Організація адвокатури в Узбекистані

Размещено на http://www.allbest.ru/

Досвід адвокатур країн ближнього зарубіжжя має непересічне значення для українських дослідників і законотворців, оскільки ці країни пройшли шлях до незалежності одночасно з нашою країною і вибудовували свою правову систему фактично на тому ж фундаменті, що й Україна. Зокрема, це стосується законодавства про адвокатуру, яке увібрало норми Закону СРСР «Про адвокатуру» і з незначними змінами діяло через республіканські положення про адвокатуру. У декотрих країнах СНД прийнято нове сучасне законодавство про адвокатуру і адвокатську діяльність, а інші, як і Україна, лише крокують до реформи адвокатури. Таким чином, вивчення законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність країн СНД сприяє подальшому реформуванню українського законодавства, дає широкі можливості як для використання досягнень країн, які реформували своє законодавство про адвокатуру, так і для уникнення хибних тенденцій у розвитку правових основ адвокатської діяльності в Україні. Саме цими міркуваннями зумовлена увага до сучасного законодавства про адвокатуру Республіки Узбекистан, адже добре відомо, що Закон «Про адвокатуру» цієї країни розроблявся на основі українського закону 1992 року і значна частина положень останнього була прямо запозичена узбецьким законодавцем. Але останніми роками правове регулювання у даній галузі зазнало в Узбекистані значних змін, які в порівняльно-правовому сенсі дають неоціненний матеріал для дослідження стану і перспектив розвитку українського законодавства про адвокатуру, оскільки дозволяють бачити, як змінюються текстуально дуже схожі закони у різних соціально-політичних умовах.

В останні роки в Узбекистані суттєво оновлено республіканський Закон «Про адвокатуру», а також унормовано діяльність органів адвокатського самоврядування, основні аспекти адвокатської діяльності. Адвокатура Узбекистану визначена як правовий інститут, що «включає незалежні, добровільні, професійні об'єднання осіб, які займаються адвокатською діяльністю, і окремих осіб, які займаються приватною адвокатською практикою». Визначення містить два різних терміни для позначення професійної діяльності адвокатів - «адвокатська діяльність» і «адвокатська практика» (приватна). Втім, для всіх адвокатів документом, що свідчить про приналежність до адвокатської професії, є ліцензія на право заняття адвокатською діяльністю. Адвокатом може стати лише громадянин Республіки Узбекистан, який має вищу юридичну освіту, склав кваліфікаційний іспит і отримав ліцензію. У допуску до іспиту кваліфікаційна комісія відмовляє особам, які не відповідають наведеним вище вимогам, а також у разі, якщо особа позбавлена права займатися адвокатською діяльністю в судовому порядку, має не зняту і не погашену судимість, визнана недієздатною або обмежено дієздатною. Особливістю отримання ліцензії є спеціалізація з галузей права осіб, що складають іспит. Комісією враховується, у якій галузі права особа спеціалізується або передбачає спеціалізуватися, і їй пропонуються білети з питаннями у цій галузі права. Видача ліцензій віднесена до компетенції державних органів - управлінь юстиції та Міністерства юстиції Республіки Каракалпакстан на підставі рішень створюваних ними кваліфікаційних комісій з рівної кількості в кожній з них адвокатів і працівників органів юстиції. Чисельний склад визначається органом юстиції сумісно з регіональним відділенням республіканського громадського об'єднання адвокатів кількістю від 6 до 12 осіб. Враховуючи склад комісії, її очолюють співголови, що обираються з членів комісії (по одному від адвокатів та від працівників юстиції). У такій самій пропорції створюється і Вища кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції Республіки Узбекистан, яка розглядає апеляції на рішення кваліфікаційних комісій, узагальнює і аналізує практику їх роботи. Склад Вищої кваліфікаційної комісії (10 осіб) затверджується Міністерством і республіканським громадським об'єднанням адвокатів - Асоціацією адвокатів Узбекистану, вони ж визначають повноваження і порядок організації діяльності комісії. Головою цієї комісії призначається заступник Міністра юстиції. У склад комісії входять за посадою Президент Асоціації адвокатів і голови її регіональних відділень. Відповідальний секретар комісії призначається зі спеціалістів Управління правової допомоги громадянам Мін'юсту. Вища кваліфікаційна комісія вправі проводити кваліфікаційний іспит у разі оскарження рішення кваліфікаційної комісії про результати екзамену. В залежності від результату проведеного нею екзамену приймається рішення про затвердження рішення кваліфікаційної комісії або про його скасування і видачу ліцензії на право заняття адвокатською діяльністю. Вища кваліфікаційна комісія контролює діяльність кваліфікаційних комісій, проводячи кожні шість місяців узагальнення і аналіз їх роботи.

