Державне регулювання інвестування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Загальні положення про державне регулювання інвестиційної діяльності

1.1 Основні поняття та система інвестиційного законодавства

1.2 Об'єктивні підстави державного регулювання інвестиційної діяльності

2. Державне регулювання інвестиційної діяльності

2.1 Регулювання інвестиційної діяльності на правовій основі законодавства України

2.1.1 Форми державного регулювання інвестиційної діяльності

2.1.2 Захищеність інвестора й інвестиційної діяльності та гарантії з боку держави

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Держане регулювання інвестиційної діяльності - є важливим завданням в аспекті реформування національної економіки. Тому розгляд цієї теми є дуже актуальним на сьогоднішній день, тим паче зараз коли у державі панує велика економічна криза. Державне регулювання інвестиційної діяльності завжди повинно здійснюватися з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики. Воно визначається показниками економічного і соціального розвитку України, республіканськими і регіональними програмами розвитку народного господарства, республіканським і місцевими бюджетами, передбачуваними в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності. При цьому можуть створюватися пільгові умови інвесторам, що здійснюють інвестиційну діяльність у найбільш важливих для задоволення суспільних потреб напрямах, насамперед соціальній сфері, технічному і технологічному вдосконаленні виробництва, створенні нових робочих місць для громадян, які потребують соціального захисту, впровадженні відкриттів і винаходів в агропромисловому комплексі, в реалізації програм ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, у виробництві будівельних матеріалів, в галузі освіти, культури, охорони навколишнього середовища та здоров'я.

Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності та контроль за її здійсненням усіма інвесторами й учасниками інвестиційної діяльності.

Так, звісно держава повинна здійснювати всі ці функції щоб покращувати добробут України, але як ми бачимо, сьогодні навіть ті інвестори що залишилися у нашій державі не хочуть з нами співпрацювати. Чому? Над цим питанням слід поміркувати не лише нам з вами, але і чиновникам нашої країни. Тому що занепад країни почав відбуватися не сьогодні, а тоді коли ми почали все регулювати за допомогою законів, які суперечать своїй суті.

Таким чином, я можу сказати, що розгляд моєї теми, а саме «Державне регулювання інвестування» є навіть не актуальним, доцільним у розгляді. На сьогоднішній день у нашому законодавстві існує дуже багато білих плям щодо тих законів які прийняті і по моїй темі і взагалі. На сам перед це і є завданням моєї роботи.

1. Загальні положення про державне регулювання інвестиційної діяльності

1.1 Основні поняття та система інвестиційного законодавства

Інвестиційна діяльність як різновид господарської діяльності має свою нормативну основу -- інвестиційне законодавство.

Інвестиційне законодавство -- це сукупність нормативних актів, що регулюють інвестиційні відносини -- щодо безпосереднього здійснення інвестиційної діяльності і щодо керівництва такою діяльністю.

Як законодавчий інститут інвестиційне законодавство є підсистемою (підгалуззю) господарського законодавства. Йому притаманні риси, характерні як для законодавства взагалі, так і для господарського законодавства зокрема:

розгалуженість і велика кількість нормативних актів. Об'єктивні причини цього -- складність відносин у сфері інвестиційної діяльності, динамізм самої діяльності та її правового регулювання; суб'єктивні причини -- недостатня увага до оптимізації інвестиційного законодавства з боку держави та численні експерименти в сфері інвестиційної діяльності, кожний з яких має своє правове забезпечення;

наявність в системі інвестиційного законодавства значної кількості нормативних актів обмеженої сфери дії: відомчих (зокрема, виданих функціональним відомством -- Державним комітетом у справах містобудування, архітектури та житлової політики України (Держбудом України) і локальних (установчих та внутрішніх документів суб'єктів інвестиційної діяльності, укладених між ними інвестиційних договорів, в т. ч. договорів підряду на виконання проектно-вишукувальних, будівельних і пов'язаних з ними робіт, договорів на постачання будівельних матеріалів і устаткування, договорів лізингу тощо) .

