Ознаки контрабанди

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Українське суспільство сьогодні, як і в попередні роки, перебуває у стадії проведення правових реформ. За цих умов правоохоронним органам нашої держави постійно доводиться протистояти зростанню злочинності. За оцінкою Кабінету Міністрів України, контрабанда завдає суттєвої шкоди економічним відносинам у сфері господарської діяльності нашої держави. Збитків зазнають інтереси вітчизняного товаровиробника і порушується нормальний порядок товаровідносин на внутрішньому ринку України та у сфері зовнішньої торгівлі, що, у свою чергу, негативно позначається на розвитку економічних відносин між державами, гальмує входження України до загальносвітового економічного простору.

Нелегальне ввезення іноземних товарів зменшує попит на вітчизняну продукцію. Порушується монополія держави на експорт та імпорт певних груп товарів, особливо на ті з них, що виключені із загального товарообігу. Крім того, результати такої злочинної діяльності негативно впливають на суспільні відносини у сфері захисту життя та здоров'я громадян (контрабанда зброї та боєприпасів, ядерних матеріалів та речовин), прав громадян у галузі користування культурними цінностями, культурним надбанням нашої держави, іншим інтересам особи.

За даними Державної митної служби України, протягом 2002 -2004 pp. було порушено 1181 кримінальну справу за ознаками контрабанди, а розглянуто судами лише - 698, або половина від зареєстрованих випадків контрабанди. Напевно, це стало можливим внаслідок недостатніх дій правоохоронних органів, прогалин у чинному законодавстві, низького рівня правозастосовчої діяльності у справах про контрабанду.

Мета дослідження полягає в тому, щоб якомога досконаліше вивчити контрабанду і пов'язані з нею проблеми та питання.

Контрабанда (Стаття ККУ 201)

Стаття ККУ 201:

1. Контрабанда, тобто переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України, -- карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією предметів контрабанди.

2. Ті ж дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, -- караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.

Примітка. Контрабанда товарів вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їхня вартість у тисячу І більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок переміщення відповідних предметів через митний кордон України, який є необхідною умовою нормальної діяльності митних органів по стягненню передбачених законодавством платежів, здійсненню митного контролю і митного оформлення предметів. Додатковим факультативним об'єктом контрабанди можуть виступати встановлений порядок обігу предметів дозвільної системи, порядок сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, громадська безпека, здоров'я населення.

Усі предмети контрабанди поділяються на дві групи:

1) предмети, яким притаманні спеціальні ознаки, що надають підстави для кваліфікації їх незаконного переміщення через митний кордон України за ст. 201 незалежно від розміру контрабанди:

а) історичні та культурні цінності;

б) отруйні, сильнодіючі, радіоактивні або вибухові речовини;

в) зброя та боєприпаси (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї);

г) стратегічно важливі сировинні товари, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України, їх вільний обіг згідно з чинним законодавством може істотно обмежуватись і для переміщення їх через митний кордон, як правило, потрібен спеціальний дозвіл. Специфіка предмета злочину у таких ситуаціях зумовлює необхідність кваліфікації за сукупністю злочинів {застосуванню, крім ст. 201, підлягають, зокрема, ст. ст, 263, 265, 267, 321);

2) товари, які вільно обертаються в Україні і незаконне переміщення яких через митний кордон України утворює склад злочину, передбаченого ч 1 ст. 201, лише у випадку вчинення його у великих розмірах.

Контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів потрібно кваліфікувати за ст. 305.

Переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів або білетів державної лотереї, здійснюване з метою їх збуту на території України чи за кордоном, треба кваліфікувати не як контрабанду, а як готування до їх збуту (ст. ст. 14, 199).

Порушення порядку переміщення через митний кордон валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних та інших документів, платіжних карток тягне адміністративну відповідальність, передбачену МК.

Про поняття культурних цінностей див. коментар до ст. 193. Культурні цінності не завжди є водночас історичними, але історичні цінності визнаються частиною культурних цінностей. Вивезення культурних цінностей з України здійснюється за наявності спеціального дозволу, який видається в установленому законом порядку. Вивезенню з України не підлягають: а) культурні цінності, занесені до Державного реєстру національного культурного надбання; б) культурні цінності, включені до Національного архівного фонду; в) культурні цінності, включені до Музейного фонду України.

Отруйні речовини -- це отрути, токсини (бойові, лікарські, сільськогосподарські та інші), які, потрапляючи всередину організму людини через органи дихання, травлення або через шкіру, здатні викликати смерть людини або психоневрологічний розлад, порушення дихання чи функції серцево-судинної системи, ураження нирок (нефропатію) чи печінки (гепатопатію) тощо. Вони можуть бути мінерального (миш'як, стрихнін, ртуть та сулема, синильна кислота та інші ціаніди, пестициди тощо), рослинного (отрута, виділена із мухомора, блідої поганки тощо), тваринного (зміїна отрута та отрута, що виробляється членистоногими тваринами) або змішаного чи штучного (хімічного) походження.

Сильнодіючі речовини -- це лікарські, побутові, промислові та інші хімічні речовини, здатні своїм впливом на живий організм заподіяти йому шкоди. До них, зокрема, віднесені аміназин, бісептол, гросептол, еритроміцин, ефералган, камфора, корвалол, ністатин, нітрогліцерин, новокаїн, сульфадимезин, тетрациклін, фурацилін, Деякі інсуліни та вітаміни, кислота нікотинова, настойки женьшеню і прополісу, розчин йоду спиртовий. До сильнодіючих речовин належать і інші кислоти, луги, солі.

