Розробка як стадія правотворчості органів виконавчої влади

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

РОЗРОБКА ЯК СТАДІЯ ПРАВОТВОРЧОСТІ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

Традиційно правотворчість розглядається як організаційно оформлена процедурна діяльність державних органів зі створення правових норм чи з визнання правовими вже сформованих, діючих у суспільстві правил поведінки.

У сучасній юридичній науці сформувалась думка, згідно з якою правотворчість -- це процес пізнання і оцінювання правових потреб суспільства і держави, формування і прийняття нормативних актів уповноваженими суб'єктами в межах відповідних процедур. У правовій сфері суспільства правотворчість займає центральне місце. Це пояснюється тим, що саме правотворчість дає життя праву, правовому регулюванню в цілому. Правотворчість -- початкова ланка правового регулювання.

Основним імпульсом до створення закону або іншого нормативного акта виступає суспільно значуща проблема, невирішене питання, яке має значення для великої кількості людей і для держави в цілому. Завдання законодавця полягає в тому, щоб своєчасно, точно й адекватними правовими засобами відреагувати на це, обираючи такий варіант регулювання, який би найбільшою мірою відповідав інтересам суспільства та держави, сприяв би прогресу суспільства, враховував би всю сукупність факторів суспільного розвитку -- економічних, політичних, соціальних, національних, ідеологічних та зовнішньополітичних.

На сучасному етапі розвитку правотворчість виявляється в першу чергу як видання нормативно-правових актів державними й іншими уповноваженими органами або як прийняття правового акта безпосередньо населенням шляхом референдуму. В деяких сучасних країнах однією з форм правотворчості є видання судового прецеденту. Все більшого значення нині набуває також укладення нормативних договорів.

В юридичній науці переважає думка, згідно з якою правотворчий процес -- це порядок здійснення юридично значущих дій, що процесуально оформлені, юридично опосередковані і носять офіційний характер, з підготовки, прийняття й опублікування нормативного акта.

Це організаційно оформлена діяльність держави по зведенню в закон державної волі шляхом виявлення потреб у нормативно-правовому регулюванні суспільних відносин і створення відповідно до потреб нових правових норм, заміни і скасування чинних.

Будь-який процес, у тому числі правотворчий, проходить у певних формах і може бути розбитий на стадії (етапи). Говорячи про окрему стадію правотворчого процесу, визначимо її як самостійний етап процедурних дій з формування державної волі, організаційно відокремлений комплекс тісно пов'язаних між собою дій, що спрямовані на створення нормативно-правового акта. Сукупність цих дій утворює те, що називають правотворчим процесом. Це технологія створення нормативних актів і доведення їх до адресатів. Сам правотворчий процес у силу його суспільно-політичного значення регулюється конституційними й іншими юридичними нормами.

Правотворчий процес - система взаємозалежних процедур (стадій) при ухваленні, зміні як законів, так і підзаконних актів. Стадії правотворчого процесу, у свою чергу, можуть бути розбиті на ряд етапів.

Кожний вид нормативно-правових актів пов'язаний із компетенцією державних органів певного рівня, а тому підготовка, розгляд і ухвалення кожного виду актів в ієрархії актів мають специфічні ознаки. Ступінь складності правотворчого процесу визначається тим, які нормативно-правові акти ухвалюються - закони Верховної Ради, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів, рішення органів місцевого самоврядування та ін.

В юридичній літературі є кілька підходів до розуміння системи стадій, на які поділяється правотворчий процес. Стадією можна вважати окремий етап у процедурі прийняття норм акту, який є завершеним та спрямованим на розробку з подальшим прийняттям відповідних норм акту.

Усі вони заслуговують на увагу, оскільки автори використовують різні критерії їх виділення. В узагальненому вигляді стадії правотворчості можна класифікувати (включаючи законодавчий процес і процес ухвалення підзаконних актів). Класифікація стадій правотворчості подається на тлі прцесу правотворення, стадії правотворчості можуть збігатися зі стадіями правотворення, однак процес правотворення не вичерпується процесом правотворчості. Таким чином в процесі правотворчості можна виділити наступні стадії:

1). Підготовка роботи з підготовки та видання нормативного акту.

2). Розробка нормативно-правового акту.

3). Погодження проекту нормативно-правового акту.

4). Прийняття нормативно-правового акту.

5). Державна реєстрація прийнятого акту.

6). Набуття чинності нормативно-правового акту.

7). Оприлюднення нормативно-правового акту.