відсутність Інвестиційного кодексу -- роль кодифікаційного нормативного акту відіграє Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 p., що є стрижнем інвестиційного законодавства;

присутність нормативних актів СРСР, які застосовуються відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP» від 12 вересня 1991 р.(наприклад, Правила про договори підряду на капітальне будівництво, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 26 грудня 1987 р. № 15502);

* присутність дореформених нормативних актів, що значною частиною суперечать основним засадам правового регулювання в умовах запровадження ринкових відносин в економіку України (наприклад, гл. 29 Цивільного кодексу, згадані Правила про договори підряду на капітальне будівництво та ін.).

Як підгалузь господарського права інвестиційне право базується на господарському законодавстві, до системи якого входять нормативні акти загальної сфери дії, що регулюють господарську діяльність (в т. ч. пов'язану з інвестуванням) і функціонування її суб'єктів незалежно від видів і сфер цієї діяльності, а саме: Конституція України кодекси: Цивільний, Арбітражний процесуальний, Земельний та ін., закони України: «Про власність», «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні», «Про господарські товариства», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про оренду державного та комунального майна», «Про страхування», «Про поставки продукції для державних потреб», «Про приватизацію державного майна», Закон СРСР 1988 р. «Про кооперацію в СРСР», укази Президента України: «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації» від 11 травня 1994 р., «Про Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади» від 12 березня 1996 р., декрети Кабінету Міністрів України: «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» від 15 грудня 1992 р., «Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств» від 31 грудня 1992 р. постанови Кабінету Міністрів України: «Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності» від 25 травня 1998 р. № 740, «Про порядок ліцензування підприємницької діяльності» від 3 липня 1998 р. № 1020 та інші, відомчі нормативні акти, видані на підставі зазначених законів, указів, декретів і постанов.

В сфері інвестиційного права діють:

ь положення Конституції України щодо: забезпечення державою соціального орієнтування економіки України (ст. 13); права громадян України володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (право приватної власності), а також користуватися об'єктами права державної та комунальної власності (ст. 41); права на підприємницьку діяльність (ст, 42); основних засад законодавчого регулювання відносин у сфері економіки (пункти 5, 7, 8, 9 ст. 91) та ін.;

ь положення кодексів: Цивільного (щодо право-суб'єктності учасників майнових відносин, зобов'язальне право (глави 14--19 та ін..); Арбітражного процесуального кодексів -- щодо порядку укладення господарських договорів (статті 10--11) і розгляду (вирішення) господарських спорів; Кодексу законів про адміністративні правопорушення (гл. 8 -- адміністративні правопорушення в промисловості, будівництві, гл.13 -- адміністративні правопорушення в галузі стандартизації, якості продукції і метрології тощо), Земельного кодексу -- щодо використання земельних ділянок під забудову (статті 62, 68, 69) та ін.:

ь положення Законів України: «Про власність» -- щодо регулювання відносин власності, права повного господарського відання на інвестиції, проектну та будівельну продукцію; «Про підприємства в Україні» -- щодо визначення видів, організаційно-правових форм підприємств, в т. ч. будівельного комплексу, їхні права і обов'язки, договірного характеру взаємовідносин між підприємствами, в т. ч. за реалізації проектної та будівельної продукції; «Про підприємництво» -- щодо визначення основних засад здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. у сфері інвестування; «Про господарські товариства» -- щодо особливості створення і діяльності суб'єктів господарювання (в т.ч. інвестиційної діяльності), що мають форму господарського товариства тощо.

Аналогічно діють у сфері інвестування інші нормативні акти господарського законодавства.

Спеціальне інвестиційне законодавство -- це система нормативних актів, які спеціально присвячені регулюванню інвестиційної діяльності та відносини, що складаються між її суб'єктами. Своєю чергою спеціальне інвестиційне законодавство складається з загальної й особливої частин.

Перша (загальна частина) містить нормативні акти, що стосуються однаковою мірою всіх суб'єктів інвестиційного права, видів і стадій інвестиційної діяльності, а також галузей народного господарства, в яких здійснюється інвестування та встановлюються інвестиційні договірні відносини. Стрижнем загальної частини спеціального інвестиційного законодавства є Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 серпня 1991 р. Це основний кодифікаційний акт, який визначає правові й економічні основи інвестиційної діяльності в Україні, а саме:

розкриває поняття «інвестиції» (ст. 1), «інвестиційна діяльність» (ст. 2);

визначає види та форми інвестицій та інвестиційної діяльності (статті 1-3 );

дає поняття капітальних вкладень (ст. 1), визначає їхні джерела (ст. 10);

