Конституційний лад України
Зміст, форма та принципи конституційного ладу України як системи суспільних відносин, передбачених і гарантованих Конституцією і законами. Аналіз основи суспільного та державного ладу. Суверенність, демократизм та гарантії конституційного ладу України.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.08.2011 |
| Размер файла | 50,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНИВЕРСИТЕТ
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Курсова робота
"Конституційний лад України"
Ужгород - 2006
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Поняття і принципи конституційного ладу України
- Розділ 2. Державний і суспільний лад України
- Розділ 3. Гарантії конституційного ладу України
- Висновки
- Перелік використаної літератури
Вступ
Прийняття чинної конституції України, що відбулося 28 червня 1996 року стало важливою подією в житті нашого суспільства і держави. Воно ознаменувало собою вирішальний історичний етап у створенні суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової, унітарної української держави і тим самим втілення в життя української національної ідеї у справі державотворення на найвищому - конституційному - рівні.
Конституція передбачила і гарантувала створення всіх основних інститутів сучасної держави - органів державної влади, громадянства України, державної мови, грошової одиниці України, територіального устрою, Збройних Сил України; здатних забезпечити здійснення всіх основних функцій держави.
Вона передбачила, зокрема, створення якісно нового - реального, а не символічного - парламенту, системи органів виконавчої і судової влади, визначила статус нових інститутів держави - Президента України, Конституційного Суду України, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Рахункової палати та інших.
Поряд із змінами у державному ладі України, які започаткували Декларація про державний суверенітет України і Акт проголошення незалежності України, Конституція відобразила і закріпила значні зміни й у суспільному ладі України.
Вона не лише визнала Український народ носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні, а й вперше передбачила можливість здійснення ним влади як через органі державної влади і органи місцевого самоврядування, так і безпосередньо шляхом виборів, референдумів та в інших формах. [7, 122 - 124]
Чинна Конституція стала основою якісно нової системи права України, кожної з її галузей і, насамперед, провідної - Конституційного права України. Вона зумовила оновлення всіх інститутів конституційного права: основ конституційного ладу; прав, свобод і обов'язків людини і громадянина; форм безпосереднього народовладдя; організації державної влади і місцевого самоврядування тощо.
Прийняті на її основі та у відповідності з нею нові закони й інші нормативно-правові акти об'єктивно сприяють всебічному розвитку і утвердженню конституційного права України як галузі, що передусім, символізує реальний суверенітет України і регулює відносини народовладдя в Україні. [26, 94 - 103]
В курсовій розглядається така галузь конституційного права як конституційний лад України і його складові - суспільний та державний лад, а також гарантії конституційного ладу України.
Мета та задачі курсової на основі ґрунтовного опанування Конституції України, Законів України вивчити і дослідити що є суттю, змістом та формою конституційного ладу ті проаналізувати основи суспільного та державного ладу як невід'ємну частину конституційного ладу України. А також дати характеристику, що є гарантіями конституційного ладу України.
У зв'язку із складною політичною ситуацією в Україні у нинішній час така тема не тільки не може втратити актуальність, але й, навпаки, набула особливої гостроти. На жаль, певною мірою проблематичний характер мають, як показав час, і деякі положення, закріплені в нинішній Конституції України, зокрема положення про соціальний характер держави, соціальні права й свободи людини і громадянина, соціальну спрямованість економіки тощо. Ці та ряд інших положень Конституції є в цілому символічними або справляють враження таких. Практично вони реалізуються тільки частково.
Конституційний лад має бути не формальним, символічним, а справжнім, реальним, тобто відображати реально існуючі суспільні відносини на момент прийняття відповідної конституції і на перспективу, тому що важливою рисою конституційного ладу є його реальність, дійсність, тобто наявність цього ладу де-юре і де-факто. Конституційний лад кожної країни - це офіційний державний і суспільний лад та офіційна система інших суспільних відносин, проголошених і закріплених актом вищої юридичної сили - конституцією.
Конституція, проголошуючи нашу державу суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, не лише закріплює досягнуте, реальне в її функціонуванні і розвитку, а й визначає напрями її подальшого розвитку, її перспективу.
Розділ 1. Поняття і принципи конституційного ладу України
Конституційний лад України є системою суспільних відносин, передбачених і гарантованих Конституцією і законами, прийнятими на її основі і відповідно до неї. За своєю суттю конституційний лад становить собою певний тип конституційно-правових відносин, зумовлених рівнем розвитку суспільства, держави і права.
Нинішній конституційний лад України за своєю суттю є перехідним, змішаним, що зумовлено насамперед відповідним характером суспільства, держави та права, які поєднують риси різних соціально-економічних формацій і відповідно різних типів держави і права.
За своїм змістом конституційний лад опосередковує насамперед передбачені і гарантовані Конституцією державний та суспільний лад, конституційний статус людини і громадянина, систему безпосереднього народовладдя, системи державної влади й місцевого самоврядування, територіальний устрій, основи національної безпеки та інші найважливіші інститути конституційно-правових відносин в Україні.
За формою конституційний лад являє собою систему основних організаційних і правових форм суспільних відносин, передбачених Конституцією, тобто основних видів організації і діяльності держави, суспільства та інших суб'єктів конституційно-правових відносин. Насамперед конституційний лад опосередковує передбачену Конституцією форму (форми) держави за характером державного устрою і державного правління - і форми безпосереднього народовладдя (вибори, референдуми тощо).
