Основні риси позовного провадження

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Основні риси позовного провадження

2. Особливості розгляду справ окремого провадження: надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку, обов'язкова госпіталізація до проти туберкульозного закладу

3. Скарга на дії державного виконавця

4. Оформлення результатів перевірки правової роботи

Список використаних джерел

1. Основні риси позовного провадження

Діяльність господарського суду по розгляду і вирішенню спорів про право здійснюється у встановленій законом процесуальній формі, яка забезпечує заінтересованим у результаті спору сторонам певні правові гарантії правильності вирішення спору, рівності процесуальних прав і процесуальних обов'язків сторін, зобов'язує господарський суд розглядати й вирішувати спори у суворій відповідності з нормами господарського процесуального права на підставі правильного застосування норм матеріального права, встановлювати суттєві для справи обставини і виносити законні та обґрунтовані судові рішення. Господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченого господарським процесуальним законодавством.

Сутність позовного провадження становить перевірку судом наявності чи відсутності порушеного або оспорюваного суб'єктивного права, на якому ґрунтується матеріально-правова вимога позивача.

Початковою стадією відповідного провадження по справі в господарському процесі є порушення справи в суді першої інстанції, тобто в місцевому господарському суді, яка має свої специфічні цілі та завдання. Суспільною метою даної судової процедури слід вважати реалізацію права на звернення за судовим захистом, оскільки на це спрямовані норми зазначеного інституту, дії суб'єктів процесу та відношення між ними.

Мета реалізації права на звернення за судовим захистом досягається виконанням завдання за своєчасним і правильним порушенням справи.

Особа, право якої оспорюване чи порушене звертається в суд з позовною заявою, де просить суд розглянути виниклий спір.

Позовне провадження має певні специфічні ознаки. Для нього характерно:

1) наявність матеріально-правової вимоги, що випливає з порушеного чи оспорюваного права;

2) розгляд чи вирішення даної вимоги у встановленому законом процесуальному порядку;

3) наявності спору про право;

4) наявність двох наділених законом рівними процесуальними правами сторін з протилежними матеріально-правовими інтересами.

До позовної форми захисту відноситься не лише форма звернення до суду, але й порядок розгляду спору. В цьому полягають процесуальні гарантії права на судовий захист.

Для позитивного вирішення питання про порушення конкретної справи в господарському суді необхідна наявність у зацікавленої особи права на подання позову та реалізація цього права в належному порядку. В даному випадку мова йде про передумови права на подання позову - обставини, з наявністю або відсутністю яких закон пов'язує виникнення суб'єктивного права певної особи на надання позову за конкретною справою. Якщо яка-небудь з передумов відсутня, відсутнє й право звернення до суду. Так, до загальних передумов права на подання позову відносяться наступні обставини:

1) підвідомчість справи суду;

2) процесуальна правоздатність сторін;

3) відсутність судового рішення, раніше винесеного за даною справою; 4) відсутність між сторонами договору про передачу даного спору на розгляд третейського суду.

Виходячи із змісту нині діючого господарського законодавства, порядок звернення до господарського суду зберігає в собі вичерпний перелік вимог. На відміну від випадків недодержання передумов права на подання позову, недодержання порядку реалізації права на подання позову хоча і тягне неможливість порушення провадження по справі в суді, однак не є неусуваним. Позивач може виправити допущені помилки та повторно звернутися до суду з тотожнім позовом.

2. Особливості розгляду справ окремого провадження: надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку, обов'язкова госпіталізація до протитуберкульозного закладу

Акти цивільного законодавства визначають серед особистих немайнових прав, які забезпечують природне існування фізичної особи, право на медичну допомогу (ст. 284), роблячи щодо надання психіатричної допомоги відсилку до інших актів законодавства. Надання фізичній особі цього виду медичної допомоги здійснюється з дотриманням Закону України «Про психіатричну допомогу».

Специфіка надання особі психіатричної допомоги полягає у тому, що такі захворювання (психічні розлади) можуть виключати можливість особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Тому в окремих випадках таке лікування може мати неправомірний характер, порушувати вимоги законодавства, посягати на суб'єктивні права особи, якій надається психіатрична допомога.

