7

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Політико-правові погляди Ієремія Бентам

Зміст

• Вступ
• 1. Лібералізм як напрям політичної і правової думки
• 2. Політико-правові погляди Ієремії Бентама
• Висновки
• Список використаної літератури


Вступ

Актуальність теми. Правове учення Ієремії Бентама привертає увагу дослідників з моменту його появи і до цього дня. Широко відомі його роботи по теорії права, конституційному, цивільному, кримінальному і міжнародному праву, кримінальному процесу. Ідеї мислителя сталі коштовними для кожної галузі права, адже їх лейтмотив - обновление і гуманізація законодавства, підвищення його ефективності.

Багато що з висловлених мислителем положень не втратили своєї актуальності і у наш час. Юридична наука наших днів звертається до дослідження питань, які хвилювали і англійського правознавця. Такими можна вважати, зокрема, проблеми методології дослідження юридичних явищ; природи права, його соціального призначення і ефективності: цілей законодавства; переваг і недоліків різних джерел права; природи власності; майнової рівності; поняття ознак злочину; цілей покарання; диференціація кримінальної відповідальності і індивідуалізації покарання. Тези, висловлені ученим по цих питаннях, могли б бути сприйняті не лише сучасною юридичною наукою, але і законодавцем.

Слід зазначити також і таку обставину, що правове вчення основоположника утилітаризму і юридичного позитивізму як і раніше залишається недостатньо вивченим юридичною наукою. Причина цього, на нашу думку, криється як в різноманітті його праць, так і в їх важкості для дослідника.

Політико-правовому ученню Бентама приділили увагу такі історики суспільно-політичної думки, як Ч.М. Аткінсон, Ст. Дейвідсон, Ф. Йодль, X. Людін, Ч. Огден, Ф. Поллок і ін. В той же час необхідно мати на увазі, що роботи цих авторів були написані в той час, коли залишалися неопублікованими і, отже, недоступними для дослідника такі фундаментальні твори англійського утилітариста, як «Коментар коментарів» і «Про закони взагалі». Пізніше з'явилися характеристики його правової доктрини, що спиралися на ці роботи, а також на рукописи мислителя, що зберігаються в Університетському коледжі Лондона і Британському музеї.

З врахуванням новітніх джерелознавчих відкриттів політико-правові переконання Бентама досліджували Д. Баумгардт, Дж. X. Берне, М. X. Джеймс, Дж. Р. Дінвіді, М. Кершов, Дж. Кріммінс, Д. Лайонс, Л. Дж. Лісахт, Л. Моен. М. Мек, Д. Олівекрона, Ф. Ост, Би. Парех, Дж. Постема, Ф. Розен, Н. Розенблюм.

Метою даного реферату є оцінка учення Бентама про право на тлі розвитку політико-правової практики і юридичної думки кінця XVIII - початку XIX ст.

Для досягнення даної мети необхідно було вирішити наступні завдання:

- охарактеризувати актуальні проблеми суспільства сучасного Бентаму, які зробили помітний вплив на вміст його вчення про право;

- розглянути теоретичні і методологічні основи правового учення лібералізму як напрям європейської політичної та правової думки;

- виявити переконання І. Бентама на співвідношення права і закону, їх соціальне призначення, з тим аби визначити тип праворозуміння, характерний для мислителя;

Об'єктом даного реферату є постать відомого філософа-правознавця Ієремія Бентама.

Предметом даного реферату є найбільш важливі аспекти учення Бентама про право.

Методологічною базою даного реферату виступають вивчення аналізу текстів дослідниками першоджерел «Коментар коментаріїв», «О законах взагалі» та інші твори І. Бентама. Також посібники і підручники: Андрусяк Т. «Історія політичних і правових вчень», Ярош Б.О., Ярош О.Б. «Загальна теорія політики», «Політологія (теорія та історія політичної науки)» під редакцією Шляхтуна П.П., Юрій М.Ф. «Політологія : Навчальний посібник» та інші.

1. Лібералізм як напрям політичної і правової думки

Лібералізм як напрям європейської політичної та правової думки бере свій початок у творчості визначного англійського мислителя Джона Лока. Термін «лібералізм» з'являється на початку XIX ст. і походить від латинського «libertas», тобто «свобода». Основою цього напряму, засадничою вартістю лібералізму є свобода, яка, згідно з класичною дефініцією Декларації прав людини і громадянина, розуміється, як «право робити все, що не порушує свободи іншої людини; використання природжених прав кожною людиною не має інших меж, ніж ті, які забезпечують іншим членам суспільства змогу користуватися такими самими правами» Історія держави та права зарубіжних країн. Вид 2-е доп. і перероб. / За ред. О.М Джужи. - К. : Атіка, 2006. - C. 124.