В українській і зарубіжній науковій правовій, політологічній, філософській та іншій літературі існує ряд визначень конституційного ладу. Розмаїтість таких поглядів зумовлена як істотними змінами в конституційному ладі України та інших держав, особливо з числа колишніх союзних республік колишнього Союзу РСР, так і зрушеннями в науковій конституційній думці щодо суті й змісту конституційного ладу. На думку більшості українських юристів-конституціоналістів, конституційний лад опосередковує насамперед і головним чином суспільний та державний лад. [18, 8 - 12, 30 - 37]
З прийняттям нових конституцій і відповідно із змінами в конституційному ладі країн з числа колишніх республік колишнього Союзу РСР посилилась увага до проблем конституційного ладу і відповідно збагатилась наукова думка з цих питань. Так, В.Т. Кабишев зазначає, що конституційний лад - це вся система суспільних відносин як предмет конституційного регулювання, а також система конституційних норм і принципів, що регулюють окремі види суспільних відносин існуючого реального ладу. [5, 7] Дане визначення значно повніше і точніше, порівняно з традиційним, хоча в цілому є розширеним тлумаченням конституційного ладу, оскільки включає в нього конституційні норми і принципи.
Інші автори, зокрема М.В. Баглай і Б.Н. Габрічідзе, вважають, що існування конституційного ладу обумовлюється не тільки наявністю конституції. Він стає реальністю, на думку авторів, лише за умов, що конституція діє і є демократичною. Порядок, за якого забезпечуються права і свободи людини і громадянина, а держава діє у відповідності з конституцією, називається конституційним ладом. Звичайно, юридично й фактично конституційним ладом є порядок, що встановлений і гарантований конституцією та існує у відповідності з конституцією, але "конституційний лад" є значно ширшим поняттям за "конституційний порядок". [1, 96]
Існуючий конституційний лад України, передбачений її Конституцією, характеризується насамперед рядом загальних принципів, зокрема суверенністю, демократизмом, гуманізмом, реальністю, системністю, науковою обґрунтованістю, історизмом, наступністю, програмним характером, гарантованістю.
Суверенність конституційного ладу полягає насамперед у визначенні, встановленні конституційного ладу народом і можливості його зміни лише волею народу. Право визначати й змінювати конституційний лад України, зазначається у ст.5 Конституції, належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Суверенність конституційного ладу означає суверенітет народу і держави (ст.1, 5 Конституції). Відповідно до ст.2 Конституції суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є позаблоковою державою й існування на її території іноземних військових баз не допускається. Використання існуючих військових баз на території України для тимчасового перебування іноземних військових формувань можливе на умовах оренди в порядку, визначеному міжнародними договорами України, ратифікованими Верховною Радою.
Демократизм конституційного ладу означає насамперед існування необмеженої влади народу (як щодо належності її народу, так і щодо здійснення її народом).
Відповідно до Конституції (ст.5) народ визнається єдиним джерелом влади. Він має право здійснювати цю владу як безпосередньо, шляхом виборів, референдумів та в інших формах, так і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Держава, за Конституцією, гарантує свободу політичної діяльності (ст.15).
Нинішній конституційний лад допускає існування місцевого самоврядування, яке держава визнає й гарантує (ст.7). Існування місцевого самоврядування означає можливість безпосереднього здійснення влади як усім народом, так і окремими спільностями громадян в особі територіальних громад.
Основою й гарантом демократизму конституційного ладу є демократизм Української держави та державних інститутів, передбачених Конституцією: парламенту, судів та інших органів державної влади і державних організацій.
Гуманізм конституційного ладу полягає в закріпленні і гарантуванні Конституцією такого порядку, який ґрунтується на реальній і всебічній повазі до особи, людини і громадянина, забезпеченні прав і свобод особи, їх гарантуванні. Відповідно до ст. З Конституції людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав і свобод є за Конституцією головним обов'язком держави. Безпосереднім доказом цього є те, що Конституція приділяє найбільше уваги серед всіх інститутів саме особі: із 161 статті Конституції правам, свободам і обов'язкам людини і громадянина присвячено 48 статей. [13, 14 - 32]
Важливою рисою конституційного ладу є його реальність, дійсність, тобто наявність цього ладу де-юре і де-факто. Конституційний лад має бути не формальним, символічним, а справжнім, реальним, тобто відображати реально існуючі суспільні відносини на момент прийняття відповідної конституції і на перспективу. На жаль, історія і дійсність окремих країн свідчить, що мають місце випадки закріплення в конституції такого конституційного порядку в цілому чи його окремих інститутів, які не мають нічого спільного або досить мало спільного з дійсністю. Як наслідок цього, конституційний лад і реальний суспільний та державний лад країни функціонують, діють і розвиваються певний час порізно.
Чинна Конституція закріпила всі основні інститути українського суспільства і держави значно системніше, ніж усі попередні Конституції України, разом узяті. Це стосується насамперед інституту влади, прав і свобод людини і громадянина, органів державної влади й органів місцевого самоврядування тощо.