Міністерство юстиції дотичне і до захисту прав адвокатів, допомагаючи у виконанні їхньої професійної діяльності. Наприклад, МЮ опікується розповсюдженням позитивного досвіду роботи адвокатів, надає адвокатським бюро, колегіям і фірмам методичну допомогу, сприяє діяльності адвокатських бюро, фірм, колегій. Однією з важливих функцій Мін'юсту щодо адвокатури в Узбекистані є вжиття заходів захисту адвокатів від переслідувань, необґрунтованих обмежень і посягань в зв'язку з їх професійною діяльністю. Слід констатувати, що значною мірою Закон Республіки Узбекистан «Про адвокатуру» і досі походить на відповідний український закон, зокрема, у частині, де мова йде про гарантії адвокатської діяльності, оплату праці адвоката, соціальні права, дисциплінарну відповідальність тощо. Разом з тим, в Законі Республіки Узбекистан значно розширено, порівняно з українським законом, зміст адвокатської таємниці, до якої, зокрема, віднесено і сам факт звернення клієнта до адвоката (про доцільність саме такого підходу, до речі, багато писали й українські науковці). Крім того, в Узбекистані з 1 січня 1999 р. діє спеціальний Закон «Про гарантії адвокатської діяльності і соціальний захист адвокатів». Ним, зокрема, передбачено заборону вимагати розголошення адвокатської таємниці. В Законі встановлено гарантії незалежності адвоката, які полягають, наприклад, у недоторканності адвоката, наданні державою гарантій адвокатської діяльності та соціального захисту, встановленні відповідальності за втручання у справи, що перебувають у веденні адвоката, або за порушення його недоторканності, яка розповсюджується на його житло, службове приміщення, використовуваний ним транспорт і засоби зв'язку, його кореспонденцію, належні йому речі і документи. Неприпустимим втручанням, серед інших перерахованих у Законі факторів, є вплив на адвоката в будь-якій формі з метою перешкоджання вивчення конкретної справи чи примушення адвоката зайняти позицію, яка суперечить інтересам клієнта, допущення щодо адвоката погроз, образ, наклепу, насильства, посягань на життя та здоров'я, майно. Важливо, що витребування, вилучення, огляд, перевірка, копіювання, збір та використання інформації, пов'язаної з юридичною допомогою, допускається лише у випадку притягнення адвоката як обвинуваченого, а в інших випадках - лише за згодою особи, яка звернулася за правовою допомогою. Держава усіляко сприяє реалізації права на правову допомогу, гарантуючи кожному право звернутися за своїм вибором до будь-якого адвоката для захисту своїх прав. Встановлено, що звільнюються від оплати за надання правової допомоги непрацездатні та неплатоспроможні, малозабезпечені громадяни (сукупний дохід не перевищує мінімальний розмір заробітної плати). Для забезпечення вільного і рівного доступу до юридичної допомоги держава «здійснює співробітництво з адвокатурою», а питання, які зачіпають інтереси адвокатури, вирішуються державними органами за участю республіканського громадського об'єднання адвокатів. Держава бере на себе певні обов'язки щодо забезпечення можливості виконувати професійні повноваження адвокатом, забезпечує адвокатуру необхідними приміщеннями у зручних для звернення громадян місцях, надає пільги по оплаті комунальних послуг, послуг зв'язку тощо. Надаючи допомогу у створенні належних умов адвокатурі у гарантованому нею громадянам праві на правову допомогу, держава через ліцензуючий орган здійснює контроль за дотриманням адвокатами ліцензійних вимог та умов. Контролюється, зокрема, дотримання законодавства про адвокатуру, правил адвокатської етики, професійної підготовки адвокатів. Міністерство юстиції Республіки Узбекистан веде реєстр ліцензій на право заняття адвокатською діяльністю, як виданих, так і таких, що анульовані, дія котрих зупинена чи припинена. Законом «Про адвокатуру» не регулюються питання адвокатського самоврядування, а Правила професійної етики адвокатів Республіки Узбекистан розділяють органи адвокатського самоврядування і Кваліфікаційну комісію адвокатури.