* визначає об'єкти інвестування (ст. 4);

дає визначення поняття «суб'єкти інвестиційної діяльності», «інвестор» (ст.5), закріплює їхні основні права (ст. 7) та обов'язки (ст. 8);

визначає договір як правову форму взаємовідносин між суб'єктами інвестиційної діяльності (ст. 9);

визначає правові форми державного регулювання в сфері інвестування (ст.12);

закріплює порядок прийняття рішень щодо загальноукраїнських (республіканських) інвестицій (ст. 13);

визначає принципи державного замовлення на капітальне будівництво (ст.14);

закріплює основні засади державної експертизи інвестиційних проектів будівництва (ст. 15);

визначає принципи ціноутворення в сфері інвестиційної діяльності (ст.17);

закріплює державні гарантії прав суб'єктів інвестиційної діяльності (ст. 18) та захисту інвестицій (ст. 19);

* визначає умови припинення інвестиційної діяльності (ст. 21) та основні засади відповідальності її суб'єктів.

Друга (спеціальна) частина включає нормативні акти, що регулюють особливості здійснення інвестиційної діяльності та функціонування її суб'єктів у певних галузях економіки (сільському господарстві, транспорті, промисловості тощо), сферах інвестиційної діяльності (проектуванні, будівництві, містобудуванні, приватизації державного майна, здійсненні лізингових операцій, інноваційній діяльності, кредитуванні, матеріально-технічному забезпеченні, страхуванні інвестиційних, у т. ч. будівельних ризиків), чи за участю окремих суб'єктів (іноземне інвестування).

Особлива частина інвестиційного законодавства складається з таких розділів:

правове регулювання капітального будівництва; до цього розділу відносяться нормативні акти, які регулюють особливості правового становища проектних і будівельних підприємств та органів управління будівельним комплексом (наприклад, Декрет Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності, в будівництві та промисловості будівельних матеріалів» від 19 лютого1993 р.; Закон України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 р., який визначає правові, економічну соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні та спрямований на формування повноцінного життєвого середовища; постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження типових положень про управління містобудування та архітектури обласної, Київської і Севастопольської міської ради народних депутатів, відділу містобудування та архітектури районної, районної й у містах Києві та Севастополі державної адміністрації» від 29 лютого 1996 р.), а також особливості договірних відносин у сфері проектування та будівництва (глава 29 Цивільного кодексу України «Підряд на капітальне будівництво», постанова Кабінету Міністрів України «Про проведення конкурсів (тендерів) у будівництві» від 1 вересня 1998 р. № 1369, Положення про договори на створення (передачу) науково-технічної продукції, затверджені постановою Державного комітету СРСР з науки та техники від 19 листопада 1987 р. № 4355.

Правовий режим іноземного інвестування: основним нормативним актом цього розділу є Закон України «Про режим іноземного інвестування» від19 березня 1996 р. і (який визначає особливості правового режиму іноземного інвестування, в т. ч. дає визначення основним термінам -- іноземні інвестиції, іноземні інвестори, підприємство з іноземними інвестиціями), а також видані на підставі цього Закону підзаконні нормативні акти;

Правове регулювання інвестування в процесі приватизації державного майна: до цього розділу входять закони України: «Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 р. (в редакції Закону від 19 02 І997р.), «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 6 квітня 1992 р., що діє в редакції Закону від 15 травня 1996 р., «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 10 липня 1996 р. та Указ Президента України «Про Державну програму приватизації на 1999 р.» від 12 лютого 1999 р.; ці нормативні акти визначають принципи та порядок інвестування в процесі приватизації державного майна;

Корпоративна форма інвестування: основними нормативними актами цього розділу є закони України: «Про підприємства в Україні», від 27 березня 1991 р. (зокрема ст. З цього Закону, що визначає правове становище господарських об'єднань); «Про цінні папери та фондову біржу» від 18 травня 1991 р. та «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 травня 1996 р. (визначають правовий режим цінних паперів, основні засади державного регулювання діяльності їх емітентів та особливості обігу цих паперів), «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. (визначають правове становище цих організацій), «Про оренду державного і комунального майна» від 14 березня 1995 р. (визначають правові засади створення та діяльності орендних підприємств), «Про промислово-фінансові групи в Україні» від 21 листопада 1995 р., «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17 липня 1997 р., Закон СРСР «Про кооперацію в СРСР» від 26 травня 1988 р., «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»