Теоретичні основи нової Конституції і передбаченого та гарантованого нею конституційного ладу можна умовно поділити на три частини. Першу частину складають надбання світової наукової конституційної думки, зокрема теорії й ідеї та вчення про конституцію (конституціоналізм); про права й свободи людини і громадянина; про суверенну, правову, демократичну, соціальну державу; про форми безпосередньої демократії; про парламентаризм; інститут глави держави; конституційне судочинство, місцеве самоврядування тощо. Другу частину теоретичних основ складають окремі надбання науки радянського державного (конституційного) права, зокрема, вчення про роль і значення держави й права, їх основні риси, про демократію і законність, про права й обов'язки громадян, про політичну і економічну системи, про ради як представницькі органи, про правосуддя та прокуратуру тощо.
Третю частину теоретичних основ конституційного ладу складають надбання української конституційної думки з часу проголошення незалежності України. Це ідеї, концепції щодо України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової, унітарної держави, щодо форм держави за характером правління і характером державного устрою, щодо громадянства України, державної мови, Збройних Сил, державних символів та інших атрибутів держави, системи прав і свобод людини й громадянина та їх гарантій, виборів і референдумів, системи органів державної влади України та системи місцевого самоврядування в Україні тощо.
Важливим принципом конституційного ладу України є також наступність, акумулювання того позитивного, що було в українському державотворенні, в державному і суспільному ладі України в минулому, в тому числі в далекому минулому. Це випливає як з Преамбули Конституції, так і з її змісту, зокрема положень щодо характеристики нашої держави, державних символів, прав та свобод людини і громадянина, форм прямого народовладдя, місцевого самоврядування та інших інститутів, які були характерні для України в минулому або передбачались і закріплювались її попередніми конституціями, починаючи з Конституції гетьмана Пилипа Орлика (1710 р.) [11, 4]
Однією з істотних рис чинного конституційного ладу України є те, що він містить елементи програмного характеру щодо розвитку держави, суспільства та їх окремих інститутів. Конституція, проголошуючи нашу державу суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, не лише закріплює досягнуте, реальне в її функціонуванні і розвитку, а й визначає напрями її подальшого розвитку, її перспективу. Це стосується, зокрема, соціального, правового характеру держави, якою вона має ставати, системи передбачених і закріплених Конституцією соціальних і культурних прав та свобод людини і громадянина, що лише з часом можуть бути реалізовані. Програмний характер певною мірою мають положення щодо політичного, економічного й ідеологічного плюралізму суспільства, щодо місцевого самоврядування тощо.
Конституційний лад України характеризується також наявністю певної системи гарантій конституційного порядку (організаційно-правових, нормативно-правових та ін.).
Поряд з цими загальними принципами конституційному ладу України властиві деякі особливості, зокрема принципи здійснення державної влади шляхом поділу її на законодавчу, виконавчу і судову; верховенства права; прямої дії норм Конституції; визнання й гарантування місцевого самоврядування; судового захисту прав і свобод людини і громадянина; органічності міжнародних договорів щодо національного законодавства України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою; єдиного громадянства; єдиної державної мови; цілісності і недоторканності території України; непорушності права приватної власності; пріоритетності права власності українського народу на природні ресурси; захисту прав усіх суб'єктів права власності; свободи інформації; недопустимості використання Збройних Сил, інших військових формувань для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності; адміністративної автономії окремих адміністративно-територіальних одиниць (Автономна Республіка Крим) тощо.
конституційний лад україна державний
Розділ 2. Державний і суспільний лад України
Державний лад являє собою організацію (будівництво) і діяльність держави. Оскільки держава сама є організацією, зокрема політичною організацією суспільства, то державний лад іноді визначається й може визначатись як будівництво держави (державне будівництво) або її устрій та діяльність.
Конституційним, офіційним, легітимним вважається той державний лад, який передбачається і закріплюється Конституцією та реально існує.
Державний лад є складовою частиною конституційного ладу. Він, як правило, найповніше визначається конституцією держави і найбільше гарантується нею. Разом з тим він є одним з найскладніших конституційних інститутів та несе найбільше суспільне навантаження. Найбільш значні і порівняно вдалі спроби дослідження державного ладу здійснено в Україні Ю.М. Тодикою і Є.В. Супрунком. [28, 45 - 51]
Державний лад України, як і будь-якої іншої держави, являє собою передбачену й гарантовану Конституцією організацію (будівництво) держави і її діяльність. За своїм змістом та формами він є багатогранним явищем, яке охоплює структурні (організаційні) й функціональні основи держави, насамперед політичну, економічну, соціальну, культурну та інші основи. Зокрема, політичну основу державного ладу утворюють політичний механізм і відповідна (політична) функція (функції) держави; економічну основу - економічний механізм й відповідна функція (функції) держави; соціальну основу - соціальний механізм і відповідна функція (функції) держави; культурну (духовну) основу - культурний (духовний) механізм й відповідна функція (функції) держави.
Нинішній державний лад України має чимало особливостей.
По-перше, Українська держава і державний лад України мають у багатьох відношеннях перехідний і змішаний характер, перебувають у стадії становлення. Розвиток України спрямований на утвердження дійсно суверенної, незалежної держави, повноправного і рівноправного суб'єкта світового співтовариства, до держави, яка не визнає у своїй країні ніякої влади над собою, окрім влади свого народу, до держави, яка служить народу і вважає утвердження й забезпечення прав і свобод людини своїм основним обов'язком, до держави, яка визнає право на існування різних політичних партій, форм власності, в тому числі приватної власності, різноманітних ідеологій, вчень, теорій, до держави, яка сприяє підприємництву і розвитку ринкових відносин.
