2

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Сприяння юридичної служби у забезпеченні законності укладання і виконання договорів

2. Приймання продукції за якістю

3. Поняття претензійної роботи

4. Реєстрація, облік і контроль за позовами

5. Правова робота і юридична служба

6. Конкурс, стажування, атестація

Список літератури

юридична служба законність

1. Сприяння юридичної служби у забезпеченні законності укладання і виконання договорів

Юридична служба організовує роботу, пов'язану з укладенням договорів (контрактів), бере участь у їх підготовці та здійсненні заходів, спрямованих на виконання договірних зобов'язань, забезпеченні захисту майнових прав і законних інтересів органу виконавчої влади, підприємства, а також погоджує (візує) проекти договорів за наявності погодження (візи) керівників заінтересованих структурних підрозділів.

Порядок організації договірної роботи юридичною службою визначений Методичним рекомендаціями про участь юридичної служби в організації договірної роботи на підприємствах, установах, організаціях, затвердженими заступником Міністра юстиції України 22 березня 1999 року.

Юридичне управління (відділ, сектор, бюро, група), юрисконсульт підприємства (юридична служба) у цілях правового забезпечення виконання договірних зобов'язань повинні:

- забезпечувати законність документів правового характеру з питань договірної роботи;

- організовувати разом з іншими структурними підрозділами договірну та претензійну роботу;

- приймати участь в укладанні господарських договорів;

- приймати участь в забезпеченні правовими засобами контролю за виконанням договорів;

- роз'яснювати чинне законодавство з питань укладання та виконання договорів;

- аналізувати практику договірно-претензійної роботи.

Порядок використання правових засобів в цілях забезпечення виконання договірних зобов'язань необхідно відображати в наказі, інструкції чи іншому документі про ведення договірної та претензійної роботи на підприємстві.

Юридична служба, отриманий проект договору, перевіряє на відповідність вимогам чинного законодавства та переконується в тому, що він оформлений правильно по суті та по формі і візує його.

При візуванні проекту договору необхідно, звертати вагу на наявність у ньому всіх суттєвих умов, необхідних для забезпечення виконання зобов'язань по договору, повноту та чіткість виконання зобов'язань по договору, що не допускає різного тлумачення змісту договору, а також своєчасність оформлення проекту договору.

В тих випадках, коли структурний підрозділ підприємства має зауваження по умовах договору, він оформляється з протоколом розбіжностей.

Розглядаючи зауваження контрагента, викладені у протоколі розбіжностей, працівникам юридичної служби слід звертати увагу на законність та вмотивованість запропонованих зауважень, а також заперечення на них з боку зацікавлених підрозділів підприємства.

В разі необхідності, юридична служба пропонує по проектах найбільш важливих господарських договорів проводити наради у керівника підприємства. Договірні документи необхідно візувати юридичній службі тільки при наявності візи всіх зацікавлених підрозділів.

При порушенні встановлених строків оформлення договору, працівники юридичної служби повідомляють про це відповідний підрозділ, а також керівника підприємства. Тільки після того, як проект договору буде завізований юридичною службою, він передається у встановленому порядку керівнику підприємства на підпис.

Юридична служба разом з зацікавленими структурними підрозділами повинна вживати заходи для досудового врегулювання розбіжностей.

При врегулюванні виниклих розбіжностей юридичній службі підприємства необхідно керуватися нормативно-правовими актами, які регулюють порядок укладання, зміни та розірвання відповідних видів господарських договорів (поставки, підряду на капітальне будівництво, тощо). Якщо чинним на території України законодавством, що регулює конкретний вид господарських відносин, не передбачений порядок врегулювання розбіжностей, які виникли при укладанні, зміні чи розірванні окремих видів договорів, порядок досудового врегулювання спорів визначається Господарським процесуальним кодексом України (Розділ ІІ). Необхідно мати на увазі, що по окремих видах договорів існує особливий порядок врегулювання розбіжностей, зокрема, при укладанні договорів з транспортними організаціями.

Розбіжності, що виникають між підприємствами при укладанні господарських договорів, розглядаються керівниками чи заступниками керівників підприємств або за їх дорученням іншими особами.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

У випадках виявлення фактів порушення договірних зобов'язань юридичній службі необхідно вжити заходи по їх усуненню. Необхідно забезпечити своєчасне пред'явлення претензій до всіх контрагентів. Претензії, які готують підрозділи підприємства, а також відповіді на претензії, які пред'явлені до підприємства, повинні передаватися юридичній службі на візування.