У XIX ст. лібералізм стає однією з найвпливовіших політичних та інтелектуальних течій. Концептуальну основу лібералізму складають дві головні тези. Перша полягає у твердженні, що особиста свобода і приватна власність є найвищими соціальними цінностями. Друга - твердженні, що реалізація цих цінностей не тільки забезпечує розквіт усього творчого потенціалу особи та її благополуччя, але й водночас веде до розвитку як суспільства в цілому, так і держави зокрема. Поряд з цими двома ідеями є низка інших елементів ліберальної ідеології, зокрема ідея прогресу, загального блага, правової держави, конституціоналізму, розподілу влад, представництва, самоврядування.

Лібералізм першої половини XIX ст. виступив з розробкою ідей, які, з одного боку, продовжували традиції попередніх прогресивних мислителів у трактуванні політичних та громадянських свобод, представницької демократії та ін. (Монтеск'є, Лок та ін.), а з іншого - провели їхню переоцінку відповідно до змінених суспільно-політичних реалій. Наприклад, ідея влади народу та суспільного договору була замінена доктриною представництва. Сама по собі ідея представництва як гарантія особистої свободи була проголошена ще в XVII ст., а згодом знайшла своє закріплення в американській Декларації незалежності і французькій Декларації прав людини і громадянина, як природжені та невідчужувані права особи. Однак розвиток подій в кінці XVIII - на початку XIX ст., зокрема у Франції, показав, що воля більшості, проголошення певних прав ще не є гарантією від їхнього ігнорування та порушення. Тому лібералізм протиставляє державній владі, яка постійно посилювалася, цінність індивіда, його автономію, у тому числі від влади більшості История политических и правовых учений: Учебник / Под ред. О.Э. Лейста. - М. : Юридическая литература, 1997. - С. 301. .

Основоположник французького лібералізму Б.Констан так формулював завдання, яке він ставив перед собою: «Протягом сорока років я захищав один і той самий принцип - свободу у всьому: в релігії, філософії, в літературі, у промисловості, у політиці, розумі. Під свободою розуміється верховенство особи над владою, котра бажає правити за допомогою насильства, і над масами, які репрезентують з боку більшості право підпорядкування собі меншості». Він же підкреслював, що «політична свобода служить гарантією особистої свободи, проте вона не може її замінити». Розвиток лібералізму відбувається тією чи іншою мірою у всіх європейських країнах та на північноамериканському континенті Копєйчиков В.В. Загальна теорія держави і права: Навч. посібник / [А.М. Колодій, С.Л. Лисенков та інші]. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - С. 152..

бентам утилітаризм позитивізм юридичний право

2. Політико-правові погляди Ієремія Бентам

Ієремія Бентам (Bentham) - 1748-1832 - визначний англійський мислитель, основоположник теорії користі, або утилітаризму. У кінці XVIII ст., після скептицизму та критицизму засад і гасел епохи Просвітництва, знову розпочався пошук системного пояснення оточуючого світу. Серед авторів, котрі робили спробу створити таку цілісну систему, яка б могла охопити і пояснити всі явища навколишнього світу, був єдиний правник - Ієремія Бентам Шульженко Ф.П., Андрусяк Т.Г. Історія політичних і правових вчень / Ф.П. Шульженко, Т.Г. Андрусяк. - К. : Юрінком Інтер, 1999. - С. 147..

Він був надзвичайно обдарованою дитиною (у 4-річному віці знав латинську і грецьку мови), закінчив університет в Оксфорді і з 1792 р., успадкувавши від батька великий маєток, який забезпечував йому повний матеріальний добробут, працював адвокатом та багато подорожував. Світову та загальноєвропейську славу він здобув раніше, ніж став добре відомий в Англії, що пояснювалося виходом його перших праць французькою мовою, завдяки своєму товаришу. Разом з Джеймсом Мілем (батьком Джона Міля) він організував групу «філософів-радикалів», до якої належав також відомий економіст Давід Рікардо. Велику зацікавленість він виявляв кримінальним і також пенітенціарним правом. Бентам навіть розробив проект спорудження в'язниці, яка мала назву Паноптикум, збудованої у такий спосіб, щоб наглядач з одного місця міг бачити все, що діється у кожній камері. До кінця життя він цікавився цією проблемою і був визнаним авторитетом з цього питання. Ієремія Бентам сприяв раціоналізації та гуманізації англійського кримінального права та процесу Там само. - С. 152..