По-друге, державний лад України утверджує в Україні національну державу. Це обумовлено передусім тим, що сучасне державотворення в Україні має в своїй основі реалізацію багатовікової української ідеї створення (поновлення, відродження) самостійної (незалежної, суверенної), соборної (єдиної, унітарної), вільної, демократичної, справедливої, правової, соціальної, розвинутої держави. Разом з тим держава, формуючи політичну українську націю - Український народ, дбає про розвиток етнічної української нації та інших етносів.
Державна мова в Україні, державні символи та інші інститути є за своїм походженням переважно національними інститутами етнічних українців.
По-третє, як свідчить процес державотворення в Україні в останні роки, Українська держава утверджується як європейська держава, якій притаманні істотні риси більшості європейських держав та держав світу. Підтвердженням тому є Конституція України 1996 р.
По-четверте, Україна з моменту проголошення своєї незалежності виступає як важливий міжнародний фактор, який впливає на інші держави і міжнародні організації й зазнає відповідно значного впливу з їх боку.
За Конституцією основними принципами державного ладу є такі принципи: суверенності і незалежності держави, демократизму держави, соціальної і правової держави, унітарності (єдності, соборності) держави та республіканської форми правління.
Згідно із ст.1 Конституції, Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною і правовою державою. В наступних статтях вона проголошується також унітарною державою (ст.2) і республікою (ст.5). Опосередковано Україна визнається також національною і світською державою. Пріоритетним принципом державного ладу є принцип суверенності і незалежності України. Подвійна назва цього принципу зумовлена неоднаковим змістом, який вкладається в поняття "суверенітет" і "незалежність" в теорії і нормативно-правових актах, в тому числі міжнародно-правових актах, історичними обставинами проголошення суверенітету й незалежності України та іншими факторами об'єктивного і суб'єктивного характеру. [15, 14 - 23]
Внутрішній суверенітет - це суверенітет у внутріполітичній сфері, який означає незалежність держави від інших суб'єктів політичної системи, насамперед від політичних партій та їх блоків, верховенство, повноту та самостійність державної влади щодо статусу і політики цих суб'єктів. Держава залежить лише від одного суб'єкта політичної системи - народу України. За Конституцією, держава позбавляється колишньої залежності від партії, керівна роль якої щодо держави визнавалась певний час попередньою Конституцією.
У зовнішньому відношенні Україна має у повному обсязі суверенітет насамперед у політичній (зовнішньополітичній) сфері.
Утвердження зовнішньоекономічного суверенітету та суверенітету в інших сферах зовнішньої діяльності нашої держави у повному обсязі є ще значною мірою її наміром, програмою, метою.
Про національний характер нашої держави свідчать, зокрема, основні напрями її національної політики, передбачені і закріплені новою Конституцією.
Зокрема, в ст.11 Конституції зазначається, що держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин.
Національний характер української держави відбито в Конституції 1996 р. і тим, що в ній втілено багатовікову українську ідею й ідеологію, у тому числі ідеологію українського державотворення. Мріючи і борючись за створення (відновлення) своєї держави, український народ прагнув мати дійсно суверенну, самостійну, демократичну, справедливу і єдину, соборну (унітарну) державу. Таку державу нині й має український народ юридично і фактично.
Світський характер нашої держави закришено в Конституції опосередковано. Зокрема, в ст.35 Конституції, поряд з проголошенням права на свободу світогляду і віросповідання, зазначається, що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа від церкви і жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова, тобто як державна.
Суспільний лад України являє собою організацію і діяльність суспільства, які передбачені й гарантовані Конституцією та законами.
Він є основною складовою частиною конституційного ладу і визначає характер інших його складових, у тому числі державного ладу. Народ є єдиним джерелом влади і має право здійснювати її (владу) як безпосередньо, так і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ст.5 Конституції).
Суспільний лад є багатогранним явищем за своєю суттю, змістом і формами.
За своєю суттю суспільний лад України, як і будь-якої іншої країни, являє собою передбачену Конституцією і законами загальнонаціональну систему суспільних відносин - організаційних та функціональних, - зумовлену внутрішніми і зовнішніми факторами: політичними, економічними, соціальними, духовними, історичними, географічними, національними та іншими.
Нинішній суспільний лад України характеризується за своєю суттю не лише як змішаний, перехідний і такий, що перебуває на початковому етапі свого реформування, перетворення, але й як такий, що формується, утверджується, створюється як самостійний, суверенний суспільний лад відповідно до статусу Українського народу. [26, 127 - 137]
На суспільний лад України, його сутність сьогодні помітно впливають процеси структуризації українського суспільства; тривале протистояння політичних сил (політичних партій та їх блоків) і влад; порушення соціальних та інших прав громадян; релігійні відносини, особливо внутрішня боротьба релігійних конфесій; регіональні тенденції, зокрема тенденції сепаратизму (в Криму, Закарпатті тощо); боротьба в інформаційному просторі України; правовий нігілізм, аполітичність і байдужість до національної ідеї певної частини українського суспільства та інші фактори.