Юридичній службі необхідно контролювати дотримання структурними підрозділами підприємства претензійного порядку, встановленого чинним законодавством та наказом (інструкцією) підприємства.

Про факти ухилення чи несвоєчасного пред'явлення претензій до контрагента юридична служба повідомляє керівництво підприємства для прийняття необхідних заходів.

У тих випадках, коли пред'явлені претензії необґрунтовано відхилені або не задоволені контрагентами у встановлені строки, юридична служба повинна підготувати позовні матеріали до господарського суду.

При надходженні копії позовної заяви від контрагентів юридична служба разом з зацікавленими підрозділами готує мотивований відзив для направлення його в господарський суд.

2. Приймання продукції за якістю

В Україні контроль і нагляд здійснюються за дотриманням суб'єктами господарської діяльності обов'язкових вимог до продукції, послуг чи робіт, встановлених державними стандартами. Ці функції виконує Державний комітет зі стандартизації, метрології та сертифікації, а також Міністерство охорони здоров'я.

За порушення вимог державних стандартів суб'єкти господарської діяльності, відповідні контролюючі органи зобов'язані вилучити з обігу товари, продукти чи сировину, які не відповідають вимогам, здійснюють їх утилізацію та знищення за рахунок організації-реалізатора, що передбачається ст. 22 закону “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”.

Для того, щоб не допустити продаж недоброякісної продукції чи товарів через роздрібну мережу чи використати таку продукцію у технологічному процесі, отримувач перевіряє якість отриманої продукції чи товарів. Метою перевірки є визначення відповідності її вимогам нормативних документів. Одночасно при прийманні продукції перевіряється її маркування, комплектність, якість тари і пакувальних матеріалів.

Приймання продукції має декілька стадій:

- Приймання продукції від транспортних органів.

- Перевірка якості продукції.

- Складення акта про результати перевірки.

- Підписування акта особами, які приймали продукцію, а також їх представниками.

Отримувач продукції перевіряє якість кожної її одиниці. Але у випадках, передбачених нормативними документами стандартизації чи договором, можлива часткова перевірка якості. Приймання товарів за якістю здійснюється в такі терміни:

- при постачанні в межах однієї територіальної одиниці - не пізніше 10 днів з дня отримання продукції;

- при постачанні в іншу місцевість - 20 днів з дня отримання;

- для продукції, що швидко псується, в межах України продукція приймається протягом 24-48 годин.

Недоліки, які не могли виявити при звичайному прийманні і виявляються лише під час обробки, вважаються прихованими. Отримувач у таких випадках повинен скласти акт про виявлені недоліки в п'ятиденний термін з дня їх виявлення, але у межах 4 місяців з дня отримання продукції на склад.

Приймання продукції здійснюється у два етапи:

Перший - перевірка здійснюється працівниками підприємства-отримувача, які призначаються наказом керівника. У випадку виявлення недоліків у продукції чи товарі отримувач призупиняє приймання вантажів і складає акт про виявлені недоліки.

Другий - для продовження приймання і складення двостороннього акта про виявлені недоліки отримувач зобов'язаний викликати представника постачальника. У випадку його неявки чи неотриманні від нього повідомлення про направлення свого представника, продовжується приймання продукції з представником відповідної галузевої інспекції за якістю, а товарів - експертом бюро товарної експертизи. Можливе приймання і одностороннє у тих випадках, коли для цього є дозвіл постачальника.

Про результати приймання продукції або товарів складається акт, де вказується фактична якість та комплектність отриманого вантажу. У випадку розходжень позицій між постачальником та отримувачем, для визначення якості продукції отримувач зобов'язаний запросити експерта бюро товарної експертизи.

3. Поняття претензійної роботи

Висунення претензій сторонами за договором і їх розгляд є однією з ознак господарського розрахунку. Шляхом висування претензій до контрагентів з приводу тих чи інших договірних зобов'язань підприємство захищає свої законні права і вимагає відновлення порушеного права, захисту майнових і моральних інтересів.

Для забезпечення захисту інтересів підприємств розроблено систему норм, які покликані якнайшвидше вирішувати спори між контрагентами відповідно до основ законності та господарського розрахунку.

