Правове регулювання майнових відносин

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

на тему:

«Цивільне право»

Підготувала:

учениця 11 класу

ЗОШ №3 м. Дубна

Онищук Ольга

Дубно - 2010

Цивільне право - це система правових норм, які регулюють майнові відносини щодо володіння, користування і розпорядження матеріальними благами, а також особисті немайнові відносини за участю фізичних і юридичних осіб, та держави в цілому.

Предмет правового регулювання цивільного права складають правові відносини, що регулюються цивільно-правовими нормами:

- майнові відносини між суб'єктами з приводу належності, користування та розпорядження матеріальними благами;

- особисті немайнові відносини, що пов'язані з майновими, які виникають у зв'язку з наданням послуг, виконанням робіт, створенням, використанням, охороною винаходів, творів літератури, мистецтва та інших результатів інтелектуальної діяльності (авторство на твори науки, літератури та мистецтва. Наприклад, право автора на винагороду);

- особисті немайнові відносини, не пов'язані з майновими (право особи на честь, гідність, ділової репутації, на ім'я, власне зображення, особисту недоторканість, особисту свободу, охорону здоров'я і життя, авторство, товарний знак).

цивільний право система норма

Методом цивільного права є сукупність засобів і способів впливу на суспільні відносини, для яких характерні ознаки:

- вільне волевиявленні сторін;

- майнова самостійність сторін;

- юридична рівність сторін, тобто рівність їх правового становища (жодна із сторін цивільних правовідносин не наділена владними повноваженнями, не підпорядкована одна одній, а також має свободу вибору поведінки в межах, визначених законом);

- особливий спосіб вирішення майнових спорів між учасниками цивільних правовідносин (через загальний, господарський, третейський суд);

- майновий характер цивільно-правової відповідальності.

Джерелами цивільного законодавства є Конституція України, Господарський, Цивільний, Житловий кодекси України, Закони України "Про власність", "Про захист прав споживачів", "Про приватизацію державного житлового фонду” та ін.

Основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основним джерелом цього законодавства є Цивільний кодекс України, який прийнятий 16 січня 2003 року (набрав чинності з 1 січня 2004 року). Він складається із 6 книг загальною кількістю в 1308 статей та Прикінцевих і Перехідних положень. Загальна частина Кодексу включає: основні положення; статті, що стосуються суб'єктів і об'єктів цивільних прав; правочинів; представництва і довіреності; строків та термінів позовної давності.

Особлива частина включає такі інститути права: особисті немайнові права фізичної особи; право власності та інші речові права; право інтелектуальної власності; зобов'язальне право; спадкове право.

Кодексом визначені основні засади, на яких базується цивільне законодавство, види його джерел, подається характеристика цивільних правовідносин, їх учасників, об'єктів, підстав для їх виникнення, зміни тощо. Сферою регулювання Цивільного кодексу є особисті немайнові та майнові відносини. Це, зокрема, права та обов'язки особи, право власності й інші майнові права, договори тощо.

Цивільні правовідносини -- це суспільні відносини, врегульовані нормами цивільного права (майнові відносини; відносини власності; особисті немайнові відносини; зобов'язально-договірні відносини, результати духовної творчості; спадкування по закону чи заповіту).

У цивільних правовідносинах розрізняють суб'єкти, зміст і об'єкт. Суб'єктами (учасниками) цивільних правовідносин можуть бути фізичні та юридичні особи.

Фізичною особою вважається людина як учасник правових відносин. Усі фізичні особи мають цивільну правоздатність, тобто здатність мати цивільні права та обов'язки, яка виникає з моменту народження і припиняється у момент смерті. Правоздатність пов'язана з громадянством. Набуваючи громадянства, людина водночас стає суб'єктом права даної держави. Нарівні з громадянами України цивільною правоздатністю користуються громадяни інших держав та особи без громадянства.

Цивільна правоздатність фізичної особи має свій зміст -- сукупність цивільних прав і обов'язків, що може мати особа відповідно до діючого цивільного законодавства. Зміст цивільної правоздатності громадян полягає в тому, що вони можуть відповідно до закону:

- мати майно, землю, житло, техніку тощо в особистій власності;

- мати право користування житловими приміщеннями, які належать державі чи організації;

- успадкувати і заповідати майно;

- обирати рід занять та місце проживання;

- мати права автора твору, науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходу, раціоналізаторської пропозиції, промислового зразка;

- мати інші майнові та особисті немайнові права.