Ґрунтовно вивчаючи проблеми кодифікації та розробляючи цілу теорію легісляції, він створює працю «Вступ до основ моральності та законодавства», яка побачила світ у 1789 р. Ці питання в деталях викладені також у працях «Трактат законодавства цивільного і кримінального» (1802), «Пропозиції кодифікації, скеровані до всіх народів, які визнають ліберальні погляди» (1822) і в «Конституційному кодексі» (1830). Багато його праць було опубліковано посмертно, а останні, що стосуються теорії права, побачили світ лише в 1945 р. Шульженко Ф.П., Андрусяк Т.Г. Історія політичних і правових вчень / Ф.П. Шульженко, Т.Г. Андрусяк. - К. : Юрінком Інтер, 1999. - С. 154..

Назва «утилітаризм» (походить від лат. utylitas - користь) з'явилася у XIX ст. і, починаючи від Бентама, стала загальновживаною. Вона означає етичну доктрину, корені якої можна знайти вже в Лока. Згідно з нею діяльність людини є моральною тоді, коли вона керується правильно зрозумілими інтересами індивіда, які не суперечать інтересам загалу, а, навпаки, служать примноженню загального добра і щастя.

Разом з іншими «радикальними філософами» Бентам виділяв такі визначальні основи людської природи:

- усі люди від природи є подібні, бо формулюють свої думки з того самого матеріалу - вражень та їхнього впливу, і рівні;

- усі прагнуть одного й того ж: здобути те, що становить для них інтерес. Це можна визначити, як прагнення досягнути якнайбільшого задоволення своїх потреб;

- для людської природи характерний розум, завдяки якому людина в стані зрозуміти, у чому полягає її справжній інтерес;

- людська природа не є незмінна: завданням виховання є допомога людині зрозуміти її власний інтерес Загальна теорія держави і права: Підручник / Під ред.. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Рогачова. - К. : 2002. - С. 280..

Керуючись цим, Бентам стверджував, що прагнення людини не можуть суперечити людському розуму, більше того, мораль індивіда і суспільства не протистоїть інтересові (користі), а є тільки втіленням рівноваги інтересів.

Отже, головним завданням правників і політиків є гармонізація індивідуальних інтересів. Ця концепція докорінно відкидала, як це робили і консерватори, зокрема представники історичної школи, правоапріорні ідеї та радикальні програми. Проте, замість консервативного культу традиції і традиційних вартостей, вона пропонувала іншу основу людського буття - утилітаризм, або користь (інтерес). Уже у своїй першій праці «Фрагменти про уряд» (1776) він писав: «Користь є ознака і ступінь доброчесності, вірності і т.п., і обов'язок сприяти щастю є головний обов'язок, який містить у собі всі інші» Шульженко Ф.П., Андрусяк Т.Г. Історія політичних і правових вчень / Ф.П. Шульженко, Т.Г. Андрусяк. - К. : Юрінком Інтер, 1999. - С.155..

Принцип користі, на думку Бентама, подібний до аксіоми в математиці, він є очевидний і не потребує доведення. Він є загальним й охоплює і законодавство, і мораль. Погляди мислителя щодо теорії утилітаризму викладені у кількох працях, зокрема таких, як «Принципи законодавства» (1802), яка складається з трьох частин: «Основи законодавства», «Основи цивільного кодексу» та «Основи кримінального кодексу»; «Керівні основи конституційного кодексу для всіх держав», «Деонтологія, або Наука про мораль». Бентаму належить також кілька праць з кримінального права, зокрема «Теорія покарань», «Теорія доказів», «Про смертну кару» Там само. - С.158..