Підготовча або передпроектна стадія включає:

- формування юридичного мотиву про необхідність внесення змін до чинної системи норм права - відбувається на рівні правосвідомості в результаті виявлення волі народу (колективу), об'єктивно зумовленої потребами його соціального життя;

- правотворча ініціатива (фр. Initiative - почин) - обгрунтування юридичної значущості правової регламентації - видання нормативно-правового акта.

Проектна стадія включає:

- ухвалення рішення про підготовку проекту нормативно-правового акта;

- розробка концепції пректу нормативно-правового акта і підготовка його тексту (або доробка проекту, внесеного в порядку правотворчої ініціативи), тобто юридичне формулювання волі народу (колективу) у вигляді норм права.

Проекти указів Президента, постанов уряду зазвичай готуються відповідними міністерствами і відомствами або на підставі плану попередніх робіт, або за разовим дорученням Президента, керівництва уряду. Такі пректи можуть бути підготовлені в апараті Президента та уряду.

Щоб забезпечити кваліфіковане складання пректу, передбачається участь спеціалістів відповідно до відомчого (галузевого) принципу, згідно з яким складання початкових проектів здійснються тими органами і організаціями, діяльності яких вони відповідають.

До підготовки проектів нормативно-правових актів (головним чином, законів) залучаються партії, профспілки та інші громадські об'єднання;

попередній розгляд проекту нормативно-правового акта правотворчим органом. До розгляду проекту зазвичай залучаються зацікавлені державні органи, організації,громадскість. Форми обговорення різні: парламентські читання, наради за участю наукової громадскості і зацікавлених міністерств, резензування науково-дослідними інститутами та ін. Після урахування пропозицій і зауважень проект остаточно відпрацьовується і редагується;

обговорення проекту нормативно-правового акта і узгодження його тексту з зацікавленими особами. Найважливіші законопроекти можуть бути внесені на всенародне обговорення.

Цей етап правотворення становить початкову стадію правотворчості;

Стадія прийняття проекту нормативно-правового акта властива колегіальному правотворчому органу - офіційне прийняття пректу після його обговорення. Колегіальні правотворчі органи (уряд, державні комітети та ін.) приймають нормативні акти простою більшістю голосів. Президент держави, міністри та інші органи одноособового керівництва затверджують свої акти (указа, накази, інструкції тощо) у персональному порядку. В Україні низка указів Президента потребує контрасигнації.

Засвідчувальна стадія:

- підписання нормативно-правового документа;

- надання йому реєстраційного коду після включення до Єдиного реєстру нормативних актів України;

Інформаційна стадія:

- офіційне опублікування прийнятого нормативно-правового акта в засобах масової інформації, доведення його до відома виконавців.

Цей, завершальний, етап правотворення, який також має активний характер, є заключною стадією правотворчості.

Якщо розглядати таку стадію правотворчої діяльності як розробка нормативно-правових актів більш детально, то можна відмітити що на цій стадії слід виходити з того, що проект нормативно-правового акту зможе поліпшити правове регулювання відповідних відносин або вдосконалить існуючу систему цих відносин шляхом зміни чи скасування діючих нормативно-правових актів. Також при розробці проекту доцільним є узагальнення практики застосування законодавства та відомчих нормативних актів. Стадію розробки можна поділити на декілька етапів:

1). Найпершим чинником розробки нормативно-правового акту є підстава розробки проекту нормативно-правового акту та призначення розробника проекту, під час підготовки може створюватись комісія, яка розробляє даний проект. На цьому етапі розробник має визначити цілі даного акту та підготувати пропозиції щодо порядку його розробки. Підставою для розробки проекту нормативно-правового акту є ухвалення керівником органу виконавчої влади офіційного рішення про його підготовку на підставі відповідного акта чи доручення Кабінету Міністрів України, актів Президента України, Верховної Ради України чи службової записки зацікавленого структурного підрозділу органу виконавчої влади, до компетенції якого належить питання, що підлягають нормативно-правовому врегулюванню.

Підготовка проекту нормативно-правового акта, особливо який регулює найбільш важливі суспільні відносини, полягає у розробці концепції акта та формулюванні тексту проекту акта на основі обраної концепції.

Концепція нормативно-правового акта розробляється за дорученням керівника у визначений ним термін структурним підрозділом органу виконавчої влади, до компетенції якого належать відповідні питання, що мають бути предметом правового регулювання, узгоджуються з іншими заінтересованими структурними підрозділам та відповідними заступниками керівника (якщо майбутній акт торкається сфер діяльності інших державних органів та установ, - з іншими зацікавленими державними органами та установами) та подається службовою запискою керівнику органу виконавчої влади для її погодження і прийняття рішення про розробку юридичним відділом у визначений термін на її основі проекту відповідного нормативно-правового акта. правотворчий процес

2). Наступним етапом можна вважати складання плану роботи з підготовки проекту нормативно-правового акту, який як правило затверджується керівником відповідного органу. Якщо акт розробляється кількома відомствами, то план затверджується керівником того органу, який ініціює розробку даного акту.