Професійним громадським об'єднанням осіб, які займаються адвокатською діяльністю на території Узбекистану, визнається Асоціація адвокатів Узбекистану - самостійна самоврядна недержавна некомерційна організація у формі громадського об'єднання, яке не передбачає отримання прибутку. Асоціація має на меті сприяння створенню сильної, незалежної системи адвокатури демократичної правової держави, забезпечення дотримання правил адвокатської етики, захисту професійної діяльності адвокатів, соціального захисту адвокатів, подання висновків правоохоронним органам і судам з питань адвокатської діяльності; до повноважень Асоціації лежить підготовка і затвердження документів, що стосуються адвокатської діяльності, обов'язкових для виконання адвокатськими структурами, методична допомога адвокатам тощо. Вищим органом Асоціації є з'їзд, а вищим органом відділення Асоціації - конференція адвокатів. При Асоціації адвокатів Узбекистану діє консультативний орган (на громадських засадах) - Науково-методична рада, основною метою якої є надання науково-практичної допомоги ефективному виконанню завдань, покладених на інститут адвокатури, розробка науково обґрунтованих рекомендацій щодо розвитку адвокатури й укріплення науково-методичної та правової бази адвокатури. Досить цікавими для українських адвокатів мають бути питання, відображені у Положенні про порядок забезпечення права на захист затриманих, підозрюваних, обвинувачених на стадії дослідчої перевірки та попереднього слідства, затвердженому спільним протоколом ДСУ МВС Республіки Узбекистан та Асоціації адвокатів Узбекистану. З метою своєчасного забезпечення права на захист затриманого, підозрюваного, обвинуваченого, кожне адвокатське формування на місцях закріплюється за конкретним слідчим підрозділом органів внутрішніх справ, що вирішується керівниками слідчих підрозділів та територіальних відділень Асоціації адвокатів Узбекистану. Організується чергування адвокатів, в тому числі й у вихідні та святкові дні для забезпечення термінового залучення адвокатів до захисту прав і законних інтересів затриманих. На керівників адвокатських формувань покладається контроль за своєчасною явкою адвокатів по виклику слідчого. В Положенні ретельно відпрацьовано питання порядку запрошення й участі адвокатів у кримінальній справі, забезпечення захисту за рахунок держави, порядок оформлення відмови від захисника, оскарження фактів порушення права на захист підозрюваних, обвинувачених. Керівники адвокатських формувань, територіальні відділення Асоціації адвокатів і Асоціація адвокатів Узбекистану щоквартально узагальнюють факти порушень законності, прав і законних інтересів учасників процесу і направляють довідки керівникам слідчих підрозділів МВС. Органами дізнання ведеться обов'язково облік звернень адвокатів щодо порушень прав підозрюваних, обвинувачених на захист, аналізується стан їх розгляду.