1.2 Об'єктивні підстави державного регулювання інвестиційної діяльності

Інвестиційна діяльність як різновид господарської діяльності є, як правило, суспільно корисною. Однак інвестори, здійснюючи таку діяльність з метою отримання прибутку, не завжди враховують суспільні (публічні) інтереси -- суспільства в цілому, територіальної громади, окремих прошарків населення тощо стосовно безпечних і належних умов життя, праці, харчування. Прагнучи отримати максимальний прибуток, інвестори можуть порушувати при цьому вимоги щодо:

якості продукції, робіт, послуг, які надаються іншим учасникам господарського життя та громадянам;

збереження довкілля, раціонального використання природних ресурсів;

дотримання умов містобудування;

дотримання умов праці найманих працівників, які здійснюють практичні дії щодо реалізації інвестицій;

дотримання норм антимонопольного законодавства;

* підтримання конкурентного середовища на ринку інвестицій та утримання від недобросовісної конкуренції.

Забезпечити здійснення інвестиційної діяльності з урахуванням суспільних інтересів у масштабі країни спроможна лише держава як виразник таких інтересів. У зв'язку з цим українським законодавством передбачається державне регулювання інвестиційної діяльності.

2. Державне регулювання інвестиційної діяльності

2.1 Регулювання інвестиційної діяльності на правовій основі законодавства України

Положення щодо державного регулювання, інвестиційної діяльності містяться в низці нормативних актів. Насамперед слід назвати Конституцію України. З метою захисту суспільних інтересів в процесі здійснення інвестиційної діяльності як різновиду господарської діяльності Конституцією України (ст. 13) передбачається забезпечення державою соціальної орієнтації економіки України, в яку запроваджуються ринкові елементи господарювання.

Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р.:

закріплює форми державного регулювання інвестиційної діяльності (ст. 12);

передбачає порядок прийняття рішень щодо республіканських державних інвестицій (ст. 13) та порядок розміщення державного замовлення (ст. 14);

визначає основні засади здійснення державної експертизи інвестицій будівництва (ст. 15);

передбачає регулювання інвестиційної діяльності не лише в масштабі країни, але й окремих Регіонів шляхом надання відповідних повноважень Верховній Раді Автономної Республіки Крим та органам місцевого самоврядування (ст. 16);

* визначає основні засади ціноутворення у сфері інвестування (ст. 17).

Закон України «Про режим іноземного інвестування» від березня 1996р:

передбачає обов'язкову державну реєстрацію іноземних інвестицій (ст. 13) та підстави відмови у такій реєстрації (ст. 14);

закріплює обов'язковість статистичної звітності про іноземні інвестиції з боку органів, що здійснюють державну реєстрацію таких інвестицій, підприємств з іноземними інвестиціями, податкових органів і установ банку (ст.15);

визначає специфіку регулювання іноземних інвестицій у вільних економічних зонах (ст. 25).

Закон України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 р.:

встановлює основні вимоги до містобудівної діяльності (ст. 5);

визначає державні органи, що здійснюють державне регулювання у сфері містобудування (ст. 7);

визначає зміст державного регулювання у сфері містобудування (ст. 8);

* встановлює компетенцію державних органів і регіонів у сфері містобудування: КМК (ст. 9), АРК (ст. 10), обласних рад народних депутатів (ст. 11), сільських, селищних, міських рад народних депутатів (ст. 12), місцевих державних адміністрацій (ст. 13), виконкомів місцевих (сільських, селищних, міських) рад народних депутатів (ст. 14) та спеціально уповноважених органів у сфері містобудування (ст. 15).

Закон України «Про відповідальність підприємств, установ, організацій за правопорушення у сфері містобудування» від 14 жовтня 1994 р. встановлює санкції за подібні порушення (господарсько-організаційні, майнові у формі відшкодування збитків, конфіскації, господарсько-адміністративного штрафу).

Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 р закріплює правові засади та форми державного регулювання інвестицій на ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних, визначає Державну комісію з цінних паперів і фондового ринку як орган, уповноважений здійснювати державне регулювання ринку цінних паперів, а також визначає компетенцію цього органу.