Спір, як правило, виникає за наявності недоліків виробництва, наприклад порушення ритму роботи, постачання неякісної сировини, які необхідно якнайшвидше усунути задля відновлення нормальної діяльності підприємства.

Таким чином, основна мета претензійної роботи -- усувати або попереджати негативний вплив на виробництво з боку контрагентів підприємства шляхом застосування до них правових норм.

Висуваючи претензії, одне підприємство вказує іншому на його неправильні дії або помилки, які неправомірно зачіпають його інтереси, і вимагає їх усунення або виправлення добровільно, посилаючись при цьому на нормативний акт і фактичні обставини справи. У цьому полягає суть кожної претензії. І якщо підприємство-контрагент задовольняє висунуту претензію, то відпадає потреба передавати справу для розв'язання до судових органів.

Завдання претензійної роботи на підприємстві полягають у такому:

* відновленні порушених прав і захисті законних інтересів підприємства;

* виявленні причин і умов невиконання завдання і зобов'язання, виготовлення продукції неналежної якості, крадіжок майна, безгосподарності та інших порушень;

* попередженні порушень державної, планової, договірної дисципліни та чинного законодавства;

* покращенні економічних показників господарської діяльності підприємства;

* відшкодуванні за рахунок винних осіб нанесених підприємству збитків.

Практика юридичних служб визначила загальні методи і прийоми претензійної роботи, її організаційні форми. На кожному підприємстві повинен бути виданий наказ або інструкція про порядок організації і ведення претензійно-позовної роботи, де визначались би підрозділ або посадова особа, що має готувати претензію в разі порушення договору. Цей підрозділ або посадова особа мають право вимагати від інших підрозділів матеріали, необхідні для висунення претензій або підготовки відповіді на неї.

До функцій юридичної служби входять контроль за правильністю висунення претензій і відповідей на них; узагальнення результатів претензійної роботи; підготовка керівництву пропозицій щодо усунення недоліків у претензійній роботі підрозділів і посадових осіб.

На кожному підприємстві повинна організовуватись належна реєстрація і облік претензій і позовів, що, по-перше, забезпечує зберігання документів, а по-друге, дає змогу періодично аналізувати стан справ на підприємстві: встановлювати причини висунення претензій, рівень їх задоволення і на цій основі розробляти необхідні пропозиції і заходи щодо їх усунення. Як правило, на підприємстві реєструють претензії та позови юридичні служби шляхом журнальної форми ведення обліку. В одному журналі ведеться облік претензій і позовів, висунутих підприємством, у другому -- висунутих до підприємства.

Претензія підлягає розгляду в місячний строк з дня її одержання. Якщо обов'язковими для обох сторін правилами або договором передбачено право перевірки забракованої продукції підприємством-виробником, то претензії, пов'язані з якістю та комплектністю продукції, розглядаються впродовж двох місяців.

Якщо відсутні окремі необхідні для розгляду претензії документи, їх витребовують у заявника із зазначенням строку їх подання, але не менше п'яти днів, не враховуючи часу на поштове пересилання. При цьому розгляд претензії призупиняється до одержання цих документів або закінчення строку їх подання. Якщо витребувані документи не надійшли у встановлений строк, претензія розглядається за наявними документами.

Правильне висунення претензії уможливлює своєчасне врегулювання спорів, поновлення порушених прав та інтересів підприємства.

Необхідні для висунення претензії матеріали готують заінтересовані підрозділи (відділ постачання, бухгалтерія та ін.) і передають до підрозділів, що виконують претензійну роботу; останні повинні перевірити наявність права на висування претензії, повноту одержаних матеріалів та їх належне оформлення.

Порядок висування і розгляду претензій, які виникають під час виконання господарських договорів та на інших підставах, регулюється Арбітражним процесуальним кодексом України, де визначені основні положення доарбітражного врегулювання господарського спору.

Підприємства, що порушили майнові права та законні інтереси інших підприємств, зобов'язані поновити їх, не чекаючи висунення претензії.Підприємства, чиї права та законні інтереси порушені, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником звертаються до нього з письмовою претензією, де зазначають:

* повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, до якого висунуто претензію, дату пред'явлення і номер претензії;

* обставини, через які висунуто претензію; докази, що підтверджують ці обставини, посилання на відповідні нормативні акти;

* вимоги заявника;

* суми претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії;

* перелік документів, що додаються до претензії, а також інших доказів.

Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним чином посвідчених копіях. Документи, які є в іншої сторони, можуть не додаватись до претензії із зазначенням про це у претензії.Претензію підписує керівник або заступник керівника підприємства. Надсилається претензія адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

Недодержання встановленого порядку висування і розгляду претензій є порушенням державної дисципліни і тягне за собою юридичну відповідальність винних у цьому посадових осіб.

Систематично (двічі на рік) юридична служба повинна аналізувати претензійну роботу та узагальнювати її результати. Така робота має плануватись. Узагальнення результатів дає змогу намітити та здійснити заходи щодо усунення недоліків у господарській діяльності підприємства. У загальному аналізі, де розкриваються невиробничі витрати підприємства, підбиваються підсумки роботи з відшкодування збитків шляхом отримання грошових сум за висунутими претензіями. Поряд із цим юридична служба поглиблено вивчає окремі категорії справ.

4. Реєстрація, облік і контроль за позовами

Контроль за позовною роботою, що провадиться на підприємстві, має розпочинатися з юридичної служби, яка організовує претензійну та веде позовну роботу, представляє за домовленістю у встановленому порядку інтереси підприємства в судах, інших органах під час розгляду правових питань i спорів; дає правову оцінку претензіям, що пред'явлені підприємству чи підприємством у зв'язку з порушенням його майнових прав та законних інтересів. При цьому керівники підприємств повинні нести персональну відповідальність за стан претензійно-позовної роботи. Недодержання встановленого порядку пред'явлення i розгляду претензій та позовів є порушенням державної дисципліни. Тому на підприємстві має бути виданий відповідний наказ з урахуванням специфіки його діяльності, функціональних особливостей, структури та затверджено положення про порядок ведення претензійно-позовної роботи із зазначенням розподілу обов'язків між структурними підрозділами щодо підготовки розгляду претензій, позовів та виконання функцій, які покладаються на конкретних працівників. Керівництво претензійно-позовною роботою на підприємстві має здійснювати юридична служба.

Перевірці підлягає претензійно-позовна робота, до якої відносяться: підготовка, одержання та складання документів, необхідних для пред'явлення претензій та позовів; пред'явлення претензій (позовів) та їх розгляд; підготовка відповідей i заяв про перегляд рішень та постанов суду; захист інтересів підприємства при розгляді майнових, переддоговірних та інших спорів у судах; здійснення організаційно-технічних заходів (реєстрація, облік, збереження та відправлення претензійно-позовних матеріалів); забезпечення контролю за претензійно-позовним провадженням; підготовка висновків, пропозицій щодо поліпшення претензійно-позовної роботи.

При проведенні контролю перевіряється: порядок пред'явлення підприємством претензій; їх розгляд; ведення позовної роботи; реєстрація i збереження претензійних та позовних матеріалів і аналіз стану претензійної роботи.

Під час перевірки порядку пред'явлення претензії необхідно враховувати, що підприємство з метою врегулювання спору з порушником його прав та інтересів повинно звернутися до відповідача з письмовою претензією. У претензії необхідно визначити: повну назву i поштові реквізити заявника та підприємства чи організації, яким претензія пред'являється; дату пред'явлення i номер претензії; обставини, на підставі яких пред'явлено претензію; докази, що підтверджують обставини пред'явлення претензії; посилання на відповідні нормативні акти; вимоги заявника; суму претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії; перелік документів, що додаються до претензії, а також інших доказів.

Документи, що підтверджують вимоги заявника, обов'язково додаються до оригіналів чи належним чином засвідчених копій (документи, які є у другої сторони, можуть не додаватися до претензії, досить лише зазначити про це у претензії).

Претензія після оцінки юридичною службою має бути підписана уповноваженою особою підприємства, організації або її представником i надіслана адресату рекомендованим (цінним) листом та вручена під розписку. Структурний підрозділ та юридична служба повинні реєструвати претензії в журналі обліку, здійснювати контроль за своєчасним надходженням відповідей від підприємств, яким були пред'явлені претензії.

У разі необхідності може бути надіслано нагадування про прискорення надання відповіді на претензію, яке оформляється в такому самому порядку, що i сама претензія. Строк розгляду пред'явленої претензії становить один календарний місяць, який обчислюється з дня її одержання. У випадку коли потрібна перевірка забракованої продукції (якщо така перевірка передбачена обов'язковими правилами або договором для сторін-учасників) підприємством-виготовлювачем, претензія може розглядатися протягом двох календарних місяців.