Складними і недостатньо врегульованими є питання, пов'язані з оподаткуванням адвокатської діяльності. В Узбекистані прийнято спеціальну Інструкцію про порядок вирахування та сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету адвокатськими бюро, колегіями адвокатів, адвокатськими фірмами та адвокатами, яка була зареєстрована Мінюстом 22 березня 2004 р. Адвокатура визначається як самоврядна організація, створена на добровільній основі адвокатами для здійснення захисту прав фізичних і юридичних осіб, некомерційною організацією і здійснює діяльність за рахунок власних коштів. Адвокатські формування - недержавні, некомерційні організації - звільняються від сплати податку на прибуток, не є платниками єдиного податку. Кошти, що поступають за надання юридичної допомоги адвокатом не розглядаються як доход адвокатських формувань, вони не сплачують екологічний податок, податок на додану вартість, на благоустрій і розвиток соціальної інфраструктури тощо, однак вони сплачують внески на соціальне страхування в розмірі 25% від фонду оплати праці. Законодавством передбачено створення спеціального Фонду соціального захисту адвокатів, кошти якого використовуються на соціальні потреби адвокатів, наприклад, компенсаційні і гарантійні виплати, матеріальну допомогу, оплату путівок, доплату на харчування,внески по страхуванню життя і здоров'я, навіть оплату абонементів у спортивні секції, членські внески за адвоката тощо.

Впорядкована і документація адвокатських формувань - Правління Асоціації адвокатів Узбекистану затвердило Методичні рекомендації по веденню адвокатського діловодства(адвокатського досьє) і порядку реєстрації документів. Отже, як можна бачити, однією з головних і специфічних для Узбекистану тенденцій розвитку законодавства про адвокатуру є те, що узбецький законодавець, поступово модернізуючи (але не змінюючи докорінно) «інституційний» закон про адвокатуру, водночас приймає спеціальні нормативні акти, які принципово розширюють сферу правового регулювання та надають адвокатурі нового, «підсиленого» правового статусу. В цьому відношенні слід звернути увагу насамперед на Закон «Про гарантії адвокатської діяльності і соціальний захист адвокатів» та Положення про порядок забезпечення права на захист затриманих, підозрюваних, обвинувачених на стадії дослідчої перевірки та попереднього слідства, затвердженому спільним протоколом ДСУ МВС Республіки Узбекистан та Асоціації адвокатів Узбекистану. Стосовно останнього нормативного документу слід також особливо відзначити, що його прийнято спільно двома установами, які в межах кримінального судочинства є процесуальними супротивниками. Це яскравий і достойний наслідування приклад компромісного узгодження міжвідомчих розбіжностей заради досягнення спільної мети - підвищення ефективності досудового (попереднього) слідства. Можливо й українському законодавцеві, враховуючи численні й невдалі спроби прийняти новий закон «Про адвокатуру», слід скористатися цим нестандартним підходом до правового регулювання адвокатської діяльності.

Нетрадиційним є й те, що питання адвокатського самоврядування практично не врегульовані на законодавчому рівні, а розглядаються в межах внутрішньокорпоративного акта - Правил професійної етики. Такий підхід зовнішньо виглядає цілком виправданим, оскільки всі адвокати Узбекистану об'єднані у єдину організацію - Асоціацію адвокатів, яка має статус громадської організації (що, на нашу думку, є дещо некоректним), і тому, природно, її органи формуються і діють на підставі локального нормативного акту, а не закону. Але зазначений підхід має й певні вади з огляду на те, що не враховує публічно-правовий характер адвокатури, внаслідок чого органи самоврядування адвокатури - не тільки як громадської організації, але й як інституту правової системи - не мають законодавчо закріпленого статусу.

Непересічна подія, яка має неабияке значення як для подальшого розвитку адвокатури Узбекистану, так і правової системи цієї держави в цілому, відбулася буквально днями. Президент І.Каримов видав Указ «Про заходи з подальшого реформування інституту адвокатури в Республіці Узбекистан». В цьому важливому документі вирішено найважливіші питання подальшого демократичного розвитку професійного правозахисного інституту - адвокатури, яка забезпечує захист прав та свобод людини і громадянина, сприяє належному функціонуванню правової системи держави. В Указі наголошується, що його мета полягає у подальшій лібералізації судово-правової системи, реалізації конституційної норми щодо права громадян на професійну юридичну допомогу на будь-якій стадії судочинства, забезпечення організаційної самостійності адвокатури, наповнення її висококваліфікованими кадрами, посилення гарантій незалежності адвокатів, підвищення авторитета і престижу адвокатської професії.