Незаконне переміщення зазначених сильнодіючих речовин через митний кордон України має тягнути кримінальну відповідальність за ст. 201 тільки у тих випадках, коли кількість зазначених лікарських засобів значно перевищує розміри, необхідні для лікування конкретної особи. Це є питанням факту, яке повинно вирішуватись на підставі конкретних матеріалів справи.

Під радіоактивними речовинами слід розуміти ядерне паливо, яке може виділяти енергію шляхом самопідтримуваного ланцюгового процесу ядерного поділу поза ядерним реактором, радіоактивні продукти та відходи, а також речовини природного або штучного походження, що містять у своєму складі радіоактивні ізотопи, які здатні до первісного випромінювання (руда уранова або торієва, уран-233, плутоній-239, америцій-242 тощо). Обладнання та установки (технічні пристрої) -- джерела іонізуючого випромінювання (обладнання ядерних реакторів, установки для поділу ізотопів, системи конверсії тощо) -- не є в прямому розумінні слова речовинами. Речі, що набули радіоактивності внаслідок впливу радіоактивних матеріалів (проби ґрунту, техніка, одяг тощо), також не можуть визнаватися радіоактивними речовинами.

Про поняття вибухових речовин, бойових припасів і зброї див. коментар до ст. 410.

Під товаром слід розуміти будь-який продукт праці, що має споживчу вартість, призначений для задоволення потреб людини і при цьому вироблений для відчуження шляхом продажу, обміну, здавання на комісію (консигнацію) тощо, а не для власного споживання чи використання. Це можуть бути продовольчі або непродовольчі товари, лікарські засоби (крім отруйних, сильнодіючих, наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів) і вироби медичного призначення, гладкоствольна мисливська зброя (це зброя, конструкція якої не дозволяє стріляти нарізною кулею) та бойові припаси до неї, друкована продукція, промислові вироби, у т.ч. такі продукти, які переміщуються через митний кордон України з використанням трубопровідного транспорту (нафта, природний газ) та ліній електропередач (електроенергія). Не є предметом цього злочину речі, які відповідно до законодавства України не підлягають обов'язковому декларуванню митним органам та не обкладаються митом, речі, що ввозяться (пересилаються) у разі переселення громадян на постійне місце проживання в Україні, речі, які ввозяться (пересилаються) громадянами і входять до складу спадщини, відкритої за митним кордоном України на користь резидента (за наявності консульської легалізації відповідних документів).

До стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України, належать передусім товари, на які поширюється режим ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій. Ці режими запроваджуються Україною, зокрема, у разі: різкого погіршення розрахункового балансу України, якщо негативне сальдо йо го перевищує на відповідну дату 25 процентів від загальної суми валютних вимог України; досягнення встановленого ВР рівня зов нішньої заборгованості; значного порушення рівноваги по певних товарах на внутрішньому ринку України; необхідності забезпечити певні пропорції між імпортною та вітчизняною сировиною у виробництві тощо. Переліки товарів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню і ліцензуванню, щорічно затверджуються КМ.

До стратегічно важливих сировинних товарів можуть відноситись також товари, дозвіл на вивезення яких видається спеціально уповноваженим органом -- ДСЕК. Переліки таких товарів затверджуються і періодично переглядаються КМ.

Об'єктивна сторона контрабанди виражається в діях, які полягають у незаконному переміщенні відповідних предметів через митний кордон України.

Під переміщенням через митний кордон слід розуміти ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через територію України товарів та інших предметів у будь-який спосіб, включаючи використання з цією метою спеціально тренованих тварин, трубопровідного транспорту та ліній електропередачі. Предмети контрабанди можуть бути переміщені через сухопутний, морський або повітряний кордон як разом з особами, які його перетинають, так і окремо від них, наприклад, у разі відправлення вантажу поштою.

Обов'язковою ознакою складу злочину є місце його вчинення -- це митний кордон. Митний кордон збігається з державним кордоном України (див. коментар до ст. 331), за винятком меж спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон є складовою частиною митного кордону України.

Переміщення предметів через митний кордон України поза митним контролем означає їх переміщення: 1) поза місцем розташування митниці; 2) в розташуванні митниці, але поза зоною митного контролю; 3) поза часом здійснення митного оформлення (тобто до відкриття чи після закриття митниці, яка є тимчасовою або працює не цілодобово); 4) із незаконним звільненням від митного контролю.

Переміщення предметів контрабанди через митний кордон України поза митним контролем особою, яка водночас перетинає державний кордон України поза пунктами пропуску, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 201, 331.

Переміщення предметів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю -- це їх переміщення: 1) з використанням тайників (спеціально, з метою вчинення контрабанди, виготовлених або обладнаних схованок в транспортних засобах, устаткуванні, тарі, предметах одягу тощо); 2) з використанням інших засобів, що утруднюють виявлення предметів (з приховуванням предметів в організмі чи на тілі людини або тварини, в одязі, взутті, головному вбранні, в порожнинах транспортного засобу, в багажі, продуктах харчування, речах особистого користування тощо); 3) шляхом надання одним предметам вигляду інших через істотну заміну зовнішніх характерних ознак предметів, а також їх тари, упаковки тощо, що дозволяє віднести предмети контрабанди до предметів іншого виду (наприклад, так зване камуфлювання справжності); 4) з поданням митному органу України як підстави Для переміщення предметів через митний кордон певних документів: а) підроблених; б) одержаних незаконним шляхом (наприклад, в результаті надання уповноваженій особі як підстави для видачі документів завідомо неправдивих відомостей або внаслідок зловживання службовою особою своїм службовим становищем чи службової недбалості); в) що містять неправдиві дані (щодо ваги, кількості асортименту, найменування, вартості предметів, їх інших характеристик, щодо суті угоди, відправника або одержувача предметів, щодо держави, з якої вони вивезені або в яку переміщуються); г) що є підставою для переміщення інших предметів.