Якщо пред'явлену претензію відхилено повністю або частково, одержувач претензії повинен повернути заявникові оригінали документів, які були одержані з претензією, а також надіслати документи, що обгрунтовують відхилення претензії, якщо їх немає у заявника.

У випадку визнання претензії у відповіді має бути зазначена дата перерахування визнаної суми. Згідно зі ст. 8 Господарського процесуального кодексу, якщо у відповіді не повідомляється про перерахування визнаної суми, то через 20 днів після її отримання вона є підставою для примусового стягнення заборгованості державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом N 606-ХІV.

Структурний підрозділ та юридична служба здійснюють відповідний запис про фактичне виконання претензій у журналі їх обліку (табл. 1).

Претензійні матеріали після первинної правової оцінки у визначений на підприємстві строк передаються юридичною службою під розписку через канцелярію до відповідних підрозділів для надання висновку по суті вимоги.

Журнал обліку пред'явлених підприємством претензій

Таблиця 1

Nз/п Датаі номер Найменування підприємства, якому пред'явлена претензія, місцезнаходження Сума претензії (якщо вона підлягає грошовій оцінці) Сутьпретензії Дата відповіді, яка пере-дбачається Дата і номер відповіді та її реєстрації в канцелярії підприємства Результати розгляду претензії Дата передачі відповіді до структурного підрозділу Дата і номер платіжного документа про перерахування суми, визнаної у відповіді Дата передачі претензійних матеріалів до юридичної служби якою мірою визнана (повністю, частково), сума якою мірою відхилена (повністю, частково), сума 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Претензійні матеріали, отримані структурним підрозділом, мають у встановлений на підприємстві строк перевірятися. На підставі результатів перевірки слід надати письмовий висновок щодо обгрунтованості претензійних вимог та передати його до юридичної служби.

У разі необхідності структурному підрозділу слід провести звірку розрахунків, службову перевірку та інші дії, що забезпечують врегулювання спору. Висновок має бути підтверджений відповідними документами.

Юридична служба з урахуванням висновку повинна підготувати проект відповіді про відхилення або визнання (повне, часткове) претензії. На тих підприємствах, де юридична служба відсутня, проект відповіді необхідно підготувати структурному підрозділу, якому претензію передано на перевірку. Журнал обліку пред'явлених підприємству претензій

Таблиця 2

Nз/п Дата і вхідний номер Датаі номерпретензії Найменування заявника,місце-знаходження Сумапретензії(якщо ретензія підлягає грошовій оцінці) Суть претензії Дата для відповіді Структурний підрозділ, який перевіряє претензію і готує відповідь на неї Дата і номер відповіді Результат розгляду претензії Дата і номер платіжного документа про перерахування суми, визнаної у відповіді якою мірою відхилено (повністю, частково), сума якою мірою задоволено (повністю, частково), сума 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Позовна заява підписується керівником підприємства (заступником), реєструється в журналі обліку позовних заяв (табл. 3) та подається до арбітражного суду рекомендованим (цінним) листом (копія надсилається відповідачу).

Журнал обліку пред'явлених підприємством позовних заяв

Таблиця 3

Nз/п Дата одержання претензійних матеріалів юридичною службою Найме-нування відповідача, місце-знаход-ження Суть позовних вимог Ціна позову (якщо позов підлягає грошовій оцінці) Дата і номер позовної заяви Наймену-вання арбітраж-ного суду, номер справи Дата і суть рішення Дата і номер заяви про перегляд рішення та кому вона подається Результат розгляду заяви Дата передачі наказу та рішення арбітражного суду до бухгалтерії (фінансового відділу), відмітка про зарахування суми на рахунок підприємства 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Також слід звертати увагу i на порядок реєстрації та збереження на підприємстві претензійних та позовних матеріалів. Так, претензійні та позовні матеріали, одержані підприємством, необхідно реєструвати в книзі вхідної кореспонденції, а ті, що відсилаються - у книзі вихідної кореспонденції. До претензійних (позовних) матеріалів, що надійшли, особа яка працює з кореспонденцією, повинна додати конверт зі штампом пошти про дату відправлення. Трапляються випадки, коли це може бути єдиним доказом своєчасного відправлення матеріалів.