У судовому порядку вирішуються питання про проведення психіатричного огляду у примусовому порядку (ч. 7 ст. 11 Закону), про надання амбулаторної психіатричної допомоги особі без її усвідомленої згоди або згоди її законного представника у випадках, коли наявні відомості дають підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона завдасть значної шкоди своєму здоров'ю у зв'язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги (ч. 2 ст. 12 Закону), про продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку понад 6 місяців (ч. 5 ст. 12 Закону), про відмову в продовженні надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку (ч. 7 ст. 12 Закону), про госпіталізацію особи (ч. 1 ст. 16 Закону), про продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців (ст. 17 Закону), про відмову в продовженні госпіталізації особи у примусовому порядку (ч. 3 ст. 18 Закону).

Процесуальний порядок розгляду та вирішення справ цієї категорії судом визначаються ст.ст. 279-282 ЦПК, Законом України «Про психіатричну допомогу».

Право на звернення. З вимогою до суду про проведення примусового психіатричного огляду, надання амбулаторної допомоги у примусовому порядку наділений лікар-психіатр. Інші особи не мають права звернутися до суду. Рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром за заявою, яка містить відомості, що мають достатні підстави для такого огляду. Із заявою можуть звернутися родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду, лікар, який, має будь-яку медичну спеціальність, інші особи.

Заява про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або згоди її законного представника повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обґрунтовують необхідність психіатричного огляду і вказують на відмову особи чи її законного представника від звернення до лікаря-психіатра. Лікар-психіатр має право робити запит щодо надання йому додаткових медичних та інших відомостей, необхідних для прийняття відповідного рішення.

Тобто, виключним правом на звернення до суду наділений лікар-психіатр, а інші особи можуть клопотати перед ним про звернення до суду. Це пояснюється виключністю професійної діяльності медичного працівника.

У разі необхідності продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, госпіталізації особи понад 6 місяців до суду звертається лікар-психіатр (при госпіталізації - представник психіатричного закладу) (ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 17 Закону).

Клопотання про припинення надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку (госпіталізації особи) може направлятися до суду особою, якій надається ця особа, або її законним представником (ч. 8 ст. 12, ч. 4 ст. 17 Закону).

Строки для звернення до суду визначені законом і обчислюється місяцями, днями, годинами. Для обчислення цих строків використовуються загальні правила, які встановлені для цивільних процесуальних строків. Хоча ці строки, визначені законом, наділені ознаками саме службових строків, а не цивільних процесуальних. Оскільки суд, як правило, зобов'язаний розглянути подану з порушенням встановленого законом строку заяву. При розгляді такої заяви суд повинен з'ясувати причини пропуску строку і при наявності може постановити окрему ухвалу або звернутися до правоохоронних органів для належного реагування на такі порушення.

У випадках, коли відповідно до закону госпіталізація у примусовому порядку була проведена за рішенням лікаря-психіатра і визнана доцільною комісією лікарів-психіатрів, психіатричний заклад, в якому перебуває особа, направляє до суду заяву про її госпіталізацію у примусовому порядку протягом 24 годин.

Заява фізичної особи або її законного представника про припинення надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку може бути подана через три місяці з дня ухвалення рішення суду про надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку або її продовження, госпіталізацію у примусовому порядку, її продовження (ст. 280 ЦПК).

Формою звернення у всіх названих справах є заява. Як випливає із змісту ст. 119, 280 ЦПК, заява повинна містити у собі назву суду, до якого вона звернена; точну назву заявника і заінтересованих осіб (лікаря-психіатра, психіатричного закладу, особи, якій надається психіатрична допомога, законного представника цієї особи); зміст клопотання, яке ставиться перед судом; виклад обставин, якими зумовлена необхідність звернення до суду; обґрунтування необхідності вчинення тої чи іншої дії, що стосується надання особі психіатричної допомоги; підпис заявника або його представника.

До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусово амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали (ч. 7 ст. 11, ч. 3, 5, 8 ст. 12, ч. 2 ст. 16, ч. 2, 4 ст. 17 Закону, ст. 280 ЦПК).

У заяві фізичної особи або її законного представника про припинення амбулаторної психіатричної допомоги чи госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку мають бути наведені обставини і докази, на яких ґрунтуються ці вимоги (ст. 280 ЦПК).

Підсудність. Правові норми про підсудність носять виключний характер, який зумовлюється місцем перебування особи, якій надається психіатрична допомога незалежно від того, хто є заявником.

Питання про надання особі амбулаторної допомоги в примусовому порядку та необхідність її продовження вирішується судом за місцем проживання особи (ч. 5 ст. 12 Закону). Заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи та про необхідність її продовження направляється до суду за місцем знаходження психіатричного закладу (ч. 1 ст. 17 Закону).