Використання підробленого документа охоплюється поняттям “приховування від митного контролю” і додаткової кваліфікації за ч. З ст, 358 не потребує.

Підставою для переміщення предметів через митний кордон г визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на пропуск предметів через митний кордон, Зокрема, це можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товарно-супровідні документи, дозвіл відповідних державних органів (наприклад, Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України, ДСЕК).

Такі документи, як дозволи служби екологічного контролю, сертифікати про походження товарів, фітосанітарні та ветеринарні сертифікати, сертифікати відповідності, банківські документи щодо розрахунків за контрактами, довідки про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами або довідки про відсутність за межами України валютних цінностей і майна та деякі інші, хоч і необхідні для здійснення митного оформлення і впливають врешті-решт на винесення митним органом рішення про пропуск конкретних предметів через митний кордон, не є власне підставою для переміщення товарів або інших предметів через митний кордон Тому використання таких сфальсифікованих документів не утворює коментованого складу злочину і за наявності для цього підстав може кваліфікуватись за ст. 358 або ст. 366.

Під незаконним переміщенням історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, зброї, боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), стратегічно важливих сировинних товарів через митний кордон слід розуміти їх переміщення: 1) поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю; 2) поєднане з недекларуванням або недостовірним декларуванням.

Переміщення товарів, які перебувають у вільному обігу в Україні, утворює склад розглядуваного злочину тоді, коли воно вчинено одним із двох вказаних у ст. 201 способів, тобто у даному разі спосіб виступає обов'язковою ознакою складу злочину. Крім того, пе реміщення товарів визнається злочином лише за умови, що вон вчинене у великих розмірах. Контрабанда товарів вважається вчи неною у великих розмірах, якщо їхня вартість у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громада: (примітка до ст. 201).

Переміщення товарів поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, однак не у великих розмірах, тягне адміністративну відповідальність згідно з МК. Незаконне вивезення з України або ввезення на її територію об'єктів тваринного і рослинного світу (зоологічних і ботанічних колекцій, тварин і рослин, занесених до Червоної книги України тощо) тягне адміністративну відповідальність за ст. 88 КАП за умови, що ці дії не містять складу злочину, передбаченого ст. 201.

Вартість предметів контрабанди визначається за національною валютою України за допомогою нормативних актів про ціни та ціноутворення на відповідні товари, вільних ринкових цін на них, а у разі їх відсутності таких цін -- на підставі висновків товарознавчої експертизи.

У разі, якщо предмет контрабанди відсутній (знищений, реалізований, вивезений за межі України або місце його знаходження невідоме) чи істотно змінився (пошкоджений тощо), при визначенні його вартості використовуються відомості, які містяться у документах. Вартість може визначатись на підставі цін на ідентичні або на подібні товари відповідно до порядку, встановленого митним законодавством.

Дії особи, яка мала умисел на незаконне переміщення через митний кордон товарів у великому розмірі, але перемістила їх (у т.ч. за домовленістю з іншими особами) невеликими частинами, вартість кожної з яких є меншою від тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, слід розглядати як продовжуваний злочин і кваліфікувати за ст. 201.

Контрабанда, якщо метою незаконного переміщення предметів було ухилення від сплати обов'язкових платежів, кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 201, 212. Правова оцінка зазначених дій як ідеальної сукупності зумовлена тим, що здійснюване легальне переміщення через митний кордон України товарів пов'язане зі сплатою до чи в момент їх переміщення ПДВ, акцизного збору, мита, інших обов'язкових платежів. Кваліфікація за сукупністю вважається правильною на тій підставі, що вказані злочини мають різні об'єкти посягань, ст. 212 не конкретизує спосіб ухилення від оподаткування (а отже, ним може бути і недотримання митних процедур). Крім цього, у деяких випадках незаконного переміщення предметів через митний кордон відсутній мотив, притаманний ст. 212, -- бажання ухилитись від сплати обов'язкових платежів.

У разі, коли винний спочатку вчинює контрабанду товарів у великих розмірах, а згодом здійснює операції з незаконно переміщеними через митний кордон предметами, які приховує від оподаткування, вчинене утворює реальну сукупність злочинів, передбачених ст. ст. 201, 212.

Декларування товарів не своїм найменуванням, наприклад, декларування під іншим кодом товарної номенклатури, умисне заниження митної вартості, повідомлення завідомо недостовірних даних про країну походження або митний режим товарів (так званий псе-вдотранзит або “утоплення” оподатковуваних товарів, ввезення товарів під виглядом виставкового майна) за наявності ознак складу злочину, передбаченого ст. 222, має розцінюватись як шахрайство з фінансовими ресурсами (надання завідомо неправдивої інформації з метою отримання пільг щодо податків) або кваліфікуватися за ст. 212. Умисне ввезення в Україну під виглядом транзиту предметів фактично з метою їх реалізації на території України за наявності підстав кваліфікується як контрабанда, оскільки у даному разі до митного органу як підстава для переміщення предметів подаються документи, які містять неправдиві дані. В інших випадках порушення зобов'язання про зворотне вивезення чи зворотне. ввезення предметів або про транзит має тягнути адміністративну відповідальність згідно з МК.