В основу теорії Бентама покладено чотири принципи, тобто ті основні положення, з яких випливають усі наступні висновки. Перший полягає у тому, що отримання задоволення і уникнення страждань становлять сенс людської діяльності. Ця ідея не була абсолютно невідомою до Бентама, вона бере свої корені з учення Епікура та його послідовників, але безперечною новацією Бентама є те, що він поширив цей принцип, тобто корисність, на всі галузі законодавства - цивільне, кримінальне, державне. Другий принцип полягає у тому, що мораль твориться всім тим, що орієнтує на досягнення найбільшого щастя (добра) для найбільшої кількості людей. Людині притаманне прагнення до щастя. Це повною мірою стосується і людського суспільства, тому головною турботою уряду і найперше законодавчої влади повинно бути сприяння благу для всіх. Проте, оскільки не завжди можна однаково розподілити блага між усіма, то треба прагнути до найбільшого благополуччя найбільшої кількості людей.

Наступний принцип - максималізація загального блага шляхом установлення гармонії індивідуальних і суспільних інтересів є метою розвитку людства. Бентам прагнув надати своїй теорії цілісного, сформованого вигляду і викласти її суть максимально стисло і точно. Звідси його формула: найбільшим добром є «найбільша кількість задоволення», або щастя «найбільшої кількості людей». Реалізація цієї засади має бути, на думку Бентама, метою законодавства, яке повинно менше карати, а більше виховувати.

Основу лібералізму Бентама становить ідея інтересів та безпеки особи. Людина повинна сама дбати про себе, своє благополуччя і не розраховувати на чиюсь сторонню допомогу. Тільки сама людина повинна визначати, у чому полягає її інтерес, що є корисним для неї. Мислитель підкреслював: «Інтереси окремих осіб - це єдині реальні інтереси. Піклуйтесь про окремих індивідів. Не утискуйте їх, не дозволяйте цього робити іншим і - ви достатньо зробили для суспільства» История политических и правовых учений. / Под ред. В. С. Нерсесянца. - М. : Инфра-М, 1998. - С.419. .

Бентам негативно ставився до природничо-правової теорії та ідеї природних невідчужуваних прав людини, він також критикує теорію суспільного договору, вважаючи всі ці ідеї тільки химерами, суто теоретичними конструкціями, які не знаходять достатнього підтвердження у практичному повсякденному житті, і, що найголовніше, на його думку, вони не мають жодної практичної користі. Принцип користі вчений виводить з людської природи. «Природа, - писав він, - підпорядкувала людину владі задоволення і страждання. Їм ми зобов'язані всіма нашими ідеями, ними зумовлені всі наші судження, всі наші рішення в житті... Принцип корисності як спроможності бути засобом вирішення певного завдання є найбільш значущим критерієм оцінки всіх явищ. З уваги на це, користь - це властивість певного предмету або певної дії запобігати якомусь злу або сприяти якомусь благу. Тому користь, при загальному прагненні людства до добробуту, повинна бути принципом діяльності як для конкретної людини, так і для законодавця. Зло є біль, страждання або причина страждання. Благо є задоволення або причина задоволення. Усе, що відповідає користі чи інтересу індивіда, здатне збільшити загальну суму його добробуту. Все, що відповідає користі або інтересу суспільства, збільшує загальну суму добробуту індивідів, з яких воно складається». При цьому принцип користі сприймається як аксіома: почуття задоволення або страждання, інтереси індивідів як безпосередньо дані досвідом доводити не потрібно. Проте принцип користі не завжди усвідомлюється людьми. Він існує поряд з двома іншими, які так само, як і принцип користі, становлять основу моралі і мають вплив і значення для індивіда та суспільства в цілому. Це принцип аскетизму та принцип довільності, або симпатії. Аскетизм полягає у повній зневазі до будь-якого задоволення, вважаючи все чуттєве ненависним і злочинним. При цьому під фізичними задоволеннями та стражданнями Бентам розуміє задоволення та страждання як тілесні, так і духовні. Найвищою чеснотою, за такого підходу, є відречення від самого себе. Цей принцип може базуватися як на релігійній, так і на будь-якій іншій основі. Принцип симпатії - це врахування тільки особистих почуттів, сьогочасних індивідуальних бажань та прагнень. Симпатії виходять не з користі, а з того, чи подобається, чи не подобається цій людині що-небудь. Іншими словами, все зводиться до простого «я люблю» або «я ненавиджу». Базуючи все на внутрішніх, особистих переживаннях та поглядах окремої людини і цим допускаючи найбільш протилежні тлумачення, цей принцип є, по суті, відсутністю будь-якого принципу. Для того щоб приховати його очевидну неспроможність, застосовуються різні хитрощі, як зокрема твердження, що людині дане щось для розпізнавання добра і зла, і це щось називають совістю, або моральним почуттям, або здоровим глуздом. Багато філософів і юристів базуються на вічних і незмінних основах права, або на природничому праві. Цими словами, на думку вченого, позбавленими всякого змісту, кожен прагне приховати своє домагання нав'язати іншим свої особисті відчуття. Отже, ці два принципи - аскетизму та симпатії - є протилежністю один одному. Принцип користі займає між ними середнє місце История политических и правовых учений. / Под ред. В. С. Нерсесянца. - М. : Инфра-М, 1998. - С.429..

