Фактично, це обмін населенням між державами на основі міжнародної угоди. І хоча сучасне міжнародне право не допускає автоматичної зміни громадянства, тобто його набуття або втрати поза волею індивіда, трансферт усе-таки мав місце в кількох випадках як виняток. Трансферт відрізняється від оптації тим, що тут зміна громадянства настає автоматично.

Відповідно до Федерального закону «Про громадянство Російської Федерації» при зміні її Державного кордону відповідно до міжнародного договору Російської Федерації особи, що проживають на території, державна приналежність якої змінена, мають право на вибір громадянства (оптації) у порядку і строки, які встановлені відповідним міжнародним договором Російської Федерації (ст. 17).

При територіальних перетвореннях в результаті зміни відповідно до міжнародного договору Російської Федерації Державного кордону Російської Федерації громадяни Російської Федерації, які проживають на території, що зазнала зазначеним перетворенням, мають право зберегти або змінити своє громадянство відповідно до умов даного міжнародного договору (ст. 21 Федерального закону «Про громадянство Російської Федерації »).

Відповідно до Конвенції укладеної між Союзом Соціалістичних Республік та Народної Республіки Болгарія «про врегулювання питання громадянства осіб з подвійним громадянством» 1957 року, визначає що, громадяни які підпадають під дію даної конвенції та мають відповідне місце проживання в одній з зазначених держав і бажають вибрати громадянство другої договірної держави, подають заяву про це відповідному посольству договірної держави на протязі одного року з моменту прийняття конвенції.

Міжнародно-правові практиці відомі два види міжнародних договорів, присвячених питанням подвійного громадянства. Перший - договори, спрямовані на подолання наслідків подвійного громадянства (у зв'язку з наданням дипломатичного захисту або з військовою службою). Наприклад Європейська конвенція про скорочення випадків багатогромадянства і військових обов'язках у таких випадках. 1936 року. Другий вид договорів спрямований на ліквідацію подвійного громадянства як такого. Прикладом такого роду може бути угода між СРСР і Монголією з питань громадянства 1937 року. Подібні двосторонні договори існують між багатьма державами. Вони практично однотипні: встановлюють право громадянства для осіб з подвійним громадянством; по відношенню до неповнолітніх вибір громадянства здійснюється їх батьками.

Размещено на Allbest.ru