Контрабанда є злочином з формальним складом. До визначення моменту закінчення контрабанди потрібно підходити диференційовано і враховувати те, відбувається ввезення чи вивезення предметів злочину, а також місце здійснення протиправних дій. В Україні створені і діють спеціальні митні зони, функціонують внутрішні митниці, які розміщені на митному кордоні там, де він збігається з межами спеціальних митних зон. Якщо предмети ввозяться на митну територію України або вивозяться із спеціальних митних зон на решту митної території, контрабанда має розглядатись як закінчений злочин у разі фактичного переміщення предметів через митний кордон. При цьому не має значення, вдалося чи ні винному вивезти предмети контрабанди за межі зони митного контролю.

Якщо предмети вивозяться за межі митної території України або ввозяться з іншої частини митної території до спеціальних митних зон, контрабанда визнається закінченою після вчинення дій, спрямованих на реалізацію наміру відповідно ввезти чи вивезти предмети, -- з моменту виявлення їх під час митного контролю.

Добровільна відмова від вчинення контрабанди можлива лише на стадії готування до незаконного переміщення предметів через митний кордон або незакінченого замаху на його вчинення, коли особа усвідомлює можливість доведення злочину до кінця, але з власної ініціативи відмовляється від цього. Добровільна відмова виключається, якщо особа видає предмети контрабанди у зв'язку з оголошенням їй рішення про проведення особистого огляду (виняткова форма митного контролю), огляду або переогляду транспортних засобів, товарів та інших предметів, оскільки у даному разі порушник митного законодавства розуміє об'єктивну неможливість доведення злочинного наміру до кінця через наявність нездоланної перешкоди.

4. Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку, у т.ч. особа, яка користується правом дипломатичного імунітету. Дії службової особи, яка сприяла незаконному переміщенню предметів через митний кордон, слід розглядати як пособництво у контрабанді та, за наявності підстав, як відповідний злочин у сфері службової діяльності.

Якщо контрабандою займається службова особа з використанням свого службового становища (наприклад, працівники митниць, військовослужбовці прикордонних військ, капітани суден, дипломатичні працівники), дії винного потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 201, 364 (365) або ст. 423 (424)

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Недекларування відповідних предметів, вчинене з необереж ності, не містить ознак коментованого складу злочину. Не може бути притягнута до кримінальної відповідальності за контрабанду особа, яка добросовісно помиляється щодо того, чи є даний предмет культурною цінністю або отруйною речовиною (наприклад, якщо ця культурна цінність тривалий час зберігалась у родині особи або якщо ця речовина була вільно придбана особою в крамниці іншої країни).

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 201) є вчинення його: 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 і коментар до неї, а про поняття раніше судимої особи -- коментар до ст. 88. Якщо контрабанду вчинено за попередньою змовою групою осіб, то при визначенні її розміру потрібно виходити із загальної вартості предметів, які переміщуються через митний кордон.

митний контроль контрабанда

Практична частина

Вирок

Іменем України

«26»січня 2007 року м. Севастополь

Військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил під головуванням судді ЛЕСЯ В.І, При секретарях НАЗАРОВІЙ О.В., МАРКОВСЬКІЙ О.В., КУТИГІНІЙ Н.А, за участю державних обвинувачів - начальника відділу Головного управління нагляду за додержанням законів у Збройних Силах України та інших військових формуваннях Генеральної прокуратури України КОВАЛЯ П.С. і начальника відділу військової прокуратури Військово-Морських Сил України ПОЛІВАНОВА С.М., захисника-адвоката СИСОЕВА О.С.,у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за обвинуваченням колишнього заступника командира дивізії - командира українського контингенту в Республіці Ірак українського контингенту штабу багатонаціональної дивізії (в даний час перебуває у розпорядженні Міністра оборони України) генерал-майора С А В Ч Е Н К А Сергія Павловича, який народився 5 грудня 1955 року у м. Марганець Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не судимого, одруженого, має на утриманні неповнолітнього сина, на військовій службі з вересня 1973 року, зареєстрованого та проживаючого у м. Сімферополь, вул.. Мате Залки, 7-в, кв.11,у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.201 КК України.Судовим слідством військовий судСправа №1-1/07в с т а н о в и в :

Органами досудового слідства САВЧЕНКО обвинувачується в переміщенні валюти через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, у великих розмірах, яке він вчинив за наступних обставин.

Як вказано в обвинувальному висновку, Савченко у лютому 2005 року під час проходження військової служби в Республіці Ірак, в порушення вимог п.п.1, 39 ст. 1, ст.ст. 40, 45, п. 2 ст. 54, ст..ст.81, 85, 87, 88, п. п. 4, 5 ст. 96, ст.. 97 Митного кодексу України, п. п . 3.1, 3.2 Інструкції про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України, затвердженої постановою правління Національного Банку України від 12 липня 2000 року № 283, п. 9 Переліку відомостей, що оголошуються громадянами у разі переміщення ними через митний кордон України товарів та інших предметів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 748, вирішив перемістити через митний кордон України іноземну валюту у сумі 47500 доларів США, з використанням ТОЛОЧНОГО, тобто іншої особи, що не підлягає відповідно до закону кримінальній відповідальності за скоєне.

З цією метою, увечері 8 лютого 2005 року у місці дислокації українського миротворчого контингенту в будинку командира сьомої окремої механізованої бригади Збройних Сил України (м.Аль-Кут, Республіка Ірак), САВЧЕНКО розділив наявну у нього іноземну валюту на три частини, обгорнув кожну папером, обмотав скетчем і помістив всередину двох кросівок, які в свою чергу поклав до коробки і помістив серед решти речей в іншу коробку, запечатавши та обмотавши мотузкою.