Окрім цього ст. 279 ЦПК визначені правила підсудності щодо інших випадків. Так, заява особи, якій за рішенням суду надається амбулаторна психіатрична допомога у примусовому порядку, або її законного представника про припинення цієї допомоги подається до суду за місце проживанням особи, а про припинення госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку - до суду за місцезнаходженням психіатричного закладу.

Розгляд справи. Справи розглядаються судом колегіально у складі одного судді та двох народних засідателів. Законом також визначається необхідність дотримання лікарської та професійної (службової) таємниці, що стосується надання особам психіатричної допомоги. Так, медичні працівники, інші фахівці та особи, яким у зв'язку з навчанням або виконанням професійних, службових, громадських чи інших обов'язків стало відомо про наявність у особи психічного розладу, про факти звернення за психіатричною допомогою та лікування у психіатричному закладі чи перебування в психоневрологічних закладах для соціального захисту або спеціального навчання, а також відомості про стан психічного здоров'я особи, її приватне життя, не можуть розголошувати ці відомості (ст. 6 Закону). Тому справи, що стосуються цієї категорії справ повинні вирішуватися у закритому судовому засіданні, про що суд постановляє ухвалу.

Заява про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку розглядається у триденний строк (ч. 1 ст. 22 Закону), про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку розглядається судом протягом 24 годин (ст. 22 Закону), про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, про продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, заяви представників психіатричних закладів про продовження госпіталізації в примусовому порядку у десятиденний строк. Ці строки обчислюються з дня надходження заяви до суду (ст. 281 ЦПК).

Особи, яким надається психіатрична допомога, мають право на особисту участь у судових засіданнях при вирішенні питань, пов'язаних з наданням їм психіатричної допомоги та обмеження у зв'язку з цим їх прав (ст. 25 Закону). Судові справи щодо надання психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються у присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй такої допомоги. Участь при розгляді цих справ прокурора, лікаря-психіатра чи представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника осіб, щодо яких розглядаються питання, пов'язані з наданням їм психіатричної допомоги, є обов'язковою (ст. 22 Закону, ст. 281 ЦПК).

Судове рішення. За результатами розгляду справ, які стосуються надання особі психіатричної допомоги, суд ухвалює рішення. В залежності від категорії справи до судового рішення встановлюються додаткові вимоги. Наприклад, при винесенні рішення про відмову у продовженні надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку, госпіталізації особи, продовженні госпіталізації, при ухваленні рішення про задоволення заяви про відмову у продовженні надання амбулаторної психіатричної допомоги, а також госпіталізації особи, суд повинен зобов'язати психіатричний заклад провести виписку цієї особи.

Особи, які страждають на психічні розлади, та їх законні представники звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом питань щодо захисту прав і законних інтересів особи при наданні психіатричної допомоги (ст. 32 Закону). Також їм належить право на безоплатну юридичну допомогу з питань, пов'язаних з наданням такої допомоги, яка вступила в силу з 1 січня 2001 року (ст. 25, п. 1 розділу YI Закону), хоча конкретного механізму застосування цієї норми немає.

Відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я (ст. 53), Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (ст. 28) передбачається можливість госпіталізації та лікування осіб, які хворі на небезпечні інфекційні хвороби, при чому у випадках та у порядку, встановленими законами, може проводитися госпіталізація та лікування у примусовому порядку. До таких хвороб відноситься й захворювання на туберкульоз.

Оздоровлення хворих на туберкульоз проводиться у спеціалізованих протитуберкульозних санаторіях безоплатно (ст. 25 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»). Лікування хворих на туберкульоз здійснюється під обов'язковим медичним контролем із дотриманням встановлених стандартів лікування. Лікування та медичний (диспансерний) нагляд за всіма хворими на туберкульоз, інфікованими мікобактеріями туберкульозу та особами, які були в контакті з хворими на заразні форми туберкульозу, здійснюється спеціалізованими протитуберкульозними закладами (ст. 12 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз»).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» хворі на заразні форми туберкульозу, в тому числі соціально дезадаптовані, із супутніми захворюваннями на хронічний алкоголізм, наркоманію чи токсикоманію, які ухиляються від лікування і становлять загрозу розповсюдження хвороби серед населення, за рішенням суду підлягають обов'язковій госпіталізації до протитуберкульозних закладів, визначених місцевими органами виконавчої влади.