Негативний вплив на становлення, функціонування і розвиток сучасного суспільного ладу мають нелегітимні, неофіційні, тіньові суспільні відносини, які набули в Україні значного поширення ("тіньова економіка" тощо). Вони істотно впливають на офіційне (легальне) політичне, економічне, соціальне і духовне життя, деформують його, перетворюють легітимні інститути в символічні, а нелегітимні - у фактичні, реальні.
За змістом суспільний лад є системою політичних, економічних, соціальних, духовних та інших суспільних відносин (відносин в усіх основних сферах життя і діяльності суспільства), їх подальшого взаємоузгодженого позитивного розвитку. Зміст суспільних відносин України нині істотно змінюється. Збільшується їх коло, збагачується їхній зміст.
За формою суспільний лад є системою організаційних і функціональних форм усіх сфер життя та діяльності суспільства.
Суспільний лад, як і державний, визначається та гарантується Конституцією і законами. Але його визначення має ряд відмінностей порівняно з визначенням державного й конституційного ладу.
Правове визначення, закріплення і гарантування основ суспільного ладу України здійснюється насамперед Конституцією.
Конституційні основи суспільного ладу становлять собою базові принципи організації і діяльності суспільства, а також сукупність його найважливіших організаційних і функціональних інститутів.
Розділ 3. Гарантії конституційного ладу України
Конституційний лад кожної країни зберігає свою непорушність і належним чином функціонує і розвивається лише тоді, коли він має надійні відповідні гарантії (нормативно-правові, організаційно-правові та ін.). Вони передбачаються й закріплюються, як правило, конституціями і законами.
Закономірно, що Конституція України передбачила і закріпила відносно цілісну систему гарантій конституційного ладу.
Основними з них є:
народ України;
Конституція і закони;
Українська держава в цілому і в особі її спеціалізованих інститутів (організацій, служб);
Верховна Рада України;
Президент України;
Кабінет Міністрів та інші органи виконавчої влади;
Конституційний Суд України;
суди загальної юрисдикції і прокуратура;
політичні партії і громадські організації;
засоби масової інформації;
територіальні громади та органи місцевого само врядування;
міжнародні організації.
Тобто, гарантами конституційного ладу є практично всі основні суб'єкти конституційно-правових відносин та інші елементи цих відносин.
Названі гаранти, переважно, є загальними для всього конституційного ладу. Поряд з ними Конституцією передбачаються гарантії для окремих інститутів конституційного ладу, насамперед державного і суспільного ладу, прав і свобод людини і громадянина тощо.
Пріоритетне місце в гарантуванні конституційного ладу відводиться народу України. За Конституцією народ України є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади та має виключне право визначати й змінювати конституційний лад в Україні (ст.5). Звичайно, визначення і зміна конституційного ладу здійснюється як правило не довільно, а у визначених Конституцією і законами формах, зокрема, шляхом виборів, референдумів тощо. [18, 9 - 10]
Виключно всеукраїнським референдумом, наприклад, вирішується питання про зміну території України (ст.73).
Право народу визначати і змінювати конституційний лад не може бути узурповане державою, тобто самостійно привласнене нею, її органами або посадовими особами (ст.5).
Важливе місце серед гарантій конституційного ладу посідають нормативно-правові гарантії і насамперед норми самої Конституції.
Гарантування конституційного ладу безпосередньо Конституцією полягає у встановленні нею свого власного статусу - статусу Конституції і відповідних статусів тих інститутів, які вона закріплює; у забезпеченні нею власної стабільності - обмеженні можливостей внесення до неї змін і доповнень, - а також у регулюванні нею порядку визначення, функціонування, охорони й зміни конституційного ладу.
Разом з тим Конституція чітко визначає межі конституційного ладу, співвідношення правових та інших суспільних відносин. Зокрема, в Конституції зазначається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ст. 19).
Конституцією передбачаються порівняно жорсткі умови щодо внесення до неї змін. Так, зазначається, що законопроект про внесення змін до Конституції може бути поданий до Верховної Ради лише Президентом або не менш як третиною народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради.
Особливо жорсткі умови порядку внесення змін до тих частин і положень Конституції, які стосуються основ конституційного ладу.
Деякі положення Конституції взагалі не можуть бути змінені. Відповідно до ст.157 Конституція не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України. Також Конституція не може бути змінена в умовах воєнного чи надзвичайного стану (ст.157).
Важлива роль у гарантуванні конституційного ладу належить, поряд з Конституцією, конституційному законодавству (законам про вибори, референдуми, політичні партії та інші об'єднання, про органи державної влади, про територіальний устрій тощо), а також іншим галузям законодавства, зокрема адміністративному, кримінальному, інформаційному, митному, військовому, а також іншим нормативно-правовим актам. В умовах правової держави, яка ґрунтується на принципі верховенства права, конституційне законодавство є надійним гарантом конституційного ладу. [10, 208 - 215]
Основним гарантом конституційного ладу є, звичайно, держава - як в цілому, безпосередньо, так і в особі її відповідних інститутів: внутрішніх справ, закордонних справ, Збройних Сил України тощо.
Відповідно до чинної Конституції (ст.17), захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки покладається насамперед на державу. Ці напрями діяльності держави є найважливішими її функціями (ст.17).