9 лютого 2005 року близько 10 годин САВЧЕНКО попросив полковника ТОЛОЧНОГО, який того ж дня прибув з України в Республіку Ірак у службове відрядження, перевезти в Україну вказану коробку з речами та сувенірами для його родини. При цьому він ввів ТОЛОЧНОГО в оману, умисно не повідомивши про знаходження у цій коробці прихованої ним іноземної валюти, не уповноважив останнього на відкриття вказаної запечатаної коробки та на декларування іноземної валюти, не надав йому для пред»явлення митному органу передбачених чинним законодавством документів, необхідних для ввезення готівкової валюти на митну територію України, чим позбавив його можливості пред»явити митному органу та задекларувати встановленим порядком вказану іноземну валюту. Зазначену коробку ТОЛОЧНИЙ перемістив повітряним транспортом - військовим літаком ІЛ-76 авіарейсом UKS-2711 - з м.Аль-Кут (Республіка Ірак) в м. Миколаїв.

Прибувши близько 19 години того ж дня на митну територію України в міжнародний аеропорт «Миколаїв», ТОЛОЧНИЙ не задекларував приховану САВЧЕНКОМ від митного контролю іноземну валюту, про наявність якої йому не було відомо, і під час проведення митного огляду багажу, який він перевозив, у взутті, яке знаходилось в коробці, переданій йому САВЧЕНКОМ, співробітниками Миколаївської митниці було безпосередньо виявлено не задекларовану іноземну валюту у вигляді банкнотів у сумі 47500 доларів США (що становить 251754 грн.75 коп. та у тисячу і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто у великих розмірах), приховану від митного контролю способом, що утруднює її виявлення.

Підсудний САВЧЕНКО своєї вини в інкримінованому йому діянні на досудовому слідстві та в судовому засіданні не визнав та пояснив, що умислу на незаконне переміщення іноземної валюти у сумі 47500 доларів США через митний кордон України у нього не було, він також знав, що валюта не належить до предмета контрабанди. Виявлена у коробці, яку перевозив на його прохання ТОЛОЧНИЙ, валюта належить йому, він її не приховував, а поклав в коробку з кросівками, переслідуючи одну мету - компактно упакувати посилку.

У відповідності до диспозиції ст..201 КК України відповідальність за контрабанду настає, зокрема, у випадку переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах. Згідно із приміткою до ст..201 КК України контрабанда товарів вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їх вартість у 1000 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. Таким чином, поряд із великим розміром товарів, які переміщуються через митний кордон України, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст..201 КК України є те, що вказані товари повинні переміщуватись через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

Переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю має місце у випадках їх переміщення через митний кордон з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів чи способів, що утруднюють їх виявлення, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу, як підстави для переміщення товарів, підроблених документів, чи одержаних незаконним шляхом або таких, що містять неправдиві дані. При цьому під використанням інших засобів чи способів, що утруднюють їх виявлення, слід розуміти таке фізичне приховування переміщуваних предметів, під час якого службова особа митного органу не може їх виявити шляхом звичайного візуального огляду або без застосування технічних засобів контролю.

Як вбачається із протоколу огляду місця події (том 1, а. с. 9), 9 лютого 2005 року в зоні діяльності Миколаївської митниці в оглядовому залі в картонній коробці з чорною смугою, яка вилучена з іншої коробки, на боковій стороні якої міститься напис «БОРЩЕВСЬКОМУ Сергію Георгійовичу т. 8-056-65-2-40-52», знаходились кросівки і три пакунки, загорнуті в папір білого кольору та заклеєні липкою стрічкою. При розгортанні паперу було виявлено іноземну валюту у вигляді банкнотів номіналом по 100 доларів США кожна на загальну суму 47500 доларів США. У вказаній коробці був також виявлений лист САВЧЕНКА, в якому він вказує про передачу валюти та дає вказівки щодо розпорядження нею.

Допитана у якості свідка ГОНЧАРОВА - інспектор пасажирсько-вантажного відділу Миколаївської митниці, показала, що в ході митного оформлення багажу, наданого ТОЛОЧНИМ, останній заявив, що частина місць являється посилками від військовослужбовців українського миротворчого контингенту в Республіці Ірак своїм рідним в Україну і йому невідомо їх вміст. Після розкриття коробки, на яку ТОЛОЧНИЙ вказав, як на посилку рідним від генерала САВЧЕНКА, у її верхній частині знаходилась ще одна коробка з-під взуття. Розкривши вказану коробку, вона зразу ж побачила кросівки, всередину яких були вкладені три пакунки, при розгортанні яких було виявлено іноземну валюту у вигляді банкнотів номіналом по 100 доларів США кожна на загальну суму 47500 доларів США.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження в показах свідків ВІЦИНИ і ЗАПОРОЖЦЯ, які пояснили в суді, що перед оглядом багажу ТОЛОЧНИЙ заявив, що частина місць являється посилками від військовослужбовців українського миротворчого контингенту, у тому числі вказав на посилку від генерала САВЧЕНКА. Під час огляду, в коробці з кросівками було виявлено іноземну валюту на загальну суму 47500 доларів США.

Із урахування наведеного, суд приходить до висновку, що матеріали кримінальної справи не містять даних, які вказують на те, що САВЧЕНКО з використанням ТОЛОЧНОГО переміщував іноземну валюту через митний кордон України з приховуванням від митного контролю в один із способів, на які вказувалось вище, оскільки зазначена валюта була виявлена працівником митниці шляхом звичайного візуального огляду, без використання будь-яких технічних засобів. 