Закон України «Про приватизацію державного майна» від 19 лютого 1997 р. передбачає основні засади та форми державного контролю за інвестиційною діяльністю в процесі приватизації, а також відповідальність за порушення угод приватизації щодо вкладення інвестицій в об'єкти приватизації та дотримання умов післяприватизаційної експлуатації об'єктів.

Указ Президента України «Про Положення про Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України» від 9 грудня 1997 р. визначає компетенцію цього відомства, зокрема щодо:

організації ліцензування окремих видів інвестиційної діяльності у будівництві;

організації експертизи інвестиційних проектів будівництва;

стандартизації у будівництві та виробництві будівельних матеріалів тощо.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи» від 17 серпня 1998 р. № 1308 визначає порядок затвердження та державної експертизи інвестиційних програм і проектів залежно від джерел фінансування та важливості проектів.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про перелік окремих видів проектних та будівельно-монтажних робіт, інженерних вишукувань для. будівництва, надання інжинірингових та інших послуг, які потребують відповідної атестації виконавця» від 6 квітня 1998 р. № 451 визначає перелік видів підприємницької діяльності (робіт, послуг) у будівництві, що потребують ліцензування. Особливості ліцензування та звітності інвестиційної діяльності у зовнішньоекономічній сфері визначаються Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій за межами України і Положення про порядок контролю та звітності щодо використання .майнових інвестицій, які інвестуються за межами України» від 19 лютого 1996 р. № 229.

2.1.1 Форми державного регулювання інвестиційної діяльності

Форма державного управління інвестиційною діяльністю -- це юридичне впорядкована діяльність конкретних суб'єктів управління по здійсненню певних дій, необхідних для успішної реалізації закріплених за ними функцій управління інвестиційною діяльністю. Організаційно-правові форми державного управління закріплені прямо в компетенції органу управління чи витікають із неї.

Зміст державного регулювання інвестиційної діяльності досить значний. Так, згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про інвестиційну діяльність» державне регулювання інвестиційної діяльності включає:

управління державними інвестиціями;

регулювання умов інвестиційної діяльності;

* контроль за здійсненням інвестування усіма інвесторами та іншими учасниками інвестиційної діяльності.

Управління державними інвестиціями здійснюється загальноукраїнськими, республіканськими (АРК) та місцевими органами державної виконавчої влади й управління та включає: планування, визначення умов і виконання конкретних дій з інвестування бюджетних і позабюджетних коштів.

Державне регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом:

системи податків з диференціацією суб'єктів і об'єктів оподаткування, податкових ставок і пільг;

проведення кредитної та амортизаційної політики, в т. ч. шляхом прискорення амортизації основних фондів;

подання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв;

державних норм, правил і стандартів;

антимонопольних заходів;

роздержавлення та приватизації державної власності;

визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами;

* політики ціноутворення;

експертизи інвестиційних проектів будівництва;

ліцензування спеціальних видів робіт у процесі здійснення інвестиційної діяльності в проектуванні, будівництві, вкладенні інвестицій за межі України;

* аналізу стану містобудування, прогнозування його розвитку;

* контролю за дотриманням інвестиційного законодавства, державних стандартів, норм і правил, затвердженої містобудівної документації, інвестиційних програм і проектів будівництва, раціональним використанням територіальних і матеріальних ресурсів;

* інших заходів.

Державне регулювання у сфері інвестиційної діяльності здійснюється такими органами:

* Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України;

* Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою Міністрів цієї Республіки;

місцевими державними адміністраціями;

органами місцевого самоврядування;

* спеціально уповноваженими на це державними органами: Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики (Держбудом України) -- у сфері будівництва; Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку -- у сфері інвестування в цінні папери; Фондом державного майна, його регіональними відділеннями та представництвами -- при інвестуванні в об'єкти приватизації; Міністерством економіки -- щодо реєстрації промислово-фінансових груп (далі ПФГ) та іншими міністерствами й відомствами.

2.1.2 Захищеність інвестора й інвестиційної діяльності та гарантії з боку держави

Вкладення інвестицій здійснюється з метою отримання прибутку чи досягнення іншого соціального ефекту й тісно пов'язане з підприємницькою діяльністю, яка здійснюється на власний ризик і під власну відповідальність підприємця, з метою отримання ним прибутку. Отже, інвестиційна діяльність пов'язана з певним ризиком для інвестора. Тому обсяг інвестицій як внутрішніх, так і зовнішніх (іноземних) значною мірою залежить від ефективності правових гарантій для інвестора, передбачених законодавством України та міжнародними договорами України, положення яких трансформовані у національне законодавство.

Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності та джерел інвестування, включаючи й іноземні інвестиції. Усім інвесторам (в т.ч. іноземним) забезпечується рівноправний режим, що виключає застосування заходів дискримінаційного характеру, які могли б перешкоджати управлінню інвестиціями, їхньому використанню та ліквідації.

Правові гарантії захисту інвестицій, в т. ч. іноземних, поділяються на:

гарантії від зміни законодавства. Ці гарантії означають, що у разі погіршення умов інвестування проти умов укладених інвестиційних договорів на весь строк дії договору зберігають силу договірні умови (ч. 1 ст. 18 Закону «Про інвестиційну діяльність»); Закон «Про режим іноземного інвестування» (ст. 8) гарантує іноземному інвестору у разі погіршення умов інвестування застосування до іноземних інвестицій норм законодавства, що було чинним на момент вкладення інвестицій;

гарантії від примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів і посадових осіб. Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону «Про інвестиційну діяльність» і ст. 9 Закону «Про режим іноземного інвестування» інвестиції не можуть бути безоплатно націоналізовані, реквізовані, до них також не можуть застосовуватися заходи, тотожні за наслідками. Закон «Про інвестиційну діяльність» (ч. 2 ст. 18) і ст. 9 Закону «Про режим іноземного інвестування» забороняє Державним органам поза межами їхньої компетенції втручатися в інвестиційну діяльність;

гарантії відшкодування збитків інвесторам. У разі порушення державними або іншими органами прав інвесторів та інших учасників інвестиційної діяльності, завдані цим збитки підлягають відшкодуванню у повному обсязі названими органами (ч. 2 ст. 18 Закону «Про інвестиційну діяльність», ст. 10 Закону «Про режим іноземного інвестування»).

гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності передбачають: а) заборону примусового припинення чи зупинення інвестиційної діяльності, крім визначених законом випадків і причин; б) гарантування інвестору: права приймати рішення про припинення інвестицій (з відшкодуванням іншим учасникам інвестиційної діяльності втрат від цього), права на повернення вкладених коштів і отриманого від цього прибутку передбаченими законом способами, а щодо іноземних інвестицій -- закріплення за іноземним інвестором права на повернення не пізніше шести місяців від дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій у натуральній формі або у валюті іноземного інвестування в сумі фактичного внеску, але з урахуванням можливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестицій (ст. 21 Закону «Про інвестиційну діяльність», ст. 11 Закону «Про режим іноземного інвестування»);

5) гарантії використання доходів, прибутків та інших сум, отриманих в результаті інвестування. Інвесторам гарантується право вільного використання отриманих від інвестування прибутків (доходів) після сплати передбачених законодавством податків та інших обов'язкових платежів, в т. ч. іноземним інвесторам -- право безперешкодного та негайного переказу за кордон сум отриманого прибутку (після сплати податків та інших обов'язкових платежів) та інших коштів в іноземній валюті, якщо вони одержані на законних підставах;

6) гарантії судового захисту прав та законних інтересів інвесторів у разі їх порушення будь-якою особою. Пов'язані з інвестуванням спори, в т. ч. спори між іноземними інвесторами та державою з питань державного регулювання іноземних інвестицій, розглядаються в судах України (судом або арбітражним судом в межах їхньої компетенції); усі інші спори за участю іноземних інвесторів розглядаються в судах або арбітражних судах України або за домовленістю сторін у третейських судах, в т. ч. за кордоном.

Висновок

інвестування законодавство правовий

Трактування вченими-економістами поняття “регулювання інвестиційної діяльності ” є неоднозначним. Якщо йдеться про інвестиційну діяльність, то більшість авторів обмежуються лише державним регулюванням. За їх поглядами регулювання інвестиційної діяльності охоплює такі сфери, як державне управління бюджетними та позабюджетними коштами, які спрямовані на виробничий розвиток та капітальне будівництво. Дане бачення регулювання інвестиційної діяльності є однією з умов реалізації державної політики, що полягає у прийнятті законів та ряду інших нормативних актів, які регулюють інвестиційну діяльність в Україні.