При реєстрації претензій необхідно перевірити наявність всіх документів, зазначених у додатку, а за їх відсутності або невідповідності працівникам канцелярії слід складати акт за підписом не менше трьох осіб. Після реєстрації претензії (позовної заяви) та резолюції керівника підприємства канцелярія в той самий день повинна передати ці документи до юридичної служби (за її відсутності - до структурного підрозділу), яка здійснює їх реєстрацію в журналі обліку, надає їм первинну правову оцінку, формує претензійну справу, готує відгук на позовну заяву. Претензійні та позовні матеріали підприємства, а також ті, що надійшли до нього, необхідно зберігати в окремих папках (незакінчені претензії; незакінчені позовні матеріали; закінчені претензії; закінчені позовні матеріали). Закінчені претензійні та позовні матеріали юридична служба має зберігати протягом трьох років до їх передачі на збереження до архіву. Ці матеріали слід підшивати у відповідні папки в тій послідовності, в якій їх було зареєстровано.

Юридична служба аналізує, а ревізор під час ревізії знайомиться зі станом претензійно-позовної роботи на підприємстві за квартал (рік). Аналіз необхідно провадити в такому порядку: за кожним видом претензій та позовів наводяться найчастіші випадки порушень, допущені структурними підрозділами, найхарактерніші претензії, позови на зазначені суми, причини та умови їх виникнення; вносяться пропозиції щодо вжиття конкретних заходів та здійснення організаційних заходів для поліпшення претензійно-позовної роботи, запобігання непродуктивних витрат та збитків, відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, за рахунок винних осіб. У необхідних випадках за погодженням з керівником підприємства до аналізу претензійної та позовної роботи додається проект наказу, погоджений з відповідними структурними підрозділами.

Результати аналізу претензійної (позовної) роботи мають бути надані керівнику підприємства, який повинен розглянути зазначені матеріали за участю керівників структурних підрозділів та прийняти відповідне рішення. В свою чергу, юридична служба періодично повинна проводити заняття з працівниками інших структурних підрозділів підприємства щодо вивчення норм чинного законодавства з питань укладання та виконання договорів приймання та відпускання продукції, що надасть можливість покращити претензійно-позовну роботу.

5. Правова робота і юридична служба

Відповідно до Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року № 1040, яка набрала чинності 15 грудня 2008 року (Загальне положення), організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства, інших нормативних актів органом виконавчої влади, підприємством, їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов'язків, є основним завданням юридичної служби.

Правова робота - це багатопланова діяльність, що охоплює всі напрямки господарської діяльності, безпосередньо пов'язана зі створенням матеріальних цінностей, застосуванням праці робітників та службовців, вирішенням питань соціально-економічного, науково-технічного, культурного забезпечення колективів підприємств та установ, а не тільки діяльність юридичної служби, що спрямована на організацію контролю за виконанням законів, пропаганду права, складання юридичних документів, участь у розгляді господарських та інших справ юрисдикційними органами.

Роль юридичної служби бути організатором правильного та ефективного застосування законодавства в кожній ділянці.

Організація правової роботи спрямована на:

· забезпечення дотримання принципів законності та верховенства права у всіх сферах діяльності;

· забезпечення виконання договірних зобов'язань;

· економію та раціональне використання матеріальних, трудових, фінансових та інших видів ресурсів;

· зниження непродуктивних витрат та усунення причин і умов, що їх спричиняють;

· забезпечення захисту і відновлення порушених майнових прав та законних інтересів відповідного підприємства.

На відміну від інших служб та підрозділів юридична служба в цілому на підприємстві, організації чи в установі, виконуючи специфічні функції, використовує тільки їй властиві форми та методи діяльності: проведення правової експертизи нормативних актів підприємства та його підрозділів, контроль за виконанням норм права, зміцнення законності та правопорядку у сфері господарської діяльності та взаємовідносин, пропаганда правових знань. Крім того, юридична служба здійснює загальне керівництво та організацію правової роботи на підприємстві за допомогою правових методів, забезпечує умови для зміцнення законності в господарській діяльності, розробки та прийняття управлінських рішень, посилення державної, планової та трудової дисципліни. Маючи професійні знання та практику, співробітники юридичної служби впливають на правову роботу інших підрозділів, сприяють підвищенню рівня правової культури господарських керівників, спеціалістів та посадових осіб. Особливо зростає роль юридичної служби у правовій державі, де вона повинна бути основною ланкою охорони прав підприємства та його працівників, попередження правопорушень у сфері господарської діяльності та господарських взаємовідносин, ланкою, що має забезпечити гармонійне поєднання інтересів трудового колективу та держави.