Крім того, САВЧЕНКО, не визнаючи себе винним у контрабанді, послідовно показував, що зустрівшись ранком 9 лютого 2005 року з ТОЛОЧНИМ в будинку командира бригади, він попросив його взяти посилку для рідних в Україну, з чим той погодився при умові, що посилка буде невеликою. В цей час йому, САВЧЕНКУ, повідомили, що прибула іракська делегація, у зв'язку з чим він був вимушений направитись зустрічати делегацію, а ТОЛОЧНИЙ залишився з його охоронцем ГАКМАНОМ, який і передав посилку. ТОЛОЧНОГО в оману він не вводив, про валюту йому не повідомив в силу обставин, пов'язаних із виконанням службових обов'язків. У подальшому намагався зустрітись з ТОЛОЧНИМ на військовому аеродромі, зв'язатись з ним по телефону, але не зміг цього зробити через те, що літак відлетів, а мобільний телефон останнього не відповідав із-за відсутності зв'язку. До ТОЛОЧНОГО він додзвонився тільки тоді, коли той проходив митний контроль і останній повідомив йому, що працівники митниці в посилці виявили валюту, але акт ще не склали. Тоді він попросив ТОЛОЧНОГО передати телефон працівнику митниці, якому відрекомендувався і заявив, що виявлена іноземна валюта належить йому, а також попросив дозволити задекларувати її. Під час подальших телефонних розмов із працівником митниці та співробітником Служби безпеки України він також повідомив про те, що в посилці знаходиться його лист, який пояснює належність йому виявленої валюти.

САВЧЕНКО також пояснив, що в злочинний зговір з ТОЛОЧНИМ на незаконне переміщення іноземної валюти на територію України не вступав. Увечері 9 лютого 2005 року під час здійснення митного оформлення літака ІЛ-76 авіарейсу UKS-2711 в зоні митного контролю в міжнародному аеропорті «Миколаїв» він не знаходився, митну декларацію не заповнював та не подавав її працівникам митниці, особисто посилку через митний кордон України не переміщував. Працівник митниці, взнавши від ТОЛОЧНОГО, що власником частини багажу, яку він переміщував, у тому числі і його посилки, він не являється, в порушення вимог Митного кодексу України не повідомив у її митному оформленні та пропуску через митний кордон, а у відсутності власника провів її огляд, чим позбавив його законного права належним чином задекларувати іноземну валюту.

Допитаний в судовому засіданні свідок ТОЛОЧНИЙ показав, що 9 лютого 2005 року він прибув з України в Республіку Ірак у службове відрядження. САВЧЕНКО попросив його взяти посилку для рідних в Україну, з чим він погодився. В цей же день він перемістив її військовим літаком з м.Аль-Кут (Республіка Ірак) в м. Миколаїв. Перебуваючи в зоні митного контролю міжнародного аеропорту «Миколаїв», він неодноразово заявляв працівникам митниці про те, що частина багажу, який він перевозить, йому не належить, а являється посилками від військовослужбовців українського миротворчого контингенту в Республіці Ірак своїм рідним в Україну, в тому числі посилка САВЧЕНКА, і йому невідомо їх вміст.

Не дивлячись на це, працівником митниці ГОНЧАРОВОЮ було проведено огляд цієї посилки та виявлено іноземну валюту на загальну суму 47500 доларів США. Під час виявлення валюти зателефонував САВЧЕНКО і попросив передати телефон старшому в зоні митного контролю, якому заявив, що виявлена іноземна валюта належить йому.

ТОЛОЧНИЙ також пояснив, що про наявність у посилці валюти він не знав, в злочинний заговір з САВЧЕНКОМ на незаконне переміщення іноземної валюти на територію України не вступав. САВЧЕНКО також не просив його вносити в декларацію неправдиві відомості, та вказувати, що посилка є його, ТОЛОЧНОГО, власністю. Під час заповнення митної декларації, через незнання митного законодавства, він помилково вказав, що весь багаж, який він переміщував через митний кордон, є супроводжуваним багажем.

Свідок ГАКМАН в судовому засіданні підтвердив, що ранком 9 лютого 2005 року в будинку командира бригади він був свідком того, як САВЧЕНКО попросив ТОЛОЧНОГО взяти посилку для рідних в Україну і той погодився при умові, що посилка буде невеликою. В цей час САВЧЕНКУ повідомили, що прибула іракська делегація, у зв'язку з чим він залишив їх і направився зустрічати делегацію. За вказівкою САВЧЕНКА він забрав посилку з кімнати і передав ТОЛОЧНОМУ, поклавши в автомобіль. У подальшому, в перерві між переговорами та після їх закінчення, САВЧЕНКО намагався зустрітись з ТОЛОЧНИМ на військовому аеродромі, зв”язатись з ним по телефону, але не зміг цього зробити через те, що літак відлетів, а мобільний телефон останнього не відповідав із-за відсутності зв'язку.

Із показів в судовому засіданні свідка ГОРБОВА вбачається, що 9 лютого 2005 року він керував роботою інспекторів митниці в міжнародному аеропорту «Миколаїв» під час оформлення літака, який прибув з Республіки Ірак. В момент виявлення іноземної валюти в багажі, який надав для огляду ТОЛОЧНИЙ, останній передав йому мобільний телефон. В ході телефонної розмови чоловік, який відрекомендувався генералом САВЧЕНКОМ, заявив, що виявлена іноземна валюта належить йому, а також повідомив про те, що в посилці знаходиться його лист, який пояснює належність йому виявленої іноземної валюти.