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності безпосередньо покладаються на Збройні Сили. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом (ст.17). При цьому зазначається, що Збройні Сили України та інші військові формування не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності (ст.17).
Значна роль в гарантуванні конституційного ладу відводиться Основним Законом органам державної влади. Пріоритетна роль серед них належить парламенту - Верховній Раді. За чинною Конституцією, Верховна Рада вносить зміни до Конституції; призначає всеукраїнський референдум з питання про зміну території України; приймає закони; визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики; затверджує загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони навколишнього середовища; призначає вибори Президента; заслуховує щорічні та позачергові послання Президента про внутрішнє і зовнішнє становище України; оголошує за поданням Президента стан війни й укладання миру, схвалює рішення Президента про використання Збройних Сил та інших військових формувань в разі збройної агресії проти України; затверджує загальну структуру, чисельність, визначає функції Збройних Сил, Служби безпеки України, інших створених за законом військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ; надає у встановлений законом строк згоду на обов'язковість міжнародних договорів України та денонсує міжнародні договори України (ст.85) тощо.
Звичайно, пріоритетна роль Верховної Ради у гарантуванні конституційного ладу випливає насамперед з її головної функції, а саме - законодавчої функції.
Поряд з парламентом, самостійними, хоча і не основними, гарантами конституційного ладу є парламентарії - народні депутати. Про це свідчить, зокрема, присяга, яку приносять перед вступом на посаду народні депутати. Вона має такий зміст: "Присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу. Присягаю додержуватися Конституції та законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників". Тобто, народний депутат сприяє здійсненню Верховною Радою функцій гаранта конституційного ладу, а також сам їх здійснює.
Головна роль серед органів державної влади у гарантуванні конституційного ладу належить Президенту. За своїм статусом, визначеним Конституцією, Президент є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав та свобод людини і громадянина (ст.102). Він забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; представляє державу у міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України; призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою; призначає позачергові вибори до Верховної Ради у строки, встановлені Конституцією, припиняє повноваження Верховної Ради, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не розпочалися; призначає за згодою Верховної Ради та припиняє повноваження Прем'єр-міністра і приймає рішення про його відставку; є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони країни; очолює Раду національної безпеки і оборони; приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях в разі загрози нападу, небезпеки державної незалежності України (ст.106). Ці повноваження Президента мають вирішальне значення у гарантуванні конституційного ладу.
Важлива роль як гаранта державного і суспільного ладу належить Кабінету Міністрів, міністерствам та іншим центральним органам державної виконавчої влади. Зокрема, Кабінет Міністрів забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента; розробляє й здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України; здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; організовує й забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи (ст.116).
Державні службовці є самостійними гарантами конституційного ладу, оскільки вони, зокрема, складають відповідну присягу і самостійно відповідають за здійснення своїх функцій та повноважень, поряд з органами державної влади та в межах цих повноважень беруть участь у здійсненні функцій гарантування конституційного ладу, властивих відповідним органам державної влади.
Виключно важливими у справі гарантування конституційного ладу є функції і повноваження Конституційного Суду. Він, за Конституцією (ст.147), вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції і дає офіційне тлумачення Конституції, законів та інших правових актів Верховної Ради в частині, що стосується конституційного ладу України.
Значна роль у гарантуванні конституційного ладу належить органам правосуддя при розгляді кримінальних справ про злочини проти конституційного ладу, а також прокуратурі і адвокатурі. Але не тільки державні інститути є гарантами конституційного ладу. Надзвичайно важлива роль у здійсненні відповідних функцій належить політичним партіям, засобам масової інформації, політичній, економічній, соціальній і культурній системам нашого суспільства.
Конституція опосередковано визнає суб'єктами гарантування конституційного ладу також засоби масової інформації та інші мережі, системи і засоби інформації. Зокрема, гарантується право на інформацію, тобто право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Конституція містить положення, за якими здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням або злочинам, для охорони здоров'я населення, захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст.34).
Певну роль у гарантуванні конституційного ладу України, зокрема державного ладу, можуть відігравати за її згодою міжнародні організації (наприклад, ООН) та інші держави.
Висновки
В даній роботі було проаналізовано один із найважливіших галузей конституційного права - конституційний лад України, а також державний і суспільний лад, як невід'ємну частину конституційного ладу. Крім того в цій роботі ми розглянули, що є основними гарантіями конституційного ладу України.
У першому розділі ми розглядали поняття, суть та принципи конституційного ладу України і зробили такі висновки:
Конституційний лад України за своєю суттю є перехідним, змішаним, що зумовлено насамперед відповідним характером суспільства, держави та права, які поєднують риси різних соціально-економічних формацій і відповідно різних типів держави і права.
За своїм змістом конституційний лад опосередковує насамперед передбачені і гарантовані Конституцією державний та суспільний лад, конституційний статус людини і громадянина, систему безпосереднього народовладдя, системи державної влади й місцевого самоврядування, територіальний устрій, основи національної безпеки та інші найважливіші інститути конституційно-правових відносин в Україні.
За формою конституційний лад являє собою систему основних організаційних і правових форм суспільних відносин, передбачених Конституцією, тобто основних видів організації і діяльності держави, суспільства та інших суб'єктів конституційно-правових відносин.