Предметом судової діяльності є визначення підстав для примусового поміщення хворого до протитуберкульозного закладу. Процесуальний порядок розгляду та вирішення справи визначається ст.ст. 283-286 ЦПК.

Право на звернення. Заявником у даній категорії справ є представник протитуберкульозного закладу, повноваження якого повинні бути оформлені за загальними правилами про процесуальне представництво.

Заява повинна містити, крім положень, встановлених ст. 119 ЦПК, встановлені законом підстави для такої госпіталізації (наявність заразної форми туберкульозу, відмова хворого від госпіталізації, ухилення від лікування тощо). До заяви додається мотивований висновок лікарської комісії про необхідність обов'язкової госпіталізації до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування, в якому зазначається строк, протягом якого буде проведено лікування.

Відповідно до ст. 284 ЦПК така заява подається до суду протягом 24-х годин з часу виявлення в особи загрозливої форми туберкульозу. Однак це не означає, що заява подана з порушенням встановленого строку підлягає залишенню без розгляду. Суд може вказати на це в окремій ухвалі, постановленій у справі.

Заява подається до суду за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим, або до суду за місцем виявлення такого хворого (лікувальними закладами, слідчими ізоляторами, установами виконання покарань та ін.) (ст. 283 ЦПК, ст. 12 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз»).

Розгляд справи здійснюється колегіально у складі професійного судді та двох народних засідателів. За клопотанням особи, щодо якої ставиться питання про госпіталізацію, для забезпечення таємниці про стан її здоров'я, гарантовану ст. 286 ЦК, суд у нарадчій кімнаті може постановити ухвалу про закритий судовий розгляд.

Справа розглядається судом у строк не пізніше трьох днів після відкриття провадження у справі за обов'язковою участю представника протитуберкульозного закладу, за заявою якого відкрито провадження у справі, представника особи, стосовно якої вирішується питання про госпіталізацію, є обов'язковою. Сама особа, щодо якої ставиться питання про її примусову госпіталізацію, відповідно до ст. 285 ЦПК може брати участь у судовому засіданні крім випадків, коли за даними протитуберкульозного закладу така особа становить загрозу розповсюдження хвороби.

Судове рішення. За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення, яким відхиляє або задовольняє заяву. Рішення про задоволення заяви є підставою для обов'язкової госпіталізації або подальшого лікування особи в протитуберкульозному закладі на встановлений законом строк.

провадження скарга правовий психіатричний виконавець

3. Скарга на дії державного виконавця

До Дубенського міськрайонного судуРівненської області

Заявник: Петров Олег Миколайович, який проживає за адресою:

вул. Марка Вовчка, буд. 126, кв. 39, м. Дубна, Рівненської обл., поштовий індекс 35600

Заінтересована Відділ державної виконавчої служби особа: Дубенського міського управління юстиції вул. С.Бандери, буд. 17, м. Дубна
Рівненської обл., поштовий індекс 35600

Скарга на дії державного виконавця

24 грудня 1998 року Дубенський міський суд ухвалив рішення про стягнення з Дубенського міського відділу освіти на мою користь заборгованості по виплаті мені надбавки за вислугу років за 1997-1998 р. в сумі 1074 гр. 10 коп. і допомоги на оздоровлення за 1998 рік в сумі 155 гр. 69 коп.

На підставі зазначеного рішення 22 січня 1999 року я отримав виконавчий лист, який пред'явив до виконання до відділу державної виконавчої служби Дубенського міського управління юстиції.

28 листопада 2003 року державний виконавець зазначеної виконавчої служби Онищук В.М. виніс постанову про повернення мені виконавчого листа без виконання на тій підставі, що гроші на виконання вимог ст. 57 Закону України „Про освіту” в бюджеті не закладені.

Вважаю зазначену постанову незаконною на наступних підставах.

У відповідності з ч. 1, 2 ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених законом, здійснювати необхідні міри для своєчасного і повного виконання рішення способом і в порядку, передбаченому виконавчим документом.

Виконавчим листом у моїй справі передбачено стягнення з Дубенського міського відділу освіти на мою користь 1229 гр. 79 коп. незалежно від наявності або відсутності в бюджеті коштів, виділених на виплату надбавок за вислугу років і допомоги на оздоровлення.

Державний виконавець Онищук В.М. приймаючи рішення про повернення мені виконавчого листа цього до уваги не прийняв.