Бентам відстоював демократичні цінності, засуджуючи монархію та спадкову аристократію. Найбільш корисною - як для суспільства, так і для окремої людини - він вважав республіканську форму правління, за якої три головні гілки влади повинні бути розділені, однак при цьому їхній розподіл не означає, що кожна з них повинна існувати сама по собі і діяти незалежно від інших. Навпаки, всі три гілки влади повинні взаємодіяти, бути взаємозалежними, бо «ця взаємозалежність трьох властей зумовлює їхнє погодження, підпорядковує їх постійним правилам і дає їм систематичний і неперервний хід... Якщо б влади були безумовно незалежними, між ними були б постійні зіткнення» Там само. - С.431..

Як прихильник демократії мислитель виступає не тільки за демократизацію державної влади, але й за демократизацію суспільства, його політичної системи. У зв'язку з цим він стоїть за розширення виборчого права, зокрема за надання виборчих прав жінкам. Бентам підкреслював, що за допомогою інститутів демократії, таких як вільна преса, збори громадськості тощо, можна буде ефективно контролювати діяльність законодавчої і виконавчої влади.

Щодо державної влади, то, на думку вченого, головне її призначення -гарантувати безпеку і власність громадян, тобто, по суті, держава повинна в основному здійснювати функції охорони. Державна влада, уряд не мають права визначати, що є щастям, благом для кожної окремої людини, а, тим більше, державна влада не має права нав'язувати людині такі уявлення і намагатися зробити людину щасливою, навіть якщо вона цього не бажає. Головне ж завдання і держави, і суспільства в цілому - це «досягнення найбільшого щастя для найбільшої кількості людей». А щастя, на його думку, становлять чотири цілі: засоби до існування, задоволення, рівність і безпека. Безпека ж є, по суті, втіленням свободи і справедливості.

Із загальними поглядами Бентама на кодифікацію та законодавство тісно пов'язані його погляди на право, яке, на його думку, є виключно волею суверена, виданою у відповідній формі. Тому він відкидає природне право і фактично започатковує новітній юридичний позитивізм, який був розвинутий Джоном Остіном История политических и правовых учений. / Под ред. В. С. Нерсесянца. - М. : Инфра-М, 1998. - С.436..

Висновки

Правова доктрина Бентама зробила величезний вплив на подальший розвиток юридичної думки і політико-правової практики не лише в Англії, але і всьому світі. Його ім'я поступово стало символом епохи (першої половини XIX ст.). А. В. Дайси назвав період 1825-1870 рр. в Англії часом бентамизма, маючи на увазі ту обставину, що англійські судді того часу (які багато в чому направляли розвиток національної правової системи) були виховані на ідеях бентамовского лібералізму. За порадами до англійського утилітариста зверталися багато монархів і республіканські уряди, і він ніколи не відмовляв в допомозі. Його теорія стала відома не лише фахівцям в області політики і права, але і широким кругам європейського суспільства тих часів.

В основі дослідження правових процесів у Бентама присутній принцип корисності, який формулюється у двох варіантах: у вигляді вимоги «найбільшого щастя найбільшого числа» і у вигляді аксіоми про страждання і задоволення як основних двигунах поведінки індивіда. Однак принцип корисності в обох його формулюваннях суперечить теоретичним та методологічним поглядам мислителя: його номіналізм; його прагнення зробити знання про право емпіричним знанням, заснованому на досвідчених даних; його критиці метафізики.

Переконання мислителя на сутність права в цілому перебувають в традиції юридичного позитивізму. Проте правопонимание ученого не настільки однозначно, аби зводити його до легизму, що не міркує, до визнання правом будь-якого положення, що дістало схвалення законодавця, до встановлення пріоритету форми права над її вмістом.