Існуючий конституційний лад України, передбачений її Конституцією, характеризується насамперед рядом загальних принципів, зокрема суверенністю, демократизмом, гуманізмом, реальністю, системністю, науковою обґрунтованістю, історизмом, наступністю, програмним характером, гарантованістю.
Важливою рисою конституційного ладу є його реальність, дійсність, тобто наявність цього ладу де-юре і де-факто. Конституційний лад має бути не формальним, символічним, а справжнім, реальним, тобто відображати реально існуючі суспільні відносини на момент прийняття відповідної конституції і на перспективу.
Принцип конституційного ладу України - це наступність, акумулювання того позитивного, що було в українському державотворенні, в державному і суспільному ладі України в минулому, в тому числі в далекому минулому.
Конституційному ладу України властиві деякі особливості, зокрема принципи здійснення державної влади шляхом поділу її на законодавчу, виконавчу і судову; верховенства права; прямої дії норм Конституції; визнання й гарантування місцевого самоврядування; судового захисту прав і свобод людини і громадянина; органічності міжнародних договорів щодо національного законодавства України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою; єдиного громадянства; єдиної державної мови; цілісності і недоторканності території України; непорушності права приватної власності; пріоритетності права власності українського народу на природні ресурси; захисту прав усіх суб'єктів права власності; свободи інформації; недопустимості використання Збройних Сил, інших військових формувань для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності;
У другому розділі даної роботи ми розглядали суть та принципи суспільного та державного ладу України. Проаналізувавши матеріал по цій темі ми зробили такі висновки:
Оскільки держава сама є організацією, зокрема політичною організацією суспільства, то державний лад іноді визначається й може визначатись як будівництво держави (державне будівництво) або її устрій та діяльність.
Державний лад є складовою частиною конституційного ладу. Він, як правило, найповніше визначається конституцією держави і найбільше гарантується нею.
Українська держава і державний лад України мають у багатьох відношеннях перехідний і змішаний характер, перебувають у стадії становлення. Розвиток України спрямований на утвердження дійсно суверенної, незалежної держави, повноправного і рівноправного суб'єкта світового співтовариства.
Державна мова в Україні, державні символи та інші інститути є за своїм походженням переважно національними інститутами етнічних українців.
Україна з моменту проголошення своєї незалежності виступає як важливий міжнародний фактор, який впливає на інші держави і міжнародні організації й зазнає відповідно значного впливу з їх боку.
Суспільний лад України являє собою організацію і діяльність суспільства, які передбачені й гарантовані Конституцією та законами.
Він є основною складовою частиною конституційного ладу і визначає характер інших його складових, у тому числі державного ладу.
За своєю суттю суспільний лад України, як і будь-якої іншої країни, являє собою передбачену Конституцією і законами загальнонаціональну систему суспільних відносин - організаційних та функціональних, - зумовлену внутрішніми і зовнішніми факторами: політичними, економічними, соціальними, духовними, історичними, географічними, національними та іншими.
За змістом суспільний лад є системою політичних, економічних, соціальних, духовних та інших суспільних відносин (відносин в усіх основних сферах життя і діяльності суспільства), їх подальшого взаємоузгодженого позитивного розвитку.
За формою суспільний лад є системою організаційних і функціональних форм усіх сфер життя та діяльності суспільства.
Суспільний лад, як і державний, визначається та гарантується Конституцією і законами.
Як підсумок розглянутим питанням у перших двох розділах, ми проаналізували у третьому розділі, що являється гарантіями конституційного ладу.
Конституція України передбачила і закріпила відносно цілісну систему гарантій конституційного ладу.
Основними з них є:
народ України;
Конституція і закони;
Українська держава в цілому і в особі її спеціалізованих інститутів (організацій, служб);
Верховна Рада України;
Президент України;
Кабінет Міністрів та інші органи виконавчої влади;
Конституційний Суд України;
суди загальної юрисдикції і прокуратура;
політичні партії і громадські організації;
засоби масової інформації;
територіальні громади та органи місцевого само врядування;
міжнародні організації.
Гарантами конституційного ладу є практично всі основні суб'єкти конституційно-правових відносин та інші елементи цих відносин.
Названі гаранти, переважно, є загальними для всього конституційного ладу. Поряд з ними Конституцією передбачаються гарантії для окремих інститутів конституційного ладу, насамперед державного і суспільного ладу, прав і свобод людини і громадянина.
Перелік використаної літератури
1. Баглай М.В., Габричидзе Е.М. Конституционное право Российской Федерации. - М., 1996.
2. Гайворонський В. Конституційний принцип верховенства права // Право України. - 2003. - №5. - С.26 - 31.
3. Гарчева Л.П., Ярмыш А.Н. Конституционное право Украины: Учеб. Пособие. - 2-е изд. испр. и доп. - Симферополь, 2002.
4. Годованець В.Ф. Конституційне право України. - К., 2005.
5. Заєць А.І. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. - К., 1999.
6. Кабишев В.Т. Становление конституционного строя России. - Саратов, 1993.
7. Касынюк Л.А. Основы конституционного права Украины: Учеб. Пособие. - 3-е изд. перераб. и доп. - Харьков, 2003.