На підставі викладеного й у відповідності з ст. 383, ч. 1, 2 ст. 387, 388 ЦПК України

прошу:

1. Визнати дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дубенського міського управління юстиції Онищука В.М., які виявилися у винесенні постанови про повернення мені виконавчого листа №2-97/05 без виконання неправомірними і зобов'язати його прийняти мій виконавчий лист до виконання і виконати рішення суду.

2. Стягнути з відділу державної виконавчої служби Дубенського міського управління юстиції на мою користь судові витрати.

Додатки:

1. Дві копії постанови.

2. Дві копії виконавчого листа.

3. Квитанція про сплату судового збору.

4. Копія квитанцію про сплату судового збору.

5. Квитанція про оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

6. Копія квитанції про оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

7. Копія скарги.

„ 5 ” грудня 2010 р. _Петров О.М.

4. Оформлення результатів перевірки правової роботи

Для проведення перевірки за наказом утворюється Комісія з перевірки у складі не менше двох працівників Юридичного департаменту, виходячи з очікуваного обсягу роботи, необхідного для виконання поставленого завдання.

У своїй діяльності Комісія керується законодавством України і проводить перевірку в установлений строк та в обсязі поставленого завдання згідно з планом перевірки.

Організація проведення перевірки включає:

· аналіз матеріалів попередніх перевірок підприємства;

· визначення мети перевірки (стан правової роботи юридичної служби підприємства в цілому, стан договірної, претензійно-позовної роботи тощо);

· формування Юридичним департаментом плану перевірки з визначенням переліку питань та документів, які будуть перевірятися;

· погодження Першим заступником Голови за поданням Юридичного департаменту плану перевірки;

· доведення до відома керівника підприємства інформації про проведення перевірки (період проведення перевірки, склад Комісії та план перевірки);

· забезпечення керівником підприємства членів Комісії на період проведення перевірки необхідним приміщенням, комп'ютерною технікою та іншими засобами, необхідними для проведення належним чином перевірки.

Перевірка включає:

1. Ознайомлення з:

· організацією правового обслуговування підприємства (самостійно юридична служба, залучення адвокатів, юридичних фірм тощо);

· структурою юридичної служби, її кількісним складом, професійним рівнем, освітою працівників та їх стажем роботи, а також організаційно-правовими засадами її діяльності, завданнями, функціями та підпорядкованістю юридичної служби (положенням про юридичну службу, посадовими інструкціями тощо);

· умовами роботи юридичної служби (забезпечення її окремим приміщенням, телефонним зв'язком, сучасними засобами оргтехніки, комп'ютерної техніки, транспортом для виконання службових обов'язків, законодавчими та іншими нормативними актами і довідковими матеріалами, іншими посібниками та літературою з правових питань).

2. З'ясування питань про:

· планування роботи юридичної служби, зміст планів і контроль за виконанням запланованих заходів;

· ведення відповідних журналів обліку;

· рівень підготовки рішень та документів правового характеру підприємства, відповідність їх законодавству, у тому числі щодо належної реєстрації та обліку;

· винесення протестів прокурора, рішень суду на прийняті підприємством рішення;

· заходи, які вживаються для своєчасного попередження, виявлення та припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства на підприємствах;

· форму організації підвищення кваліфікації працівників юридичної служби підприємства;

· прийняття рішень стосовно підвищення рівня правової роботи юридичної служби підприємства, їх зміст і характеристика реалізованих заходів щодо поліпшення правової роботи;

· стан організації претензійної та ведення позовної роботи (ведення журналів обліку, дотримання строків пред'явлення і розгляду претензій та позовних заяв тощо);

· рівень та результати представлення інтересів підприємства в судах, інших органах під час розгляду правових питань і спорів; правових оцінок претензіям, що пред'явлені підприємству чи підприємством у зв'язку з порушенням його майнових прав і законних інтересів;

· організацію роботи з укладення договорів, їх обліку, реєстрації та контролю за виконанням;

· стан роботи із зверненнями громадян, органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, відповідність цієї роботи законодавству;

· належне виконання інших завдань та функцій, що відносяться до компетенції юридичної служби підприємства.

За результатами перевірки оформляється довідка, яка складається державною мовою у двох примірниках з наскрізною нумерацією сторінок.