6. Конкурс, стажування, атестація

Рішення про проведення конкурсу та його умови приймається керівником органу, в якому оголошується конкурс. Його наказом утворюється конкурсна комісія, яку очолює, як правило, заступник керівника. Інформація про конкурс на заміщення вакантних посад та умови конкурсу публікуються в пресі та поширюються через інші засоби масової інформації не пізніш як за місяць до проведення конкурсу і доводяться до відома працівників органу, в якому оголошується конкурс. Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають на ім'я керівника заяву, до якої додаються особовий листок обліку кадрів, автобіографія, копії документів про освіту, декларація про доходи, зобов'язання фінансового характеру, в тому числі і за кордоном, щодо себе і членів своєї сім'ї за формою N 001-ДС, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 06.03.97 р. N 58 та зареєстрованою Міністерством юстиції 31.03.97 р. N 104/1908. Особи, які працюють в органі, де оголошено конкурс, і ті, які зараховані до кадрового резерву цього органу і бажають взяти участь у конкурсі, зазначених документів до заяви не додають. За рішенням комісії до участі в конкурсі допускаються особи, які відповідають умовам конкурсу. Рішення комісії про недопущення до конкурсу надсилається заявникові і може бути оскаржено керівнику протягом 3 днів з дня одержання відмови комісії. Учасникам конкурсу надається інформація щодо особливостей умов праці за відповідною посадою, вони завчасно повідомляються про час і місце засідання комісії. Комісія проводить співбесіду з кожним учасником конкурсу. Їм може бути запропоновано викласти свої міркування чи підготувати реферат на тему, пов'язану з майбутньою роботою. Засідання комісії вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин її складу. На підставі вивчення поданих документів, рефератів, співбесід комісія приймає рішення стосовно кожного учасника конкурсу шляхом голосування. Рішення комісії приймається простою більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. Голосування проводиться на закритому засіданні. Форма голосування обирається на розсуд комісії. У разі, коли два або більше учасників конкурсу, які претендують на одну і ту ж посаду, отримали рівну кількість голосів або жоден з учасників конкурсу не отримав більшості голосів, за рішенням комісії може бути проведено повторне голосування. Коли за підсумками повторного голосування жоден з учасників конкурсу не набрав необхідної кількості голосів, оголошується повторний конкурс. Засідання комісії оформляється протоколом, який підписується всіма присутніми на засіданні членами комісії і подається керівникові не пізніш як через 2 дні після голосування. Кожний член комісії може додати до протоколу свою окрему думку. Рішення про укладення трудового договору приймає керівник на підставі рішення комісії про переможця конкурсу, інші учасники конкурсу можуть бути зараховані до кадрового резерву чи прийняті на стажування.

Стажування є основним видом практичної підготовки державних службовців для заміщення державних посад. Його метою є набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня та ділових якостей особи, яка претендує на посаду державного службовця. Воно може здійснюватися у відповідному державному органі терміном до двох місяців із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.

Стажування можуть проходити як особи, що вперше претендують на посаду, так і державні службовці, які бажають зайняти більш високу посаду. Відбір кандидата на стажування проводиться з ініціативи органу, де має відбуватися стажування. При цьому необхідна письмова заява самого стажиста та згода відповідних керівників за місцем його стажування та основної роботи. Слід мати на увазі, що до стажування не залучаються особи, які досягли пенсійного віку.

Зарахування на стажування, терміни та зміни порядку його проходження оформлюються наказом керівника державного органу, де проводиться стажування. Під час проходження стажування працівник повинен додержуватися правил внутрішнього розпорядку державного органу, де він проходить стажування. На період стажування за стажистом закріплюється державний службовець, відповідальний за стажування.

Зміст стажування визначається індивідуальним планом, який затверджується керівником структурного підрозділу органу, в якому проводиться стажування. Стажист під час проходження стажування повинен виконати індивідуальний план, про що подає керівникові державного органу доповідну записку з висновками керівника структурного підрозділу щодо можливості використання стажиста на державній службі, а за основним місцем роботи - стислий письмовий звіт. За результатами стажування у державному органі стажисту видається довідка для подання за основним місцем роботи.