8. Коментар до Конституції України. - К., 2002.
9. Конституційне право України / За ред. . В.Ф. Погорілка. - К.: Наукова думка, 2002.
10. Конституційне право України / За ред.В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики. - К., 1999.
11. Конституційне право України: Підручник для навч. закладів / За ред. . Ю.М. Тодики, В.С. Журавського. - К., 2002.
12. Конституція України: Наук. - практ. Коментар / Голова редкол. В.Я. Тацій та ін. - К., 2003.
13. Конституція України. - К.: Консум, 2005.
14. Костицький М., Годованець В., Ткаченко Т. Державна мова в України (політико-правовий огляд) // Політична думка. - 2000. - №3. - С.114 - 130.
15. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навч. посіб. - К., 2001.
16. Кравченко В.В., Сербан Ф.І. Конституційне право України (тематичний словник термінів і визначень). - К., 1996.
17. Лисенков С.Л. Конституція України: Матеріали до вивчення. - К., 1997.
18. Лунь З. Правова охорона конституції: до питання про постановку проблеми // Право України. - 2002. - №7. - С.13 - 17.
19. Опришко В.Ф. Конституційні основи розвитку законодавства України. - К., 2001.
20. Основи конституційного права України / За ред. проф. В.В. Копєйчикова, - К.: Юрінком Інтер, 2000.
21. Перша Конституція Пилипа Орлика. - К., 1994.
22. Погорілко В., Федоренко В. Джерела конституційного права України: поняття, види і система // Право України. - 2002. - №3. - С.8 - 16.
23. Погорілко В., Федоренко В. Об'єкти конституційного права: поняття, ознаки та види // Право України. - 2004. - №2. - С.9 - 16.
24. Погорілко В., Федоренко В Суб'єкти конституційного права: поняття, ознаки, види // Право України. - 2002. - №10. - С.3 - 9.
25. Тацій В.Я. Конституційна реформа - шлях до політичного компромісу та соціального миру // 2000. - №1. - 2005.
26. Тодика Ю.М. Конституція України: проблеми теорії і практики: Моногр., - Х., 2000.
27. Тодика Ю.М., Клименко І.Б. Основи конституційного права України. - Х., 1998.
28. Тодика Ю.М., Супрунюк Е.В. Конституция Украйни - основа стабильности конституционного строя и реформирования общества. - Симферополь, 1997.
29. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2002.
30. Шаповал В. Поняття держави і суверенітету в конституційному праві // Вісн. Конституційного Суду України. - 2003. - №1. - С.70 - 83.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Поняття конституційного ладу та його засад. Склад принципів, що становлять засади конституційного ладу України. Конституційна характеристика української держави. Демократичні основи. Економічні та духовні аспекти основ конституційного ладу України.
курсовая работа [49,2 K], добавлен 29.10.2008Історія формування, сутність, функції та повноваження Конституційного Суду України, зміст його діяльності. Вирішення гострих правових конфліктів, забезпечення стабільності конституційного ладу, становлення законності в сфері державно-правових відносин.
курсовая работа [24,0 K], добавлен 23.05.2014Огляд системи основних організаційних і процесуальних дій Конституційного Суду України. Проблематика його правосуб’єктності, притаманних для цього органу засобів забезпечення конституційного ладу. Межі офіційного тлумачення Конституції і законів України.
реферат [26,7 K], добавлен 09.02.2014Поняття конституційного ладу та його закріплення в Конституції. Державні символи України. Основи національного розвитку та національних відносин. Поняття та ознаки органів державної влади, їх класифікация. Система місцевого самоврядування в Україні.
контрольная работа [37,0 K], добавлен 30.04.2009Розгляд недоліків чинної Конституції України. Засади конституційного ладу як система вихідних принципів організації державної влади в конституційній державі. Аналіз ознак суверенітету Української держави: неподільність державної влади, незалежність.
курсовая работа [53,5 K], добавлен 15.09.2014Поняття преамбули Конституції України, її принципові положення. Конституційні основи державного, суспільного ладу, правової системи, національної безпеки та міжнародної діяльності. Автономна Республіка Крим – невід’ємна складова частина України.
контрольная работа [32,9 K], добавлен 14.01.2008Поняття, структура та правові основи функціонування судової системи України. Завдання, склад та повноваження Конституційного Суду України, а також форми звернення до нього та порядок здійснення провадження. Правовий статус суддів Конституційного Суду.
курсовая работа [27,1 K], добавлен 14.11.2010Аналіз актуальності дослідження категорії конституційні цінності в сучасних умовах конституційних перетворень. Особливості відображення даного явища в законодавстві України. Основи конституційного ладу та взаємодії особи, суспільства та держави.
статья [19,7 K], добавлен 14.08.2017Вивчення конституційного права - провідної галузі права України, що являє собою сукупність правових норм, які закріплюють і регулюють суспільні відносини, забезпечують основи конституційного ладу України. Поняття суверенітету, конституційно-правових норм.
реферат [27,2 K], добавлен 15.11.2010Правове регулювання конституційного права України. Конституційні права, свободи та обов’язки громадян України та гарантії їх дотримання. Основи конституційно–правового статусу людини і громадянина. Зв’язок між конституційним і фінансовим правом.
контрольная работа [24,8 K], добавлен 08.12.2013