Довідка перевірки містить:

1. Вступну частину:

· дата підписання довідки про перевірку (число, місяць, рік підписання довідки членами Комісії);

· номер довідки про перевірку (порядковий номер журналу реєстрації перевірок);

· місцезнаходження підприємства;

· найменування підприємства відповідно до установчих документів;

· підстава для проведення перевірки;

· прізвища, імена, по батькові та посади осіб, що входять до складу Комісії та проводять перевірку;

· період, за який проводиться перевірка;

· дата початку і закінчення перевірки;

· інформація про направлення повідомлення керівнику підприємства про проведення перевірки;

· інформація про посадових осіб підприємства, відповідальних за стан правової роботи на підприємстві;

· інформація про попередню перевірку (якщо така проводилася) із зазначенням дати та номера довідки про перевірку, періоду, за який проводилась перевірка, установлені порушення та вжиті заходи щодо усунення виявлених недоліків.

2. Описову частину:

· показники, які характеризують правову роботу підприємства в цілому та конкретні порушення законодавства з посиланням на документи, які використані при даній перевірці;

· чітко викладений зміст порушення із зазначенням періоду, у якому дане порушення здійснено, при цьому додаються до довідки копії документів, що підтверджують наявність факту порушення, письмові пояснення посадових осіб юридичної служби підприємства щодо встановлених порушень (за наявності);

· перелік документів, що не були надані під час здійснення перевірки (якщо такі були), та в разі відмови посадових осіб юридичної служби підприємства надати письмові пояснення щодо причини ненадання документів про це відображається в довідці.

· У разі, коли перевіркою не встановлено порушень вимог законодавства, в описовій частині довідки відображаються кількісні показники та робиться відповідний запис.

3. Розділ «Висновок», у якому відображається узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства та недоліків у роботі юридичної служби підприємства, пропозиції щодо їх усунення.

4. Відомості про кількість складених примірників довідки про перевірку та відмітку про вручення одного примірника керівнику юридичної служби підприємства або особі, яка його замінює.

Член Комісії, який не погоджується з висновками Комісії, викладеними в довідці, має право письмово викласти свою окрему думку, що долучається до довідки. Викладаючи окрему думку, член Комісії повинен підписати довідку, зробивши помітку: "Із зауваженнями, що містяться в «окремій думці».

Складена у двох примірниках довідка про перевірку підписується членами Комісії, керівником підприємства та керівником юридичної служби підприємства або особами, що їх замінюють.

На першому примірнику довідки робиться відмітка про вручення другого примірника підприємству із зазначенням особи (прізвище та ініціали, посада), якій його вручено, та дати вручення.

При відмові керівника та інших посадових осіб підприємства від підписання довідки про перевірку члени Комісії засвідчують це відповідним записом за своїми підписами в кінці довідки.

За наявності заперечень або зауважень до довідки про перевірку керівник підприємства, керівник юридичної служби підприємства чи інші посадові особи, які підписують її, роблять про це застереження перед своїми підписами і не пізніше ніж через три календарних дні з дня підписання подають з цього приводу письмові пояснення чи заперечення, які є невід'ємною частиною довідки.

При складанні довідки про перевірку повинна бути додержана об'єктивність і вичерпність опису виявлених фактів і даних.

Не допускається відображення в довідці про перевірку необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають доказів, щодо дій посадових осіб юридичної служби підприємства.

Список використаних джерел

1. Конституція України// Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - С. 141.

2. Цивільний процесуальний кодекс України// Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 40-41, 42. - С. 492.

3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р.// Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40.

4. Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз: Закон України вiд 05.07.2001 № 2586-III.

5. Про захист населення від інфекційних хвороб: Закон України вiд 06.04.2000 № 1645-III.

6. Про психіатричну допомогу: Закон України вiд 22.02.2000 № 1489-III.

7. Гончарова Н. Юридичні особи в контексті нових ЦК і ГК України// Юридичний вісник України. - 2004. - № 10. - С. 8.

8. Дзера О. Цивільне право України. - К.: Юрінком Інтер, 2005.

9. Застосування судами цивільного і цивільного процесуального законодавства. - К.: Видавничий Дім Ін Юре , 2002. - 415 с.

10. Карева Т.Ю. Принцип диспозитивности и институт защиты чужих интересов в гражданском процессе// Правовая политика и правовая жизнь. - 2003. - № 3. - С. 204-211.

11. Машіка В. Основні новели Цивільного кодексу України// Історія в шк. України. - 2004. - №2. - С.28-33.

12. Михайленко О. Цивільне право і його інститути// Основи держави і права (Правознавство). - К., 2003. - С. 90-92.

13. Осокина Г.Л. Основи цивільного права: Навч. посіб. - К., 2004. - С. 91-121.

Размещено на Allbest.ru