Особа (не державний службовець), яка після успішного закінчення стажування виявила бажання працювати у даному державному органі, проходить конкурс відповідно до Положення про порядок проведення конкурсу при прийнятті до органів державної виконавчої влади. При цьому їй надається перевага над особами, які беруть участь у цьому конкурсі, але не проходили стажування. Державний службовець після успішного закінчення стажування може бути переведений на посаду за рішенням керівника відповідного державного органу без конкурсного відбору або зарахований до кадрового резерву державного органу.

Стажування проводиться з відривом від основної роботи. За працівником, направленим на стажування, зберігається його посада та заробітна плата за основним місцем роботи з подальшим урахуванням змін розміру мінімальної заробітної плати, відповідного до чинного законодавства. Стажисту за основним місцем роботи відшкодовуються також витрати на проїзд до місця стажування і назад, добові за час знаходження в дорозі та найом житла. Витрати, пов'язані із стажуванням спеціаліста, відшкодовуються державним органом, який запросив спеціаліста на стажування за рахунок коштів, передбачених на утримання цього органу.

Атестація працівників -- найважливіша складова системи роботи з кадрами, з допомогою якої керівник має змогу вдосконалювати кадровий склад підприємства, установи чи організації.

Проведенню атестації повинна передувати підготовча й організаційна робота. Кадрова служба підприємств, організацій чи установи готує пропозиції щодо складу атестаційної комісії, термінів і графіків проведення атестації, визначає кількість і складає списки працівників, котрі підлягають атестації, роз'яснює мету і порядок проведення атестації, здійснює підготовку необхідних для атестації документів.

Атестації підлягають особи, які пропрацювали на підприємстві, в установі або організації понад один рік.

Не підлягають атестації працівники, які працюють на підприємстві, в установі чи організації або на посаді менше року, вагітні жінки, керівники державних підприємств, яких призначає на посаду Кабінет Міністрів України, а також особи передпенсійного віку. Слід зазначити, що працівники передпенсійного віку і вагітні жінки можуть за власним бажанням пройти атестацію.

Атестація працівників здійснюється в індивідуальному порядку. На кожного з них складається відгук-характеристика, яку підписує безпосередній керівник, і заповнюється атестаційний лист.

Не пізніше ніж за два тижні до початку атестації працівник, що підлягає атестації, повинен бути ознайомлений зі своїм відгуком-характеристикою. Якщо працівник не згоден з її змістом, керівник виносить її на обговорення трудового колективу структурного підрозділу, пропозиції якого разом з характеристикою подаються атестаційній комісії. Атестаційний лист і відгук-характеристика подаються атестаційній комісії не пізніше ніж за три дні до початку атестації.

Рішення атестаційної комісії ухвалюється відкритим голосуванням у відсутності працівника, який проходить атестацію. Результати атестації визначаються шляхом голосування. Засідання атестаційної комісії вважається правомочним у присутності 2/3 її складу.

Список літератури

1. Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації// Відомості Верховної Ради України. - 2007. - № 6. - С. 5-7.

2. Горевий В.І. Організація юридичної служби на підприємстві: Навчальний посібник. - 2-ге вид., випр. і доп. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. - 319 с.

3. Господарське право: Навчальний посібник/ Жук Л.А., Жук І.Л., Не- живець О.М. - К.: Кондор, 2007. - 400 с.

4. Дашков Л. П. Комерційний договір: від укладення до виконання. - К., 2001. - 111 с.

5. Долгополов A.M. Організація юридичної служби на підприємствах. Конспект лекцій. - К.: Вид-во МАУП, 2000. - 68 с.

6. Домбровський С. Як спланувати роботу юридичної служби. - К., 2004. - 85 с.

7. Домбровський С.Ф. Організація правової роботи та юридичного обслуговування підприємств, установ, організацій. - X.: Консум, 2005. - 396 с.

8. Костенко Л. Особливості роботи юридичної служби малого підприємства. - К., 2003. - 154 с.

9. Тихомиров М.Ю. Юридическая служба на предприятии. - М., 2003. - 684 с.

10. Щербина В.С. Господарське законодавство України. - К., 2001. - 298 с.

11. Щербина В.С. Господарське право: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 656 с.

Размещено на Allbest