3). Оформлення нормативно-правового акту. На цьому етапі розробники повинні визначити його оптимальну структуру та зміст у відповідності до вимог юридичної техніки. Вибір виду нормативного акту залежить від компетенції державного органу, який його розробляє. Також на даному етапі потрібно з'ясувати чи не повторюватиме даний акт правових норм, які уже існують у актах, прийнятих раніше.

Розробка нормативно-правових актів є спеціалізованою юридичною діяльністю, яка вимагає спеціальних знань і відповідної практики та полягає у проведенні аналізу та викладенні тексту проекту і його редагуванні відповідно до правил нормопроектувальної техніки.

Головним завданням при підготовці тексту є перенесення концепції проекту у площину єдиної системи нормативних правил.

При розробці проекту нормативно-правового акта підбирається, вивчається, аналізується та використовується відповідно до стадій нормотворчого процесу інформація:

· про фактичний стан регульованої сфери суспільних відносин в відповідній галузі, а також про можливі тенденції та перспективи їх розвитку;

· про стан чинного законодавства, наявність актів у цій сфері правовідносин;

· про закордонний досвід правового регулювання цієї сфери , у тому числі законодавства ЄС;

· наукова інформація, яка включає концепції, теоретичні розробки проблем;

· розрахункова - яка включає економічну, фінансову, та іншу інформацію;

· прогнозна інформації щодо можливих наслідків дії нормативно-правового акта;

· соціальна інформація - суспільна думка стосовно нормативного врегулювання проблеми;

· інформація стосовно альтернативних проектів та варіантів рішень;

· експертні оцінки та висновки.

Підготовлений проект нормативно-правового акта погоджується юридичним департаментом з зацікавленими структурними підрозділами, відповідними заступниками керівника органу виконавчої влади у визначеному порядку.

Узгодження розбіжностей, які виникли при погодженні нормативно-правового акт у з зацікавленими центральними органами виконавчої влади, здійснюється за участю фахівців структурного підрозділу - ініціатора його розробки та, у разі необхідності, інших працівників.

Після узгодження із зацікавленими органами підготовлений проект нормативно-правового акта головним розробником подається до Міністерства юстиції України для проведення правової експертизи на відповідність законодавству, а також основним положенням законодавства Європейського Союзу, якщо цей проект за предметом правового регулювання належить до пріоритетних сфер адаптації законодавства України до законодавства ЄС. У разі отримання від Мін`юсту зауважень до проекту юридичний відділ за участю фахівців відповідних структурних підрозділів розглядає їх з метою пошуку взаємоприйнятного рішення та доопрацювання проекту.

Організація проведення консультацій з громадськістю стосовно підготовки проекту нормативно-правового акту, у разі необхідності, покладається на відповідний структурний підрозділ, який був ініціатором його розробки, до сфери повноважень якого відноситься вирішення зазначених у ньому питань.

Підсумовуючи наведений аналіз можна зробити висновок, що в процесі правотворчої діяльності органів виконавчої влади стадія розробки є однією з найважливіших стадій створення нормативно-правових актів, адже від якості матеріалу залежить досягнення та якість результату та правотворча діяльність взагалі, а за результатами правотворчої роботи оцінюється держава в цілому, ступінь її демократичності та цивілізованості. Адже, мистецтво правотворчості полягає в тому, щоб у процесі підготовки нормативних актів передбачити в перспективі їх ефективну реалізацію. Необхідно добитися такої правової єдності, при якій кожний нормативний документ був би професійним, корисним і не завдавав шкоди. Для досягнення таких результатів необхідна чітка методика підготовки, прийняття й реалізації нормативних актів для владно-виконавчих і господарських структур, запозичення класичного закордонного досвіду в цій справі. Слід узаконити порядок розробки, прийняття й реалізації нормативних актів, затвердити його та зобов'язати для загального застосування суб'єктами влади, управління та господарювання. Нормативно-правові акти втілюються в суспільство людьми, і не можна допускати прийняття поспішних, необґрунтованих правових рішень, бо будь-яка помилка призводить до порушення інтересів громадян та невиправданих матеріальних витрат.

Размещено на Allbest.ru