* * *

Підсумовуючи викладене, хотілось би зазначити наступне. Шляхи вирішення низки основоположних питань демократичного розвитку адвокатури у пострадянських республіках прискіпливо вивчаються в Україні, де саме зараз відновлено роботу над новою редакцією закону «Про адвокатуру», а чотири громадські організації адвокатів та юристів об'єднали зусилля у створенні сучасного закону і відтворили у спільному Меморандумі основні концептуальні положення майбутнього законопроекту; майже одночасно створена Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури робоча група активно розпочала розробку оновленого варіанту законопроекту Ю.Р.Мірошниченка «Про адвокатську діяльність». У найближчий час очікується внесення законопроекту «Про безоплатну правову допомогу», створеного на реалізацію схваленої Указом Президента України Концепції формування системи безоплатної правової допомоги в Україні. Отже, більшість тих самих питань, навколо котрих вирують пристрасті в юридичних колах України, розв'язані чи близькі до розв'язання в Узбекистані. Наприклад, визнано, що реформування адвокатури є найважливішим завданням реформи судово-правової системи, проголошено основні напрями реформування адвокатури: створення централізованої системи самоврядування адвокатури як одного з основних інститутів громадянського суспільства, поставлено завдання посилення вимог до складання професійних іспитів в адвокатуру, проходження стажування та обов'язкове підвищення кваліфікації адвокатів. Цікавими для українських адвокатів є й питання врегулювання організаційних форм і визначення правового статусу адвокатських формувань, виключення участі у судочинстві осіб, котрі не мають спеціальних знань в сфері юриспруденції. Увага приділена такому актуальному питанню як вдосконалення механізму контролю за дотриманням адвокатами правил професійної етики та системи дисциплінарного провадження щодо адвокатів. Вирішено в Узбекистані й питання, над яким більше 10 років розмірковують в Україні і не наважуються запровадити - створення професійної організації адвокатів з обов'язковим членством - Палати адвокатів Республіки Узбекистан (на базі Асоціації адвокатів Узбекистану). Визначено, що Палата адвокатів є некомерційною організацією, яка разом з її територіальними підрозділами складає єдину систему самоврядування адвокатури, діє на засадах невтручання в діяльність адвокатів, яка здійснюється у відповідності з законодавством, фінансується за рахунок вступних і членських внесків адвокатів та інших коштів, не заборонених законодавством. Указом визначено завдання і напрями діяльності Палати адвокатів Узбекистану. Сподіваємося, що запропоновані в Узбекистані шляхи реформування адвокатури, зможуть стати корисним орієнтиром при створенні сучасної моделі адвокатури в Україні. І на завершення цього короткого огляду хотілося б іще раз наголосити, що сьогодні, коли в Україні існує очевидна потреба запропонувати новий законопроект про адвокатуру та адвокатську діяльність, який би враховував актуальний стан української адвокатури і сучасні виклики для її утвердження як демократичної правозахисної інституції, видається доцільним ретельне вивчення законодавства про адвокатуру пострадянських країн, і особливо тих, що починали побудову національної адвокатури в однакових з Україною «стартових умовах». Тому законодавство Республіки Узбекистан, яка, як було сказано вище, саме належить до таких країн, не повинно, на нашу думку, залишатися поза науковою увагою вітчизняних дослідників.

Список використаних джерел

адвокатура законодавство

http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Chaau/2008-1/08gsvavu.pdf

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0

Закон України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України, 1993, N 9, ст.62 (з наступними змінами).

Размещено на Allbest.ru