Аналіз показів САВЧЕНКА, свідків ТОЛОЧНОГО, ГАКМАНА, ГОРБОВА, інших матеріалів справи, дозволяє дійти висновку, що заява САВЧЕНКА, зроблена ним по телефону, і наявність в посилці листів, які вказують на належність йому виявленої іноземної валюти, а також заява від 10 лютого 2005 року, надіслана по Інтернету на ім”я начальника Управління СБУ в Миколаївській області (том 1, а. с. 63), в якій він підтверджує свої усні заяви, зроблені напередодні працівникам митниці, свідчить про відсутність у нього намірів незаконно перемістити валюту через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

Під час допиту в судовому засіданні свідок ГОНЧАРОВА пояснила, що заповнена ТОЛОЧНИМ митна декларація не в повній мірі відповідала вимогам, що пред”являються, однак вона прийняла її до митного оформлення, поставивши в декларації підпис та особисту номерну печатку. Час прийому в декларації нею не фіксувався і вона не реєструвалась у документах митного органу, оскільки це не передбачалось керівними документами Державної митної служби. ГОНЧАРОВА підтвердила, що ТОЛОЧНИЙ дійсно заявляв їй про те, що частина багажу, який він перевозить, йому не належить, а являється посилками від військовослужбовців українського миротворчого контингенту в Республіці Ірак своїм рідним в Україну, в тому числі посилка САВЧЕНКА, і йому невідомо їх вміст

Взнавши про це, вона продовжила процедуру митного оформлення та оглянула багаж, оскільки така ситуація виникла вперше і вона не знала, як при цьому діяти.

Отже по справі встановлено, що під час митного оформлення багажу, який перевозив ТОЛОЧНИЙ, працівниками Миколаївської митниці було допущено порушення вимог Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів, виданих у його розвиток. Взнавши про те, що частина багажу, в тому числі посилка САВЧЕНКА, ТОЛОЧНОМУ не належить, інспектор пасажирсько-вантажного відділу ГОНЧАРОВА не зажадала від нього доручення, отриману інформацію, яка має значення для здійснення процедури митного оформлення, в протоколі усного опитування за зафіксувала, не відмовила ТОЛОЧНОМУ в митному оформленні та пропуску посилки САВЧЕНКА через митний кордон України, а у відсутності власника провела огляд його багажу, не зафіксувавши його результати у відповідному акті. Внаслідок цього САВЧЕНКО був позбавлений можливості задекларувати іноземну валюту, яка переміщувалась через митний кордон, відповідно до вимог митного законодавства.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, військовий апеляційний суд приходить до висновку, що звинувачення САВЧЕНКА в переміщенні валюти через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, у великих розмирах не знайшло свого підтвердження, а в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч.1 ст. 201 КК України, у зв”язку з чим він на підставі п.2 ст. 6 КПК України підлягає виправданню.

Що стосується виявленої під час митного контролю іноземної валюти в сумі 47500 доларів США, то органами прокуратури та досудового слідства було проведено перевірку щодо одержання військовослужбовцями українського миротворчого контингенту в Республіці Ірак, в тому числі і САВЧЕНКОМ, грошових коштів шляхом вчинення протиправних дій. Встановивши, що валюта не має незаконного походження, постановою представника Генеральної прокуратури України в українському миротворчому контингенті в Республіці Ірак від 15 квітня 2005 року та постановою слідчого від 24 червня 2005 року в порушенні кримінальної справи стосовно САВЧЕНКА відмовлено на підставі п.2 ст. 6 КПК України, за відсутністю в його діях складу злочину.

На підставі викладеного, керуючись ст.. ст.. 321, 323, 324 і 327 КПК України, військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил

п р и с у д и в :

САВЧЕНКА Сергія Павловича за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.201 КК України, в и п р а в д а т и за відсутністю в його діях складу злочину.

Запобіжний захід стосовно САВЧЕНКА С.П. - підписку про невиїзд скасувати. З набранням вироком законної сили речові докази по справі:1) іноземну валюту у вигляді банкнот номіналом 100 доларів США кожна на загальну суму 47500 (сорок сім тисяч п”ятсот) доларів США, яка знаходиться на відповідальному зберіганні в Миколаївській обласній дирекції АППБ «Аваль», передати Миколаївській митниці для вирішення її долі у встановленому законом порядку;2) два листа САВЧЕНКА С.П., митну декларацію ТОЛОЧНОГО Ю.В., заяву САВЧЕНКА С.П. до Управління СБУ в Миколаївській області - зберігати в справі; 3) картонну коробку з надписом «БОРЩЕВСЬКИЙ» - знищити.Судові витрати по справі в сумі 1605 (одна тисяча шістсот п”ять) грн.. 98 коп. віднести на рахунок держави

Вирок може бути оскаржений або на нього може бути внесене касаційне подання до Військової судової колегії Верховного Суду України через військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил протягом одного місяця з моменту його проголошення.Дійсний за належним підписом.З дійсним вірно:Заступник головивійськового апеляційного суду Військово-Морських Сил В.І.Лесь

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КК, контрабанда, тобто переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України, -- карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією предметів контрабанди.

Відповідальність за контрабанду товарів за ст. 201 КК настає у випадках, коли мало місце умисне переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від такого контролю, вчинене у великих розмірах. Згідно з приміткою до цієї статті контрабанда товарів вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їх вартість у 1000 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю має місце у випадках їх переміщення через митний кордон з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів чи способів, що утруднюють їх виявлення, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу, як підстави для переміщення товарів, підроблених документів, чи одержаних незаконним шляхом або таких, що містять неправдиві дані. При цьому під використанням інших засобів чи способів, що утруднюють їх виявлення, слід розуміти таке фізичне приховування переміщуваних предметів, під час якого службова особа митного органу не може їх виявити шляхом звичайного візуального огляду або без застосування технічних засобів контролю.