До змісту цивільної правоздатності входять і обов'язки. Це обов'язок належного використання права приватної власності, обов'язок не завдавати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки, обов'язок дотримуватися Конституції, законів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших громадян.

Цивільну дієздатність має особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними.. Змістом цивільної дієздатності фізичної особи є її здатність внаслідок своїх дій набувати цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Основна відмінність цивільної дієздатності від цивільної правоздатності полягає в тому, що цивільна дієздатність означає спроможність особи самостійно брати участь у цивільних правовідносинах, тобто набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки своїми діями. Правоздатна особа, яка не має дієздатності, також може набувати цивільних прав і обов'язків, однак не своїми діями, а шляхом дій своїх представників: батьків, усиновителів, опікунів. Дієздатна особа завжди правоздатна. Правоздатна особа може бути і недієздатною.

Цивільним кодексом встановлюється обсяг цивільної дієздатності. Обсяг цивільної дієздатності залежить од віку та психічного здоров'я фізичної особи. Цивільна дієздатність поділяється на види: часткова; неповна; повна; обмежена; визнання фізичної особи недієздатною.

До учасників цивільно-правових відносин належать також юридичні особи. Юридичною особою є організація, що зареєстрована у встановленому порядку законом, наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем і відповідачем у суді. Правові ознаки юридичної особи: організаційна єдність, наявність відокремленого майна, можливість виступати в цивільному обороті від власного імені, здатність самостійно нести майнову відповідальність. Цивільна правоздатність виникає для юридичних осіб з моменту державної реєстрації статуту або документа, що його замінює і припиняється в момент ліквідації юридичної особи.

Види юридичних осіб, залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Вони створюються у формі товариств, установ інших формах встановлених законодавством. Залежно від характеру власності юридичні особи бувають: державні; комунальні; приватні; колективні; орендні; акціонерні; спільні, за участю закордонних суб'єктів; сімейні та інші.

Юридична особа діє на підставі статуту або установчого договору.

Юридична особа вважається утвореною з моменту її державної реєстрації. Відмова в реєстрації оскаржується в суді. За рішенням органів, указаних у законі, а також в установчих документах юридичної особи, її діяльність може бути припинено, а саму особу реорганізовано або ліквідовано. Реорганізація можлива у формі злиття, приєднання, поділу, виокремлення, перетворення юридичної особи.

Ліквідовано юридичну особу може бути за рішенням власника майна, уповноваженого ним органу, а також за рішенням органу, уповноваженого на це установчими документами юридичної особи; за рішенням суду, арбітражного суду в разі банкрутства (неспроможності) або в разі систематичного здійснення незаконної діяльності юридичної особи. Юридичну особу може бути також ліквідовано після закінчення терміну, на який вона утворена, або після досягнення мети, заради якої її було утворено.

Чинне законодавство розрізняє комерційні та некомерційні юридичні особи. В основу цього поділу покладено ознаку наявності або не наявності мети отримання прибутку внаслідок діяльності юридичної особи. Причому для комерційної організації така мета є головною. Некомерційні юридичні особи можуть утворюватися у формі громадських або релігійних організацій, споживчих кооперативів, благодійних та інших фондів, що фінансуються власниками установ, а також в інших формах, передбачених законодавчими актами. Комерційні юридичні особи можуть утворюватися у формі господарських товариств, виробничих кооперативів, державних та інших підприємств, які засновані на праві повного господарського відання, переданого їм майном засновників, а також об'єднань зазначених юридичних осіб.

Об'єктами цивільних прав є конкретні блага з приводу яких суб'єкти вступають між собою в зазначені правові відносини. Це можуть бути: 1) речі, зокрема гроші та цінні папери; 2) інше майно; 3) майнові права; 4) результати робіт; 5) послуги; 6) результати інтелектуальної, творчої діяльності; 7) інформація; 8) інші матеріальні й нематеріальні блага.

Ці об'єкти можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї до іншої особи у порядку правонаступництва.

Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної й творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може бути:

- одностороннім (дія однієї сторони може бути представлена однією або кількома особами; створює обов'язки лише для особи, що його здійснила),

- двочи багатостороннім (погоджена дія двох або більше сторін). Правочин здійснюється в усній або письмовій формі.

Размещено на Allbest.ru