У своїх переконаннях на систему права англійський правознавець, слідуючи традиції, закладеній Т. Гоббсом, дотримується думки про єдність цивільного і кримінального права і тлумачить співвідношення цих галузей таким чином: вважає можливим віднести будь-який закон держави одночасно і до цивільного, і до кримінального права. Цивільне право займається деталізацією випадків, до яких застосовується покарання, а кримінальне - детализацией самого покарання. Норма права, таким чином, виявляється розщепленою на наступні частини: гіпотеза і диспозиція виявляються віднесеними до цивільного права, а санкція належить сфері кримінального права.

Вважаючи основним інститутом цивільного права право приватної власності, мислитель міркує про власність виключно як про юридичне явище. Власність розглядається ним виключно як породження закону, при цьому можливість визнання власності як природне право заперечується, береться під сумнів існування економічної категорії власності.

В області кримінального права англійський реформатор висловив ідеї, які слід вважати сповна сучасними і перспективними. Зокрема, він виділив наступні характерні ознаки злочину: суспільна небезпека, протиправність, караність, ретельно досліджував такі елементи складу злочину, як об'єктивна і суб'єктивна сторона, вказав на меті покарання (відшкодування збитку, предупреждение злочинів, виправлення злочинця, відплата як побічна мета). Мислитель пропонував законодавцеві і суддям враховувати деякі психофізіологічні і соціальні обставини (стать, вік, суспільне положення, виховання, віросповідання, багатство, спорідненість і тому подібне) в цілях диференціації кримінальної відповідальності і відповідної індивідуалізації покарання.

Неординарність творчості Бентама викликала неоднозначність оцінок його учення. Його називали «Ньютоном законодавства», «законодавцем світу», з одного боку, і «генієм буржуазної тупості», «потенційним фашистом», з іншою. Виникли роботи, підтверджуючі і спростувальні принципи його теорії. Наукові спори про єство бентамовского правового учення продовжуються і сьогодні.

Список використаної літератури

1. Батлер У.Э. Иеремия Бентам и международное право / Уильям Батлер // Российский ежегодник международного права, 2003. - СПб. : Россия-Нева, 2003. - С. 296 - 298.

2. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика : Монографія / Валерій Михайлович Бебик. - К. : МАУП, 2000. - 384 с.

3. Бентам И. Введение в основания нравственности и законодательства / Иеремия Бентам. - М. : РОССПЭН, 1998. - 415 с.

4. Дробінка І. Г., Кришталь Т. М., Підгорецький Ю. В. Політологія / І. Г. Дробінка, Т.М. Кришталь, Ю.В. Підгорецький. - К. : Центр учбової літератури, 2007. - 292 с.

5. Загальна теорія держави і права: Підручник / Під ред.. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Рогачова. - К. : 2002 - 432 с.

6. Історія держави та права зарубіжних країн. Вид 2-е доп. і перероб. / За ред. О.М Джужи. - К. : Атіка, 2006. - 256 с.

7. История политических и правовых учений: Учебник / Под ред. О.Э. Лейста. - М. : Юридическая литература, 1997. - 576 с.

8. История политических и правовых учений. / Под ред. В. С. Нерсесянца. - М. : Инфра-М, 1998. - 736 с.

9. Кельман М. С., Мурашин О. Г. Загальна теорія держави і права / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. Підручник. - К. : Кондор, 2008. - 446 с.

10. Копєйчиков В.В. Загальна теорія держави і права: Навч. посібник / [А.М. Колодій, С.Л. Лисенков та інші]. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 368 с.

11. Політологія : Академічний курс : Підручник для студ. юрид. спец. ВНЗ / За ред. М. І. Панова [Л. М. Герасіна, В. С. Журавський та ін.]. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К. : Ін Юре, 2006. - 520 с.

12. Політологічний енциклопедичний словник : Навч. посібник для студентів вузів. - К. : Генеза, 1997. - 400 с.

13. Політична філософія / [Є. М. Суліма, М. А. Шепелев, В. В. Кривошеїн, В. Ю. Полянська] / За ред. Є. М. Суліми. - К. : Знання, 2006. - 799 с.

14. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Ольга Федорівна Скакун. / Пер. з рос. - Харків : Консум, 2001. - 664 с.

15. Шульженко Ф.П., Андрусяк Т.Г. Історія політичних і правових вчень / Ф.П. Шульженко, Т.Г. Андрусяк. - К. : Юрінком Інтер, 1999. - 304 с

16. Юрій М. Ф. Політологія / Михайло Федорович Юрій. - К. : Дакор КНТ, 2006. - 415 с.

Размещено на Allbest.ru