Ухвала колегії суддів Судової палати

у кримінальних справах Верховного Суду України

від 29 січня 2009 р.

(в и т я г)

Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя Донецької області вироком від 25 березня 2008 р. засудив В. за сукупністю злочинів, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 201, ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 358 та ч. 3 цієї статті КК, і на підставі ст. 70 цього Кодексу шляхом часткового складання покарань визначив йому три роки позбавлення волі без конфіскації предмета контрабанди зі штрафом у розмірі 5 тис. 200 грн. Відповідно до ст. 75 КК засудженого звільнено від відбування покарання у частині позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком один рік та згідно зі ст. 76 цього Кодексу на нього покладено обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

Згідно з вироком суду В. визнано винним у тому, що 17 листопада 2005 р. він ввіз на територію України через морський торговий порт автомобіль, маючи на меті перемістити його через митний кордон України з прихованням від митного контролю, поставити на облік в органах ДАІ МВС України та ухилитися від сплати обов'язкових митних платежів, податків і зборів, які сплачуються при ввезенні в Україну транспортних засобів для постійного користування. 18 листопада 2005 р. він склав та подав до регіональної митниці митну декларацію, в яку вніс завідомо неправдиві відомості про те, що вказаний автомобіль прямує до митниці для вирішення питання про пільгове митне оформлення. Протягом листопада 2005 р.--січня 2006 р. В. повторно подав до органів РВ ГУ УМВС України завідомо підроблені документи про його призначення опікуном над громадянкою Ч. та постійне місце проживання в Україні, що надають йому право митного оформлення в органах Державної митної служби України та ДАІ МВС України перевезеного ним транспортного засобу без сплати в повному обсязі митних платежів, податків і зборів, які стягуються при митному оформленні транспортних засобів на загальних підставах.

В. також визнано винним у тому, що він як фізична особа, яка зобов'язана сплатити в дохід Державного бюджету України податки, збори та інші обов'язкові платежі при переміщенні через митний кордон України й митному оформленні на її території ввезеного цією особою транспортного засобу, ухилився від митних платежів, що призвело до ненадходження до бюджету 312 тис. 728 грн.

У касаційному поданні прокурор порушив питання про скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд, пославшись на те, що суд, призначаючи В. покарання за ч. 1 ст. 201 КК, неправильно застосував кримінальний закон та безпідставно не постановив рішення конфіскувати предмет контрабанди.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційному поданні доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України задовольнила подання з таких підстав.

Твердження прокурора про те, що суд, визнавши В. винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 201 КК, безпідставно не постановив конфіскувати предмет контрабанди, є обґрунтованим.

Санкцією ч. 1 ст. 201 КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років із конфіскацією предметів контрабанди.

Суд, не визнавши автомобіль предметом контрабанди і не постановивши його конфіскувати, послався на те, що незаконно переміщений через митний кордон України цей транспортний засіб належить не засудженому, а Г., який добросовісно його придбав, а тому передбачених Цивільним кодексом України підстав для витребування в останнього автомобіля немає.

Цей речовий доказ постановлено повернути Г.

Суд не врахував, що санкцією ч. 1 ст. 201 КК передбачено спеціальну конфіскацію предмета контрабанди, яка не є видом покарання і полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави предмета злочину. При цьому закон не пов'язує конфіскацію предмета контрабанди з належністю його особі, яка вчинила злочин. Тому та обставина, що власником автомобіля -- предмета злочину -- є не засуджений, а інша особа, навіть якщо вона добросовісний набувач, не перешкоджає конфіскації предмета контрабанди в дохід держави.

Що ж стосується посилання суду на норми Цивільного кодексу України, то воно є безпідставним, оскільки цей закон не поширюється на правовідносини, що регулюються кримінальним законодавством.

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Військова колегія Верховного Суду України в складі:

Головуючого Волкова О.Ф.,

суддів засудженого його захисника

Пінчука М.Г., Ємця А.А., Плужника О.Є., ОСОБА_1, ОСОБА_2 розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 червня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_3 на вирок військового суду Харківського гарнізону від 24 січня 2008 року та ухвалу військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 21 травня 2008 року щодо ОСОБА_1

Вироком військового суду Харківського гарнізону від 24 січня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

засуджено:

- за ч.2 ст. 367 КК України на два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади державних службовців строком на три роки зі сплатою штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 1700 грн. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком два роки

За ч. 5 ст. 27, ч.2 ст. 201 КК України та ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 368 КК України ОСОБА_1 виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні вказаних злочинів.

Цим вироком засуджено також колишнього військовослужбовця Луганського прикордонного загону ОСОБА_3, а також громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вирок щодо яких у касаційному порядку не оскаржено і щодо них не внесено касаційного подання

Ухвалою військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 21 травня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вирок щодо інших засуджених змінено: з урахуванням змін, внесених Законом України від 15 квітня 2008 року у частині засудження ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 419 КК України перекваліфіковано його дії на ч.1 ст. 419 КК України, і постановлено вважати його засудженим за цим законом до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. У решті вирок щодо ОСОБА_3 залишено без зміни.

Постанову військового суду Харківського гарнізону від 10 грудня 2007 року про виділення матеріалів кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_7 в окреме провадження - залишено без зміни.