Після перегляду та аналізу інвестиційного законодавства України, можна зробити висновок, що на сьогоднішній день в Україні не визначено результатів інвестування як об'єкта регулювання і не забезпечено методичної основи для конструктивного регулювання інвестиційної діяльності за результатами.

Основи законодавства поширюються на велике коло інвестицій, охоплюючи всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та іншої діяльності, у результаті якої утворюється прибуток або соціальний ефект.

Взагалі державне регулювання у сфері інвестування здійснюється з урахуванням низки економічних чинників, які вміщують елементи формування джерел інвестицій, формування умов здійснення інвестування та стимулювання залучення інвестиційних ресурсів в економіку країни.

Я вважаю, що найважливішим завданням держави на даному етапі є забезпечення сприятливих умов залучення і впровадженням в економіку країни інвестиційних ресурсів через удосконалення правової бази, створення ефективних механізмів стимулювання інвесторів та усунення адміністративних перешкод у їхній діяльності завдяки поліпшенню інвестиційного клімату.

Необхідно відмітити, що умови і результати інвестиційної діяльності, інвестиційний процес повинні регулюватися безперервно. Перевага об'єкта регулювання інвестиційної діяльності залежить від рівня економічного розвитку країни, від характеру економічних проблем, від важливості їх розв'язку. У міру їх розв'язання, а також під впливом зміни кон'юнктури пріоритетність об'єктів регулювання теж змінюється.

Перехід України до нової форми економічних відносин, що ґрунтується на ринкових методах, зумовлює необхідність вирішення нових завдань, пов'язаних з економічним розвитком регіонів та економіки країни. Пряма підтримка державного рівня та інтенсивності інвестиційних процесів в економіці є, на мій погляд, вирішальною умовою структурної перебудови. Саме вона приносить конкретні результати у вигляді досягнення й підтримки стабільних темпів економічного зростання країни.

Список використаної літератури

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.

2. Цивільний кодекс: Закон України від 16 січня 2003 р.

3. Про арбітражний суд: Закон України від 4 червня1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 36. -с. 469.

4. Закон України «Про інвестиційну діяльність»: Прийнятий Верховною Радою України від 18 вересня 1991 p.

5. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від березня 1996р.

6. Закон України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992р.

7. Закони України: «Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 р.

8. Закони України: «Про підприємства в Україні», від 27 березня 1991р.

9. Закони України: «Про цінні папери та фондову біржу» від 18 травня 1991 р.

10. Закони України: «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 травня 1996 р.

11. Закони України: «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р.

12. Закони України: «Про оренду державного і комунального майна» від 14 березня 1995 р.

13. Закони України: «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17 липня 1997 р.

14. Указ Президента України: «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації» від 11 травня 1994 р.

15. Указ Президента України: «Про Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади» від 12 березня 1996 р.

16. Декрети Кабінету Міністрів України: «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» від 15 грудня 1992 р.

17. Декрети Кабінету Міністрів України: «Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств» від 31 грудня 1992 р.

18. Вишивана Б.М. Управління інвестиційною діяльністю // Фінанси України. - 2004. -№ 10. - с. 82 - 88.

19. Кузьмін О.Є., Князь С.В. Регулювання інвестиційної діяльності в Україні // Фінанси України. - 2002. -№ 3. - с. 97 - 107.

20. Статистичний щорічник України за 2004 рік / за редакцією О.Г. Осауленка. - К.: Видавництво “Консультант”, 2005. - 592 с.

21. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навчальний посібник. - Київ: “Центр навчальної літератури”, 2004. - 376 с.

22. Федоренко В.Г., Гойко А.Ф. Інвестознавство: підручник / За наук. ред. В.Г. Федоренка. - К.: МАУП, 2000. - 408 с.: іл. - Бібліогр.: с. 399 - 402.

23. А.С. Музиченко. Державне регулювання інвестиційної діяльності // Формування ринкових відносин. - 2004. - № 9. - с. 46 - 53.

24. Основи інвестиційно-інноваційної діяльності: Навч. посіб. / За науковою редакцією В.Г. Федоренко. - К.: Алерта, 2004. - 431 с. - Бібліогр.: с. 422 - 431.

25. Музиченко А.С. Інвестиційна діяльність в Україні. Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2005. - 406 с.

Размещено на Allbest.ru